Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №521/10535/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1942/26

Справа № 521/10535/26

Головуючий у першій інстанції Мазун І.А.

Доповідач Щербіна А. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

19.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Щербіна А.В., у присутності секретаря судового засідання Чеботар А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Сафронюк П.В.,

на постанову Хаджибейського районного суду м.Одеси від 15.09.2026 року про накладання стягнення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

за участю: захисника Сафронюк П.В.,

В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

Постановою Хаджибейського районного суду м.Одеси від 15.09.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, а також стягнуто ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665,60 грн.

Під час розгляду справи, судом першої інстанції було встановлено, що 09.06.2026 року о 17:55 год. ОСОБА_1 в м.Одесі по Тираспольському шосе, 22 керував т/з ВАЗ 217130 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме – звужені зіниці очей не реагують на світло, блідість шкіряного покрову обличчя, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.

ІІ. Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

На вищевказане рішення суду, захисник Сафронюк П.В. подав апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зокрема зазначив, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, а також без повного дослідження всіх обставин події та підлягає скасуванню з подальшим закриттям справи у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, а саме:

-) під час спілкування з поліцейським ОСОБА_1 поводився адекватно і стримано, ніяких ознак сп?яніння у нього не спостерігалось, що було проігноровано судом;

-) під час спілкування з ОСОБА_1 поліцейські пропонували останньому проїхати на Віталія Нестеренко, поїхати у лікарню, але жодного разу поліцейськими не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп?яніння у медичному закладі у встановленому законом порядку;

-) судом першої інстанції було проігноровано той факт, що направлення на огляд на стан наркотичного сп?яніння було складено після вручення ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, а в самому направленні зазначено про те, що особа була доставлена на огляд до медичного закладу, при чому висновок про огляд на стан сп?яніння в матеріалах справи відсутній, а так само відсутній акт огляду на стан сп?яніння.

Посилаючись на викладене, просив: скасувати постанову Хаджибейського районного суду міста Одеси від 15.09.2026 року та ухвалити нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1, ст.130 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити у зв?язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

ІІІ. Позиції учасників апеляційного розгляду.

В судовому засіданні, захисник підтримав подану скаргу та просив її задовольнити.

IV. Мотиви та висновки апеляційного суду.

Заслухавши доводи учасників судового провадження та дослідивши матеріли справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до п.2.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Повторно дослідивши сукупність наявних у матеріалах справи доказів, на підставі яких судом першої інстанції був зроблений висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Так, апеляційний суд погоджується, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доводиться: 1) протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №688412 від 09.06.2026 року, у якому повно викладені обставини і суть правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП; 2) файлами відеозаписів з портативних відеореєстраторів працівників поліції, з яких вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом (автомобілем) з реєстраційним номером НОМЕР_1 та був зупинений працівниками поліції. Після чого, йому було повідомлено, що у нього виявлені ознаки наркотичного сп`яніння та поліцейським запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, но що ОСОБА_1 відповів відмовою та погодився на складання протоколу.

У зв`язку з цим, апеляційний суд відкидає доводи апелянта, що ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп?яніння у медичному закладі у встановленому законом порядку, оскільки це спростовується наявним відеозаписом.

Апеляційний суд вважає, що не заслуговує на увагу і посилання апелянта, що судом першої інстанції було проігноровано той факт, що направлення на огляд на стан наркотичного сп?яніння було складено після вручення ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки наявність або відсутність направлення на медичний огляд в даному випадку не має жодного смислового значення, так як факт відмови було зафіксовано наявним відеозаписом.

Апеляційний суд з глибокою повагою ставиться до військовослужбовців ЗСУ та сил оборони, які самовіддано захищають Україну та її громадян від збройної агресії рф, водночас, звертає увагу на те, що закон для всіх один, та він повинен застосовуватися однаково до кожного хто його порушив, а статус військовослужбовця чи учасника бойових дій не повинен служити прикриттям для виправдовування порушень закону.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що вищезазначені докази, у своїй сукупності, на переконання апеляційного суду, спростовують доводи апелянта та підтверджують винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Інших істотних та переконливих доводів, які б свідчили про недопустимість доказів, які містяться в матеріалах справи або спростовували висновки суду першої інстанції в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були б підставою для її скасування або зміни, не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Підсумовуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу захисника Сафронюк П.В. - залишити без задоволення.

2. Постанову Хаджибейського районного суду м.Одеси від 15.09.2026 року про накладання стягнення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - залишити без змін.

3. Ця постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Щербіна