Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №498/749/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3924/26

Справа № 498/749/24

Головуючий у першій інстанції Гончар І. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Лозко Ю.П., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач – керівник Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області Наливайченко Олег Петрович в інтересах держави в особі Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, відповідачі - ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Острівське», ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , СФГ «Орбіта», Роздільнянська районна державна адміністрація, ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу керівника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області Наливайченка Олега Петровича в інтересах держави в особі Великомихайлівської селищої ради Роздільнянського району Одеської області

на ухвалу Захарівського районного суду Одеської області від 22 грудня 2025 року, постановлену Захарівським районним судом Одеської області, у складі: судді Гончар І.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом керівника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області Наливайченка Олега Петровича в інтересах держави в особі Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Острівське», ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_3 , СФГ «Орбіта», Роздільнянська районна державна адміністрація, ОСОБА_4 , про витребування земельної ділянки у власність громади,

в с т а н о в и в:

Предметом апеляційного перегляду є ухвала Захарівського районного суду Одеської області від 22 грудня 2025 року, якою позовну заяву керівника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області Наливайченка О.П. в інтересах держави в особі Великомихайлівської селищої ради Роздільнянського району Одеської області до ОСОБА_1 , ТОВ «Острівське», ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_3 , СФГ «Орбіта», Роздільнянська районна державна адміністрація, ОСОБА_4 , про витребування земельної ділянки у власність громади залишено без розгляду (т. 5, а.с. 217-218).

В апеляційній скарзі позивач керівник Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області Наливайченко Олег Петрович в інтересах держави в особі Великомихайлівської селищої ради Роздільнянського району Одеської області просить скасувати ухвалу Захарівського районного суду Одеської області від 22.12.2025 та направити справу для продовження розгляду по суті до суду першої інстанції.

Доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції, залишаючи без розгляду позов прокурора, допустив порушення норм процесуального права, зокрема, ч. 4 ст. 177 ЦПК України, а також неправильне застосування норм матеріального права, а саме ст. 58 Конституції України, ч. 5 ст. 390 ЦК України, оскільки позовну заяву подано прокурором до суду із дотриманням вимог ст. 177 ЦПК України в редакції станом на 26.04.2024 (до набрання 09.04.2025 чинності Законом України № 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту добросовісного набувача»), а закон зворотної дії в часі не має.

Крім того, скаржник зауважує, що ч. 5 ст. 390 ЦК України не поширюється на випадки подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача, а питання добросовісності чи недобросовісності набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення.

Також посилається на практику Верховного Суду, викладену в постановах від 12.11.2025 у справі № 127/8274/24 та від 10.12.2025 у справі № 354/1754/24, в яких зазначено, що обов`язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду передбачений у нормі матеріального права. Положення частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню; у випадку, якщо позивач обґрунтовує позов про витребування нерухомого майна недобросовісністю набувача, то положення частини п`ятої статті 390 ЦК України не застосовуються; питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування частини п`ятої статті 390 ЦК України. Натомість у разі встановлення, що набувач добросовісний, суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини п`ятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду (т. 6, а.с. 1-6).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 в особі свого представника Колесніченка Богдана Володимировича просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити та ухвалу Захарівського районного суду Одеської області від 22.12.2025 залишити без змін, зазначаючи, що у позовній заяві (абз. 1 та 2 ст. 13 позовної заяви) зазначено про звернення до відповідача як добросовісного набувача спірної земельної ділянки (абз. 7 ст. 14 позовної заяви) та застосовуються положення ст. 388 ЦК України (абз. 5 ст. 27 позовної заяви). Тому, відповідач вважає, що з урахуванням того факту, що позивачем у позовній заяві визначено відповідача як добросовісного набувача спірних ділянок, то у суду є всі законні підстави вимагати від позивача внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів, згідно з вимогами абз. 2 ч. 4 ст. 177 ЦПК України (т. 6, а.с. 26-28).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

У судовому засіданні 30.06.2026 прокурор Одеської обласної прокуратури Юраш В.В. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_5 , який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечував проти задоволення апеляційної скарги (т. 6, а.с. 68-68зв.).

Перед судовими дебатами по справі оголошена перерва на 06 жовтня 2026 року о 14:10.

У судовому засіданні 06.10.2026 прокурор Одеської обласної прокуратури Терлецька І.І. підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_5 , який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Інші учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, позивач керівник Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області Наливайченко Олег Петрович в інтересах держави в особі Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, Великомихайлівська селищна рада, відповідач ТОВ «Острівське», треті особи Роздільнянська районна державна адміністрація, СФГ «Орбіта» - у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як отримали судові повістки-повідомлення на 06.10.2026 в електронних кабінетах підсистеми «Електронний суд» 14.08.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (т. 6, а.с. 71зв.-74), відповідач ОСОБА_1 – у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України, так як його повноважний представник ОСОБА_5 отримав судову повістку-повідомлення на 06.10.2026 в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 14.08.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (т. 6, а.с. 71), відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_4 – у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як судові повістки-повідомлення на 06.10.2026 повернулися до суду із відміткою «адресат відсутній» (т. 6, а.с. 76-79), третя особа ОСОБА_3 – у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки отримала особисто судову повістку-повідомлення на 06.10.2026, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (т. 6, а.с. 75), в судове засідання не з`явилися.

Вказане в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з`явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що 08.12.2025 ухвалою Захарівського районного суду Одеської області позовну заяву було залишено без руху з огляду на те, що після повернення справи до суду першої інстанції (після скасування Одеським апеляційним судом ухвали Фрунзівського районного суду Одеської області від 07 квітня 2025 року про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України) було встановлено невідповідність позовної заяви вимогам ст. 175 та ч. 4 ст. 177 ЦПК України з урахуванням змін, внесених Законом України № 4292-ІХ від 12.03.2025, які набрали чинності 09.04.2025. Позивачу було надано строк для усунення недоліків шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна. У встановлений судом строк документів, що підтверджують внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, позивачем не подано.

У визначений судом строк - 15.12.2025 до через систему «Електронний суд» до суду надійшли письмові пояснення заявника, в яких висловлено незгоду з правовою позицією суду щодо необхідності внесення депозиту.

Суд зазначив, що подання письмових пояснень, які не супроводжуються виконанням вимог ухвали суду, не може вважатися усуненням недоліків позовної заяви у розумінні частини одинадцятої статті 187 ЦПК України. Незгода з правовою позицією суду не звільняє позивача від обов`язку виконати ухвалу суду та не впливає на застосування передбачених законом наслідків.

16.12.2025 через систему «Електронний суд» до суду надійшло клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, що також підтверджує наявність підстав для застосування передбачених законом процесуальних наслідків.

Суд звернув увагу, що Законом № 4292-ІХ від 12.03.2025 внесено зміни до ЦК і ЦПК України, які набрали чинності 09.04.2025, зокрема положення ч. 5 ст. 390 ЦК України, що встановлюють обов`язок попереднього внесення грошових коштів на депозитний рахунок суду при витребуванні майна від добросовісного набувача.

Суд не оцінював на цьому етапі добросовісність чи недобросовісність набувача, оскільки це питання вирішується лише під час розгляду справи по суті. Питання виконання ухвали про внесення депозиту не залежить від оцінки доказів та суті спору.

Враховуючи, що позивачем встановлені недоліки не усунені у наданий судом строк, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Переглядаючи оскаржувану ухвалу за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 55, 124 Конституції України.

До основних засад (принципів) цивільного судочинства належать зокрема диспозитивність, змагальність сторін та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (ст. 2 ЦПК України).

У частинах 1, 2 ст. 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Водночас потрібно враховувати, що право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Форма та зміст позовної заяви, яка подається до суду, визначені у статтях 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

09 квітня 2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року (далі - Закон України № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року), яким внесені зміни, зокрема до статей 388, 390, 391 ЦК України та статей 177, 185, 265 ЦПК України.

Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви (частина п`ята статті 390 ЦК України, в редакції Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року).

У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви (абзац другий частини четвертої статті 177 ЦПК України, у редакції Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року).

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок позивача внести відповідну грошову суму (абзац третій частини другої статті 185 ЦПК України, у редакції Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року).

У пункті 2 Розділу ІІ Закону України № 4292-IX від 12 березня 2025 року зазначено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.

Статтю 265 ЦПК України доповнено частиною 14 такого змісту: «14. У разі відмови у задоволенні позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду суд вирішує питання про повернення позивачу внесених ним на депозитний рахунок суду грошових коштів як компенсації вартості майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, а у разі задоволення позову - про перерахування грошових коштів на користь добросовісного набувача».

Відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до положень ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Вказана правовова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 127/8274/24, яка відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахована судом щодо застосування вказаних норм права.

З матеріалів справи вбачається, що 26.04.2024 до Фрунзівського районного суду Одеської області надійшли матеріали чотирьох справ:

- справа № 498/749/24 за позовом керівника Роздільнянської окружної прокуратури Наливайченка О.П. в інтересах держави в особі Великомихайлівської селищої ради Роздільнянського району Одеської області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: СФГ «Орбіта», ОСОБА_4 , Роздільнянська районна державна адміністрація (Роздільнянська районна військова адміністрація), про витребування земельної ділянки у власність громади (т. 1, а.с. 1-140);

- справа № 498/750/24 за позовом керівника Роздільнянської окружної прокуратури Наливайченка О.П. в інтересах держави в особі Великомихайлівської селищої ради Роздільнянського району Одеської області до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: СФГ «Орбіта», Роздільнянська районна державна адміністрація (Роздільнянська районна військова адміністрація), про витребування земельної ділянки у власність громади (т. 2, а.с. 1-131);

- справа № 498/751/24 за позовом керівника Роздільнянської окружної прокуратури Наливайченка О.П. в інтересах держави в особі Великомихайлівської селищої ради Роздільнянського району Одеської області до ОСОБА_1 , ТОВ «Острівське», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: СФГ «Орбіта», Роздільнянська районна державна адміністрація (Роздільнянська районна військова адміністрація), про витребування земельної ділянки у власність громади (т. 4, а.с. 1-154);

- справа № 498/752/24 за позовом керівника Роздільнянської окружної прокуратури Наливайченка О.П. в інтересах держави в особі Великомихайлівської селищої ради Роздільнянського району Одеської області до ОСОБА_1 , ТОВ «Острівське», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: СФГ «Орбіта», ОСОБА_3 , Роздільнянська районна державна адміністрація (Роздільнянська районна військова адміністрація), про витребування земельної ділянки у власність громади (т. 3, а.с. 1-148).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні земельні ділянки незаконно вибули з комунальної власності, а тому підлягають витребуванню у відповідачів на підставі ст. 388 ЦК України в порядку ст. 387 ЦК України, тобто прокурор вважає їх недобросовісними набувачами.

Ухвалами суду від 26.07.2024 року по вищевказаним справам було відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 15.08.2024 року справи були об`єднанні в одне провадження та присвоєно єдиний унікальний № 498/749/24 (т. 1, а.с. 196-196зв.).

Ухвалою Фрунзівського районного суду Одеської області від 07 квітня 2025 року провадження у справі за позовом керівника Роздільнянської окружної прокуратури Наливайченка О.П. в інтересах держави в особі Великомихайлівської селищої ради Роздільнянського району Одеської області було закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Роз`яснено позивачу його право звернутися із відповідними позовними вимогами до Господарського суду Одеської області (т. 5, а.с. 112-116).

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, керівник Роздільнянської окружної прокуратури Наливайченко О.П. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу суду скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права (т. 5, а.с. 122-129).

Постановою Одеського апеляційного суду від 21.10.2025 апеляційну скаргу керівника Роздільнянської окружної прокуратури Наливайченка О.П. задоволено.

Ухвалу Фрунзівського районного суду Одеської області від 07 квітня 2025 року – скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (т. 5, а.с. 193-196зв.).

08.12.2025 ухвалою Захарівського районного суду Одеської області позовну заяву керівника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області Наливайченка О.П. в інтересах держави в особі Великомихайлівської селищої ради Роздільнянського району Одеської області до ОСОБА_1 , ТОВ "Острівське", ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_3 , СФГ "Орбіта", Роздільнянська районна державна адміністрація, ОСОБА_4 , про витребування земельної ділянки у власність громади – залишено без руху (т. 5, а.с. 202-205).

Залишаючи без руху позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що 09.04.2025 набрав чинності Закон України № 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12.03.2025, згідно якого відповідні норми ЦК та ЦПК України викладено в новій редакції.

Зважаючи на внесені Законом № 4292-ІХ зміни, що набули чинності 09 квітня 2025 року, після відкриття провадження у даній цивільній справі, прокурору необхідно, з урахуванням наданої оцінки (експертно-грошової оцінки земельної ділянки) спірних земельних ділянок, здійсненої в порядку, визначеному Законом України «Про оцінку земель», чинної на дату подання позовної заяви, усунути вказані недоліки позовної заяви, а саме надання документу, що підтверджує внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.

Отже, судом виснувано, що позивачу слід усунути вказані недоліки позовної заяви шляхом внесення на депозитний рахунок суду (депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області, код ЄДРПОУ 26302945, рахунок: UA41820172035524900101000005435, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО: 820172) відповідної грошової суми в розмірі оцінки (експертно-грошова оцінка земельних ділянок) здійсненої в порядку, визначеному законом «Про оцінку земель», чинної на дату подання позовної заяви, і додати до позову вказані документи.

Враховуючи те, що провадження у справі було відкрито до набрання чинності зазначеними змінами, однак вимога щодо забезпечення можливості компенсації добросовісному набувачу є імперативною та підлягає застосуванню при подальшому розгляді справи, суд вважав за необхідне застосувати вимоги ч. 11 ст. 187 ЦПК України та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

В подальшому, оскільки позивачем встановлені недоліки не усунені у наданий судом строк, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції щодо залишення позовної заяви без розгляду та звертає увагу на те, що Верховний Суд в постанові від 01 грудня 2025 року в справі № 354/419/25 вказав: «Обов`язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду передбачений у нормі матеріального права. Положення частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача. При цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню; у випадку, якщо позивач обґрунтовує позов про витребування нерухомого майна недобросовісністю набувача, то положення частини п`ятої статті 390 ЦК України не застосовуються; питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення. У випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов без застосування частини п`ятої статті 390 ЦК України. Натомість у разі встановлення, що набувач добросовісний, суд відмовляє у задоволенні позову на підставі частини п`ятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду».

Отже обов`язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду встановлений у нормах матеріального права, зокрема у частині п`ятій статті 390 ЦК України; положення частини п`ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача; при цьому у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача вимоги частини п`ятої статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню; а в позовній заяві прокурор посилався на недобросовісність набувачів спірних земельних ділянок та норми ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, 152 ЗК України.

Оскільки прокурор обґрунтовує позов недобросовісністю набувачів, то положення частини п`ятої статті 390 ЦК України до спірних відносин без з`ясування добросовісності/недобросовісності набувача не застосовуються. Питання про добросовісність/недобросовісність набувача судом може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 листопада 2025 року справа № 127/8274/24 за аналогічних правовідносин.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позови прокурором подано 26.04.2024 і в ході розгляду справи (після об`єднання в одне провадження справ № 498/749/24, № 498/750/24, № 498/751/24 та № 498/752/24) судом першої інстанції безпідставно було закрито провадження у справі з огляду на предметну юрисдикцію, що встановлено постановою Одеського апеляційного суду від 21.10.2025, якою ухвалу про закриття провадження у справі скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, що вподальшому (з урахуванням набрання чинності Закон України № 4292-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12.03.2025) призвело до залишення позову прокурора без руху.

Правова визначеність у застосуванні норм процесуального права та прозорість судових процедур є фундаментальними складовими принципу верховенства права та права на справедливий суд відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний Суд послідовно наголошує на тому, що судочинство має бути передбачуваним, а процесуальні правила — чіткими та зрозумілими для учасників справи.

Хоча застосуванню і підлягає процесуальний закон станом на час вчинення відповідної процесуальної дії, на заявника не може бути покладено додатковий тягар за судові помилки, якими є безпідставне закриття провадження у справі, вимушеність його звертатися до апеляційного суду за оскарженням незаконної ухвали суду першої інстанції, що і призвело до застосування в наступному судом закону № 4292-ІХ.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Поклавши на позивача необґрунтований обов`язок попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду, створено для позивача додатковий тягар та обмеження в доступі до правосуддя.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обов`язок позивача попередньо внести вартість майна на депозитний рахунок суду, а відтак оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 367, 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу керівника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області Наливайченка Олега Петровича в інтересах держави в особі Великомихайлівської селищої ради Роздільнянського району Одеської області задовольнити.

Ухвалу Захарівського районного суду Одеської області від 22 грудня 2025 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови – 09 жовтня 2026 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: Ю.П. Лозко

В.В. Кострицький