Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №460/12392/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 жовтня 2026 рокум. Рівне№460/12392/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доІНФОРМАЦІЯ_1 Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2

про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови військово-лікарської комісії, оформлену у вигляді довідки ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) №2026-0202-1928-0310-3 від 02.02.2026, за результатами проведеного 02.02.2026 медичного огляду; визнання протиправним та скасування наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 02.02.2026 №227 “Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період” в частині призову на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 ; визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 02.02.2026 №33 в частині (п. 1.15 наказу) зарахування солдата до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 в якості курсанта навчального взводу навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки; зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 звільнити з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 10.07.2026 року відкрито спрощене провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02.02.2026 його було примусово доставлено до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та направлено на проходження військово-лікарської комісії, за результатами якої визнано придатним до військової служби, після чого призвано на військову службу під час мобілізації та зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Вважає, що процедура його призову та проведення медичного огляду здійснена з порушенням вимог законодавства, зокрема без належного оповіщення, вручення повістки та врахування наявних медичних документів щодо захворювань центральної нервової системи і психічного стану здоров`я. Вказує, що військово-лікарською комісією не забезпечено повного та об`єктивного обстеження, а його придатність до військової служби визначено без урахування раніше встановлених діагнозів. На підтвердження своїх доводів посилається на медичні документи та лист 16 Регіональної військово-лікарської комісії від 04.06.2026 №1190/7181 щодо необхідності проведення повторного медичного огляду госпітальною військово-лікарською комісією. У зв`язку із цим вважає оскаржувані рішення та дії відповідачів протиправними і просить їх скасувати, зобов`язавши військову частину НОМЕР_1 звільнити його з військової служби та виключити зі списків особового складу.

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_6 - подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що 02.02.2026 позивача було доставлено працівниками поліції до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зв`язку з порушенням правил військового обліку, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і сформованим 11.06.2025 зверненням №Е2414114. Вказує, що позивача взято на військовий облік, направлено на медичний огляд, за результатами якого відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 02.02.2026 №2026-0202-1928-0310-3 визнано придатним до військової служби, з чим він ознайомився під особистий підпис. Наголошує, що станом на дату призову позивач не мав оформленої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не перебував на спеціальному обліку як заброньований та не подавав відповідних заяв і підтвердних документів. За таких обставин вважає, що призов ОСОБА_1 на військову службу відповідно до наказу від 02.02.2026 №227 здійснено в межах наданих повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, а підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій заперечує проти доводів відповідача та зазначає, що останнім не надано належних доказів вручення йому повісток, законності адміністративного затримання та доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також дотримання встановленої процедури направлення на військово-лікарську комісію. Вказує, що сама наявність у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відмітки про порушення правил військового обліку не підтверджує правомірності його затримання та подальшого призову. Наголошує, що медичний огляд проведено без належного врахування наявних захворювань та медичної документації, а також без надання достатнього часу для її підготовки і подання. Вважає, що відповідачами порушено встановлену законодавством процедуру оповіщення, направлення на медичний огляд та призову на військову службу під час мобілізації, у зв`язку із чим наполягає на задоволенні позовних вимог.

Розглянувши заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є військовозобов`язаним, який перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_1 ), що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.06.2025 у зв`язку з неуточненням позивачем військово-облікових даних через електронну інформаційну взаємодію між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та інформаційною системою Міністерства внутрішніх справ України сформовано звернення №Е2414114 до відділення поліції №3 (смт Макарів) Бучанського районного управління поліції ГУНП у Київській області щодо доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зв`язку з порушенням законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Судом встановлено, що 02.02.2026 ОСОБА_1 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів станом на зазначену дату позивач мав відмітку про порушення правил військового обліку, не перебував на спеціальному обліку як заброньований та не мав оформленої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.02.2026 позивача взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_6 та направлено для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ).

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 02.02.2026 №2026-0202-1928-0310-3 за результатами медичного огляду позивачу встановлено діагнози: «Полінейропатія нижніх кінцівок, неуточнена сенсомоторна форма, незначне порушення функції периферичної нервової системи. Міопічний астигматизм ступеня 0,5 діоптрій обох очей». На підставі статті 23 «в» графи II Розкладу хвороб ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.

Поряд із цим, як вбачається з медичних документів, наданих позивачем, відповідно до довідки лікарсько-консультативної комісії від 02.03.2010 та епікризу КЗ «Київська обласна психоневрологічна лікарня №2» у позивача раніше діагностовано резидуально-органічне ураження центральної нервової системи у формі інтелектуальної недостатності, розлади комунікативних функцій поведінки та дислалію.

Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого КЗ «Київська обласна психоневрологічна лікарня №2» від 20.12.2013 позивачу встановлено діагноз «Резидуально-органічне ураження ЦНС з астено-невротичною симптоматикою, з інтелектуальним розвитком, що відповідає низькій віковій нормі».

Як вбачається з матеріалів справи, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.02.2026 №227 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період» ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації та направлено для її проходження до військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.02.2026 №33, пункту 1.15, солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини як курсанта навчального взводу навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки.

Згідно з довідкою КНП «Макарівська БЛІЛ» від 10.03.2026 позивач перебуває під наглядом лікаря-психіатра з 2009 року. Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого КНП «Макарівська БЛ» від 12.03.2026 у позивача діагностовано органічне ураження головного мозку резидуально-органічного генезу з астено-невротичним синдромом та незначним інтелектуально-мнестичним зниженням.

Як вбачається з консультаційного висновку спеціаліста від 13.03.2026, позивачу встановлено діагноз «Органічний розлад особистості з легким мнестичним зниженням. Дислалія».

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого КП «Острозька ОПЛ» від 13.04.2026 у позивача діагностовано емоційно лабільний астенічний розлад органічного генезу, а також захворювання хребта з відповідними неврологічними проявами.

Як вбачається з матеріалів справи, не погоджуючись із постановою військово-лікарської комісії від 02.02.2026, позивач звернувся зі скаргою до 16 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, у якій просив скасувати постанову про придатність до військової служби та призначити повторний медичний огляд.

За результатами розгляду зазначеної скарги 16 Регіональною військово-лікарською комісією листом від 04.06.2026 №1190/7181 повідомлено про необхідність направлення ОСОБА_1 на медичний огляд госпітальною військово-лікарською комісією за територіальним принципом, у зв`язку із чим командиру військової частини НОМЕР_1 надано відповідну вказівку щодо направлення позивача на такий огляд у місячний строк.

З урахуванням наведених обставин, не погоджуючись із постановою військово-лікарської комісії від 02.02.2026 №2026-0202-1928-0310-3, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.02.2026 №227 у частині його призову на військову службу та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.02.2026 №33 у частині зарахування до списків особового складу військової частини, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання зазначених рішень протиправними та їх скасування, а також зобов`язання військової частини НОМЕР_1 звільнити його з військової служби з подальшим виключенням зі списків особового складу військової частини.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану», затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває станом на час розгляду даної справи.

Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 Про загальну мобілізацію, затвердженим Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, оголошено та постановлено провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався та триває станом на час розгляду даної справи.

Приписами ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.12.2015 за №389-VIII (далі по тексту - Закон №389-VIII) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 за №2232-XII (далі по тексту - Закон №2232-XII).

Частинами 1-3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.2 Закону №2232-ХІІ, проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.37 Закону №2232-ХІІ взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України підлягають, крім іншого, військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.

За приписами ч.1 ст.39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 за №3543-XII (далі по тексту - Закон №3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Частиною 2 ст. 4 Закону №3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Частина 5 ст.22 Закону № 3543-XII передбачає, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з ч.7 ст.23 Закону №3543-ХІІ перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 24 Закону №2232-XII унормований порядок початку, призупинення і закінчення проходження військової служби.

Відповідно до пункту 4 частини 1 та частини 3 статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі по тексту - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За змістом приписів п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:

ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб;

оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі по тексту - Порядок №560).

Пунктом 3 Порядку №560 передбачено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Відповідно до п.25 Порядку №560 громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Відповідно до п.81 Порядку №560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.

Відповідно до частини 10 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи. Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту - Положення №402).

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з пунктом 1.2 розділу І Положення №402 медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти, ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв ; осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання, компонентами ракетного палива, джерелами електромагнітних полів, лазерного випромінювання, мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України.

Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію конкретних статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 та від 12 лютого 2021 року у справі №820/5570/16, де зроблено правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби.

У постанові від 10 лютого 2022 року у справі №160/7153/20 Верховний Суд наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.

Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу, при цьому у суду наявний обов`язок перевірити правомірність проходження медичного огляду військовозобов`язаного на предмет дотримання відповідної процедури його проведення.

Щодо правомірності постанови військово-лікарської комісії, оформленої довідкою від 02.02.2026 №2026-0202-1928-0310-3, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 02.02.2026 ОСОБА_1 пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_2 ).

За результатами зазначеного огляду військово-лікарською комісією прийнято постанову, оформлену довідкою від 02.02.2026 №2026-0202-1928-0310-3, відповідно до якої позивачу встановлено діагнози: «Полінейропатія нижніх кінцівок, неуточнена сенсомоторна форма, незначне порушення функції периферичної нервової системи. Міопічний астигматизм ступеня 0,5 діоптрій обох очей» та на підставі статті 23 «в» графи II Розкладу хвороб визнано придатним до військової служби.

Правове регулювання порядку проведення військово-лікарської експертизи здійснюється відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 (далі — Положення №402).

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу II Положення №402 медичний огляд включає вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду з метою визначення ступеня придатності до військової служби з винесенням письмового висновку (постанови).

Згідно з пунктом 3.1 глави 3 розділу II Положення №402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться військово-лікарськими комісіями за відповідним направленням. Під час такого огляду передбачено обстеження військовозобов`язаного лікарями визначених спеціальностей, зокрема невропатологом та психіатром, а за медичними показаннями — іншими спеціалістами.

Положенням №402 також передбачено обов`язок лікарів, які входять до складу військово-лікарської комісії, ознайомлюватися з медичними записами в електронній системі охорони здоров`я та іншими медичними документами, які надає військовозобов`язаний і які характеризують стан його здоров`я.

Отже, визначення ступеня придатності особи до військової служби передбачає не лише проведення медичного огляду лікарями відповідних спеціальностей, а й належне дослідження відомостей про стан здоров`я особи, зокрема раніше встановлених діагнозів, результатів обстежень та лікування, які можуть мати значення для прийняття постанови військово-лікарської комісії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на обґрунтування своїх доводів надав медичні документи, які містять відомості про захворювання центральної нервової системи та психоневрологічні розлади, встановлені йому протягом тривалого часу.

Так, відповідно до довідки лікарсько-консультативної комісії від 02.03.2010 та епікризу КЗ «Київська обласна психоневрологічна лікарня №2» у позивача діагностовано резидуально-органічне ураження центральної нервової системи у формі інтелектуальної недостатності, розлади комунікативних функцій поведінки та дислалію.

Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого зазначеного закладу від 20.12.2013 позивачу встановлено діагноз «Резидуально-органічне ураження ЦНС з астено-невротичною симптоматикою, з інтелектуальним розвитком, що відповідає низькій віковій нормі».

Крім того, відповідно до довідки КНП «Макарівська БЛІЛ» від 10.03.2026 ОСОБА_1 перебуває під наглядом лікаря-психіатра з 2009 року.

Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого КНП «Макарівська БЛ» від 12.03.2026 у позивача діагностовано органічне ураження головного мозку резидуально-органічного генезу з астено-невротичним синдромом та незначним інтелектуально-мнестичним зниженням.

Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста від 13.03.2026 позивачу встановлено діагноз «Органічний розлад особистості з легким мнестичним зниженням. Дислалія».

Також відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого КП «Острозька ОПЛ» від 13.04.2026 у позивача діагностовано емоційно лабільний астенічний розлад органічного генезу та захворювання хребта з неврологічними проявами.

Оцінюючи наведені документи, суд враховує, що частина з них складена до проведення оскаржуваного медичного огляду 02.02.2026, тоді як інші — після зазначеної дати.

Водночас медичні документи, складені після проведення військово-лікарської експертизи, у сукупності з раніше встановленими діагнозами свідчать про необхідність належного дослідження стану здоров`я позивача, зокрема з урахуванням тривалості та характеру відповідних захворювань.

При цьому суд звертає увагу, що в довідці військово-лікарської комісії від 02.02.2026 №2026-0202-1928-0310-3 відображено лише діагнози щодо полінейропатії нижніх кінцівок та міопічного астигматизму.

Відомості про раніше встановлені позивачу захворювання центральної нервової системи, інтелектуальні та комунікативні порушення у зазначеній довідці відсутні.

Як зазначає позивач, у картці обстеження та медичного огляду лікарем-психіатром зроблено запис «психопатологій не виявлено».

Однак із матеріалів справи не вбачається, що під час проведення медичного огляду військово-лікарською комісією були досліджені медичні документи, складені до 02.02.2026, які містять відомості про раніше встановлені позивачу психоневрологічні захворювання, або надано оцінку їх значенню для визначення ступеня придатності до військової служби.

Зокрема, відсутні відомості про дослідження військово-лікарською комісією довідки лікарсько-консультативної комісії від 02.03.2010, епікризу КЗ «Київська обласна психоневрологічна лікарня №2» та виписки з медичної карти стаціонарного хворого від 20.12.2013.

Поряд із цим, відповідачем не надано доказів того, що відповідні медичні відомості були перевірені, досліджені та враховані під час прийняття оскаржуваної постанови.

Суд зазначає, що сам по собі запис лікаря-психіатра про відсутність психопатології на момент огляду без підтвердження дослідження наявного медичного анамнезу не дає можливості встановити, чи було військово-лікарською комісією належним чином оцінено попередні діагнози та їх можливий вплив на ступінь придатності позивача до військової служби.

При цьому суд не надає самостійної медичної оцінки встановленим діагнозам та не визначає ступінь придатності позивача до військової служби, оскільки вирішення таких питань належить до компетенції військово-лікарських комісій.

Предметом судової перевірки у цій частині є дотримання військово-лікарською комісією встановленої процедури медичного огляду, повнота дослідження обставин, що мають значення для прийняття постанови, та її обґрунтованість.

Суд також враховує, що позивач оскаржив постанову військово-лікарської комісії до 16 Регіональної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України.

Як вбачається з листа 16 Регіональної військово-лікарської комісії від 04.06.2026 №1190/7181, за результатами розгляду звернення позивача командиру військової частини НОМЕР_1 надано вказівку направити ОСОБА_1 для проведення медичного огляду госпітальною військово-лікарською комісією за територіальним принципом у місячний строк.

Зазначений лист не є самостійним підтвердженням неправомірності встановленого 02.02.2026 ступеня придатності позивача до військової служби, однак свідчить про необхідність проведення додаткового медичного огляду компетентною військово-лікарською комісією.

У сукупності з наявними медичними документами та відсутністю належного підтвердження їх дослідження під час первинного огляду зазначена обставина має істотне значення для оцінки повноти проведеної військово-лікарської експертизи.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, саме суб`єкт владних повноважень повинен надати належні та допустимі докази того, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням вимог законодавства, з урахуванням усіх істотних обставин.

Водночас відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що під час медичного огляду позивача 02.02.2026 військово-лікарською комісією було належним чином досліджено медичні документи щодо раніше встановлених захворювань центральної нервової системи, з`ясовано їх характер та враховано відповідні відомості під час визначення ступеня придатності до військової служби.

За таких обставин суд доходить висновку, що оскаржувана постанова військово-лікарської комісії прийнята без підтвердження повного та всебічного дослідження стану здоров`я позивача, а відтак не відповідає критерію обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, визначеному пунктом 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому наявність у позивача відповідних захворювань сама по собі не свідчить про його непридатність до військової служби, однак вимагає належної медичної оцінки компетентною військово-лікарською комісією з урахуванням усієї медичної документації.

З огляду на викладене суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_2 ), оформленої довідкою від 02.02.2026 №2026-0202-1928-0310-3.

Щодо належного способу захисту порушеного права позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень, а також зобов`язати відповідача вчинити певні дії.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що саме лише скасування постанови військово-лікарської комісії від 02.02.2026 не забезпечить повного відновлення порушеного права позивача на належне визначення ступеня його придатності до військової служби.

Встановлені судом обставини свідчать про необхідність повторного проведення медичного огляду з урахуванням усієї медичної документації, яка характеризує стан здоров`я позивача, зокрема документів щодо раніше встановлених захворювань центральної нервової системи та психоневрологічних розладів.

Водночас суд не вправі підміняти компетентний орган військово-лікарської експертизи та самостійно визначати медичні показання, остаточний діагноз або ступінь придатності особи до військової служби.

Таким чином, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання уповноваженого суб`єкта забезпечити проведення повторного медичного огляду ОСОБА_1 військово-лікарською комісією з урахуванням усієї наявної медичної документації, раніше встановлених діагнозів та дійсного стану його здоров`я на момент повторного огляду.

При цьому суд враховує лист 16 Регіональної військово-лікарської комісії від 04.06.2026 №1190/7181, яким уже визначено необхідність направлення позивача на медичний огляд госпітальною військово-лікарською комісією.

З урахуванням зазначеного, з метою ефективного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов`язати відповідного суб`єкта владних повноважень забезпечити проведення повторного медичного огляду позивача з дотриманням вимог Положення №402 та врахуванням усіх медичних документів, які мають значення для визначення ступеня його придатності до військової служби.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів про призов на військову службу і зарахування до списків особового складу військової частини суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.02.2026 №227 ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.02.2026 №33, пункту 1.15, позивача зараховано до списків особового складу військової частини як курсанта навчального взводу навчальної роти 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 02.02.2026 позивач перебував у статусі військовозобов`язаного, не мав оформленої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та не перебував на спеціальному обліку як заброньований.

На момент прийняття наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.02.2026 №227 існувала постанова військово-лікарської комісії від 02.02.2026 №2026-0202-1928-0310-3, відповідно до якої позивача визнано придатним до військової служби.

Зазначена постанова на момент здійснення призову не була скасована чи змінена уповноваженим органом або судом.

Отже, на час прийняття оскаржуваного наказу про призов ІНФОРМАЦІЯ_6 виходив із чинної постанови військово-лікарської комісії, яка визначала позивача придатним до військової служби.

Суд зазначає, що встановлені під час розгляду справи недоліки проведення медичного огляду не свідчать автоматично про протиправність усіх подальших рішень, прийнятих на підставі відповідної постанови військово-лікарської комісії.

Правомірність наказів про призов та зарахування до списків особового складу військової частини підлягає оцінці з урахуванням обставин, які існували на момент їх прийняття, а також повноважень відповідних посадових осіб.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що станом на 02.02.2026 ІНФОРМАЦІЯ_10 або командуванню військової частини НОМЕР_1 було відомо про скасування постанови військово-лікарської комісії чи існували інші належним чином оформлені рішення, які виключали можливість призову позивача на військову службу.

Відтак суд доходить висновку, що відповідачі, приймаючи зазначені накази, діяли в межах наданих їм повноважень, виходячи з наявних на той момент військово-облікових документів та постанови військово-лікарської комісії про придатність позивача до військової служби.

Водночас суд враховує, що за результатами повторного медичного огляду може бути прийнято нову постанову військово-лікарської комісії, яка визначатиме ступінь придатності позивача до військової служби з урахуванням усієї медичної документації та фактичного стану його здоров`я.

Саме результати такого огляду можуть становити підставу для прийняття відповідних кадрових рішень у порядку, визначеному законодавством.

За таких обставин суд вважає, що вимоги про визнання протиправними та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.02.2026 №227 у частині призову позивача, а також наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.02.2026 №33 у частині зарахування його до списків особового складу є передчасними та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби та виключити його зі списків особового складу суд зазначає наступне.

Підстави звільнення військовослужбовців з військової служби визначені статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Звільнення військовослужбовця за станом здоров`я здійснюється за наявності передбачених законом підстав, підтверджених відповідною постановою військово-лікарської комісії.

Як встановлено судом, станом на час виникнення спірних правовідносин позивач був визнаний придатним до військової служби на підставі постанови військово-лікарської комісії від 02.02.2026.

Наявні у матеріалах справи медичні документи свідчать про захворювання позивача та необхідність їх належної оцінки, однак самі по собі не замінюють постанови компетентної військово-лікарської комісії щодо ступеня придатності особи до військової служби.

Водночас судом не встановлено наявності постанови військово-лікарської комісії, якою ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби та яка могла б становити належну правову підставу для його звільнення за станом здоров`я.

Отже, на момент розгляду справи відсутні достатні правові підстави для покладення на військову частину НОМЕР_1 обов`язку звільнити позивача з військової служби та виключити його зі списків особового складу.

Суд зазначає, що результати повторного медичного огляду можуть вплинути на подальше проходження позивачем військової служби, однак до прийняття відповідного рішення компетентною військово-лікарською комісією вимога про звільнення з військової служби ґрунтується на припущенні щодо можливого встановлення іншого ступеня придатності.

При цьому адміністративний суд не може наперед визначати результати повторної військово-лікарської експертизи та зобов`язувати військову частину прийняти кадрове рішення, правові підстави для якого на час розгляду справи належним чином не встановлені.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити його зі списків особового складу військової частини є передчасними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Зокрема, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_2 ), оформленої довідкою від 02.02.2026 №2026-0202-1928-0310-3, підлягають задоволенню з огляду на непідтвердження повноти дослідження медичної документації та належного врахування стану здоров`я позивача.

З метою ефективного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов`язати уповноваженого суб`єкта забезпечити проведення повторного медичного огляду ОСОБА_1 з урахуванням усієї наявної медичної документації, раніше встановлених діагнозів та фактичного стану його здоров`я.

У задоволенні решти позовних вимог щодо скасування наказів про призов на військову службу, зарахування до списків особового складу військової частини, а також зобов`язання звільнити позивача з військової служби та виключити його зі списків особового складу слід відмовити як передчасних, оскільки до проведення повторного медичного огляду та прийняття відповідної постанови військово-лікарської комісії відсутні належні правові підстави для застосування такого способу судового захисту.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії, оформлену у вигляді довідки ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) №2026-0202-1928-0310-3 від 02.02.2026р., за результатами проведеного 02.02.2026р. медичного огляду ОСОБА_1 .

Зобов`язати ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 (Дубровиця) забезпечити проведення повторного медичного огляду ОСОБА_1 з дотриманням вимог Положення №402 та врахуванням усіх медичних документів, які мають значення для визначення ступеня його придатності до військової служби та дійсного стану здоров`я.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 судовий збір на користь ОСОБА_1 у сумі 532,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 19 жовтня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 ) Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 ) Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_11 ( АДРЕСА_5 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )

Суддя Н.В. Друзенко