Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №500/3425/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3425/26

02 жовтня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.02.2026 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою щодо перерахунку «Перехід на інший вид пенсії» (у разі втрати годувальника)». У відповідності до розписки-повідомлення реєстраційний номер заяви – 2330.

Заява позивачки про перерахунок – перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника розглядалася за принципом екстериторіальності спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, відповідно рішення про відмову у переведенні на пенсію у разі втрати годувальника прийнято спеціалістами вказаного управління.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області № 961170804693 від 26.02.2026 позивачу відмовлено в проведенні зазначеного перерахунку у зв`язку з відсутністю необхідних документів.

В рішенні Відповідач зазначив, що до заяви долучено акт-довідку від 16.02.2026 № 19, видану ТОВ «Керуюча компанія «БУДСЕРВІС», про фактичне проживання без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 . Зазначене ТОВ не являється структурною одиницею органів місцевого самоврядування та не наділено правом підтверджувати факт перебування на утриманні. Підтвердження факту сумісного проживання та перебування на утриманні показаннями сусідів не передбачено чинним законодавством. Також до звернення не долучено документи, які підтверджують стаж та заробітну плату, померлого годувальника ОСОБА_2 .

Відтак позивач вважає, що Відповідачем необґрунтовано та з порушенням норм законодавства не здійснено переведення позивачки з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника за її заявою від 19.02.2026, та відмовлено в перерахунку пенсії.

Ухвалою суду від 03.06.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через систему "Електронний суд" із відповідними письмовими доказами 15.06.2026. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

19.02.2026 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою щодо перерахунку «Перехід на інший вид пенсії» (у разі втрати годувальника)».

Заява позивачки про перерахунок – перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника розглядалася за принципом екстериторіальності спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Так, до заяви ОСОБА_1 долучила акт-довідку від 16.02.2026 № 19, видану ТОВ «Керуюча компанія «БУДСЕРВІС», про фактичне проживання без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене ТОВ не являється структурною одиницею органів місцевого самоврядування та не наділено правом підтверджувати факт перебування на утриманні. Підтвердження факту сумісного проживання та перебування на утриманні показаннями сусідів не передбачено чинним законодавством. Інших належних та допустимих доказів перебування ОСОБА_1 на утриманні її померлого чоловіка, заявницею не надано.

Також до звернення ОСОБА_1 не долучено документи, які підтверджують стаж та заробітну плату померлого годувальника ОСОБА_2 .

З урахуванням викладеного, прийнято рішення № 961170804693 від 26.02.2026 року про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії.

Враховуючи усе наведене вище вважаємо, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно та розсудливо.

Ухвалою суду від 03.08.2026 продовжено строк розгляду справи на 2 місяці.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.

На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Повний текст судового рішення складено після виходу головуючої судді у справі з основної щорічної відпустки, в порядку черговості.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за віком.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 10.02.2026 року.

Родинні відносини підтверджуються свідоцтвом про укладення шлюбу від 24.07.1975 року.

За життя чоловік позивачки також отримував щомісячно пенсію за віком в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

19.02.2026 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою щодо перерахунку «Перехід на інший вид пенсії» (у разі втрати годувальника)».

У відповідності до розписки-повідомлення реєстраційний номер заяви – 2330. Заява позивачки про перерахунок – перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника розглядалася за принципом екстериторіальності спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, відповідно рішення про відмову у переведенні на пенсію у разі втрати годувальника прийнято спеціалістами вказаного управління.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області № 961170804693 від 26.02.2026 позивачу відмовлено в проведенні зазначеного перерахунку у зв`язку з відсутністю необхідних документів.

В рішенні Відповідач зазначив, що до заяви долучено акт-довідку від 16.02.2026 № 19, видану ТОВ «Керуюча компанія «БУДСЕРВІС», про фактичне проживання без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 . Зазначене ТОВ не являється структурною одиницею органів місцевого самоврядування та не наділено правом підтверджувати факт перебування на утриманні. Підтвердження факту сумісного проживання та перебування на утриманні показаннями сусідів не передбачено чинним законодавством. Також до звернення не долучено документи, які підтверджують стаж та заробітну плату, померлого годувальника ОСОБА_2 .

Не погодившись із протиправним рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, загальнообов`язкового засади і державного механізми пенсійного функціонування страхування, системи призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі – Закон). Вказаний Закон набрав чинності з 01.01.2004 року.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 1 ст. 9 Закону передбачені види пенсійних виплат, а саме: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно до ч. 1 ст. 10 Закону у випадку, якщо особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), то їй призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Статтею 36 Закону передбачені умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Так, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається зазначеним у частині другій ст. 36 Закону членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії у разі встановлення III групи інвалідності, а в разі смерті особи пенсіонера - незалежно від тривалості страхового стажу. До членів сім`ї, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника віднесено чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Крім того, до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Частиною 3 ст. 45 Закону передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відповідно до п. 1.1 розділу 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі – Порядок № 22-1) заява про призначення, перерахунок, поновлення, продовження пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі орган, що призначає пенсію).

Відповідно до п. 2.3 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника надаються документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником, свідоцтво про смерть годувальника, документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника. До заяви про призначення пенсії членам сім`ї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника, або за поданими додатково документами відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону.

Відповідно до п. 2.8 Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Пунктами 2.11, 2.16 Порядку № 22-1 передбачено, що за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт. За документ, що засвідчує родинні стосунки, приймаються паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, а також рішення суду.

Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено поняття місце проживання, а саме це житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

А Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» визначено, що реєстрація місця проживання (перебування) особи – це внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено статус управителя багатоквартирного будинку тобто фізично особи - підприємця або юридичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності, який за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько побутових потреб.

Як вбачається із розписки-повідомлення та оскаржуваного рішення відповідача разом із заявою щодо перерахунку «Перехід на інший вид пенсії» (у разі втрати годувальника)» Позивачем було надано акт-довідку, свідоцтво про смерть годувальника та свідоцтво про шлюб.

У відповідності до свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_1 від 24.07.1975 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб 24.07.1975 року.

Згідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 10.02.2026 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, за час життя померлий чоловік позивачки отримував пенсію по за віком, що було основним доходом сім`ї, розмір пенсії становив близько 11500 грн, розмір доходу позивача у вигляді пенсії на момент смерті померлого годувальника становив 3038 грн, тому дохід чоловіка, який складався з пенсії, був основним джерелом існування ОСОБА_1 . Надати відомості про розмір пенсії чоловіка не виявляється можливим, бо вказану інформацію у зв`язку з конфіденційністю та належністю тільки до ОСОБА_2 не можна отримати від територіальних органів Пенсійного фонду України іншій особі, якої ці відомості не стосуються.

Відповідно до акту-довідки № 19 від 16.02.2026, який виданий Тернопільською філією товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Будсервіс», код 44533186, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 разом з покійним чоловіком ОСОБА_2 до дня його смерті та проживає на даний час. Також в довідці вказано паспортні дані позивачки та відомості про свідоцтва про смерть. Вказаний факт засвідчений підписами 3 сусідів у даному будинку.

Крім того, підписи сусідів засвідчений підписом безпосередньо керівника Тернопільської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Будсервіс» та печаткою. Тернопільська філія товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Будсервіс», код 44533186, є керуючою компанією -управителем за адресою м. Тернопіль, вул. Тарнавського, 12.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру основним видом діяльності Тернопільської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Будсервіс» є «управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту». Тобто вказаним актом-довідкою підтверджується спільне із чоловіком проживання позивачки за адресою АДРЕСА_1 .

Як було зазначено вище, відповідач оскаржуваним рішенням відмовив позивачу у переході з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, оскільки акт-довідка про сумісне проживання з померлим годувальником виданий не структурною одиницею органів місцевого самоврядування, і вказаний документ не може бути прийнятий за документ, що підтверджує факт перебування на утриманні померлого годувальника.

Тому необхідно зауважити, що пункт 2.11. Порядку №22-1 не містить імперативної норми щодо видання документу із зазначенням відомостей про місце проживання разом з годувальником за однією адресою лише органом місцевого самоврядування. Так, у пункті 2.11. Порядку № 22-1 вказано, що відповідні документи можуть бути видані, зокрема, органом місцевого самоврядування.

Отже, наданий позивачем відповідачу разом із заявою про перерахунок пенсії від 19.02.2026 акт-довідки № 19 від 16.02.2026, який виданий Тернопільською філією товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Будсервіс» про сумісне проживання з померлим годувальником, є документом, що може підтверджувати факт сумісного проживання з померлим чоловіком ОСОБА_2 на момент його смерті.

А ні Закон, а ні Порядок № 22-1 не передбачають формулювання саме за зареєстрованим місцем проживання. Вказані нормативні акти вказують саме на місце проживання. А місце проживання позивачки підтверджено вищевказаним актом довідкою за адресою, за якою також проживав і її померлий чоловік.

Також відповідачем в оскаржуваному рішенні додатково вказав про не надання документів, які підтверджують стаж та заробітну плату, померлого годувальника ОСОБА_2 .

Вказані документи є в наявності територіального органу Пенсійного фонду України, який здійснював прийом заяви у позивача, бо ОСОБА_2 був отримувачем пенсії за віком.

Крім того, позивач звернулася не за новим призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а саме з переведенням з одного виду пенсії на інший, який здійснюється на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Також необхідно зауважити, що відповідно до п. 4.2. Порядком № 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб ідентифікує заявника (його представника); реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів, видає особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру.

Крім того, ст. 64 Закону передбачено право територіальних органів Пенсійного фонду України отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.

Також відповідно до п. 3 ст. 44 Закону органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

А п. 3.3. Порядку № 22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію, надає допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії. Отже, працівниками Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області при прийнятті від Позивачки заяви не повідомляли її про необхідність надання будь-яких додаткових документів. В подальшому її заява за принципом екстериторіальності була направлена на розгляд в інший територіальний орган ПФУ - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, який також жодним чином не повідомив її про необхідність надання додаткових документів.

Тому, відповідач, будучи обізнаним про необхідність надання додаткових документів, не скористався своїм правом, передбаченим вищенаведеними нормами, щодо самостійного отримання від державних органів, підприємств, організацій і окремих осіб, необхідних відомостей для оформлення пенсії та для визначення права на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, або ж письмово повідомити позивачку про необхідність подання додаткових документів.

Отже, суд вважає, що у даному випадку відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації її права на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника з підстави не підтвердження нібито не підтвердження сумісного проживання з померлим годувальником та перебування на його утриманні, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності наданих для призначення пенсії документів.

Таким чином, враховуючи що наданими до заяви документами та матеріалами пенсійних справ позивачки та її померлого чоловіка, підтверджується факт сумісного проживання позивачки з померлим чоловіком ОСОБА_2 на момент його смерті та її перебування на його утриманні як дружини, що одержувала від померлого годувальника допомогу, що була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування, незважаючи на те, що й сама одержувала пенсію, тому ОСОБА_1 має право за бажанням перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_2 .

Своїми протиправними діями відповідач порушує конституційне право позивача на соціальний захист, яке передбачено ст. 46 Конституції України, та на отримання пенсії при наявності певних умов.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Наслідком цього, як вказує норми процесуального права, а саме ч. 3 ст. 245 КАС України, є те, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Зважаючи, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується право позивача на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, тому ефективним способом захисту порушеного права позивачки буде саме визнання протиправним та скасування рішення відповідача та зобов`язання його прийняти рішення про переведення позивачки з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника за її заявою від 19.02.2026.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, належним чином не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).

Оскільки, позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 1064.96 грн. згідно квитанції від 29.05.2026.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 961170804693 від 26.02.2026 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до заяви від 19.02.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника померлого чоловіка – ОСОБА_2 відповідно до заяви від 19.02.2026.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області сплачений судовий збір в розмірі 1064 грн (одна тисяча шістдесят чотири) 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 02 жовтня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження/місце проживання: просп. Соборний, 158Б,м. Запоріжжя,Запорізький р-н, Запорізька обл.,69005 код ЄДРПОУ/РНОКПП 20490012).

Головуючий суддя Подлісна І.М.