Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №2-4646/11 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5960/26

Справа № 2-4646/11

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л.В.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Лозко Ю.П., Шевиріної Т.Д.,

за участю секретаря судового засідання Рудуман А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 ,

на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2026 року,

за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 , про визнання протиправними дій, скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання протиправними дій, скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії, в обґрунтування якої зазначив, що на примусовому виконанні Приморського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебував виконавчий лист №2-4646/11, виданий Приморським районним судом м. Одеси 27.03.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу у розмірі 135 616,90 грн. Постановою державного виконавця від 17.12.2013 року накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, а 14.03.2014 року винесено постанову про розшук майна боржника та зупинено виконавче провадження. 04.06.2015 державним виконавцем завершено виконавче провадження №40566335, зокрема повернуто з підстав, визначених п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», а також роз`яснено стягувачу можливість повторного пред`явлення для виконання в строк до 04.06.2016. Начальник Приморського відділу Державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєв О. О. за наслідком звернення адвоката Войнаровської Д. М. в інтересах ОСОБА_3 , в порядку контролю провів перевірку законності виконавчого провадження №40566335 та визнав дії державного виконавця Волкунович А. Ю. такими, що здійснені з порушенням вимог ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 39, ч. 1-4 ст. 52, ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження», скасував постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 04.06.2015 по виконавчому провадженню №40566335, зобов`язав головного державного виконавця Білаша Є. Г. усунути виявлені недоліки у строк до 24.10.2025 та здійснити виконавчі дії у відповідності до вимог Закону.

24.10.2025 головним державним виконавцем Білашем Є. Г. поновлено виконавче провадження №40566335, об`єднано з іншим провадженням №77716763 у зведене провадження №79437519. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.11.2025 відмовлено органу державної виконавчої служби у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа. 17.11.2025 начальником відділу ДВС видано довідку про втрату виконавчого документа №18728, що однак є протиправним та перевищує його службові повноваження. Наразі виконавче провадження №40566335 виконується без виконавчого документа, що суперечить нормам Закону України «Про виконавче провадження» та порушує права ОСОБА_1 . Скаржник зазначає, що сутність контролю за діяльністю державних виконавців полягає у спостереженні та перевірці їх діяльності відповідно до законодавчо визначених вимог, а також у запобіганні та виправленні можливих помилок і неправомірних дій, що перешкоджають такій діяльності.

Носач Володимир Іванович просив суд визнати протиправними дії начальника Приморського відділу держаної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєва О. О. щодо розгляду скарги адвоката Войнаровської Дар`ї Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_3 та щодо винесення постанови від 17.09.2025 за результатом розгляду такої скарги; скасувати постанову начальника Приморського відділу держаної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєва О. О. від 17.09.2025 за результатом перевірки виконавчого провадження №40566335; зобов`язати начальника Приморського відділу держаної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєва О. О. вчинити необхідні дії за наслідком скасування постанови від 17.09.2025 відносно виконавчого провадження №40566335.

Приморський районний суд м. Одеси ухвалою від 09 березня 2026 року скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа: Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 , про визнання протиправними дій, скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії залишив без задоволення.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено факту ознайомлення з оскаржуваною постановою від 17.09.2025 року раніше, ніж вказує скаржник, тобто 24.11.2025, клопотання про поновлення строку на звернення до суду зі скаргою підлягає задоволенню. Представник стягувача ОСОБА_3 – адвокат Войнаровська Д.М. 09.09.2025 року звернулась зі скаргою до начальника Приморського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), посилаючись на норми ст. ст. 74, 41 Закону України «Про виконавче провадження». Суд першої інстанції не погодився з доводами представника скаржника, що начальник Приморського відділу держаної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєв О. О. не мав права розглядати звернення адвоката Войнаровської Д.М. від 09.09.2025 року у порядку оскарження дій виконавця, оскільки саме на вищевказані норми права було посилання в скарзі та з урахуванням прохальної її частини, за якою скаржник просила відновити виконавче провадження. Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802, затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, яка надає посадовим особам можливість проведення перевірок законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи. Аналізуючи норми ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» у поєднанні з п. 1-2 р. XII Інструкції, суд першої інстанції прийшов до висновку, що начальник ВДВС може з власної ініціативи або на підставі заяви учасника виконавчого провадження здійснити контроль за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень та у разі встановлення порушень – скасувати постанову державного виконавця, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Враховуючи наведене суд не вбачав підстав для задоволення скарги щодо визнання протиправними дії начальника Приморського відділу держаної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєва Олександра Олександровича щодо розгляду скарги та щодо винесення постанови від 17.09.2025 року за результатом такого розгляду, у зв`язку з чим також залишив без задоволення вимогу про скасування постанови від 17.09.2025 року, яка є похідною.

ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Бороган Валентин Володимирович, не погодившись із ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09.03.2026 року, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 09.03.2026 року по справі №2-4646/11 та постановити нову, якою скаргу ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі та здійснити новий розподіл судових витрат, посилаючись на порушенням судом та неправильне застосуванням норм матеріального та процесуального права, а також неповне з`ясування обставин справи.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що начальник Приморського відділу держаної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєв О. О., за наслідком розгляду звернення адвоката Войнаровської Д.М., яка діє в інтересах ОСОБА_3 , згідно відомостей, які містяться в автоматизованій системі виконавчого провадження, в порядку контролю, відповідно до положень статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», Розділу XII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 06.05.2019 № 1385/5), провів перевірку законності виконавчого провадження № 40566335. Однак, сама скарга не відповідає вимогам положень статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та скаржником порушено строки, визначені ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» для звернення з відповідною скаргою. Виконавче провадження №40566335, яке завершено, до появи нового реєстру – АСВП, міститься у відповідному архівному спецрозділі - «ЄДВП», встановити наявність актів державного виконавця, які не формувались самим реєстром, як постанови, а складались виконавцем на паперових носіях, за місцем проживання боржника та підшивались до матеріалів справи не можливо. Програмою ЄДРПВ та відповідним положенням не передбачалось додавання скан-копій паперових матеріалів ВП до ЄДРВП, тому відсутній навіть сканований оригінал виконавчого документа, як і будь-які інші паперові матеріали виконавчого провадження. З тексту постанови начальника вбачається, що виконавець Волкунович А. Ю., завершуючи виконавче провадження №40566335, керувались нормами спеціалізованого закону, які діяли через два дні після прийняття відповідного рішення, тобто «04.06.2015 року державним виконавцем Волкунович А. Ю. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі частини першої пункту 7 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» 606 XIV від 06.06.2015, (норми якої діяли на день прийняття державним виконавцем рішення». Вказане не відповідає дійсності та ставить під сумнів підстави для проведення такої перевірки, належність її проведення та відповідність до вимог чинного законодавства, необхідність та аналіз можливих наслідків.

Скаржник наголошує на протиправності в діях начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гусєва О. О. щодо розгляду скарги адвоката Войнаровської Дар`ї Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_3 в порядку ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження». Строк пред`явлення виконавчого документа №2-4646/11, виданого 27.03.2013 Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу у розмірі 135 616,90 грн сплив понад дев`ять років тому. З матеріалів справи вбачається, що стягувач скористався правом звернення до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа №2-4646/11, однак постановою Одеського апеляційного суду від 30.01.2020 скасовано ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 24.06.2019 про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, та в задоволенні заяви адвоката Логовського В.В., який діяв від імені ОСОБА_3 про видачу дублікату та поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання відмовлено. Тобто, стягувач ще у 2019 році знав про постанову від 04.06.2015 про повернення виконавчого документа з підстав, визначених п.7 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», проте зі скаргою до ДВС звернувся через 5 років.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.04.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бороган Валентин Володимирович, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2026 року, та Приморському відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та ОСОБА_3 роз`яснено їх право на подання відзиву на апеляційну скаргу у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 01.04.2026 отримано представником ОСОБА_1 - адвокатом Бороган В. В. 03.04.2026 року о 20:20:33 в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідкою.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 01.04.2026 року ОСОБА_1 отримав у відповідності до ч. 7 ст. 272 ЦПК України.

Копію апеляційної скарги та копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 01.04.2026 отримано Приморським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 27.03.2026 року о 13:10:56 та 03.04.2026 року о 20:24:41 в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідками.

Копію апеляційної скарги та копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 01.04.2026 отримано ОСОБА_3 27.03.2026 року о 13:04:47 та 03.04.2026 року о 20:24:41 в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідками.

Копію апеляційної скарги та копію ухвали про відкриття апеляційного провадження від 01.04.2026 отримано представником ОСОБА_3 – адвокатом Войнаровською Д.М. 27.03.2026 року о 13:10:56 та 03.04.2026 року о 20:24:41 в електронному кабінеті Електронного Суду, що підтверджується довідками.

Від Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого орган державної виконавчої служби просить залишити ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 09.03.2026 року у справі №2-4646/11 без змін, оскільки суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що начальник ВДВС може з власної ініціативи або на підставі заяви учасника виконавчого провадження здійснити контроль за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень та у разі встановлення порушень – скасувати постанову державного виконавця, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». Твердження скаржника про порушення представником ОСОБА_3 – адвокатом Войнаровською Д.М. строку звернення із скаргою на дії виконавця, визначені ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», що нібито унеможливлювало розгляд такого звернення, є помилковими та не правозастосовні до спірних правовідносин у зв`язку із здійсненням начальником відділу ВДВС контролю за діями державного виконавця в межах виконавчого провадження, яке перебувало на примусовому виконанні відділу ВДВС з власної ініціативи, реагуючи на таке звернення та в межах повноважень, визначених Законом та Інструкцією з організації примусового виконання рішень. Предметом проведеного начальником відділу ВДВС контролю було законність виконавчих дій за ВП №40566335, яке перебувало на виконанні у відділі ВДВС. За результатами контролю начальником відділу ВДВС встановлено невідповідність дій державного виконавця вимогам Закону України «Про виконавче провадження», що призвело в подальшому до безпідставного закінчення виконавчого провадження. Зокрема, при здійсненні виконавчого провадження №40566335 державним виконавцем не вжито заходи щодо примусового виконання рішень, які визначені ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» 606-XIV від 06.06.2015 (норми якої діяли на день здійснення виконавчого провадження), та мають своє відображення в частині 1 статті 18, частини 2 пункту 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», діючого Закону. В рамках виконавчого провадження №40566335 державним виконавцем не застосовано, зокрема арешт коштів боржника, обмеження боржника щодо права виїзду за кордон до повного виконання рішення суду, як і не було застосовано весь вичерпний перелік повноважень, наданих Законом з метою повного виконання рішення суду. На переконання відділу ВДВС постанова начальника Приморського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєва О.О. є обґрунтованою та такою, що винесена з підстав і в межах повноважень начальника, як встановлено судом першої інстанції.

Від представника стягувача ОСОБА_3 – адвоката Войнаровської Д.М. до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого апеляційна скарга представника боржника є безпідставною, необґрунтованою, у зв`язку із чим у її задоволенні слід відмовити, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 09.03.2026 року по справі №2-4646/11 залишити без змін. На думку стягувача, представник боржника, звертаючись до суду першої інстанції із скаргою на дії начальника Приморського ВДВС, не обґрунтував підставність такого звернення, яким є виключно порушення прав та законних інтересів боржника під час здійснення начальником Приморського ВДВС контролю за діями та рішеннями державного виконавця Волкунович А.Ю. На переконання стягувача не піддається жодній розумній критиці твердження представника боржника щодо «пасивної позиції стягувача», «порушення стягувачем строку на звернення із скаргою на протиправні дії виконавчого провадження» «протиправності дій начальника ВДВС» із врахуванням факту невиконання боржником рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.06.2011 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошові кошти за договором позики у розмірі 135 535,90 грн та судові витрати у розмірі 81 грн. Скаржник (боржник по справі) у добровільному порядку законне рішення суду не виконав, а виконання рішення у примусовому порядку не дало позитивного результату у зв`язку з протиправною бездіяльністю державного виконавця, що в свою чергу призвело до безпідставного закриття виконавчого провадження та втрати оригіналу виконавчого документу. Здійснення начальником Приморського ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєвим О.О. контролю за зверненням представника стягувача на підставі положень, визначених ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 1-2 р. ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень жодним чином не порушує прав та законних інтересів боржника, який в свою чергу не виконав рішення суду, яке набрало законної сили. Представником боржника не доведено факт порушення прав чи свобод боржника під час здійснення начальником Приморського відділу ВДВС контролю за діями та рішеннями державного виконавця у виконавчому провадженні, що перебувало на примусовому виконанні Відділу.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.09.2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання представника скаржника (боржника) ОСОБА_1 – адвоката Коротченко Д. С. про долучення доказів – копії звернення від 11.03.2026 до заступника Міністра юстиції з питань виконавчої служби Андрія Гайченка та копії відповіді Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 10.04.2026.

Колегія суддів зазначає, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі та підтвердження їх відповідними доказами. Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник, який подає такі докази). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Таким чином, тлумачення положень частини четвертої статті 365, частин другої, третьої статті 367 ЦПК України дає підстави виснувати, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа, з доведених нею поважних причин, не мала можливості подати до суду першої інстанції.

Отже, на момент постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали докази, які скаржник просить приєднати до матеріалів справи не існували, що виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів незалежно від причин не подання таких доказів.

Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України.

Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_3 та його представник адвокат Войнаровська Д.М., представник ОСОБА_4 – адвокат Бороган В.В. судові повістки-повідомлення отримали 04.07.2026 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

Представник скаржника (боржника) ОСОБА_1 – адвокат Коротченко Д. С. в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд її задовольнити, скасувавши ухвалу суду першої інстанції з прийняттям рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 .

Головний державний виконавець Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білаш Є. Г. в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Представник стягувача ОСОБА_3 – адвокат Войнаровська Д.М. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила суд відмовити в її задоволенні та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено факту ознайомлення з оскаржуваною постановою від 17.09.2025 року раніше, ніж вказує скаржник, тобто 24.11.2025, клопотання про поновлення строку на звернення до суду зі скаргою підлягає задоволенню. Представник стягувача ОСОБА_3 – адвокат Войнаровська Д.М. 09.09.2025 року звернулась зі скаргою до начальника Приморського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), посилаючись на норми ст. ст. 74, 41 Закону України «Про виконавче провадження». Суд першої інстанції не погодився з доводами представника скаржника, що начальник Приморського відділу держаної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєв О. О. не мав права розглядати звернення адвоката Войнаровської Д.М. від 09.09.2025 року у порядку оскарження дій виконавця, оскільки саме на вищевказані норми права було посилання в скарзі та з урахуванням прохальної її частини, за якою скаржник просила відновити виконавче провадження. Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802, затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, яка надає посадовим особам можливість проведення перевірок законності виконавчого провадження за дорученням керівника вищого органу державної виконавчої служби та з власної ініціативи. Аналізуючи норми ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» у поєднанні з п. 1-2 р. XII Інструкції, суд першої інстанції прийшов до висновку, що начальник ВДВС може з власної ініціативи або на підставі заяви учасника виконавчого провадження здійснити контроль за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень та у разі встановлення порушень – скасувати постанову державного виконавця, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Враховуючи наведене суд не вбачав підстав для задоволення скарги щодо визнання протиправними дії начальника Приморського відділу держаної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєва Олександра Олександровича щодо розгляду скарги та щодо винесення постанови від 17.09.2025 року за результатом такого розгляду, у зв`язку з чим також залишив без задоволення вимогу про скасування постанови від 17.09.2025 року, яка є похідною.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі апеляційний суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як встановлено матеріалами справи, на примусовому виконанні Приморського відділу держаної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебував виконавчий лист №2-4646/11, виданий 27.03.2013 Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу у розмірі 135 616,90 грн.

З інформаційної довідки від 27.11.2025 про виконавче провадження №40566335 вбачається, що 05.11.2013 старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Пономарьовим В. В. відкрито виконавче провадження; 17.12.2013 старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Пономарьовим В. В. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у межах суми звернення стягнення 135 616,9 грн; 14.03.2014 старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Пономарьовим В. В. винесено постанови про розшук майна боржника та зупинення виконавчого провадження; 04.06.2015 державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Волкунович А. Ю. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», строк повторного пред`явлення виконавчого документа – 04.06.2016.

09.09.2025 адвокат Войнаровська Д.М., яка діє в інтересах стягувача ОСОБА_3 , звернулась до керівника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зі скаргою, згідно прохальної частини якої просила відновити виконавче провадження №40566335 з примусового виконання виконавчого листа №2-4646/11, виданого 27.03.2013 Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 135 535,90 грн, витрат по сплаті судового збору та витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 81 грн.

Згідно постанови начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєва О. О. про результати перевірки законності виконавчого провадження №40566335 від 17.09.2025, дії державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Волкунович А. Ю. по виконавчому провадженню №40566335 визнано такими, що здійснені з порушенням вимог ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 39, ч. 1-4 ст. 52, ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 06.06.2015; скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 04.06.2015 по виконавчому провадженню №40566335; зобов`язано головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білаша Є. Г. усунути виявлені недоліки у строк до 24.10.2025 та здійснити виконавчі дії у відповідності до вимог Закону.

24.10.2025 головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білашем Є. Г. винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій, зокрема поновлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-4646/11, виданого 27.03.2013 Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу у розмірі 135 616,90 грн.

24.10.2025 головним державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білашем Є. Г. винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень №40566335, №77716763 у зведене виконавче провадження №79437519.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні скарги на дії та рішення начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєва О. О., суд першої інстанції встановив відсутність порушень у діях останнього, з чим суд апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Тобто, виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Права та обов`язки виконавців визначені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Водночас, загальні права й обов`язки сторін та інших учасників виконавчого провадження визначені частиною першою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно частини першої статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У відповідності до приписів частини 3 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

При цьому, частиною п`ятою наведеної статті визначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що законодавцем передбачено право особи на оскарження дій чи рішень органу виконавчої служби у 10-денний строк з моменту, коли така особа дізналася про порушення своїх прав діями або бездіяльністю посадових осіб органу виконавчої служби (приватним виконавцем) за виключенням випадків оскарження постанови виконавця про відкладення.

Пропущений з поважних причин строк може бути поновлений за клопотанням заявника, поданим одночасно із поданням скарги.

У постанові від 23 червня 2022 року у справі №914/2265/20 Верховний Суд вказав: «водночас об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 04 лютого 2022 року у справі №925/308/13-г зазначила, що за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться у положеннях статті 341 ГПК України, суд доходить висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті 341 Господарського процесуального кодексу України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо). У висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 14 серпня 2019 року у справі № 910/7221/17, від 12 січня 2021 року у справі № 910/8794/17, від 12 жовтня 2021 року у справі № 918/333/13-г».

Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2023 року у справі №904/3734/20, ухваленій за подібних правовідносин, вказав, що передумовою для розгляду скарги на дії чи бездіяльність державного, приватного виконавця по суті є встановлення факту подання цієї скарги у передбачений законом строк або наявності відповідного клопотання та обставин для поновлення такого строку, якщо його було пропущено саме з поважних причин. У протилежному випадку дії суду матимуть наслідком порушення права інших учасників спору, зокрема, виконавця, дії якого оскаржуються, а також загальних засад судочинства (диспозитивності, рівності перед законом і судом та змагальності сторін).

Подібний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2025 року у справі №718/4066/23 (провадження №61-6813св25).

Матеріалами, доданими до скарги ОСОБА_1 , підтверджуються факт звернення адвоката Войнаровської Дар`ї Миколаївни, що діяла в інтересах стягувача ОСОБА_3 , до керівника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 09.09.2025.

Саме ця дата є датою скарги за вихідним номером №9-9/2, а також ця дата проставлена датою вхідної кореспонденції органу державної виконавчої служби, якому присвоєно №19490. Вказаний факт ніким не оспорюється.

В той же час, виконавче провадження №40566335, про відновлення якого просила скаржник, було завершене більше 10 років тому, адже постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі п. 7 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Волкунович А. Ю. була винесена 04.06.2015.

При цьому, сторона стягувача була обізнана про факт завершення виконавчого провадження про що представником ОСОБА_3 – адвокатом Войнаровською Д.М. у тексті скарги від 09.09.2025 року зазначалося, що на запит стягувача щодо ходу виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2-4646/11виданого Приморським районним судом м.Одеси 27.03.2013 року, 23.06.2018 року начальник Першого Приморського ВДВС в місті Одесі ГТУЮ в Одеській області повідомив, що виконавчий документ перебував на виконанні та повернутий стягувачеві постановою державного виконавця від 04.06.2015 року.

Обставини обізнаності стягувача про повернення виконавчого листа постановою від 04.06.2015 року також підтверджується судовими рішеннями, ухваленими в порядку судового контролю за виконанням судових рішень. Зокрема, матеріали справи містять ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 04.11.2025, у якій судом першої інстанції встановлено, що 30.01.2020 Одеський апеляційний суд скасував ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 24.06.2019 про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення його виконання та відмовив у задоволенні заяви адвоката Логовського В. В., що діяв в інтересах ОСОБА_3 про видачу дубліката та поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Так, у вищевказаній постанові Одеського апеляційного суду від 30.01.2020 вказано, що 23.06.2018 року начальник Першого Приморського ВДВС в місті Одесі ГТУЮ в Одеській області повідомив, що виконавчий лист перебував на виконанні та повернутий стягувачеві постановою державного виконавця від 04.06.2015. Апеляційним судом зроблено висновок, що у період з березня 2013 до червня 2018 року стягувач не звертався до органу державної виконавчої служби щодо вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням або до суду із заявами про отримання дублікату виконавчого листа.

Прохальна частини скарги адвоката Войнаровської Дар`ї Миколаївни, що діяла в інтересах стягувача ОСОБА_3 , містить лише вимогу про відновлення виконавчого провадження №40566335 з примусового виконання виконавчого листа №2-4646/11, виданого 27.03.2013 Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 135 535,90 грн, витрат по сплаті судового збору та витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 81 грн. Питання про поновлення строку для подання скарги заявником не порушувалось.

Враховуючи, що стороні стягувача було відомо про існування постанови державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Волкунович А. Ю. про повернення виконавчого документу стягувачеві щонайменше з червня 2018 року, а також з огляду на звернення стягувача до керівника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 09.09.2025 та відсутність поданого разом зі скаргою клопотання про поновлення строку на таке звернення, колегія суддів вважає, що прийняття до розгляду вказаної скарги останнім та відповідно ухвалення рішення щодо неї здійснено з порушенням строків, визначених частиною 5 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з чим дії начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гусєва Олександра Олександровича щодо винесення постанови за розглядом скарги ОСОБА_3 , від імені якого діє Войнаровська Дар`я Миколаївна, слід визнати протиправними, а постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження № 40566335 від 17 вересня 2025 року – скасувати.

Водночас, доводи Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, відповідно до яких начальник ВДВС може з власної ініціативи здійснити контроль за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень та у разі встановлення порушень – скасувати постанову державного виконавця, зобов`язавши державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 74 Закону №1404-VIII рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, під час здійснення контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова. Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, визначених абзацами другим і третім цієї частини.

Закон №1404-VIII не містить приписів, які б надавали директору Департаменту ДВС або іншим посадовим особам повноваження з власної ініціативи переглядати або скасовувати постанови державних виконавців, ухвалені під час здійснення виконавчого провадження.

Самостійна ініціатива посадової особи Департаменту ДВС щодо перевірки матеріалів виконавчого провадження, оцінки правомірності дій державного виконавця чи скасування його постанови виходить за межі наданих законом повноважень і є проявом ultra vires («поза межами повноважень»).

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2026 по справі №127/6664/14-ц, предметом розгляду у якій були межі контролю за законністю виконавчого провадження посадовими особами органів державної виконавчої служби відповідно до статті 74 Закону № 1404-VIII, та підлягає застосуванню у даній справі з огляду на приписи частини 4 статті 263 ЦПК України.

Верховний Суд виснував, що перевірка законності є правомірною, якщо вона розпочата з ініціативи учасника виконавчого провадження, зокрема стягувача шляхом подання скарги, яка стала підставою для видачі доручення вищого керівництва та проведення контролю. Це випливає із системного тлумачення частин першої - п`ятої статті 74 Закону №1404-VIII, де акцентовано на оскарженні як механізмі контролю, що активується заявою учасника, а не внутрішньою ініціативою посадових осіб. Такий підхід забезпечує баланс між ефективністю виконавчого провадження та захистом прав, уникаючи зловживань повноваженнями, але дозволяючи реагувати на скарги стягувачів чи інших заінтересованих осіб. Інструкція, зокрема пункти 1, 2 розділу XII, може застосовуватися лише в межах закону як підзаконний акт і не розширює повноважень на ініціативні перевірки, але підтверджує процедуру на підставі скарг учасників виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції станом на 04.06.2015 року, про повернення виконавчого документа державний виконавець

виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

За Інформацією з Автоматизованої системи виконавчого провадження постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 04.06.2015 року постановлена державним виконавцем першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського МУЮ Волкунович А.Ю. затверджена начальником відділу Галата Д.В. 04.06.2015 року.

Колегія суддів зауважує, що посилання начальника відділу Гусєва О. у постанові про результати перевірки законності виконавчого провадження від 17.09.2025 року на положення ч. 8 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» є помилковим, оскільки на час винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 04.06.2015 року стаття 52 Закону України «Про виконавче провадження» не мітила частину восьму. Стаття 52 Закону України «Про виконавче провадження» була доповнення частиною восьмою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України», який набрав чинності 06.06.2015 року.

Отже, розглядаючи цю справу по суті, суд першої інстанції не з`ясував питання дотримання адвокатом Войнаровською Д.М., яка діяла в інтересах стягувача ОСОБА_3 строку звернення до керівника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зі скаргою, хоча з`ясування цієї обставини мало першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із вказаною скаргою за відсутності поважних причин було залишення такої скарги без розгляду, чого керівником органу державної виконавчої скарги зроблено не було, а навпаки прийнято рішення у формі постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження №40566335 від 17.09.2025, згідно якого дії державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Волкунович А. Ю. по виконавчому провадженню №40566335 визнано такими, що здійснені з порушенням вимог ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 39, ч. 1-4 ст. 52, ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 06.06.2015; скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 04.06.2015 по виконавчому провадженню №40566335; зобов`язано головного державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Білаша Є. Г. усунути виявлені недоліки у строк до 24.10.2025 та здійснити виконавчі дії у відповідності до вимог Закону.

В той же час, вимога ОСОБА_1 про зобов`язання начальника Приморського відділу держаної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєва О. О. вчинити необхідні дії за наслідком скасування постанови від 17.09.2025 відносно виконавчого провадження №40566335 задоволенню не підлягає з огляду на її неконкретизованість. Скаржником не визначено, які ж дії слід вчинити керівнику органу державної виконавчої служби за наслідками скасування постанови від 17.09.2025, більш того, за відсутності ініціативи учасника виконавчого провадження щодо вчинення таких дій, вказане виходитиме за межі правомірності.

У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 759/20392/18 зазначено, що виходячи з результату системного аналізу статей 123, 124, 126 ЦПК України із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якої пов`язано його початок, тобто після фактичної обізнаності особи про порушення її прав і свобод.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 2-1441/10 (провадження № 61-17257св20) та від 07 липня 2021 року у справі № 127/2-200/2004 (провадження № 61-16384св19).

Судом першої інстанції встановлено та вказані обставини не заперечуються сторонами, не встановлення факту ознайомлення з постановою від 17.09.2025 року раніше, ніж вказує скаржник, а тому строк зі зверненням зі скаргою підлягає поновленню.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наведені в обґрунтування апеляційної скарги доводи знайшли своє підтвердження, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та часткове задоволення скарги ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 09 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Скаргу ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, скасування постанови задовольнити частково.

Визнати протиправними дії начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гусєва Олександра Олександровича щодо винесення постанови за розглядом скарги ОСОБА_3 , від імені якого діє ОСОБА_5 , протиправними.

Скасувати постанову начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Гусєва Олександра Олександровича про результати перевірки законності виконавчого провадження № 40566335 від 17 вересня 2025 року.

В іншій частині скарги відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 16 жовтня 2026 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді Ю.П. Лозко

Т.Д. Шевиріна