Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №520/32082/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 жовтня 2026 року № 520/32082/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії та бездіяльність солідарно ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 з приводу відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;

- зобов`язати солідарно ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у спосіб, визначений Порядком №560, прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 відстрочку від призову за мобілізацією на підставі пункту 9 частини І ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію з огляду на те, що він зайнятий постійним доглядом за своєю хворою матір`ю. Однак, повідомленням від 15.01.2026 № 93 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача про відмову у наданні йому відстрочки та зазначив: Причини відмови: При розгляді та перевірці підтверджуючих документів на право в наданні відстрочки комісією, встановлено, що відсутні відомості та документи щодо сестри позивача, зокрема пояснення або підтвердження неможливості здійснення нею догляду за матір`ю; не надано належних доказів, що позивач є єдиною особою, яка може здійснювати постійний догляд; подані документи не усувають вимог, визначених Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та отримана відповідачем через електронний кабінет, що підтверджується матеріалами справи.

Представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя у період з 22.12.2025 по 13.01.2026, з 29.06.2026 по 13.07.2026, з 30.07.2026 по 31.07.2026 та з 07.10.2026 по 09.10.2026 перебував у відпустці.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Подання даної позовної заяви до суду пов`язано з відмовою Позивачу у наданні відстрочки від мобілізації за п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на підставі поданої ним заяви через ЦНАП.

Дана заява згідно з інформацією з повідомлення 20251114-153057 була розглянута 14.11.2025 р.

Підставою для надання Позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у його заяві було зазначено п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: зайнятість Позивача постійним доглядом за хворою матір`ю Позивача, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду. Копії документів на підтвердження цього були додані до заяви.

Позивач надав Відповідачу всі документи на підтвердження того, що у нього є право на відстрочку від мобілізації за п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»: висновок ЛКК про потребу в постійному догляді; свідоцтво про шлюб чи народження дитини або особи, що здійснює догляд (свідоцтво про народження Позивача); документ про компенсацію на догляд або акт встановлення факту догляду (акт встановлення факту здійснення догляду Позивачем); паспорт, ідентифікаційний код; висновок ЛКК форма 080-4_о; висновок про результати КВІ потреб особи, яка потребує соціальних послуг.

Комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 18 листопада 2025 року за результатами розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову під час мобілізації, поданої через ЦНАП (заява № 20251114-153057 від 14.11.2025), та доданих до неї документів, з урахуванням відомостей Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних «Оберіг», було прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки, що оформлено протоколом Комісії № 69 від 18.11.2025.

Про прийняте рішення позивача належним чином інформовано повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_5 від 18.11.2025 №06/861.

Під час колегіального розгляду Комісією встановлено, що подані документи не підтвердили наявність усіх обов`язкових умов у сукупності, а саме: відсутні відомості та документи щодо сестри позивача, зокрема пояснення або підтвердження неможливості здійснення нею догляду за матір`ю; не надано належних доказів, що позивач є єдиною особою, яка може здійснювати постійний догляд; подані документи не усувають вимог, визначених Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено в Законі України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 року (далі Закон № 2232-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (ч.1). Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (ч.2). Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч.3).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію.

Строк дії воєнного стан та проведення мобілізації в Україні продовжено й наразі триває.

В Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. № 3543-XII (далі - Закон № 3543-ХІІ), визначені правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно зі ст. 1 Закону № 3543-XII, мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Приписами ст. 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах (п.1).

В п. 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зазначено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, (далі Порядок №560), де визначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (п. 56). Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) (п.57).

Згідно з п. 58 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 та пункту 5 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

В п. 60 Порядку №560, зазначено, що комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.

Підстави відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації визначені в ст. 23 Закону №3543-ХІІ

Так в п. 9 ч.1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ зазначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.

Відповідно до додатку №5 Порядку №560 «Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»» документами, які підтверджують право на відстрочку за пунктом 9 частини 1 статті 23 цього Закону є:

- для особи, яка потребує постійного догляду, довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи;

- для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд), документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Отже в додатку №5 Порядку №560 визначений чіткий перелік документів, які необхідно подавати військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно які підтверджують право на відстрочку за пунктом 9 частини 1 статті 23 цього Закону №3543-ХІІ, як для особи, яка потребує постійного догляду так і для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворою особою.

Матеріалами справи встановлено, що позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 , з заявою та повним пакетом документів щодо надання йому відстрочки від мобілізації за п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на підставі поданої ним заяви через ЦНАП.

Відповідно до наданих документів вбачається, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 , та за висновком ЛКК від 25.07.2025 № 1605 потребує постійного стороннього догляду.

Комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 18 листопада 2025 року за результатами розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову під час мобілізації встановлено, що подані документи не підтвердили наявність усіх обов`язкових умов у сукупності, а саме: відсутні відомості та документи щодо сестри позивача, зокрема пояснення або підтвердження неможливості здійснення нею догляду за матір`ю; не надано належних доказів, що позивач є єдиною особою, яка може здійснювати постійний догляд; подані документи не усувають вимог, визначених Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560.

Разом з тим, суд вважає, що аналіз зазначених обставин, які були обрані підставами для відмови у наданні позивачеві відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та норм вищенаведеного чинного законодавства у їх сукупності, свідчить про те, що висловлена відповідачем відмова у наданні відстрочки від призову у оспорюваному повідомленні ІНФОРМАЦІЯ_5 від 18.11.2025 №06/861 та протоколі комісії від 18.11.2025 №69 ґрунтується на хибному тлумаченні відповідачами приписів пункту 9 ч.1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ, виходячи з наступного.

Так, із аналізу п. 9 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ висновується, що військовозобов`язаний має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за таких умов: 1) необхідність постійного догляду за хворими своїми: батьком чи матір`ю; 2) потреба у постійному догляді має бути підтверджена висновок МСЕК, витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або висновком ЛЛК закладу охорони здоров`я за формою, затвердженою МОЗ.

Суд зазначає, що така умова як наявність інших працездатних членом сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати догляд, якщо про надання відстрочки заявив військовозобов`язаний, який зайнятий постійним доглядом не за своїми батьками, а за батьком чи матір`ю дружини (чоловіка).

Отже, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що якщо ж йдеться про догляд військовозобов`язаним за своїми батьком чи матір`ю, то наявність інших працездатних членів сім`ї першого ступеню спорідненості, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд, не є перешкодою для надання відстрочки.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ є протиправними.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з урахуванням приписів ч.2 ст. 9 КАС України, належним способом відновлення порушеного права позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у спосіб, визначений Порядком №560, з урахування висновків суду.

Проте, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 звернених до ІНФОРМАЦІЯ_6 , виходячи із наступного.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відсутні також докази прийняття цим органом будь-яких рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності стосовно позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 та ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язковою умовою надання судового захисту є наявність порушення рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи.

Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_7 не вчинялося жодних дій та не приймалося жодних рішень щодо позивача, які б могли вплинути на його права, свободи чи законні інтереси, а також відсутні докази невиконання цим органом будь-яких покладених на нього обов`язків стосовно позивача, суд дійшов висновку про відсутність порушення прав позивача з боку зазначеного відповідача.

За таких обставин підстави для задоволення позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_6 відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для часткове задоволення позовної заяви.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-ХІІ.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у спосіб, визначений Порядком №560, з урахування висновків суду.

У частині інших позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Тітов О.М.