Суд: Одеський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: надання послуг
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №523/18600/25
Суддя: Комлева О. С.
Номер провадження: 22-ц/813/6821/26
Справа № 523/18600/25
Головуючий у першій інстанції Мурманова І. М.
Доповідач Комлева О. С.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Главацький Юрій Анатолійович, на заочне рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2026 року, ухваленого під головуванням судді Мурманової І.М., у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суворовський-233» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам та витратам на управління багатоквартирного будинку та прибудинкової території, -
в с т а н о в и в:
У вересні 2025 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суворовський-233» (далі по тексту – ОСББ «Суворовський-233) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за внесками та витратами на управління багатоквартирного будинку та прибудинкової території, обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до розрахунку заборгованості з 25.06.2025 року по 21.08.2025 року, відповідачу нарахована сума заборгованості зі сплати внесків на витрати на управління багатоквартирним будинком у сумі: 46 294,19 грн., інфляційні нарахування витрати – 368,95 грн., 3% річних – 231, 04 грн.
Заочним рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 18.02.2026 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість по внескам та витратам на управління багатоквартирного будинку та прибудинкової території в загальному розмірі 46894,18 грн., витрати понесені з розглядом справи на правничу допомогу 10000 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн., витрати на копіювання у сумі 1230 грн. (а.с. 85-87).
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 10.04.2026 року, заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Главацький Ю.А., звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що надана позивачем довідка заборгованості фактично констатує лише наявність у відповідача заборгованості по внескам та витратам на управління багатоквартирного будинку та прибудинкової території, а також за житлово-комунальні послуги, однак з такої не вбачається за який саме період утворилася така заборгованість. Скаржником також стверджується, що згідно даної довідки така заборгованість нарахована за червень 2025 року, що не відповідає фактичним обставинам справи та з наданих розрахунків не вбачається за якими формулами здійснено їх розрахунок, що позбавляє суд та відповідача по справі перевірити його правильність.
Разом з тим, скаржником також зазначається, що заявлений позивачем розмір понесених витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям розумності їх розміру та складності справи.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСББ «Суворовський-233», в інтересах якого діє адвокат Скибінська Є.С., зазначено, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, не підтверджуються матеріалами справи та фактично зводяться до переоцінки доказів, які були предметом дослідження суду першої інстанції, при цьому, апеляційна скарга не містить жодного власного розрахунку заборгованості та не зазначено, які саме суми є неправильними або з яких причин вони є помилковими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідачки витрати на управління багатоквартирним будинком у сумі: 46 294,19 грн., інфляційні нарахування витрати – 368,95 грн., 3% річних – 231,04 грн., суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок утримання свого майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. При цьому, як вже зазначалось, витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, не в повному обсязі, за наступних підстав.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до п. 6, 13 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (п. 5 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно із частиною першою статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений статтею 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором.
Згідно зі ст. ст. 319, 322 ЦК України власність зобов`язує. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, обов`язок утримання квартири та сплати житлово-комунальних послуг покладається на власника квартири.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом про ОСББ.
Згідно до ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001, співвласник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку відповідно до ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.
Згідно ч. 9 ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься: визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.
Згідно ст. 15 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», співвласник зобов`язаний, зокрема, виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» обов`язок співвласника багатоквартирного будинку виконувати рішення зборів співвласників.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
При цьому згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно державного реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 87,8 кв.м. (а.с.10) та є співвласником багатоквартирного будинку «Суворовський-233», об`єднання зареєстровано в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та громадських формувань 16.06.2007р. (а.с. 21-24).
Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача, яка є власником квартири АДРЕСА_1 , в період по 21.08.2025 рік нарахована сума заборгованості зі сплати внесків на витрати на управління багатоквартирним будинком та прибудинкової території у розмірі 46 294,19 грн. (а.с. 54).
Згідно витягу з протоколу № 19 загальних зборів співвласників ОСББ «Суворовський-233», яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , затверджено розмір внеску на утримання та обслуговування багатоквартирного будинку, які згідно додатку 1 до протоколу становлять: внески для квартир 1-й поверх – 8,50 грн/1кв.м.; внески для квартир 2-6 поверх – 8,50 грн/1 кв.м.; ввести в дію з червня 2024 року (а.с. 25 зворот).
Відомостей щодо подальшої зміни визначеного розміру матеріалами справи не містять та позивачем не зазначалося про наявність таких.
Вказане рішення загальних зборі в судовому порядку не оскаржувалося.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції стягуючи за період з червня по липень 2025 року по 816,54 грн. за утримання будинку, не звернув увагу на ту обставину, що рішенням загальних зборів визначено розмір внесків на утримання та обслуговування багатоквартирного будинку, а саме у розмір 8,50 грн/1 кв.м., що з урахуванням площі квартири відповідачки становить 746,30 грн.
За наведених підстав колегія суддів приходить висновку про зменшення суми стягнення до 1492,60 грн. за утримання та обслуговування багатоквартирного будинку за червень-липень 2025 року.
Рішенням загальних зборів співвласників ОСББ «Суворовський-233» від 04.07.2025р. прийнято рішення щодо нарахування разового цільового внеску на модернізацію дахової котельні та затверджено графік оплати: для квартир під`єднаних до системи центрального опалення – 509,40 грн/кв.м.; оплату здійснювати згідно графіку: 50 % до 15.07.2025 та 50% до 15.08.2025 (а.с. 27).
Відповідно, співвласниками на загальних зборах погоджено розмір разового внеску на модернізацію дахової, а тому, враховуючи погоджений розмір та площу квартири відповідача, розмір даного внеску становить 44725,32 грн. (87,8 кв.м. х 509,40 грн.).
Відомостей щодо оскарження даного рішення загальних зборів в матеріалах справи також не міститься.
При цьому, зважаючи на погоджений співвласниками графік внесення одноразового цільового внеску, станом на 21.08.2025 року (кінцева дата розрахунку) зазначений цільовий внесок вже підлягав сплаті відповідачем, адже кінцева дата внесення другого платежу – до 15.08.2025 року, що в свою чергу спростовує доводи апеляційної скарги в даній частині. Відомостей щодо погодження відповідачем за особистою заявою, згідно рішення загальних зборів, індивідуального графіку платежів матеріали справи не містять.
Доказів на підтвердження сплати вказаного внеску відповідачем також не надано.
Таким чином, враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, загальний розмір заборгованості зі сплати внесків на витрати по управлінню багатоквартирного будинку та прибудинкової території становить 46217,92 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що за червень-липень 2025 року заборгованість по сплаті за комунальні послуги, яка підлягає стягненню з відповідачів становить 46217,92 грн.
Згідно з ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми, розмір яких встановлено договором.
Колегія суддів звертає увагу, що при розрахунку інфляційних витрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
За період зазначений позивачем з червня 2025 по липень 2025 (включно): червень 2025 – 100,8 %; липень 2025 – 99,8%, величина індексу споживчих цін не перевищувала поріг індексації у розмірі 103%, а тому сума боргу за вказаний період не може бути проіндексована.
Окрім того, слід зазначити, що відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (Указ затверджено Законом №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на час розгляду справи не скасований.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.
Виключень з переліку житлово-комунальних послуг постанова не містить, а тому застосовується і до правовідносин сторін у цій справі.
Вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
За наведених підстав, колегія суддів приходить висновку, що позивачем неправомірно нараховувалися відповідачу інфляційні витрати, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних витрат задоволенню не підлягають.
Разом з тим, дослідивши наданий позивачем розрахунок, заявлена заборгованість про 3 % річних у розмірі 231,04 грн. підлягала стягненню у заявленому розмірі.
Таким чином, враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, оскільки відповідачем не спростовано наявність заборгованості за надані послуги по утриманню та обслуговуванню багатоквартирного будинку, а також одноразового цільового внеску на модернізацію дахової котельні, судом першої інстанції зроблено вірний висновок щодо наявності в даному випадку правових підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог. Однак, зважаючи на затверджені рішенням загальних зборів розмірі внесків, загальний розмір заборгованості за надані послуги, що підлягає стягненню з відповідача в даному випадку становить 46448,93 грн, що в свою чергу не враховано судом першої інстанції під час розгляду справи по суті, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню із ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині визначеного судом першої інстанції розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Визначаючи розмір судових витрат на правову допомогу, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів враховує принцип співмірності та розумності судових витрат, складність справи та обсяг виконаних робіт адвокатом та зазначає, що вони не в повній мірі відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу у заявленому розмірі, позивачем до позовної заяви долучено: договір про надання правничої допомоги від 13.08.2025 року, акт приймання-передачі виконаної роботи відповідно до укладеного договору, відповідно до якого встановлено, що за виконану роботу клієнт зобов`язується сплатити на рахунок АБ винагороду в розмірі: 25000,0 грн. (а.с. 51-53).
Суд також акцентує увагу на тому, що стягнення витрат на правничу допомогу не може бути способом збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Аналогічна права позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17).
Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи, чи вони були (мали бути) фактично понесені, а також оцінювати їх необхідність.
У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на ціну позову, досвідченості адвоката, складності справи, а також приймаючи до уваги, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом.
Європейський суд з прав людини також підкреслює, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв: реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Така думка, зокрема, проілюстрована в рішенні ЄСПЛ у справі East/west Alliance Limited проти України).
Отже, дослідивши заяву про вирішення питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу та додані до неї документи, поданих в суд першої інстанції, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що розмір заявлених витрат на правову допомогу про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25 000 грн. не відповідає критерію необхідності, дійсності та розумності адвокатських витрат, їх розмір не є необхідним з обсягом правничих послуг.
В Рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», також звернута увагу на те, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить висновку про те, що з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн., що буде відповідати критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, а також, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача витрати на копіювання документів у розмірі 1230 грн., оскільки позивачем не надано доказів того, що ФОП ОСОБА_2 має право на надання таких послуг, а також не підтверджується будь-яким доказом вартість і кількість робити.
За таких підстав не підлягають до стягнення витрати з відповідача на користь позивача у розм ірі 1230 грн. за копіювання.
Крім цього, відповідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Апеляційний суд також вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
За подання позовної заяви ОСББ «Суворовський-233» сплачений судовий збір у розмірі 3028,0 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1874 від 02.09.2025р., а тому судовий збір, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 становить 2984,1 грн.
За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 4542,0 грн., що підтверджується квитанцією № 2335-2371-0363-0774 від 24.05.2026р., а тому судовий збір, що підлягає стягненню з ОСББ «Суворовський-233» становить 65,85 грн.
За положенням ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Відповідно, з урахуванням висновків суду про наявність підстав для частково задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про часткове задоволення позовних вимог (98,55% від заявлених позовних вимог) судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача становить 2918,25 грн.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
З огляду на положення п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2026 року – скасувати.
Ухвалити постанову, якою позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суворовський-233» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам та витратам на управління багатоквартирного будинку та прибудинкової території – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суворовський -233» (код ЄДРПОУ 35180364, юридична адреса: м. Одеса, проспект Князя Володимира Великого, буд. 110Б) заборгованості по внескам та витратам на управління багатоквартирного будинку та прибудинкової території в загальному розмірі 46217 (сорок шість тисяч двісті сімнадцять) гривень 92 копійки.
В задоволені решти позовних вимог – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суворовський -233» (код ЄДРПОУ: 35180364, юридична адреса: м. Одеса, проспект Князя Володимира Великого, буд. 110Б) – витрати понесені з розглядом справи, а саме витрати на правничу допомогу в розмірі: 2 000 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суворовський -233» (код ЄДРПОУ 35180364, юридична адреса: м. Одеса, проспект Князя Володимира Великого, буд. 110Б) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2918 (дві тисячі дев`ятсот вісімнадцять) гривень 25 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 19 жовтня 2026 року.
Головуючий О.С. Комлева
Судді М.М. Драгомерецький
С.М. Сегеда
Оригінал: reyestr.court.gov.ua