Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №520/21981/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

19.10.2026 р. справа №520/21981/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом

ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник)

доВійськової частини НОМЕР_1 (далі за текстом - Відповідач №1, суб"єкт владних повноважень), Військової частини НОМЕР_2 (далі за текстом - Відповідач №2, суб`єкт владних повноважень, владний суб`єкт, орган публічної адміністрації)

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вимогами: 1) визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) щодо нездійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) за періоди проходження військової служби у нині ліквідованій в/ч НОМЕР_5 з 06.11.2020 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 09.12.2025 згідно з вимогами абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; 2) зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за періоди з 06.11.2020 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 09.12.2025, виходячи з щомісячної фіксованої величини, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходів відповідно до вимог абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; 3) визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) щодо нездійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) за період проходження військової служби з 10.12.2025 по 23.04.2026 згідно з вимогами абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; 4) Військову частину НОМЕР_2 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період з 10.12.2025 по 23.04.2026, виходячи з щомісячної фіксованої величини, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходів відповідно до вимог абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; 5) визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) щомісячного грошового забезпечення за період служби у нині ліквідованій в/ч НОМЕР_5 з 06.11.2020 по 09.12.2025 (включно), а також щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за 2020-2025 рр. з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 320/29450/24 із застосуванням розміру 1762 грн для визначення розмірів складових грошового забезпечення; 6) зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) щомісячного грошового забезпечення за період служби у нині ліквідованій в/ч НОМЕР_5 з 06.11.2020 по 09.12.2025 (включно), а також щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за 2020-2025 рр. в сторону збільшення відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 320/29450/24) за періоди: з 06.11.2020 по 31.12.2020 – із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020; з 01.01.2021 по 31.12.2021 – із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021; з 01.01.2022 по 31.12.2022 – із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022; з 01.01.2023 по 31.12.2023 – із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023; з 01.01.2024 по 31.12.2024 – із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024; з 01.01.2025 по 09.12.2025 – із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт; 7) визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) щомісячного грошового забезпечення за період служби з 10.12.2025 по 23.04.2026 (включно), а також щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за 2025-2026 рр. з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 320/29450/24 із застосуванням розміру 1762 грн для визначення розмірів складових грошового забезпечення; 8) зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) щомісячного грошового забезпечення за період служби з 10.12.2025 по 23.04.2026 (включно), а також щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за 2025-2026 рр. в сторону збільшення відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 320/29450/24) за періоди: з 10.12.2025 по 31.12.2025 – із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025; з 01.01.2026 по 23.04.2026 – із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2026, шляхом його множення на відповідний тарифний коефіцієнт.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що орган публічної адміністрації допустив неповну оплату часу служби, так як протиправно обчислював грошове забезпечення у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 з використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "1.762,00грн." попри обов"язок застосовувати актуальний станом на 01 січня показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою суду від 27.07.2026р. було прийнято позов до розгляду та відкрито провадження. Роз`єднано в окремі провадження об`єднані у позові вимоги.

У межах справи №520/21981/26 залишено вимоги: 1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) щодо нездійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) за періоди проходження військової служби у нині ліквідованій в/ч НОМЕР_5 з 06.11.2020 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 09.12.2025 згідно з вимогами абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078; 2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за періоди з 06.11.2020 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 09.12.2025, виходячи з щомісячної фіксованої величини, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходів відповідно до вимог абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Отже, у межах спірних правовідносин заявником одночасно у межах одного позову були заявлені вимоги і про спонукання суб"єкта владних повноважень до перерахунку грошового забезпечення, обчисленого у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб понад - "1.762,00грн.", і про спонукання суб"єкта владних повноважень до виплати фіксованої суми індексації грошового забезпечення, обчисленої станом на березень 2018р. у розмірі - 4.463,15грн. (право на яку набувається у разі відсутності події підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання посадового окладу).

Ці вимоги суд кваліфікує у якості взаємовиключних.

Відповідач №1 із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що позивач не отримував грошового забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 у лютому та березні 2018 року, а тому підстави для нарахування індексації-різниці відсутні. Водночас відповідач наголошує, що нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_5 здійснювалося її фінансово-економічним органом, тоді як НОМЕР_1 лише перераховувала кошти на підставі поданих розрахунково-платіжних відомостей. Оскільки правонаступником військової частини НОМЕР_5 є військова частина НОМЕР_2 , саме остання, на думку відповідача, має здійснювати перерахунок та виплату грошового забезпечення за попередні періоди. Відтак відповідач вважає себе неналежним відповідачем у справі та заперечує вчинення будь-яких протиправних дій щодо позивача.

Відповідач №2 із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що позивач був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 лише 10.12.2025, а до цього проходив службу у військовій частині НОМЕР_5 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 . Відповідач стверджує, що саме військова частина НОМЕР_1 здійснювала виплату грошового забезпечення на підставі розрахунково-платіжних відомостей, складених військовою частиною НОМЕР_5 , та заперечує наявність у себе обов`язків щодо перерахунку виплат за попередні періоди, оскільки не отримував відповідних фінансових документів і не вважає себе правонаступником зобов`язань військової частини НОМЕР_5 .

Суд, вивчивши доводи усіх наявних у справі документів учасників спору, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

За викладеними у позові твердженнями, заявник у межах спірних правовідносин з 23.11.2012р. по 16.10.2020р. проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_7 ; з 06.11.2020р. по 09.12.2025р. проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_5 (яка знаходилася на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 , та на виконання директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 18.10.2025 №Д-321/125/дск, директивою Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 20.10.2025 №Д-88/дск приєднана до Військової частини НОМЕР_2 і ліквідована як юридична особа).

Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 10.12.2025р. №19 військовослужбовця військової служби за контрактом головного сержанта ОСОБА_2 , призначеного наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 13.11.2025 №323-РС на посаду командира взводу матеріального забезпечення НОМЕР_8 штурмового батальйону, який прибув для подальшого проходження служби із військової частини НОМЕР_5 АДРЕСА_1 , з 10 грудня 2025 року зарахувати до списків особового складу частими, на всі види забезпечення, вважати таким, що з 10 грудня 2025 року приступив до прийому справ та посади, цього ж числа прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом згідно з тарифним розрядом 11 у сумі 3350 гривень, шик “головний сержант”.

Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 23.04.2026р. №115 військовослужбовця за контрактом головного сержанта ОСОБА_2 , командира взводу матеріального забезпечення 2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_9 (по особовому складу) від ”09” квітня 2026 року № 304-РС на посаду начальника апаратної взводу зв`язку роти зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_10 , вважати таким, то ”23” квітня 2026 року справи та посаду здав та вибув до нового місця служби м. Суми. З ”23” квітня 2026 року виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.04.2019 №694 “Про створення спільної фінансово-економічної служби військових частин НОМЕР_1 з НОМЕР_5 та НОМЕР_11 ” та затвердженим цим наказом Положенням встановлено, що Військова частина НОМЕР_5 та Військова частина НОМЕР_11 перебували на фінансовому забезпеченні при Військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно з Положенням про спільну фінансово-економічну службу військової частини НОМЕР_1 та військових частин НОМЕР_5 , НОМЕР_11 , порядок передачі та отримання військовими частинами НОМЕР_5 , НОМЕР_11 які перебувають на фінансовому забезпеченні при військовій частині НОМЕР_1 , фінансово-планових та первинних документів для забезпечення виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, взяття зобов`язань, здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов`язань щомісячні заходи щодо надання інформації та первинних документів помічників командирів з ФЕР-НФЕС військових частин НОМЕР_5 та НОМЕР_11 до військової частини НОМЕР_1 (через фінансово-економічну службу) за наступним переліком: 1) розрахунково-платіжна відомість ф №13 на виплату грошового забезпечення особам офіцерського складу, військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом військових частин НОМЕР_5 та НОМЕР_11 , складається помічниками командира з фінансово-економічної роботи - начальниками служб, підписується ними та командирами військових частин НОМЕР_5 та НОМЕР_11 , разом із завіреними копіями витягів з наказів на призначення та прийняття посад, надавати до 5 числа кожного місяця за попередній місяць до військової частини НОМЕР_1 ; 2) в такому ж порядку складається та подається за підписами посадових осіб військових частин НОМЕР_5 та НОМЕР_11 розрахунково-платіжні відомості ф №15 на виплату грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань разом із завіреними витягами наказів до 1 числа кожного місяця; 3) для відшкодування витрат на службові відрядження до військової частини НОМЕР_1 подаються до 31 числа кожного місяця складені та підписані командирами військових частин НОМЕР_5 та НОМЕР_11 та НФС розрахунково - платіжні відомості разом із затвердженими командирами військових частин НОМЕР_5 та НОМЕР_11 авансовими звітами військовослужбовців.

Отже, у межах спірних правовідносин нарахування щомісячних та одноразових видів грошового забезпечення військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_5 проводилось посадовими особами Військової частин НОМЕР_5 .

Після нарахування грошового забезпечення розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення особам офіцерського складу, військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом передавались Військовою частиною НОМЕР_5 для проведення виплати до Військової частини НОМЕР_1 .

Відтак, у межах спірних правовідносин, суб`єктом владних повноважень, до управлінських функцій якого входило вчинення управлінського волевиявлення з приводу нарахування грошового забезпечення заявника у якості військовослужбовця є Військова частина НОМЕР_5 .

Натомість, Військова частина НОМЕР_1 є суб"єктом владних повноважень, до управлінських функцій якого входило вчинення управлінського волевиявлення з приводу виплати грошового забезпечення заявника у якості військовослужбовця після отримання документів про нарахування від Військової частини НОМЕР_5 .

З наведеного слідує, що неотримання документів про нарахування грошового забезпечення заявника від Військової частини НОМЕР_5 призводить до відсутності у Військової частини НОМЕР_1 правових підстав для вчинення управлінського волевиявлення з приводу виплати грошового забезпечення.

Згідно з листом Головного управління оборонних активів від 23.02.2026р. №220/73/442 на виконання вимог директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 18.10.2025 року № Д-321/125/дск (зі змінами), станом на 24.11.2025 Військову частину НОМЕР_5 переформовано у Військову частину НОМЕР_2 , умовне найменування НОМЕР_5 та ідентифікаційний код НОМЕР_12 анульовано.

У силу правових висновків постанови Верховного Суду від 29.07.2026р. по справі №160/15159/24: 1) публічне правонаступництво державних органів та органів місцевого самоврядування є видом правонаступництва, за якого в установлених законом випадках відбувається перехід прав та обов`язків одного суб`єкта владних повноважень іншому. У такому разі обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права; 2) Підставою для переходу повноважень від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень (постанова Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 812/1408/16); 3) У постанові від 13 березня 2019 року у справі № 524/4478/17 Верховний Суд зазначив, що якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суду необхідно залучити до участі у справі їх правонаступників; у разі ж відсутності правонаступників - орган, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача; а в разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, - іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.; 4) Слід розрізняти форми публічного правонаступництва: - фактичне (або компетенційне) адміністративне правонаступництво, тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень (компетенції) від одного суб`єкта владних повноважень до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи; - процесуальне публічне правонаступництво - заміна адміністративним судом на будь-якій стадії судового розгляду справи сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони до іншого суб`єкта владних повноважень, що врегульовано статтями 52, 379 КАС України.; 5) Аналогічні висновки щодо органів державної влади висловив Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 826/16659/15, від 13 березня 2019 року у справі № 524/4478/17. Слід зазначити, що такі висновки ґрунтуються на загальній правовій природі публічного правонаступництва як такого. Визначальним для цих висновків є те, що відповідний орган державної влади чи місцевого самоврядування є суб`єктом владних повноважень, який реалізує покладені на нього публічні функції, та що такі функції не можуть припинятися самим лише фактом ліквідації органу, а підлягають передачі його правонаступнику. Ці засади є однаково характерними як для органів державної влади, так і для органів місцевого самоврядування, оскільки і ті, і інші належать до суб`єктів владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України та здійснюють владні управлінські функції на основі положень законодавства.; 6) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі “Чуйкіна проти України” (Chuykina v. Ukraine, заява № 28924/04, пункт 51) підкреслив, що ліквідація державної установи без правонаступництва не може звільнити державу від необхідності виконання рішення щодо ліквідованого органу. ЄСПЛ також зазначив, що “інший висновок дозволить державі використовувати такий підхід, щоб уникати сплати боргів своїх органів, особливо беручи до уваги те, що потреби, які змінюються, змушують державу часто змінювати свою організаційну структуру, включаючи формування нових органів та ліквідацію старих” (рішення у справі “Нікітіна проти росії” (Nikitina v. russia), заява № 47486/07, пункт 19).

Враховуючи вище викладене правонаступником Військової частини НОМЕР_5 слід вважати Військову частину НОМЕР_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_6 .

Як зазначено заявником у позові, під час проходження військової служби відповідачем не було проведено нарахування та не виплачено заявнику індексацію грошовою забезпечення за період з 06.11.2020р. по 31.12.2022р. та з 01.01.2024р. по 09.12.2025р. в повному обсязі.

Стверджуючи про невідповідність закону управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації з приводу повноти оплати часу військової служби, у тому числі і ненарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення військовослужбовця, заявник ініціював даний спір.

Надаючи оцінку обставинам спірних правовідносин та відповідності реально вчиненого управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

У розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України відповідач є суб`єктом владних повноважень.

Тому на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється дія ч.2 ст.19 Конституції України, де указано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також на відносини з реалізації відповідачем наданих законом повноважень поширюється і дія ч.2 ст.2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Частиною 1 ст.43 Конституції України проголошено, що кожен має право на працю і ці відносини у сфері проходження людиною військової служби унормовані, насамперед, приписами Закону України від 25.03.1992р. № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі за текстом - Закон України №2232-XII) та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р. №2011-ХІІ (далі за текстом - Закон України №2011-ХІІ).

Як то указано у ч.7 ст.43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом і ці відносини деталізовані приписами ч.2 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі за текстом - Закон України №2011-ХІІ), згідно з якою до складу грошового забезпечення військовослужбовця входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Отже, рівень, склад та умови виплати військовослужбовцям грошового забезпечення визначені ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі за текстом - Закон України №2011-ХІІ), а структура, розміри та механізми обчислення грошового забезпечення військовослужбовців з 01.01.2008р. були регламентовані приписами постанови КМУ від 07.11.2007р. №1294, а з 01.03.2018р. - приписами постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 та конкретизовані нормами Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (затверджена наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008р. №260, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14.07.2008р. за №638/15329; далі за текстом - Інструкція №260) і нормами Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018р. за №745/32197; далі за текстом - Порядок №260).

Згідно зі статтею 18 Закону України від 05 жовтня 2000 року №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-III - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Відповідно до частини другої статті 19 Закону №2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

У статті 1 Закону України від 03.07.1991р. №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі за текстом - Закон №1282-XII - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Приписами статті 2 Закону №1282-ХІІ, з-поміж іншого, закріплено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

За правилами статті 3 Закону №1282-ХІІ індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Підстави для проведення індексації визначені у статті 4 Закону №1282-ХІІ, первинна редакція частини першої якої передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Законом України від 24.12.2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2016 року, до вказаної вище норми внесені відповідні зміни, та з 01 січня 2016 року за правилами частини першої статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Інші положення статті 4 Закону №1282-ХІІ з 2005 року й дотепер залишилися незмінними.

Зокрема, частина друга статті 4 Закону №1282-ХІІ передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Згідно з частиною третьою статті 4 Закону №1282-ХІІ для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Приписами частини четвертої статті 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону №1282-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 було затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі за текстом – Порядок №1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників (пункт 1 цього Порядку).

Пункт 1-1 Порядку №1078 загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону №1282-XII, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.

Так, пунктом 1-1 Порядку №1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

За правилами пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

У пункті 4 Порядку №1078 деталізовано межі індексації, які законодавець обумовив у частині шостій статті 2 Закону №1282-XII (індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення).

Відповідно до абзацу 2 пункту 4 Порядку №1078 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року №170 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення») у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

За правилами абзацу 2 пункту 4 Порядку №1078 зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 року №836 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення», у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Згідно з абзацом 2 пункту 4 Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року №141 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Постанова №141), яка набрала чинності 15 березня 2018 року, оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Водночас у абзаці 5, а з 15 березня 2018 року в абзаці 4 пункту 4 Порядку №1078 передбачається, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Питання про те, як саме визначається сума індексації, урегульовувалося абзацом 6, а з 15 березня 2018 року абзацом 5 пункту 4 Порядку №1078, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пункт 5 Порядку №1078 з 01 грудня 2015 року застосовується у новій редакції на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова №1013).

Так, абзац 1 пункту 5 Порядку №1078 в указаній редакції визначав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Абзац 1 пункту 5 Порядку №1078 з 15 березня 2018 року до 01 квітня 2021 року діяв у редакції Постанови №141 та встановлював, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Абзац 2 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 01 грудня 2015 року й дотепер у редакції Постанови №1013 і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Абзац 3 пункту 5 Порядку №1078, який застосовувався з 01 грудня 2015 року в редакції Постанови №1013, встановлював, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Абзац 3 пункту 5 Порядку №1078 з 15 березня 2018 року й дотепер діє у редакції Постанови №141 та визначає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку №1078, який застосовується з 01 грудня 2015 року й дотепер у редакції Постанови №1013, встановлює, що якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

За правилами абзацу 5 пункту 5 Порядку №1078, який застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року в редакції Постанови №1013, у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

У абзаці 6 пункту 5 Порядку №1078, який застосовувався з 01 грудня 2015 року в редакції Постанови №1013, визначалося, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 з 15 березня 2018 року до 01 квітня 2021 року діяв у редакції Постанови №141 та передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Пункт 10-2 Порядку №1078 був викладений у новій редакції на підставі Постанови №1013 і в цій редакції він застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року та передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Застосовуючи положення наведених вище норм права до установлених обставин спору, суд доходить до переконання про те, що: 1) механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру; 2) правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації; 3) Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні та обмежене фінансування жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення; 4) Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань; 5) індекс споживчих цін - січень 2008р. застосовується у механізмі обчислення поточної індексації грошового забезпечення, нарахованого у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 до 28.02.2018р., позаяк з 01.03.2018р. мала місце подія підвищення окладу за штатною посадою державного органу, котрий обчислювався із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "1.762,00грн."; 6) індекс споживчих цін - січень 2008р. застосовується у механізмі обчислення фіксованої суми індексації грошового забезпечення, нарахованого у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 до 31.12.2019р. або до 29.01.2020р., позаяк з 01.01.2020р. або з 29.01.2020р. мала місце подія підвищення окладу за штатною посадою державного органу, котрий обчислювався із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.102,00грн." замість "1.762,00грн."; 7) індекс споживчих цін - березень 2018р. застосовується у механізмі обчислення поточної індексації грошового забезпечення, нарахованого у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 до 31.12.2019р., позаяк з 01.01.2020р. або з 29.01.2020р. мала місце подія підвищення окладу за штатною посадою державного органу, котрий обчислювався із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.102,00грн." замість "1.762,00грн."; 8) індекс споживчих цін - січень 2020р. застосовується у механізмі обчислення як поточної індексації грошового забезпечення, так і фіксованої індексації грошового забезпечення, нарахованого у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 до 31.12.2021р., позаяк з 01.01.2021р. мала місце подія підвищення окладу за штатною посадою державного органу, котрий обчислювався із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.270,00грн." замість "1.762,00грн."; 9) індекс споживчих цін - січень 2021р. застосовується у механізмі обчислення як поточної індексації грошового забезпечення, так і фіксованої індексації грошового забезпечення, нарахованого у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 до 31.12.2021р., позаяк з 01.01.2022р. мала місце подія підвищення окладу за штатною посадою державного органу, котрий обчислювався із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.481,00грн." замість "1.762,00грн.".

Тож, за п.5 Порядку №1078 у будь-якій редакції будь-яка із подій: або зростання (підвищення) тарифної ставки, або зростання (підвищення) окладу припиняють право особи на застосування у механізмі обчислення індексації грошового забезпечення індексу споживчих цін місяця минулого підвищення тарифної ставки або окладу.

При цьому, суд вважає, що у розумінні п.5 Порядку №1078 у будь-якій редакції юридичне значення має саме фактор законодавчого зростання розміру окладу за посадою, обчисленого у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704, а не стан реального виконання суб"єктом владних повноважень управлінського обов"язку з приводу належного обчислення грошового забезпечення публічного службовця на 01.01.2020р., на 29.01.2020р., на 01.01.2021р., на 01.01.2022р.

Отже, суд вважає, що оскільки загальний розмір індексації станом на березень 2018р. у розмірі - 4.463,15грн. був обчислений із використанням індексу споживчих цін - січень 2008р., то цей показник індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі не може бути застосований до відносин з нарахування індексації грошового забезпечення після 29.01.2020р., адже за викладеними у цьому судовому акті мотивами не пізніше від 29.01.2020р. грошове забезпечення у порядку п.4 постанови КМУ від 30.07.2017р. №704 повинно обчислюватись із показника прожиткового мінімуму - "2.102,00грн." (а не із показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "1.762,00грн.".), що неминуче, очевидно, беззаперечно засвідчує настання події зростання посадового окладу.

З 01 грудня 2015 року положення Порядку №1078 діють зі змінами, внесеними Постановою №1013, і згідно з пояснювальною запискою до проєкту цієї Постанови, метою цього акта є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.

У зв`язку із цим Постановою №1013 удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 Порядку №1078 викладено у новій редакції).

Внесені зміни, з-поміж іншого, передбачали не лише заміну терміну "базовий місяць" на "місяць підвищення доходу", а й надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

На відміну від правил визначення "базового місяця", яким уважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, "місяцем підвищення доходу" є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Водночас зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу), за новими правилами, не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.

Термін "підвищення тарифних ставок (окладів)" для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (далі за текстом - ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за 1 чи 100 відсотків, обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону №1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою №1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат і надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Отже, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

З 01.01.2008р. по 28.02.2018р. правовідносини з визначення розміру окладу за посадою у межах спірних правовідносин регламентувались приписами постанови КМУ від 07.11.2007р. №1294.

З 01.03.2018р. правовідносини з визначення розміру окладу за посадою у межах спірних правовідносин регламентуються приписами постанови КМУ від 30.08.2017р. №704.

Тож, від 01.01.2008р. розмір посадових окладів у межах спірних правовідносин не змінювався аж до 01.03.2018р.

Таким чином, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу у січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку №1078 (зі змінами, внесеними Постановою №1013) є січень 2008 року, який і має застосовуватися для розрахунку позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 листопада 2017 року по 28 лютого 2018 року.

Повноваження державних органів щодо визначення "місяця підвищення тарифних ставок (окладів)" для цілей застосування Порядку №1078 не були дискреційними, оскільки нормами цього Порядку встановлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 101 відсоток - по 01 січня 2016 року та в розмірі 103 відсотки - з 01 січня 2016 року.

Близькі за змістом висновки висловлені Верховним Судом, з-поміж інших постанов, у постановах від 26 січня 2022 року в справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року в справі №420/3593/20, від 19 травня 2022 року в справі №400/103/21, від 31 травня 2022 року в справах №380/7071/21, №400/4491/20, від 09 червня 2022 року в справі №600/524/21-а, від 28 вересня 2022 року в справах №400/1119/21, №560/3965/21, від 21 березня 2023 року в справі №620/7687/21, від 22 березня 2023 року в справі №380/1730/22, від 23 березня 2023 року в справі №400/3826/21, від 06 квітня 2023 року в справах №380/166/21, №380/12370/21, №380/19089/21, від 13 квітня 2023 року в справах №420/9187/21, №420/18162/21, від 19 квітня 2023 року в справі №380/10594/21, від 20 квітня 2023 року в справі №320/8554/21, від 27 квітня 2023 року в справах №380/6869/21, №420/15397/21, від 03 травня 2023 року в справах №400/5597/20, №160/10790/22, від 04 травня 2023 року в справі №640/29759/21, від 10 травня 2023 року в справі №260/5461/21, від 23 травня 2023 року в справі №380/7782/21, від 30 травня 2023 року в справі №380/3632/21, від 06 грудня 2023 року в справі №160/16075/22, від 21 грудня 2023 року в справі №420/10945/22, від 21 березня 2024 року в справі №380/1379/21, від 25 липня 2024 року в справі №280/5666/22.

У спорі про індексацію грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Відносно спору про поточну індексацію право найманого працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци 2, 5 пункту 4 Порядку №1078).

За епізодом спору про "фіксовану індексацію" (індексацію грошового забезпечення у фіксованій сумі, так звану індексацію-різницю) суд зазначає, що цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте Постановою №1013 цей Додаток був викладений у новій редакції та з 01 грудня 2015 року в ньому, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація не нараховується/нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Абзац 3 пункту 5 Порядку №1078 з 15 березня 2018 року й дотепер діє у редакції Постанови №141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 01 грудня 2015 року й дотепер у редакції Постанови №1013 та встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу та розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац 5 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року в редакції Постанови №1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакціях Постанов №1013, №141) додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Тож, зі змісту пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 слідує, що нарахування і виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та, з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними.

З 01 березня 2018 року набрала чинності постанова КМУ від 30.08.2017р. №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, а тому з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, - березень 2018 року став місяцем підвищення доходу, за яким необхідно здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний та цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 дають підстави зробити висновок про те, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то в якому розмірі.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078, особа має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Стосовно кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен установити: розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А) - визначається як різниця між сумою грошового забезпечення у березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункту 5 Порядку №1078); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача у березні 2018 року (Б) - визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати фіксованої індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

У такому випадку, як уже зазначалося, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року в справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року в справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року в справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року в справах №420/6982/21, №560/13302/21, від 20 квітня 2023 року в справі №320/8554/21, від 03 травня 2023 року в справі №160/10790/22, від 09 травня 2023 року в справах №400/12702/21, №120/2234/22-а, №560/538/22, №580/8769/21, від 10 травня 2023 року в справі №260/5461/21, від 22 червня 2023 року в справі №520/6243/22, від 06 липня 2023 року в справі №240/23550/21, від 27 липня 2023 року в справі №160/12028/22, від 03 серпня 2023 року в справі №420/23183/21, від 15 серпня 2023 року в справах №580/9339/21, №400/3784/22, №520/1800/22, від 17 серпня 2023 року в справах №160/4155/22, №580/3967/22, від 28 серпня 2023 року в справі №420/17338/22, від 07 вересня 2023 року в справах №480/5766/22, №160/16084/22, №420/12787/22, від 26 вересня 2023 року в справі №200/4531/22, від 27 вересня 2023 року в справі №420/23176/21, від 09 листопада 2023 року в справах №420/3131/22, №420/4325/23, від 30 листопада 2023 року в справі №420/616/23, від 06 грудня 2023 року в справі №160/16075/22, від 07 грудня 2023 року в справі №360/381/23, від 20 грудня 2023 року в справі №560/6693/22, від 21 грудня 2023 року в справі №420/10945/22, від 05 лютого 2024 року в справі №360/383/23, від 04 квітня 2024 року в справі №160/4155/22, від 11 квітня 2024 року в справах №160/11742/22, №420/14952/22, від 18 квітня 2024 року в справі №280/4812/23, від 30 квітня 2024 року в справі №360/700/23, від 06 червня 2024 року в справі №280/4745/23, від 27 червня 2024 року в справах №440/1497/22, №580/602/22, від 10 липня 2024 року в справі №380/21613/21, від 25 липня 2024 року в справі №280/5666/22.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 22.06.2023р. у справі №520/6243/22 сума можливої індексації грошового забезпечення за березень 2018р. відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 розраховується як арифметична дія із множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.03.2018р. величину приросту індексу споживчих цін і ділення отриманого результату 100 відсотків (1.762,00 грн * 253,30% / 100), складає – 4.463,15грн та за мінусом розміру підвищення доходу особи за березень 2018р. порівняно із лютим 2018р. має виплачуватися у сталому розмірі до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 30.11.2023р. по справі №420/616/23 сума можливої індексації грошового забезпечення за березень 2018р. складає - 4.463,15грн.

Вирішуючи спір, суд зважає на те, що відповідно до офіційних відомостей сайту Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) в березні 2018 року становив - 101,1%, в квітні 2018 року становив -100,8%, в травні 2018 року становив - 100,0%, в червні 2018р. становив - 100,0%, в липні 2018р. становив - 99,3%, в серпні 2018р. становив - 100,0%, в вересні 2018р. становив - 101,9%, в жовтні 2018р. становив - 101,7%.

Таким чином, лише у жовтні 2018р. розрахований сукупно наростаючим підсумком поріг індексації у 103% (100,8% * 100,0% * 100,0% * 99,3% * 100,0% * 101,9% * 101,7% * 100) було перевищено, що зумовило виникнення права на індексацію суми грошової оплати праці (як заробітної плати, так і грошового забезпечення). При цьому, оскільки індекс інфляції за жовтень 2018р. було опубліковано у листопаді 2018р., то індексацію грошового забезпечення необхідно проводити з грудня 2018р.

Таке тлумачення змісту норм Порядку №1078 є цілком релевантним правовим позиціям постанов Верховного Суду від 31.05.2022р. по справі №400/4491/20 та від 09.06.2022р. по справі №600/524/21-а.

Розв”язуючи спір стосовно виплати індексації з 06.11.2020р. по 09.12.2025р., суд зважає, що положення ст.22 Закону України від 02.12.2021р. №198-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік", ст.22 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік", ст.22 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" містять правило, у силу якого відсутність бюджетних призначень на оплату праці, передбачених у державному бюджеті, унеможливлює зростання (підвищення) заробітної плати (грошового забезпечення) усіх категорій працівників установ, закладів та організацій бюджетної сфери, державних органів.

Однак, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 19.02.2025р. №200/4272/24, починаючи із 2020 року підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови КМУ № 704, в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу, а саме законам України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет на 2023 рік» із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Розглядаючи справу, суд зважає також і на те, що у силу правового висновку постанов Верховного Суду від 02.08.2022р. по справі №440/6017/21, від 11.12.2023р. по справі №560/1291/21, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22 подія підвищення розміру окладу за посадою згідно з постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 мала місце з 29.01.2020р. за рахунок обов”язковості використання під час обчислення грошового забезпечення значення показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у - "2.102,00грн." замість показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у - "1.762,00грн." (що призводить до зростання грошового забезпечення лише за таким видом грошового забезпечення як оклад за посадою у - 340,00грн.).

У силу правового висновку постанов Верховного Суду від 02.08.2022р. по справі №440/6017/21, від 11.12.2023р. по справі №560/1291/21, від 22.11.2023р. по справі №340/4403/22, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22 подія підвищення розміру окладу за посадою згідно з постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 мала місце з 01.01.2021р. за рахунок обов”язковості використання під час обчислення грошового забезпечення значення прожиткового мінімуму для працездатної особи у "2.270,00грн." замість показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у - "1.762,00грн." (що призводить до зростання грошового забезпечення лише за таким видом грошового забезпечення як оклад за посадою у - 508,00грн.).

У силу правового висновку постанов Верховного Суду від 04.04.2023р. по справі №120/5264/22, від 06.11.2023р. по справі №300/1947/22, від 22.11.2023р. по справі №340/4403/22, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22 подія підвищення розміру окладу за посадою згідно з постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 мала місце з 01.01.2022р. за рахунок обов”язковості використання під час обчислення грошового забезпечення значення прожиткового мінімуму для працездатної особи у - "2.481,00грн." замість показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у - "1.762,00грн." (що призводить до зростання грошового забезпечення лише за таким видом грошового забезпечення як оклад за посадою у - 719,00грн.).

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 12.03.2024р. по справі №300/1772/23 подія підвищення розміру окладу за посадою згідно з постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 мала місце з 01.01.2023р. за рахунок обов”язковості використання під час обчислення грошового забезпечення значення прожиткового мінімуму для працездатної особи у - "2.684,00грн." замість показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у - "1.762,00грн." (що призводить до зростання грошового забезпечення лише за таким видом грошового забезпечення як оклад за посадою у - 922,00грн.).

Також у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 28.03.2024р. у справі №160/3235/23 через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), зокрема, станом на 29.01.2020р., станом на 01.01.2021р., станом на 01.01.2023р.

Отже, у силу висновків перелічених вище постанов Верховного Суду у особи, на яку поширюється дія норм постанови КМУ від 30.08.2017р. №704, станом на 29.01.2020р., станом на 01.01.2021р., станом на 01.01.2022р., станом на 01.01.2023р. відбувається зростання доходу за рахунок підвищення грошового виразу окладу за посадою і, як наслідок, підвищення окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та інших видів (складових грошового доходу), які не мають разового характеру.

Тож, розглядаючи справу, суд зважає, що за визначеними ч.ч.2-4 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 (до внесення змін постановою КМУ від 12.05.2023р. №481) (в інтерпретації правових висновків постанов Верховного Суду від 02.08.2022р. по справі №440/6017/21, від 11.12.2023р. по справі №560/1291/21, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2020р.), від 02.08.2022р. по справі №440/6017/21, від 11.12.2023р. по справі №560/1291/21, від 22.11.2023р. по справі №340/4403/22, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2021р.), від 19.09.2023р. по справі №160/15756/21 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2021р.), від 04.04.2023р. по справі №120/5264/22, від 06.11.2023р. по справі №300/1947/22, від 22.11.2023р. по справі №340/4403/22, від 29.06.2023р. у справі №380/7813/22 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2022р.), від 12.03.2024р. по справі №300/1772/23 (стосовно обчислення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 станом на 01.01.2023р.), від 28.03.2024р. у справі №160/3235/23, від 02.04.2024р. у справі №340/608/23) правилами обчислення грошового забезпечення слід використовувати показник "загального" прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня кожного календарного року (а саме: станом на 29.01.2020р. - "2.102,00грн."; станом на 01.01.2021р. - "2.270,00грн."; станом на 01.01.2022р. - "2.481,00грн."; станом на 01.01.2023р. - "2.684,00грн.").

Указана обставина виключає продовження існування після 01.01.2020р./29.01.2020р. права учасника суспільних відносин на отримання у порядку абз.4-абз.6 п.5 Порядку №1078 фіксованого розміру індексації грошового забезпечення, обчисленого станом на 01.03.2018р. - 4.463,15грн., обчисленого із використанням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008р.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 31.07.2024р. по справі №200/4613/22 для належного і ефективного захисту прав та інтересів позивача, судам необхідно перевірити обґрунтованість розрахованих позивачем сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити.

Суд відзначає, що положення п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 у редакції до внесення змін постановою КМУ від 21.02.2018р. №103 та у редакції до внесення змін постановою КМУ від 12.05.2023р. №481 (рівно як і за правовою позицією постанови Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2026р. по справі №520/5814/24 без застосування норм постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 та без застосування норм постанови КМУ від 12.05.2023р. №481 як таких, що суперечать нормативно-правовому акту вищої юридичної сили) носять характер суто бланкетної норми права, унаслідок чого подія підвищення грошового забезпечення за постановою КМУ від 30.08.2017р. №704 саме за рахунок зростання / підвищення окладу за посадою (та відповідно усіх інших видів грошового забезпечення, котрі обчислюються у залежності від розміру окладу за посадою) припадає на: 1) 01.01.2020р. за рахунок збільшення показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб з - "1.762,00грн." до - "2.102,00грн." за абз.4 ст.7 Закону України від 14.11.2019р. №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік"; 2) 01.01.2021р. за рахунок збільшення показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб з - "1.762,00грн." до - "2.270,00грн." за абз.4 ст.7 Закону України від 15.12.2020р. №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік"; 3) 01.01.2022р. за рахунок збільшення показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб з - "1.762,00грн." до - "2.481,00грн." за абз.4 ст.7 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік"; 4) 01.01.2023р. за рахунок збільшення показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб з - "1.762,00грн." до - "2.684,00грн." за абз.4 ст.7 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік"; 5) 01.01.2024р. за рахунок збільшення показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб з - "1.762,00грн." до - "3.028,00грн." за абз.4 ст.7 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік"; 6) 01.01.2026р. за рахунок збільшення показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб з - "1.762,00грн." до - "3.328,00грн." за абз.4 ст.7 Закону України від 03.12.2025р. №4695-ІХ "Про Державний бюджет України на 2026 рік".

При цьому, протягом періоду часу 02.01.2024р.-31.12.2025р. не виникало жодної події підвищення грошового забезпечення у порядку постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 саме за рахунок зростання / підвищення окладу за посадою, позаяк абз.4 ст.7 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та абз.4 ст.7 Закону України від 19.11.2024р. №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" передбачений один і той же самий показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "3.028,00грн.".

За правилами п.п.1-1 Порядку №1078, абз.1 п.5 Порядку №1078, абз.2 п.5 Порядку №1078, абз.4 п.5 Порядку №1078, абз.6 п.5 Порядку №1078 подія підвищення / зростання обчисленого у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 грошового забезпечення (за рахунок збільшення розміру окладу за посадою) з: 01.01.2020р. (через застосування під час обрахунку окладу за посадою показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.102,00грн." замість - "1762,00грн."); 01.01.2021р. (через застосування під час обрахунку окладу за посадою показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.270,00грн." замість - "1762,00грн."); 01.01.2022р. (через застосування під час обрахунку окладу за посадою показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.481,00грн." замість - "1762,00грн."); 01.01.2023р. (через застосування під час обрахунку окладу за посадою показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.684,00грн." замість - "1762,00грн."); 01.01.2024р. (через застосування під час обрахунку окладу за посадою показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "3.028,00грн." замість - "1762,00грн."); 01.01.2026р. (через застосування під час обрахунку окладу за посадою показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "3.328,00грн." замість - "1762,00грн.") призводить як до припинення права на отримання обчисленого станом на 01.03.2018р. фіксованого розміру індексації - "4.463,15грн.", так і до виникнення правових підстав для обчислення нових показників величини приросту індексу споживчих цін з березня 2018р., з січня 2020р., з січня 2021р., з січня 2022р., з січня 2023р., з січня 2024р., з січня 2026р. відповідно.

Суд вчергове зважає, що згідно з абз.1 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078; далі за текстом – Порядок №1078) у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Тож, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків: 1) або у разі підвищення тарифних ставок; 2) або у разі підвищення посадових окладів.

Згідно з абз.1 ч.4 ст.9 Закону України від 20.12.1991р. №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі за текстом - Закон України №2011-ХІІ) грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою КМУ від 07.11.2007р. №1294, положення якої діяли у період часу 01.01.2008р.-28.02.2018р., були встановлені фіксовані грошові розміри посадових окладів за конкретними посадами державної служби.

01.03.2018р. постанова КМУ від 07.11.2007р. №1294 утратила чинність у зв”язку із набуттям чинності постановою КМУ від 30.08.2017р. №704.

Натомість, пунктом 4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 у кореспонденції із відповідними додатками було встановлено не посадові оклади (арифметичні розміри посадових окладів) за конкретними посадами державної служби, а механізм (формулу) обчислення посадових окладів, котрий полягав у множенні відповідної величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб на арифметичне значення величини тарифного коефіцієнту тарифного розряду.

Однак, застосування законодавцем іншої юридичної конструкції визначення розміру посадового окладу аніж позначення у тексті нормативно-правового акту конкретної грошової суми не означає не може бути витлумачено у якості відсутності події підвищення (зростання) посадового окладу за рахунок використання під час обчислення показника прожиткового мінімуму для працездатної особи понад арифметичну величину - "1.762,00грн.".

Відтак, з 01.01.2020р. (у разі незастосування приписів п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 у силу правового висновку постанови Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2026р. по справі №520/5814/24) або з 29.01.2020р. (у разі застосування приписів п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 до моменту визнання нечинною постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18) (за рахунок застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.102,00грн." згідно з абз.4 ст.7 Закону України від 14.11.2019р. № 294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" замість - "1.762,00грн."), з 01.01.2021р. (за рахунок застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.270,00грн." згідно з абз.4 ст.7 Закону України від 15.12.2020р. №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" замість - "1.762,00грн."), з 01.01.2022р. (за рахунок застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.481,00грн." згідно з абз.4 ст.7 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" замість - "1.762,00грн."), з 01.01.2023р. (за рахунок застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.684,00грн." згідно з абз.4 ст.7 Закону України від 03.11.2022р. №2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" замість - "1.762,00грн.") настала подія підвищення грошового забезпечення саме за рахунок збільшення розміру окладу за посадою.

Указана обставина припиняє існування права: на отримання індексації грошового забезпечення, обчисленої із використанням індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення – березень 2018р. для події підвищення посадового окладу у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 з 01.01.2020р./29.01.2020р.; на отримання індексації грошового забезпечення, обчисленої із використанням індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення – січень 2020р. для події підвищення посадового окладу у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 з 01.01.2021р.; на отримання індексації грошового забезпечення, обчисленої із використанням індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення – січень 2021р. для події підвищення посадового окладу у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 з 01.01.2022р.; на отримання індексації грошового забезпечення, обчисленої із використанням індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення – січень 2022р. для події підвищення посадового окладу у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 з 01.01.2023р. безвідносно до подання учасником суспільних відносин позову з приводу перерахунку грошового забезпечення за будь-який з періодів 01.01.2020р.-31.12.2022р. та стану виконання постановленого у такій справі судового акту.

Саме таке тлумачення значення даного фактору зумовлено тим, що відповідно до ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Як то указано у ч.1 ст.1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Згідно з ч.1 ст.381 КАС України поворот виконання рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.

Застосовуючи положення наведених вище норм права до установлених обставин спору, суд доходить до переконання про те, що суми присудженої за рішенням суду і виплаченої індексації грошового забезпечення (у справі про виплату індексації грошового забезпечення, яка була розглянута по суті раніше за рішення у справі про перерахунок грошового забезпечення за рахунок застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб понад - "1.762,00грн.") унаслідок вчинення суб”єктом владних повноважень будь-якого управлінського волевиявлення не можуть бути вирахувані з сум перерахованого у подальшому грошового забезпечення, проведеного на виконання рішення суду перерахунок грошового забезпечення за рахунок застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб понад - "1.762,00грн.", позаяк протилежне явно та очевидно суперечить ст.1 Протоколу Першого о Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року відносно заборони свавільного втручання у права на мирне володіння майном.

Відносно епізоду нарахування індексації за січень 2020р. суд виходить з таких міркувань та мотивів.

Відповідно до офіційних відомостей сайту Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) індекс споживчих цін (індекс інфляції) за січень 2019р. становив – 101,00%; за лютий 2019р. становив – 100,5%; за березень 2019р. становив – 100,9%; за квітень 2019р. становив – 101,0%; за травень 2019р. становив – 100,7%; за червень 2019р. становив – 99,5%; за липень 2019р. становив – 99,4%; за серпень 2019р. становив – 99,7%; за вересень 2019р. становив – 100,7%; за жовтень 2019р. становив – 100,7%; за листопад 2019р. становив – 100,1%; за грудень 2019р. становив – 99,8%.

Таким чином, 1) перший епізод розрахованого сукупно наростаючим підсумком (тобто кумулятивно) перевищення порогу (межі) індексації у 103% припадає на жовтень 2018р. (100,8% (квітень 2018р.) * 100,0% (травень 2018р.) * 100,0% (червень 2018р.) * 99,3% (липень 2018р.) * 100,0% (серпень 2018р.) * 101,9% (вересень 2018р.) * 101,7% (жовтень 2018р.) * 100 = 103,73%, тобто 1,0373); 2) другий епізод розрахованого сукупно наростаючим підсумком (тобто кумулятивно) перевищення порогу (межі) індексації у 103% припадає на січень 2019р. (101,4% (листопад 2018р.) * 100,8% (грудень 2018р.) *101,00% (січень 2019р.) * 100 – 103,23%, тобто – 1,0323); 3) третій епізод розрахованого сукупно наростаючим підсумком (тобто кумулятивно) перевищення порогу (межі) індексації у 103% припадає на травень 2019р. (100,5% (лютий 2019р.) * 100,9% (березень 2019р.) * 101,00% (квітень 2019р.) * 100,7% (травень 2019р.) * 100 = 103,13%, тобто – 1,0313); 4) четвертий епізод розрахованого сукупно наростаючим підсумком (тобто кумулятивно) перевищення порогу (межі) індексації у 103% припадає на жовтень 2020р. (99,5% (червень 2019р.) * 99,4% (липень 2019р.) * 99,7% (серпень 2019р.) * 100,7% (вересень 2019р.) * 100,7% (жовтень 2019р.) * 100,1% (листопад 2019р.) * 100,1% (грудень 2019р.) * 100,2% (січень 2020р.) * 99,7% (лютий 2020р.) * 100,8% (березень 2020р.) * 100,8% (квітень 2020р.) * 100,3% (травень 2020р.) * 100,2% (червень 2020р.) * 99,4% (липень 2020р.) * 99,8% (серпень 2020р.) * 100,5% (вересень 2020р.) * 101,0% (жовтень 2020р.) * 100 = 104,25, тобто – 1,0425).

З урахуванням викладених вище міркувань, підсумкове значення величини приросту індексу споживчих цін наростаючим підсумком (кумулятивним ефектом) за період 01.03.2018р.-01.01.2020р. складає - "110,43%" (1,0373 * 1,0323 * 1,0313 * 100).

Згідно з абз.4 ст.7 Закону України від 14.11.2019р. №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» показник розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020р. дорівнював - "2.102,00грн.".

Тож, обчислений відповідно до Порядку №1078 розмір поточної сумі індексації грошового забезпечення із використанням індексу споживчих цін – березень 2018р. складає – 219,24грн. (прожитковий мінімуму для працездатних осіб - "2.102,00грн." * величина приросту індексу споживчих цін – 10,43 "110,43% - 100%" / 100%).

Суд відмічає, що ця сума індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі була обрахована із використанням у якості місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2008р.

Для правильного вирішення спору в частині обчислення фіксованого розміру індексації за січень 2020р., слід визначити різницю між розміром грошового забезпечення заявника за грудень 2019р. та розміром грошового забезпечення заявника за січень 2020р. (обчисленого із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.102,00грн."), на яку (у разі її позитивного значення) підлягає зменшенню сума можливої індексації січня 2020р.

У межах спірних правовідносин розмір грошового забезпечення за грудень 2019 року становив - 16.470,51 грн (без одноразових виплат грошового забезпечення), а розмір грошового забезпечення заявника за січень 2020 року становив - 8.070,51 грн.

Тож, з наведених вище міркувань наявні підстави для обтяження суб"єкта владних повноважень обов`язком з виплати заявнику індексації-різниці за період 06.11.2020р.-31.12.2020р. у сумі 219,24 грн щомісячно, позаяк розмір грошового забезпечення заявника у січні 2020р. порівняно з груднем 2019р. зменшився на 8.400,00 грн та матеріали справи на містять об`єктивних даних про існування інших подій підвищення окладу заявника за посадою в окреслений період часу.

При цьому, зростання окладу за посадою унаслідок обчислення грошового забезпечення у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 з використанням показника прожиткового мінімуму - "2.102,00грн." замість - "1.762,00грн." припиняє існування права заявника на обчислення індексації - різниці із використанням місця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008р. (за допомогою якого була обчислена сума індексації - різниці за березень 2018р. у розмірі - 4.463,15грн.).

Відносно епізоду нарахування індексації за січень 2021р. суд виходить з таких міркувань та мотивів.

Відповідно до офіційних відомостей сайту Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) за січень 2020р. становив – 100,2%; за лютий 2020р. становив – 99,7%; за березень 2020р. становив – 100,8%; за квітень 2020р. становив – 100,8%; за травень 2020р. становив – 100,3%; за червень 2020р. становив – 100,2%; за липень 2020р. становив – 99,4%; за серпень 2020р. становив – 99,8%; за вересень 2020р. становив – 100,5%; за жовтень 2020р. становив – 101,0%; за листопад 2020р. становив – 101,3%; за грудень 2020р. становив – 100,9% (підсумкове значення кумулятивним ефектом за календарний рік – 103,84%).

Тож, за період 01.01.2020р.-01.01.2021р. розрахований сукупно наростаючим підсумком (тобто кумулятивно) показник перевищення порогу (межі) індексації у 103% припав на листопад 2020р. і склав – 103,84%.

З урахуванням викладених вище міркувань, підсумкове значення величини приросту індексу споживчих цін наростаючим підсумком (кумулятивним ефектом) за період 01.01.2021р.-01.01.2022р. складає - "108,37%" (1,0405 * 1,0416 * 100).

Згідно з абз.4 ст.7 абз.4 ст.7 Закону України від 15.12.2020р. №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" дорівнював - "2.270,00грн.".

Тож, обчислений відповідно до Порядку №1078 розмір поточної сумі індексації грошового забезпечення із використанням індексу споживчих цін – січень 2020р. складає – 87,19грн. (прожитковий мінімуму для працездатних осіб - "2.270,00грн." * величина приросту індексу споживчих цін – 3,84 "103,84% - 100%" / 100%).

Суд відмічає, що ця сума індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі була обрахована із використанням у якості місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2020р.

Для правильного вирішення спору в частині обчислення фіксованого розміру індексації за січень 2021р., слід визначити різницю між розміром грошового забезпечення заявника за грудень 2020р. та розміром грошового забезпечення заявника за січень 2021р. (обчисленого із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.270,00грн."), на яку (у разі її позитивного значення) підлягає зменшенню сума можливої індексації січня 2021р.

Оскільки у межах даної справи відповідачем на вимогу суду не подано доказів розміру грошового забезпечення позивача станом на грудень 2020р., то з наведених вище міркувань наявні підстави для обтяження суб"єкта владних повноважень обов`язком з виплати заявнику індексації-різниці за період 01.01.2021р.-31.12.2021р. у сумі 87,19 грн щомісячно.

При цьому, зростання окладу за посадою унаслідок обчислення грошового забезпечення у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 з використанням показника прожиткового мінімуму - "2.270,00грн." замість - "1.762,00грн." припиняє існування права заявника на обчислення індексації - різниці із використанням місця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018р. (за допомогою якого була обчислена сума індексації - різниці у розмірі - 4.463,15грн.).

Відносно епізоду нарахування індексації за січень 2022р. суд виходить з таких міркувань та мотивів.

Відповідно до офіційних відомостей сайту Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) за січень 2021р. становив – 101,30%; за лютий 2021р. становив – 101,0%; за березень 2021р. становив – 101,7%; за квітень 2021р. становив – 100,7%; за травень 2021р. становив – 101,3%; за червень 2021р. становив – 100,2%; за липень 2021р. становив – 100,1%; за серпень 2021р. становив – 99,8%; за вересень 2021р. становив – 101,2%; за жовтень 2021р. становив – 100,9%; за листопад 2021р. становив – 100,8%; за грудень 2021р. становив – 100,6%.

Тож, за період 01.01.2021р.-01.01.2022р. розрахований сукупно наростаючим підсумком (тобто кумулятивно) показник перевищення порогу (межі) індексації у 103% припав на листопад 2021р. і склав – 107,95%.

Таким чином, 1) перший епізод розрахованого сукупно наростаючим підсумком (тобто кумулятивно) перевищення порогу (межі) індексації у 103% припадає на травень 2021р. (а саме: 101,0% (лютий 2021р.) * 101,7% (березень 2021р.) * (100,7% (квітень 2021р.) * 101,3% (травень 2021р.) * 100 = 104,78%, тобто – 1,0478); 2) другий епізод розрахованого сукупно наростаючим підсумком (тобто кумулятивно) перевищення порогу (межі) індексації у 103% припадає на листопад 2021р. (а саме: 100,2% (червень 2021р.) * 100,1% (липень 2021р.) * 99,8% (серпень 2021р.) * 101,2% (вересень 2021р.) * 100,9% (жовтень 2021р.) * 100,8% (листопад 2021р.) * 100 = 103,03%, тобто – 1,0303).

З урахуванням викладених вище міркувань, підсумкове значення величини приросту індексу споживчих цін наростаючим підсумком (кумулятивним ефектом) за період 01.01.2021р.-01.01.2022р. складає - "107,95%" (1,0478 * 1,0303 * 100).

Згідно з абз.4 ст.7 Закону України від 02.12.2021р. №1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" дорівнював - "2.481,00грн.".

Тож, обчислений відповідно до Порядку №1078 розмір поточної сумі індексації грошового забезпечення із використанням індексу споживчих цін – січень 2021р. складає – 197,24грн. (прожитковий мінімуму для працездатних осіб - "2.481,00грн." * величина приросту індексу споживчих цін – 7,95 "107,95% - 100%" / 100%).

Суд відмічає, що ця сума індексації грошового забезпечення у фіксованому розмірі була обрахована із використанням у якості місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2021р.

Для правильного вирішення спору в частині обчислення фіксованого розміру індексації за січень 2022р. слід визначити різницю між розміром грошового забезпечення заявника за грудень 2021р. та розміром грошового забезпечення заявника за січень 2022р. (обчисленого із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб - "2.481,00грн."), на яку (у разі її позитивного значення) підлягає зменшенню сума можливої індексації січня 2022р.

Оскільки у межах даної справи відповідачем на вимогу суду не подано доказів розміру грошового забезпечення позивача станом на грудень 2021р., то з наведених вище міркувань наявні підстави для обтяження суб"єкта владних повноважень обов`язком з виплати заявнику індексації-різниці за період 01.01.2022р.-31.12.2022р. у сумі 197,24 грн щомісячно.

При цьому, зростання окладу за посадою унаслідок обчислення грошового забезпечення у порядку п.4 постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 з використанням показника прожиткового мінімуму - "2.481,00грн." замість - "1.762,00грн." припиняє існування права заявника на обчислення індексації - різниці із використанням місця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018р. (за допомогою якого була обчислена сума індексації - різниці у розмірі - 4.463,15грн.).

Відносно епізоду нарахування індексації за 2024р. суд зазначає, що ст.39 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Суд відмічає, що положення ст.39 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" мають вищу юридичну силу порівняно із нормами Порядку №1078.

Тож, оскільки положеннями ст.39 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 01.01.2024р. запроваджено інший механізм обчислення індексації, відмінний від запровадженого абз.4 п.5 та абз.6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення (затверджений постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078), то перевагу у застосуванні належить віддати саме нормам закону.

Отже, починаючи з 01.01.2024 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2024 року, а не березень 2018р. чи січень 2022р. або січень 2023р., що виключає нарахування як поточної індексації із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року за Порядком №1078, так і індексації-різниці за Порядком №1078.

Суд повторно нагадує, що у спірних відносинах підлягають застосуванню саме норми ст.39 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" як нормативно-правового акта, який має вищу юридичну силу, аніж Постанова №1078, на яку посилається позивач в обґрунтування заявленого позову і яка є підзаконним нормативно-правовим актом.

Суд зауважує, що згідно з даними, розміщеними на офіційному сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін з січня 2024 року по травень 2024 року не перевищував 103% .

Разом з цим, варто зазначити, що підвищення установленого порогу індексації мало місце лише у червні 2024 року, індекс споживчих цін у вказаному місяці склав 104,3%. Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за червень 2024 року, є липень 2024 року, тобто, підвищення заробітної плати військовослужбовців у зв`язку з її індексацією відбулось не раніше серпня 2024 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що управлінське волевиявлення суб"єкта владних повноважень з приводу нарахування та виплати індексації у 2024 році із застосуванням норм ст.39 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" є правомірним.

Отже, починаючи з 01.01.2024 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2024 року, а не березень 2018р. чи січень 2022р. або січень 2023р., що виключає нарахування як поточної індексації із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року за Порядком №1078, так і індексації-різниці за Порядком №1078.

При цьому, протягом періоду часу 01.01.2024р.-31.12.2024р. реально вчинене у межах спірних правовідносин управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень з приводу невиплати як поточної індексації із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року за Порядком №1078, так і індексації-різниці за Порядком №1078 узгоджується із приписами ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк положення ст.39 Закону України від 09.11.2023р. №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" виключають виплату такого різновиду індексації.

Відносно епізоду нарахування індексації за 2025р. суд зазначає, що ст.34 Закону України від 19.11.2024р. №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків.

Суд відмічає, що положення ст.34 Закону України від 19.11.2024р. №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" мають вищу юридичну силу порівняно із нормами Порядку №1078.

Тож, оскільки положеннями ст.34 Закону України від 19.11.2024р. №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 01.01.2025р. запроваджено інший механізм обчислення індексації, відмінний від запровадженого абз.4 п.5 та абз.6 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення (затверджений постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078), то перевагу у застосуванні належить віддати саме нормам закону.

Отже, починаючи з 2025 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2025 року.

Відтак, у даних спірних відносинах підлягають застосуванню саме норми ст.34 Закону України від 19.11.2024р. №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" як нормативно-правового акта, який має вищу юридичну силу, аніж Постанова №1078, на яку посилається позивач в обґрунтування заявленого позову і яка є підзаконним нормативно-правовим актом.

Згідно з даними, розміщеними на офіційному сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін з січня 2025 року по травень 2025 року не перевищував 103%, а відтак з січня 2025 року по червень 2025 року індексація грошового забезпечення позивача відповідачем правомірно не проводилася.

Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за травень 2025 року, є червень 2025 року, тобто, підвищення заробітної плати військовослужбовців у зв`язку з її індексацією відбулось не раніше липня 2025 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що управлінське волевиявлення суб"єкта владних повноважень з приводу нарахування та виплати індексації у 2025 році із застосуванням норм ст.34 Закону України від 19.11.2024р. №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" є правомірним.

Отже, починаючи з 01.01.2025 року базовим місяцем для індексації грошових доходів населення визначено січень 2025 року, а не березень 2018р. чи січень 2024р., що виключає нарахування як поточної індексації із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року за Порядком №1078, так і індексації-різниці за Порядком №1078.

При цьому, протягом періоду часу 01.01.2025р.-09.12.2025р. реально вчинене у межах спірних правовідносин управлінське волевиявлення суб`єкта владних повноважень з приводу невиплати як поточної індексації із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року за Порядком №1078, так і індексації-різниці за Порядком №1078 узгоджується із приписами ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк положення ст.34 Закону України від 19.11.2024р. №4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" виключають виплату такого різновиду індексації.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України.

За змістом ч.2 ст.77 КАС України відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) за критеріями дотримання: компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб`єктом владних повноважень.

Проте, сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023р. у справі №916/3027/21 стандарти доказування обставин спору та приписи ч.4 ст.9, ст.ст.72-76, ч.1 ст.77, ч.3 ст.242, ч.4 ст.242 КАС України засвідчують, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною судом виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

Визначаючись з приводу реально вчиненого суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінського волевиявлення, суд зазначає, що за загальним правилом під рішенням суб`єкта владних повноважень слід розуміти - письмовий акт, під дією суб`єкта владних повноважень слід розуміти - вчинок з приводу реалізації управлінського повноваження, під бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти - ухилення від виконання обов`язку, під відмовою суб`єкта владних повноважень слід розуміти - оформлене офіційним письмовим документом - листом відхилення прохання/звернення приватної особи.

Суд ураховує, що відповідно до встановленого порядку фінансового забезпечення військових частин НОМЕР_5 та НОМЕР_11 , нарахування щомісячних та одноразових видів грошового забезпечення військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_5 здійснювалося безпосередньо посадовими особами цієї військової частини на підставі відповідних наказів командира, тоді як Військова частина НОМЕР_1 забезпечувала проведення виплат на підставі отриманих розрахунково-платіжних відомостей та інших фінансово-господарських документів.

Отже, повноваження щодо визначення розміру індексації грошового забезпечення позивача реалізовувалися Військовою частиною НОМЕР_5 , а Військова частина НОМЕР_1 виконувала функції з організації та здійснення виплат у визначених нараховувальним органом розмірах.

За таких обставин суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах Військова частина НОМЕР_1 не здійснювала самостійного нарахування індексації грошового забезпечення позивача та не визначала його складових, а відтак не допустила протиправної бездіяльності щодо виплати відповідної індексації.

Відтак позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 задоволенню не підлягають.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що у ході розгляду справи Військовою частиною НОМЕР_5 не було доведено дотримання ч.2 ст.19 Конституції України ч.2 ст.2 КАС України, позаяк реально вчинене управлінське волевиявлення у формі бездіяльності з приводу нарахування і виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період 06.11.2020р.-31.12.2020р. у фіксованому розмірі (обчисленому із використанням місяця для обчислення індексу споживчих цін - березень 2018р.) за вирахуванням суми підвищення грошового забезпечення січня 2020р. порівняно із грошовим забезпеченням грудня 2019р. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, у фіксованій величині із застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі - "2.102,00грн." станом на 01.01.2020р./29.01.2020р., бездіяльності приводу нарахування і виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2021р.-31.12.2021р. у фіксованому розмірі (обчисленому із використанням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2020р.) за вирахуванням суми підвищення грошового забезпечення січня 2021р. порівняно із грошовим забезпеченням грудня 2020р. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, у фіксованій величині із застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі - "2.270,00грн." станом на 01.01.2021р.; бездіяльності приводу нарахування і виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період 01.01.2022р.-31.12.2022р. у фіксованому розмірі (обчисленому із використанням місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2021р.) за вирахуванням суми підвищення грошового забезпечення січня 2022р. порівняно із грошовим забезпеченням грудня 2021р. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078, у фіксованій величині із застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі - "2.481,00грн." станом на 01.01.2022р. пропорційно часу військової служби не узгоджується із змістом нормативного регламентування і тому підлягає визнанню протиправним.

Тож, за наслідками розгляду справи слід визнати не доведеним за правилами ч.2 ст.77 КАС України факт відповідності ч.2 ст.2 КАС України реально вчиненого суб”єктом владних повноважень - Військовою частиною НОМЕР_5 управлінського волевиявлення та навпаки – доведеним за правилом ч.1 ст.77 КАС України факт існування у заявника порушеного публічного права (інтересу) у межах спірних правовідносин.

Згідно з листом Головного управління оборонних активів від 23.02.2026 №220/73/442 правонаступником Військової частини НОМЕР_5 визначено Військову частину НОМЕР_2 .

Відтак, відповідати за зобов"язаннями Військової частини НОМЕР_5 як суб"єкта владних повноважень з приводу нарахування і вплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_5 має саме Військова частина НОМЕР_2 , котра у якості правонаступника і уособлює Військову частину НОМЕР_5 .

Указане є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову в частині вимог з урахуванням ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ч.2 ст.5, ч.2 ст.9 КАС України стосовно обтяження суб`єкта владних повноважень - Військової частини НОМЕР_2 як правонаступника Військової частини НОМЕР_5 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення із наданням праву заявника на отримання фіксованого розміру індексації грошового забезпечення (так званої індексації - різниці) захисту у спосіб, сформульований у резолютивній частині цього судового акту.

Тож позов підлягає до задоволення із наданням праву заявника захисту у спосіб, сформульований у резолютивній частині даного судового акту згідно з ч.2 ст.5 та ч.2 ст.9 КАС України.

Стосовно доводів суб"єкта владних повноважень про пропуск заявником строку звернення до суду необхідно зазначити, що у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 04.12.2025р. у справі №380/25392/24: 1) законодавство не встановлює форму інформування роботодавцем працівника про складові нарахованих і виплачених сум заробітної плати, а тому суд, при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду, повинен, крім іншого, з`ясовувати таку форму повідомлення, що буде відповідати дотриманню принципу офіційності в адміністративному судочинстві; 2) для встановлення дат, з якими частина перша статті 233 КЗпП України пов`язує початок обчислення строку звернення до суду з позовними вимогами, суд повинен з`ясувати, чи виконав відповідач передбачений статтею 110 КЗпП України обов`язок щодо позивача (якщо так, то в якій формі), та коли позивач набув документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення за кожен місяць зазначених періодів; 3) для обрахунку передбаченого частиною другою статті 233 КЗпП України строку звернення до суду суд повинен встановити дату одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

У ході розгляду справи за правилами ч.1 ст.77 КАС України суб"єкт владних повноважень не подав доказів належного інформування заявника про структуру грошового забезпечення ані в аспекті ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України, ані в аспекті ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України.

Тому стан оформлення позову в частині вимог ч.6 ст.161 КАС України у даному конкретному випадку не містить підстав для застосування наслідків за ч.13 ст.171, ч.15 ст.171, ч.3 ст.123, ч.4 ст.123 КАС України.

Стан оформлення позову в частині сплати судового збору за ч.3 ст.161 КАС України з урахуванням положень п.1 ч.1 ст.5 Закону України від 08.07.2011р. №3674-VI "Про судовий збір" не містить підстав для застосування наслідків за ч.13 ст.171, ч.15 ст.171 КАС України.

Стосовно заміни неналежного відповідача суд зазначає, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 14.04.2019 №694 «Про створення спільної фінансово-економічної служби військових частин НОМЕР_1 з НОМЕР_5 та НОМЕР_11 » та затвердженим цим наказом Положенням встановлено, що Військова частина НОМЕР_5 та Військова частина НОМЕР_11 перебували на фінансовому забезпеченні при Військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно з листом Головного управління оборонних активів від 23.02.2026р. №220/73/442 на виконання вимог директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 18.10.2025 року № Д-321/125/дск (зі змінами), станом на 24.11.2025 Військову частину НОМЕР_5 переформовано у Військову частину НОМЕР_2 умовне найменування НОМЕР_5 та ідентифікаційний код НОМЕР_12 анульовано. Враховуючи вище викладене правонаступником Військової частини НОМЕР_5 вважати Військову частину НОМЕР_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_6 .

Суд зазначає, що відповідно до п.3 та п.8 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. №260, зареєстрований в міністерстві юстиції України 26.06.2018р. за №745/32197; далі за текстом - Порядок №260) грошове забезпечення військовослужбовця обчислюється на підставі штату військової частини (установи, організації), наказу про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, наказів про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення, наказів про присвоєння військових звань, грошового атестату або довідки про грошові виплати за місцем проходження військової служби.

Тож, управлінське волевиявлення з приводу призначення, обчислення і нарахування грошового забезпечення вчиняється суб`єктом владних повноважень за місцем проходження військовослужбовцем військової служби, тобто тим органом, у організаційній структурі якого військовослужбовець обіймає штатну військову посаду.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 28.05.2026р. у справі №420/28894/24 згідно з п.1.5 Розділу І Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (затверджені наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017р. №280; далі за текстом - Правила №280) військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень).

У разі зарахування військової частини на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів не за підпорядкованістю, рішення про таке зарахування приймається фінансовим органом головного розпорядника бюджетних коштів на підставі клопотання керівника органу військового управління (структурного підрозділу органу військового управління).

Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.

Начальник фінансового органу військової частини розпорядника коштів третього рівня, до якої на фінансове забезпечення зараховані інші військові частини, розробляє положення про спільне фінансове господарство, в якому зазначаються права, обов`язки, порядок взаємодії, розмежування повноважень та відповідальності посадових осіб військової частини розпорядника коштів третього рівня та військових частин, які зараховані до неї на фінансове забезпечення, щодо здійснення фінансового забезпечення таких військових частин, у тому числі щодо своєчасного оформлення та подання до фінансового органу військової частини розпорядника коштів необхідних документів (розпорядчих, розрахункових, фінансово-планових тощо). Зазначене положення затверджується командиром військової частини розпорядника коштів третього рівня, погоджується забезпечувальним фінансовим органом та доводиться до військових частин, які зараховані на фінансове забезпечення.

Первинні документи, розрахунки фондів оплати праці, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (командир та інша, визначена командиром, відповідальна посадова особа) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні.

Пунктом 4.3 Правил №280 передбачено, що виплата грошового забезпечення, заробітної плати та інші виплати (індексація, грошова компенсація за речове майно, харчування, піднайом житла тощо) особовому складу здійснюються за місцем штатної служби (перебування на фінансовому та інших видах забезпечення).

З положень наведених вище норм права слідує, що у випадку, коли військова частина (організація, установа, заклад) включена до мережі розпорядників бюджетних коштів - і управлінське волевиявлення з приводу нарахування грошового забезпечення і управлінське волевиявлення з приводу виплати нарахованого грошового забезпечення здійснює саме така військова частина (тобто орган, у організаційній структурі якого військовослужбовець обіймає штатну військову посаду).

Натомість, у випадку, коли військова частина (організація, установа, заклад) не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів - управлінське волевиявлення з приводу виплати грошового забезпечення здійснюється військовою частиною - розпорядником бюджетних коштів третього рівня за отриманими на виконання документами про обчислення грошового забезпечення від військової частини, у організаційній структурі якого військовослужбовець обіймає штатну військову посаду.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 48 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.

Враховуючи викладене та відсутність згоди позивача, суд приходить до висновку, що клопотання Військової частини НОМЕР_1 про заміну неналежного відповідача задоволенню не підлягає.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”); вичерпно реалізував усі існуючі правові механізми з”ясування об”єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам, доводам і обставинам справи; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; інших джерел здобуття об”єктивних даних про обставини спірних правовідносин не знайшов.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139-143 КАС України.

Вирішуючи питання з приводу розподілу судових витрат в частині видатків на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що правила згаданого розподілу унормовані, насамперед, приписами ст.ст.132-143 КАС України.

Так, згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Критерії співмірності, пропорційності, обґрунтованості, вимушеності, розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката сформульовані законодавцем у положеннях ч.5 ст.134 та ч.9 ст.139 КАС України.

Тому, з огляду на приписи ст.8 Конституції України, п.9 ч.3 ст.2, ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.6 ст.134, ч.9 ст.139 КАС України, на зміст складових елементів верховенства права та на неприпустимість зловживання правами суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони (у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи); 5) пов`язаністю витрат з розглядом справи (тобто об`єктивною і неминучою вимушеністю); 6) обґрунтованістю розміру витрат та пропорційністю розміру витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін (у тому числі чи міг результат вирішення справи вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес); 7) поведінкою сторони під час розгляду справи; 8) причиною виникнення спору; 9) результатом розв`язання спору; 10) висловленою з даного приводу правовою позицією відповідача.

При цьому, з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України суд вважає за необхідне взяти до уваги, що у силу правового висновку додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2022р. у справі №910/12876/19: 1) Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28.11.2002р. «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно); 2) При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Також у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 22.06.2022р. у справі №380/3142/20: 1) в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором; 2) розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо; 3) Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат; 4) у силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою; 5) Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг; 6) при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Окрім того, за правовими висновками постанови Верховного Суду від 10.06.2021 року по справі №820/479/18 (адміністративне провадження №К/9901/365/19): 1) документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, але суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним за параметрами, зокрема, складності справи, витраченого адвокатом часу, значення спору для сторони тощо; 2) Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004р. у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим; 3) При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін; 4) Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Вказані висновки також наведені у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2019 року по справі 810/3806/18, по справі №1740/2428/18 від 24 березня 2020 року, по справі №320/3271/19 від 07 травня 2020 року.

Звідси слідує, що у силу п.9 ч.3 ст.2 та ч.5 ст.242 КАС України досягнення між учасниками суспільних відносин згоди з приводу будь-якого (у тому числі і фіксованого) розміру гонорару адвоката за представництво інтересів у суді або досягнення домовленості з приводу обчислення розміру гонорару за іншими складовими не призводить до безумовного правового наслідку у вигляді обтяження відповідача обов`язком відшкодування повної суми цього гонорару поза межами критеріїв ч.4 ст.134, ч.5 ст.134, ч.6 ст.134, ч.9 ст.139 КАС України.

Таке тлумачення змісту наведених норм права повністю корелюється із правовими висновками постанови Великої палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21.

Як убачається з матеріалів справи, представником заявлено вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Ухвалою суду від 27.07.2026р. заявлені позовні вимоги були роз`єднані, проте питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає вирішенню в межах цієї справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката заявником було надано ордер на надання правничої допомоги серії АН №2033476, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, квитанцію до прибуткового касового ордеру від 18.06.2026р. на суму 8.000,00 грн, договір про надання правової допомоги від 16.07.2026р., акт наданих послуг від 18.06.2026р.

Згідно з актом наданих послуг від 18.06.2026р. відповідно до договору про надання професійної правової допомоги адвокатом надано послуги зі складання та подання адміністративного позову про визнання протиправними дій та бездіяльності військової частини НОМЕР_5 ( НОМЕР_2 , НОМЕР_1 ) та зобов`язання вчинити певні дії в інтересах ОСОБА_3 до окружного адміністративного суду. Супровід справи - 8 год (1000 грн/год) - 8000,00 грн.

Вирішуючи питання співмірності заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зважає, що спір не є складним як за обсягом доказів, так і за природою суджень суб`єкта владних повноважень, причина виникнення спору, предмет спору, обсяг предмету доказування об`єктивно не вимагали вжиття значних зусиль для з`ясування справжніх обставин фактичної дійсності, вивчення змісту належних норм права, спростування мотивів суб`єкта владних повноважень.

Справа слухалась в порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

При цьому, суд вважає, що до відносин із відшкодування витрат на професійну правничу допомогу слід застосовувати виключно положення ч. 1 ст. 77 КАС України.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що у даному конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу з урахуванням пропорційно задоволених позовних вимог буде сума у розмірі - 3,000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124,129 Конституції України, ст.ст.4-12, 72-77, 90, 134, 211, 241-243, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Клопотання Військової частини НОМЕР_1 від 05.08.2026р. про заміну неналежного відповідача - залишити без задоволення.

Позов - задовольнити частково.

Вийти за межі предмету позову.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_5 з приводу нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 06.11.2020р. по 31.12.2022р. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (ідентифікаційний код - НОМЕР_6 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 06.11.2020р.-31.12.2020р. у фіксованому розмірі 219,24 грн щомісячно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078 з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (ідентифікаційний код - НОМЕР_6 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2021р.-31.12.2021р. у фіксованому розмірі 87,19 грн щомісячно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078 з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (ідентифікаційний код - НОМЕР_6 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2022р.-31.12.2022р. у фіксованому розмірі 197,24 грн щомісячно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078 з урахуванням раніше виплачених сум.

Позов у решті вимог - залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 (ідентифікаційний код - НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_4 , зареєстрована адреса місця проживання - АДРЕСА_2 ) 3.000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок) у якості компенсації витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя А.В. Сліденко