Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №380/14976/26 — Львівський окружний адміністративний суд

Суд: Львівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 15 жовтня 2026 р.

Справа: №380/14976/26

Суддя: Коморний Олександр Ігорович

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 рокусправа № 380/14976/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання дій ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військовий облік;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів “Оберіг” відомості про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з військового обліку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу за призовом під час мобілізації у лавах Збройних Сил України у складі військової частини НОМЕР_1 . Вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 16 червня 2023 року у справі № 689/1348/23 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України (непокора, вчинена в умовах воєнного стану), що відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином, та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки на підставі статті 75 КК України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07 листопада 2023 року № 450 позивача звільнено з військової служби у запас на підставі підпункту “в” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі) та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Представник позивача зазначає, що 13 листопада 2023 року посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 було правомірно виключено з військового обліку на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” як особу, раніше засуджену до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину. Відповідний запис про виключення з військового обліку було внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів “Оберіг”, де за позивачем закріпився офіційний статус “Виключено з обліку. Не військовозобов`язаний”, що підтверджувалося електронними військово-обліковими документами у мобільному застосунку “Резерв+” протягом 2024, 2025 та початку 2026 років (зокрема станом на 14 квітня 2026 року).

Проте 20 квітня 2026 року позивач виявив, що ІНФОРМАЦІЯ_6 самовільно та безпідставно скасував його статус виключеного з обліку, повторно поновив (взяв) його на військовий облік із категорією “Військовозобов`язаний” та вніс запис про порушення правил військового обліку із поданням позивача у розшук органами Національної поліції від 15 квітня 2026 року за нібито неприбуття за мобілізаційним розпорядженням.

Позивач наголошує, що вказані дії відповідача є грубим свавіллям, суперечать статті 58 Конституції України щодо незворотності дії законів у часі та порушують приписи статті 37 Закону № 2232-XII. Законодавство України, що набрало чинності 18 травня 2024 року (Закон № 3633-IX), не містить зворотної сили щодо перегляду статусу раніше законно виключених осіб, а чинний закон у принципі не передбачає інституту повторного взяття на облік осіб, які були з нього виключені. Крім того, наявність у військовому квитку штампа зі словом “знятий” за прямої вказівки у ньому статті про “виключення” (п. 6 ч. 6 ст. 37) є технічною неточністю органу влади, яка за принципом “належного урядування” не може обертатися на шкоду особі. З огляду на це позивач звернувся до суду для відновлення свого законного статусу.

Ухвалою від 24 липня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами.

Як встановлено судом за даними комп`ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду” та підтверджується довідкою про доставку електронного листа, копію ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі від 24 липня 2026 року відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 отримав до свого офіційного електронного кабінету в підсистемі “Електронний суд” ЄСІТС 27 липня 2026 року.

Встановлений судом п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву закінчився.

Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позов або заяви про визнання позову не скористався, відзиву на позовну заяву чи письмових заперечень суду не надав, про причини неможливості надання відзиву суд не повідомив.

Згідно з частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право ухвалити судове рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо з`ясувавши всі дійсні обставини справи у їх сукупності, оцінивши наведені позивачем аргументи, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в селі Стрільбичі Старосамбірського району Львівської області, є громадянином України (паспорт громадянина України; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ). Зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач є ветераном війни - учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_3 , виданим Головним управлінням персоналу Генерального штабу Збройних Сил України 03 березня 2017 року.

Судом встановлено, що позивач проходив дійсну військову службу у Збройних Силах України за призовом під час мобілізації на посаді стрільця стрілецького відділення військової частини НОМЕР_1 .

Вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 16 червня 2023 року у кримінальній справі № 689/1348/23 (провадження № 1-кп/689/106/23), який набрав законної сили, затверджено угоду про визнання винуватості від 26 травня 2023 року та визнано ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України (непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану), та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років. На підставі статті 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки та покладено обов`язки, передбачені статтею 76 КК України.

Згідно зі статтею 12 Кримінального кодексу України кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 402 КК України, за яке санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, є тяжким злочином.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07 листопада 2023 року № 450 солдата ОСОБА_1 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 28 жовтня 2023 року № 194-РС звільнено з військової служби у запас за підпунктом “в” (у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, виключено зі списків особового складу частини та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ).

13 листопада 2023 року уповноваженими посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 у військовому квитку позивача серії НОМЕР_5 проставлено службовий штамп та здійснено запис: “ 13.11.2023 Знятий з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 ЗУ Про ВОіВС”, скріплений підписом начальника відділення та гербовою печаткою територіального центру комплектування.

Як свідчать наявні у матеріалах справи електронні витяги із мобільного застосунку “Резерв+”, сформовані з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів “Оберіг” від 12.02.2025, 23.04.2025, 31.05.2025, 11.06.2025, 12.08.2025, 04.09.2025, 04.10.2025, 11.11.2025, 11.12.2025, 04.01.2026, 03.02.2026, 14.03.2026 та станом на 14.04.2026 року, щодо ОСОБА_1 в Реєстрі “Оберіг” безперервно містилися офіційні відомості зі статусом: “Виключено з обліку. Категорія обліку: Не військовозобов`язаний. Підстава зняття/виключення: інше. ТЦК та СП: ІНФОРМАЦІЯ_8 ( ОСОБА_2 )”.

Проте 20 квітня 2026 року при оновленні документа у застосунку “Резерв+” позивач з`ясував, що ІНФОРМАЦІЯ_6 в електронному реєстрі “Оберіг” попередній статус виключеного змінено, ОСОБА_1 взято на військовий облік як “ ІНФОРМАЦІЯ_9 ”, а також внесено відомості про наявність розшуку органами Національної поліції від 15 квітня 2026 року за зверненням ТЦК через нібито “неприбуття за мобілізаційним розпорядженням”.

Незгода позивача із зазначеними діями відповідача щодо скасування статусу виключеного, повторного взяття на військовий облік та внесення відповідних відомостей до реєстру “Оберіг” стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Статтею 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, а також загальні засади проходження військової служби та ведення військового обліку визначаються Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі - Закон № 2232-XII).

Згідно з частинами першою, другою та дев`ятою статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Військовий обов`язок включає, зокрема, виконання військового обов`язку в запасі та дотримання правил військового обліку. Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на відповідні категорії, зокрема військовозобов`язаних - осіб, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і станом на час вирішення цієї справи триває.

В умовах воєнного стану та відсічі збройній агресії конституційний обов`язок громадян щодо захисту Вітчизни, збереження державності та національного суверенітету набуває абсолютного, пріоритету, а будь-яке виключення особи з системи обліку військових ресурсів держави допускається виключно за наявності чітких, триваючих та безспірних матеріально-правових підстав, визначених законом.

Розглядаючи вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо взяття його на військовий облік та зобов`язання внести запис до Реєстру “Оберіг” про збереження статусу виключеного з військового обліку, суд звертає особливу увагу на співвідношення кримінально-правового статусу особи, інституту судимості та законодавства про військовий обов`язок:

Судом встановлено, що єдиною фактичною та юридичною підставою для внесення 13 листопада 2023 року посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 у військовий квиток позивача серії НОМЕР_5 запису про зняття (виключення) його з військового обліку за пунктом 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII було ухвалення Ярмолинецьким районним судом Хмельницької області обвинувального вироку від 16 червня 2023 року у кримінальній справі № 689/1348/23 за частиною четвертою статті 402 КК України.

Вказаним вироком суду солдату ОСОБА_1 за вчинення непокори в умовах воєнного стану було призначено покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі та на підставі статті 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 (три) роки, з покладенням обов`язків, передбачених статтею 76 КК України.

При цьому позивач реального відбування покарання у виді позбавлення волі в установах виконання покарань не відбував ані дня.

Аналізуючи матеріально-правові наслідки зазначеного судового вироку, суд наголошує, що за змістом статей 75, 78 та 89 Кримінального кодексу України звільнення від відбування покарання з випробуванням є особливим кримінально-правовим інститутом, що має чітко обмежений строковий характер.

Відповідно до частини першої статті 78 Кримінального кодексу України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов`язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, звільняється судом від призначеного покарання.

Правові наслідки успішного закінчення встановленого судом іспитового строку імперативно та вичерпно визначено статтею 89 Кримінального кодексу України (“Строки погашення судимості”).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 89 Кримінального кодексу України:

“Такими, що не мають судимості, визнаються особи: 1) засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового кримінального правопорушення і якщо протягом цього строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом”.

Суд акцентує увагу на фундаментальних засадах кримінального права: судимість є специфічним правовим станом особи, який виникає у зв`язку з винесенням обвинувального вироку суду і тягне за собою певні несприятливі правові наслідки кримінально-правового та загальногромадянського характеру лише протягом визначеного законом проміжку часу.

Погашення або зняття судимості згідно з частиною першою статті 88 КК України повністю анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки попереднього засудження. З моменту погашення судимості особа в силу прямої вказівки закону визнається такою, що не має судимості, тобто її правовий статус повністю ретроспективно і на майбутнє прирівнюється до статусу будь-якого несудимого громадянина України, який ніколи не притягувався до кримінальної відповідальності.

Як підтверджується дослідженими судом письмовими матеріалами справи, обвинувальний вирок суду щодо ОСОБА_1 набрав законної сили 16 червня 2023 року.

Встановлений вироком суду трирічний іспитовий строк випробування (3 роки) повністю та остаточно закінчився 16 червня 2026 року.

Жодних доказів того, що ОСОБА_1 під час іспитового строку вчинив нове кримінальне правопорушення або що рішення про звільнення від покарання з випробуванням скасовувалося судом у порядку статті 78 КК України, матеріали справи не містять і позивачем не надано.

Таким чином, у силу імперативного припису пункту 1 частини першої статті 89 Кримінального кодексу України із закінченням трирічного іспитового строку призначене позивачу покарання є вичерпаним, а судимість ОСОБА_1 - повністю погашеною за законом.

Відтак на момент розгляду та вирішення цієї адміністративної справи по суті ОСОБА_1 має правовий статус особи, яка не має судимості.

Оцінюючи твердження сторони позивача про нібито “довічний” характер статусу виключеного з військового обліку, суд визнає такі доводи юридично безпідставними та хибними, виходячи з таких міркувань:

Метою існування в попередній редакції Закону № 2232-XII положення пункту 6 частини шостої статті 37 щодо виключення з військового обліку осіб, які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, була легітимна превентивна мета держави - не допустити перебування у лавах військових формувань осіб, які на час реалізації правовідносин перебувають у стані активної судимості, відбувають призначене покарання чи становлять підвищену суспільну небезпеку для військового правопорядку внаслідок наявності непогашеного засудження за тяжкий злочин.

Юридичним фактом, який породжував неможливість перебування позивача на військовому обліку у листопаді 2023 року, був виключно його чинний на той момент кримінально-правовий статус засудженої особи, яка перебуває під іспитовим строком.

Оскільки встановлений вироком суду трирічний строк випробування закінчився, а судимість позивача за статтею 89 КК України є погашеною, матеріально-правові підстави та кримінально-правові обтяження, які зумовлювали неможливість перебування ОСОБА_1 на військовому обліку у 2023 році, повністю відпали в силу прямої дії закону.

Громадянин, судимість якого погашена за статтею 89 КК України, повністю відновлюється у всьому комплексі своїх конституційних прав і водночас повертається до загального обсягу конституційних обов`язків, закріплених Основplaceм Законом України, серед яких безумовним і першочерговим є конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, встановлений статтею 65 Конституції України.

Суд підкреслює, що визнання за особою з погашеною судимістю права на “довічне виключення з військового обліку” спотворювало б саму правову природу інституту погашення судимості та суперечило б основам правопорядку, оскільки перетворювало б факт учинення військовослужбовцем кримінального правопорушення у минулому на постійний персональний імунітет та привілей щодо ухилення від виконання обов`язку оборони Батьківщини під час воєнного стану.

Крім того, суд застосовує системні зміни у законодавстві України про мобілізаційну підготовку та військовий обов`язок:

Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку” (далі Закон № 3633-IX), який набрав чинності 18 травня 2024 року, статтю 37 Закону № 2232-XII викладено в новій редакції.

Законодавець повністю та імперативно виключив із частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII норму про виключення з військового обліку осіб, які були засуджені за вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів (зберігши таку підставу виключно для осіб, які засуджені до позбавлення волі за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених статтями 109-114-2 КК України).

Внесенням таких змін законодавець прямо висловив волю держави на максимальну консолідацію військовозобов`язаного населення та залучення до захисту Батьківщини громадян відповідного віку, які придатні за станом здоров`я і не відбувають реальне тюремне покарання.

Посилання сторони позивача на статтю 58 Конституції України щодо незворотності дії закону в часі суд відхиляє як юридично неспроможні:

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово роз`яснював, що принцип незворотності закону в часі застосовується до випадків встановлення юридичної відповідальності (кримінальної, адміністративної, дисциплінарної) або погіршення становища особи за дії, вчинені у минулому.

Водночас військовий облік громадян не є видом покарання, заходом кримінально-правового впливу чи мірою юридичної відповідальності.

Військовий облік - це загальнодержавний, триваючий публічно-правовий механізм персонального обліку наявних мобілізаційних людських ресурсів держави, правові підстави та порядок ведення якого регулюються нормативно-правовими актами, чинними на момент функціонування цих правовідносин.

Особа, яка є дієздатним громадянином України чоловічої статі віком 31 рік, не має судимості та за постановою військово-лікарської комісії від 20 червня 2022 року визнана придатною до військової служби, об`єктивно підпадає під дію загальних норм військового обов`язку.

У зв`язку з цим штучне виведення позивача з-під системи військового обліку після спливу встановленого вироком строку випробування утворювало б невиправдані дискримінаційні преференції порівняно з іншими військовозобов`язаними громадянами України, що суперечило б конституційному принципу рівності всіх громадян перед законом, закріпленому статтею 24 Конституції України.

Зазначений правовий підхід узгоджується із засадами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини.

Оцінюючи оскаржувані дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру “Оберіг”, суд зазначає, що такі дії суб`єкта владних повноважень відповідають дійсному правовому статусу позивача як військовозобов`язаного громадянина без судимості, придатного до проходження служби, у якого відпали законні підстави для звільнення від військового обов`язку.

Щодо внесеного до реєстру “Оберіг” запису про звернення до органів Національної поліції від 15 квітня 2026 року у зв`язку з неявкою за мобілізаційним розпорядженням, суд зазначає, що вказаний запис є похідним технічним фіксуванням облікових процедур у відомчій інформаційній системі органу військового управління та за відсутності встановленої судом протиправності взяття позивача на облік не свідчить про наявність підстав для виключення позивача з військового обліку.

Таким чином, оскільки встановлений вироком суду трирічний іспитовий строк закінчився, судимість позивача за статтею 89 Кримінального кодексу України є погашеною, а норми Закону № 2232-XII більше не передбачають виключення з військового обліку осіб, які були засуджені за тяжкі злочини, у позивача відсутнє суб`єктивне матеріальне право претендувати на статус особи, виключеної з військового обліку, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання внести відомості про його виключення з обліку є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить остаточного висновку про повну необґрунтованість заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 КАС України. Оскільки позивач є ветераном війни учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_3 ) та відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” звільнений від сплати судового збору, а в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 19, 72-77, 90, 122, 139, 162, 175, 241-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. В позові ОСОБА_1 про визнання дій ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 16 жовтня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний

Оригінал: reyestr.court.gov.ua