Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №751/10894/25 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа№751/10894/25

Провадження №2-а/751/24/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

у складі: головуючого-судді Деркача О.Г.,

секретаря судового засідання Курач В.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора управління патрульної поліції в Чернігівській області Приступи Максима Федоровича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, інспектора управління патрульної поліції в Чернігівській області Приступи М.Ф. про скасування постанови серії ЕНА № 6332191 від 12.12.2025 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Позов обґрунтовано тим, що 12.12.2025 року інспектором управління патрульної поліції в Чернігівській області Приступою М.Ф. відносно нього була винесена постанова серії ЕНА № 6332191 про накладення адміністративного стягнення за порушення п. 15.9 г ПДР України – порушення заборони зупинки на пішохідних переходах, а саме: водій здійснив зупинку ТЗ ближче 10 м від пішохідного переходу, у зв`язку з чим його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Зазначає, що із зазначеною постановою не погоджується, вважає її незаконною та безпідставною, оскільки при її винесенні інспектор поліції не з`ясував належним чином обставини справи та не навів доказів, які встановлюють наявність адміністративного правопорушення, чим порушив норми чинного законодавства. Вказує, що на його прохання показати докази, які б підтверджували факт адміністративного правопорушення, де було б зафіксовано особу, що скоїла адміністративне правопорушення, на що інспектор поліції надав відео з невстановленого засобу реєстрації, де відсутня фіксація особи за кермом в момент скоєння адміністративного правопорушення. Звертає увагу, що під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності не було вжито заходів щодо відібрання його пояснень, як особи, що притягається до адміністративної відповідальності. Також не було відібрано жодних пояснень у наявних свідків, зокрема ОСОБА_2 .

А тому, вважає що винесена відносно нього постанова є незаконною, необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05.01.2026 року, позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків.

На виконання вказаної вище ухвали суду, 12.01.2026 року, позивачем через систему «Електронний суд», подано заяву про усунення недолків та копіб квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16.01.2026 року, прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

29.01.2026 року на адресу суду від представника відповідача (за довіреністю) - Департаменту патрульної поліції, надійшов відзив на позов (з додатками), в якому останній заперечує проти позову і просить відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав зазначених у відзиві. Зазначає, що 12.12.2025 року о 20 год. 41 хв. в м. Чернігів по вул. Гетьмана Полуботка, 4, екіпажем патрульної поліції під час патрулювання було виявлено транспортний засіб Volkswagen Tiguan, номерний знак НОМЕР_1 , який стояв з порушенням п.15.9 г ПДР. Посилається, що фіксація правопорушення була здійснена за допомогою портативного відеореєстратора Aspiring за №470633. З відеореєстратора чітко вбачається, що автомобіль позивача здійснив зупинку безпосередньо перед пішохідним переходом на забороняючій дорожній розмітці, тобто на відстані менш ніж 10 метрів від пішохідного переходу, що є порушенням вимог п.15.9 г ПДР України. Крім того, із зазначеного відеозапису вбачається, що одразу після зупинки працівниками поліції водій автомобіля Volkswagen Tiguan, номерний знак НОМЕР_1 , виїхав з місця, на якому перебував до цього. Посилається, що після звернення працівників поліції водій спочатку повідомив, що він нібито взагалі не здійснював зупинку з порушенням ПДР, а перебував у русі, в подальшому змінив позицію та почав стверджувати, що у працівників поліції відсутні докази того, що саме він перебував за кермом автомобіля та керував ним. Вважає, що зазначена вище поведінка водія свідчить про зневажливе ставлення до вимог чинного законодавства та відсутність належної поваги до загальноприйнятих правил співжиття у суспільстві, що є неприпустимою для будь-якої особи, а тим більше для адвоката, якм є позивач. Стверджує, що поліцейський здійснюючи розгляд адміністративної справи відносно позивача, діяв у межах своїх повноважень, керуючись нормами чинного законодавства, а тому оскаржувана постанова відповідає встановленій формі. Щодо заявлених вимог позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн, вважає, що вони не підлягають задоволенні, оскільки доказів понесення таких витрат позивачем, матеріали справи не містять.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, встановив наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Україна проголошена демократичною, правовою державою, в якій права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст. 1, ч. 2 ст. 3 Конституції України).

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади повинні здійснювати свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України (ч. 2 ст. 6 Конституції України).

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.

Судом встановлено, що 12.12.2025 року інспектором 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області, лейтенантом поліції Приступою М.Ф., винесено постанову серії ЕНА №6332191 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, за порушення п.15.9 г ПДР і накладено штраф у розмірі 340 грн. (а.с.5)

Постанова була складена в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, копія якої була вручена позивачеві після розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що 12.12.2025 року о 20 год. 41 хв. в м. Чернігів по вул. Гетьмана Полуботка, 4, екіпажем патрульної поліції під час патрулювання було виявлено транспортний засіб Volkswagen Tiguan, номерний знак НОМЕР_1 , водій здійснив зупинку ТЗ ближче 10 м від пішохідного переходу, чим порушив п.15.9 г ПДР.

Відповідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною першою статті 122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Згідно з п. 15.9 «г» Правил дорожнього руху України, зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.

Положеннями ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. (ч. 2 ст. 77 КАС України)

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі№536/583/17).

Верховний Суд у своїй постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззапереченим доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності тощо.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішення суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід також відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Даючи правову оцінку доказам, які містяться в матерілах справи суд зазначає, що таке поняття як «відстань» є чіткою лінійною величиною, яка підлягає обов`язковому вимірюванню на місці вчинення правопорушення у разі виникнення спору.

В свою чергу, відповідно до постанов КАС Верховного Суду від 18.07.2019 у справі № 216/5226/16-а (2-а/216/33/17) та від 07.03.2020 у справі № 482/83/17 належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля менше ніж за 10 метрів від пішохідного переходу.

Отже, за змістом зазначених вище постанов Верховного Суду обставина відстані підтверджується виключно вимірюванням такої відстані.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення оскаржуваної постанови є те, що позивач здійснив зупинку ТЗ ближче 10 мітрів від пішохідного переходу чим порушив п.15.9 г ПДР.

Однак, суду не надано доказів того, інспектор 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області, лейтенантом поліції Приступа М.Ф., який виніс оскаржувану постанову, здійснював вимірювання від місця зупинки транспортного засобу до пішохідного переходу, внаслідок чого вина позивача у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами.

Крім того, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять беззаперечних доказів про обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, як щодо причетності до відповідної події адміністративного правопорушення спірного транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , так і щодо винності вказаної особи в його вчиненні.

При вирішенні справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави (статті 3, 8 Конституції України, ст.8 КАС України).

У свою чергу, згідно з вимогами ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Відповідно зі ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення. На суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

У рішенні по справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого; докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 8 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У відповідності до рішення від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведеності «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі Аллене де Рібермон проти Франції підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Згідно зі ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає, зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №6332191 від 12.12.2025 року, відносно ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а провадження в справі про адміністративне правопорушення - закриттю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати (а.с.11), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань.

Водночас, статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Водночас, відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При зверненні до суду з даним позовом, позивач зазначає про понесені витрати на правничу допомогу у сумі 6000,00 грн, при цьому докази понесенння таких витрат матеріали справи не мітять, а тому підстав для відшкодування витрати на правничу допомогу суд не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 77, 241-246, 286 КАС України, ст. ст. 283-284, 288, 289, 293 КУпАП, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора управління патрульної поліції в Чернігівській області Приступи Максима Федоровича, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6332191 від 12.12.2025 року про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідачі: Департамент патрульної поліції Національної поліції України (місцезнаходження: вул. Федора Ернста, буд.3 м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646).

Повний текст рішення складено 19.10.2026 року.

Суддя О.Г. Деркач