Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №579/663/26 — Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/663/26

2/579/462/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2026 року Кролевецький районний суд Сумської області

в складі головуючого судді - Придатка В.М.,

за участі секретаря - Левчиної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частку квартири, -

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Міщенко Т.М. звернулась до суду з вказаним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що 27 грудня 1994 року між нею, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який був зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Кролевецького району, актовий запис № 230.

09 серпня 1996 року ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який було посвідчено державним нотаріусом Кролевецької державної нотаріальної контори Солопун М.І. за р.№ 2-1657, зареєстровано в КП «Бюро технічної інвентаризації» Кролевецької міської ради 19.08.1996 року в реєстровій книзі № 35 під реєстровим № 57.

З березня 2021 року подружні відносини подружні відносини між нею та відповідачем були припинені.

14 жовтня 2025 року Кролевецьким районним судом Сумської області було винесено рішення по справі № 579/1898/25, яким розірвано шлюб між нею та відповідачем.

Вона неодноразово порушувала перед відповідачем питання щодо реєстрації за нею права власності на 1/2 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка була придбана у період шлюбу з відповідачем, але домовитись з ним їй не вдалося.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 .

Учасники справи у судове засідання не з`явились, будучи повідомленими про дату, час та місце його проведення.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та представника позивача. Позовні вимоги підтримують (а.с.32-33).

Відповідач надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає (а.с.42).

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе відповідно до ст.ст. 211, 223, 247 ЦПК України розглядати справу в судовому засіданні за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріалів справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з свідоцтвом про укладення шлюбу з 27 грудня 1994 року сторони перебували у шлюбі, який зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Кролевецького району, актовий запис №230 (а.с.6).

09 серпня 1996 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_2 з другої сторони було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_4 , ОСОБА_5 продали, а ОСОБА_2 купив квартиру АДРЕСА_1 . Договір було посвідчено державним нотаріусом Кролевецької державної нотаріальної контори Солопун М.І. за р.№ 2-1657 (а.с.8-9).

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 14 жовтня 2025 року у справі №579/1898/25 2/579/668/25 шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розірваний. Рішення набрало законної сили 14 листопада 2025 року (а.с.7).

На замовлення позивача Комунальним підприємством “Бюро технічної інвентаризації” Кролевецької міської ради була проведена інвентаризація об`єкту нерухомого майна, виготовлено технічний паспорт на квартиру по АДРЕСА_2 (а.с.11-12) та видано довідку №120 від 18 лютого 2026 року (а.с.10зв.). Із вказаної довідки вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано в КП “Бюро технічної інвентаризації” Кролевецької міської ради 19.08.1996 року в реєстровій книзі №35 під реєстровим номером 57 на ім`я ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Кролевецькою державною нотаріальною конторою 09.08.1996 року за р.№2-1657. Загальна площею квартири становить 61,1 кв. м, житлова площа – 37,2 кв. м.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню як норми Кодексу про шлюб та сім`ю України, так і норми Сімейного кодексу України.

Відповідно до статті 22 КпШС України (у редакції, чинній на час придбання спірного майна) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку

Згідно із частиною першою статті 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Таким чином, набуття майна за час перебування у шлюбі створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію права спільної сумісної власності подружжя.

Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована.

Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Визнаючи право особистої приватної власності одного з подружжя на майно, суд повинен установити той факт, що джерелом його набуття були особисті кошти цієї особи. Такі обставини підлягають доведенню.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2020 року у справі № 286/1537/16-ц.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Доказів домовленості між співвласниками щодо розміру часток вказаної нерухомості суду не надано, отже частки співвласників є рівними.

Враховуючи, що спірна квартира набута сторонами за час шлюбу і презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, не спростована, беручи до уваги визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що вимога позивача про визнання за нею права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 , є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн. (а.с.14).

Відповідно до ст.ст.22, 28 КпШС України, ст. ст. 60, 68, 70 СК України, ст.ст.368, 372 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 206, 223, 247, 259, 265, 268, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України,-

в и р і ш и в :

позовну заяву ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , до ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , про визнання права власності на 1/2 частку квартири задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/2 (одну другу) частку квартири АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Суддя В. М. Придатко