Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №580/8729/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 рокусправа № 580/8729/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Гайдаш В.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Сніцар Д.О.,

представника позивачки – Попова А.В. (за ордером),

представниць відповідача – Бондар К.А. (у порядку самопредставництва), Мар`єнко Ю.В. (за довіреністю),

розглянувши по суті у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – позивачка) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі – відповідач), в якому позивачка просить:

- визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.07.2026 №Ф-13366/23-00-24-05-01 та рішення №13369/23-00-24-05-01 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 10.07.2026, прийняті Головним управлінням ДПС у Черкаській області відносно ОСОБА_1 .

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 13.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити та вказав, що необґрунтованими є висновки контролюючого органу в частині визначення чистого оподатковуваного доходу, оскільки викладені в акті перевірки обґрунтування порушень не підтверджені належними та допустимими доказами, зміст акту перевірки не дає можливості з`ясувати суть порушення та відповідно перевірити правильність застосування норм матеріального права. Вказано, що акт перевірки не відповідає законодавчо визначеним вимогам, які ставляться, а тому акт не може бути належним доказом на підтвердження порушень та донарахувань, що безпосередньо впливає на правомірність визначення бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб та відповідно єдиного внеску. Представником позивачки зазначено, що контролюючий орган дійшов помилкового висновку про те, що позивачкою занижено суми єдиного внеску на загальну суму 1 289 930,32 грн., в тому числі за 2019 рік на суму 58 505,68 грн., за 2020 рік - 28 767,89 грн, за 2021 рік - 223 300 грн, за 2022 рік - 242 088,00 грн, за 2023 рік - 247 632 грн, за 2024 рік - 287 364 грн., за 2025 рік - 202 272,75 грн, у зв`язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 невірно визначено суму доходу, отриманого від господарської діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, що призвело до недоплати єдиного внеску, чим порушено п.2 ч.1 ст.7 та абзацу 3 ч.8 статті 9 Закону №2464. Наголошено, що у зв`язку із дією в Україні воєнного стану всі підприємці мають право не нараховувати, не обчислювати і не сплачувати ЄСВ за себе з 01.03.2022 (тобто починаючи зі сплати за березень) і протягом усього часу до припинення/скасування воєнного стану в Україні, а також протягом 12 місяців після припинення/скасування воєнного стану. При цьому, вище згадане послаблення не є відстрочкою від сплати ЄСВ фізичних осіб-підприємців за себе, а є саме звільненням від сплати. Таким чином, у вказаний період ФОП ОСОБА_1 , яка перебувала на спрощеній системі оподаткування мала законодавчо визначене та підтверджене право не нараховувати та не сплачувати єдиний соціальний внесок. Вказане звільнення від сплати єдиного внеску припинило свою дію лише з 01.01.2025 у відповідності до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік». Контролюючий орган безпідставно не врахував вищенаведені норми законодавства та визначив суму недоплати єдиного внеску за вказані періоди, відповідно застосував штрафні санкції. Окрім цього, у розрахунку недоплати єдиного внеску в розмірі років, наведеному в п.п.2.3.4 акту перевірки ( сторінка 22) зазначена загальна сума недоплати єдиного внеску за перевіряємий період складає у графі всього - 1 285 917,73 грн, проте в оскаржуваній вимозі вказана інша сума у розмірі 1 289 930,32 грн, що свідчить про розбіжності та невідповідності висновків контролюючого органу.

Представниці відповідача щодо задоволення позову заперечили, надали до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначили, що перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності у періоді з 01.01.2019 по 18.07.2025, який відображається в податкових деклараціях та розрахунку додатку Ф2 до декларацій, встановлено його заниження на загальну суму 9869200,52 грн, у т.ч.: за 2021 рік на суму 2321280,22 грн, за 2022 рік на суму 2483874,20 грн, за 2023 рік на суму 2987963,75 грн, за 2024 рік на суму 2019422,90 грн, за 2025 рік на суму 56659,45 грн. На підставі документів, наданих для перевірки (виписка банку по розрахунковому рахунку), а також за результатами аналізу інформації баз даних ІС «Податковий блок», «СОД РРО», даних Z-звітів встановлено, що за період з 01.01.2019 по 18.07.2025 загальна сума отриманого доходу від господарської діяльності (з урахуванням обсягів виконаних розрахункових операцій за чеками повернення) складає 16086895,91 грн, у т.ч.: за 2019 рік – 377246,34 грн, за 2020 рік– 302806,92 грн, за 2021 рік - 2631138,80 грн, за 2022 рік - 2705027,20 грн, за 2023 рік - 3575958,75 грн, за 2024 рік - 4195732,90 грн, за 2025 рік -2298985,00 грн. Таким чином, перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7 % та 22 %, встановлено заниження суми єдиного внеску на загальну суму 1289930,32 грн, в тому числі за 2019 рік на суму 58505,68 грн., за 2020 рік – 28767,89 грн., за 2021 рік – 223300,00 грн, за 2022 рік-242088,00 грн, за 2023 рік – 247632,00 грн, за 2024 рік - 287364,00 грн, за 2025 рік- 202272,75 грн, в зв`язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 невірно визначено суму доходу, отриманого від господарської діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, що призвело до недоплати єдиного внеску, чим порушено пункт 2 частини 1 статті 7 та абзац 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464. На підставі вищевикладених обставин представниці відповідача вважають, що оскаржуване рішення та вимога винесені відповідно до вимог діючого законодавства, у зв`язку з чим, підстави для їх скасування відсутні.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої він вважає, що доводи відповідача є необґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення, оскільки Закон № 2464-VI не містить прогресивної шкали штрафу, яка б залежала від тривалості (кількості років) прострочення чи моменту проведення перевірки. Таким чином, розрахунок штрафів у розмірі 50%, 40%, 30% та 20% є повністю безпідставним. Закон не передбачає кумулятивного чи прогресивного збільшення відсотка штрафу залежно від того, скільки часу минуло з моменту вчинення порушення до моменту його виявлення. Наголошено, що нарахування штрафів за звітні періоди 2019 року (строк сплати якого настав 20.04.2020), 2020 та 2021 років повністю підпадає під дію законодавчої заборони на застосування штрафів, а в період з 24 лютого 2022 року по 31 липня 2023 року, штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються. Відтак, застосування штрафних санкцій за звітні періоди 2022 року та частково 2023 року є прямим порушенням імперативної норми закону контролюючим органом. Окремо представником позивачки звернуто увагу, що редакція акту перевірки від 05.06.2026 №8909/23-00-24-05-01/ НОМЕР_1 , який надісланий/вручений позивачці відрізняється від редакція такого акту перевірки, який наданий контролюючим органом до суду разом із відзивом на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.03.2005 по 18.07.2025 була зареєстрована у Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець та перебувала на обліку в податкових органах як платник податків і зборів.

Відповідачем на підставі наказу від 16.04.2026 №1078-п та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 16.04.2026 №301/23 00-24-05-01 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків – фізичної особи ОСОБА_1 за період діяльності з 01.01.2019 по 18.07.2025 з урахуванням пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного, іншого законодавства та правильності обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2011 по 18.07.2025.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем оформлено акт від 05.06.2026 №8909/23-00-24-05-01/ НОМЕР_1 , в якому встановлені порушення позивачкою вимог пп.1.2 ст. 7 та абз. 4 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 1 289 930,32 грн., в тому числі за 2019 рік на суму 58 505,68 грн, за 2020 рік - 28 767,89 грн, за 2021 рік - 223 300 грн, за 2022 рік - 242 088,00 грн, за 2023 рік - 247 632 грн., за 2024 рік - 287 364 грн, за 2025 рік - 202 272,75 грн.

На підставі акту перевірки від 05.06.2026 №8909/23-00-24-05-01/ НОМЕР_1 , контролюючим органом прийнято:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.07.2026 №Ф-1336/23-00-24-05-01 про вимогу сплатити єдиний внесок у розмірі 1 289 930,32 грн;

- рішення про застосування штрафної санкції за несплату єдиного соціального внеску від 10.07.2026 №13369/23-00-24-05-01 у розмірі 404 111,66 грн.

Позивачка вважаючи, що вищевказані вимога і рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, тому звернулась із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

До вказаного Закону №2464-VI Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2017 року були внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для ФОП (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску, є ФОП, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п.4 (крім ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч.1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.2 ч.1 ст. 7 Закону).

Пунктом 3 ч.1 ст. 7 Закону України №2464-VI встановлено, що для платників, зазначених у п.4 ч.1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20 квітня 2015 року №449 (у редакції Наказу Міністерства фінансів України від 04 травня 2018 року №469) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953 (далі - Інструкція №449).

Згідно п.1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Абзацом 2 п.2 розділу VI Інструкції №449 встановлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Відповідно абз.3 п.3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У випадках, передбачених абз.3 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається), зокрема, платникам, зазначеним у пп.пп.3, 4, 6 п.1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень (п.3 розділу VI Інструкції № 449).

Тобто, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом №2464-VI.

Суд зазначає, що сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до абзацу пунктів, 4, 5, 5-1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є:

4) фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів);

5) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;

5-1) члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність (у даному випадку - адвоката), Законом №2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від незалежної професійної діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Матеріалами справи підтверджено, що перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності у періоді з 01.01.2019 по 18.07.2025, який відображається в податкових деклараціях та розрахунку додатку Ф2 до декларацій, встановлено його заниження на загальну суму 9869200,52 грн, у т.ч.: за 2021 рік на суму 2321280,22 грн, за 2022 рік на суму 2483874,20 грн, за 2023 рік на суму 2987963,75 грн, за 2024 рік на суму 2019422,90 грн, за 2025 рік на суму 56659,45 грн. На підставі документів, наданих для перевірки (виписка банку по розрахунковому рахунку), а також за результатами аналізу інформації баз даних ІС «Податковий блок», «СОД РРО», даних Z-звітів встановлено, що за період з 01.01.2019 по 18.07.2025 загальна сума отриманого доходу від господарської діяльності (з урахуванням обсягів виконаних розрахункових операцій за чеками повернення) складає 16086895,91 грн, у т.ч.: за 2019 рік – 377246,34 грн, за 2020 рік– 302806,92 грн, за 2021 рік - 2631138,80 грн, за 2022 рік - 2705027,20 грн, за 2023 рік - 3575958,75 грн, за 2024 рік - 4195732,90 грн, за 2025 рік -2298985,00 грн.

На підставі вищевикладених обставин, контролюючим органом під час проведення перевірки правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% та 22%, було встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 суми єдиного внеску на загальну суму 1289930,32 грн, в тому числі за 2019 рік на суму 58505,68 грн, за 2020 рік – 28767,89 грн, за 2021 рік – 223300,00 грн, за 2022 рік-242088,00 грн, за 2023 рік – 247632,00 грн, за 2024 рік - 287364,00 грн, за 2025 рік- 202272,75 грн, в зв`язку з тим, що вона невірно визначено суму доходу, отриманого від господарської діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, що призвело до недоплати єдиного внеску, чим порушено пункт 2 частини 1 статті 7 та абзац 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464.

Однак, суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 запроваджено карантин на всій території України.

Так, Законом України від 17 березня 2020 року № 533-IX розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI доповнено, зокрема, пунктами 9-11.1 та 9-11.2. Межі відповідних періодів змінювалися законами України від 30 березня 2020 року № 540-IX та від 13 травня 2020 року № 591-IX.

Відповідно до пункту 9-11.1 розділу VIII Закону № 2464-VI, тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19): несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів); несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів. При цьому абзаци другий та третій пункту 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону щодо такого порушення, вчиненого у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) року, не застосовується.

Пунктом 9-11.2 розділу VIII Закону № 2464-VI передбачено, що протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.

У постанові від 16.03.2023 у справі №480/5678/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що правове значення у контексті застосування пункту 9-11.2 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI має саме факт вчинення відповідного порушення, складом, якого, в даному випадку, є порушення строків сплати єдиного внеску (несвоєчасна сплата). При цьому, податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати є триваючим порушенням, початком якого є перший календарний день, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, а закінчується таке правопорушення в день фактичної сплати (перерахування) єдиного внеску. Пеня нараховується за кожний день прострочення платежу. Колегія суддів зазначила, що обставини щодо періоду вчинення правопорушення мають значення для визначення розміру нарахування пені, а не у цілях встановлення застосовності пункту 9-11.2 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI до спірних правовідносин у правовій кваліфікації такого правопорушення, як триваючого. Пункт 9-11.2 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №2464-VI містить чітку вказівку на темпоральний критерій застосування з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Пунктом 1 Постанови КМ України від 27 червня 2023 р. №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» вирішено відмінити з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Тобто, протягом періоду з 1 березня 2020 року по 30 червня 2023 року, останній календарний день місяця (включно), в якому завершилась дія карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам єдиного внеску не нараховують пеню, а нарахована пеня за цей період підлягає списанню.

Верховний Суд у постанові від 23.07.2024 у справі №240/25642/22 сформулював висновок про те, що норми, які встановлюють мораторій на нарахування пені протягом дії карантину, спрямовані на звільнення платника від відповідальності за прострочення, що припадає на відповідний період, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Окрім того, Законом України від 30 червня 2023 року № 3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» внесено зміни до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зокрема, викладено у новій редакції пп. 9 прим. 21 та 9 прим. 22 розд. VIII «Прикінцеві та перехідні положення»:

« 9-21. Тимчасово за порушення, вчинені у період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до 1 серпня 2023 року, штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються.

9-22. Тимчасово, на період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до 1 серпня 2023 року, платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за цей період підлягає списанню.

9-24. У разі сплати платником єдиного внеску протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску, суми єдиного внеску, нарахованого за результатами документальних перевірок, які були відновлені або розпочаті з 1 серпня 2023 року та завершені до дня припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, суми штрафів, передбачених цим Законом, які застосовані на суму такого єдиного внеску, вважаються скасованими, а пеня не нараховується».

Таким чином, у період з 01.03.2020 до 01.08.2023 платникам єдиного внеску не нараховується штраф та пеня за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, тому суд дійшов висновку, що нарахування контролюючим органом штрафів ФОП ОСОБА_1 за звітні періоди - 2019 (строк сплати якого настав 20.04.2020), 2020, 2021, 2022 та по 01.08.2023 повністю підпадає під дію законодавчої (карантинної/воєнний стан) заборони на застосування штрафів, що свідчить про незаконність оскаржуваного рішення та вимоги у відповідній частині.

Однак, суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 28.03.2023 у справі №260/433/19 вказав, що встановивши невідповідність частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми штрафних (фінансових) санкцій. Водночас рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому. Надаючи правову оцінку підставам відповідальності і розміру податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом, суд не вправі підміняти собою такий орган та приймати рішення щодо зміни чи визначення суми податкового зобов`язання. Суд виключно досліджує прийняті рішення суб`єкта владних повноважень на предмет їх відповідності закону.

Крім того, судом під час розгляду справи встановлено, що редакція пп. 2.3.4 п. 2.3 акту перевірки від 05.06.2026 №8909/23-00-24-05-01/ НОМЕР_1 , який надісланий/вручений позивачці, зокрема, у частині встановленої за даними перевірки суми нарахованого єдиного внеску (у формі таблиці) - відрізняється від редакція такого підпункту акту перевірки, який наданий контролюючим органом до суду разом із відзивом на позовну заяву.

Зважаючи на вказані обставини та те, що суд не вправі підміняти собою контролюючий орган та приймати рішення щодо зміни чи визначення відповідних сум санкцій, тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваної вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.07.2026 №Ф-13366/23-00-24-05-01 та рішення №13369/23-00-24-05-01 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску – необхідно задовольнити із наведених вище підстав у цілому.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

З огляду на вищезазначене, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Черкаській області про сплату боргу (недоїмки) від 10.07.2026 №Ф-13366/23-00-24-05-01 та рішення від 10.07.2026 №13369/23-00-24-05-01 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 13312 (тринадцять тисяч триста дванадцять) грн 00 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається у вищевказаний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду складено у повному обсязі 19.10.2026.

СуддяВіталіна ГАЙДАШ