Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №766/14024/26 — Херсонський апеляційний суд

Суд: Херсонський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення вимог фінансового контролю

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №766/14024/26

Суддя: Батрак В. В.

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/14024/26 Головуюча у першій інстанції Дорошинська В.Е.

Провадження № 33/819/165/26 Доповідач в апеляційної інстанції Батрак В.В.

Категорія: ч.1 ст.172-6 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Херсонський апеляційний суд під головуванням судді Батрака В.В., за участю секретаря Вершини І.О., прокурора Гальченка В.М., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скарго ОСОБА_1 на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 01 вересня 2026 року, якою

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , місце роботи (проходження служби) на день вчинення правопорушення: головний спеціаліст відділу розвитку туристичної діяльності Управління туризму та курортів Херсонської обласної державної адміністрації, на теперішній час: ІНФОРМАЦІЯ_2 , оператор групи бронювання

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір на в розмірі 665 грн. 60 коп.

ВСТАНОВИВ:

Оскаржуваною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП за наступних обставин.

Так, відповідно до наказу керівника апарату Херсонської обласної державної адміністрації від 18.02.2022 №22-ос «Про призначення ОСОБА_1 », ОСОБА_1 з 21.02.2022 призначено на посаду головного спеціаліста відділу з питань зовнішньоекономічної діяльності та міжнародної технічної допомоги Департаменту розвитку економіки Херсонської обласної державної адміністрації.

Згідно з інформацією декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, при звільненні, яку ОСОБА_1 підписав шляхом накладання на неї особистого кваліфікованого електронного підпису, тим самим підтвердивши повноту та достовірність даних, посаду головного спеціаліста відділу з питань зовнішньоекономічної діяльності та міжнародної технічної допомоги Департаменту розвитку економіки Херсонської обласної державної адміністрації, яку обіймав ОСОБА_1 на момент звільнення, віднесено до категорії «В» посад державної служби.

Частиною 2 статті 1 Закону України «Про державну службу» визначено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про державну службу» інші посади державної служби, не віднесені до категорій "А" і "Б" віднесено до категорії «В» державної служби.

Відповідно до п. п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закон) державні службовці є суб`єктами відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією.

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну службу», державний службовець зобов`язаний додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.

Відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону України «Про державну службу», на державних службовців поширюються обмеження, передбачені Законом України «Про запобігання корупції».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» (далі –Закону), суб`єктами декларування є особи, зазначені у п.1, п.п. «а» і «в» п. 2, п. 4 і 5 ч.1 ст. 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Таким чином, згідно з ст. 1, п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 є суб`єктом декларування та відповідальності, на якого поширюється дія цього Закону.

Розпорядженням начальника Херсонської обласної військової адміністрації від 31.01.2023 №83-ос «Про звільнення ОСОБА_1 », з 31.01.2023 ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу розвитку туристичної діяльності Управління туризму та курортів Херсонської обласної державної адміністрації, згідно з п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» (скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців реорганізація державного органу).

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції, особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Відповідно до п.п. 1 п. 2 розділу II «Порядок подання декларації» наказу Національного агентства з питань запобігання корупції від 23.07.2021 № 449/21 «Про затвердження форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.07.2021 за № 987/36609, щорічна декларація—декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Таким чином, головний спеціаліст відділу розвитку туристичної діяльності Управління туризму та курортів Херсонської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 був зобов`язаний подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (після звільнення), за 2023 рік не пізніше 23:59 годин 31.03.2024 включно.

Разом з тим, ОСОБА_1 подав до Реєстру щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (після звільнення), за 2023 рік лише 30.03.2026 о 13:04 год., тобто несвоєчасно.

Вищевказані дії ОСОБА_1 судом першої інстанції кваліфіковані за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, як несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи факту вчинення адміністративного правопорушення просить оскаржувану постанову скасувати, звільнити його від адміністративної відповідальності шляхом оголошення усного зауваження, а провадження по справі закрити.

Апеляційна скарга мотивована доводами про необґрунтованість оскаржуваної постанови, неповне встановлення судом всіх обставин, які мають значення для вирішення справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що несвоєчасне подання декларації після його звільнення з пропуском строку не свідчить про його намір приховати від антикорупційних органів інформацію свого майнового стану, такі дії по своїй суті не спричинили негативних наслідків для охоронюваних інтересів держави, зважаючи на подання ним попередніх декларацій та декларації після звільнення, хоча і з пропуском строку.

Крім того, апелянт не погоджується із зазначенням в оскаржуваній постанові про відсутність обставин, що пом`якшують його покарання. Зокрема, на переконання апелянта, принаймні, суд повинен був взяти до уваги, як пом`якшуючі його відповідальність наступні обставини: - перебування його на території проведення бойових дій; - відсутність значної шкоди державним чи суспільним інтересам: - відсутність попередніх, аналогічних правопорушень; - добровільне подання декларації; - відсутність корисливого мотиву, - його участь у волонтерській діяльності; - перебування на військовій службі.

З посиланням на ряд статей КУпАП, зокрема на ст. 22 КУпАП, з урахуванням викладеного, апелянт зазначає, що вчинене ним адміністративне правопорушення є малозначним, а отже він має бути звільнений від адміністративної відповідальності з оголошенням йому усного зауваження.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор просить залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану.

Заслухавши суддю - доповідача, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримання доводів апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти її задоволення, вивчивши та перевіривши матеріали провадження та апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При розгляді зазначеної справи у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією за вказаних у протоколі № 101/2026 обставин та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП ніким не оскаржується, а отже суд апеляційної інстанції не перевіряє ці обставини під час апеляційного перегляду провадження.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

Як вбачається з матеріалів провадження призначаючи ОСОБА_1 адмінстартивне стягнення, суд першої інстанції врахував, характер та обставини вчиненого ним правопорушення, суспільну небезпечність його вчинення, особу ОСОБА_1 , який вперше притягується до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, а ступінь його вини та майновий стан, відсутність обставини, що пом`якшують та обтяжують його відповідальність.

Тобто, судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_1 стягнення були взяті майже всі обставини, які на думку апелянта, мав врахувати суд при призначенні стягнення.

Інші обставини на які посилається апелянт в апеляційній скарзі були відомі суд першої інстанції та враховані при ухваленні відповідного судового рішення та призначенні ОСОБА_1 адміністративного стягнення.

Зазначені в апеляційній скарзі обставини, які апелянт просить визнати обставинами, що характеризують його особу, є лише обставинами, які свідчать про зазначене (характеризуючі дані про особу) та мають бути враховані при призначенні стягнення і не є розумінні ст. 34 КУпАП обставинами, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що дотримання правил фінансового контролю та своєчасне подання декларацій особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, мають високий суспільний інтерес, становить шкоду суспільним інтересам та може підривати довіру суспільства до органів державної влади та місцевого самоврядування.

Зважаючи на вищезазначене, апеляційний суд, суд не вбачає підстав задля звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП

З урахуванням всіх обставин справи та даних про особу ОСОБА_1 йому було призначено мінімальне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, яке на переконання апеляційного суду є необхідним і достатнім для його виправлення. та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Істотних порушень вимог КУпАП, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції, апеляційний суд не вбачає.

Оскільки доходи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції стосовно нього, як законну, обґрунтовану та вмотивовану – залишити без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 01 вересня 2026 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДЯ ХЕРСОНСЬКОГО

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В.БАТРАК

Оригінал: reyestr.court.gov.ua