Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №380/4948/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 рокусправа № 380/4948/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області Департменту патрульної поліції (далі - відповідач-1), Департаменту патрульної поліції України (далі - відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції №33 від 20.02.2026 в частині 2 застосування дисциплінарного стягнення до мене старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 ;

- визнати незаконним дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Ухвалою від 25.03.2026 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 06.04.2026 відкрите провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 лютого 2026 року начальником Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції видано наказ №33 «Про застосування до працівників управління патрульної поліції у Львівській області дисциплінарних стягнень», відповідно до п. 1 якого до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

ОСОБА_1 вважає, що оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки у наказі наведені лише загальні та оціночні формулювання щодо нібито «непрофесійності дій» та «безвідповідального ставлення до виконання службових обов`язків» та нечіткі, неоднозначні формулювання, які не містять конкретизації порушеної норми права та не можуть вважатися належним правовим обґрунтуванням дисциплінарного стягнення.

Вказує, що його не було ознайомлено з наказом про призначення службового розслідування, а лише було надано бланк письмових пояснень, у якому вже містилась відмітка про ознайомлення з наказом, при цьому сам наказ пред`явлений не був; права та обов`язки позивачу не роз`яснювались; під час надання пояснень не проводилось повноцінне опитування та не ставились уточнюючі запитання, а службове розслідування фактично мало формальний характер. Вважає, що його було позбавлено можливості реалізувати свої права під час дисциплінарного провадження. Крім цього, наказом №33 одночасно притягнуто до дисциплінарної відповідальності декількох працівників поліції. При цьому наказ не містить чіткого визначення ступеня вини кожного працівника та конкретних дій кожного з них. Такий підхід, на думку позивача, суперечить принципу індивідуального характеру дисциплінарної відповідальності. Станом на момент проведення службового розслідування та прийняття оскаржуваного наказу я не мав жодного діючого дисциплінарного стягнення. Разом з тим відповідно до положень ст.13 «Дисциплінарного статуту Національної поліції України» система дисциплінарних стягнень передбачає їх послідовну градацію, найменш суворим із яких є зауваження. Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого звільнення зі служби в поліції. Проте, під час прийняття рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності зазначені обставини відповідачем належним чином не враховані та порушені.

08.04.2026 відповідач надіслав суду відзив в якому зазначив, що за результатами службового розслідування встановлено неналежне виконання позивачем службових обов`язків під час події 09.12.2025. Зокрема, позивач, несучи службу у складі наряду патрульної поліції, володів інформацією про необхідність доставлення ОСОБА_2 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, однак не забезпечив належного контролю за його діями. Як наслідок, зазначена особа залишила місце події та уникнула доставлення до відповідного органу.

Відповідач наголосив, що обставини дисциплінарного проступку підтверджуються зібраними під час службового розслідування матеріалами, зокрема записами портативних відеореєстраторів, рапортами та письмовими поясненнями. На думку відповідача, відеозаписи свідчать про те, що позивач та його напарник усвідомлювали можливість втечі громадянина, проте залишили його без належного нагляду, чим створили умови для залишення місця події. При цьому подальші заходи з розшуку зазначеної особи не дали результату.

За висновком відповідача, такі дії та бездіяльність позивача свідчать про порушення пунктів 1, 2 частини першої статті 18, пунктів 2, 3, 9 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 5 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а також положень посадової інструкції позивача. У зв`язку з цим дисциплінарна комісія дійшла висновку про наявність у його діях дисциплінарного проступку та рекомендувала застосувати стягнення у вигляді догани, що було реалізовано наказом від 20.02.2026 № 33.

Заперечуючи проти доводів позивача щодо неконкретності формулювань оскаржуваного наказу, відповідач зазначив, що детальний опис обставин події, аналіз зібраних доказів та оцінка дій кожного працівника викладені у висновку службового розслідування. На його переконання, відсутність у тексті наказу розгорнутого опису всіх обставин проступку не свідчить про його протиправність, оскільки наказ є управлінським актом, прийнятим за результатами службового розслідування.

Також відповідач вважав безпідставними твердження позивача про порушення процедури службового розслідування. Зокрема, посилався на особистий підпис позивача на бланку письмових пояснень від 03.02.2026 як підтвердження ознайомлення з відповідними документами та роз`яснення його прав. Крім того, відповідач зазначив, що наказ МВС України від 18.12.2018 № 1026, на який посилається позивач, не регулює порядок проведення службових розслідувань, а обов`язкова відеофіксація таких процедур нормативно не передбачена.

Щодо доводів про порушення принципу індивідуалізації дисциплінарної відповідальності відповідач указав, що оцінка ступеня вини кожного працівника, характеру його дій та обставин проступку здійснюється у висновку службового розслідування. На його думку, видання одного наказу стосовно кількох працівників, які були учасниками однієї події, не суперечить законодавству, якщо відповідальність кожного визначена з урахуванням установлених обставин.

Крім того, відповідач наголосив, що вибір виду дисциплінарного стягнення належить до дискреційних повноважень уповноваженого керівника, який визначає його з урахуванням характеру проступку, обставин його вчинення та ступеня вини поліцейського. Тому, на переконання відповідача, застосування до позивача догани не свідчить про порушення порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Із вказаних підстав просить суд відмовити в задоволені позовних вимог.

10.04.2026 позивач надіслав суду відповідь на відзив, у якій зазначає, що оскаржуваний наказ від 20.02.2026 № 33 не містить чіткого опису конкретного дисциплінарного проступку, зазначення порушених правових норм та належного обґрунтування вини. На думку позивача, використані в наказі формулювання щодо неналежного виконання службових обов`язків мають оціночний характер, а посилання відповідача на висновок службового розслідування не усуває недоліків наказу.

Позивач стверджує, що за відсутності законних підстав для адміністративного затримання ОСОБА_2 не мав права обмежувати його свободу пересування чи здійснювати примусовий контроль за його перебуванням. Посилаючись на статтю 29 Конституції України, статті 260–262 КУпАП та статті 31, 37, 38 Закону України «Про Національну поліцію», він зазначив, що відомості інформаційного порталу Національної поліції самі собою не є достатньою підставою для затримання особи. Також позивач вважав недоведеним причинно-наслідковий зв`язок між його діями та залишенням зазначеною особою місця події.

Крім того, позивач вказує на відсутність відеофіксації процесуальних дій під час службового розслідування та суперечливість його матеріалів. Зокрема, за його твердженням, пояснення безпосередніх керівників не містять однозначного підтвердження вчинення ним дисциплінарного проступку, а позитивна службова характеристика свідчить про належне виконання ним службових обов`язків.

Також позивач заперечує проти доводів відповідача щодо дискреційних повноважень керівника при виборі дисциплінарного стягнення, посилаючись на статтю 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, яка передбачає застосування стягнень у порядку зростання від менш суворого до більш суворого.

Із вказаних підстав просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

20.02.2026 начальником Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції видано наказ № 33 «Про застосування до працівників управління патрульної поліції у Львівській області дисциплінарних стягнень», пунктом 2 якого до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності став висновок службового розслідування щодо обставин події, яка мала місце 09.12.2025 за участю громадянина ОСОБА_2 .

Як вбачається з матеріалів службового розслідування, 09.12.2025 позивач — старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , інспектор взводу № 2 роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, спільно зі старшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 ніс службу у складі наряду № 802. Відповідно до розстановки сил та засобів батальйону № 2, поліцейські заступили на службу о 14:00, а її закінчення було визначено на 00:00.

Близько 17:10 за адресою: м. Львів, проспект Чорновола, 65, працівники поліції зупинили автомобіль KIA Optima, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як зазначено в матеріалах службового розслідування, підставою для зупинки транспортного засобу було порушення Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП).

Під час перевірки відомостей щодо водія за допомогою інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі — ІКС «ІПНП») було виявлено активне звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.11.2025 № Е3842829 щодо необхідності доставлення ОСОБА_2 у зв`язку з можливим порушенням вимог законодавства про військовий облік і мобілізацію.

За матеріалами службового розслідування, після виявлення зазначеної інформації працівники поліції спілкувалися з водієм щодо його статусу та необхідності надання документів, які підтверджували б наявність відстрочки від призову. ОСОБА_2 повідомив, що має відстрочку, однак документів на її підтвердження при собі не мав. Водночас він перебував у власному автомобілі, зачинився в ньому та відмовлявся виходити.

Близько 17:20 позивач повідомив про зазначені обставини командира взводу № 2 роти № 3 батальйону № 2 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 . За змістом рапорту останнього, позивач доповів про виявлення громадянина, щодо якого в ІКС «ІПНП» містилося активне звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також про відмову водія виходити з автомобіля. У відповідь, як зазначено в рапорті, наряду було надано вказівку провести адміністративне затримання особи, а в разі невиконання законних вимог поліцейських — оформити адміністративні матеріали за статтею 185 КУпАП.

Під час подальшого оформлення матеріалів щодо порушення Правил дорожнього руху позивач виніс постанову серії ЕНА № 6312072 від 09.12.2025 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 за частиною третьою статті 122 КУпАП. Після розгляду справи водія було ознайомлено з постановою та повідомлено про наявність активного звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Як відображено у висновку службового розслідування, під час подальшого спілкування ОСОБА_2 зазначив, що має відстрочку від призову, проте не може надати підтвердних документів. Також він пред`явив паспорт іншої держави. Надалі водій повідомив, що протягом п`яти хвилин має відбутися телефонний дзвінок. При цьому конкретних відомостей про особу, яка мала телефонувати, та мету такого дзвінка встановлено не було.

Після цього працівники поліції відійшли до службового транспортного засобу. Згідно з описом відеозаписів портативних відеореєстраторів № 471903 та № 474409, під час перебування у службовому автомобілі поліцейські обговорювали можливість втечі водія та необхідність його переслідування в разі такого розвитку подій.

Надалі позивач зателефонував старшому лейтенанту поліції ОСОБА_4 та повідомив про обставини події. За змістом матеріалів службового розслідування, під час цієї розмови позивач зазначив, що не вбачає підстав для адміністративного затримання водія та не вважає, що останній учинив правопорушення, передбачене статтею 185 КУпАП, у зв`язку з чим не складатиме відповідного протоколу.

Близько 17:48 ОСОБА_2 залишив місце події та почав тікати, перетинаючи смуги руху транспортних засобів. Позивач вийшов зі службового автомобіля та розпочав переслідування, однак затримати зазначену особу не вдалося.

Після втечі громадянина працівники поліції здійснювали пошук у прилеглій місцевості, перевіряли територію поблизу будинку № 13, оскільки, за попередньою інформацією, водій повідомляв про проживання за цією адресою, опитували громадян та вживали заходів для встановлення його місцеперебування. Крім того, перевіряли транспортний засіб за номерними знаками через систему ЦБМ, яким могла пересуватися зазначена особа. Водночас вжиті заходи результату не дали.

Після повернення до службового транспортного засобу працівники поліції помітили, що пасажирка, ймовірно, від`їхала на автомобілі ОСОБА_2 та залишила місце події. Про обставини втечі громадянина працівники поліції повідомили чергову частину та керівництво.

Згідно з відомостями ІКС «ІПНП», 09.12.2025 о 17:39 у журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події Відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції у Львівській області зареєстровано повідомлення № 38761 щодо виявлення особи, яка перебувала в розшуку, — ОСОБА_2 .

В електронному рапорті за результатами події позивач зазначив, що після розгляду справи про адміністративне правопорушення водій раптово вибіг з автомобіля, побіг у напрямку вулиці Липинського та втік у пішому порядку. У рапорті також наведено відомості про обставини виявлення громадянина, наявність активного звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки й номери портативних відеореєстраторів № 474409 та № 471903, якими було зафіксовано подію.

Крім того, під час службового розслідування опрацьовано відомості ІКС «ІПНП» про реєстрацію 05.11.2025 о 21:29 у журналі єдиного обліку Шептицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області повідомлення № 17372 щодо можливого ухилення ОСОБА_2 від призову, мобілізації та військового обліку. У системі містилася інформація про необхідність його доставлення до відповідного органу у зв`язку з неприбуттям за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

15.12.2025 командир взводу № 2 роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції ОСОБА_4 подав рапорт № 22536вн/41/12/01-2025, у якому повідомив про можливі недоліки у виконанні службових обов`язків та порушення службової дисципліни з боку підпорядкованих працівників поліції — позивача та старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 — під час події 09.12.2025.

У рапорті зазначено, що про обставини події командиру взводу стало відомо від позивача, який повідомив про виявлення ОСОБА_2 , наявність щодо нього активного звернення територіального центру комплектування та соціальної підтримки й відмову водія виходити з автомобіля. Надалі позивач повідомив керівника про те, що громадянин залишив місце події.

Після перегляду записів портативних відеореєстраторів командир взводу висловив думку про можливе неналежне виконання поліцейськими службових обов`язків. На його переконання, працівники поліції не забезпечили належного контролю за діями громадянина, унаслідок чого останній зміг залишити місце події.

07.01.2026 в Управлінні патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції зареєстровано доповідну записку № 306вн/41/12/02-2026 за результатами розгляду рапорту від 15.12.2025 № 22536вн/41/12/01-2025. У доповідній записці майор поліції Бліхарський Роман виклав обставини події 09.12.2025, зазначив про можливі порушення службової дисципліни та вимог законодавства з боку позивача й старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 і порушив питання щодо проведення службового розслідування для з`ясування причин та обставин можливого дисциплінарного проступку.

На підставі наказу Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» було розпочато службове розслідування з метою перевірки обставин події 09.12.2025, з`ясування дій працівників поліції, встановлення наявності чи відсутності в їхніх діях дисциплінарного проступку, а також причин та умов, які могли сприяти його вчиненню.

Під час службового розслідування дисциплінарною комісією досліджено розстановку сил та засобів батальйону № 2, рапорти та доповідні записки, відомості ІКС «ІПНП», електронний рапорт позивача, постанову серії ЕНА № 6312072 від 09.12.2025, записи портативних відеореєстраторів № 471903 та № 474409, письмові пояснення працівників поліції, а також відомості про їхню службову діяльність, заохочення та дисциплінарні стягнення.

Під час перегляду відеозаписів дисциплінарною комісією досліджено послідовність дій працівників поліції від моменту спілкування з водієм до залишення ним місця події, а також дії позивача та його напарника після втечі громадянина. За результатами оцінки цих матеріалів комісія дійшла висновку, що поліцейські не забезпечили належного контролю за діями ОСОБА_2 , хоча, на її думку, усвідомлювали можливість його втечі.

У ході службового розслідування отримано письмові пояснення позивача та старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 . Обидва поліцейські заперечили допущення порушень вимог законодавства, службової дисципліни, наказів, інструкцій та інших нормативних актів, зазначивши, що їхні дії відповідали службовій необхідності й обстановці, яка склалася під час події.

Під час надання пояснень щодо дій після втечі ОСОБА_2 працівники поліції повідомили про переслідування останнього, обстеження прилеглої території, опитування громадян та перевірку можливого транспортного засобу за номерними знаками через систему ЦБМ.

Також дисциплінарною комісією отримано пояснення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 та капітана поліції ОСОБА_5 . Вони зазначили, що під час інструктажів особовому складу наголошувалося на необхідності дотримання вимог Закону України «Про Національну поліцію», КУпАП, інших нормативно-правових актів і посадових обов`язків, а також належного оформлення адміністративних матеріалів.

Керівники підтвердили, що про подію 09.12.2025 їх повідомили працівники поліції в телефонному режимі. Після втечі громадянина вживалися заходи для встановлення його місцеперебування та моніторингу пересування транспортного засобу за допомогою камер системи «Безпечна Львівщина», однак ці заходи результату не дали.

Під час службового розслідування дисциплінарною комісією також проаналізовано протокол оперативної наради при тимчасово виконуючому обов`язки начальника Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції від 18.04.2025 вих. № 6808вн/41/12/-2025. Зі змісту цього документа комісія встановила, що на нараді розглядалися питання виявлення осіб, які перебували у статусі «Ухилянт» у зв`язку з порушенням вимог статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

За результатами наради було визначено необхідність перевірки осіб через ІКС «ІПНП», повідомлення ініціатора розшуку в разі виявлення відповідної особи, взаємодії з найближчим територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, оформлення документів щодо супроводження громадянина, а також інформування безпосереднього командира й чергового підрозділу. Окремо наголошувалося на необхідності повідомляти на лінію «102» про виявлення таких осіб для реєстрації події в журналі єдиного обліку та належно складати електронні рапорти із зазначенням відомостей про виявлену особу, ініціатора розшуку, повідомлених посадових осіб і подальше передання громадянина.

Крім того, дисциплінарною комісією досліджено довідку про заохочення та державні нагороди позивача, надану відділом кадрового забезпечення Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції. Згідно з нею, за період служби позивач не заохочувався та до державних нагород не представлявся. У довідці зазначено відомості про застосування до нього зауваження наказом Департаменту патрульної поліції № 1292 від 18.09.2018, суворої догани наказом Управління патрульної поліції у Львівській області № 33 від 22.03.2023 та зауваження наказом цього Управління № 158 від 05.08.2025. Водночас у матеріалах службового розслідування вказано, що на час його проведення чинних дисциплінарних стягнень позивач не мав.

За результатами дослідження зібраних матеріалів дисциплінарна комісія дійшла висновку, що позивач та його напарник не забезпечили належного контролю за діями ОСОБА_2 , попри те, що, на думку комісії, усвідомлювали можливість його втечі. Комісія вважала, що працівники поліції не спланували належним чином подальші дії та не вжили достатніх заходів для постійного контролю за громадянином, унаслідок чого останній зміг залишити місце події та уникнути доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У висновку службового розслідування дії позивача кваліфіковано як порушення пунктів 1, 2 частини першої статті 18 та пунктів 2, 3, 9 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 5 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а також підпункту 2.1.2 пункту 2.1 і підпунктів 2.2.2, 2.2.3 пункту 2.2 розділу II посадової інструкції інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 10.06.2025 № 1917.

Дисциплінарна комісія зазначила, що обставин, які пом`якшують або обтяжують дисциплінарну відповідальність позивача, не встановлено, а причиною та умовою вчинення дисциплінарного проступку вважала його особисту недисциплінованість і безвідповідальне ставлення до виконання службових обов`язків.

За результатами службового розслідування дисциплінарна комісія запропонувала застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани на підставі пункту 2 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

20.02.2026 начальником Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції видано наказ № 33 «Про застосування до працівників управління патрульної поліції у Львівській області дисциплінарних стягнень», пунктом 2 якого до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Не погодившись із застосованим дисциплінарним стягненням, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просив визнати протиправним і скасувати наказ від 20.02.2026 № 33 у частині застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Надаючи оцінку обґрунтованості позову, суд застосовує наступні правові норми.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги (ч. 1 ст. 2 Закону № 580-VIII).

Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (ч. 1 ст. 59 Закону № 580-VIII).

Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції (ч. 1 ст. 17 Закону №580-VII).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний, зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.

За приписами ч. 1 ст. 60 Закону № 580-VIII, відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Відповідно до ч. 10 ст. 62 Закону №580-VIII, яка визначає гарантії професійної діяльності поліцейського, поліцейський користується повноваженнями, передбаченими цим Законом, незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу, та може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов`язків та своїх професійних, особистих якостей.

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).

Згідно ч.ч.1-2 ст. 1 Дисциплінарного статуту дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст. 12 Дисциплінарного статуту).

Статтею 13 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

При цьому черговість накладення зазначених стягнень Дисциплінарним статутом не визначена, а тому, рішення про застосування того чи іншого дисциплінарного стягнення на порушника приймається керівником на підставі рекомендацій викладених дисциплінарною комісією у висновку службового розслідування за умови його проведення.

З метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування (ч. 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до ч. 1 цієї статті Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Частиною 3 ст. 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Згідно ч. 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою (ч. 6 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

Частиною 7 ст. 19 Дисциплінарного статут передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (ч. 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту).

Частинами 9, 10 ст. 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що за кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.

У разі вчинення дисциплінарного проступку кількома поліцейськими дисциплінарне стягнення застосовується до кожного окремо.

Водночас Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2123-IX, який набрав чинності 01.05.2022, Дисциплінарний статут Національної поліції України, доповнено розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану».

Статтею 26 Дисциплінарного статуту встановлено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.

Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі – уповноважена особа).

Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів. До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні чи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, розташованих на підконтрольних органам державної влади територіях (частина 3 статті 26 Дисциплінарного статуту).

За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, висновок не складається, а обставини вчинення дисциплінарного проступку відображаються в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або в довідці про відсутність в діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку (частина 5 статті 26 Дисциплінарного статуту).

Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, днем завершення службового розслідування є день підписання наказу про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності або довідки про відсутність в діях поліцейського дисциплінарного проступку, яка підлягає реєстрації в органі поліції (частина 6 статті 26 Дисциплінарного статуту).

Частиною 1 статті 27 Дисциплінарного статуту визначено, що під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 29 Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей. Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен:

- неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

- професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;

- поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України;

- у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків;

- неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України;

- виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку;

- поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;

- контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку;

- мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу;

- дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики;

- зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

- інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року № 893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 р. за № 1355/32807) (далі – Порядок №893).

Цей Порядок визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування (п. 1 розділу І Порядку №893).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

За змістом пункту 1 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Відповідно до пункту 4 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Пунктом 13 розділу V Порядку №893 передбачено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інші особи можуть надавати усні чи письмові пояснення з приводу відомих їм відомостей про діяння, що стало підставою для призначення службового розслідування.

За змістом пункту 1 розділу VІІ Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Отже, дисциплінарна відповідальність поліцейського виникає у разі вчинення ним дисциплінарного проступку, який зафіксовано в матеріалах службового розслідування. Висновок за результатами службового розслідування повинен містити повне та об`єктивне дослідження обставин скоєння дисциплінарного проступку та встановлення наявності (або відсутності) вини порушника.

Аналіз викладеного дає суду підстави зробити висновок, що підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

У справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли у зв`язку із застосуванням до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани за порушення пунктів 1, 2 частини першої статті 18, пунктів 2, 3, 9 частини першої статті 23 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію», пунктів 1, 5 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а також підпункту 2.1.2 пункту 2.1, підпунктів 2.2.2, 2.2.3 пункту 2.2 розділу II посадової інструкції інспектора взводу № 2 роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції.

Із висновку службового розслідування від 10.02.2026, проведеного за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції та затвердженого начальником зазначеного Управління 10.02.2026, суд убачає, що 09.12.2025 під час виконання службових обов`язків старший лейтенант поліції ОСОБА_1 та старший лейтенант поліції ОСОБА_3 , які несли службу у складі наряду № 802, виявили громадянина ОСОБА_2 , щодо якого в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» містилося активне звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За висновком дисциплінарної комісії, працівники поліції, володіючи інформацією про наявність зазначеного звернення та необхідність доставлення громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не оцінили належним чином ситуацію, не передбачили можливості залишення ним місця події та не забезпечили належного контролю за його діями. Зокрема, комісія дійшла висновку, що поліцейські не вжили достатніх заходів для постійного контролю за громадянином, який перебував у транспортному засобі, унаслідок чого він зміг залишити місце події та уникнути доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

За результатами службового розслідування дисциплінарна комісія кваліфікувала дії позивача як порушення вимог Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України та посадової інструкції й запропонувала застосувати до нього дисциплінарне стягнення у вигляді догани. На підставі зазначеного висновку 20.02.2026 начальником Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції видано наказ № 33 «Про застосування до працівників управління патрульної поліції у Львівській області дисциплінарних стягнень», пунктом 2 якого до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Як визначено частиною четвертою статті 8 Закону України № 580-VIII «Про Національну поліцію», під час дії воєнного стану поліція діє згідно зі своїм призначенням та специфікою діяльності з урахуванням обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно пунктів 2, 3, 9 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону № 580-VIII за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України або розвідувальних органів України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, беруть участь у здійсненні заходів щодо оповіщення військовозобов`язаних та резервістів спільно з представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також здійснюють адміністративне затримання та доставлення до цих центрів та органів призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У ході службового розслідування дисциплінарною комісією встановлено, що, відповідно до відомостей інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», 05.11.2025 о 21 год 29 хв у журналі єдиного обліку заяв і повідомлень Шептицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області зареєстровано звернення № 17372 щодо можливого ухилення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від виконання обов`язків у сфері військового обліку та мобілізації. Згідно з інформацією, наявною в зазначеній системі, щодо ОСОБА_2 обліковувалося активне звернення про необхідність його доставлення до Шептицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області. Як підставу доставлення було зазначено неприбуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк і місце, визначені повісткою, з метою взяття на військовий облік, визначення призначення на особливий період або направлення для проходження медичного огляду.

Пунктом 15 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження відповідного керівника обласного (Київського та ІНФОРМАЦІЯ_3 з визначеними строками та обсягами призову резервістів та військовозобов`язаних, зокрема: звертаються до територіального органу (підрозділу) поліції для адміністративного затримання та доставлення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно абз. 2, 6 п. 16 Порядку №560 керівники територіальних органів (підрозділів) поліції з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження про проведення заходів мобілізації відповідного голови (начальника) обласної, Київської та Севастопольської міської, районної держадміністрації (військової адміністрації): організовують за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ або розвідувальних органів України, адміністративне затримання та доставлення органами (підрозділами) поліції до зазначених центрів та органів резервістів та військовозобов`язаних, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Адміністративне затримання таких осіб здійснюється незалежно від їх місця перебування на військовому обліку. У такому разі особа доставляється до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки або органів СБУ, або відповідних підрозділів розвідувальних органів; організовують проведення поліцейськими перевірок в осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, та у разі відсутності у такої особи військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) чи наявності інформації в реєстрах та базах (банках) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, про розшук такої особи здійснення адміністративного затримання та доставлення такої особи до найближчого територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що адміністративне затримання провадиться:

органами внутрішніх справ (Національною поліцією) - при вчиненні дрібного хуліганства, вчиненні домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису, порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, при поширюванні неправдивих чуток, вчиненні злісної непокори законному розпорядженню чи вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а також військовослужбовця чи образи їх, публічних закликів до невиконання вимог поліцейського, при порушенні призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у разі вчинення поліцейськими поліції особливого призначення Національної поліції України військових адміністративних правопорушень під час дії воєнного стану, при прояві неповаги до суду, вчиненні незаконного доступу до інформації в автоматизованих системах, порушення правил про валютні операції, правил обігу наркотичних засобів або психотропних речовин, незаконного продажу товарів або інших предметів, дрібної крадіжки, торгівлі з рук у невстановлених місцях, при розпиванні спиртних напоїв у громадських місцях чи появі у громадських місцях у п`яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, у випадках, коли є підстави вважати, що особа займається проституцією, при порушенні правил дорожнього руху, правил полювання, рибальства і охорони рибних запасів та інших порушень законодавства про охорону і використання тваринного світу, при порушенні правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні і транзитного проїзду через територію України, а також в інших випадках, прямо передбачених законами України.

Зі змісту вищенаведених норм суд висновує, що поліцейські, у разі наявності інформації в реєстрах та базах (банках) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, про розшук такої особи, самостійно можуть здійснити адміністративне затримання і доставлення особи до ТЦК.

Водночас, як убачається з матеріалів справи, за висновком дисциплінарної комісії, позивач разом з іншим поліцейським, будучи обізнаними про наявність в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» активного звернення щодо необхідності доставлення ОСОБА_2 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не оцінили належним чином обстановку та не передбачили можливості залишення ним місця події. Зокрема, поліцейські не забезпечили належного контролю за громадянином, який перебував у транспортному засобі, що, за висновком дисциплінарної комісії, призвело до його втечі та унеможливило доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У своїй практиці Верховний Суд, аналізуючи норми законодавства, які регулюють особливості проходження служби в поліції, неодноразово висновував, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.

Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Як вбачається з аналізу нормативно-правових актів, які регулюють діяльність працівників органів поліції, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Ці комісії за наслідком службового розслідування складають висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також стосовно його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону. У висновку вказується вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. На підставі цього висновку уповноважений керівник особи, яка вчинила правопорушення, вирішує питання про накладення дисциплінарного стягнення.

Підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень є вчинення дій, що порушують службову дисципліну. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, зокрема, в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.

З огляду на це, суд вважає, що дисциплінарна комісія зробила правильний висновок про порушення позивачем службової дисципліни, за що передбачена дисциплінарна відповідальність. При визначенні виду дисциплінарного стягнення, комісією враховано характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

При цьому, під час службового розслідування відповідачем враховано відомості про заохочення, державні нагороди та дисциплінарні стягнення позивача. Згідно з наявними матеріалами, позивач не має заохочень і державних нагород. Водночас до нього раніше застосовувалися дисциплінарні стягнення: зауваження відповідно до наказу ДПП від 18.09.2018 № 1292, сувора догана згідно з наказом УПП у Львівській області від 22.03.2023 № 33 та зауваження відповідно до наказу УПП у Львівській області від 05.08.2025 № 158. На час проведення службового розслідування чинні дисциплінарні стягнення у позивача були відсутні.

Суд зауважує, що повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення є дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту.

Таким чином, такий вид дисциплінарного стягнення як догана застосовано відповідачем з урахуванням вчиненого позивачем порушення, його наслідків та посадового статусу особи, є помірним і дозволяє зберегти працівнику право на виправлення. Суд повторює, що вибір виду стягнення належить до дискреційних повноважень керівника і суд не встановив порушень при його обранні.

Вищевказане спростовує доводи позивача про порушення принципу пропорційності.

Щодо доводів позивача про відсутність в оскаржуваному наказі чіткого опису конкретних дій або бездіяльності, які свідчили б про вчинення ним дисциплінарного проступку, а також необґрунтованість причинного зв`язку між його поведінкою та втечею громадянина ОСОБА_2 , суд зазначає таке.

Підставою для видання наказу від 20.02.2026 № 33 у частині, що стосується позивача, став висновок службового розслідування від 10.02.2026, у якому дисциплінарною комісією викладено обставини події 09.12.2025, надано оцінку діям працівників поліції та зазначено, які саме вимоги нормативно-правових актів, на думку комісії, ними порушено. Зокрема, комісія дійшла висновку, що позивач та його напарник, володіючи інформацією про наявність активного звернення щодо необхідності доставлення ОСОБА_2 , не забезпечили належного контролю за його діями, унаслідок чого останній залишив місце події.

Щодо доводів позивача про відсутність законних підстав для затримання ОСОБА_2 та його доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки суд зазначає, що наявність в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» активного звернення щодо особи сама собою не означає доведеності вчинення нею адміністративного правопорушення та не може розглядатися як безумовна підстава для застосування заходів примусу. Правомірність таких заходів має оцінюватися з урахуванням установлених законом підстав, мети та порядку їх застосування, а також конкретних обставин події.

Водночас предметом дисциплінарного провадження у цій справі була оцінка дій позивача під час виконання службових обов`язків, зокрема його поведінки після виявлення громадянина, щодо якого в інформаційній системі містилося відповідне активне звернення, та вжитих заходів після того, як останній залишив місце події. Отже, під час вирішення спору необхідно розмежовувати питання правомірності можливого затримання чи доставлення громадянина та питання дотримання позивачем службової дисципліни за конкретних обставин події. Оскільки дисциплінарний проступок не стосується не проведення позивачем адміністративного затримання гр. ОСОБА_2 , а стосується допущення позивачем дій, що призвели до втечі гр. ОСОБА_2 .

Стосовно доводів позивача про порушення принципу індивідуалізації дисциплінарної відповідальності суд зазначає, що відповідно до частини десятої статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в разі вчинення дисциплінарного проступку кількома поліцейськими дисциплінарне стягнення застосовується до кожного окремо. Отже, факт участі в події двох працівників поліції сам собою не виключає можливості індивідуального притягнення кожного з них до дисциплінарної відповідальності. Водночас із висновку службового розслідування та спірного наказу слідує, що застосування стягнення до позивача ґрунтується на встановленні саме його поведінки, конкретних порушених ним службових обов`язків та обставин, що визначають обраний вид дисциплінарного стягнення.

Таким чином, доводи позивача щодо необґрунтованості наказу, недоведеності дисциплінарного проступку, неповноти службового розслідування та порушення принципу індивідуалізації дисциплінарної відповідальності не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що його не було ознайомлено з наказом про призначення службового розслідування, оскільки Порядок № 893 не визначає обов`язкового ознайомлення з наказом про призначення службового розслідування, на відміну від ознайомлення з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування та наказу про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Також в матеріалах службового розслідування наявний бланк пояснень від 03.02.2026, заповнений власноручно позивачем, у якому позивач підтвердив особистим підписом про ознайомлення із вимогами ст. 63 Конституції України; про надання згоди на обробку персональних даних; про ознайомлення з наказом УПП від 28.01.2026 №26 щодо проведення службового розслідування та ч. ч. 1-3 ст. 18 Дисциплінарного статуту, що спростовує доводи позивача що його було позбавлено можливості реалізувати свої права під час дисциплінарного провадження; не роз`яснення його прав та обов`язків; не проведення повноцінного опитування та відсутність уточнюючих запитань, то такі спростовуються матеріалами службового розслідування.

Крім цього суд вважає безпідставними доводи позивача про порушення вимог наказу МВС України від 18.12.2018 №1026 щодо відеофіксації службових дій під час проведення дисциплінарних дій, оскільки норми Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, не поширюються на процедуру проведення службового розслідування та не регулюють порядок роботи дисциплінарних комісій.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

За правилами ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні позову судовий збір не підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна