Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №300/3206/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2026 р. справа № 300/3206/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , у якій просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати за період з 03 березня 2022 року по 14 лютого 2025 року грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Також позивач просив зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 03 березня 2022 року по 14 лютого 2025 року з розбивкою по періодах з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що у зв`язку зі скасуванням постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями військовослужбовців мало здійснюватися виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року. Відмова відповідача здійснити відповідний перерахунок, на думку позивача, є протиправною та порушує його право на належне грошове забезпечення у повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. В обґрунтування заперечень відповідач вказав, що нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалися у суворій відповідності до Конституції України, законів України та постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 у межах затвердженого кошторису військової частини. Також відповідач зазначив, що починаючи з 20 травня 2023 року, з дати набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, нормою пункту 4 Постанови № 704 установлено фіксовану розрахункову величину в розмірі 1762,00 гривні для обчислення посадових окладів, а використання прожиткового мінімуму на 01 січня відповідного року чинним законодавством не передбачено. Окрім того, відповідач наголосив, що в умовах воєнного стану видатки Державного бюджету України спрямовуються на забезпечення обороноздатності держави, а дії уповноважених органів щодо виплати грошового забезпечення відповідають принципам збалансованості та обґрунтованості бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира відділення дозиметричного контролю взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13 лютого 2025 року № 6-РС молодшого сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14 лютого 2025 року № 47 позивача з 14 лютого 2025 року виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Чотирнадцятого квітня 2025 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про надання довідки-розрахунку та здійснення перерахунку і виплати грошового забезпечення за період з 03 березня 2022 року по 14 лютого 2025 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року на тарифний коефіцієнт.

Листом від 22 квітня 2025 року № 816/484/1/1553/пс відповідач відмовив у здійсненні перерахунку, повідомивши про відсутність законних підстав для застосування прожиткового мінімуму та роз`яснивши порядок застосування розрахункової величини у розмірі 1762,00 гривні.

Вважаючи зазначену відмову та бездіяльність відповідача протиправними, позивач у звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне та грошове забезпечення, розміри якого встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, яка набрала чинності 20 травня 2023 року, скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносилися постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та викладено пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 у новій редакції. Згідно з чинним приписом пункту 4 Постанови № 704 розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями військовослужбовців розраховуються виходячи з розміру 1762,00 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт.

Починаючи з 20 травня 2023 року, в системі підзаконного регулювання діє імперативна норма пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704, яка встановлює сталу базову розрахункову величину для обчислення окладів військовослужбовців у розмірі 1762,00 гривні і не передбачає використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року. Чинні приписи Постанови № 704 у редакції Постанови № 481 підлягали обов`язковому застосуванню відповідачем при розрахунку виплат позивачу.

Зазначена правова позиція повністю відповідає правовим висновкам Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 червня 2025 року у справі № 420/5584/24, від 26 червня 2025 року у справі № 480/7154/24, від 21 серпня 2025 року у справі № 520/22317/23, від 30 червня 2025 року у справах № 280/8083/24, № 280/8605/24 та № 460/3942/24, від 04 липня 2025 року у справі № 120/8298/24, від 15 червня 2023 року у справі № 380/13603/21 та від 30 квітня 2025 року у справі № 600/9741/24. Згідно з правовими висновками Верховного Суду, після набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України № 481 грошове забезпечення підлягає обчисленню виходячи зі сталої величини 1762,00 гривні, а підстави для використання прожиткового мінімуму відсутні.

Правова позиція Уряду щодо регулювання грошового забезпечення підтверджується також рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, якими визнано повноваження Кабінету Міністрів України регулювати порядок та розміри соціальних виплат і грошового забезпечення у межах фінансових можливостей держави та бюджетних асигнувань. Відповідач як суб`єкт владних повноважень не мав правових підстав діяти всупереч чинній нормі Постанови № 704 та самостійно застосовувати інші розрахункові величини.

За період з 03 березня 2022 року по 19 травня 2023 року відповідач здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу у повній відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 704 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, у межах затвердженого кошторису. Доказів протиправної бездіяльності відповідача за цей період суду не надано.

Стосовно вимог про перерахунок виплат, які обчислюються на основі посадового окладу та окладу за військовим званням, суд зазначає, що вони є акцесорними та похідними від розміру окладів. Оскільки в задоволенні основної вимоги про перерахунок окладів відмовлено, підстави для задоволення похідних позовних вимог відсутні.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідач повністю довів правомірність своїх дій та відсутність протиправної бездіяльності у спірних правовідносинах. Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не здійснюється.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.