Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №480/2750/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року м. Суми Справа №480/2750/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Сидорука А.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Суть спору. Позиція сторін. Заяви сторін. Процесуальні дії суду.

Як зазначає позивач, під час проходження військової служби відповідач неправомірно виплачував грошове забезпечення, грошові допомоги для оздоровлення та матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових, з урахуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 у сумі 1762 грн, а не з урахуванням такої величини, визначеної станом на 1 січня календарного року.

Тому позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд: визнати протиправними дії відповідача, які полягають у не застосуванні пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 при нарахуванні позивачу грошового забезпечення із 29.01.2020 до 19.05.2023 (щомісячного грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки) в первісній редакції; зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити на користь позивача грошове забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, усіх щомісячних усіх щомісячних, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) за період з 29.01.2020 до 19.05.2023, із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови КМУ № 704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Постанови № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Судом було відкрито провадження у справі 09.04.2025.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки у спірний період він правомірно нараховував та виплачував позивачу грошове забезпечення, грошові допомоги для оздоровлення, матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018. Згідно з Постановою № 704 саме така величина застосовується для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на порушення позивачем строку звернення до суду з відповідним позовом, оскільки про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення за спірний період позивачу стало відомо після отримання листа від 04.04.2025 з додатками, тому ним подано до суду даний позов (08.04.2025) без порушення строків визначених ст. 233 КЗпП України.

Встановлені судом фактичні обставини. Висновки суду та їх мотиви.

З 29.01.2020 до 19.05.2023 позивач проходив військову службу у відповідача, що не заперечується сторонами.

Відповідно витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 10.06.2024 № 166 позивача з 10.06.2024 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Відповідно до карток особового рахунку військовослужбовця за 2020-2023 роки відповідачем виплачувалось позивачу грошове забезпечення, а також у листопаді 2020 року, у вересні 2021 року, у вересні 2022 року та січні 2023 року позивачу виплачено грошові допомоги на оздоровлення; у грудні 2021 року та у листопаді 2022 року виплачено матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Такі виплати у спірний період здійснені відповідачем із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018. Зазначене підтверджується відповідачем у відзиві на позовну заяву.

На звернення позивача Військова частина НОМЕР_1 , листом від 04.04.2025, повідомила про відсутність правових підстав для перерахунку грошового забезпечення за спірний період.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'' від 20.12.1991 № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Кабінет Міністрів України 30.08.2017 прийняв постанову № 704, якою затверджено схеми складових грошового забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в первісній редакції, яка була чинна до 31.01.2018) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Кабінет Міністрів України 21.02.2018 прийняв Постанову № 103. Пунктом 6 Постанови № 103 внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704, згідно яких цей пункт викладено у наступній редакції: установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Вказаними змінами запроваджено, що розміри посадових окладів та окладів за військовим званням розраховуються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 на відповідний коефіцієнт.

Окружний адміністративний суд м. Києва, рішенням від 16.10.2019 в адміністративній справі № 826/6453/18, яке 29.01.2020 залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції, визнав протиправним та нечинним п. 6 Постанови КМУ № 103.

Отже, з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/6453/18, тобто з 29.01.2020, пункт 6 Постанови № 103 втратив чинність, а інші нормативно-правові акти, які б надалі встановлювали порядок розрахунку посадових окладів та окладів за військове (спеціальне) звання, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, на відповідний коефіцієнт, відсутні.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" № 2017-ІІІ базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом.

Згідно з законами України про Державний бюджет України на відповідний рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2018 складає 1762 грн, з 01.01.2020 - 2102 грн, з 01.01.2021 - 2270 грн, з 01.01.2022 - 2481 грн, з 01.01.2023 - 2684 грн.

Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у військовослужбовців з 29.01.2020 виникло право на отримання грошового забезпечення, виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023.

Таким чином, відповідач не застосувавши у спірний період вказані вище алгоритми нарахування, допустив протиправну бездіяльність, яка не відповідає критеріям правомірності, встановленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що відповідач зобов`язаний був розраховувати спірні суми у період з 29.01.2020 до 31.12.2020, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 у сумі 2102 грн. У період з 01.01.2021 до 31.12.2021 - з урахуванням прожиткового мінімум для працездатних осіб, встановлено станом на 01.01.2021 у сумі 2270 грн. У період з 01.01.2022 до 31.12.2022 - з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 у сумі 2481 грн, а у період з 01.01.2023 до 19.05.2023 - з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2023 у сумі 2684 грн.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.09.2025 у справі № 420/32801/24 та від 09.09.2025 у справі № 420/6924/24.

Щодо позовних вимог про виплати грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

За правилами пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус, зокрема військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктами 4, 5 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналіз наведених положень Порядку №44 дає підстави для висновку, що виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення позивача, має здійснюватися одночасно з виплатою грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які набуто у зв`язку з виконанням позивачем обов`язків під час проходження служби, тому такі позовні вимоги необхідно задовольнити.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.04.2026 у справі № 140/6730/24, від 27.06.2024 у справі № 580/602/22 та від 27.07.2023 у справі № 380/813/22.

Отже, суд задовольняє позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 19.05.2023, грошових допомог для оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, та 01.01.2023, та зобов`язати відповідача нарахувати та виплати позивачу грошове забезпечення за період з 29.01.2020 до 19.05.2023, грошові допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, з урахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

При цьому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо перерахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2023 роки, оскільки відповідно до карток особового рахунку військовослужбовця за 2020 та 2023 роки позивачу не нараховувалася та не виплачувалася така допомога.

Судові витрати.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем інших судових витрат, то їх розподіл судом не здійснюється.

Керуючись статтями 90, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у відсутності нарахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 19.05.2023, грошових допомог для оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, та 01.01.2023.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) грошове забезпечення за період з 29.01.2020 до 19.05.2023, грошові допомоги для оздоровлення за 2020-2023 роки, матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021-2022 роки, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, з урахуванням виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

5. Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І. Сидорук