Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №420/36348/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/36348/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання здійснити перерахунок грошового забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку учасника бойових дій за 2019-2023 роки у кількості 70 діб, інших надбавок та доплат за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року без урахування визначення їх розміру, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 рік, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 рік;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості військової служби, щомісячну премію, грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку учасника бойових дій за 2019-2023 роки у кількості 70 діб, інші надбавки та доплати за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року із визначенням їх розміру, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 рік, з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу та добові, відповідно до п. 1 ч. 1 «Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги» за період з 29.03.2019 по 13.09.2023 року включно;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу та добові, відповідно до п. 1 ч. 1 «Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги» за період з 29.03.2019 по 13.09.2023 року включно.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно, за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що призвело до порушення майнових прав позивача, а саме гарантованого статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» отримання грошового забезпечення у законодавчо визначеному розмірі та до зменшення розміру грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. При цьому, позивач наголосив, що починаючи з 29 січня 2020 року (з дня набранням законної сили рішенням у справі №826/6453/18), пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 втратив чинність та була відновлена дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Також відповідачем зазначено, що за період проходження військової служби, військова частина НОМЕР_1 здійснювала регулярну передислокацію у зв?язку із бойовими діями, в результаті чого позивач здійснював регулярні переміщення, зокрема з 10.08.2022 по 26.10.2022, з 02.11.2022 по 13.11.2022, з 16.11.2022 по 01.02.2023, з 14.02.2023 по 31.05.2023, що підтверджується довідкою форми 6 від 30.05.2024 №41/2/2336/1. Отже, позивач вважає, що існують нагальні підстави для нарахування та виплати підйомної допомоги та добових відповідно до п. 1 ч. 1 «Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги» за період з 29.03.2019 по 13.09.2023 року включно.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 03.11.2025 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

21.11.2025 за вхід.№ЕС/123267/25 надійшов відзив на позов, в якому наголошено на необґрунтованості вимог позивача, оскільки відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103) було встановлено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Закон України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установив прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1762 грн, що стало базовою величиною, від якої розраховувалися посадові оклади військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу. Починаючи з 24.02.2018 (дати набрання чинності Постановою №103) і до моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 діяла єдина розрахункова величина 1762 грн, що прямо випливала з чинної редакції пункту 4 Постанови №704. Упродовж цього періоду Кабінет Міністрів України не приймав жодного акту, який би змінював або скасовував зазначену норму, тому пункт 4 Постанови №704 залишався чинним у редакції 2018 року. Відтак розрахунок грошового забезпечення за меншим або більшим прожитковим мінімумом на 1 січня відповідного року суперечив би діючій нормі та принципу стабільності правового регулювання. Таким чином, у період з 24.02.2018 по 19.05.2023 діяла норма пункту 4 Постанови №704 у редакції Постанови №103, якою передбачено застосування прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2018 року (1762 грн), і саме ця величина використовувалася як базова для розрахунку посадових окладів і окладів за званням. Після набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481, тобто з 20 травня 2023 року, пункт 4 Постанови №704 було викладено у новій редакції. У новому формулюванні Кабінет Міністрів України прямо зазначив, що розміри посадових окладів і окладів за званнями розраховуються виходячи з розміру 1762 грн. Ця зміна не встановила нового порядку, а лише закріпила в тексті постанови те положення, яке фактично діяло раніше. Відтак, після 20 травня 2023 року відбулася лише техніко-юридична конкретизація розрахункової бази, що не змінила змістовної суті норми, а навпаки підтвердила її сталість. Такий підхід відповідає принципам правової визначеності, стабільності законодавства та передбачуваності дій державних органів. Кабінет Міністрів України, реалізуючи свої дискреційні повноваження у сфері регулювання грошового забезпечення військовослужбовців, не змінив порядок розрахунку, а лише уточнив формулювання, зберігши незмінним базовий розмір 1762 грн. Отже, як до 20 травня 2023 року, так і після цієї дати, застосовується одна й та сама розрахункова величина 1762 грн, що забезпечує безперервність нормативного регулювання. Постанова №481 не створила нової правової норми, а лише підтвердила чинну та усунула неоднозначність тлумачення. Таким чином, дії відповідача щодо застосування 1762 грн як розрахункової величини протягом усього періоду з 2018 року по теперішній час є правомірними, обґрунтованими та такими, що повністю відповідають вимогам Конституції України, актам Кабінету Міністрів України та правовим позиціям Конституційного і Верховного судів.

Також відповідачем наголошено, що законодавцем чітко визначено підстави для виплати підйомної допомоги та добових, а саме при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом (які саме проходять), а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу (вже перебувають на військовій службі) на нове місце військової служби, в інший населений пункт, У зв язку з призначенням на військову посаду.

Тобто, переїзд повинен бути пов`язаний саме з переміщенням на нове місце військової служби в інший населений пункт, саме у зв?язку з призначенням на військову посаду військовослужбовця, який станом на момент переїзду: проходить військову службу за контрактом або перебуває на кадровій військовій службі або перебуває на військовій службі за призовом осіб офіцерського складу.

Позивач прибув до військової частини НОМЕР_1 для проходження служби 02.04.2019 року (згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.04.2019 №73).

Згідно картки особового рахунку військовослужбовця за 2019 рік встановлено проведення виплати Позивачеві підйомної допомоги при переміщенні до нового місця служби - військової частини НОМЕР_1 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №121-рс від 28.10.2019, у розмірі - 11139,24 грн.

Окрім того, Позивач помилково вважає, що військова частина змінювала передислокацію, тому як, юридична адреса військової частини НОМЕР_1 не змінна з моменту утворення по теперішній час: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою з відомчого обліку Міністерства оборони України в ЄДР.

28.11.2025 за вхід.№126166/25 надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем підтримано правову позицію, викладену у позовній заяві.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 є ветераном війни-учасником бойових дій та у період з 29.03.2019 року по 13.09.2023 року проходив військову службу в особовому складі військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується витягом із послужного списку військової частини НОМЕР_1 .

13.09.2023 на підставі наказу військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №180-PС від 28.07.2023 звільнений у відставку за підпунктом кб (за станом здоров`я) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Позивач звернувся із заявою до військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку учасника бойових дій за 2019-2023 роки у кількості 70 діб, інших надбавок та доплат за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року із визначенням їх розміру, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 рік.

Листом №182/1/4125 від 22.08.2025 Військова частина НОМЕР_1 повідомила про відсутність правових підстав для перерахунку грошового забезпечення та інших виплат.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ).

Статтею 1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Відповідно до ч.4 ст.9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Згідно з Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції, чинній на момент прийняття постанови), розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатки 1 та 14 до Постанови №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.

З огляду на примітку 1 Додатку 1 до Постанови №704, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103) до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 було викладено у новій редакції, а саме: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.

Відповідно до Постанови №704, в редакції Постанови №103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови №704.

Відтак, з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка була чинною до зазначених змін.

Аналогічна правова позиція відображена у рішенні від 17.12.2019 Верховного Суду, викладеним за результатами розгляду зразкової адміністративної справи №160/8324/19.

Таким чином, саме з дати набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18 виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, являється розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року.

Через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 рік у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

При цьому, суд звертає увагу на те, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих згідно з Постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 (адміністративне провадження №К/9901/43174/21).

Суд також звертає увагу, що редакція законів України про державний бюджет на 2020-2023 роки свідчить про зміни в розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сторону їх поступового збільшення.

При цьому, суд вказує, що при вирішенні спірних правовідносин суд застосовував висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, висловлені у постанові від 19.10.2022 у справі №400/6214/21, провадження №К/990/17043/22 з аналогічних правовідносин.

При цьому, відповідач не спростував твердження позивача про те, що у спірний період позивачу виплачувався посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати, які обраховуються виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що дії відповідача щодо нарахування і виплати грошового забезпечення, обчислюючи його розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 є протиправними.

Отже, позовні вимоги про перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 рік на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 року підлягають задоволенню.

Щодо вимог про перерахунок виплачених за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку учасника бойових дій за 2019-2023 роки у кількості 70 діб, суд зазначає наступне.

З урахуванням висновків, які суд дійшов у вказаному рішенні та виходячи з того, що розмір грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань залежать від розміру грошового забезпечення позивача у спірний період, то суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині також належать до задоволення.

Щодо нарахування та виплати підйомної допомоги та добових, відповідно до п. 1 ч. 1 «Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги» за період з 29.03.2019 по 13.09.2023 року, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги затвердженого наказ Міністерства оборони України від 05.02.2018 №45 (далі - Порядок №45) у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, та тих, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу (далі - військовослужбовці), на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи (далі - військові навчальні заклади), та військових коледжів або навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить шість місяців і більше, без збереження посади за попереднім місцем служби або у зв`язку з передислокацією військової частини (підрозділу військової частини), установи, організації (далі - військова частина) їм виплачується: підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім`ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби.

За приписами пункту 2 Порядку №45, право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає:

на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посаду;

на дату зарахування на навчання - для військовослужбовців, які зараховані на навчання до військових навчальних закладів;

на дату прибуття до місця дислокації, оголошений наказом командира військової частини, - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби у складі військової частини (підрозділу) в інший населений пункт.

Розмір підйомної допомоги обчислюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, установлених військовослужбовцю за новим місцем військової служби на дату, коли військовослужбовець приступив до виконання обов`язків за посадою (зарахування на навчання), або на дату прибуття до нового місця дислокації військової частини, на членів сім`ї - на дату реєстрації рапорту військовослужбовця про виплату підйомної допомоги на членів сім`ї військовослужбовця, які переїхали з ним до нового місця військової служби.

Таким чином, право у військовослужбовця на отримання підйомної допомоги виникає безпосередньо на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посаду

Відповідно до пункту 3 Порядку №5, виплата військовослужбовцям підйомної допомоги та добових здійснюється за новим місцем військової служби (місцем навчання) відповідно до наказу командира (начальника) військової частини (військового навчального закладу) із зазначенням нарахованої суми виплат.

Право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає: на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посаду; на дату зарахування на навчання - для військовослужбовців, які зараховані на навчання до військових навчальних закладів; на дату прибуття до місця дислокації, оголошений наказом командира військової частини, - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби у складі військової частини (підрозділу) в інший населений пункт.

Розмір підйомної допомоги обчислюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, установлених військовослужбовцю за новим місцем військової служби на дату, коли військовослужбовець приступив до виконання обов`язків за посадою (зарахування на навчання), або на дату прибуття до нового місця дислокації військової частини, на членів сім 'ї - на дату реєстрації рапорту військовослужбовця про виплату підйомної допомоги на членів сім`ї військовослужбовця, які переїхали з ним до нового місця військової служби.

Виплата військовослужбовцям підйомної допомоги та добових здійснюється за новим місцем військової служби (місцем навчання) відповідно до наказу командира (начальника) військової частини (військового навчального закладу) із зазначенням нарахованої суми виплат.

У наказі зазначаються дата та номер наказу про призначення військовослужбовця на військову посаду (зарахування на навчання), дата, коли він приступив до виконання обов`язків за посадою, дата вибуття з попереднього місця військової служби та прибуття на нове місце військової служби (на нове місце дислокації військової частини).

Військовослужбовцям, які на дату прибуття до іншого населеного пункту перебувають у розпорядженні відповідного командира, виплата підйомної допомоги та добових здійснюється після призначення їх на посади та вступу до виконання обов`язків за посадами за новим місцем військової служби в цьому населеному пункті.

Відповідно до приписів п. 12 Порядку №45, наказ про виплату підйомної допомоги та добових на військовослужбовця та членів його сім`ї готується службою персоналу військової частини.

Згідно п. 13 Порядку №45, виплата підйомної допомоги та добових здійснюється, якщо звернення щодо їх отримання надійшли протягом трьох років із дня виникнення права на їх отримання.

Таким чином, із системного аналізу вищезазначених норм права випливає, що право на підйомну допомогу виникає у зв`язку з настанням юридичних фактів, визначених ч. 3 ст. 9-1 Закону №2011-XII та п. 2 Порядку №45, зокрема для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посаду.

Підставою для її виплати є, зокрема, переїзд до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посаду під час проходження військової служби.

Як встановлено судом, позивач прибув до військової частини НОМЕР_1 для проходження служби 02.04.2019 року (згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.04.2019 №73).

Згідно картки особового рахунку військовослужбовця за 2019 рік встановлено, проведення виплати Позивачеві підйомної допомоги при переміщенні до нового місця служби - військової частини НОМЕР_1 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №121-рс від 28.10.2019, у розмірі - 11139,24 грн.

Суд погоджується з твердженням представника відповідача щодо помилковості доводів позивача про передислокацію військової частини НОМЕР_1 , оскільки юридична адреса військової частини НОМЕР_1 не змінна з моменту утворення по теперішній час: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою з відомчого обліку Міністерства оборони України в ЄДР.

У позовній заяві позивач наголошує, що за період проходження ним військової служби військова частина НОМЕР_1 здійснювала регулярну передислокацію у зв?язку із бойовими діями, в результаті чого він здійснював регулярні переміщення, зокрема з 10.08.2022 по 26.10.2022, з 02.11.2022 по 13.11.2022, з 16.11.2022 по 01.02.2023, з 14.02.2023 по 31.05.2023, що підтверджується довідкою форми 6 від 30.05.2024 №41/2/2336/1.

Матеріали справи дійсно містять Довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 30.05.2024 №41/2/2336/1, видану за формою Додатку 6 (в редакції постанови КМУ від 22.08.2023 №887).

Вказана довідка містить перелік періодів (з 10.08.2022 по 26.10.2022, з 02.11.2022 по 13.11.2022, з 16.11.2022 по 01.02.2023, з 14.02.2023 по 31.05.2023) в які позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та є підставою для надання статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни).

Водночас, вказана довідка не свідчить про передислокацію військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до ЗУ «Про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про Збройні Сили України» щодо передислокації військових частин під час дії воєнного стану, статтю 6 Закону України «Про Збройні Сили України» доповнено частиною четвертою такого змісту:

«Під час дії воєнного стану передислокація військових частин, а також військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України до рівня з`єднання здійснюється за рішенням Генерального штабу Збройних Сил України за погодженням з Міністерством оборони України».

Доказів передислокації військової частини НОМЕР_1 , відповідно до закону, під час розгляду справи судом не здобуто.

Також суд зазначає, що наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 №105 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 березня 2017 за №364/30232, затверджено Інструкцію про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Інструкція №105), яка визначає особливості направлення військовослужбовців Збройних Сил України у відрядження в межах України та механізм відшкодування витрат на відрядження.

Пунктом 2 Інструкції №105 визначено, що відрядження - направлення військовослужбовців Збройних Сил України (далі - військовослужбовці) за наказом командира (начальника, керівника) на певний строк в інший населений пункт для виконання службових завдань поза місцем постійної (тимчасової) дислокації військової частини (підрозділу).

Абз. 1 пункту 10 Інструкції №105 зазначає, що окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв`язку з таким відрядженням).

Відповідно до абзацу 11 пункту 24 Інструкції №105 виплата добових військовослужбовцям не здійснюється за дні, коли вони (у передбачених законодавством випадках) забезпечуються триразовим харчуванням за рахунок держави, а також за період, коли відрядженому здійснюються польові виплати (морське грошове забезпечення).

Відповідно до п. 1.1. Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 09.12.2002 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України20 грудня 2002 за №992/7280 (зі змінами) військовослужбовці, які прибули у військову частину в відрядження, зараховуються на продовольче забезпечення наказом командира військової частини.

З метою недопущення фінансових порушень під час направлення військовослужбовців у відрядження під час дії воєнного стану, на підставі вимог заступника Міністра оборони України №9696/з від 20.05.2022, військовослужбовці, під час направлення у відрядження під час дії воєнного стану забезпечуються:

видачею продовольчих атестатів (або добовим польовим набором продуктів (повсякденним набором сухих продуктів);

зарахуванням на продовольче забезпечення із забезпеченням триразовим харчуванням.

Уразі неможливості забезпечити військовослужбовців, які прибули у відрядження триразовим харчуванням, командування частини повинно надіслати повідомлення командиру військової частини, з якої військовослужбовці прибули у відрядження, із зазначенням причин.

Судом встановлено, що згідно наказів командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.08.2022 №206, від 27.10.2022 №286, від 03.11.2022 №292, від 16.11.2022 №305, від 01.02.2022 №32, від 15.02.2023 №46, від 01.06.2023 №154 забезпечено зарахування Позивача у зазначені періоди на продовольче забезпечення, під час перебування у службовому відрядженні та забезпечено останнього триразовим харчуванням у відповідності до вимог Інструкції №105.

Отже, на період перебування у службових відрядженні Позивач забезпечувався за рахунок Держави нормою харчування №3, визначеною Постановою Кабінетів Міністрів України від 29 березня 2002 №426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту».

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що Позивач не має правових підстав для нарахування та виплати добових за дні перебування у відрядженні.

В процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У контексті оцінки інших доводів сторін звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та " Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст.ст.2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання здійснити перерахунок грошового забезпечення - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку учасника бойових дій за 2019-2023 роки у кількості 70 діб, інших надбавок та доплат за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року без урахування визначення їх розміру, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 рік, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 рік.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості військової служби, щомісячну премію, грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021,2022 та 2023 роки, компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку учасника бойових дій за 2019-2023 роки у кількості 70 діб, інші надбавки та доплати за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року із визначенням їх розміру, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 рік, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

Військова частина НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 )

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА