Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №486/382/22 — Миколаївський апеляційний суд

14.10.26

22-ц/812/1541/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2026 року м. Миколаїв

справа №486/382/22

провадження №22-ц/812/1541/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання – Середюк О. О.,

за участі:

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача – Фостачук І. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_2 , на рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 04 травня 2026 року, повний текст якого складено 19 травня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Волощук О. О. у приміщенні суду у м. Південноукраїнську Миколаївської області, за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним вище позовом, який обґрунтовував наступним.

Позивач зазначав, що з 21 січня 2020 року обіймав посаду слюсаря 3 розряду з ремонту реакторно-турбінного устаткування в РЦ цеху з ремонту реакторного устаткування енергоремонтного підрозділу Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на підставі безстрокового трудового договору, оформленого наказом №35-ОС від 17 січня 2020 року.

Повідомленням від 01 квітня 2022 року №23/3601/201 йому було повідомлено, що раніше наданий йому наказом ВП ЮУ АЕС від 09 січня 2020 року №23/3601/03 допуск до виконання особливих робіт, анульовано наказом ВП ЮУ АЕС від 01 квітня 2022 року №23/3601/27.

Наказом від 01 квітня 2022 року №298-ОС його було звільнено з роботи з 04 квітня 2022 року у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації, а саме анулювання допуску до особливих робіт на ядерній установці та з ядерними матеріалами 1 категорії.

На думку позивача, наказ ВП «ЮУ АЕС» від 01 квітня 2022 року №23/3601/27 «Щодо анулювання допуску до виконання робіт ОСОБА_3 » є незаконним. Він сумлінно виконував вимоги ст.65 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», у нього не має судимостей, він не перебував під слідством, ніколи не звільнявся з роботи за порушення трудової дисципліни, не має жодного попередження про недопустимість погроз вчинення кримінального правопорушення, він ніколи не брав та не бере участь у протиправній діяльності органів іноземних держав та іноземних організацій.

Позивач зазначав, що оскільки вказаний наказ є незаконним, то і звільнення його з роботи є незаконним. Жодним належним доказом не підтверджується виявлення його невідповідності займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації, що зазначено у наказі про звільнення як підстава для звільнення за п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України. В наказі не зазначено в чому саме полягає невідповідність займаній посаді та, що вказує на недостатню кваліфікацію. До наказу не додані документи на підтвердження неякісного виконання робіт, неналежного виконання трудових обов`язків через недостатню кваліфікацію. За результатами атестації його жодного разу не було визнано таким, що не відповідає займаній посаді. При цьому, при його звільненні було порушено порядок такого звільнення, оскільки йому не було запропоновано переведення на іншу посаду, умови виконання якої не вимагають наявності допуску до виконання особливих робіт.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» від 01 квітня 2022 року №23/3601/27 «Щодо анулювання допуску до виконання особливих робіт ОСОБА_3 »;

- визнати незаконним та скасувати наказ Відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» від 01 квітня 2022 року №298-ОС «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити його на роботі в якості слюсаря з ремонту реакторно-турбінного устаткування в РЦ цеху з ремонту реакторного устаткування енергоремонтного підрозділу у Відокремленому підрозділі «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом»;

- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 квітня 2022 року по день ухвалення рішення по справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 04 травня 2026 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що позивач не довів заявлених позовних вимог. На думку суду, відповідач обґрунтовано анулював позивачу допуск до виконання особливих робіт та звільнив його з займаної посади. Суд також зазначив, що дії відповідача як суб`єкта, пов`язаного з діяльністю в сфері фізичного захисту ядерних установок та ядерних матеріалів, відповідають критеріям сумісності заходу втручання у право на повагу до приватного життя з гарантіями статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що посада, на яку позивача було прийнято у 2020 році і посада, з якої його було звільнено у 2022 році, є різними, а саме «слюсар 3 розряду» і «слюсар». Поза увагою залишилось питання – чи потребував позивач такого допуску у 2022 році, обіймаючи посаду слюсаря без розряду ЕРП ЦРРУ з огляду на положення пункту 30 Порядку проведення спеціальної перевірки для надання фізичним особам допуску до виконання особливих робіт на ядерних установках з ядерними матеріалами, радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1997 №1471.

Крім того позивач вказав, що висновок відділу в м. Южноукраїнську УСБУ в Миколаївській області від 28 березня 2022 року №64/21-161 не є висновком, який складається відповідно до статті 64 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», а є повідомленням про виникнення певних обставин.

Також позивач зазначав, що суд першої інстанції неправильно застосував норми ст.65, 66 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» та не перевірив доводи позивача щодо невиконання відповідачем свого обов`язку, передбаченого частиною другою статті 40 КЗпП України.

На думку позивача, суд першої інстанції мав дослідити усі обставини, що стосувалися його звільнення з роботи та ухвалити рішення про задоволення позову, оскільки порядок звільнення з роботи, встановлений законом, було порушено.

Доводи інших учасників справи

АТ «НАЕК «Енергоатом» подало відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошено на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Згідно з копією трудової книжки ОСОБА_1 21 січня 2020 року на підставі наказу №35-ос від 17 січня 2020 року прийнято на посаду слюсаря з ремонту реакторно-турбінного устаткування в РЦ 3 розряду цеху з ремонту реакторного устаткування енергоремонтного підрозділу, список №1 розділ ХХІV, промислово-виробничий персонал.

Наказом генерального директора ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» від 09 січня 2020 року №23/3601/03 «Щодо надання допуску до виконання особливих робіт» ОСОБА_1 , який працевлаштовувався слюсарем ЕРП ЦРРУ, було надано допуск до виконання особливих робіт І категорії. На момент прийняття ОСОБА_1 на роботу діяв документ ПР.0.3601.0051 «Перелік посад працівників, робота на яких потребує допуску до виконання особливих робіт, у відокремленому підрозділі «Южно-Українська атомна електростанція» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», який був затверджений 13.04.2017.

Наказом генерального директора ВП ЮУ АЕС від 30 березня 2022 року №421 впроваджено документ ПР.0.3601.0051 «Перелік посад працівників, робота на яких потребує допуску до виконання особливих робіт, у відокремленому підрозділі «Южно-Українська атомна електростанція» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», затверджений 24 грудня 2021 року.

Відповідно до даного переліку посада слюсаря цеху з ремонту реакторного устаткування потребує допуску до виконання особливих робіт.

З наказу генерального директора ВП ЮУ АЕС від 07 лютого 2022 року №211 випливає, що на період дії карантину тимчасово ОСОБА_1 була надана можливість дистанційного (віддаленого) режиму роботи (за заявою працівника). Таку заяву він написав 17 березня 2022 року.

З висновку за результатами спеціальної перевірки Відділу в м. Южноукраїнську УСБУ в Миколаївській області від 28 березня 2022 року №64/21-161 вбачається, що у ході перевірки інформації щодо можливої причетності працівників ВП ЮУ АЕС до протиправної діяльності з підтримки військової агресії збройних сил рф проти України було проведено бесіду з ОСОБА_1 . У ході бесіди на особистому мобільному телефоні останнього було виявлено переписку в месенджері «WhatsApp» із громадянином рф на ім`я ОСОБА_4 , яка свідчить про підтримку та виправдання працівником електростанції військових злочинів зс рф на території України. Також було виявлено відеозапис з інтернет-сервісу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якому ОСОБА_1 у розмові з білоруським відеоблогером поширював антиукраїнські висловлювання. З метою зниження ризику використання такої категорії працівників ВП ЮУ АЕС на шкоду державній безпеці, унеможливлення їх використання спецслужбами країни-агресора з метою збору інформації щодо поточного стану функціонування об`єкту критичної інфраструктури, Управлінням було прийнято рішення про анулювання позитивного висновку за результатами спеціальної перевірки ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням факту надання вказаною особою недостовірних відомостей у п. 25 «Анкети фізичної особи, яка оформляється на допуск до виконання особливих робіт».

З протоколу від 01 квітня 2022 року №23/3601/199 вбачається, що в цей день з ОСОБА_1 у присутності генерального директора ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» Половича І., ЗГДП ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , начальника ЮУ Смірнова О., інженера з ФЗ СФЗ Казанцевої Н., начальника ЦРРУ ЕРП ОСОБА_7 була проведена співбесіда щодо можливості ним мати допуск до виконання особливих робіт. За результатами співбесіди було прийнято рішення про анулювання раніше наданого ОСОБА_1 допуску до виконання особливих робіт 1 категорії.

01 квітня 2022 року генеральним директором ВП ЮУ АЕС видано наказ №23/3601/27 «Щодо анулювання допуску до виконання особливих робіт ОСОБА_3 », яким з 01 квітня 2022 року анульовано допуск до особливих робіт на ядерній установці та з ядерними матеріалами І категорії ОСОБА_8 , слюсарю ЦРРУ ЕРП, наданий йому наказом ВП ЮУ АЕС від 09 січня 2020 року №23/3601/03.

01 квітня 2022 року ОСОБА_1 отримав повідомлення від 01 квітня 2022 року №23/3601/201 про те, що згідно з вимогами ст.64, 65, 66 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» та п.27 Порядку проведення спеціальної перевірки для надання фізичним особам допуску до виконання особливих робіт на ядерних установках, з ядерними матеріалами, радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1997 року №1471, раніше наданий йому наказом ВП ЮУ АЕС від 09 січня 2020 року №23/3601/03 допуск до виконання особливих робіт, анульовано наказом ВП ЮУ АЕС від 01 квітня 2022 року № 23/3601/27.

04 квітня 2022 року ОСОБА_1 на підставі наказу від 01 квітня 2022 року №298-ос звільнено за п.2 ст.40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації, а саме, анулювання допуску до особливих робіт на ядерній установці та з ядерними матеріалами І категорії. Підстава звільнення: наказ ВП ЮУ АЕС від 01 квітня 2022 року №23/3601/27, протокол співбесіди з ОСОБА_1 від 01 квітня 2022 року №23/3601/199.

04 квітня 2022 року за №0034.02/09-243 відповідачем було складено повідомлення на адресу позивача про те, що з ним розірвано трудовий договір і він може отримати на підприємстві копію наказу про звільнення та трудову книжку.

Згідно з довідкою Філії «ВП «Південноукраїнська АЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом» середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 у лютому-березні 2022 року становила 1003,05 грн.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України (тут і далі законодавство станом на час виникнення спірних правовідносин) трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Частина 2 вказаної статті передбачає, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Зокрема, постановлено військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, встановлено можливість обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також введення тимчасових обмежень прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента і триває станом на час розгляду цієї справи.

За змістом статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У статті 8 Закон України «Про правовий режим воєнного стану» зазначено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених Указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема, встановлювати (посилювати) охорону об`єктів державного значення, об`єктів державного значення національної транспортної системи України та об`єктів, що забезпечують життєдіяльність населення, і вводити особливий режим їх роботи. Порядок встановлення (посилення) охорони таких об`єктів та їх перелік, що із введенням воєнного стану підлягають охороні, а також порядок особливого режиму їх роботи затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» на момент звільнення позивача передбачав, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Закон України «Про критичну інфраструктуру» передбачає, що об`єкти критичної інфраструктури – це об`єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам.

Стаття 9 вказаного Закону та постанова Кабінету Міністрів України №1109 від 09.10.2020 визначають паливно-енергетичний комплекс, у тому числі підсектор ядерної енергетики, об`єктами І категорії критичності.

Закон України «Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання» визначає, що особливі роботи – це всі роботи у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки, допуск до виконання яких надається за умови проведення спеціальної перевірки відомостей щодо фізичних осіб – виконавців таких робіт; фізичний захист – це діяльність у сфері використання ядерної енергії, спрямована на забезпечення захищеності ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання та на зміцнення режиму нерозповсюдження ядерної зброї.

Статті 64, 65 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» регламентують, що допуск осіб до роботи на ядерних установках з ядерними матеріалами і об`єктах, призначених для поводження з радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання, надає керівник підприємства, установи, організації за наявності позитивних висновків спеціальної перевірки всіх відомостей, що подають про себе особи, які бажають виконувати роботи на ядерних установках з ядерними матеріалами і об`єктах, призначених для поводження з радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання, відповідно до вимог цього Закону.

Особи, які бажають виконувати роботи з ядерними матеріалами або на ядерних установках і об`єктах, призначених для поводження з радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання, повинні:

подавати про себе достовірні відомості, які у встановленому порядку визнано необхідними для отримання допуску до роботи, та давати письмову згоду на проведення перевірки цих відомостей;

не брати участі в діяльності об`єднань громадян, яка не підлягає легалізації відповідно до законодавства або заборонена у встановленому порядку.

Особи, які виконують роботи з ядерними матеріалами або на ядерних установках і об`єктах, призначених для поводження з радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання, зобов`язані:

виконувати у встановленому порядку вимоги обмеження допуску до ядерних матеріалів та ядерних установок і об`єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами;

повідомляти посадових осіб, які надали їм дозвіл на допуск до роботи, про виникнення обставин, за яких цей допуск не надається.

Спеціальну перевірку виконують на підставі відповідного запиту державні органи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність згідно з законодавством.

Порядок проведення спеціальної перевірки встановлює Кабінет Міністрів України.

Стаття 66 вказаного Закону передбачає, що допуск до роботи не може бути надано або раніше наданий допуск анулюється, якщо особа: не виконує вимог статті 65 цього Закону; має судимість, яка визнана у встановленому порядку несумісною з зайняттям відповідної посади; перебуває під слідством; була звільнена з попереднього місця роботи за порушення трудової дисципліни; була офіційно попереджена про недопустимість погроз вчинення кримінального правопорушення; бере участь у протиправній діяльності органів іноземних держав та іноземних організацій.

У разі, коли особа отримала допуск до роботи, але згодом виникли обставини, за якими цей допуск не надається, існуючий допуск анулюється посадовою особою, яка його надавала. Звільнення осіб, яким допуск анулюється, здійснюється без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Рішення про відмову в наданні допуску до роботи або про його анулювання адміністрація підприємства, установи, організації приймає після співбесіди з особою, щодо якої воно приймається, з зазначенням підстав прийняття такого рішення та з письмовим повідомленням цієї особи. Це рішення може бути оскаржено в судовому порядку у встановлений термін.

Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1997 р. №1471 «Про затвердження Порядку проведення спеціальної перевірки для надання фізичним особам допуску до виконання особливих робіт на ядерних установках, з ядерними матеріалами, радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання» визначає, що з урахуванням зони обмеження доступу до ядерних установок та ядерних матеріалів перша категорія особливих робіт – це виконання робіт у внутрішніх або особливо важливих зонах з правом доступу до місць розташування важливих технічних елементів та основного обладнання ядерної установки.

Працівникам підприємства допуск надається згідно з наказом керівника підприємства або його заступників у разі наявності у них допуску до виконання особливих робіт.

Виконання особливих робіт без допуску відповідної категорії забороняється.

Для проведення спеціальної перевірки необхідно заповнити за встановленою Держатомрегулювання формою перелік посад працівників, анкету, облікову картку, картку перевірки, картку результатів перевірки, лист ознайомлення, журнал реєстрації облікових карток.

Центральне управління СБУ або підпорядкований йому регіональний орган проводить спеціальну перевірку в межах своєї компетенції, а також залучає у разі потреби до її проведення інші державні органи.

Центральне управління СБУ або підпорядкований йому регіональний орган повідомляє керівника підприємства про виникнення визначених статтею 66 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» обставин, на підставі яких анулюється допуск фізичній особі, а також про відсутність таких обставин. Порядок надіслання повідомлення визначається згідно з планами взаємодії у разі виникнення злочинних посягань.

Рішення про анулювання допуску приймає керівник підприємства на підставі службової записки, складеної спеціально призначеною посадовою особою, про що видається наказ та інформується Центральне управління СБУ або підпорядкований йому регіональний орган. У обліковій картці робиться запис «Допуск анульовано», який засвідчується підписом спеціально призначеної посадової особи із зазначенням дати і номера наказу. Матеріали, що стосуються анулювання допуску, зберігаються протягом п`яти років, після чого знищуються в установленому порядку.

Керівник підприємства приймає рішення про анулювання допуску після проведення співбесіди з фізичною особою. Фізичній особі у п`ятиденний строк підприємством надсилається у письмовій формі повідомлення про рішення щодо анулювання допуску.

Звільнення фізичної особи з роботи, допуск якої анульовано, здійснюється згідно з трудовим законодавством.

Наказом державного комітету ядерного регулювання України №181 від 29.12.2009 затверджено форми документів, необхідних для проведення спеціальної перевірки з метою отримання допуску до виконання особливих робіт, зокрема і анкети.

Пункт 25 Анкети містив запитання: «Чи маєте Ви постійні особисті стосунки з іноземцями?». У разі наявності такої інформації необхідно заповнити таблицю, в якій зазначити відомості про іноземця (прізвище, ім`я, країна), з якого часу підтримуєте стосунки, їх характер, періодичність.

У пункті 5.2.4 Загальних вимог до систем фізичного захисту ядерних установок та ядерних матеріалів, затверджених наказом Державного комітету ядерного регулювання України №156 від 28.08.2008, передбачено, що експлуатуюча організація забезпечує своєчасне виявлення потенційних внутрішніх правопорушників на ядерній установці, серед іншого, шляхом анулювання допуску у випадку виникнення обставин, за якими допуск не надається.

За змістом пункту 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного життя. Поняття приватного життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру. Тому обмеження, накладені, зокрема, на доступ до трудової діяльності, впливають на приватне життя людини та є втручанням у право на повагу до такого життя.

Критерії правомірного втручання держави у право на повагу до приватного життя людини викладені в пункті 2 статті 8 Конвенції, відповідно до якого органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

З огляду на цей припис критеріями сумісності заходу втручання у право на повагу до приватного життя з гарантіями статті 8 Конвенції є такі: 1) чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, який відповідає вимогам до якості (доступність, чіткість і зрозумілість, передбачуваність застосування з метою уникнення ризику свавілля); 2) чи переслідувало легітимну мету, що випливає саме зі змісту пункту 2 вказаної статті; 3) чи є відповідний захід нагально потрібним і пропорційним цій меті (необхідним у демократичному суспільстві), тобто, чи є він у ситуації конкретної людини найменш обтяжливим засобом, що дозволяє досягнути визначеної в пункті 2 статті 8 мети. Втручання становитиме порушення гарантій статті 8 Конвенції, якщо воно не відповідатиме будь-якому з означених критеріїв.

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13 сформулювала висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника вимога цього заявника заслуговує довіри».

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів заявлених позовних вимог. На думку суду, відповідач обґрунтовано анулював позивачу допуск до виконання особливих робіт та звільнив його з займаної посади. Суд також зазначив, що дії відповідача як суб`єкта, пов`язаного з діяльністю в сфері фізичного захисту ядерних установок та ядерних матеріалів, відповідають критеріям сумісності заходу втручання у право на повагу до приватного життя з гарантіями статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

За вказаних у справі обставин, на думку колегії суддів, звільнення позивача з посади, яка пов`язана з ремонтом реакторно-турбінного устаткування в РЦ цеху з ремонту реакторного устаткування енергоремонтного підрозділу Південноукраїнської атомної електростанції є таким, що відповідає критеріям сумісності заходу втручання у право на повагу до приватного життя з гарантіями статті 8 Конвенції.

Посилання позивача на те, що його звільнення було незаконним, бо не було підстав для скасування допуску до виконання особливих робіт, а крім того йому не були запропоновані інші вільні посади, куди він міг бути переведений за його згодою, за встановлених обставин, є безпідставними.

Досліджені докази свідчать, що позивачу був анульований допуск до виконання особливих робіт, оскільки було виявлено його спілкування в інтернеті з російським та білоруським громадянами, яке свідчило про підтримку та виправдання ним військових злочинів зс рф на території України та поширення антиукраїнських висловлювань.

Суд першої інстанції, на думку колегії суддів, правильно встановив, що анулювання допуску до виконання особливих робіт у період воєнного стану за вказаних обставин було правильним, а отже і звільнення за п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України є обґрунтованим.

Невиконання відповідачем вимог частини 2 статті 40 КЗпП України щодо запропонування працівнику вакантних посад для переведення за його згодою у період воєнного стану, який був введений внаслідок збройної агресії рф, дії збройних сил якої позивач виправдовував, переслідувало легітимну мету, обмеження доступу внутрішніх правопорушників до об`єкта стратегічного значення.

На думку колегії суддів, за встановлених обставин, позивачу неможна було запропонувати вакантні посади на підприємстві, яке відноситься до критичної інфраструктури, є важливим для економіки, національної безпеки та оборони, діяльність якого пов`язана з використанням ядерної енергії та спрямована на забезпечення захищеності ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання.

Що стосується тверджень позивача про те, що поза увагою лишилося питання чи потребував він допуску до виконання особливих робіт у 2022 році, то вони є необґрунтованими. Наведені вище докази вказують, що посада, яку займав позивач, потребувала такого допуску.

Щодо доводів позивача про те, що наявний у матеріалах справи документ Служби безпеки України не є висновком, як того вимагає ст.64 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», а є повідомленням про виникнення певних обставин від 28 березня 2022 року №64/21-161, колегія суддів відхиляє. Із назви та змісту вказаного доказу вбачається, що це є саме висновок.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню не підлягає, бо є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 04 травня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Крамаренко

О. О. Ямкова

Повне судове рішення складено 19 жовтня 2026 року.