Рішення від 15 жовтня 2026 р. у справі №380/14662/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 рокусправа № 380/14662/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання дій до Військової частини НОМЕР_1 протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 22.03.2022 по 19.05.2023 з використанням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2018 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення, включаючи щомісячні основні і додаткові види грошового забезпечення, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, за період з 22.03.2022 по 31.12.2022 із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення, включаючи щомісячні основні і додаткові види грошового забезпечення, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року.

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) щодо нарахування поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 із використанням іншого, аніж березень 2018 року, місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити поточну індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 включно з урахуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_3 (яка входила до складу Військової частини НОМЕР_1 та її правонаступником визначено відповідача) у період з 22.03.2022 по 14.03.2025. Наказом командира військової частини від 14.03.2025 № 73 позивача звільнено у відставку за станом здоров`я та виключено зі списків особового складу військової частини й усіх видів забезпечення.

Позивач вказує, що у період з 22.03.2022 по 19.05.2023 (до набрання чинності постановою КМУ від 12.05.2023 № 481) відповідач протиправно здійснював нарахування його грошового забезпечення виходячи зі сталої розрахункової величини 1762,00 грн (прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018), а не розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами про Державний бюджет України на 1 січня відповідного календарного року (2022 та 2023 роки). Внаслідок набрання чинності рішенням у справі № 826/6453/18 відновлено дію пункту 4 Постанови КМУ № 704 у первинній редакції, а штучне заниження базових окладів призвело до виплати грошового забезпечення у заниженому розмірі. Крім того, позивач зазначає, що у 2024 році відповідач безпідставно нарахував йому індексацію грошового забезпечення із застосуванням іншого базового місяця, аніж березень 2018 року, чим порушив норми Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та Порядку № 1078.

Ухвалою від 21 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами.

05 серпня 2026 року представник Військової частини НОМЕР_1 подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю. Відповідач стверджує, що позивачем пропущено встановлений частиною другою статті 233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду, оскільки при звільненні позивачу видано грошовий атестат, а позов подано лише у липні 2026 року. По суті вимог відповідач зазначив, що діяв виключно на підставі пункту 4 Постанови КМУ № 704 та Постанови КМУ № 481, правомірність якої підтверджено постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24. Щодо індексації за 2024 рік відповідач вказав, що нарахування проведено відповідно до статті 39 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” та положень Порядку № 1078 у загальному розмірі 775,15 грн, а тому підстави для перерахунку відсутні.

11 серпня 2026 року позивач через підсистему надав відповідь на відзив, у якій навів заперечення проти доводів відповідача щодо пропуску строку звернення до суду, посилаючись на висновки Верховного Суду у справах № 460/21394/23 та № 240/19087/24, а також підтвердив обґрунтованість позовних вимог.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, повно, всебічно, об`єктивно та безпосередньо з`ясувавши всі дійсні фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, оцінивши докази у їх сукупності та системному взаємозв`язку, суд

в с т а н о в и в :

Позивач є ветераном війни - особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи (посвідчення серії НОМЕР_4 від 24.03.2025, видане Саксаганським УСЗН м. Кривого Рогу) та учасником бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_5 ).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у Збройних Силах України.

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 22 березня 2022 року № 13 громадянина ОСОБА_1 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 “Про загальну мобілізацію”, прийнято на військову службу за призовом під час мобілізації, призначено на посаду старшого стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти та з 22 березня 2022 року зараховано до списків особового складу військової частини й на всі види забезпечення з посадовим окладом за 5 тарифним розрядом у розмірі 2 820,00 грн на місяць, окладом за військовим званням “старший солдат”.

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 14 березня 2025 року № 73 старшого солдата ОСОБА_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 08 березня 2025 року № 50-РС у відставку за підпунктом “б” пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (за станом здоров`я), з 14 березня 2025 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Вислуга років позивача станом на 14 березня 2025 року склала: календарна - 02 роки 11 місяців 22 дні, пільгова - 03 роки 03 місяці 08 днів, загальна - 06 років 03 місяці 00 днів.

Листом від 04.07.2026 № 1626/479/ВихЗПІ Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що є правонаступником усіх прав та обов`язків розформованої Військової частини НОМЕР_3 відповідно до директиви командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_2 ” від 10.06.2025 № Д-35/ДСК.

Як встановлено з карток особового рахунку військовослужбовця за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки та письмової відповіді відповідача від 04.07.2026 № 1626/479/ВихЗПІ, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 22 березня 2022 року по 19 травня 2023 року базовий посадовий оклад (за 5 тарифним розрядом, тарифний коефіцієнт 1,60) та оклад за військовим званням (“старший солдат”, тарифний коефіцієнт 0,34) обчислювалися відповідачем шляхом множення коефіцієнтів на сталу розрахункову величину 1762,00 грн (посадовий оклад становив 2 820,00 грн, оклад за званням - 600,00 грн / з урахуванням 530,00 грн на початку служби).

Виходячи з указаних незмінних базових окладів, розрахованих із прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 (1 762,00 грн), відповідач нараховував усі щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавку за особливості проходження служби 65%, щомісячну премію) та інші похідні виплати.

Крім того, за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року відповідач нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення у загальному розмірі 775,15 грн (зокрема у січні 2024 року індексація взагалі не нараховувалася, у лютому-червні 2024 року - 0,00 грн, у липні–грудні 2024 року - по 130,20 грн та 254,35 грн), застосувавши при обчисленні індексу споживчих цін інший базовий місяць, аніж березень 2018 року.

Незгода позивача із застосуванням у період з 22.03.2022 по 19.05.2023 розрахункової величини 1762,00 грн замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року, а також із порядком нарахування індексації за 2024 рік слугувала підставою для звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та встановлює єдину систему їх матеріального й правового забезпечення, є Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі Закон № 2011-XII).

Статтею 1-2 Закону № 2011-XII встановлено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом компенсації та гарантії.

Відповідно до частин першої - третьої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає обов`язковій індексації відповідно до закону.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України особовим складом, враховувати характер і умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

На виконання зазначених норм закону 30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01 березня 2018 року.

Пунктом 2 Постанови № 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Цим актом затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів (додаток 1) та схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням (додаток 14).

Пунктом 4 Постанови № 704 у первинній редакції на момент її прийняття було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 пункт 4 Постанови № 704 було викладено в редакції зі сталою розрахунковою величиною - прожитковим мінімумом станом на 1 січня 2018 року (1 762,00 грн). Проте постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 (залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року) пункт 6 Постанови № 103 визнано протиправним та скасовано.

Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/6453/18 (з 29 січня 2020 року) в силу дії статті 265 КАС України та принципу безперервності правового регулювання пункт 4 Постанови № 704 відновив дію у первісній редакції, яка передбачає визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями виходячи зі змінної розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року.

Водночас пунктом 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Оскільки норми закону мають вищу юридичну силу за положення підзаконних актів Уряду, розрахунковою величиною для визначення окладів за Постановою № 704 є виключно прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року.

Відповідно до частини першої - третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Згідно зі статтями 1 та 6 Закону України від 05 жовтня 2000 року № 2017-III “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення.

За змістом пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України, а пунктом 3 цієї ж частини визначено, що виключно законами встановлюються державні соціальні стандарти.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб щорічно затверджується Верховною Радою України виключно нормами законів про Державний бюджет України на відповідний календарний рік:

станом на 01 січня 2022 року - 2 481,00 грн (стаття 7 Закону України від 02 грудня 2021 року № 1928-IX “Про Державний бюджет України на 2022 рік”);

станом на 01 січня 2023 року - 2 684,00 грн (стаття 7 Закону України від 03 листопада 2022 року № 2710-IX “Про Державний бюджет України на 2023 рік”).

Закони про Державний бюджет України на 2022 та 2023 роки не містили приписів щодо застосування для визначення грошового забезпечення військовослужбовців іншої розрахункової величини, зокрема зафіксованої на рівні 2018 року (1 762,00 грн).

Усталена судова практика Верховного Суду наголошує на неможливості застосування судами підзаконних актів, які суперечать нормам законів, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти в окремому судовому порядку та чи є вони чинними на момент вирішення справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19 та від 09 червня 2022 року у справі № 520/2098/19).

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24 сформував обов`язковий висновок щодо застосування норм права:

“Під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 в первинній редакції, яка передбачає використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, як акта вищої юридичної сили”.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 суд відхиляє, оскільки у вказаній справі предметом розгляду була Постанова КМУ від 12.05.2023 № 481, яка набрала чинності лише 20 травня 2023 року. У справі, що розглядається, спірний період визначення окладів обмежений позивачем саме 19 травня 2023 року, тобто періодом до набрання чинності Постановою № 481, під час якого діяла первинна редакція пункту 4 Постанови № 704 у взаємозв`язку із законами про Державний бюджет України на 2022 та 2023 роки як актами вищої юридичної сили.

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо пропуску строку звернення до адміністративного суду з огляду на такі норми права та обов`язкові висновки вищих судових інстанцій:

Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України в частині обмеження тримісячним строком права працівника (військовослужбовця) на звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати та виплат при звільненні.

Крім того, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 дійшов висновку, що для стягнення грошового забезпечення за період до 19 липня 2022 року строк звернення до суду законодавчо не обмежений будь-яким строком.

Що ж до періоду після 19 липня 2022 року, Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2026 року у справі № 240/19087/24 зазначив, що перебіг строку звернення пов`язується не з формальним фактом виключення зі списків особового складу, а з моментом, коли військовослужбовець набув достовірної та документально підтвердженої інформації про помісячний склад і розмір нарахованих сум. Видача грошового атестата відображає лише нарахування останнього місяця служби, тоді як спірні правовідносини стосуються щомісячних виплат. Позивач отримав офіційні дані про помісячні нарахування з відповіді військової частини від 04.07.2026 № 1626/479/ВихЗПІ та одразу звернувся до суду в липні 2026 року. Відтак строк звернення до адміністративного суду позивачем пропущено не було.

Таким чином, застосування Військовою частиною НОМЕР_1 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 22 березня 2022 року по 19 травня 2023 року включно сталої розрахункової величини 1762,00 грн призвело до протиправного заниження його базового посадового окладу та окладу за військовим званням.

Оскільки розміри посадового окладу та окладу за військовим званням є базою для обчислення всіх щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65%, щомісячної премії), їх штучне заниження потягнуло за собою пропорційне заниження розміру місячного грошового забезпечення військовослужбовця за весь період служби.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 про перерахунок та виплату грошового забезпечення (включаючи щомісячні основні, додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 22.03.2022 по 31.12.2022 (виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2022) та за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 (виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023) з урахуванням раніше виплачених сум є повністю обґрунтованими.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 із застосуванням березня 2018 року як базового місяця:

Вирішуючи спір у цій частині, суд керується нормами спеціального законодавства, що регулює індексацію доходів громадян:

Правові засади проведення індексації грошових доходів населення регламентовано Законом України від 03 липня 1991 року № 1282-XII “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон № 1282-XII) та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1282-XII та пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці найманих працівників та грошове забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (базовий місяць). Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів.

Останнім загальним підвищенням посадових окладів військовослужбовців на виконання вимог Постанови № 704 був березень 2018 року, який набув статусу базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” дію Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” було тимчасово зупинено на 2023 рік.

Статтею 39 Закону України від 09 листопада 2023 року № 3460-IX “Про Державний бюджет України на 2024 рік” установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Суд наголошує, що норма статті 39 Закону про Держбюджет на 2024 рік лише визначила календарну дату поновлення обчислення індексу споживчих цін (з 01 січня 2024 року) після річної зупинки у 2023 році, однак не змінила алгоритму визначення базового місяця, встановленого пунктом 5 Порядку № 1078, і не трансформувала січень 2024 року у новий “базовий місяць”, оскільки посадові оклади військовослужбовців у січні 2024 року нормативно не підвищувалися.

З огляду на відсутність підвищення посадових окладів у 2024 році, обчислення індексу споживчих цін для нарахування поточної індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року мало здійснюватися виходячи з останнього місяця підвищення окладів - березня 2018 року (як базового місяця).

Верховний Суд у постанові від 27 червня 2024 року у справі № 580/602/22 зазначив, що індексація грошового забезпечення є державною соціальною гарантією, обчислення якої пов`язане з місяцем фактичного підвищення тарифних ставок (окладів) за займаною посадою. Застосування органом військового управління довільних розрахункових періодів або штучне обнулення базового місяця суперечить вимогам Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 і порушує конституційне право військовослужбовця на повну оплату служби.

З наявних у матеріалах справи карток особового рахунку встановлено, що відповідач у 2024 році провів нарахування індексації у заниженому розмірі (усього 775,15 грн), безпідставно змінивши базовий місяць та допустивши невиплату належних сум індексації за період із січня по червень 2024 року.

Також за приписами Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44), виплата нарахованих сум грошового забезпечення та індексації військовослужбовцям здійснюється з обов`язковою одночасною виплатою грошової компенсації утриманого податку з доходів фізичних осіб.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати поточної індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року включно з урахуванням березня 2018 року як базового місяця з одночасною компенсацією сум ПДФО підлягають задоволенню повністю.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності обов`язок щодо доказування правомірності своєї поведінки покладається на суб`єкта владних повноважень.

Відповідач законності застосування розрахункової величини 1762,00 грн протягом 2022–2023 років та правомірності зміни базового місяця індексації у 2024 році належними, допустимими та достатніми доказами не довів, а його аргументи повністю спростовуються вимогами спеціального Закону № 2011-XII, Закону № 1282-XII, законами про Державний бюджет України та обов`язковими судовими висновками Верховного Суду.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до статті 90 КАС України, суд дійшов висновку про повну обґрунтованість заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до пунктів 1 та 13 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору як особа, яка звертається за захистом права на оплату військової служби (грошового забезпечення), а також як ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни та учасник бойових дій.

Відтак судовий збір позивачем не сплачувався та розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у період з 22 березня 2022 року по 19 травня 2023 року включно із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) грошового забезпечення, включаючи щомісячні основні і додаткові види грошового забезпечення, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, за період з 22 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року включно із застосуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, та з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) грошового забезпечення, включаючи щомісячні основні і додаткові види грошового забезпечення, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року включно із застосуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, та з урахуванням раніше виплачених сум.

5. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 поточної індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року із застосуванням іншого, аніж березень 2018 року, базового місяця для обчислення індексу споживчих цін.

6. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) поточну індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року включно із застосуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, та з урахуванням раніше виплачених сум індексації.

7. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 16 жовтня 2026 року.

Суддя О.І. Коморний