Суд: Миколаївський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення
Дата: 12 жовтня 2026 р.
Справа: №478/14/26
Суддя: Серебрякова Т. В.
13.10.26
22-ц/812/1598/26
Єдиний унікальний номер судової справи 478/14/26
Номер провадження 22-ц/812/1598/26
Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.
Постанова
Іменем України
13 жовтня 2026 року місто Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого Серебрякової Т.В.,
суддів: Коломієць В.В., Тищук Н.О.,
з секретарем судового засідання Коростієнко Н.С.,
за участі:
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Подосінова П.А.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Подосіновим Павлом Андрійовичем, рішення, яке ухвалено Казанківським районним судом Миколаївської області 20 травня 2026 року, під головуванням судді Томашевського О.О. в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,
УСТАНОВИЛА:
У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 24 травня 2024 року близько 21 год. 47 хв., за відсутності опадів, неповнолітній ОСОБА_2 , не маючи права на керування будь-якими транспортними засобами, керуючи технічно-справним мотоциклом, марки YAMAHA, моделі МТ-07, без реєстраційного номеру, з малолітнім пасажиром ОСОБА_4 , рухався по сухій, частково забрудненій ділянці проїжджої частини вулиці Миру в селищі Казанка Баштанського району, що має дві смуги, призначені до руху в обох напрямках (по одній смузі в кожному напрямку), в напрямку від вулиці Центральна до вулиці Васляєва, зі швидкістю близько 70 км/год, із увімкненим світлом головної фари даного транспортного засобу в режимі ближнього світла. В цей час на зустріч ОСОБА_2 , тобто в напрямку від вулиці Васляєва до вулиці Центральна, в межах своєї смуги, рухався скутер, марки Speed Gear, моделі JSD150T-9, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 , зі швидкістю близько 50-60 км/год, з увімкненим світлом головної фари даного транспортного засобу, який в подальшому здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, тобто ту, якою рухався ОСОБА_2 .
Створивши аварійну ситуацію, водій ОСОБА_5 , з метою її усунення змінив напрямок керованого ним скутера, марки Speed Gear, моделі JSD150T-9, реєстраційний номер НОМЕР_1 праворуч, повертаючись на свою смугу. В свою чергу, рухаючись по обраному напрямку та наближаючись до будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 у порушення вимог п.п.1.3, 2.3 «б», 10.1, 11.3, 12.3, 12.4, 12.9 «б» ПДР, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, рухався в межах населеного пункту зі швидкістю близько 70 км/год і не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки. Не переконавшись у безпечності маневру, він виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення керованого ним мотоциклу з лівою передньою частиною скутера, який повертався на свою смугу руху.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, водій скутера, марки Speed Gear, моделі JSD150T-9, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді набряку головного мозку на ґрунті ЧМТ, забою головного мозку, субарахноїдального крововиливу, численних переломів кісток обличчя в поєднанні з переломом правої стегнової кістки, від яких загинув на місці пригоди, а пасажир мотоциклу, марки Yamaha, ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості у вигляді рваної рани правої кістки, численних саден та забоїв м`яких тканин верхніх та нижніх кінцівок, закритого перелому правого ліктьового відростка без зміщення уламків, закритого перелому голівки 4-ої п`ясної кістки, основних фаланг 4-5-го пальця правої кисті зі зміщенням уламків, закритого перелому 4-5-ої п`ясних кісток лівої кісті зі зміщенням уламків.
29 липня 2025 року Казанківським районним судом Миколаївської області було задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024150000000485 від 25 травня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, про застосування примусових заходів виховного характеру щодо неповнолітнього, який не досяг віку кримінальної відповідальності - ОСОБА_2 та ухвалив застосувати до ОСОБА_2 примусові заходи виховного характеру, передбачені п.п.1,3 ч.2 ст.105 КК України, а саме: застереження, шляхом попередження неповнолітнього ОСОБА_2 про більш суворі правові наслідки, які можуть настати в разі продовження ним протиправної поведінки чи вчинення нового кримінального правопорушення; передати неповнолітнього ОСОБА_2 під нагляд матері ОСОБА_3 до досягнення повноліття.
Позивач вказував, що є батьком загиблого ОСОБА_5 .
Внаслідок необережного керування транспортним засобом ОСОБА_2 спричинив смерть ОСОБА_5 , що призвело до сильного душевного страждання та емоційного стресу позивача внаслідок загибелі сина, а тому останній має право порушувати питання про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просив
стягнути з відповідачів на його користь компенсацію моральної шкоди в розмірі 5 000 000 грн.;
стягнути з відповідачів на його користь матеріальну шкоду, а саме витрати на поховання загиблого ОСОБА_5 у розмірі 28 540 грн.;
судові витрати покласти на відповідачів.
У відзиві на позов відповідач ОСОБА_3 , просила відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 5 000 000 грн. компенсації моральної шкоди з відповідачів та істотно зменшити розмір заявлених позовних вимог з урахуванням вини потерпілого та майнового стану відповідача, стягнувши з відповідача витрати на поховання в розмірі 28 000 грн. та компенсацію моральної шкоди в межах 100 000 грн.
Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 20 травня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 200 000 грн., матеріальну шкоду, а саме, витрати на поховання в розмірі 28 000 грн., а у разі відсутності у ОСОБА_2 майна, достатнього для відшкодування завданої ним шкоди, стягнути з його матері - ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 невідшкодовану частину шкоди.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 753 грн. 79 коп., а у разі відсутності у ОСОБА_2 майна, достатнього для сплати судового збору, стягнути з його матері - ОСОБА_3 на користь держави невідшкодовану частину судового збору.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову районний суд врахував, що відповідачі визнали обставини позову в частині понесених витрат позивача на поховання в розмірі 28 000 грн., у зв`язку із чим, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню, у розмірі, який було визнано відповідачами у справі.
Вирішуючи позов в частині відшкодування моральної шкоди, районний суд виснував, що позивач є батьком загиблого ОСОБА_5 , що спричинило йому сильні моральні страждання, пов`язані з вимушеними непоправними змінами в його житті, яких він зазнав у зв`язку із передчасною смертю сина, врахував, що, втрата сина для позивача є такою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання позивача будуть тривати і надалі, що свідчить про їх тяжкість, взяв до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивача, характер психологічної травми, яку він отримав у зв`язку зі смертю рідної людини, та з огляду на співвинність ОСОБА_5 у настанні ДТП, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, визначив розмір компенсації моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача в розмірі 200 000 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Подосінова П.А., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації моральної шкоди в розмірі 200 000 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 5 000 000 грн., а у разі відсутності у ОСОБА_2 майна, достатнього для відшкодування завданої ним шкоди стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 невідшкодовану частину моральної шкоди в межах суми 5 000 000 грн.
Зазначено, що суд першої інстанції, обґрунтовуючи зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, послався на положення ч.2 ст.1193 ЦК України, відповідно до яких, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, а у разі наявності вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини, розмір відшкодування підлягає зменшенню, якщо інше не встановлено законом.
Водночас, згідно обставин справи, а також рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 29 липня 2025 року у справі №478/762/25 про задоволення клопотання прокурора та застосуванню до неповнолітнього відповідача примусових заходів виховного характеру за вчинення суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, судом в межах відповідного кримінального провадження було встановлено, що загиблий син ОСОБА_1 після створення аварійної ситуації, з метою її усунення, змінив напрямок керованого ним транспортного засобу та повернувся на свою смугу руху. Відтак наведені обставини свідчать про те, що безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою загиблий син ОСОБА_1 вжив заходів для усунення створеної аварійної ситуації та повернув керований ним транспортний засіб на свою смугу руху.
Таким чином, сам по собі факт перебування потерпілого у стані алкогольного сп`яніння не може автоматично свідчити про те, що його дії перебували у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Вказано, що суд першої інстанції фактично обмежився встановленням факту перебування загиблого у стані алкогольного сп`яніння, а також створення останнім аварійної ситуації, не навівши належного обґрунтування того, яким саме чином вказані обставини сприяли виникненню дорожньо-транспортної пригоди або збільшенню шкоди.
Більше того, оскаржуване рішення не містить жодного мотивування, з яких підстав суд дійшов висновку про те, що саме перебування потерпілого у стані алкогольного сп`яніння та створення ним аварійної ситуації перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди та смертю потерпілого, незважаючи на встановлену судовим рішенням обставину повернення останнього на свою смугу руху до моменту зіткнення.
Звернуто увагу, що згідно наявних у матеріалах справи експертних висновків, висновку судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.2. «Дослідження технічного стану транспортних засобів» №23-3042 від 16 серпня 2024 року, висновку судової авто-технічної експертизи по дослідженню технічного стану скутера Speed Gear JSD150T-9, реєстраційний номер НОМЕР_1 №23-3043 від 16 серпня 2024 року, висновку судової транспортно-трасологічної експертизи №24-3044 від 16 серпня 2024 року, а також висновку судової авто-технічної експертизи по дослідженню обставин і механізму ДТП №76-34-25 від 03 квітня 2025року, констатується наявність прямого причинного зв`язку з порушенням відповідачем ОСОБА_2 , вимог п.п.1.3, 2 «б», 10.1, 11.3, 12.3, 12.4, 12.9 «б» ПДР з наслідками, що настали.
Однак зазначеним висновкам експертів суд першої інстанції належної оцінки не надав та фактично не врахував їх під час вирішення питання щодо наявності підстав для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди.
При цьому суд не навів жодних мотивів, з яких відхилив встановлені експертами обставини щодо наявності прямого причинного зв`язку між порушеннями вимог Правил дорожнього руху, допущеними відповідачем ОСОБА_2 та наслідками, що настали.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , посилаючись на необґрунтованість її доводів, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Аналіз доводів апеляційної скарги свідчить про те, що рішення суду оскаржується позивачем в частині часткового задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, а тому в іншій частині апеляційним судом не переглядається.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч.ч.1,2,3,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судове рішення таким вимогам відповідає в повному обсязі.
Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 записаний батьком ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 , виданого 26 березня 1999 року відділом ЗАГС Миколаївської області (а.с.20).
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 29 липня 2025 року було встановлено, що ОСОБА_2 своїми необережними діями, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_5 , та тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості потерпілому ОСОБА_4 , вчинив суспільно-небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України (а.с.106-110).
Зі змісту даної ухвали суду вбачається, що судом було встановлено, що 24 травня 2024 року близько 21 год. 47 хв., за відсутності опадів, неповнолітній ОСОБА_2 , не маючи права керування будь-якими транспортними засобами, керуючи технічно-справним мотоциклом марки YAMAHA, моделі МТ-07, без реєстраційного номеру, з малолітнім пасажиром ОСОБА_4 , рухався по сухій, частково забрудненій ділянці проїжджої частини вулиці Миру в селищі Казанка Баштанського району, що має дві смуги, призначені для руху в обох напрямках (по одній смузі в кожному напрямку), в напрямку від вулиці Центральної до вулиці Васляєва, зі швидкістю близько 70 км/год, із увімкненим світлом головної фари даного транспортного засобу в режимі ближнього світла.
В цей час на зустріч ОСОБА_2 , тобто в напрямку від вулиці Васляєва до вулиці Центральної, в межах своєї смуги, рухався скутер марки Speed Gear, моделі JSD150Т-9, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 , зі швидкістю близько 50-60 км/год, з увімкненим світлом головної фари даного транспортного засобу, який в подальшому здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, тобто ту, якою рухався ОСОБА_2 . Створивши аварійну ситуацію, водій ОСОБА_5 з метою її усунення змінив напрямок керованого ним скутера марки Speed Gear, моделі JSD150Т-9, реєстраційний номер НОМЕР_1 праворуч, повертаючись на свою смугу руху.
В свою чергу, рухаючись по обраному напрямку та наближаючись до будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 в порушення вимог п.п.1.3, 2.3 «б», 10.1,11.3, 12.3,12.4, 12.9«б» Правил Дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, із відповідними змінами та доповненнями (далі - ПДР), будучи зобов`язаним знати й неухильно виконувати вимоги ПДР, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, здійснюючи рух в межах населеного пункту близько 70 км/год, на дорозі із двостороннім рухом, яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку та на якій відсутня суцільна лінія дорожньої розмітки та відповідних дорожніх знаків, де виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу, при виникненні небезпеки для руху у вигляді скутера марки Speed Gear, моделі JSD150Т-9, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який повертався на свою смугу руху та якого він об`єктивно спроможний був виявити та мав таку можливість, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки свого транспортного засобу, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, змінив напрямок руху керованого ним мотоцикла марки YAMAHA, моделі МТ-07, без реєстраційного номеру, на зустрічну смугу руху, внаслідок чого допустив зіткнення передньою частиною керованого ним мотоцикла із лівою передньою частиною скутера марки Speed Gear, моделі JSD150Т-9, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_5 .
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди водій скутера марки Speed Gear, моделі JSD150Т-9, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді набряку головного мозку на ґрунті ЧМТ, забою головного мозку, субарахноїдального крововиливу, численних переломів кісток обличчя в поєднанні з переломом правої стегнової кістки, від яких загинув на місці пригоди, а пасажир мотоцикла марки YAMAHA, моделі МТ-07, без реєстраційного номеру, ОСОБА_4 отримав тілесні пошкодження середнього ступеню тяжкості у вигляді рваної рани правої кисті, численних саден та забоїв м`яких тканин верхніх та нижніх кінцівок, закритого перелому правого ліктьового відростка без зміщення уламків, закритого перелому голівки 4-ої п`ясної кістки, основних фаланг 4-5-го пальця правої кисті зі зміщенням уламків, закритого перелому 4-5-ї п`ясних кісток лівої кисті зі зміщенням уламків.
Судом встановлено, що дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п.1.3, 2.3 «б», 10.1, 11.3, 12.3, 12.4, 12.9 «б» ПДР, які знаходяться у прямому причинному зв`язку із наслідками, що настали.
Із вказаної ухвали суду також вбачається, що суд встановив за висновком судово-медичної експертизи №45 від 30 червня 2024 року, смерть ОСОБА_5 , настала від набряку головного мозку на ґрунті ЧМТ: забою головного мозку, субарахноїдального крововиливу, численних переломів кісток обличчя в поєднанні з переломом правої стегнової кістки. Всі наявні ушкодження утворились, найбільш вірогідне одномоментно, від травматичної дії якихось тупих твердих предметів, можливо 24 травня 2024 року внаслідок ДТП (зіткнення мопеда та мотоцикла), напрямок дії травмуючої сили - з переду назад. При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_5 , виявлений етиловий спирт в концентрації 2.90%, що відповідає сильному алкогольному сп`янінню у живих осіб.
Також з дослідженої ухвали суду встановлено, за що висновком судової авто-технічної експертизи по дослідженню обставин і механізму ДТП №76-34-25 від 03 квітня 2025 року, водій скутера марки Speed Gear, моделі JSD150T-9, реєстраційний номер НОМЕР_1 , повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.2, 11.1, 11.3, 12.4, 12.9«б», 12.3 Правил дорожнього руху. Водій мотоцикла марки YAMAHA, моделі МТ-07, без реєстраційного номеру, повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.2,12.4,12.9«б»,12.3,10.1,11.3 Правил дорожнього руху. В діях водія скутера марки Speed Gear, моделі JSD150T-9, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що передували ДТП, невідповідностей вимогам пунктів 11.1, 11.3, 12.3 Правил дорожнього руху з технічної точки зору не вбачається. За умови руху скутера марки Speed Gear, моделі JSD150T-9, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП зі швидкістю руху в 50-60 км/год, дії водія скутера марки Speed Gear, моделі JSD150T-9, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що передували ДТП, не відповідали вимогам пунктів 12.4, 12.9«б» Правил дорожнього руху. Дії водія мотоцикла марки YAMAHA, моделі МТ-07, без реєстраційного номеру, що передували ДТП, не відповідали вимогам пунктів 12.4, 12.9«б», 12.3, 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху. Водій скутера марки Speed Gear, моделі JSD150T-9, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належним виконанням вимог пунктів 11.1,11.3,12.4,12.9«б»,12.3 Правил дорожнього руху, не мав технічної можливості запобігти настанню ДТП. Водій мотоцикла марки YAMAHA, моделі МТ-07, без реєстраційного номеру, в умовах події, шляхом належного та своєчасного виконання вимог пунктів 12.4, 12.9«б», 12.3, 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху, мав технічну можливість запобігти настанню даної дорожньо-транспортної пригоди. Дії водія скутера марки Speed Gear, моделі JSD150T-9, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що передували ДТП, з технічної точки зору, не знаходяться в причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди. Невідповідність дій водія мотоцикла, марки YAMAHA, моделі «МТ-07», без реєстраційного номеру, що передували ДТП, вимогам пунктів 12.4,12.9«б»,12.3,10.1, 1.3 Правил дорожнього руху з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з настанням ДТП.
Крім цього, судом було встановлено технічну справність транспортних засобів, яким керував ОСОБА_2 , що вбачається з описання судом висновку судової інженерно-транспортної експертизи за експертною спеціальністю 10.2. «Дослідження технічного стану транспортних засобів» № 23-3042 від 16 серпня 2024 року, та яким керував ОСОБА_5 , що вбачається з описаного судом висновку судової авто технічної експертизи по дослідженню технічного стану скутера Speed Gear, моделі JSD150T-9, реєстраційний номер НОМЕР_1 №23-3043 від 16 серпня 2024 року.
Як наслідок, судом було постановлено ухвалу, якою застосовано до неповнолітнього ОСОБА_2 , примусові заходи виховного характеру, передбачені п.п.1,3 ч.2 ст.105 КК України, а саме:
- застереження, шляхом попередження неповнолітнього ОСОБА_2 про більш суворі правові наслідки, які можуть настати в разі продовження ним протиправної поведінки чи вчинення нового кримінального правопорушення;
- передання неповнолітнього ОСОБА_2 під нагляд матері ОСОБА_3 , до досягнення повноліття.
З копії свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_3 , виданого 27 травня 2024 року Казанківською селищною радою вбачається, що ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З копії лікарського свідоцтва про смерть від 26 травня 2025 року №45 вбачається, що смерть ОСОБА_5 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 у випадку нещасного випадку поза виробництвом, внаслідок набряку головного мозку та забою головного мозку (а.с.17-19).
Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від б/д травня 2024 року за №4 позивачем було сплачено 8 540 грн. ПП «Михалко». З наданого суду протоколу опитування особи за її згодою від 14 жовтня 2025 року вбачається, що ОСОБА_6 було організовано перевезення з моргу та організація поховання ОСОБА_5 . Вартість вказаної послуги складала 8 540 грн.
З договору підряду від 05 липня 2025 року №68 вбачається, що за замовленням ОСОБА_7 у ПП ОСОБА_8 було замовлено пам`ятник з фігурним вирізом та художнім оформленням, загальною вартістю 19 700 грн. З протоколу опитування особи за її згодою від 13 жовтня 2025 року вбачається, що ОСОБА_7 на прохання ОСОБА_1 замовив пам`ятник, вартістю 19 700 грн.
З копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_4 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Казанківського районного управління юстиції Миколаївської області 21 березня 2012 року вбачається, що ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_9 (а.с.64).
На підтвердження матеріального стану відповідачем надано наступні відомості:
- довідку за формою №ОК-5 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відносно ОСОБА_3 за період з 2001-2005 роки, 2008-2025 роки, Витяг з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо набутого страхового стажу за період з 2001-2025 роки, періоди трудових відносин, особливості умов праці, період трудових відносин з 2000 року, дані про нараховану заробітну плату та наказ Південного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги від 04.08.2025 року № 426-в про надання відпустки для догляду за дитиною;
- довідку за формою №ОК-5 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відносно ОСОБА_9 за період з 2005 року, 2008-2010 роки, 2012-2013 роки;
- довідку за формою №ОК-5 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відносно ОСОБА_10 за період з 2024-2025 роки.
Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ст.23 ЦК України кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою зокрема щодо членів її сім`ї.
За змістом ст.1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
Відповідно до ч.ч.1,5 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням, транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю.
Частинами 1-3 статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч.4 ст.1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
Положення ст.1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.
Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (ч.2 ст.1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
Отже, зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
Під час розгляду справ про відшкодування моральної шкоди суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та на яких міркуваннях він у цьому базується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц (провадження №14-538цс19) міститься висновок про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Подібний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №944/4790/19 (провадження №61-15852св21).
Зі змісту оскаржуваного рішення, слідує, що районний суд виходив з того, що є очевидним та погодився з обґрунтуванням позовних вимог про те, що позивач, як батько загиблого сина, зазнав моральних страждань та інших негативних явищ, які були обумовлені загибеллю останнього внаслідок ДТП, і ці обставини мають незворотній характер.
При цьому суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що втрата рідної людини у зв`язку з її смертю (загибеллю) є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню, а тому компенсація моральної шкоди сім`ї (родичам) загиблого в такому випадку повинна бути адекватною. (аналогічні висновки Верховного Суду у постанові від 03 серпня 2022 року у справі №607/11755/20).
Отже, моральна шкода полягає у душевних стражданнях у зв`язку із втратою близької людини, з яким позивач мав тісний соціальний зв`язок, порушено його нормальний спосіб життя, що потребувало докладання додаткових зусиль для організації життя і побуту, зміни планів на майбутнє. Смерть сина позивача однозначно спричинила втрату важливого життєвого зв`язку, який поновлений бути не може та відповідно завдає довготривалих та глибоких душевних страждань.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачу завдано моральну шкоду, яка пов`язана з глибокими емоційними переживаннями та моральними стражданнями через смерть сина.
Також, колегія суддів вважає, що визначений судом розмір компенсації моральної шкоди відповідає глибині та тривалості моральних страждань позивача та є обґрунтованим, оскільки судом у повній мірі враховано принципи розумності, виваженості та справедливості при визначенні такого розміру моральної шкоди.
Правильно встановивши обставини у справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
При цьому, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що районний суд достатньо мотивовано виходив з того, що позивач зазнав значних моральних страждань, зумовлених глибокими емоційними переживаннями, викликаними втратою сина, а визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди відповідає обставинам справи у їх сукупності. Суд при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди правильно взяв до уваги вищевикладене, а також обставини події ДТП, поведінку загиблого, а тому, виходячи з принципу розумності і справедливості, цілком обґрунтовано зменшив розмір відшкодування із заявлених 5 000 000 грн. до 200 000 грн.
До того ж, погоджуючись із визначеним районним судом розміром компенсації моральної шкоди, колегія суддів враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2022 року у справі №748/359/20 (провадження №61-8641св21) про те, що будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом.
Таким чином, районний суд дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди, та фактично зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
За такого суд ухвалив у справі, яка переглядається законне та обґрунтоване рішення в оскаржуваній частині, яке відповідає положенням матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з дотриманням вимог процесуального закону, а тому колегія суддів відповідно до ст.375 ЦПК України не вбачає підстав для його скасування.
В силу ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду судове рішення в оскаржуваній частині залишено без змін, то відсутні підстави для розподілу судових витрат, які в цій справі покладаються на відповідачів.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Подосіновим Павлом Андрійовичем, - залишити без задоволення.
Рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 20 травня 2026 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий Т.В. Серебрякова
Судді: В.В. Коломієць
Н.О. Тищук
Повний текст судового рішення
складено 19 жовтня 2026 року
Оригінал: reyestr.court.gov.ua