Суд: Хмельницький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №560/10949/25
Суддя: Фелонюк Д.Л.
Справа № 560/10949/25
РІШЕННЯ
іменем України
19 жовтня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії.
І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправною відмову військової частини у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся з рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XIІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XІI) у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за його матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує стороннього догляду. Проте отримав відмову, оскільки в матері позивача наявна донька. Позивач вважає відмову протиправною, оскільки остання є пенсіонеркою, тобто, в розумінні статей 1, 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) є непрацездатною особою.
До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що у позивача відсутні підстави на звільнення згідно абз. 12 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XІI через наявність інших членів І чи ІІ ступеня спорідненості, а саме доньки ОСОБА_2 (матері позивача) ОСОБА_3 , яка не потребує постійного догляду.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою від 27.06.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 21.07.2025 суддею Тарновецьким І.І. відкрито провадження в адміністративній справі №560/10949/25, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 20.01.2026 адміністративну справу № 560/10949/25 прийнято до провадження судді Фелонюк Д.Л.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Летичівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_4 (батько) та ОСОБА_2 (мати).
ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи з 28.07.2008 довічно, що підтверджується довідкою МСЕК серії ХМ № 140751, витягом із акта огляду у МСЕК.
Відповідно до висновку про наявність порушення функцій організму через які особа не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує соціальної послуги з догляду від 08.05.2025 № 47 ОСОБА_2 потребує догляду.
Згідно з довідкою комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Меджибізької селищної ради" від 26.03.2025 №36 ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду вдома.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Требуховецькою сільською радою Летичівського району, ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1
ОСОБА_3 є пенсіонером.
Зі змісту довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб зазначено, що позивач та ОСОБА_2 зареєстровані за однією адресою, інших осіб, зареєстрованих за адресою, зазначеною в довідці, немає.
Позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XIІ у зв`язку з відсутністю бажання продовжувати військову службу за сімейними обставинами, а саме, на підставі абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XIІ - необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує стороннього догляду. У рапорті зазначено, що донька ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонеркою та в розумінні Закону № 1058-IV є непрацездатною особою. Інші працездатні особи, які відповідно до закону можуть утримувати ОСОБА_2 відсутні.
У додатках до рапорту зазначено: паспорт та РНОКПП ОСОБА_1 ; довідка про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 ; свідоцтво про народження ОСОБА_1 ; паспорт та РНОКПП ОСОБА_2 ; витяг із акта огляду МСЕК серії ХМ №140751 ОСОБА_2 ; висновок ЛКК про потребу у догляду ОСОБА_2 від 08.05.2025 № 47; паспорт та РНОКПП ОСОБА_3 ; свідоцтво про народження ОСОБА_3 ; пенсійне посвідчення ОСОБА_3 ; довідка про склад сім`ї ОСОБА_1 ; рапорт на отримання акту.
Позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом, в якому просив звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) з метою отримання акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Листом від 27.05.2025 за результатами розгляду рапорту про звільнення військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про відсутність підстав для його задоволення, оскільки доданими до рапорту документами не підтверджується існування обставин, зазначених в підпункті 3 ч 12 ст. 26 Закону № 2262-ХІІ, а саме необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи. Необхідними умовами для застосування вказаної підстави для звільнення є потреба особи у постійному догляді, існування у військовослужбовця необхідності здійснення постійного догляду, відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або обставин, які підтверджують, що інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. У ОСОБА_2 наявна донька - ОСОБА_3 . При цьому, додані до рапорту документи не містять відомостей про потребу ОСОБА_3 у постійному догляді. Факт призначення ОСОБА_3 пенсії не є обставиною, що вказує на потребу такої особи у постійному догляді, оскільки така обставина має бути підтверджена висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Також зазначено, що за встановленням відсутності підстав для звільнення позивача, звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою отримання акту обстеження сімейного стану військовослужбовця є недоцільним та необґрунтованим.
Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.
IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.
Закон № 2232-XII здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з частинами 1, 3, 5 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Частиною 2 статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Частиною 7 статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пункту 7 розділу І Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Пунктом 12 Положення №1153/2008 визначено, що право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Нормами пункту 233 Положення №1153/2008 встановлено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232-XII.
Згідно з підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Частиною 12 статті 26 Закону № 2232-XII визначено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, за наявності яких військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII.
Однією із таких сімейних обставин є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (абзац 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII).
Саме з вказаної підстави (необхідність здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю II групи) позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби.
При цьому, у позовній заяві та в рапорті позивач посилається на абзац 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII.
Водночас, зміст наведеної ним підстави звільнення відповідає абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII. Не правильне зазначення номера абзацу саме по собі не змінює предмета спору, оскільки позивач чітко визначив фактичну і правову підставу вимоги - необхідність здійснення постійного догляду за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
Обов`язковими умовами для отримання права на звільнення з військової служби за сімейними обставинами у цьому випадку є:
- необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;
- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Зазначені обставини мають існувати в сукупності та бути підтвердженими доданими до рапорту доказами.
Підпунктом 26 пункту 5 Додатка 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція), встановлено, що через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я:
документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);
один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді.
Викладеним підтверджено необхідність здійснювати постійний догляд за матір`ю позивача ( ОСОБА_2 ), яка є особою з інвалідністю ІI групи. Крім того, ця обставина не заперечується та визнається відповідачем, що слідує зі змісту відзиві та листа від 27.05.2025.
Щодо наявності/відсутності в матері позивача ( ОСОБА_2 ) інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати за нею постійний догляд, то суд зазначає таке.
Верховний Суд у постанові від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24 дійшов висновку, що поняття «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» у справах щодо звільнення з військової служби через необхідність здійснення постійного догляду слід оцінювати не формально, а з урахуванням реальної можливості таких осіб здійснювати догляд; об`єктивна неможливість здійснення такого догляду, зокрема через проходження військової служби, має правове значення для вирішення спору.
У постанові від 07.05.2025 у справі № 420/30227/24 Верховний Суд підтвердив, що для звільнення за абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII достатньою є наявність однієї з двох умов: відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які реально можуть здійснювати догляд, або потреба таких осіб у постійному догляді.
У постанові від 29.04.2026 у справі № 520/14746/25 Верховний Суд зазначив, що для правильного вирішення спору за цією підставою суд має з`ясувати: чи подано рапорт і визначені документи; чи підтверджують документи наявність особи, яка потребує постійного догляду; чи підтверджують документи відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд.
Обов`язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в статті 51 Конституції України.
Відповідно до статті 172 Сімейного кодексу України дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.
Частиною 1 статті 202 Сімейного кодексу України встановлено, що повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Отже, в силу вимог закону повнолітні діти зобов`язані піклуватися про непрацездатних батьків та надавати їм матеріальну допомогу у разі такої необхідності.
При цьому суд зазначає, що закон розмежовує цей обов`язок дітей щодо своїх непрацездатних батьків на "піклування" та "утримання".
Утримання (матеріальний обов`язок) - це законодавчо визначений обов`язок повнолітніх дітей надавати своїм непрацездатним батькам, які потребують допомоги, фінансову або іншу матеріальну підтримку. Цей обов`язок спрямований на забезпечення базових життєвих потреб особи (харчування, ліки, житло), коли її власні доходи (наприклад, пенсія) є недостатніми.
У свою чергу, піклування/особистий догляд (немайновий обов`язок) - це обов`язок дітей, що полягає у наданні батькам особистої фізичної, побутової, організаційної та моральної допомоги. Він виражається у безпосередніх діях (побут, супровід, догляд під час хвороби) і спрямоване на підтримання належної якості життя особи, яка через вік або стан здоров`я не може повністю обслуговувати себе самостійно.
Тобто утримання має матеріально-економічний (надання грошових коштів, сплата рахунків, купування майна тощо) аспект, тоді як піклування - особисто-немайновий та фізичний (особиста присутність, праця, побутова та моральна допомога, тощо).
У наведеній нормі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ йдеться про обов`язок, який охоплюється поняттям піклування (дітей про своїх непрацездатних батьків).
Об`єктивно доведеним є факт наявності ще однієї особи (сестри позивача - ОСОБА_3 ), яка відповідно до закону зобов`язана утримувати ОСОБА_2 .
Проте, посилаючись на ОСОБА_3 , як на особу, яка перешкоджає звільненню позивача, відповідач не з`ясував стан здоров`я, фактичні побутові можливості цієї особи та не навів жодного доказу того, що саме ОСОБА_3 фактично здійснює або реально може здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 .
Щодо посилання позивача на те, що ОСОБА_3 є пенсіонером, то суд оцінює це критично, оскільки цей факт сам по собі не є безумовною підставою для визнання її такою, що не може здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю.
Натомість, саме акт перевірки сімейного стану є спеціальним документом, передбаченим підпунктом 26 пункту 5 Додатка 19 до Інструкції № 170 для перевірки наявності чи відсутності інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати постійний догляд.
Проте, відповідач не задовольнив рапорт позивача, поданий з метою отримання відповідного акту, посилаючись на відсутність в останнього підстав для звільнення. При цьому, відповідач не зазначив про невідповідність зазначеного рапорту вимогам законодавства.
Разом з цим, при вирішенні питання відповідач повинен був перевірити фактичну (реальну) можливість/відсутність можливості у сестри здійснювати постійний догляд матері з урахуванням конкретних життєвих обставин. Проте, відповідач обмежився формальним посиланням на наявність сестри.
Наведене свідчить про протиправність дії відповідача щодо неналежного розгляду рапорту позивача про звільнення.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України"); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі», рішення від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України").
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.
У постанові від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправність дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XІI з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 )
Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк
Оригінал: reyestr.court.gov.ua