Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №300/3495/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2026 р. справа № 300/3495/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за статтями 64а, 39б, 36б графи ІІІ Розкладу хвороб наказу Міністерства оборони України №402.

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (АІТС «Оберіг») відомості про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за статтями 64а, 39б, 36б графи ІІІ Розкладу хвороб наказу Міністерства оборони України №402.

Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за статтями 64а, 39б, 36б графи ІІІ Розкладу хвороб наказу Міністерства оборони України №402.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

16.06.2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позову з підстав викладених у відзиві. Просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

13.07.2022 року, згідно довідки №109/56/5708 військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 , молодший лейтенант медичної служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на підставі статтей 64а, 39б, 36б графи ІІІ Розкладу хвороб, визнаний непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

У військовому квитку серія НОМЕР_3 , в пункті 16. Особливі відмітки зазначено, що позивач 23 лютого 2015 року визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним до служби у військовий час на підставі графи ІІІ статті 34а наказу МО №402. В пункті 18. Відмітки про військовий облік цього ж документа, проставлено відмітку «Знятий з обліку» та зроблено запис 13.07.2022 року «Виключений з в/обліку за станом здоров`я.» Даний запис скріплено гербовою печаткою Міністерство Оборони України ІНФОРМАЦІЯ_5 та підписом керівника.

В пункті 19 цього ж документа також зроблено запис, яким підтверджено, що позивач 13 липня 2022 року виключений з військового обліку « ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до рішення ВЛК від 13.07.2022 року №109/56/5708 (непридатний до в/служби з виключення з обліку)».

Однак, позивачем було виявлено, що дана інформація жодним чином не відображається в його особистому кабінеті в застосунку Резерв+, що відображає відомості АІТС ОБЕРІГ (Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів). Наразі, при відкритті застосунку Резерв+ та формуванні витягу з інформацією у графі «Категорія обліку» стоїть відмітка «Військовозобов`язаний», а у графі «Підстава знаття/виключення» - прочерк « - ».

При цьому позивача не повідомляв про те, чи було скасовано попереднє рішення ВЛК про його непридатність від 13.07.2022 року.

Оскільки рішення ВЛК, яке оформлене у формі довідки №109/56/5708 від 13.07.2022 року не було скасоване, то позивач вважає, що воно є чинним, не оспорюваним, а отже таким, що породжує для позивача юридичні наслідки щодо його статусу в контексті військового обліку та військового обов`язку. В зв`язку з цим позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Суд, у відповідності до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Згідно із статтею 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Згідно з ч. 5 цієї статті Закону, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції чинній на момент виключення позивача з військового обліку), виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України, які:

1) призвані чи прийняті на військову службу або направлені для проходження альтернативної (невійськової) служби;

2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів;

3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;

4) досягли граничного віку перебування в запасі;

5) припинили громадянство України;

6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;

7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;

8) не отримали до 40-річного віку військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності;

9) померли.

Згідно з матеріалами справи, згідно з довідкою від 13.07.2022 року №109/56/5708 військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. ІІІ пункту статті 64А, 39б, 34б розкладу хвороб (наказ МО України від 2008 року №402), про що зроблено відповідний запис, скріплений печаткою та підписом посадової особи, у військовому квитку серії НОМЕР_3 .

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що виключення громадянина України з військового обліку як такого, що визнаний військово-лікарськими комісіями непридатним до військової, свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП) прийняла рішення про визнання особи невійськовозобов`язаною та на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнила цю особу від виконання військового обов`язку.

Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов`язаного/ резервіста, а отже не може бути призваною на військову службу за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану.

Як зазначає відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що постанова позаштатної ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 від 13.07.2022 року не набрала юридичної сили в частині остаточного визнання особи непридатною до військової служби з виключенням з обліку.

Однак, суд зазначає, що згідно з пунктом 2 Постанови КМУ № 599 від 16.04.2024 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.

Оскільки в військовому квитку ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 зроблено відповідний запис, скріплений печаткою та підписом посадової особи, про виключення його з військового обліку, відповідно позивач вважається таким, що виключений з військового обліку.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп-99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України , за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно правовому акті.

Суд також зазначає, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачено необхідності поновлення на військовому обліку особи, визнаної ВЛК непридатною до військової служби, як і не передбачено повторне виключення з військового обліку за наявності запису про таке виключення.

Посилання відповідача на відсутність у позивача висновку ВЛК як на підставу для невнесення відповідних відомостей до реєстру є проявом суперечливої поведінки державного органу, оскільки факт прийняття такого висновку вже підтверджений офіційним записом у військовому квитку. Саме цей запис є належним і допустимим доказом виключення позивача з військового обліку та підтверджує набуття ним статусу особи, виключеної з військового обліку.

Суд також зазначає, що покладення на позивача негативних правових наслідків у вигляді невизнання його статусу через неналежне виконання обов`язків ВЛК та РТЦК та СП суперечить принципам правової визначеності та довіри особи до дій держави, адже позивач обґрунтовано покладався на офіційні відомості, внесені державним органом до його військово-облікового документа.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає протиправною бездіяльністю на звернення позивача - не внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що у відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене, слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивачки судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за статтями 64а, 39б, 36б графи ІІІ Розкладу хвороб наказу Міністерства оборони України №402.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (АІТС «Оберіг») відомості про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за статтями 64а, 39б, 36б графи ІІІ Розкладу хвороб наказу Міністерства оборони України №402.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.