Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №280/2671/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 жовтня 2026 рокуСправа № 280/2671/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

27.03.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 10.08.2022 по 31.12.2022, та з 01.01.2024 по 28.08.2025 індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 у фіксованій величині 4463,15 грн помісячно;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 10.08.2022 по 31.12.2022, та з 01.01.2024 по 28.08.2025 в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 у фіксованій величині 4463,15 грн помісячно, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 10.08.2022 по 31.12.2022, та з 01.01.2024 по 28.08.2025;

- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходив військову службу відповідача у період з 10.08.2022 по 28.08.2025. Однак у період з 10.08.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 28.08.2025 індексація грошового забезпечення не здійснювалась у повному розмірі, а саме у фіксованому розмірі 4463,15 грн. Позивач вважаючи такі дії протиправними просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою від 01.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення/виклику учасників справи.

У поданому до суду письмовому відзиві на позовну заяву відповідачем заперечено проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що з огляду на абзац 4 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалась у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливою індексації і розміром підвищення доходу. Проте з матеріалів справи вбачається, що у лютому-березні 2018 року позивач не перебував на службі у відповідача. До списків особового складу відповідач був зарахований у серпні 2022 року і з цього моменту отримує грошове забезпечення у відповідача. Також відповідач зазначає, що у матеріалах справи відсутні відомості про розмір грошового забезпечення позивача за лютий-березень 2018 року. Ці обставини унеможливлюють можливість встановити наявність різниці між підвищенням доходу у березні 2018 року та сумою можливої індексації-різниці. З огляду на це просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

ОСОБА_1 у період з 10.08.2022 по 28.08.2025 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Однак, на думку позивача, у період з 10.08.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 28.08.2025 індексація грошового забезпечення не здійснювалась у повному обсязі.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі – Порядок № 1078), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

За правилами абзаців 1, 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення, сума індексації у цьому місяці визначається як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (фіксована величина / індексація-різниця).

Позивач у позовній заяві наполягає на нарахуванні йому індексації-різниці у фіксованому розмірі 4463,15 грн, яка, на його думку, повинна виплачуватись йому за весь період служби у відповідача.

Однак суд вважає такі вимоги необґрунтованими з огляду на наступне.

Механізм нарахування індексації-різниці, передбачений абзацами 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078, застосовується у разі, якщо у зв`язку з масштабним підвищенням тарифних ставок (окладів) (зокрема, набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у березні 2018 року) розмір підвищення грошового доходу конкретної особи не перевищував суму індексації, що склалась у тому місяці. Тобто розрахунок такої різниці здійснюється безпосередньо тим роботодавцем (військовою частиною), у якого особа проходила службу на момент такого підвищення (у лютому – березні 2018 року), шляхом порівняння доходів працівника за попередній і поточний місяці у межах однієї структури.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач почав проходити військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 лише 10.08.2022 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи послужним списком позивача.

У лютому–березні 2018 року позивач не перебував у трудових чи службових відносинах з Військовою частиною НОМЕР_1 , і в матеріалах справи відсутні будь-які відомості чи первинні документи про розмір його грошового забезпечення у відповідача за той період. Відповідач ніколи не здійснював позивачу виплат у лютому 2018 року, не проводив порівняння доходів «до і після» підвищення окладів у 2018 році та не є правонаступником попереднього місця служби позивача (якщо таке існувало).

Вимога до Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати фіксованої суми індексації-різниці, яка обчислена виходячи з умов проходження служби та окладів у зовсім інший період і в іншій структурі, суперечить як приписам Порядку № 1078, так і загальним засадам матеріальної відповідальності суб`єктів владних повноважень. Підвищення тарифного розряду та окладу самого позивача при прийнятті на службу до відповідача у серпні 2022 року (з 5770 грн до 6060 грн) створює новий базовий місяць для нарахування поточної індексації, але жодним чином не трансформується у «фіксовану різницю 2018 року».

У відповідності до п. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду.

Вказана вище позиція суду корелюється з позицією Верховного суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 червня 2026 року у справі №440/14429/24 передбачено наступне: «… Однак необхідно враховувати, що визначальним для обчислення індексації-різниці є встановлення моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, а не індивідуального збільшення посадового окладу працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок. За висновком Верховного Суду, викладеному у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 560/13302/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 03.05.2023 у справі № 160/10790/22 та від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло саме у зв`язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 на підставі Постанови № 704, та, виходячи із приписів абзаців 4, 6 Порядку № 1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку № 1078. Натомість за обставин цієї справи позивач проходив службу у В/ч НОМЕР_1 з 05.04.2019 по 05.04.2021, тож посадовий оклад позивача у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та був визначений Постановою № 704.»

Аналізуючи вказані висновки, суд наголошує, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 лише з 10.08.2022, тобто після прийняття Постанови №704, у спірному періоді його посадовий оклад не підпадав під те єдине базове підвищення, яке породжувало право на «фіксовану величину 4463,15 грн».

За аналогічними підходами Верховного суду, за відсутності факту перебування на службі у період базового підвищення та утворення відповідної різниці саме у цього розпорядника коштів, вимога про стягнення фіксованої індексації у розмірі 4463,15 грн є безпідставною.

Водночас суд зазначає, що обставини можливого збереження та виплати фіксованої величини індексації, яка утворилась у зв`язку з проходженням служби в інших військових формуваннях чи установах до прийняття позивача на службу до відповідача, та питання належності таких вимог до попередніх розпорядників бюджетних коштів, у межах даного позову не є предметом судового розгляду, оскільки позов пред`явлено виключно до Військової частини НОМЕР_1 , яка не здійснювала відповідних нарахувань у період виникнення такого права та не є правонаступником попередніх місць проходження військової служби позивачем.

Крім того, матеріалами справи та довідкою відповідача підтверджено, що позивачу в межах наявного фонду за спірний період нараховувалася та виплачувалася поточна індексація грошового забезпечення.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Що стосується іншої частини позовних вимог, зокрема про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Оскільки вимоги про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб (ПДФО) відповідно до постанови КМУ № 44 від 15.01.2004 та про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є похідними від основного спору щодо нарахування невисипаної індексації-різниці, у задоволенні яких суд відмовляє, підстави для задоволення цих похідних вимог також відсутні (оскільки відсутні нараховані, але не виплачені вчасно суми доходів).

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за спірні періоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовою підставою для виплати компенсації громадянам втрати частини доходів є Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

За змістом зазначених нормативно-правових актів обов`язок підприємств, установ і організацій щодо здійснення компенсації втрати частини доходів виникає у разі затримки виплати саме нарахованих, але не виплачених у строк доходів (оплати праці, грошового забезпечення тощо).

Тобто ключовою умовою для застосування цього інституту є наявність у роботодавця реальної, безспірної заборгованості перед особою за вже нарахованими до виплати сумами.

У межах даної справи судом встановлено відсутність у відповідача обов`язку щодо нарахування та виплати позивачу спірної фіксованої величини індексації (індексації-різниці) 4463,15 грн, оскільки позивач не перебував у службових відносинах з відповідачем у період виникнення відповідних підстав (у 2018 році).

З огляду на те, що судом відмовлено в задоволенні основних позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання нарахувати й виплатити зазначену індексацію, у відповідача не утворилося жодної заборгованості за цими виплатами. Відповідно, вимога про стягнення компенсації втрати частини доходів є похідною від первісної вимоги про нарахування виплат, не має самостійного правового обґрунтування за відсутності самого боргу, а тому також не підлягає задоволенню

Виходячи з приписів статті 139 КАС України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову повністю, судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн залишаються за рахунок позивача і стягненню з відповідача не підлягають.

Відповідно до приписів статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про повну необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 77, 139, 241–246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено та підписано 19 жовтня 2026 року.

Суддя Р.В.Сацький