Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №380/14908/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 рокусправа № 380/14908/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання дій Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії Військової частини № НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 за період з 02 березня 2022 року по 08 квітня 2026 року грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також інших видів грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025, 01.01.2026);

- зобов`язати Військову частину № НОМЕР_1 Національної Гвардії України за період з 02 березня 2022 року по 08 квітня 2026 року здійснити перерахунок та виплату належного ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а також інших видів грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, станом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 та 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 №704 з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 у період з 02 березня 2022 року по 08 квітня 2026 року проходив військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, після чого виключений зі списків особового складу частини у зв`язку з переміщенням для подальшої служби до Військової частини НОМЕР_2 .

Представник позивача зазначає, що протягом усього зазначеного періоду військова частина нараховувала та виплачувала позивачу щомісячне грошове забезпечення (основні та додаткові види), а також допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань із застосуванням заниженої розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року в розмірі 1762,00 грн.

Позивач вказує, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, у зв`язку з чим відновила дію первинна редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”. У зв`язку з цим розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями військовослужбовців повинні визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на встановлені тарифні коефіцієнти. Застосування відповідачем величини 1762,00 грн за період з 02.03.2022 по 08.04.2026 року позивач вважає протиправним.

Щодо строку звернення до суду позивач зазначає, що про порушення своїх прав дізнався лише після отримання відповіді військової частини від 07 травня 2026 року № 50/02/13-М-112-Аз та копій особових карток грошового забезпечення на адвокатський запит, оскільки грошовий атестат, виданий при переміщенні, розшифрування алгоритму нарахувань не містив, а письмових розрахункових повідомлень відповідач військовослужбовцю не надавав.

Ухвалою від 24 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами.

24 липня 2026 року представник подав клопотання про долучення доказів, у якому надав суду копію грошового атестата ОСОБА_1 № 323.

04 серпня 2026 року від представника Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі або залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Заперечення відповідача мотивовані тим, що позивача виключено зі списків військової частини 08 квітня 2026 року, відтак звернення до суду 17 липня 2026 року відбулося з пропуском місячного строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України для публічної служби. По суті позовних вимог військова частина вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, яка набрала чинності 20 травня 2023 року, пункт 4 Постанови № 704 було викладено в новій редакції та імперативно закріплено розрахункову величину 1762,00 грн. Постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 скасовано судові рішення судів попередніх інстанцій та відмовлено у визнанні нечинним пункту 2 Постанови № 481, чим підтверджено повноваження Уряду на встановлення фіксованої розрахункової величини 1762,00 грн. Відповідач зазначає, що з 20 травня 2023 року нормативні підстави для обчислення грошового забезпечення військовослужбовців із застосуванням прожиткового мінімуму на 1 січня календарного року були відсутні, а тому виплати позивачу за весь період здійснені згідно із законом.

09 серпня 2026 року представник позивача подав відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів відповідача. Представник позивача зазначив, що місячний строк не пропущено, оскільки грошовий атестат підпису позивача не містить, а про порушене право стало відомо лише з листа військової частини від 07.05.2026 року. Також позивач покликається на постанову Верховного Суду від 20 липня 2026 року у справі № 400/8494/25, наполягаючи на пріоритеті законів про Державний бюджет України над підзаконними актами Уряду відповідно до статті 7 КАС України.

Дослідивши письмові докази, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо з`ясувавши всі дійсні обставини справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами аргументи, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 02 березня 2022 року прибув для проходження військової служби під час мобілізації із ІНФОРМАЦІЯ_1 та наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 02 березня 2022 року № 55 зарахований до списків особового складу військової частини, поставлений на всі види забезпечення та призначений на посаду стрільця стрілецького взводу (5-й тарифний розряд).

У подальшому під час проходження служби позивач обіймав посаду головного сержанта 1-го мінометного взводу - командира міномета мінометної батареї (10-й тарифний розряд), отримав чергове військове звання “сержант”.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 08 квітня 2026 року № 114 сержанта ОСОБА_1 , який проходив військову службу за призовом під час мобілізації, 08 квітня 2026 року виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення у зв`язку з переміщенням відповідно до наказу командувача НГУ від 24.02.2026 року № 63 о/с для подальшого проходження служби до Військової частини НОМЕР_2 .

З матеріалів справи, зокрема наданих відповідачем особових карток на грошове забезпечення військовослужбовця за 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 роки, встановлено, що Військова частина НОМЕР_1 НГУ протягом усього періоду служби позивача з 02 березня 2022 року по 08 квітня 2026 року здійснювала нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 (посадового окладу за 5, а згодом за 10 тарифним розрядом, окладу за військовим званням “солдат”, а надалі “сержант”, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної премії, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги) виходячи зі сталої розрахункової величини 1762,00 грн (розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року).

27 квітня 2026 року представник позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом про надання інформації та первинних розрахункових документів щодо нарахованого грошового забезпечення.

Листом від 07 травня 2026 року № 50/02/13-М-112-Аз військова частина надала копії наказів, довідку про індексацію та особові картки грошового забезпечення за 2022– 2026 роки.

20 травня 2026 року представник позивача звернувся до військової частини із заявою про проведення перерахунку та виплати грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги за період з 02.03.2022 по 08.04.2026 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року.

Листом від 25 травня 2026 року № 50/02/13-М-615 командир Військової частини НОМЕР_1 відмовив у здійсненні перерахунку, мотивуючи тим, що грошове забезпечення обчислювалося згідно з чинною Постановою № 704 та перерахунку не підлягає.

Незгода позивача із зазначеними діями відповідача стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Предметом цього спору є виплата належних сум грошового забезпечення військовослужбовця, проходження служби яким є державною службою особливого характеру та спеціальною формою реалізації гарантованого статтею 43 Конституції України права на винагороду за працю.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати та інших виплат, наголосивши, що право на отримання зароблених коштів є непорушним конституційним правом, а невиконання державою свого фінансового обов`язку має триваючий характер.

Крім того, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, перебіг строку звернення до суду пов`язується не з моментом видання наказу, а виключно з днем одержання особою письмового повідомлення про конкретні суми, нараховані та виплачені їй (стаття 116 КЗпП України).

Як встановлено судом, у долученій до матеріалів справи копії грошового атестата ОСОБА_1 № 323 від 08.04.2026 року у графі “Правильність даних, зазначених в атестаті, підтверджую” особистий підпис військовослужбовця відсутній. Жодних розрахункових листів чи витягів із особових рахунків за 2022-2026 роки військова частина при переміщенні позивачу не видавала.

Вперше копії особових карток за весь період служби із розшифруванням нарахувань представник позивача отримав разом із відповіддю військової частини від 07 травня 2026 року № 50/02/13-М-112-Аз на адвокатський запит. Позовну заяву сформовано та подано до суду через систему “Електронний суд” 17 липня 2026 року - тобто у межах передбаченого законом строку з моменту фактичного отримання деталізованих фінансових документів.

Крім того, позивач безперервно проходить військову службу під час воєнного стану та виконує завдання із захисту України, що є об`єктивною та поважною причиною, яка унеможливлювала завчасне отримання внутрішньої документації. Відтак строк звернення до суду позивачем не пропущено.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців, є Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-XII).

Згідно зі статтею 1-2 Закону № 2011-XII військовослужбовці користуються всіма правами і свободами людини та громадянина, закріпленими в Конституції України та законах України. У зв`язку з особливим характером військової служби їм надаються визначені законом гарантії, компенсації та пільги.

Відповідно до частин першої — третьої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби та стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Правові засади функціонування Національної гвардії України як військового формування з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України, врегульовано Законом України від 13 березня 2014 року № 876-VII “Про Національну гвардію України”, частиною першою статті 21 якого закріплено, що військовослужбовці Національної гвардії України користуються всіма правами, свободами, соціальними гарантіями та пільгами, передбаченими Законом № 2011-XII.

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01 березня 2018 року.

Пунктом 4 Постанови № 704 у первинній редакції встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 пункт 4 Постанови № 704 було викладено в редакції, яка передбачала розрахунок окладів виходячи зі сталої розрахункової величини прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2018 року (1762,00 грн). Проте постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 (залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року) пункт 6 Постанови № 103 визнано протиправним та нечинним.

Згідно з частиною другою статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відтак з 29 січня 2020 року відновила свою дію первісна редакція пункту 4 Постанови № 704, яка пов`язувала визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями зі змінною розрахунковою величиною — прожитковим мінімумом для працездатних осіб, установленим законом на 1 січня відповідного календарного року.

Пунктом 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII прямо визначено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, а застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року. Оскільки норми закону мають вищу юридичну силу за підзаконні акти, єдиною належною розрахунковою величиною для визначення розмірів окладів за відновленою редакцією пункту 4 Постанови № 704 є прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня поточного року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21).

Статтею 7 законів України про Державний бюджет України встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб:

станом на 01 січня 2022 року - 2481,00 грн (Закон України від 02 грудня 2021 року № 1928-IX);

станом на 01 січня 2023 року - 2684,00 грн (Закон України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX).

12 травня 2023 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704” (далі — Постанова № 481), яка набрала чинності 20 травня 2023 року.

Пунктом 2 Постанови № 481 абзац перший пункту 4 Постанови № 704 викладено в такій редакції:

“ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”.

Верховний Суд у постановах від 24 червня 2025 року у справі № 420/5584/24, від 26 червня 2025 року у справі № 480/7154/24, від 30 червня 2025 року у справах № 280/8083/24, № 280/8605/24 та № 460/3942/24, від 04 липня 2025 року у справі № 120/8298/24 сформував висновок про застосування у спірний період пункту 4 Постанови №704 у редакції Постанови №481. Наведений висновок є релевантним до обставин цієї справи і суд не вбачає підстав для відступу від цього висновку.

30 серпня 2017 року Кабміном прийнято Постанову №704, яка передбачала з 1 березня 2018 року збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21 лютого 2018 року Кабмін прийняв Постанову №103.

Пунктом 6 Постанови №103 внесені зміни до Постанови №704, внаслідок яких пункт 4 цієї Постанови викладено у новій редакції, а саме:

«Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Отже, з 1 січня 2018 року пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовується така розрахункова величина, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704.

Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30 липня 2018 року), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Верховний Суд, зокрема, але не виключно, в постановах від 15 червня 2023 року у справі № 380/13603/21, від 30 квітня 2025 року у справі № 620/9741/24, виснував, що оскільки зміни, внесені Постановою №103, зокрема, до пункту 4 Постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29 січня 2020 року діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року».

У цих та інших постановах Верховний Суд, засновуючись на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили, виснував, що положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року» не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

12 травня 2023 року Кабмін прийняв Постанову №481, пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, та викладено абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Пунктом 3 Постанови №481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Отже, з дня набрання чинності Постановою №481 – 20 травня 2023 року – Кабміном замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запроваджено сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24 залишено без змін.

Водночас постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі №320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року скасовано та у задоволенні позову відмовлено.

Отже Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481, якою внесено зміни до пункту 4 Постанови №704 та встановлено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи зі сталої величини 1762 грн, на дату розгляду цієї справи є чинною, а її правомірність підтверджена постановою Верховного Суду від 16.07.2026 року у справі №320/29450/24.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц та від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 сформульовано висновки, що якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Відтак з 20.05.2023 року є чинними положення Постанови № 704 з урахуванням змін, внесених Постановою № 481, відповідно до яких замість розрахункової величини прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями застосовується стала розрахункова величина у розмірі 1762,00 грн.

Отже нарахування позивачу грошового забезпечення з 20.05.2023 року здійснювалося відповідачем з розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, виходячи з розміру 1762,00 грн. правомірно, в зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині (з 20.05.2023 року по 08.04.2026 року) задоволенню не підлягають.

Постановою №481 змінено умови регулювання спірних відносин та визначено, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб здійснюється виходячи з розміру 1762 грн, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабміну щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.

Конституційний Суд зазначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабміну, виданих у межах його компетенції.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади.

З дня набрання чинності Постанови № 481 (20 травня 2023 року) у відповідних суб`єктів владних повноважень відсутні підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям грошового забезпечення, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови №704.

Такий висновок зроблений Верховним Судом у Постанові від 21 серпня 2025 у справі 520/22317/23.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог позивача про перерахунок грошового забезпечення за період з 20 травня 2023 року по 08 квітня 2026 року.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на суб`єкта владних повноважень.

Відповідач законності та правомірності застосування розрахункової величини 1762,00 грн при нарахуванні грошового забезпечення позивачу у період з 02 березня 2022 року по 19 травня 2023 року не довів. Натомість правомірність дій частини за період з 20 травня 2023 року по 08 квітня 2026 року підтверджується дією Постанови № 481 та обов`язковими правовими висновками Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 КАС України. Оскільки позивач відповідно до пунктів 12 та 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” звільнений від сплати судового збору як військовослужбовець та учасник бойових дій (судовий збір при поданні позову фактично не сплачувався), судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 19, 72-77, 90, 122, 139, 241-246, 250, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 за період з 02 березня 2022 року по 19 травня 2023 року включно грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року (1762,00 грн).

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) грошового забезпечення (включаючи посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань) за період з 02 березня 2022 року по 19 травня 2023 року включно з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, а саме: за період з 02 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року - виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2481,00 грн, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01 січня 2022 року; за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року - виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2684,00 грн, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” станом на 01 січня 2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

4. У задоволенні інших позовних вимог (щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 20 травня 2023 року по 08 квітня 2026 року) - відмовити.

5. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 16 жовтня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний