Вирок від 18 жовтня 2026 р. у справі №583/4421/25 — Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/4421/25

1-кп/583/112/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2026 р. м. Охтирка

Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі :

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

представника потерпілої ОСОБА_7 ,

потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 / в режимі відеоконференції/,

обвинуваченого ОСОБА_11 ,

його захисника ОСОБА_12 ,

перекладачів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 /в режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 травня 2024 року за № 42024202520000050, за обвинуваченням

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та громадянина республіки Вірменії, з базовою загальною середньою освітою, одруженого, не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, РНОКПП НОМЕР_1 , посвідка на постійне проживання № НОМЕР_2 , видана 22 липня 2016 року органом 5901,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 147, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 345 КК України,

УСТАНОВИВ :

ОСОБА_11 придбав, зберігав бойові припаси без передбаченого законом дозволу та погрожував вбивством щодо працівників правоохоронних органів у зв`язку з виконанням цими працівниками службових обов`язків.

Кримінальні правопорушення вчинені за таких обставин.

ОСОБА_11 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, у невстановлений спосіб, умисно, незаконно, а саме діючи усупереч чинному законодавству України, яким унормовано порядок поводження з вогнепальною зброєю і боєприпасами, у тому числі Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України № 576 від 12.10.1992, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, придбав бойові припаси, а саме: гранатометний постріл калібру 4мм M430A1 НЕDP, 18 патронів калібру 7,62 мм, з яких 15 патронів придатні до стрільби, конструктивні частини промислово-виготовленої ручної гранати DM51, запал DM82 та споряджений вибуховою речовиною корпус ручної гранати DM51, які при конструктивному поєднанні утворюють ручну гранату DM51, що є придатним до вибуху вибуховим пристроєм промислового виготовлення та бойовим припасом. Після чого, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій та їх наслідків, до 18 квітня 2025 незаконно зберігав вказані бойові припаси за місцем свого фактичного мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , аж доки 18 квітня 2025 ці бойові припаси не були виявлені та вилучені працівниками правоохоронних органів в ході проведеного обшуку в будинку за вказаною адресою.

Крім того, 18 квітня 2025 о 07 год. 40 хв. до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , в якому тимчасово проживав ОСОБА_11 , у зв`язку із проведенням досудового розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42024202520000050 від 31 травня 2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 255-1 КК України, з метою проведення обшуку у житлі за вказаною адресою на підставі ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми №591/4029/25 від 17 квітня 2025 року прибув старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Сумській області майор поліції ОСОБА_8 , який був одягнутий в спеціальний жилет з написом «Національна поліція України». В якості спеціаліста до проведення обшуку старшим слідчим ОСОБА_8 було також залучено спеціаліста-криміналіста ВКЗ СУ ГУНП в Сумській області капітана поліції ОСОБА_9 , який також був одягнутий у спеціальний жилет з написом «Спеціаліст-криміналіст». Крім того, на підставі доручення старшого слідчого ОСОБА_8 до проведення обшуку були залучені співробітники УСБУ в Сумській області - старші оперуповноважені УСБУ в Сумській області ОСОБА_10 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , а також співробітники центру спеціальних операцій «Альфа» Служби безпеки України, які перебували у камуфльованому однострої та з табельною вогнепальною зброєю. Для проведення обшуку старшим слідчим ОСОБА_8 відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства також було запрошено двох незаінтересованих осіб (понятих) та забезпечено безперервний відеозапис проведення обшуку.

Вказані працівники Національної поліції України та Служби безпеки України у вказаний час перебували на службі, діючи як представники влади, виконували свої службові обов`язки, передбачені статтями 2, 40, 41, 233, 234, 236 Кримінального процесуального кодексу України, статтями 2, 23 Закону України «Про Національну поліцію», статтями 2, 24, 25 Закону України «Про Службу безпеки України», наказом МВС України № 570 від 06.07.2017 «Про організацію діяльності слідчих підрозділів національної поліції України», наказом МВС України № 575 від 07.07.2017 «Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні», тобто є службовими особами в розумінні ч. 3 ст. 18 КК України.

Так 18 квітня 2025 року о 07 год. 41 хв. старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Сумській області майор поліції ОСОБА_8 разом з іншими вказаними учасниками слідчої дії та понятими, на виконання ухвали слідчого судді про проведення обшуку прибув до двору домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . Перебуваючи поряд незачиненого вікна будинку, де перебував ОСОБА_11 , повідомив йому, що є слідчим, пред`явив ухвалу слідчого судді про проведення обшуку за цією адресою.

Однак ОСОБА_11 відмовився добровільно надати старшому слідчому ОСОБА_8 доступ до житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , в якому він в цей час перебував, для проведення в ньому обшуку. Відкрито демонструючи явну зневагу до авторитету державної влади та представників влади в особі працівників правоохоронних органів, маючи на меті вчинити незаконний вплив на працівників правоохоронних органів, щоб перешкодити здійснити проникнення до вказаного житла, де перебували ОСОБА_11 разом з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проведення в ньому законного обшуку, ОСОБА_11 взяв у свою руку придатну до вибуху ручну гранату DM51, яку попередньо незаконно придбав та зберігав у вказаному приміщенні, та, незважаючи на численні вимоги працівників поліції та СБУ припинити свої протиправні дії, висловлюючись грубою брутальною лайкою в їх бік, протягом періоду часу з 07 год. 43 хв. до 08 год. 53хв. 18 квітня 2025 неодноразово висловлював погрози та наміри підірвати усіх присутніх вказаною гранатою DM51A, акцентуючи увагу на байдужому ставленні до свого власного життя, життя поліцейських та працівників СБУ, а також до життя ОСОБА_6 , яка в цей час перебувала разом з ним в одній кімнаті, чим надав реальних підстав побоюватись здійснення цієї погрози.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_11 свою винуватість визнав частково, а саме в частині вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, в частині вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 147, ч. 1 ст. 345 КК України винуватість не визнав та надав показання про те, що він 16 квітня 2024 року перебував за адресою свого проживання: АДРЕСА_2 , з 11 до 12 години він вийшов на вулицю винести пластикові пляшки та побачив біля контейнера коробку з надписом «Нова пошта», яка на вигляд була не пустою, в чистому вигляді, він привідкрив і побачив в ній пакет із зброєю, взяв та приніс до свого помешкання. В цей час в приміщенні перебувала ОСОБА_6 , він їй нічого не сказав, коли роздивився вміст коробки, то виявив патрони, деталі пістолета, гранату, зрозумів, що це є зброя. Проте нікуди не повідомив про знахідку, назад теж не відніс, вирішив вирішити це питання наступного дня. Снаряд поклав у кресло, інші – в пакеті поклав на шухлядку в кухні. Наступного дня прокинувся від крику, хтось стукав у вікно, побачив на подвір`ї багато людей, які кричали, були з автоматами, націленими на нього, не зрозумів, що це за люди, один чоловік зламав вхідні двері. Він хотів відчинити двері, але йому наказали стояти, чоловік сказав, що він якийсь працівник, показував якийсь папір. Але на одязі цих людей нічого не було написано, були військовими, ордер на обшук йому не зачитували. Після цього він сказав ОСОБА_6 , щоб вона одяглася, був не впевнений, що це працівники правоохоронних органів, закрив вікно на кухні та жалюзі, став телефонувати своїм знайомим, щоб вони прийшли. Почув як чоловік кричав вийти на вулицю, показував якийсь папір, тоді зрозумів, що це працівники правоохоронних органів, які вели себе нахабно. Він повідомив, що разом з ним в будинку є дівчина, хотів її захистити, щоб вона вийшла, просив надати йому півгодини, а потім прийде куди йому скажуть. Йому наказали відкрити двері, він був на емоціях, тому сварився, сказав ОСОБА_6 лягти на підлогу, щоб не постраждала. Йому по телефону знайомі повідомили, що це СБУ та поліція, він сказав ОСОБА_6 зателефонувати своїм батькам, потім сам розмовляв з її батьком, просив щоб той приїхав. Через деякий час почув знайомий голос, це був начальник райвідділу поліції ОСОБА_17 , який повідомив, що у дворі працівники правоохоронних органів, спитав чи є в нього заборонені предмети та де перебуває дівчина, що її ніхто не буде чіпати. Після цього ОСОБА_17 повідомив, що він без зброї, щоб він відкрив двері, він зайде. Він так і зробив, відкрив двері, ОСОБА_17 зайшов у будинок, вони з ОСОБА_6 стояли у тамбурі, вона ближче до дверей, він позаду неї, тримав двері плечем позаду, ОСОБА_6 хвилювалася. ОСОБА_17 спитав, чи є дівчина заручником, вона відповіла, що ні, в нього на штанах був ніж, який він віддав ОСОБА_17 , взяв на шухлядці пакет з патронами, він розірвався, все посипалось на підлогу, віддав гранату, сказав, що в кріслі є патрон. ОСОБА_17 сказав, що дівчину передасть батькам, він був на емоціях, ОСОБА_6 відкрила ванну кімнату, він умився по пояс, ОСОБА_17 з ОСОБА_6 вийшли з будинку, він – за ними. Перед виходом віддав ОСОБА_6 свій гаманець, який поклав в сумку, але ОСОБА_6 не відпустили, сумку вилучили, на нього одягли кайданки, провели обшук в будинку. Працівникам правоохоронних органів не погрожував, тільки висловлювався нецензурно, при цьому гранату не тримав, не говорив, що всіх підірве. ОСОБА_6 не прикривався, вона стояла поруч з ним, боявся, щоб ззаду ніхто не зайшов, держав плечем двері, просив працівників правоохоронних органів, щоб надали можливість ОСОБА_6 вийти, але йому відповіли, що ніхто не вийде. І раніше до нього приїздили працівники правоохоронних органів, але все було коректно, вручали йому документи, зачитували. Цього разу подумав, що це якесь угрупування, в нього був шок, сказали, що будуть стріляти, кричали, ламали двері, після чого він наказав ОСОБА_6 щоб вона сіла на підлогу в залі біля ліжка, якщо будуть стріляти, щоб її не зачепило.

Не дивлячись на часткове визнання своєї винуватості факт вчинення ОСОБА_11 правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 345 КК України, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування та перевіреними у ході судового розгляду доказами.

Показаннями потерпілого старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Сумській області капітана поліції ОСОБА_8 , повноваження якого підтверджено витягом з наказу ГУ НП в Сумській області від 30 листопада 2023 року № 500 о/с про призначення на посаду, посадовою інструкцією / Т. 2 а.с. 80, 82-85/, наданими в судовому засіданні, про те, що в його провадженні як слідчого було кримінальне провадження №42024202520000050, внесеного до ЄРДР за ст.ст. 189, 255-1 КК України, в рамках якого перевірялась причетність ОСОБА_11 . Так у квітні 2025 року він отримав ухвалу від слідчого судді на дозвіл проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 . Він як слідчий з експертом-криміналістом ОСОБА_9 , спеціальним підрозділом «Альфа» зранку 18 квітня 2025 року о 07 год 40 хв прибули до вказаного господарства. Перед проведенням обшуку він отримав від працівників СБУ про можливу наявність зброї та боєприпасів, в зв`язку з чим і було залучено співробітників «Альфа». Всі працівники правоохоронних органів були в жилетах з надписами на спині. Перед входом до подвір`я було увімкнено відео камеру, хвіртка була відкрита, двері в будинок – зачинені, вікно у дворі – на провітрюванні. Також відеозапис проводив працівник СБУ ОСОБА_10 на власний мобільний телефон. Він підійшов до цього вікна, криміналіст знімав на відео, постукав, хотів покликати ОСОБА_11 , але через 1-1,5 хв. той підійшов до вікна, без футболки, в грубій формі запитав чому ми прийшли. Він представився, показав посвідчення, назвав причину, ОСОБА_11 був вороже налаштований, кричав, обурювався, він додатково повідомив ОСОБА_11 про ухвалу суду, показав її через вікно, через кілька секунд той став нервувати та кричати. Побачивши таку ворожу реакцію, він повідомив ОСОБА_11 , що якщо він не відчинить двері, то вони будуть зламані. Проти вікна стояли працівники підрозділу «Альфа» у форменому одязі із зброєю, інші учасники слідчої дії були у відповідних жилетах з надписами поліції та СБУ. ОСОБА_11 агресував, кричав, що в нього в будинку баришня, нехай вона одягнеться, тоді пустить. Йому надали декілька секунд, оскільки він міг знищити або приховати документи, які слід відшукати. ОСОБА_11 образливо висловлювався, тобто не погодився, йому сказали, що рахують до п`яти, після чого будуть примусово виломлені двері, на що він кричав «Який обшук? Зустрінемося в місті через півгодини», тобто не погоджувався. Тоді порахували голосно до п`яти, ОСОБА_11 перебував в кухні, він попросив працівників підрозділу «Альфа» максимально акуратно відчинити двері, вони віджали вхідні металопластикові двері, на що ОСОБА_11 розлютився, став бігати по кухні, лайливо висловлювався, побіг в інші кімнати, повернувся до вікна та тримав в руці циліндричний предмет з кільцем на кінці зеленого кольору, схожий на гранату. Він відійшов від вікна, сказав всім сховатись за будівлю та продовжував спілкуватися з ОСОБА_11 , просив його не робити дурниць та випустити дівчину, на що той не реагував, кричав, лаявся на його адресу та інших працівників правоохоронних органів, бігав по будинку, ламав меблі, бив руками, ногами, вчиняв безлад. Коли він так вів себе, то викрикував, що йому все рівно, ніхто не зайде в будинок, а якщо зайде, то злетить в повітря, при цьому нецензурно висловлювався. Він як слідчий не давав вказівок до штурму працівникам підрозділу «Альфа», оскільки вони могли не забезпечити безпеку присутніх, а саме ОСОБА_11 , його дівчини, працівників правоохоронних органів, так як поведінка ОСОБА_11 свідчила про його серйозні наміри, якщо буде штурм будинку. Під час коли він спілкувався з ОСОБА_11 через вікно кухні, і той тримав в руці предмет, схожий на гранату, то говорив: «Злетимо всі, ти віриш, що я можу це зробити?» В ході спілкування з ним, ОСОБА_11 все розумів, в ході обшуку відповідав на його репліки. Через 30-40 хвилин такого спілкування прибули працівники Охтирського РВП з керівником ОСОБА_17 , він пояснив ситуацію, що ОСОБА_11 погрожує гранатою, а в будинку перебуває його дівчина. На час їх прибуття всі були у форменому одязі з захистом, з вогнепальною зброєю, в тому числі і ОСОБА_17 . Коли ОСОБА_17 почув про ситуацію, то підійшов до будинку, щоб було чутно ОСОБА_11 , та намагався його заспокоїти. ОСОБА_11 впізнав начальника відділу поліції, ОСОБА_17 просив впустити його до будинку, щоб заспокоїти, таке спілкування відбувалося 5-7 хвилин, після чого ОСОБА_11 погодився впустити ОСОБА_17 , але без зброї, на що той теж погодився, у дворі зняв з себе зброю, зайшов у тамбур і спілкувався через металеві двері, демонстрував перед глазком, що руки порожні. ОСОБА_11 відчинив двері, ОСОБА_17 зайшов, двері за ним зачинилися, через декілька хвилин з будинку вийшла дівчина в стані стресу, заплакана, злякана, відповідала нерозбірливо, її відвели за будівлю. Потім двері відчинилися, ОСОБА_17 сказав, що вони виходять, хто вийшов першим, не пам`ятає, ОСОБА_17 тримав у руках предмет, схожий на гранату, рамку пістолета зі стволом, ніж в ніжнах, які поклав на капот автомобіля, що стояв на подвір`ї. З будинку вийшов ОСОБА_11 з голим торсом, в шортах, босий, його було затримано працівниками підрозділу «Альфа», одягнуто кайданки. ОСОБА_17 розповів, що коли увійшов до приміщення будинку, то перед вхідними дверима стояв ОСОБА_11 , перед собою рукою тримав дівчину, в іншій руці тримав гранату на рівні її живота. Він уговорив його відпустити дівчину та віддати гранату, це відбувалося перед дверима, справа був вхід до кухні, на підлозі якої були розкидані набої до пістолета, частина пістолету, ніж в ніжнах, які ОСОБА_17 виніс на вулицю. Також під час обшуку з домоволодіння вилучили набої, частину пістолету, декілька пустих магазинів до пістолету, банківські картки, грошові кошти, предмет, схожий на автомат Калашникова. Після обшуку домоволодіння обшукали у присутності ОСОБА_11 його автомобіль, ОСОБА_11 було затримано працівниками Охтирського РВП. ОСОБА_17 ніхто не залучав, хтось із працівників СБУ повідомив на лінію 102 про загрозу, тому прибули працівники Охтирського РВП, в тому числі і ОСОБА_17 , який був знайомий з ОСОБА_11 . Коли ОСОБА_11 тримав в руці предмет, схожий на гранату, при цьому говорив «Що в будинок ніхто не зайде, всі злетять наверх», то він реально сприймав ці погрози, просив не погрожувати. ОСОБА_11 не говорив, що тримав ОСОБА_6 у заручниках, але казав, що в будинок ніхто не зайде, дівчину випускати не збирався. Крім цього потерпілий вказав, що якщо в ході проведення обшуку виявлені незаконна зброя або бойові припаси, то вони підлягають вилученню незалежно від ухвали суду.

Показаннями потерпілого спеціаліста-криміналіста відділу криміналістичного забезпечення СУ ГУНП в Сумській області капітана поліції ОСОБА_9 , повноваження якого підтверджено витягом з наказу ГУ НП в Сумській області від 12 вересня 2024 року № 414 о/с про призначення на посаду, посадовою інструкцією / Т. 2 а.с. 81,86-91/, наданими в судовому засіданні, про те, що він був залучений слідчим ОСОБА_8 під час проведення обшуку у домоволодінні ОСОБА_11 , здійснював безперервну відео фіксацію від початку до кінця слідчої дії. Слідчий розмовляв з ОСОБА_11 через вікно, повідомив йому про обшук, просив вийти поспілкуватися шляхом діалогу, але ОСОБА_11 лаявся, сказав, що в будинок ніхто не зайде, всіх підірве. Він бачив через вікно, як ОСОБА_11 бігав туди-сюди, слідчий стояв біля вікна кухні, а він та працівники підрозділу «Альфа» стояли збоку за 4-5 метрів від вікна. Про гранату дізнався від слідчого, особисто не бачив, побачив, коли її винесли з будинку. Слідчий прийняв рішення не проводити примусового проникнення до будинку, так як існував ризик загрози щодо дівчини, яка була в будинку, та працівників правоохоронних органів. Погрозу ОСОБА_11 сприймав як реальну, була загроза спричинення йому та іншим присутнім шкоди здоров`ю. Про заручника нічого не чув, про перемовини ОСОБА_17 з ОСОБА_11 йому нічого не відомо, так як це відбувалося за закритими дверима будинку.

Показаннями потерпілого співробітника Служби Безпеки України ОСОБА_10 , наданими в судовому засіданні, про те, що він супроводжував кримінальне провадження № 42024202520000050 за дорученням слідчого. Була отримана санкція на обшук за місцем проживання ОСОБА_11 , вони прибули, крім нього були: слідчий ОСОБА_8 , 2 співробітника силової структури «Альфа», поняті. ОСОБА_11 відмовився пускати їх в будинок, був не сам, з дівчиною, погрожував, що може підірвати всіх, слідчим вівся з ним діалог, але ОСОБА_11 був агресивний, силовими методами не зайшли до будинку, так як там була цивільна особа, не розуміли, чи є в нього вибухові речі. Погрози ОСОБА_11 сприймалися реально. Потім прибув керівник відділу поліції, який був авторитетом для ОСОБА_11 , шляхом переговорів вмовив віддати зброю, вийти до працівників поліції, щоб продовжити слідчу дію. Після погроз ОСОБА_11 прибули працівники СБУ, поліції, він здійснював відео фіксацію, відеозапис добровільно надав у кримінальне провадження. Слідчий стояв біля вікна, інші – на відстані 5 метрів. Слідчий був одягнений в жилетці з написом Слідче управління Національна поліція, співробітники «Альфа» - в бронежилетах, поняті – в цивільному одязі. Перед початком розмови слідчий через вікно, яке було на провітрюванні з відкритими жалюзями, показав ОСОБА_11 посвідчення, представився, пояснив мету приходу. Відносно ОСОБА_11 було проведено ряд негласних слідчих дій, було відомо, що в нього могла зберігатися зброя або вибухові припаси, тому погрози сприймалися реально, до того ж він не допустив до житла, кричав, що всіх підірве, тому з ним велися перемовини. Особисто він не бачив гранату, це було мельком, був якийсь предмет, схожий на пістолет, тоді він відійшов на безпечну відстань. Про сторонню особу в будинку дізналися від ОСОБА_11 , коли він сказав, що в нього дівчина, зірве всіх, слідчий йому неодноразово пропонував випустити з будинку дівчину. ОСОБА_11 говорив основні фрази, це слідує з відеозапису, що якщо зайдете, то всіх підірву, всі присутні це чули, тому ніхто не наважувався заходити. Примусового проникнення співробітників «Альфа» не відбулося, оскільки вони не могли забезпечити безпеку тих, хто перебував всередині будинку. Він особисто доповів своєму керівникові, що в будинку є стороння особа, начальник Охтирського РВП ОСОБА_17 про це дізнався, прибув на місце, сказав, що зможе з ОСОБА_11 домовитись. Спочатку ОСОБА_17 побачив ОСОБА_11 у вікні, зайшов до коридору, 5-10 хвилин спілкувався через зачинені двері, потім зайшов всередину, без зброї, зброю залишив на вулиці. З будинку вийшла дівчина, ОСОБА_17 виніс гранату та іншу зброю, після цього вийшов ОСОБА_11 та був затриманий, до нього було застосовано кайданки. Дівчина коли вийшла з будинку відразу пішла за його територію, через 1-2 години вона повідомила, що її насильницьким методом утримували в будинку, було проведено слідчий експеримент, показання давала добровільно. Після погроз ОСОБА_11 йому та іншим працівникам, він особисто повідомив на 102 про ст. 345 КК України, з власної ініціативи, ще до того, як ОСОБА_11 вийшов з будинку. Він перебував біля будинку за 3-5 метрів від слідчого. Спочатку всі присутні були біля дверей до будинку, біля вікна, коли ОСОБА_11 став погрожувати, всі розійшлися. ОСОБА_11 чітко розумів, що це працівники правоохоронних органів, так як була ухвала суду, але перешкоджав їх діям. Слідчий перебував біля вікна, він – біля автомобіля, працівники «Альфа» позаду, за ними криміналіст та поняті. Слідчий сказав, що в ОСОБА_11 в руках є якийсь предмет, граната або пістолет. В бронежилетах були тільки працівники «Альфа», інші – без них.

Показами свідка ОСОБА_17 , наданими в судовому засіданні про те, що влітку 2025 року на лінію 102 надійшло повідомлення від співробітника СБУ, що при обшуку у ОСОБА_11 на АДРЕСА_3 , він закрився в будинку, погрожує застосуванням зброї. Він прибув на місце події, там були працівники СБУ у форменному одязі з шевронами, ГУНП слідчий управління, запитав в них, що трапилося та дізнався, що ОСОБА_11 зачинився в будинку та погрожує гранатою, висунув вимогу, щоб пішли з подвір`я і він сам прийде туди, куди йому скажуть. Також повідомили, що в будинку була дівчина. Він повідомив присутніх, що спробує з ним поговорити, підійшов до дверей тамбуру, сказав, що це він, що хоче з ним поговорити та просив випустити дівчину, пообіцяв, що буде сам і без зброї, на що ОСОБА_11 погодився, говорили 5-7 хвилин через двері. Він виклав зброю, був одягнений у форму зверху – бронежилет, підійшов до дверей, ОСОБА_11 сказав, що відкриває, щолкнув замок, він зайшов. В будинку довга кімната, ОСОБА_11 стояв спиною до дверей, перед ним стояла дівчина, він її тримав за талію, в руці була граната і щось за поясом. Вони стали розмовляти близько 5 хвилин, просив, щоб відпустив дівчину, вона не має ніякого відношення, він відпустив її, просив передати батькам, він її вивів та повернувся до будинку. Сказав йому, щоб віддав гранату, ніж у чохлі, який був за поясом, на столі в кімнаті лежав розібраний пістолет, патрони, забрав їх, сказав ОСОБА_11 «Давай виходити», він умився і вони вийшли з будинку. Всі речі виклав на капот автомобіля, після чого розпочався обшук. Коли підійшов до будинку, то чув, як ОСОБА_11 кричав «Йдіть звідси. Ви ж не хочете, щоб вона постраждала та інші». Він добровільно запропонував поговорити з ОСОБА_11 , щоб не було штурму, його мета була забрати дівчину і вивести ОСОБА_11 без штурму. Вимог до нього з боку ОСОБА_11 не було, не говорив, що дівчина в заручниках.

Показами свідка ОСОБА_18 , наданими в судовому засіданні про те, що його батько ОСОБА_19 є власником будинку за адресою: АДРЕСА_2 , в якому він дозволив проживати ОСОБА_11 , ОСОБА_6 в ньому не проживала, приходила в гості. ОСОБА_11 проживав близько 1 року. 18 квітня 2025 року про проведення обшуку в будинку його не повідомляли. Цього дня о 07 год 30 хв він збирався на службу, коли йому зателефонував ОСОБА_11 та повідомив, що біля будинку у дворі багато поліцейських і військовослужбовців, вибили двері. Він приїхав до будинку, але його не пустили, потім слідчий, в якого на спині було написано – Поліція, дав йому документ про проведення обшуку. Він зайшов у двір, там були поліцейські, військовослужбовці у касках з автоматами, декілька цивільних, його попросили, щоб він поговорив з ОСОБА_11 , але він його не чув, так як був на емоціях, кричав. Слідчий говорив ОСОБА_11 «Давай поговоримо», але той кричав, двері були взломані. Потім приїхав начальник Охтирського відділу поліції, пішов у будинок, розмовляв з ОСОБА_11 , після чого всі вийшли з будинку, ОСОБА_11 повалили на землю, трохи били, потім підняли, спитали на камеру його анкетні дані, потім стали проводити обшуки в будинку, та автомобілі. Вимог про заручника не чув. Коли йому зателефонував ОСОБА_11 , то сказав, що він з дівчиною у будинку. З розмови слідчого дізнався, що в ОСОБА_11 є предмет, схожий на гранату. Під час обшуку у будинку знайшли боєприпаси, але вони йому не належать.

Витягом з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 420242022520000050 від 31 травня 2024 року, з якого слідує, що 31 травня 2024 року внесені відомості за матеріалами правоохоронних органів за ч. 4 ст. 189 КК України за фактом, що громадяни ОСОБА_20 та ОСОБА_21 вчинюють вимагання грошових коштів з мешканця Охтирського району Сумської області з погрозою насильства над потерпілим, яке 05 вересня 2025 року закрито за п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України; 05 листопада 2024 року внесені відомості за матеріалами правоохоронних органів за ч. 1 ст. 255-1 КК України за фактом виявлення в діях мешканця м. Охтирки ознак умисного поширення в суспільстві злочинного впливу, яке 05 вересня 2025 року закрито за п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України; 18 квітня 2025 року внесені відомості на підставі усної заяви та за матеріалами правоохоронних органів за ч. 1 ст. 345 КК України за фактом забарикадування ОСОБА_11 18 квітня 2025 року під час проведення слідчих дій та погроз фізичною розправою працівникам СБУ в Сумській області, поліції шляхом застосування гранати та автоматичної зброї; за ч. 2 ст. 147 КК України за фактом захоплення ОСОБА_11 18 квітня 2025 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , своєї співмешканки з висунутою вимогою покинути двір, а інакше – підірве її та правоохоронців; ч. 1 ст. 263 КК України за фактом зберіганням ОСОБА_11 за місцем свого проживання бойових припасів без передбаченого законом дозволу / Т. 1 а.с. 206-209, Т. 3 а.с. 212-224/.

Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 17 квітня 2025 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_8 в кримінальному провадженні №42024202520000050 від 31 травня 2024 року та надано дозвіл на проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , з метою відшукання та подальшого вилучення засобів зв`язку, чорнових записів / Т. 1 а.с. 210/.

Дорученням старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Сумській області майора поліції ОСОБА_8 від 17 квітня 2025 року № 6320/24/12-2025 про проведення слідчих / розшукових/ дій у порядку ст. ст. 40,40-1 КПК України підпорядкованим Управліню СБ України в Сумській області із залученням працівників Центу спеціальних операцій «Альфа» СБ України забезпечити проведення обшуків відповідно до ухвал слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР 31 травня 2024 року, № 42024202520000050 за ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст 255-1 КК України / Т. 1 а.с. 211/.

Рапортом старшого інспектора – чергового Охтирського РВП ГУНП ОСОБА_22 про те, що зафіксовано звернення 18 квітня 2025 року о 08:07 год ОСОБА_10 на лінію 102 про те, що 18 квітня 2025 року о 08:05 за адресою: Охтирський район, м. Охтирка, вул. Грабовського, 25, проводяться слідчі дії працівниками СБУ, особа, яка перебуває в приміщенні, забарикадувалась і погрожує застосуванням гранатами і автоматичної зброї /Т.с. 3 а.с. 32/.

Протоколом обшуку від 18 квітня 2025 року за адресою: АДРЕСА_2 , про виявлення та вилучення: банківських карток «Укргазбанк» № НОМЕР_3 , «Ощадбанк» № НОМЕР_4 , «Монобанк» № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 ; ключів від автомобіля БМВ та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу BMW X5, державний номерний знак НОМЕР_8 ; грошових коштів номіналом: 200 євро 1 шт., 100 доларів США 4 шт., 200 грн 5 шт., 100грн 1 шт., 500 грн 30 шт., 1000 грн 17 шт.; циліндричного предмету темно зеленого кольору з маркуванням «40 мм НЕDP CRTG M430A1», схожого на боєприпаси; патронів калібру 7,62 мм у кількості 18 шт.; двох порожніх магазинів до пістолета, затвору до пістолета № НОМЕР_9 ; мобільного телефону Iphone 13 із абонентським номером НОМЕР_10 , imei НОМЕР_11 ; НОМЕР_12 (пароль 0880); мобільного телефону Iphone 5 із сім картою НОМЕР_13 , imei НОМЕР_14 ; металевого предмету, схожого на автомат АК-74 із магазином, що містить пластикові кульки; запалу HGR2 DM82A3; корпусу гранати з написом DM-51 іноземного виробництва /Т.с.1 а.с. 212-219/.

Відеозаписом, доданим до протоколу обшуку, який був досліджений судом /Т.с. 1 а.с. 220/, з якого слідує, що відеозапис розпочався 18 квітня 2025 року о 07 год 40 хв біля будинку за адресою: АДРЕСА_2 , через хвіртку на подвір`я будинку зайшли: слідчий, який був у жилеті з написом Національна поліція України, три працівника у військовій формі із зброєю, експерт-криміналіст та працівник СБУ, двоє цивільних-понятих. Слідчий постукав у вхідні двері, вікно, яке виходило у двір, було відкрито на провітрюванні, слідчий постукав у вікно та попросив ОСОБА_11 підійти до вікна, сказав, що це Національна поліція України, в руках тримав ухвалу суду, сказав, що рахує до п`яти. З будинку почувся голос, що зараз відкрию, тоді ОСОБА_11 , який перебував всередині будинку, підняв жалюзі на вікні, сказав, що зараз відкриє, в нього баришня, зараз одягнеться і відкриє, потім став сваритися. Слідчий повідомив, що якщо він не відкриє, то двері будуть виломані, на що ОСОБА_11 відповів: «Нехай будуть сломані». Слідчий сказав: «2 хвилини, хай одягається», показав ухвалу суду, на що ОСОБА_11 відповів: « Ніхто не вийде» і закрив вікно. Слідчий просив ОСОБА_11 відкрити двері, говорив, що дівчину не будуть чіпати, потім дав команду обережно ламати вхідні двері, працівник « ОСОБА_23 » відкрив вхідні двері шляхом віджиму, там були ще одні двері. Слідчий знову став звертатися до ОСОБА_11 , щоб він відкрив двері, дав команду не відкривати наступні двері. Потім сказав, що в руках у ОСОБА_11 щось є, став просити його підійти до вікна, той щось кричав в будинку, слідчий сказав, що « ОСОБА_24 з ним поговорити, а то він щось начудить», потім декілька разів стукав у вікно, просив ОСОБА_11 підійти до вікна, той кричав у будинку, потім слідчий підійшов до іншого вікна, покликав ОСОБА_11 та сказав присутнім, що в нього в руках був якийсь предмет / граната або пістолет/, сказав, що він слідчий, щоб підійшов до вікна він йому покаже посвідчення. ОСОБА_11 кричав: «Йдіть звідси, я вам устрою». Всі відійшли від вікна та дверей, в будинку щось розбилося. Слідчий знову постукав у вікно і покликав ОСОБА_11 , той відповів : «Йдіть звідси, всі помрете тут». Слідчий сказав : « Я не хочу ламати двері, в тебе є адвокат? Хай прийде», просив його підійти, щоб показати посвідчення. Сказав, що він йому не погрожує, чому ти погрожуєш? ОСОБА_11 відповів: «Буду валити», слідчий: «Не лякай, в тебе дівчина, для чого це все? випусти дівчину». ОСОБА_11 кричав: «Пішли геть», Через 22 хв прийшов знайомий ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , працівники «Альфи» попросили його поговорити з ОСОБА_11 , він звати його через вікно, але він не чув. Всі розмови ОСОБА_11 супроводжувались криками та нецензурною лайкою. Через 40 хв від початку зйомки прийшов начальник Охтирського РВП ОСОБА_17 , якому розповіли обстановку, він був у формі, бронежилеті, касці, із зброєю. Він зайшов у тамбур, просив ОСОБА_11 відкрити двері, сказав, що зайде сам, без зброї, після цього залишив зброю, зайшов у тамбур, постукав, вказав ОСОБА_11 , щоб відкрив двері. Через 20 хв вийшла з будинку дівчина з рюкзаком, за нею ОСОБА_17 , за ним – ОСОБА_11 , якого працівники підрозділу «Альфа « затримали, потім розпочався обшук / Т. 1 а.с. 220/.

Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 24 квітня 2025 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Сумській області майора поліції ОСОБА_8 та накладено арешт на вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 , майно: циліндричний предмет темно зеленого кольору з маркуванням «40 мм НЕDP CRTG M430A1», схожий на боєприпаси, запаковано до спец пакету CRI1275091; патрони калібру 7,62 мм у кількості 18 шт., запаковано до спец пакету CRI1275092; два порожні магазини до пістолета, затвор до пістолета № НОМЕР_9 , запаковані до спец пакету CRI1275096; мобільний телефон Iphone 13 із абонентським номером НОМЕР_10 , imei НОМЕР_11 ; НОМЕР_12 (пароль НОМЕР_15 ), запаковано до спец пакету CRI1275098; мобільний телефон Iphone 5 із сім картою НОМЕР_13 , imei НОМЕР_14 , запаковано до спец пакету CRI1275097; металевий предмет, схожий на автомат АК-74 із магазином, що містить пластикові кульки, запаковано до пакету № 3; запал HGR2 DM82A3, запаковано до спец пакету CRI1275093; корпус гранати з написом DM-51 іноземного виробництва, запаковано до спец пакету CRI1275094 / Т. 1 а.с. 52/.

Протоколом огляду речей і документів від 19 квітня 2025 року, відповідно до якого оглянуто оптичний диск «DVDR 4.7 GB», на якому є три відеозаписи формату «МР4» «WIDEO», «WIDEO 1», «WIDEO 2», здійснені з персонального мобільного пристрою Iphone, що належить потерпілому ОСОБА_10 . При огляді першого відеозапису «WIDEO» зафіксовано обстановку у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 , де на той час 18 квітня 2025 року проводився обшук, на початку у кадрі працівники правоохоронних органів, одягнуті у військову форму з вогнепальною зброєю, які намагаються потрапити до будинку для проведення обшуку, чоловік у синій куртці з жилетом, на якому є напис «Національна поліція України» / слідчий ОСОБА_8 / підійшов до вікна та намагається вести діалог: «Спокійно, відкрий двері, будь ласка», з будинку лунають крики. Слідчий: «Армен, підійди будь ласка, давай поспілкуємся» / повторив декілька разів/, «підійди до вікна спокійно поговоримо, дівчина одягнеться». Під час всього діалогу чутно крики чоловіка, які в більшості нерозбірливі.

При огляді другого відеозапису «WIDEO 1», видно, що біля вікна стоїть слідчий ОСОБА_8 , який через вікно веде діалог з ОСОБА_11 , який перебуває в будинку, такого змісту: слідчий :»Армен, зі мною розмовляй», ОСОБА_11 : «Про що з тобою говорити?», слідчий : «Відкрий вікно, будь ласка», ОСОБА_11 : «Так вели себе нормально, в мене баришня, дайте її вивести», слідчий: «Добре», ОСОБА_11 :»Ні, нецензурне слово».

При огляді третього відеозапису «WIDEO 2» видно, що поблизу вікна стоїть слідчий ОСОБА_8 , через вікно веде діалог із ОСОБА_11 , за ним стоїть чоловік у військовій формі зі зброєю в руках. Діалог такого змісту: ОСОБА_11 слідчому, щоб йшли звідти / два рази/, слідчий: «Відкрий вікно, двері будуть виломані», ОСОБА_11 : «Хай будуть зломані, ви всі будете зломані, ми всі разом підемо, що ви хочете, в мене баришня дома», слідчий: давай дві хвилини, нехай одягається», ОСОБА_10 : «Відкривай вікно», ОСОБА_11 : «зараз всі взлетимо, нецензурне слово», слідчий: «Не погрожуй», ОСОБА_11 : «Йдіть геть, я вам кажу, що подохните, нецензурне слово», слідчий: «Не погрожуй», ОСОБА_11 :»Сумніваєшся в мені?», слідчий :»Ні», ОСОБА_11 : «Тоді йдіть з двору, чого приперлися до мене, покажи якийсь папір», слідчий: «Вийди, будь ласка,я тобі покажу, в мене є ухвала на обшук домоволодіння». Слідчий пред`явив ухвалу та пояснив, що це ухвала суду про обшук, на підставі якої вони прибули у це домоволодіння /Т.с. 2 а.с. 31-35/.

Відеозаписом, доданим до протоколу огляду речей і документів від 19 квітня 2025 року, який був досліджений судом /Т.с. 2 а.с. 36/.

Висновком експерта № СЕ-19/119-25/6833-БЛ від 12 травня 2025 року про те, що представлені на дослідження 18 ( вісімнадцять ) патронів , які 18.0.42025 було вилучено у ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 , є бойовими припасами ( 1 патрон є 7,62 мм пістолетним патроном з модернізованою трасуючою кулею, 3 патрони є 7,62 мм пістолетними патронами з кулями зі сталевим осердям, 7 патронів є 7,62 мм пістолетними патронами з кулями зі свинцевим осердям до нарізної вогнепальної зброї – 7,62 мм пістолетів зразку 1930/33 рр. («ТТ»). 7.63 мм пістолетів – кулеметів «ППШ», «ППД», «ППС» та іншої брої калібру 7,6225 мм; 7 патронів є 7,62 мм пістолетними патронами з кулями зі свинцевим осердям до нарізної вогнепальної зброї – 7, 62 мм пістолетів зразку 1930/33 рр. («ТТ»), 7, 62 мм пістолетів – кулеметів «ППШ», «ППД», «ППС», іншої зброї калібру 7,62х25 мм, а також саморобної чи переробленої зброї відповідного калібру). Одинадцять патронів з числа наданих, виготовлені промисловим способом; сім патронів, з числа наданих, споряджені саморобним способом з використанням перероблених гільз патронів калібру 5, 56х45 (.Rem), пороху та куль промислового виготовлення. П`ятнадцять патронів придатні до стрільби; три патрони промислового виготовлення, у зв`язку з непридатністю ініціюючої речовини капсулів гільз до вибухового перетворення при механічному впливі на них (наколюванні ударником), для стрільби не придатні /Т.с.2 а.с. 113-115, 117-122/.

Висновком експерта № КСЕ-19/111-25/27832-БД від 18 липня 2025 про те, що встановлено генетичні ознаки зразка сукального епітелію підозрюваного ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На наданій на дослідження поверхні предмета, схожого на запал, виявлено клітини з ядрами. Встановлено генетичні ознаки клітин на поверхні предмета, схожого на запал. Генетичні ознаки клітин на поверхні предмета, схожого на запал, є змішаними та не придатними для ідентифікації, містять генетичні ознаки більше, ніж двох осіб та можуть бути придатними для ідентифікації лише за домінуючими генетичними ознаками, які збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На наданій на дослідження поверхні предмета, схожого на корпус гранати, виявлено клітини з ядрами. Встановлено генетичні ознаки клітин на поверхні предмета, схожого на корпус гранати. Генетичні ознаки клітин на поверхні предмета, схожого на корпус гранати, є змішаними, містять генетичні ознаки більше, ніж двох осіб та можуть бути придатними для ідентифікації лише за домінуючими генетичними ознаками, які збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 / Т. 2 а.с. 124-128, 130-141, Т. 3 а.с. 226/.

Висновком експерта №КСЕ-19/11-25/2832-ВТХ від 30 червня 2025 року про те, що надані на дослідження предмети, є конструктивними частинами промислово – виготовленої гранати DM51, а саме запалом – DM82 та спорядженим вибуховою речовиною корпусом ручної гранати DM51. Промислово виготовлена ручна граната DM51, що утворюється при конструктивному поєднанні наданих на дослідження запала DM82 та спорядженого вибуховою речовиною корпусу ручної гранати DM51 є придатним для вибуху вибуховим пристроєм промислового виготовлення та бойовим припасом /Т.с. 2 а.с. 144-155/.

Висновком експерта №СЕ -19/119-25/6847-ВТХ від 10 вересня 2025 року про те, що наданий на дослідження предмет є: 40-мм осколково-бронебійним гранатометним пострілом М430АІ ( виробництва США), промислового виготовлення та є вибуховим пристроєм військового призначення, який належить до бойових припасів / Т.с. 2 а.с. 163-172/.

Вирішуючи питання щодо допустимості вказаних доказів суд виходить з такого.

Згідно вимог ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно з вимогами статті 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Слід зазначити, що чинний КПК не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності й непрямих доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку. Більше того, стаття 94 КПК визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

За частинами 1, 2 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 93 КПК України сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, характеризується погрозою вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо працівника правоохоронного органу, а також щодо його близьких родичів у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Основним безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення є нормальна діяльність правоохоронних органів, їх авторитет, а додатковим обов`язковим об`єктом - психічна недоторканність працівників правоохоронних органів або їх близьких родичів, їх здоров`я.

Потерпілими від цього кримінального правопорушення можуть бути працівник правоохоронного органу, його близькі родичі.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення може бути виражена у: погрозі заподіянні побоїв, а також тілесних ушкоджень - легких, середньої тяжкості або тяжких. Відповідальність за ч. 1 ст. 345 КК України настає, коли мала місце погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна.

При цьому під погрозою насильством необхідно розуміти погрозу заподіяти потерпілому побої, тілесні ушкодження, вчинити інші насильницькі дії тощо. Погроза може виявлятися у висловлюванні (усно, письмово, із застосуванням технічних засобів), а також у жестах або інших діях, за допомогою яких винний залякує потерпілого вчиненням вбивства, застосуванням до нього чи його близьких родичів насильства або знищенням чи пошкодженням його майна або майна близьких родичів.

Для кваліфікації дій за ч. 1 ст. 345 КК України необхідна наявність реальних підстав побоювання потерпілим виконання погрози зі сторони обвинуваченого, тобто того, що такі дії обвинуваченим можуть бути реально виконані.

Обов`язковою ознакою погрози у складі цього кримінального правопорушення є те, що, вона вчиняється у зв`язку з виконанням працівником правоохоронного органу службових обов`язків.

Суб`єктом цього кримінального правопорушення у вигляді погрози, заподіяння побоїв або легких тілесних ушкоджень може бути осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 345 КК, характеризується обов`язковою наявністю прямого умислу на заподіяння працівникові правоохоронного органу тілесних ушкоджень та мотиву: у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків (постанова Верховного Суду від 22 лютого 2022 року в справі № 591/7679/19).

Відтак, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого кваліфіковано вірно, оскільки ОСОБА_11 , висловлюючи погрози вбивством, достеменно знав, що потерпілі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 є працівниками правоохоронних органів, які виконували службові обов`язки.

Захисник в судових дебатах послався на порушення обвинуваченого права на захист та визнання недопустимим доказом протокол обшуку, посилаючись на те, що ОСОБА_11 не було надано перекладача на стадії досудового розслідування, оскільки він є громадянином Вірменії та не розуміє українську та російську мови. Проте суд вважає, що таке клопотання захисника не є слушним та не підлягає задоволенню. Судом встановлено, що ОСОБА_11 з дитинства з 1992 року проживав з родиною на території України, в школу пішов в Україні, 14 липня 1998 року отримав картку платника податків в Охтирській об`єднаній державній податковій інспекції ГУМ у Сумській області, потім на деякий час виїхав, а в 2008 році повернувся та постійно проживає на території України до цього часу; 28 грудня 2013 року уклав шлюб з громадянкою України, у 2014 році отримав першу посвідку на тимчасове проживання в Україні, 18 грудня 2016 року в нього народилася дитина, донька Анжеліка, в м. Охтирка Сумської області, з 22 червня 2016 року має заресєроване місце проживання в с. Рябина Охтирського / колишнього В-Писарівського / району Сумської області, 12 вересня 2017 року засуджувався Охтирським міськрайонним судо Сумської області за ч. 1 ст. 185 КК / Т. 1 а.с. 100-115/. На підставі цього суд дійшов висновку, що ОСОБА_11 розумів українську та російську мову, на стадії підготовчого судового засідання судом було залучено йому перекладача для перекладу обвинувального акту та судового розгляду. В ході проведення обшуку ОСОБА_11 війльно спілкувався зі слідчим та іншими працівниками правоохоронних органів, ніяких клопотання про те, що він не розуміє українську мову не заявляв. Отже права ОСОБА_11 не було порушено, а клопотання захисника є безпідставним.

Інші зауваження сторони захисту носять формальний характер і не ставлять під сумнів законність проведених дій.

Порушень КПК України, які б вплинули на правильність висновків суду на підставі безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів під час судового розгляду не встановлено, при цьому стороною захисту не наведено жодних доводів, які б давали підстави для висновків, що такі порушення вплинули на забезпечення прав та основоположних свобод ОСОБА_11 під час кримінального провадження або ж поставили під сумнів достовірність зібраних доказів.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення в даній конкретній ситуації знаходить, що стороною обвинувачення доведена:

- подія кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 345 КК України, зокрема, час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального проступку;

- винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, форма вини, мотив і мета їх вчинення.

Суд вважає, що надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують усі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого та інші обставини, зазначені у ст. 91 КПК України, і вони зібрані в порядку, установленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, що підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування; передбачені як джерела доказування у КПК України; зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Таким чином, вказані докази оцінені судом, як кожен окремо, так і в їх сукупності, є узгодженими між собою та сумніву у своїй належності та допустимості не викликають.

Згідно з постановою ВС/ККС від 21 лютого 2019 року у справі № 701/613/16-к обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміновані кримінальні правопорушення було вчинено і обвинувачений є винуватим в їх вчиненні.

Суд вважає, що позиція обвинуваченого ОСОБА_11 з приводу не визнання вини за ч. 1 ст. 345 КК України є нічим іншим, як намагання уникнути належного покарання за вчинене.

Суд, давши аналіз дослідженим доказам у суді в їх сукупності, вважає, що факт вчинення ОСОБА_11 злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 345 КК України, у судовому засіданні доведено достатньо повно.

За таких обставин винуватість ОСОБА_11 у придбанні, зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу та погроз вбивством щодо працівників правоохоронних органів у зв`язку з виконанням цими працівниками службових обов`язків доказана повністю, він підлягає відповідальності за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 345 КК України.

Також ОСОБА_11 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.147 КК України, а саме тримання особи як заручника з метою спонукання службової особи до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника, поєднане з погрозою знищення людей за обставин, викладених в обвинувальному акті.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_11 , усвідомлюючи кримінально-протиправний характер своїх дій та неминучість примусового проникнення працівників правоохоронних органів до будинку, в якому він перебував разом з ОСОБА_6 , проведення в ньому обшуку, виявлення та вилучення бойових припасів, які він там незаконно зберігав, а також здійснення його затримання у порядку ст. 208 КПК України та наступного притягнення до кримінальної відповідальності, діючи з метою перешкодити можливості проникнення до житла та вчинення працівниками правоохоронних органів примусових силових дій щодо його затримання, пов`язаних із застосуванням заходів фізичного впливу та вогнепальної зброї, нехтуючи при цьому конституційними правами ОСОБА_6 , гарантованими статтями 27, 28, 29, 33 Конституції України, такими як: невід`ємне право на життя, право на повагу до її гідності, право на свободу та особисту недоторканність, свободу пересування, протиправно обмежуючи їх, висунув вимогу ОСОБА_6 стати перед собою, таким чином прикрившись її тілом від працівників правоохоронних органів, після чого, тримаючи в руці придатну до вибуху ручну гранату DM51, здійснив утримання ОСОБА_6 перед собою, наказавши їй супроводжувати його, чим подавляв волю ОСОБА_6 , позбавив її можливості вільно пересуватись, на свій розсуд керувати своїми діями та залишити небезпечне для її життя місце перебування, передбачаючи як умову її подальшого звільнення необхідність утримання працівників правоохоронних органів від подальшого виконання своїх службових обов`язків, тим самим незаконно, проти волі потерпілої, тримав її як заручника в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_2 , до 08 год. 53 хв. 18 квітня 2025, доки не припинив вчинення кримінально протиправних дій внаслідок перемовин з представником поліції, якого, тримаючи в заручниках ОСОБА_6 , допустив одного беззбройного в приміщення, де перебував разом із ОСОБА_6 .

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 147 КК України не визнав та надав показання про те, що в нього не було на меті тримати ОСОБА_6 , щоб спонукати інших осіб вчиняти якісь дії. Він хвилювався, щоб при штурмі не завдали шкоду ОСОБА_6 , ніяких вимог правоохоронцям не висовував.

Оцінюючи доводи сторони обвинувачення щодо наявності в діях ОСОБА_11 ознак злочину за ч. 2 ст. 147 КК України, суд виходить з вимог ст. 94 КПК України, відповідно до якої суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини передбачено право на справедливий суд, зокрема, частиною 1, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно статті 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Ці положення узгоджуються з положеннями статті 17 КПК України, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Тобто доведення вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим покладається виключно на сторону обвинувачення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, якщо їх неможливо усунути, тлумачаться на користь такої особи.

Суд, дослідивши докази сторін, дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_11 через недоведеність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 147 КК України, виходячи з такого.

Доводи сторони обвинувачення про вчинення ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 147 КК України, базується на таких доказах: 1/ показаннях потерпілої ОСОБА_6 від 18 квітня 2025 року; 2/ даними протоколу проведення слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_6 від 18 квітня 2025 року з відеозаписом до нього; 3/ заявою ОСОБА_6 про залучення її потерпілою від 18 квітня 2025 року; 4/ показаннями свідка ОСОБА_17 .

В судовому засіданні було досліджено:

1. протокол допиту потерпілої ОСОБА_6 під час досудового розслідування з відеозаписом до нього від 18 квітня 2025 року, з якого слідує, що допит розпочато о 12 :34 год, закінчено о 12:49 год, ОСОБА_6 надала пояснення про те, що протягом 3-4 років знайома з ОСОБА_11 , з яким перебуває у близьким відносинах. 18 квітня 2026 року близько 08:00 год вона перебувала в нього вдома за адресою: АДРЕСА_2 , де ОСОБА_11 проживає. Вона прокинулася від криків ОСОБА_11 , що він не сам і вони не зайдуть, з розмови вона зрозуміла, що це були працівники правоохоронних органів, які прибули для проведення обшуку. Вона вдяглася і чекала подальших вказівок ОСОБА_11 , також вона чула, що вони сказали, якщо ОСОБА_11 не відкриє двері, то зайдуть примусово, на що він став кричати, що якщо вони це зроблять, то він з нею залишаться тут, він все підірве. Така розмова продовжувалася близько 40 хвилин. Потім вона почула, що ОСОБА_11 розмовляв з чоловіком, якого називав ОСОБА_25 , потім дізналася, що це був начальник відділу поліції ОСОБА_17 . Вони розмовляли близько 15 хвилин, домовлялися, щоб ОСОБА_11 відпустив її, а ОСОБА_17 зайде в приміщення без зброї. Вона в цей час була в спальній кімнаті, ОСОБА_11 став щось шукати, підійшов до неї ззаду, тобто прикрився нею, в його руці побачила предмет, схожий на гранату, і зрозуміла, що він її підірве. В такому положенні попереду нього з гранатою в руці він провів її до ванної кімнати, де вона допомогла ОСОБА_11 вмитися, потім він відчинив двері і вони в попередньому положенні відійшли назад до входу до спальної кімнати. Вона боялася за своє життя, в цей час до коридору зайшов ОСОБА_17 та попросив відпустити її, ОСОБА_26 погодився, ОСОБА_17 сказав їй піти до іншої кімнати, вона пішла до ванної. Чоловіки про щось говорили, вона зрозуміла, що ОСОБА_11 віддав гранату ОСОБА_17 . Вона вийшла на подвір`я, де перебували працівники правоохоронних органів, через деякий час вийшли ОСОБА_17 та ОСОБА_11 . Такі дії ОСОБА_11 її дуже злякали, вона боялася за своє життя / Т. 3 а.с. 53-55/;

2.протокол проведення слідчого експерименту від 18 квітня 2025 року за участю потерпілої ОСОБА_6 , спеціаліста ОСОБА_27 , власника житла ОСОБА_18 , в присутності понятих ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , в період часу з 18:23 год до 18:44 год, відповідно до якого потерпіла пояснила, що подія відбулася 18 квітня 2025 року за адресою: АДРЕСА_2 , вказала, що повністю підтримує свої покази, коротко розповіла про обставини вчинення відносно неї злочину, а також на місці показала де вона перебувала, що робила та як ОСОБА_11 тримав її в заручниках, погрожував гранатою працівникам правоохоронних органів та говорив, що все підірве, коли вони хотіли провести обшук /Т.с.2 а.с. 40 -43/;

3.відеозапис, доданий до протоколу проведення слідчого експерименту від 18 квітня 2025 року /Т.с. 2 а.с. 44/;

4.заяву ОСОБА_6 про залучення до провадження як потерпілого від 18 квітня 20265 року, написаною нею власноруч, в якій просила залучити її до кримінального провадження як потерпілу у зв`язку з позбавленням її волі та погрозою їй предметом, схожим на гранату, ОСОБА_11 2 а.с. 37/.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 надала показання про те, що з обвинуваченим перебуває у романтичних відносинах та не вважає себе потерпілою. В ніч з 17 на 18 квітня 2025 року вона була в будинку за місцем проживання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 , вранці 18 квітня 2025 року вона прокинулася від стуку, ОСОБА_11 пішов в кухню, з кимось розмовляв, повернувся до кімнати та повідомив, що у дворі озброєні люди, щоб вона одяглася та сіла. Деякий час була напружена обстановка, ОСОБА_11 кричав, ті люди теж, вона була налякана, не розуміла, що відбувається. ОСОБА_11 говорив, щоб ті люди чекали, поки вона одягнеться, вона сиділа на підлозі біля ліжка і чекала близько 1 години. Потім ОСОБА_11 заспокоївся, розмовляв із знайомою людиною, потім дізналася, що це був начальник Охтирського відділу поліції ОСОБА_17 ОСОБА_11 наказав їй збирати речі, вона зібрала речі, стала виходити до виходу, ОСОБА_11 попросив налити йому воду на голову, щоб заспокоїтися, а також, щоб вона зателефонувала батькам. Вона не пам`ятає чи були в руках ОСОБА_11 якісь предмети, вона йшла попереду, ОСОБА_11 обійняв її руками, перед собою її не тримав. Коли зайшов ОСОБА_30 , то вони пішли на кухню, розмовляли, про що – не чула, а вона пішла до ванної, зателефонувала матері. ОСОБА_17 сказав виходити, вона вийшла у двір, була спокійна, потім вийшли ОСОБА_17 та ОСОБА_11 . Їй сказали залишатися там, коли стали її розпитувати, почала плакати, на неї тиснули, їй було страшно не від ОСОБА_11 , а від тих подій, що відбувалися. Слідчий експеримент з її участю провели того ж вечора. Зброї в будинку не бачила, побачила тоді, коли ОСОБА_17 поклав на капот. До того часу, коли ОСОБА_17 сказав виходити, не намагалася самостійно вийти, чекала команди ОСОБА_11 , на вулиці була небезпека. Про те, що вона є заручником, ОСОБА_11 їй не говорив. Коли ОСОБА_11 затримали, застосували до нього силу, вона злякалася, про гранату дізналася від працівників поліції, хоча їй ніякої загрози з боку ОСОБА_11 не було, ніякої шкоди їй не спричинено. Заяву в поліції писала під диктовку поліцейського, хоча не розуміла, що відбувається.

Статтею 147 КК передбачено кримінальну відповідальність за захоплення або тримання особи як заручника з метою спонукання родичів затриманого, державної або іншої установи, підприємства чи організації, фізичної або службової особи до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника. Відповідальність за ті самі дії, якщо вони були вчинені щодо неповнолітнього або організованою групою, або були поєднані з погрозою знищення людей, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, передбачена ч. 2 ст. 147 КК України.

Під захопленням особи треба розуміти напад, пов`язаний з її затриманням із наступним істотним обмеженням вільного руху, пересування чи поведінки особи.

Тримання особи передбачає насильницьку заборону особі залишати певне місце чи унеможливлення це зробити.

Захоплення може бути таємним або відкритим, із застосуванням фізичного насильства або з погрозою його застосування. Так само фізичним чи психічним насильством може супроводжуватися і тримання особи. Проте захоплення або тримання, поєднані з погрозою вбивства заручника, є кваліфікованим видом злочину, а тому межі погрози, що застосовується при вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 147 КК, не можуть бути вищими за погрозу спричинення тяжкого тілесного ушкодження.

Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Ставлення особи до тяжких наслідків цього злочину може бути умисним або необережним.

Оскільки захоплення і тримання особи фактично означають позбавлення її волі, а тому цей злочин відрізняється від злочину, передбаченого ст. 146 КК, переважно за спеціальною метою (мати альтернативний характер) - спонукати родичів затриманого, державну або іншу установу, підприємство чи організацію, фізичну або службову особу до: а) вчинення будь-якої дії (передати зброю, наркотичні засоби, інші речі, транспортні засоби чи гроші, звільнити якогось заарештованого чи ув`язненого, забезпечити безперешкодний виліт за межі країни тощо); б) утримання від учинення будь-якої дії (неприйняття певної особи на ту чи іншу посаду, відмова від укладення угоди тощо). Вчинення чи невчинення певних дій адресатом вимоги є умовою звільнення заручника.

Крім цього необхідно довести наявність спеціальної мети – спонукання родичів, державних чи інших установ, підприємств або фізичних осіб вчинити певну дію як умову звільнення заручника.

Особа є заручником тільки тоді, коли її свобода ставляться в залежність від виконання вимог, адресованих третій стороні. Якщо жодних вимог ні в кого не висувалося, то особа не є заручником.

Відсутність будь-яких вимог повністю виключає склад злочину за ч. 2 ст. 147 КК України і є підставою для ухвалення виправдовувального вироку. За п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як із тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і з тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК (у виключних випадках). Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

Відповідно до ч. 2 ст. 23 КПК України встановлено, що в передбачених процесуальним законом випадках суд може прийняти як доказ показання осіб, котрі не дають їх безпосередньо у судовому засіданні. Такі випадки відображено в ч. 4 ст. 95 КПК України: допит в судовому засіданні на стадії досудового розслідування / ст. 225/; допит під час воєнного стану за умови фіксування технічними засобами / ч. 11 ст. 615/.

Відповідно до ч. 11 ст. 615 КПК України показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасно двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відео фіксації.

Так оцінюючи пояснення потерпілої ОСОБА_6 , надані нею в ході досудового розслідування та безпосередньо в судовому засіданні, суд встановив, що вони в основному є ідентичними, так потерпіла на досудовому розслідуванні вказувала, що ОСОБА_11 розумів, що на подвір`ї були працівники правоохоронних органів, які прибули з метою проведення обшуку в будинку, крім цього вона зазначала, що ОСОБА_11 висловлював на їх адресу погрози «Що ніхто не зайде в приміщення, а то він всіх підірве», також потерпіла вказувала, що коли ОСОБА_11 погодився, щоб в будинок зайшов начальник відділу поліції, то він взяв у руку гранату та став за нею. Проте в судовому засіданні вона змінила свої показання в цій частині.

Такі пояснення потерпілої підтверджуються іншими доказами у кримінальному провадженні, а саме: показаннями потерпілих працівників правоохоронних органів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , свідка ОСОБА_17 .

Оскільки потерпіла в ході досудового слідства 18 квітня 2025 року була допитана слідчим та цей допит фіксувався за допомогою технічних засобів відео фіксації, в умовах воєнного стану, введеного 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено і діяв на дату допиту потерпілої, то суд вважає за можливо прийняти як доказ ці показання, надані в ході досудового розслідування, в частині доведеності факту вчинення ОСОБА_11 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 147 КК України, тобто його обізнаності, що це були правоохоронці, які прибули провести обшук, та погроз гранатою на їх адресу.

Проте щодо захоплення потерпілої ОСОБА_6 заручницею слід вказати, що сторона обвинувачення не надала доказів, того що потерпіла трималася ОСОБА_11 як заручниця з метою спонукання службової особи до вчинення чи не вчинення будь-якої дії як умови її звільнення, поєднаної з погрозою знищення людей.

Так потерпіла вказала, що на час коли правоохоронці прибули на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , вона з вечора перебувала в цьому помешканні разом з ОСОБА_11 , оскільки в них романтичні стосунки, тобто вони є близькими людьми. Коли стали відбуватися події, що ОСОБА_11 відмовився відчинити двері для проведення слідчої дії, вона добровільно перебувала в будинку і не мала наміру виходити, так як зовні була небезпека. ОСОБА_11 ніяких дій відносно неї не вчиняв, наказав їй одягнутися та сісти на підлогу для її безпеки. Вона довіряла йому і була впевнена, що він не заподіє їй ніякої шкоди. Проте, що вона є заручницею, ОСОБА_11 не говорив, коли стояв позаду неї, то ніяких вимог працівникам правоохоронних органів не висловлював.

Ці показання потерпілої ОСОБА_6 узгоджуються з показаннями потерпілих працівників правоохоронних органів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , свідка ОСОБА_17 , які в судовому засіданні вказували, що про заручника ОСОБА_11 нічого не говорив, вимог не висловлював.

На підставі цього перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що відсутні прямі чи належні докази самого факту тримання потерпілої ОСОБА_6 як заручника, також не доведена наявність спеціальної мети, як елементу складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 147 КК.

Тому у цій частині обвинувачення ОСОБА_11 слід визнати невинуватими та виправдати, оскільки доводів захисту про невинуватість ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 147 КК України, сторона обвинувачення не спростувала.

Статтею 7 КПК України закріплені загальні засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини /ст. 8 КПК України/.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення / ч. 3 ст. 373 КПК України/.

Згідно ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення /час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення/, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та в передбачених законодавством випадках, - на потерпілого /ч. 1 ст. 92 КПК України/.

Суд вважає, що пред`явлене ОСОБА_11 обвинувачення за ч. 2 ст. 147 КК України прокурором не доведено. Докази сторони обвинувачення містять припущення й сумніви, які суд тлумачить на користь обвинуваченого.

В силу вимог п. 2 ч. 1, ч. 7 ст. 284, п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок, оскільки прокурором не доведено, що в діянні ОСОБА_11 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.147 КК України.

При призначенні виду і міри покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, їх тяжкість та особу обвинуваченого ОСОБА_11 , який є несудимою особою, має позитивну характеристику за місцем реєстрації /Т.с. 1 а.с. 117/, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває /Т.с. 1 а.с.119, 122/, має на утриманні неповнолітню дитину /Т. 1 а. с. 113/, отримав подяку від командира військової частини за допомогу ЗСУ / Т. 1 а.с. 124/.

Судом не встановлені обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_11 згідно зі ст.ст. 66, 67 КК України.

В ході судового розгляду обвинувачений винуватість визнав частково, не розкаявся, що унеможливлює застосування ст. ст. 69, 75 КК України.

Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

З урахуванням особи обвинуваченого, відсутністю обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, фактичних обставин справи, суд вважає за доцільне визначити основне покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі, за ч.1 ст. 345 КК України - у виді обмеження волі в межах санкцій цих статей.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, призначивши покарання за кожний злочин окремо, необхідно визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Тому ОСОБА_11 слід визначити покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі.

Долю речових доказів суд вирішує згідно вимог ст. 100 КПК України / Т. 1 а.с. 30, Т. 2 а.с. 65-70, 73-76, 156-159, 173-174/.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 жовтня 2026 року задоволено клопотання захисника, скасовано частково арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 24 квітня 2025 року, та повернуто власнику ОСОБА_11 мобільний телефон Iphone 13 із абонентським номером НОМЕР_10 , imei - НОМЕР_11 ; НОМЕР_12 (пароль НОМЕР_15 ), який запаковано до спецпакету CRI1275098; мобільний телефон Iphone 5 із сім картою НОМЕР_13 , imei – НОМЕР_16 , який запаковано до спецпакету CRI1275097; металевий предмет, схожий на автомат АК-74 із магазином, що містить пластикові кульки, який запаковано до пакету № 3, квитанція № 002276 / Т. 3 а.с. 239/.

З підстав ст. 174 КПК України необхідно скасувати арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 24 квітня 2025 року / Т. 2 а.с. 71-72/.

Суд вважає, що до стягнення із обвинуваченого в дохід держави підлягають витрати на залучення експертів для проведення експертиз: №СЕ-19/119/25/6933 – БЛ від 12.05.2025 в сумі 9359,70 грн, №КСЕ-19/111-25/27832-БД від 18.07.2025 в сумі 6022,19 грн, №КСЕ-19/111-25/27832-ВТХ від 30.06.2025 в сумі 7131,20 грн, №СЕ-19/119/25/6847 – ВТХ від 10.09.2025 в сумі 2674,20 грн, на загальну суму 25187,29 грн.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18 квітня 2025 року було затримано ОСОБА_11 о 14 год 38 хв 18 квітня 2025 року у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 , який погрожував гранатою працівникам СБУ, в порядку ст. 208 КПК України, про що повідомлено його брата ОСОБА_31 , орган, уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги, у присутності понятих проведено його особистий обшук, під час якого нічого не виявлено та не вилучено / Т. 2 а.с. 92-97/, було залучено адвоката ОСОБА_32 2 а.с. 99-101/.

Ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 квітня 2025 року ОСОБА_11 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, обчислюючи строк з тримання під вартою з 14 год 38 хв 18 квітня 2025 року / моменту затримання/ до 14 год 38 хв 16 червня 2025 року без застосування застави / Т. 1 а.с. 53-55/, який було продовжено ухвалами слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 червня 2025 року до 19 липня 2025 року включно, від 14 липня 2025 року до 19 вересня 2025 року включно, від 19 вересня 2025 року до 02 жовтня 2026 року включно / Т. 1 а.с. 58-65/, ухвалами Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 вересня 2025 року до 27 листопада 2025 року включно / Т. 1 а.с. 138/, від 12 листопада 2025 року до 10 січня 2026 року включно / Т. 1 а.с. 194/, від 05 січня 2026 року до 05 березня 2026 року включно / Т. 2 а.с. 20-22/, від 19 лютого 2026 року до 19 квітня 2026 року включно / Т. 2 а.с. 219/, від 17 квітня 2026 року до 15 червня 2026 року включно / Т. 3 а.с. 68-70/, від 29 травня 2026 року до 27 липня 2026 року включно / Т. 3 а.с. 105/, від 21 липня 2026 року до 18 вересня 2026 року включно / Т. 3 а.с. 160-161/, від 03 вересня 2026 року до 01 листопада 2026 року включно / Т. 3 а.с. 203 – 204/, який слід залишити попередній до вступу вироку в законну силу, але не більш, ніж на 60 днів.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України необхідно зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_11 строк попереднього ув`язнення, починаючи з 18 квітня 2025 року до дня набрання вироком законної сили.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

ОСОБА_11 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 345 КК України та призначити покарання:

- за ч.1 ст.263 КК України - у виді позбавлення волі на строк три роки;

- за ч.1 ст.345 КК України - у виді обмеження волі на строк два роки.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_11 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

ОСОБА_11 визнати виправданим за ч. 2 ст. 147 КК України у зв`язку з недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Запобіжний захід ОСОБА_11 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін, але не більш ніж до 17 грудня 2026 року.

Строк відбуття покарання рахувати із дня набрання вироком законної сили.

У строк відбування покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення, починаючи з 18 квітня 2025 року до набрання вироком законної сили з урахуванням положень ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає один день тримання під вартою.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 24 квітня 2025 року.

Передати до військової частини НОМЕР_17 для використання та забезпечення виконання поставлених завдань речові докази:

циліндричний предмет темно-зеленого кольору з маркуванням «40 мм НЕDP CRTG M430A1» схожий на боєприпаси, запакований до спецпакету CRI1275091; патрони калібру 7,62 мм у кількості 18 шт., запаковані до спецпакету CRI1275092; три порожні магазини до пістолета, затвор до пістолета № НОМЕР_9 , запаковані до спецпакету CRI1275096; запал HGR2 DM82A3, запакований до спецпакету CRI1275093; корпус гранати з написом DM-51 іноземного виробництва, запакований до спецпакету CRI1275094, квитанції № 002366, № 002276.

Залишити при матеріалах кримінально провадження речові докази:

наданий потерпілим ОСОБА_10 оптичний диск DVD-R білого кольору з маркуванням «MaskAK DVD-R recordable 4.7Gb 16x 120 MIN” загальною ємністю 4.7Gb, що містить три відео зображення, на яких за допомогою мобільного телефону зафіксовані події, які відбувалися 18 квітня 2025 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 ;

зразки букального епітелію ОСОБА_11 у первинному пакуванні опечатаному біркою із пояснювальним написом; первинне пакування, до якого до цього були поміщені предмет схожий на запал від гранати та предмет схожий на корпус гранати, а саме відкриті полімерні сейф-пакети № CRI1275093 та № CRI1275094, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження №4200250000050 від 31.05.2024.

Стягнути з ОСОБА_11 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта, в загальній сумі 25187,29 грн.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Охтирського міськрайонного суду

Сумської області ОСОБА_1