Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №380/14929/26 — Львівський окружний адміністративний суд

Суд: Львівський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 15 жовтня 2026 р.

Справа: №380/14929/26

Суддя: Коморний Олександр Ігорович

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 рокусправа № 380/14929/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання дій Військової частини НОМЕР_1 протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів) за період з 12.02.2023 по 08.03.2025 включно, а також грошової допомоги на оздоровлення за 2023-2025 роки, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2024-2025 роки, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2023-2025 роки та одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 №704;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів) з 12.02.2023 по 08.03.2025 включно, грошової допомоги на оздоровлення за 2023-2025 роки, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2024-2025 роки, грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2023-2025 роки та одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 у період з 12 лютого 2023 року по 08 березня 2025 року проходив військову службу за призовом під час мобілізації у лавах Збройних Сил України у складі Військової частини НОМЕР_1 (на посадах стрільця-снайпера, а в подальшому старшого бойового медика артилерійської батареї аеромобільного батальйону).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08 березня 2025 року № 85 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби в запас за сімейними обставинами.

Представник позивача зазначає, що протягом усього зазначеного періоду військова частина нараховувала та виплачувала ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, щомісячні додаткові та одноразові види), допомогу на оздоровлення, компенсації за невикористані відпустки та одноразову грошову допомогу при звільненні виходячи зі штучно заниженої розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року в розмірі 1762,00 грн.

Позивач наголошує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, у зв`язку з чим відновила дію первинна редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”. Відповідно до її змісту розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями військовослужбовців повинні визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати), на встановлені тарифні коефіцієнти. Застосування відповідачем величини 1762,00 грн позивач вважає незаконним, що потягнуло за собою заниження базових окладів та похідних від них додаткових виплат за 2023-2025 роки.

Щодо строку звернення до суду позивач у поданій заяві зазначив, що про факт нарахування виплат із розрахункової величини 1762,00 грн йому стало відомо лише після отримання представником відповіді військової частини від 25 червня 2026 року № 693/36859 та копії картки особового рахунку військовослужбовця на адвокатський запит, оскільки під час проходження служби та при виключенні зі списків особового складу військової частини розрахункових листів чи повідомлень із деталізацією базових величин відповідач йому не видавав.

Ухвалою від 24 липня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву, а також докази ознайомлення позивача із нарахованими та виплаченими при звільненні сумами.

07 серпня 2026 року від представника Військової частини НОМЕР_1 Мунтян К.С. надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заперечення відповідача обґрунтовані тим, що позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до суду, оскільки ОСОБА_1 виключено зі списків військової частини 08 березня 2025 року з повним розрахунком та видачею грошового атестата, тоді як позов подано лише у липні 2026 року. По суті спору військова частина зазначила, що відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” визначення розмірів і порядку виплати грошового забезпечення належить до компетенції Кабінету Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, яка набрала чинності 20 травня 2023 року, пункт 4 Постанови № 704 викладено в редакції, яка імперативно встановлює сталу розрахункову величину 1762,00 грн. Представник відповідача звернув увагу на те, що постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 скасовано судові рішення про нечинність пункту 2 Постанови № 481 та відмовлено у задоволенні позову, чим підтверджено повноваження Уряду щодо встановлення базової розрахункової величини 1762,00 грн, у зв`язку з чим військова частина діяла в межах чинного законодавства.

10 серпня 2026 року від представника Військової частини НОМЕР_1 надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач деталізував правову позицію з посиланням на постанову Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24, наголошуючи, що зміна розрахункової величини є виключною компетенцією Уряду, яка реалізована у Постанові № 481, що унеможливлює проведення будь-яких перерахунків.

Дослідивши письмові докази, всебічно, повно, об`єктивно з`ясувавши всі дійсні обставини справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у лавах Збройних Сил України у складі Військової частини НОМЕР_1 з 12 лютого 2023 року (наказ командира частини по стройовій частині від 12.02.2023 року № 46 про зарахування до списків особового складу на посаду стрільця-снайпера артилерійської батареї аеромобільного батальйону за 4 тарифним розрядом; наказ від 07.08.2024 року № 246 про призначення на посаду старшого бойового медика артилерійської батареї аеромобільного батальйону за 6 тарифним розрядом).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 22 лютого 2025 року № 14-РС солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом “г” (за сімейними обставинами - необхідність здійснення догляду за дружиною з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08 березня 2025 року № 85 солдата ОСОБА_1 з 08 березня 2025 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Цим же наказом від 08 березня 2025 року № 85 наказано виплатити позивачу: грошову премію за березень 2025 року в розмірі 600% посадового окладу; надбавку за особливості проходження служби в розмірі 87,8%; грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки (28 днів за 2023 рік, 30 днів за 2024 рік, 5 днів за 2025 рік); грошову компенсацію за 28 днів невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024-2025 роки; грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік; одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби за 25 повних календарних місяців служби в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний місяць.

Як свідчить надана відповідачем Картка особового рахунку військовослужбовця № НОМЕР_2 за 2023– 2025 роки, Військова частина НОМЕР_1 протягом усього періоду проходження служби позивачем з 12 лютого 2023 року по 08 березня 2025 року здійснювала нарахування та виплату щомісячного грошового забезпечення ОСОБА_1 (посадового окладу за 4, а згодом за 6 тарифним розрядом, окладу за військовим званням “солдат”, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної премії, допомоги на оздоровлення), а також одноразових виплат при звільненні виходячи зі сталої розрахункової величини 1762,00 грн - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року.

25 червня 2026 року на адвокатський запит представника позивача Військова частина НОМЕР_1 листом № 693/36859 надіслала копію картки особового рахунку військовослужбовця за 2023– 2025 роки, з якої позивач дізнався про застосовані розрахункові величини базових окладів.

Незгода позивача із застосуванням розрахункової величини 1762,00 грн при нарахуванні грошового забезпечення та виплат при звільненні стала підставою для звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві покликається на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини 08 березня 2025 року, а позов подано у липні 2026 року.

Предметом цього спору є виплата належних сум грошового забезпечення військовослужбовця, проходження служби яким є державною службою особливого характеру та реалізацією конституційного права на отримання винагороди за працю (стаття 43 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 та Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах від 22 січня 2026 року у справі № 420/26951/24 і від 30 квітня 2026 року у справі № 240/15039/25 сформували сталий правовий висновок:

“Початковим моментом перебігу встановленого статтею 233 КЗпП України строку звернення до суду щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовцю є не дата видання наказу про виключення зі списків особового складу військової частини, а дата отримання військовослужбовцем офіційного письмового повідомлення (розрахункового документа, довідки з деталізацією складових виплат та утримань), яке дає особі реальну можливість оцінити правильність здійснених нарахувань відповідно до статті 110 КЗпП України”.

Військова частина НОМЕР_1 при звільненні ОСОБА_1 у березні 2025 року письмового розрахункового повідомлення із розшифруванням базових окладів та алгоритму їх обчислення не надала. Доказів вручення або ознайомлення позивача із грошовим атестатом чи іншими розрахунковими документами при звільненні відповідач на пропозицію суду не представив.

Вперше копію картки особового рахунку військовослужбовця із зазначенням конкретної розрахункової величини посадового окладу представник позивача отримав разом із письмовою відповіддю військової частини від 25 червня 2026 року № 693/36859 (на адвокатський запит), надісланою на електронну адресу в липні 2026 року.

Позовну заяву сформовано та подано через систему “Електронний суд” 19 липня 2026 року - тобто протягом місяця після отримання офіційних фінансових документів військової частини.

Крім того, позивач проходив військову службу в зоні бойових дій в особливий період під час воєнного стану, що об`єктивно ускладнювало реалізацію прав на отримання внутрішньої документації.

За таких обставин строк звернення до суду з цим позовом слід визнати таким, що не пропущений.

Відповідно до частин першої - третьої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною четвертою статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01 березня 2018 року.

Пунктом 4 Постанови № 704 у первинній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 пункт 4 Постанови № 704 було викладено в редакції, яка передбачала розрахунок окладів виходячи зі сталої величини прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2018 року (1762,00 грн). Проте постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 (залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року) пункт 6 Постанови № 103 визнано протиправним та нечинним.

Згідно з частиною другою статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Відтак з 29 січня 2020 року відновила свою дію первісна редакція пункту 4 Постанови № 704, яка пов`язувала визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями зі змінною розрахунковою величиною — прожитковим мінімумом для працездатних осіб, установленим законом на 1 січня відповідного календарного року.

Щодо доводів позивача про необхідність застосування розрахункової величини у розмірі не менше 50 відсотків мінімальної заробітної плати, суд зазначає таке:

Пунктом 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” прямо визначено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, а застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.

Норми закону мають вищу юридичну силу за підзаконні акти Уряду, а тому після 01 січня 2017 року мінімальна заробітна плата не може застосовуватися як розрахункова величина при визначенні посадових окладів військовослужбовців. Єдиною належною розрахунковою величиною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня поточного року. Відтак позовні вимоги в частині обчислення окладів виходячи із 50 відсотків мінімальної заробітної плати є юридично безпідставними.

Статтею 7 законів України про Державний бюджет України встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб:

станом на 01 січня 2023 року - 2684,00 грн (Закон України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX);

станом на 01 січня 2024 року - 3028,00 грн (Закон України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX);

станом на 01 січня 2025 року - 3028,00 грн (Закон України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX).

12 травня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704” (далі — Постанова № 481), яка набрала чинності 20 травня 2023 року.

Пунктом 2 Постанови № 481 абзац перший пункту 4 Постанови № 704 викладено в такій редакції:

“ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 за позовом про визнання протиправним та нечинним пункту 2 Постанови № 481 скасував судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалив нове судове рішення про повну відмову у задоволенні позову.

Верховний Суд дійшов остаточного правового висновку про те, що Кабінет Міністрів України наділений прямо визначеними частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII повноваженнями встановлювати розміри грошового забезпечення військовослужбовців, у тому числі визначати базову розрахункову величину для їх обчислення у твердому (фіксованому) розмірі, та визнав прийняття Постанови № 481 таким, що здійснено в межах повноважень Уряду.

Оцінюючи спірні правовідносини щодо правильності обчислення та виплати грошового забезпечення позивача у період його служби з 12 лютого 2023 року по 08 березня 2025 року, суд здійснює диференціацію їх правового регулювання за двома окремими часовими періодами:

Щодо періоду служби позивача з 12 лютого 2023 року по 19 травня 2023 року включно:

У період з 12 лютого 2023 року по 19 травня 2023 року (до дня набрання чинності Постановою № 481) діяла відновлена редакція пункту 4 Постанови № 704, згідно з якою розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями військовослужбовців був розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, тобто 2684,00 грн (стаття 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік”).

Застосування Військовою частиною НОМЕР_1 у вказаний період розрахункової величини 1762,00 грн призвело до протиправного заниження базових посадового окладу (за 4 тарифним розрядом) та окладу за військовим званням “солдат”.

Оскільки посадовий оклад та оклад за військовим званням є базовими величинами для обчислення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної премії), їх заниження призвело до пропорційного недоотримання позивачем щомісячного грошового забезпечення за період з 12 лютого 2023 року по 19 травня 2023 року включно.

У цій частині позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо періоду служби позивача з 20 травня 2023 року по 08 березня 2025 року:

20 травня 2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, якою пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції із прямим закріпленням фіксованої розрахункової величини для визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями у розмірі 1762,00 грн.

Суд наголошує, що постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 у порядку спеціального нормоконтролю остаточно підтверджено правомірність дій Кабінету Міністрів України щодо прийняття Постанови № 481. Верховний Суд констатував, що встановлення Урядом розрахункової величини у розмірі 1762,00 грн відповідає дискреційним повноваженням, делегованим законодавцем за частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII.

Постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 є чинним нормативно-правовим актом, неконституційною або нечинною у судовому порядку не визнавалася.

Органи військового управління відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов`язані неухильно виконувати діючі нормативно-правові акти Уряду. Військова частина НОМЕР_1 при нарахуванні грошового забезпечення позивачу в період з 20 травня 2023 року по 08 березня 2025 року діяла суворо на підставі та у спосіб, визначений чинною редакцією пункту 4 Постанови № 704 (зі змінами, внесеними Постановою № 481).

Посилання представника позивача на висновки Верховного Суду від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24 суд вважає нерелевантними, оскільки зазначені висновки судової палати стосувалися перевірки передумов видачі довідок для перерахунку раніше призначених пенсій звільненим військовослужбовцям за статтею 63 Закону № 2262-XII станом на 01 січня 2024 року. Натомість у межах цієї справи розглядається спір щодо виплати щомісячного грошового забезпечення діючому військовослужбовцю військовою частиною як розпорядником бюджетних коштів.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24 залишено без змін.

Водночас постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі №320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року скасовано та у задоволенні позову відмовлено.

Отже Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481, якою внесено зміни до пункту 4 Постанови №704 та встановлено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи зі сталої величини 1762 грн, на дату розгляду цієї справи є чинною, а її правомірність підтверджена постановою Верховного Суду від 16.07.2026 року у справі №320/29450/24.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц та від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 сформульовано висновки, що якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Відтак з 20.05.2023 року є чинними положення Постанови № 704 з урахуванням змін, внесених Постановою № 481, відповідно до яких замість розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями застосовується стала розрахункова величина у розмірі 1762,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади.

З дня набрання чинності Постанови № 481 (20 травня 2023 року) у відповідних суб`єктів владних повноважень відсутні підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови №704.

Такий висновок зроблений Верховним Судом у Постанові від 21 серпня 2025 у справі 520/22317/23.

За наявності чинного підзаконного нормативно-правового акта, законність прийняття якого підтверджена судом касаційної інстанції у справі № 320/29450/24, у суду відсутні правові підстави стверджувати про протиправність дій відповідача щодо застосування розрахункової величини 1762,00 грн при обчисленні грошового забезпечення ОСОБА_1 за період після 20 травня 2023 року.

Оскільки всі інші заявлені позивачем виплати - допомога на оздоровлення за 2023– 2025 роки (виплачена у серпні 2023 року та в березні 2024 і 2025 років), компенсація за невикористані щорічні та додаткові відпустки за 2023- 2025 роки та одноразова грошова допомога при звільненні нараховувалися та виплачувалися позивачу після 20 травня 2023 року (а при звільненні 08 березня 2025 року - виходячи з окладів, чинних на день звільнення у березні 2025 року), нарахування цих сум виходячи зі встановленої Постановою № 481 величини 1762,00 грн було правомірним.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 20 травня 2023 року по 08 березня 2025 року задоволенню не підлягають.

Щодо обов`язкової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб (ПДФО):

Згідно з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення та інших виплат, одержаних військовослужбовцями у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44).

Пунктами 2, 4 та 5 Порядку № 44 встановлено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі повної суми утриманого податку.

Відтак покладення на військову частину обов`язку виплатити належні військовослужбовцю кошти з обов`язковою одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до Порядку № 44 є належним, повним та ефективним способом судового захисту, який забезпечує отримання бійцем присудженого заробітку без будь-яких неправомірних фінансових втрат.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Відповідач законності та правомірності застосування розрахункової величини 1762,00 грн при нарахуванні грошового забезпечення позивачу у період з 12 лютого 2023 року по 19 травня 2023 року не довів. Натомість правомірність дій частини за період з 20 травня 2023 року по 08 березня 2025 року підтверджується дією Постанови № 481 та обов`язковими правовими висновками Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 КАС України. Оскільки позивач відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” звільнений від сплати судового збору (судовий збір при зверненні до суду фактично не сплачувався), судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 19, 72-77, 90, 122, 139, 241-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 за період з 12 лютого 2023 року по 19 травня 2023 року включно грошового забезпечення (основних та щомісячних додаткових видів) із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року (1762,00 грн).

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) грошового забезпечення (включаючи посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення) за період з 12 лютого 2023 року по 19 травня 2023 року включно з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (2684,00 грн згідно із Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік”), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

4. У інших позовних вимогах (щодо обчислення окладів виходячи із 50 відсотків мінімальної заробітної плати, а також перерахунку та виплати грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, компенсацій за невикористані відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 20 травня 2023 року по 08 березня 2025 року) - відмовити.

5. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 16 жовтня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний

Оригінал: reyestr.court.gov.ua