Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №383/490/26 — Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 383/490/26

Номер провадження по справі 2/387/726/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :

головуючого судді Майстер І.П.

за участю секретаря судового засідання Полюхович Т.А.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

УСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 22.04.2026 надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 30 375,90 грн, за договором №5247326 від 14.01.2025.

ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»» обґрунтовує свій позов тим, що відповідно до умов кредитного договору №5247326 від 14.01.2025, укладеного між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 , банк надав відповідачу кредит в сумі 7000 гривень, строком на 360 днів. 30.10.2025 на підставі договору факторингу №30/10/2025 за плату відступило, а ТОВ "ФК"Фінтраст Капітал" набуло грошової вимоги до відповідача. У зв`язку з тим, що відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, має заборгованість по кредитному договору в сумі 30 375,90 грн, яку в добровільному порядку відшкодувати відмовляється, ТОВ "ФК"Фінтраст Капітал" вимушене звернутися до суду з відповідним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В позовні заяві зазначено, що просять справу слухати за їх відстуності позовні вимоги підтримують.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся. Судом здійснювались виклики відповідачки відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, а також шляхом направлення на зареєстровану адресу місця проживання відповідача судової повістки з матеріалами справи.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, ухвалою від 27.04.2026 відкрив провадження у справі, вирішив розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 17.08.2026 постановлено про заочний розгляд справи та винесення заочного рішення суду.

З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань від 2 грудня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» зареєстроване як юридична особа 27 жовтня 2021 року. Основним видом його економічної діяльності є надання інших видів кредитування (КВЕД 64.92) (а. с. 88–91).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань від 18 січня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» зареєстроване як юридична особа (а. с. 103).

Судом установлено, що 14 січня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 5247326 про надання споживчого кредиту за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи.

Зі змісту зазначеного договору вбачається, що він укладений в електронній формі, а його умовами визначено суму кредиту, строк користування ним, процентну ставку, порядок нарахування процентів, строки та періодичність здійснення платежів, а також права й обов`язки сторін.

Згідно з пунктами 1.2–1.3 договору сума кредиту становить 7 000,00 грн, строк кредитування — 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів передбачена кожні 30 днів, а конкретні дати повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки, що є додатком № 1 до договору.

Відповідно до пункту 1.4.1 договору стандартна процентна ставка становить 0,95 % за кожен день користування кредитом та застосовується протягом строку кредитування, визначеного пунктом 1.3 договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору кредитодавець надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Пунктом 5.1.3 договору передбачено право ТОВ «Лінеура Україна» укладати договори про відступлення права вимоги за цим договором або договори факторингу з третіми особами без отримання окремої згоди споживача.

Досліджуючи зміст договору та додатка № 1 до нього, суд установив, що загальна сума платежів за весь розрахунковий період визначена в розмірі 31 640,00 грн, із яких 7 000,00 грн — сума кредиту, а 23 940,00 грн — проценти за користування кредитом. Реальна річна процентна ставка, зазначена в договорі, становить 2 639,62 % річних.

Отже, зазначені документи підтверджують погодження сторонами істотних умов кредитування, зокрема суми кредиту, строку його надання, процентної ставки та загальної вартості кредиту. Водночас наведені в додатку розрахункові показники характеризують вартість кредиту за передбачений договором період і самі по собі не підтверджують розміру фактичної заборгованості на конкретну дату.

Факт укладення договору в електронній формі та погодження його умов підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами, зокрема відомостями про електронне підписання договору та перерахування кредитних коштів.

На підтвердження фактичного надання кредиту судом досліджено інформацію АТ КБ «ПриватБанк» від 12 травня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260506/67464-БТ, згідно з якою на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , на яку 14 січня 2025 року здійснено переказ коштів у сумі 7 000,00 гривень.

Крім того, відповідно до листа ТОВ «ПейТек» від 3 листопада 2025 року № 20251103-258, між цим товариством та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір про надання платіжних послуг із переказу коштів без відкриття рахунку. У зазначеному листі підтверджено успішне перерахування 14 січня 2025 року коштів у сумі 7 000,00 грн на платіжну картку клієнта ТОВ «Лінеура Україна». Також наведено ідентифікатори транзакції, дату та час її створення, прийняття в роботу й виконання.

Наведені докази узгоджуються між собою в частині дати, суми переказу та платіжного засобу, на який перераховано кредитні кошти, і підтверджують виконання первісним кредитодавцем свого обов`язку з надання кредиту відповідачу.

Водночас на підтвердження розміру заборгованості позивачем подано розрахунок заборгованості за договором № 5247326 від 14 січня 2025 року, згідно з яким за відповідачем обліковується заборгованість у загальному розмірі 30 375,90 гривень.

Окремо позивач зазначає про нарахування процентів за 71 календарний день користування кредитом у розмірі 4 721,50 гривень.

Перевіряючи наведені розрахунки, суд виходить із того, що за встановленої договором процентної ставки 0,95 % на день від суми кредиту 7 000,00 грн розмір процентів за один день користування кредитом становить 66,50 грн, а за 71 календарний день — 4 721,50 гривень.

Таким чином, арифметичний розрахунок процентів за 71 календарний день відповідає зазначеній у договорі процентній ставці. Разом із тим правильність визначення загального розміру заборгованості потребує перевірки з урахуванням періоду, за який нараховано проценти, умов договору, фактичних платежів відповідача, а також обмежень, установлених законодавством про споживче кредитування.

Суд бере до уваги, що розрахунок заборгованості, складений кредитодавцем або новим кредитором, є письмовим доказом, який підлягає оцінці разом з іншими матеріалами справи, але сам по собі не має наперед установленої доказової сили.

Щодо переходу права вимоги до позивача.

З матеріалів справи вбачається, що 30 жовтня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу № 30/10/2025, на підставі якого первісний кредитор передав новому кредитору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами відповідно до реєстру боржників.

На підтвердження переходу права вимоги позивачем надано копію договору факторингу з додатками, зокрема реєстром боржників, у якому містяться відомості про кредитний договір № 5247326 від 14 січня 2025 року та заборгованість за ним.

Досліджуючи зазначені документи, суд ураховує, що договір факторингу визначає правову підставу переходу права вимоги, тоді як реєстр боржників конкретизує вимоги, передані новому кредитору, зокрема шляхом ідентифікації відповідного кредитного договору та боржника.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином — відступлення права вимоги.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на наведене договір факторингу та реєстр боржників підтверджують правову підставу набуття позивачем права грошової вимоги до відповідача. При цьому обсяг права вимоги визначається не лише відомостями реєстру, а й змістом первісного кредитного договору та належно підтвердженим розміром заборгованості.

Крім того, позивачем надано копію повідомлення ТОВ «Лінеура Україна» від 31 жовтня 2025 року про відступлення права вимоги за кредитним договором та передачу персональних даних новому кредитору — ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал». У повідомленні зазначено найменування нового кредитора, його контактні дані та реквізити для здійснення платежів. До повідомлення додано відомості про SMS-повідомлення, надіслане відповідачу 31 жовтня 2025 року.

Зазначений документ підтверджує вчинення первісним кредитором дій щодо повідомлення боржника про відступлення права вимоги. Водночас сам факт формування або відправлення SMS-повідомлення має оцінюватися з урахуванням наявних у справі доказів його доставки та змісту повідомлення.

Таким чином, досліджені судом докази свідчать про укладення кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів і передання права вимоги за цим договором позивачу. Однак висновок про розмір заборгованості, що підлягає стягненню, повинен ґрунтуватися на перевіреному розрахунку з урахуванням умов договору та фактичних обставин виконання зобов`язання.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір — це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ — це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 цього Закону для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис, накладанням якого завершується створення електронного документа.

Пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором — це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, які додаються до інших електронних даних особою, що прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом направлення однією стороною пропозиції його укласти та прийняття такої пропозиції іншою стороною. Якщо електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів.

За змістом частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором передбачено повернення позики частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник — повернути кредит і сплатити проценти.

Дослідивши письмові докази, суд установив, що 14 січня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір № 5247326 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 7 000,00 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів за користування кредитом.

Факт укладення договору в електронній формі підтверджується відповідними документами щодо оформлення кредиту, а факт перерахування кредитних коштів — інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 12 травня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260506/67464-БТ та листом ТОВ «ПейТек» від 3 листопада 2025 року № 20251103-258, згідно з якими 14 січня 2025 року на платіжну картку відповідача перераховано 7 000,00 гривень.

Отже, суд доходить висновку, що первісний кредитодавець виконав свій обов`язок із надання кредиту, а між сторонами виникли договірні правовідносини, зміст яких визначається умовами укладеного договору та нормами цивільного законодавства.

Водночас суд не погоджується з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, у частині всіх заявлених до стягнення платежів, оскільки кожна складова заборгованості має бути перевірена окремо з огляду на її правову природу, період нарахування та відповідність вимогам законодавства.

Щодо процентів за користування кредитом, суд зазначає, що відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Разом із тим право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом не є необмеженим у часі та має здійснюватися відповідно до погоджених сторонами умов договору і вимог законодавства.

Як убачається з пункту 1.3 договору № 5247326 від 14 січня 2025 року, строк кредитування становив 360 днів — до 9 січня 2026 року. Пунктом 1.4.1 договору передбачено стандартну процентну ставку в розмірі 0,95 % за кожен день користування кредитом.

Згідно з наданими позивачем документами загальний розмір процентів, заявлених до стягнення, становить 19 875,92 грн, з яких: - 15 154,42 грн — проценти, нараховані первісним кредитодавцем ТОВ «Лінеура Україна» за період з 14.01.2025 по 30.10.2025; 4721,50 грн — проценти, нараховані позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» за 71 календарний день за період з 31.10.2025 по 09.01.2026.

Оцінюючи правомірність зазначених нарахувань, суд виходить із такого.

Проценти в розмірі 15 154,42 грн, нараховані первісним кредитодавцем та за своєю правовою природою є платою за користування кредитом відповідно до статті 1048 ЦК України. Однак для їх стягнення позивач повинен надати можливість перевірити період нарахування, застосовану процентну ставку, базу нарахування та відповідність розрахунку умовам договору.

За стандартної ставки 0,95 % на день від суми кредиту 7 000,00 грн проценти за повний день користування кредитом становлять 66,50 грн. Водночас сума 15 154,42 грн підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком.

Отже, без встановлення періоду та механізму нарахування суми 15 154,42 грн суд не має підстав визнавати її обґрунтованою виключно на підставі загального розрахунку заборгованості або витягу з реєстру боржників.

Щодо процентів у розмірі 4 721,50 грн, нарахованих новим кредитором за 71 календарний день, суд зазначає таке.

Арифметично зазначена сума відповідає нарахуванню процентів за ставкою 0,95 % на день від суми кредиту 7 000,00 грн протягом 71 дня.

Таким чином, розмір зазначених процентів є арифметично правильним за умови застосування вказаної ставки до всієї суми кредиту протягом усіх 71 дня.

Суд має встановив, що відповідний період не перетинається з періодом, за який первісним кредитодавцем уже нараховано проценти, та що нарахування здійснено в межах строку кредитування, передбаченого договором.

Сам по собі факт переходу права вимоги до нового кредитора не створює права на повторне нарахування процентів за той самий період, за який вони вже були нараховані первісним кредитором.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Тому новий кредитор вправі вимагати проценти за користування кредитом у межах прав, що перейшли до нього, але не може збільшувати заборгованість шляхом повторного нарахування платежів за один і той самий період.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 викладено правовий висновок, відповідно до якого право кредитодавця нараховувати договірні проценти за користування кредитом обмежується погодженим сторонами строком кредитування. Після закінчення цього строку кредитор не має права продовжувати нарахування процентів за статтею 1048 ЦК України лише на тій підставі, що позичальник не повернув кредит.

Отже, проценти в розмірі 4 721,50 грн підлягають стягненню з відповідача, так як позивач підтвердив, що вони нараховані за період, який не охоплюється попереднім нарахуванням первісного кредитодавця, та не виходить за межі погодженого строку кредитування.

Крім того, суд ураховує вимоги статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до цієї статті, не може перевищувати 1 %. Водночас передбачена договором ставка 0,95 % за день та нарахування процентів доводиться поданим до суду розрахунком.

Таким чином, суд вважає, що вимоги про стягнення процентів у розмірі 19 875,92 грн підлягають задоволенню.

Щодо штрафних санкцій, нарахованих у період дії воєнного стану суд зазначає, що до складу заборгованості позивач включив штрафні санкції в розмірі 3 500,00 гривень.

Вирішуючи питання про правомірність стягнення зазначеної суми, суд ураховує, що відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, за яким йому надано кредит або позику, звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплачувати на користь кредитодавця неустойку (штраф, пеню) за таке прострочення.

Зазначеною нормою також передбачено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання грошових зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем.

Оскільки договір про споживчий кредит укладено 14 січня 2025 року, тобто після введення в Україні воєнного стану, положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України підлягають застосуванню до передбачених цією нормою наслідків прострочення за таким договором.

При цьому суд розмежовує проценти за правомірне користування кредитом та штрафні санкції за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Проценти, передбачені статтею 1048 ЦК України, за своєю правовою природою є платою за користування грошовими коштами, а не неустойкою за порушення зобов`язання. Тому сам факт дії воєнного стану не є підставою для автоматичного списання всіх договірних процентів, нарахованих у межах строку кредитування.

Натомість штраф у розмірі 3 500,00 грн є заходом відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

За таких обставин, з огляду на положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, вимога про стягнення штрафних санкцій у розмірі 3 500,00 грн задоволенню не підлягає.

Щодо переходу права вимоги, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги до третьої особи.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги, у якому визначено грошову вимогу, що підлягає виконанню, та названо фактора, якому має бути здійснений платіж.

Судом установлено, що 30 жовтня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу № 30/10/2025, а право вимоги до відповідача за договором № 5247326 від 14 січня 2025 року включено до реєстру боржників.

Надані документи підтверджують правову підставу переходу права вимоги до позивача. Водночас новий кредитор набуває право вимагати виконання зобов`язання лише в тому обсязі, який існував на момент переходу права вимоги, з урахуванням подальших нарахувань, якщо вони допускаються законом і договором.

Отже, укладення договору факторингу не звільняє позивача від обов`язку довести розмір кожної складової заборгованості, заявленої до стягнення.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що факт укладення договору про споживчий кредит № 5247326 від 14 січня 2025 року та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 7 000,00 грн підтверджено належними доказами.

Також підтверджено перехід до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» права грошової вимоги за цим договором.

Разом із тим позивач повинен довести обґрунтованість нарахування процентів у розмірі 15154,42 грн первісним кредитодавцем та 4 721,50 грн новим кредитором, зокрема відсутність перетину відповідних періодів нарахування, правильність застосованих процентних ставок і дотримання законодавчих обмежень.

Вимога про стягнення штрафних санкцій у розмірі 3 500,00 грн задоволенню не підлягає, оскільки такі санкції нараховані за прострочення виконання грошового зобов`язання, за яке позичальник звільнений від відповідальності відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в межах доведеного розміру заборгованості.

Що стосується судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини першої та пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами першою, другою та третьою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру таких витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, а також ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих доказів.

При визначенні суми відшкодування суд має враховувати реальність понесених адвокатських витрат, їх необхідність та розумність розміру, зважаючи на конкретні обставини справи. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої відшкодуванню підлягають витрати, щодо яких доведено, що вони були фактичними й неминучими, а їх розмір — обґрунтованим, зокрема у рішенні у справі «East/West Alliance Limited проти України» (заява № 19336/04).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду договір № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року, ордер адвоката та акт № 16619 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 23 березня 2026 року, відповідно до якого загальна вартість правничої допомоги становить 10 000,00 грн.

Згідно із зазначеним актом адвокатом, зокрема, здійснювалися консультація клієнта, дослідження наданих документів, аналіз законодавства та судової практики, підготовка правової позиції, складання письмової консультації, збір доказів, підготовка позовної заяви та додатків до неї, складання процесуальних документів, а також представництво інтересів позивача в суді.

Разом із тим суд звертає увагу, що окремі зазначені в акті послуги за своїм змістом є взаємопов`язаними та частково охоплюють одна одну. Зокрема, дослідження документів та аналіз фактичних обставин справи, аналіз законодавства і судової практики, підготовка правової позиції та письмової юридичної консультації є складовими єдиного процесу підготовки правового обґрунтування позовних вимог. Крім того, складання позовної заяви та оформлення документів, необхідних для її подання, є взаємопов`язаними діями в межах підготовки позову. Складання процесуальних документів також потребує оцінки з урахуванням того, які саме документи були фактично підготовлені та чи не охоплюються відповідні дії вже врахованими послугами.

Водночас сам по собі такий взаємозв`язок послуг не свідчить про те, що вони фактично не надавалися. Однак під час визначення суми витрат, яка підлягає відшкодуванню іншою стороною, суд повинен оцінити не лише формальне зазначення кожної послуги в акті, а й її самостійність, необхідність для розгляду справи та обсяг фактично виконаної роботи.

Також суд ураховує характер спірних правовідносин, категорію та складність справи, обсяг матеріалів, необхідність дослідження обставин укладення кредитного договору й переходу права вимоги, характер підготовлених процесуальних документів, а також те, що позов стосується стягнення заборгованості за кредитним договором і не належить до категорії справ, яка сама по собі потребує значного обсягу складних правових досліджень.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн є надмірною з огляду на характер і складність цієї справи, а також часткове змістовне накладання окремих послуг, зазначених в акті. З урахуванням критеріїв розумності, необхідності та співмірності суд вважає обґрунтованим визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, який може бути покладений на іншу сторону, у розмірі 4 000,00 гривень.

Визначаючи такий розмір, суд не заперечує факту надання адвокатом правничої допомоги, а оцінює саме ту частину витрат, яка є обґрунтованою та співмірною обставинам цієї справи.

Оскільки позов задоволено частково, судові витрати підлягають розподілу відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України — пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Загальна ціна позову становить 30 375,92 грн, із яких судом задоволено вимоги на суму 26875,92 гривень. Отже, частка задоволених позовних вимог становить 88,48 %.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволеної частини позову в розмірі 3539,11 грн (4 000,00 грн ? 26 875,92 грн / 30 375,92 грн).

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір також покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі, визначеному шляхом множення фактично сплаченої суми судового збору на частку задоволених позовних вимог — 88,48 %.

ІІІ Резолютивна частина

На підставі викладеного керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором № 5247326 від 14 січня 2025 року в розмірі 26 875 (двадцять шість тисяч вісімсот сімдесят п`ять) гривень 92 копійки.

У задоволенні іншої частини позовних вимог — відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 355 (дві тисячі триста п`ятдесят п`ять) гривень 63 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 539 (три тисячі п`ятсот тридцять дев`ять) гривень 11 копійок.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач – Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" ( 03150, місто Київ, вулиця Загородня, 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822);

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Майстер І.П.