Суд: Запорізький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №280/8452/26
Суддя: Конишева Олена Василівна
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
19 жовтня 2026 рокуСправа № 280/8452/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
13.08.2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000,00 грн., за періоди лікування з 15.05.2026 по 25.05.2026 та з 25.05.2026 по 19.06.2026 та з 20.06.2026 по 20.07.2020 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з наслідками бойової травми яка пов`язана із захистом Батьківщини;
зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у відповідності до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000,00 грн, за періоди лікування з 15.05.2026 по 25.05.2026 та з 25.05.2026 по 19.06.2026 та з 20.06.2026 по 20.07.2020 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з наслідками бойової травми, яка пов`язана із захистом Батьківщини.
В обґрунтування вказаних позовних вимог зазначає, у діагнозах та анамнезу виписок із медичної карти стаціонарного хворого є підстави вважати спричинення даного захворювання саме внаслідок травми отриманої під участі у бойових діях, що пов`язана із захистом Батьківщини. Адже в медичних документах є пряме посилання на дату отримання травми (03.10.2022), яка спровокувала розвиток захворювання що призвело до втрати працездатності та зумовило необхідність перебування на стаціонарному лікуванні з 15.05.2026 по 25.05.2026 та з 25.05.2026 по 19.06.2026 та з 20.06.2026 по 20.07.2026. Позивач вважає що має право на виплату додаткової грошової винагороди в розмірі до 100000 гривень відповідно Постанови №168. Просить позов задовольнити.
Відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що для нарахування додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень у разі стаціонарного лікування через тривалий проміжок часу після травмування, позивач зобов`язаний надати висновок (постанову) військово-лікарської комісії (ВЛК) про те, що отримане позивачем 03.10.2022 поранення за медичними критеріями належить до категорії тяжких поранень, а поточне стаціонарне лікування у 2026 році, тобто після більше ніж 3 років після отримання поранення, зумовлене саме загостренням цього тяжкого поранення. Просить у задоволення позову відмовити.
Ухвалою суду від 18.08.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, судом встановлено наступне.
Відповідно до записів у військовому квитку військовослужбовець за мобілізацією ОСОБА_1 (Позивач) з 12 березня 2022 року по теперішній час проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 (Відповідач).
Під час виконання бойового завдання у Донецької області 03.10.2022 позивач отримав бойову травму, а саме: Мінно-вибухове поранення. Акубаротравма, яка пов`язана із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми від 16.03.2023 №2125 та первинною медичною картою за формою 100 від 28.08.2022.
Позивачем до матеріалів справи надані виписки з медичних карт стаціонарного хворого № 2208 (КНП «Міська лікарня № 9»), Епікризи (медична картка стаціонарного хворого) № 2607/3 та № 3112/3 (КНП «ОКЗ НПД та СЗХ») в яких зазначено про отриману травму 03.10.2022, яка спровокувала розвиток захворювань, у зв`язку з чим позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 15.05.2026 по 25.05.2026 та з 25.05.2026 по 19.06.2026 та з 20.06.2026 по 20.07.2026.
21.07.2026 позивач звернувся до відповідача із рапортом, а адвокат із запитом від 22.07.2026 № 306/К щодо виплати додаткової грошової винагороди за періоди лікування.
Листом від 01.08.2026 №1848/7/19898 відповідач відмовив позивачу у виплаті додаткової грошової винагороди за періоди лікування з огляду на те, що до рапорту позивача не долучено висновок військово-лікарської комісії про те що отримана акубаротравма є травмою тяжкого ступеня та пов`язана із захистом Батьківщини.
Позивач не погоджується із відмовою відповідача у виплаті додаткової грошової винагороди за періоди стаціонарного лікування у 2026 році, так як лікування пов`язано із травмою отриманою під час захисту Батьківщини у 2022 році, а відповідно, має право на виплату додаткової грошової винагороди в розмірі до 100000 гривень, за період лікування, у зв`язку у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до статті 9-2 Закону №2011-ХІІ на період дії воєнного стану (особливого періоду):
а) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України;
б) військовослужбовцям виплачується винагорода за знищене (захоплене) озброєння та військову, бойову (спеціальну, спеціалізовану) техніку противника у розмірах від чотирьох до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року ухвалена постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Пунктом 1 постанови № 168 в редакції, чинній у спірній період, установлено, що Установити, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Пунктом 1-2 постанови № 168 установлено, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 07 червня 20218 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260, редакція на момент звернення із рапортом).
Відповідно до пункту 10 Розділу XXXIV Порядку № 260 Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Пункту 11 Розділу XXXIV Порядку № 260 встановлено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: (…) у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Згідно пункту 12 Розділу XXXIV Порядку № 260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Згідно пункту 13 Розділу XXXIV Порядку № 260 Військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.
Згідно пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 (далі – Положення №402, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Пунктами 21.1, 21.2 глави 21 розділу II Положення №402 встановлено, що у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
Причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних ТЦК та СП на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.
Пунктами 22.9 глави 22 розділу II Положення №402 визначено, що Постанова ВЛК про придатність військовослужбовця (військовозобов`язаного, резервіста) до військової служби оформлюється довідкою ВЛК, затвердженню штатною ВЛК не підлягає.
Відповідно до п. 22.10 глави 22 розділу II Положення №402 Постанова ВЛК про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби чинна протягом 12 місяців з моменту проведення медичного огляду.
Постанови ВЛК щодо військовослужбовців, які визнані непридатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців, повинні бути реалізовані негайно.
Якщо постанова ВЛК не реалізована та в стані здоров`я оглянутого, незалежно від терміну, за його заявою або висновками лікарів закладів охорони здоров`я (установ) виникли зміни, то проводиться повторний медичний огляд.
З аналізу норм постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) внаслідок такого поранення або перебування у відпустці у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Однак, як встановлено судом, солдат ОСОБА_1 отримав акубаротравму 03 жовтня 2022 року, що підтверджується довідкою про обставини травми від 16.03.2023 № 2125, однак перебував позивач на стаціонарному лікуванні у травні, червні та липні 2026 року, тобто через 3 роки та 7 місяців після отримання травми.
Тому суд погоджується із відповідачем, що для нарахування додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень, у разі стаціонарного лікування через тривалий проміжок часу після травмування, позивач зобов`язаний надати висновок (постанову) військово-лікарської комісії (ВЛК) про те, що отримане ним 03.10.2022 поранення, за медичними критеріями, належить до категорії тяжких поранень, а поточне стаціонарне лікування зумовлене саме загостренням цього тяжкого поранення.
У постанові від 19 березня 2026 року у справі №600/367/24 Верховний Суд дійшов висновку, що у період дії воєнного стану додаткова винагорода у розмірі до 100 000 грн на місяць підлягає виплаті військовослужбовцям за час їх перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а також у відпустці для лікування після тяжкого поранення - за наявності відповідного підтвердження, зокрема висновків ВЛК та медичних документів.
Саме формулювання постанови ВЛК має вирішальне значення для вирішення питання про право на виплату додаткової винагороди.
Постанова №168 чітко передбачає, що додаткова винагорода виплачується саме за перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у тому числі закордонних, виключно у зв`язку з лікуванням поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини.
Разом з цим, слід зазначити, що формулювання пункту 1 Постанови КМУ №168 «у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини» охоплює не лише безпосереднє лікування самого поранення (контузії, травми, каліцтва), але й лікування його наслідків, включаючи захворювання, що виникли внаслідок такого поранення (контузії, травми, каліцтва).
Інше тлумачення позбавляло б військовослужбовців права на додаткову винагороду у випадках, коли первинна травма не потребує тривалого стаціонарного лікування, але спричиняє хронічні захворювання, що потребують повторних госпіталізацій.
Відтак, у разі підтвердження висновком ВЛК прямого зв`язку поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, та коли подальше захворювання та стаціонарне лікування є прямим наслідком такого поранення (контузії, травми, каліцтва), підстава для виплати додаткової винагороди відповідно до Постанови КМУ №168 зберігається протягом усього періоду лікування - адже особа перебуває на стаціонарному лікуванні, саме у зв`язку з тим самим пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), що підтверджене висновком ВЛК.
Аналогічний висновок викладено у наведеній вище постанові Верховного Суду.
Проте ні до рапорту від 21.07.2026, ні до матеріалів справи, позивачем не надано постанови (висновку) ВЛК про причинний зв`язок захворювання, встановлення ступеня важкості поранення як «тяжке поранення».
Довідка про обставини травми від 16.03.2023 № 2125 засвідчує лише обставини отримання травми під час захисту Батьківщини, однак за своєю правовою природою та відповідно до Положення № 402 не є і не може вважатися постановами ВЛК, в яких встановлений прямий зв`язок поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, та що саме це поранення є прямим наслідком перебування на стаціонарному лікуванні.
Надані Позивачем виписки з медичних карт стаціонарного хворого № 2208 (КНП «Міська лікарня № 9»), № 2607/3 та № 3112/3 (КНП «ОКЗ НПД та СЗХ») свідчать, що лікування проходило з приводу широкого спектра захворювань. Тому суд вважає вірними аргументи відповідача, що командування військової частини НОМЕР_2 позбавлене повноважень самостійно підміняти органи військово-лікарської експертизи, довільно оцінювати медичні виписки лікарень та визначати ступінь тяжкості травм, тому суд вважає що у відповідача відсутні підстави для виплати 100 000 гривень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 241-246, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволені позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , В/Ч НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )- відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі 19.10.2026.
Суддя О.В. Конишева
Оригінал: reyestr.court.gov.ua