Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №492/1252/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5618/26

Справа № 492/1252/24

Головуючий у першій інстанції Гусєва Н. Д.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,

за участю секретаря – Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 08 січня 2026 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 , як законної представниці ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 , як законної представниці ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» про визнання кредитного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

АТ «АКЦЕНТ-БАНК» звернулось до суду із зазначеною позовною заявою до ОСОБА_2 , законною представницею якого є ОСОБА_1 , про стягнення з ОСОБА_2 на його користь заборгованості за кредитним договором на загальну суму 45601,12 грн., а також судові витрати.

Позовна заява вмотивована тим, що 23 грудня 2022 року між АТ «А-БАНК» і ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № б/н шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК» (далі за текстом – Умови та правила), відповідно до умов якого АТ «А-БАНК» надав, а ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту, розмір якого в подальшому збільшився до 31 000 грн, на платіжну карту ОСОБА_2 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 40,8% річних на суму залишку заборгованості за кредитом. АТ «А-БАНК» повністю та в строки виконав свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, однак ОСОБА_2 зобов`язання за вказаним договором не виконав, внаслідок чого станом на 29 серпня 2024 року у ОСОБА_2 перед АТ «А-БАНК» виникла заборгованість за кредитом та відсотками, яка склала загальну суму 45601,12 грн., яку АТ «А-БАНК» просила стягнути з ОСОБА_2 , оскільки останній ухилився від добровільного погашення заборгованості по вищевказаному договору.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог.

Відповідачка ОСОБА_1 , як законна представниця ОСОБА_2 , заявлені АТ «А-БАНК» позовні вимоги не визнала та звернулася до суду із зустрічною позовною заявою про визнання кредитного договору недійсним, стягнення судових витрат.

Зустрічна позовна заява вмотивована тим, що під час укладення 23 грудня 2022 року між ОСОБА_2 і АТ «А-БАНК» кредитного договору ОСОБА_2 за своїм психічним станом не усвідомлював значення своїх дій і не міг керувати ними, оскільки з квітня 2022 року у нього були наявні ознаки психічного захворювання, внаслідок чого він перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: гострий поліморфний психотичний розлад без симптомів шизофренії з асоційованим гострим стресом, а також рішенням ВЛК від 21 червня 2022 року ОСОБА_2 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. ІІ ст. 16 «а» наказу МОУ № 402 від 14 серпня 2008 року (шизофренія, шизотипові та маячні розлади, афективні розлади з часто повторюваними фазами), що є підставою для визнання недійсним вказаного кредитного договору, оскільки укладення вказаного кредитного договору не відповідає вільному волевиявленню ОСОБА_2 , укладений з дефектом волі ОСОБА_2 та є недійсним з моменту його вчинення. Також, ОСОБА_2 24 лютого 2023 року було встановлено 2 групу інвалідності, строк якої було продовжено до 20 лютого 2026 року. Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 648 від 19 вересня 2024 року, проведеної в межах цивільної справи №492/1446/23, ОСОБА_2 за своїм психічним станом не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними та рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 17 березня 2025 року ОСОБА_2 визнано недієздатним, встановлено над ним опіку та опікуном призначено ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 08 січня 2026 року у задоволенні позову АТ «АКЦЕНТ-БАНК» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 , як законної представниці ОСОБА_2 , - задоволено. Визнано кредитний договір № б/н від 23 грудня 2022, укладений між АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_2 недійсним. Стягнено з АТ «АКЦЕНТ-БАНК» в дохід держави судовий збір в розмірі 968 гривень 96 копійок.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній АТ «Акцент-Банк» просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити первісні позовні вимоги, а у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що експертизи, щоб визнавала стан відповідача на дату укладання кредитного договору у справі – немає. Позивач (відповідач) не визнаний судом в порядку ст. ст. 36, 39 ЦК України обмежено дієздатною чи недієздатною особою, тому підтвердити знаходження позивача в зазначеному стані може лише експерт, жодними іншими доказами вказаний факт підтвердити неможливо.

Сповіщення сторін та заяви у справі.

Про судове засідання, призначене на 07 жовтня 2026 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з`явились.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Повний текст судового рішення складено 19 жовтня 2026 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що між АТ «А-БАНК» та ОСОБА_2 , законною представницею якого є ОСОБА_1 , відповідно до Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК» 23 грудня 2022 року був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого АТ «А-БАНК» передав кредит ОСОБА_2 у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, розмір якого в подальшому збільшився до 31000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 40,8 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом (т. 1 а. с. 8, 10 зворотна сторона-11, 20-26, 27-28).

Відповідно до пункту 2.1.1.2.3 Умов та правил підписання цього Договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком. Зобов`язання Банку з надання кредитного ліміту відповідно до Заяви виникають з моменту надання платіжною системою операції до списання з відповідного Картрахунку в рахунок кредитного ліміту (пункт 2.1.1.3.4 Умов та Правил). Відповідно до пункт 2.1.1.5.5. Умов та Правил позичальник зобов`язався погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрату платіжного ліміту. Згідно з пунктом 2.1.1.5.6. Умов та Правил надання у разі невиконання зобов`язань за договором на вимогу Банку позичальник зобов`язався повернути кредит (у тому числі прострочений кредит та овердрафт), оплатити Винагороду Банку.

У порушення умов зазначеного кредитного договору ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання не виконував, внаслідок чого в нього виникла заборгованість перед АТ «А-БАНК», яка згідно з розрахунком, наданим АТ «А-БАНК», станом на 29 серпня 2024 року з урахуванням заборгованості за кредитом та відсотками склала загальну суму 45601,12 грн. (т. 1 а. с. 7).

Користування ОСОБА_2 кредитними коштами підтверджується випискою за вищевказаним кредитним договором за період з 23 грудня 2022 року по 29 серпня 2024 року (т. 1 а. с. 12-15).

ОСОБА_2 у період з 19 квітня 2022 року по 29 квітня 2022 року перебував на стаціонарному лікуванні в медичному центрі «Полінар» з діагнозом «Гострий поліморфний психотичний розлад без симптомів шизофренії з асоційованим гострим стресом», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного (амбулаторного) хворого від 29 квітня 2022 року (т. 1 а. с. 87).

Відповідно тимчасового посвідчення військовозобов`язаного серії НОМЕР_1 від 22 червня 2022 року рішенням ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21 червня 2022 року ОСОБА_2 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. 11 статті 16 «а» наказ МОУ № 402 від 14 серпня 2008 року (т. 1 а. с. 79).

Згідно з довідками до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 450903 від 23 лютого 2023 року, серії 12 ААГ № 880665 від 20 лютого 2024 року ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи з причини загального захворювання (т. 1 а. с. 77, 78).

Як вбачається з Висновку № 70/683 від 10 серпня 2023 року лікарської комісії медичного огляду щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю, за рівнем обмеження здатності контролювати свою поведінку ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду (т. 1 а. с. 80).

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта №648 від 17 вересня 2024 року, виданого Одеською філією судових експертиз державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» у справі № 492/1446/23, ОСОБА_2 , відносно якого вирішувалося питання про визнання його недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення опікуна: страждає на хронічний стійкий психічний розлад у вигляді «Шизофренії, параноїчної епізодичний тип перебігу з наростаючим змішаним (параноїчним, апатико-абулічним) дефектом»; внаслідок чого він за своїм психічним станом не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (т. 1 а. с. 81-86).

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 17 березня 2025 року ОСОБА_2 визнано недієздатним, встановлено над ним опіку та призначено йому опікуна ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 74-76).

Згідно з епікризом № 1477 від 10 березня 2025 року ОСОБА_2 з 17 лютого 2025 року по 10 березня 2025 року перебував на стаціонарному лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради з діагнозом: шизофренія, параноїдна форма, епізодичний перебіг, з наростаючим змішаним (параноїдним, апатико-абулічним) типом дефекту та соціально-трудовою дезадаптацією. Стан медикаментозної субкомпенсації. F20.02 (т. 1 а. с. 88).

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частин 1-2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно положень статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі; кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Положення статті 203 ЦК України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Отже, вчиняючи правочин, фізична особа повинна усвідомлювати значення своїх дій та мати можливість керувати ними.

Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а у разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може пред`явити її опікун (стаття 225 ЦК України).

Для визнання правочину недійсним з підстав, передбачених статті 225 ЦК України необхідно встановити наявність хоча б одного з двох факторів, які мали місце в момент вчинення правочину, а саме: дієздатна фізична особа не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-131цс14.

Відповідно до роз`яснень, які викладені у пунктах 1, 8, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам роз`яснено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи; відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Правила статті 225 ПК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 372/1862/17 зазначив, що підставою для визнання правочину недійсним згідно із частиною 1 статті 225 ЦК України має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

У постановах Верховного Суду від 05 лютого 2018 року у справі № 404/4956/15-ц (провадження № 61-1294св18), від 25 липня 2018 року у справі № 416/13806/14 (провадження № 61-33508св18), колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду також виходила з того, що підставою для визнання правочину недійсним згідно зі статтею 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Отже, підставою для визнання правочину недійсним за вказаної підстави може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що під час укладення кредитного договору від 23 грудня 2022 року ОСОБА_2 втретє був госпіталізований до КНП «ООМЦПЗ» та проходив лікування у період з 21 листопада 2022 року по 27 лютого 2023 року та його психічний стан було визначено, як «Шизофренія, параноїдна форма, епізодичний перебіг, з наростаючим змішаним (параноїдним, апатико-абулічним) типом дефекту та соціально-трудовою дезадаптацією». страждав на хронічний, стійкий психічний розлад у вигляді «Шизофренії, параноїчної форми, епізодичний тип перебігу, зі стабільним змішаним (параноїчним та емоційно-вольовим) дефектом» (що відповідає діагностичним критеріям рубрики F20.02» за «Міжнародною класифікацією хвороб» 10-го перегляду), що підтверджується висновком судово-психіатричного експерта № 648 від 17 вересня 2024 року (пункт 22 висновку).

За приписами частини 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір, суд з`ясувавши обставини справи, на підставі оцінених доказів, поданих сторонами, застосувавши положення частини 1 статті 225 ЦК України, дійшов висновку про задоволення зустрічного позову про визнання кредитного договору від 23 грудня 2022 року недійсним, оскільки під час укладення вказаного кредитного договору ОСОБА_2 перебував на лікуванні у психіатричній лікарні, тому за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, не був здатний прогнозувати наслідки власних дій пов`язаних з укладенням кредитного договору.

Враховуючи, що кредитний договір від 23 грудня 2022 року підлягає визнанню недійним суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позов АТ «А-БАНК» не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки №18 від 22 серпня 2022 року, виданої Поліклінікою Комунального некомерційного підприємства «Арцизька центральна опорна лікарня» Арцизької міської ради, ОСОБА_2 перебуває на психіатричному обліку у КНП «Арцизька ЦОЛ» з діагнозом «F-23.1».

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 450903 від 24 лютого 2023 року, висновком лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи № 70/683 від 10 серпня 2023 року, виданим Комунальним некомерційним підприємством «Арцизька центральна опорна лікарня» Арцизької міської ради, ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи з причини загального захворювання, за рівнем обмеження життєдіяльності має обмежену здатність контролювати свою поведінку.

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта №648 від 17 вересня 2024 року, виданого Одеською філією судових експертиз державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України», ОСОБА_2 , відносно якого вирішується питання про визнання його недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення опікуна: страждає на хронічний стійкий психічний розлад у вигляді «Шизофренії, параноїчної епізодичний тип перебігу з наростаючим змішаним (параноїчним, апатико-абулічним) дефектом»; внаслідок чого він за своїм психічним станом не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Також в експертизі вказано, що ОСОБА_2 , згідно з медичної документації, порушення психічного здоров`я почались з 2021 року, а станом на укладання спірного кредитного договору ОСОБА_2 був втретє госпіталізований до КНП «ООМЦПЗ» з відповідним діагнозом «Шизофренія, параноїдна форма, епізодичний перебіг, з наростаючим змішаним (параноїдним, апатико-абулічним) типом дефекту та соціально-трудовою дезадаптацією».

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 17 березня 2025 року у справі №492/1446/23 визнано ОСОБА_2 недієздатним.

Апеляційний суд, аналізуючи матеріали справи, дійшов висновку, що ОСОБА_2 має хронічний стійкий психічний розлад у вигляді «Шизофренії, параноїчної епізодичний тип перебігу з наростаючим змішаним (параноїчним, апатико-абулічним) дефектом» і який існував на момент укладення спірного кредитного договору.

Крім того, висновком судово-психіатричного експерта №648 від 17 вересня 2024 року, виданого Одеською філією судових експертиз державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» зазначено, що саме внаслідок своєї хвороби ОСОБА_2 за своїм психічним станом не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тобто, фактично, не у конкретний період часу, а загалом.

Колегія суддів зазначає, що принцип процесуальної економії цивільного судочинства - загальне керівне положення, відповідно до якого суд, учасники судового процесу економно і ефективно використовують усі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ з дотриманням строків.

Сутність принципу процесуальної економії полягає в тому, щоб під час розгляду справи у суді для найбільш повного та всебічного розгляду справи використовувати всі встановлені законом засоби з урахуванням строків, визначених нормами процесуального права. Елементами змісту принципу процесуальної економії цивільного судочинства слід вважати:

- вимога оперативного розгляду справи;

- вимога економного використання процесуальних засобів судом, учасниками справи для повного та всебічного розгляду справи у суді.

Враховуючи принцип процесуальної економії, а також те, що ОСОБА_2 страждає на стійкий хронічний розлад здоров`я, внаслідок якого визнаний судом недієздатним, колегія суддів вважає зустрічну позовну заяву доведеною і обґрунтованою.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги в частині щодо суті кредитних правовідносин і кредитних договорів не були предметом розгляду суду першої інстанції і не були підставою для відмови у задоволенні первісного позову.

Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» залишити без задоволення.

Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 08 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 19 жовтня 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

С.М. Сегеда