Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №501/1771/25 — Одеський апеляційний суд

Суд: Одеський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: дарування

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №501/1771/25

Суддя: Вадовська Л. М.

Номер провадження: 22-ц/813/1546/26

Справа № 501/1771/25

Головуючий у першій інстанції Петрюченко М. І.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Погорєлової С.О., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Венжик Л.С.,

переглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи справу №501/1771/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2 , за участю третіх осіб приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бикова Валерія Олександровича про визнання договору дарування недійсним за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Чорноморського міського суду Одеської області від 02 жовтня 2025 року у складі судді Петрюченко М.І., -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 21 квітня 2025 року в системі «Електронний суд» до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в особі законного представника, просила визнати недійсним Договір дарування земельної ділянки та житлового будинку, укладений між ОСОБА_2 , від імені якої діяв ОСОБА_5 на підставі довіреності, та малолітнім ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якої діяла мати ОСОБА_2 як законний представник, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Биковим В.О. 24 листопада 2023 року, зареєстрований в реєстрі за №1125, за яким подаровано земельну ділянку площею 0,1135 га кадастровий номер 5110800000:02:0208 та житловий будинок загальною площею 47,7 кв.м з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.2-10).

Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області від 24 квітня 2025 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.44-45).

Ухвалою Чорноморського міського суду Одеської області від 16 липня 2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду про суті (т.1 а.с.94).

29 вересня 2025 року ОСОБА_2 в системі «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву (т.1 а.с.130-136).

29 вересня 2025 року ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 в системі «Електронний суд» подано заяву про поновлення процесуального строку на подачу відзиву на позовну заяву (т.1 а.с.174-175).

Поновлення процесуального строку на подачу відзиву на позовну заяву обґрунтовано тим, що 28 вересня 2025 року за три доби до чергового судового засідання з розгляду справи по суті ОСОБА_2 уклала з адвокатом Нетребенком О.С. договір про надання правової допомоги. Саме з цього моменту адвокат набув процесуальних повноважень представника відповідача в суді та отримав можливість реалізувати свої права і обов`язки в інтересах довірителя. До цього часу ОСОБА_2 не мала представника, з огляду на що не могла належним чином підготувати обґрунтований та підкріплений доказами відзив на позов. Подання відзиву на позов після спливу на його подачу не порушує право позивача, оскільки не обмежує його можливість надавати пояснення та докази у справі. Натомість надання відповідачу можливості подати відзив на позов навіть після спливу строку забезпечує реалізацію його права на захист та відповідає засадам змагальності й рівності сторін, закріпленим у статтях 12, 13 ЦПК України, що є необхідною умовою справедливого судового розгляду. Пропуск строку на подачу відзиву на позов зумовлений об`єктивними обставинами, що не залежали від волі представника відповідача, отже сторона відповідача не зловживає процесуальними правами та діє добросовісно.

Ухвалою Чорноморського міського суду Одеської області від 02 жовтня 2025 року, зокрема, відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву; відзив, що поданий після закінчення процесуальних строків, залишено без розгляду (т.1 а.с.235-238).

Висновок суду мотивовано тим, що провадження у справі відкрито ухвалою суду від 24 квітня 2025 року, ухвалу про відкриття провадження у справі ОСОБА_2 отримала у травні 2025 року; підготовче провадження у справі закрито ухвалою суду від 16 липня 2025 року з призначенням справи до розгляду по суті. ОСОБА_2 у період з 28 травня 2025 року по 24 вересня 2025 року зверталась до суду з різними заявами, клопотаннями тощо, відтак не мала перешкод для своєчасного подання відзиву на позов. Процесуальний закон пов`язує подання відзиву на позов з датою відкриття провадження у справі, а не з датою укладення договору з адвокатом. Причини пропуску строку не є поважними.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу суду від 02 жовтня 2025 року.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції від 02 жовтня 2025 року скасувати в частині відмови у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву та в частині залишення відзиву на позов без розгляду; справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду (т.2 а.с.55-58).

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість ухвали в оскаржуваній частині полягає у порушенні норм процесуального права. Суд першої інстанції, постановивши оскаржувану ухвалу, не забезпечив дотримання принципу процесуальної рівності сторін, не дослідив належним чином фактичні обставини справи, не надав належної оцінки доводам відповідача щодо поважності причин пропуску строку та проігнорував правові позиції Верховного Суду й усталену практику ЄСПЛ. Такий підхід свідчить про істотне порушення норм процесуального права, що призвело до обмеження гарантованого статтею 6 Конвенції права на справедливий суд і права на захист, закріпленого у статтях 2, 12, 13, 127 ЦПК України. Невиконання судом обов`язку всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати обставини справи, формальне тлумачення підстав для поновлення строку призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення. Суд фактично позбавив відповідача можливості реалізувати своє право на захист та представити правову позицію по суті спору, що суперечить як національним процесуальним гарантіям, так і стандартам справедливого суду, визначеним практикою ЄСПЛ.

Відзив на апеляційну скаргу не поданий.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, забезпечення права на правову допомогу тощо; вказані засади мають імперативний характер і зобов`язують суд забезпечити баланс між принципом процесуальної економії та гарантіями справедливого судового розгляду.

Суд першої інстанції в оцінці поважності причин пропуску процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву вдався до надмірного формалізму, що призвело до необґрунтованого обмеження права відповідача на захист.

Застосування судом вузько формального підходу до оцінки поважності причин пропуску строку суперечить Доктрині справедливого процесу. Зміст поняття «поважна причина» відповідно до правових позицій Верховного Суду повинен оцінюватися не лише формально, тобто через часові рамки, а й з урахуванням об`єктивних обставин, що реально унеможливлювали своєчасне подання відзиву, та добросовісності сторони.

Суд неправомірно ототожнив вчинення відповідачем технічних дій (подання клопотань, які стосуються лише форми участі у процесі) з повноцінною реалізацією права на захист по суті (складанням мотивованого відзиву). Дане є проявом надмірного процесуального формалізму, який є неприпустимим згідно з практикою ЄСПЛ.

Суд обмежив право на доступ до суду та захист.

Так, головною і об`єктивною причиною пропуску строку відповідач обґрунтовувала відсутність можливості вчасно отримати кваліфіковану правову допомогу, договір на правову допомогу уклала з адвокатом лише 28 вересня 2025 року. Після адвокат набув процесуальних повноважень представника сторони в суді та можливість здійснювати належний захист прав та інтересів відповідача, зокрема, шляхом підготовки та подання юридично обґрунтованого відзиву на позовну заяву з підкріпленням такого належними та допустимими доказами. Відсутність адвоката в умовах, коли необхідно надати обґрунтовану відповідь на позов, є обставиною, що об`єктивно ускладнює своєчасне вчинення процесуальної дії і не залежить від волевиявлення особи. Складання відзиву – це не формальна дія, а формулювання правової позиції, що має вирішальне значення для результату справи. Тому, обмеження відповідача в цьому праві є непропорційним заходом, а не поновлення строку на подання відзиву фактично позбавляє відповідача можливості викласти свою правову позицію по суті спору, що є обмеженням права на захист.

Не визнання вказаних причин поважними порушує основоположні принципи правосуддя та принцип пропорційності. Відмова у поновленні строку не може бути спрямованою на прискорення розгляду справи за рахунок гарантій захисту прав сторони, оскільки дане суперечить визначеним у статті 2 ЦПК України основним завданням цивільного судочинства на справедливий та неупереджений розгляд, а також не відповідає передбаченим у статтях 12, 13 ЦПК України засадам змагальності та рівності сторін, які є необхідною умовою справедливого судового розгляду.

ЄСПЛ наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допускати судовий процес у безладний рух.

У своїй практиці ЄСПЛ сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», Пономарьов проти України, Щокін проти України», інші).

У справі, що переглядається, формалізм в оцінці причин пропуску строку фактично заблокував відповідачу можливість викласти свою правову позицію, що порушує сутність права на справедливий судовий розгляд.

Суд першої інстанції, постановивши оскаржувану ухвалу, не забезпечив дотримання принципу процесуальної рівності сторін, не дослідив належним чином фактичні обставини справи, не надав належної оцінки доводам відповідача щодо поважності причин пропуску строку та проігнорував правові позиції Верховного Суду й усталену практику ЄСПЛ. Дане має наслідком істотне порушення норм процесуального права, що призвело до обмеження гарантованого статтею 6 Конвенції права на справедливий суд і права на захист, закріпленого у статтях 2, 12, 13, 127 ЦПК України. Суд фактично позбавив відповідача можливості реалізувати своє право на захист та представити правову позицію по суті спору, що суперечить як національним процесуальним гарантіям, так і стандартам справедливого суду, визначеним практикою ЄСПЛ.

Доводи апеляційної скарги приймаються апеляційним судом повністю, викладені в скарзі зауваження щодо підготовки справи до розгляду по суті є слушними.

Суд зобов`язаний всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати обставини справи; уникнення надмірного формалізму цьому сприяє.

Керуючись ст.ст.367, 369, п.6 ч.1 ст.374, ст.ст.379, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд –

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Чорноморського міського суду Одеської області від 02 жовтня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2 , за участю третіх осіб приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бикова Валерія Олександровича про визнання договору дарування недійсним – в частині відмови у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву та в частині залишення відзиву на позовну заяву без розгляду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанова оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повну постанову складено 19 жовтня 2026 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді С.О.Погорєлова

Є.С.Сєвєрова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua