Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №751/5006/26 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/5006/26

Провадження №2/751/2331/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Деркача О. Г.

при секретарі Курач В.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в справі матеріалами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єлецький Посад» про стягнення інфляційних витрат та 3% річних,

В с т а н о в и в:

Через систему «Електронний суд», представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Давиденко В.В. звернувся до Новозаводського районного суду міста Чернігова з позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Єлецький Посад» про стягнення 151 933,57 грн інфляційних втрат і 40 152,73 грн 3% річних, та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 01.05.2024 року по цивільній справі №751/2085/24, яке залишено без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 03.09.2024 року та постановою Верховного суду від 07.04.2025 року, стягнуто з ТОВ «Єлецький Посад» на користь ОСОБА_1 2 594 630 грн безпідставно набутих коштів у сумі 993 647,96 грн інфляційних втрат, 217 096,67 грн - 3% річних, а всього 3 805 374,63 грн, а також 12 112,00 грн судового збору, 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу, що разом становить 32 112,00 грн. Зазначає, що на підставі вказаного рішення 12.09.2024 року видано виконавчий лист №751/2085/24 2/751/880/24 і 13.03.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. відкрито виконавче провадження ВП №77504163. Посилається, що в рамках виконавчого провадження ВП №77504163 з ТОВ «Єлецький Посад» стягнуто 1 490 047,03 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 11.04.2025 №30000. Звертає увагу, що зазначена сума коштів у першу та другу черги зараховується для погашення витрат зі сплати судового збору, на правничу допомогу, інфляційних втрат і 3% річних, а саме: 993 647,96грн (інфляційні втрати)+217 096,67 грн (3% річних)+2112,00 грн (судовий збір)+20 000,00 грн (витрати на правничу допомогу), що разом становить 1 232 856,63 грн, та + 257 190,40 грн (основної суми боргу). Отже, основна суму боргу після часткового погашення 11.04.2025 року становить: 2 337 439,60 грн (2 594 630,00 – 257 190,40), що є підставою для відповідальності встановленої ч.2 ст.625 ЦК України. Просить стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні втрати за період з жовтня 2025 року по квітень 2026 року та 3 % річних – з 18.10.2025 по 14.05.2026, стягнути понесені судові витрати та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою суду від 09.06.2026 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач у встановлений судом строк, на адресу суду відзиву на позов, клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та письмових пояснень не надіслав.

Відповідно до ч. 5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося

Дослідивши матеріали справи, подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, закріплено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

У п.86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19) вказано, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 01.05.2024 року у справі №751/2085/24, яке постановою Чернігівського апеляційного суду від 03.09.2024 року залишено без змін, стягнуто з ТОВ «Єлецький Посад» на користь ОСОБА_1 2 594 630 грн безпідставно набутих коштів, 993 647,96 грн інфляційних втрат, 217 096,67 грн - 3% річних, а всього 3 805 374,63 грн, а також стягнуто 12 112,00 грн судового збору, 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу, що разом становить 32 112,00 грн. (а.с.5-8, 9-14)

07.04.2025 року постановою Верховного суду у справі №751/2085/24 провадження №61-13273св24, рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 01.05.2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 03.09.2024 року залишено без змін, поновлено виконання рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 01.05.2024 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 03.09.2024 року. (а.с.15-22)

Судом встановлено, що 13.03.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, відкрито виконавче провадження ВП №77504163, з виконання виконавчого листа №751/2085/24 2/751/880/24, виданого 12.09.2024 року Новозаводським районним судом міста Чернігова про стягнення з ТОВ «Єлецький Посад» на користь ОСОБА_1 2 594 630 грн 00 коп безпідставно набутих коштів, 993 647 грн 96 коп інфляційних втрат, 217 096 грн 67 коп - 3% річних, а всього 3 805 374 грн 63 коп та стягнення з ТОВ «Єлецький Посад» на користь ОСОБА_1 12 112 грн 00 коп судового збору, 20 000 грн 00 коп витрат на правничу допомогу, а всього 32 112 грн 00 коп. (а.с.23)

Із інформаційної довідки про виконавче провадження №77504163 від 14.05.2026 року з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, вбачається, що 13.03.2025 року відкрито виконавче провадження №77504163 з виконання виконавчого листа №751/2085/24 2/751/880/24 від 12.09.2024 року та приєднано до зведеного виконавчого провадження №73638981. 17.03.2025 року виконавче провадження було зупинено на підставі п.2 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження». 11.04.2025 року виконавче провадження було поновлено. Сума грошових коштів, яка підлягає стягненню за виконавчим документом становить – 3 837486,63 грн. (а.с.26-28)

11.04.2025 року боржником - ТОВ «Єлецький Посад», в рамках виконавчого провадження ВП №77504163, добровільно сплачено позивачу ОСОБА_1 1 490 047,03 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №30000 від 11.04.2025 року. (а.с.24, 25)

Відповідно до ст.534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Отже, з урахуванням положень ст.534 ЦК України, до суми грошових коштів сплачених ТОВ «Єлецький Посад» 11.04.2025 року за виконавчим провадженням ВП №77504163, у першу та другу черги зараховані кошти для погашення витрат зі сплати судового збору, на правничу допомогу, інфляційних втрат і 3% річних, а саме: 993 647,96грн (інфляційні втрати)+217 096,67 грн (3% річних)+2112,00 грн (судовий збір)+20 000,00 грн (витрати на правничу допомогу), що разом становить 1 232 856,63 грн, у третю чергу зарахована частина основної суми боргу в розмірі 257 190,40 грн (1 490 047,03 – 1 232 856,63).

Станом на час звернення до суду з даним позовом, основна сума боргу, відповідача перед позивачем, після часткового погашення 11.04.2025 року становить 2 337 439,60 грн (2 594 630,00 – 257 190,40).

Позивачем надано розрахунок інфляційних втрат за період з жовтня 2025 року по квітень 202 року, та 3% річних – з 18.10.2025 по 14.05.2026, відповідно до якого:

Сукупний індекс інфляції: 1,009 х 1,004 х 1,002 х 1,007 х 1,01 х 1,017 х 1,014 = 1,065. Інфляційні втрати становлять: 2 337 439,60 х 1,065 – 2 337 439,60 = 151 933,57 грн.

Штрафні санкції - 3% річних (ст.625 ЦК України) за період з 18.10.2025 по 14.05.2026 – 209 днів, становить 2 337 439,60 х 3/100/365 х 209 = 40 152,73 грн. (а.с.3)

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком, оскільки доказів на його спростування відповідачем не надано.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц вказала, що відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової

(матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання

між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

У пунктах 22, 25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц зазначено, що за змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц».

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пунктах 44 та 45 постанови Верховного Суду у справі у справі № 686/21962/15-ц зроблено висновок, що ст. 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №459/3560/15-ц зазначено, що оскільки на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов`язання, то його невиконання зумовлює застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Отже, рішенням суду від 01.05.2024 року з ТОВ «Єлецький Посад» на користь ОСОБА_1 стягнуто безпідставно набуті кошти, інфляційні втрати, 3% річних, судові витрати у розмірі 3 837486,63 грн і таке зобов`язання зводиться до сплати грошей, тому, є грошовим зобов`язанням, яке ТОВ «Єлецький Посад» належним чином не виконує, що дає підстави для стягнення на користь позивача інфляційних втрат за період з жовтня 2025 року по квітень 2026 року та 3 % річних за період з 18.10.2025 по 14.05.2026 року від простроченої суми в розмірі 2 337 439,60 грн (з урахуванням часткового погашення боргу від 11.04.2025), які входять до складу грошового зобов`язання, оскільки боржник зобов`язаний відшкодувати інфляційні втрати від знецінення неповернутих коштів за час виконання рішення суду про стягнення суми.

Також, суд звертає увагу, що вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до спірних правовідносин не підлягають застосуванню, оскільки вони не пов`язані із наданням позики чи кредиту, що узгоджується з висновком викладеному в постановах Верховного Суду від 31 січня 2024 року в справі №183/7850/22, від 21 січня 2025 року в справі №751/3052/23.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, суд приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Верховний Суд у постанові від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20 вказав, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).

Відповідач, не скористався своїми процесуальними правами, несучи ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням/не вчиненням ним процесуальних дій, не подав відзиву на позов, не надав будь-яких заперечень проти позову чи доказів на спростування позиції позивача, щодо розміру стягнення штрафних санкцій за невиконання грошового зобов`язання.

Таким чином, враховуючи, що станом на час розгляду справи заборгованість відповідачем у повній мірі не сплачена, рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 01.05.2024 року не виконане в повному обсязі, виконавче провадження ВП №77504163 не закінчено, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про сплату йому відповідачем інфляційних втрат від простроченої суми заборгованості та трьох процентів річних, передбачених ст. 625 ЦК України є правомірними, та підлягають стягненню з урахуванням розрахунку наданому позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Позивачем понесені документально підтверджені судові витрати в розмірі 1 537,00 грн. (а.с.31), які відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно пункту 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Правнича допомога ОСОБА_1 надавалася на підставі Договору №13/05/26 про надання правничої допомоги від 13.05.2026 року, укладеного з адвокатом Давиденко В.В., відповідно до п.5 якого, сторони погодили визначити фіксований розмір гонорару адвоката 20 000,00 грн, який сплачується клієнтом протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту набрання законної сили судовим рішенням, яким закінчується розгляд справи про стягнення інфляційних втрат і 3% річних (рішення суду по суті спору, ухвала про залишення позову без розгляду або закриття провадження у справі, ухвала про затвердження мирової угоди тощо). (а.с.29)

Згідно Акту приймання-передачі послуг №1 до Договору про надання правничої допомоги №13/05/26 від 13.05.2026 року, адвокат Давиденко В.В. надав, а ОСОБА_1 прийняв правничу допомогу, зокрема: правову консультацію з питання стягнення інфляційних втрат і 3% річних з ТОВ «Єлецький Посад»; вивчення документів клієнта та матеріалів судової справи №751/2085/24; формування правової позиції клієнта у справі, правовий аналіз актуальної судової практики Верховного Суду щодо спірних правовідносин; розрахунок інфляційних втрат і 3% річних; написання позовної заяви; подання позовної заяви через підсистему Електронний суд ЄСІТС з урахуванням коефіцієнту 0,8 на судовий збір. (а.с.29 на зв.стор.)

Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 зазначив, що склад і розмір витрат на правничу допомогу є предметом доказування у справі. Для підтвердження цих витрат необхідно подати договір про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі послуг, платіжні документи та розрахунок витрат. Наявність таких доказів є підставою для їх відшкодування стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Таким чином, Верховний Суд роз`яснив, що перелік доказів витрат на правничу допомогу не є вичерпним, а їх оцінка перебуває у межах дискреції суду.

Відповідно до правового висновку, викладеного в пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їхню необхідність.

Верховний Суд у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 виклав правову позицію, згідно з якою витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт перший частини другої статті 137 ЦПК України).

Суд, з урахуванням складності справи, розміру заявлених вимог, спрощеного порядку її розгляду, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, з урахуванням принципу розумності та справедливості, вважає вказані витрати співмірними зі складністю справи та обсягом вищезазначених наданих адвокатом послуг, що є підставою для визначення витрат на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України, ст. 12, 76, 77, 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єлецький Посад» про стягнення інфляційних витрат та 3% річних,– задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єлецький Посад» на користь ОСОБА_1 , інфляційні втрати в розмірі 151 933,57 грн та 40 152,73 грн - 3% річних, що разом становить 192 086 (сто дев`яносто дві тисячі вісімдесят шість) гривень 30 копійок.

Стягнути з з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єлецький Посад» на користь ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 1537,00 грн та витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 20 000,00 грн, що разом становить 21 537,00 (двадцять одна тисяча п`ятсот тридцять сім) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Єлицький Посад» (юридична адреса: 14002, місто Чернігів, вул.В`ячеслва Чорновола, буд. 3, ЄДРПОУ 43279182).

Повний текст рішення складено 19.10.2026 року.

Головуючий - суддя О. Г. Деркач