Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №160/23573/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокуСправа № 160/23573/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

05 серпня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач), відповідно до якого позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи в російській федерації в Акціонерному товаристві «Полюс Красноярськ» (Північно-Єнісейський район Красноярського краю, район Крайньої півночі) на посаді водія автогрейдера з 01.05.2016 по 31.12.2021, з урахуванням довідки Акціонерного товариства «Полюс Красноярськ» № 000001177 від 10.01.2022 про розмір заробітної плати за період з 01.05.2016 по 31.12.2021;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , період його роботи в російській федерації в Акціонерному товаристві «Полюс Красноярськ» (Північно-Єнісейський район Красноярського краю, район Крайньої півночі) на посаді водія автогрейдера 8 розряду, з 01.05.2016 по 31.12.2021, з урахуванням довідки Акціонерного товариства «Полюс Красноярськ» № 000001177 від 10.01.2022 про розмір заробітної плати за період з 01.05.2016 по 31.12.2021, та здійснити перерахунок пенсії з 01.08.2026.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.

16.07.2026 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії щодо врахування до пенсійного стажу часу праці та розміру заробітної плати в Акціонерному товаристві «Полюс Красноярськ» на території російської федерації з 2016 року по 2021 рік відповідно до Закону № 1058-ІV. До заяви була додана трудова книжка серії НОМЕР_1 від 28.09.1979, вкладиш до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 29.05.2017, довідка про заробітну плату АТ «Полюс Красноярськ» № 000001177 від 10.01.2022.

Розгляд заяви здійснювався Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області за принципом екстериторіальності, яке рішенням від 23.07.2026 № 912170142022 відмовило позивачу у перерахунку пенсії.

В обґрунтування спірного рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області зазначено, що з 01.01.2023 РФ припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, та станом на сьогоднішній день пенсії громадянам, які працювали на території Російської Федерації, призначаються на умовах визначених Законом України № 1058-ІV, при цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991, а заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою ст.40 Закону.

Позивач вважає зазначене рішення протиправним, у зв`язку із чим звернувся до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав відзив в якому зазначив, що позивач звернувся 16.07.2026 із заявою щодо проведення перерахунку «Зміна надбавки», а саме: провести перерахунок по стажу за період роботи, набутий на території російської федерації (2016 - 2021 рр.).

Для перерахунку пенсії заявник, зокрема, надав довідку про заробітну плату за період з січня 2015 р. по грудень 2021 р., видану Акціонерним товариство «Полюс», росія, № 000001177 від 10.01.2022. За матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_1 було встановлено, що заявник отримує пенсію за віком з 27.05.2016.

При призначенні пенсії стаж, набутий на території росії зараховано по 30.04.2016 згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р.

За матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що заявнику було проведено з 01.04.2024 перерахунок по стажу без додаткового звернення з урахуванням страхового стажу за період з 01.03.2023 по 31.12.2023 та з 01.04.2026 перерахунок по стажу без додаткового звернення з урахуванням страхового стажу за період з 01.01.2024 по 28.02.2026.

Вважає, що відповідачем правомірно прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю законних підстав.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд дійшов такого.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV з 19.04.2016.

Згідно із формою РС-право «Стаж для розрахунку права: ОСОБА_1 » страховий стаж позивача становить 39 років 2 місяці 29 днів, а саме:

28.09.1979 - 27.02.1980 - 5 місяців;

12.03.1980 - 20.05.1980 - 2 місяці 9 днів;

21.05.1980 - 08.06.1982 – військова служба строкова -2 роки 0 місяців 18 днів;

09.07.1982 - 29.04.1983 - 9 місяців 21 день;

06.06.1983 - 18.08.1983 - 2 місяці 12 днів;

25.08.1983 - 13.10.1986 - 3 роки 1 місяць 19 днів;

21.10.1986 - 03.02.1997 - 10 років 3 місяці 13 днів;

10.02.1997 - 31.12.2003 - Росія - 6 років 10 місяців 22 дні;

01.01.2004 - 30.04.2016 - Росія - 12 років 4 місяці 0 днів;

01.03.2023 - 31.03.2023 - 19 днів;

01.04.2023 - 31.12.2023 – 9 місяців;

01.01.2024 - 31.01.2024 – 1 місяць;

01.02.2024 - 28.02.2026 – 2 роки 0 місяців 15 днів.

16.07.2026 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою щодо проведення перерахунку пенсії по стажу за період роботи, набутий на території російської федерації, надавши довідку про заробітну плату за період з січня 2015 року по грудень 2021 року, видану Акціонерним товариство «Полюс», росія, №000001177 від 10.01.2022, трудову книжку серії НОМЕР_1 від 28.09.1979 та вкладиш до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 29.05.2017.

Вказану заяву за принципом екстериторіальності було направлено на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 23.07.2026 № 912170142022 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії.

В обґрунтування вказаного рішення, зокрема, зазначено, що за матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_1 було встановлено, що заявник отримує пенсію за віком з 27.05.2016. При призначенні пенсії стаж, набутий на території росії зараховано по 30.04.2016 згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. З 01 січня 2023 року російська федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. Москві (далі - Угода), що призвело до розірвання дипломатичних відносин з росією. Станом на сьогоднішній день пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому: до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991, а заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою ст.40 Закону. За матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_1 встановлено, що заявнику проведено з 01.04.2024 перерахунок по стажу без додаткового звернення з урахуванням страхового стажу за період з 01.03.2023 по 31.12.2023 та з 01.04.2026 перерахунок по стажу без додаткового звернення з урахуванням страхового стажу за період з 01.01.2024 по 28.02.2026.

Судом також встановлено, що згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 28.09.1979 та вкладишем до неї серії НОМЕР_4 від 29.05.2017, позивач у спірний період здійснював трудову діяльність на підприємстві АТ «Полюс Красноярськ», яке знаходиться на території російської федерації, а саме:

запис № 23 від 27.05.2013 переведений машиністом автогрейдера по 8 розряду;

запис № 24 від 20.06.2016 переведений на дорожню дільницю дорожно відвальної служби в службу експлуатації тяжкої техніки гірничотранспортного цеху рудоуправління Олімпіадінського гірничозбагачувального комбінату машиністом автогрейдера 8 розряду;

запис № 25 від 12.03.2018 переведений в дорожню дільницю дорожно відвальної служби в службу експлуатації тяжкої техніки гірничотранспортного цеху рудоуправління Олімпіадінського гірничозбагачувального комбінату Операційної дирекції машиністом автогрейдера 8 розряду;

запис № 26 від 01.06.2021 переведений в дорожню дільницю Служби експлуатації тяжкої техніки Гірничотранспортного Олімпіадінського гірничозбагачувального комбінату цеху Рудоуправління Операційна дирекція машиністом автогрейдера 8 розряду для праці вахтовим методом;

запис № 27 від 16.04.2022 трудовий договір розірвано за ініціативою працівника.

Отже, предметом спору у цій справі є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо неврахування до страхового стажу позивача періоду його роботи в Акціонерному товаристві «Полюс Красноярськ» на території російської федерації з травня 2016 року по грудень 2021 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Призначення, виплата та перерахунок пенсій регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №1788-XII), «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону України №1058-IV пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 8 цього Закону передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із частиною 1 статті 24 Закону України №1058-ІV, страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами частини 2 цієї правової норми, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно частиною 1 статі 44 Закону України №1058-ІV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Також, частиною 4 статті 24 Закону України №1058-ІV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

13 березня 1992 року між країнами СНД укладено Угоду про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. У преамбулі зазначено, що Уряди держав учасниць уклали цю Угоду, виходячи з необхідності захисту прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави учасниці Співдружності мають зобов`язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов`язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР з питань пенсійного забезпечення.

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав учасниць такої угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

У разі якщо в державах учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, оскільки таке припинення не стосується (не впливає) періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в час дії вказаної Угоди.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі Постанова №1328), Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Указана постанова набрала чинності 02 грудня 2022 року.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №820/5348/17 розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правової визначеності.

Отже, до набрання чинності Постановою №1328 Україна як держава учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно із Угодою, в тому числі щодо страхового стажу, отриманого громадянами до підписання Угоди.

Варто зауважити, що відповідно до частини 1 статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов`язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян держав учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави учасниці , на території якої вони проживають.

Відтак Угода про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача на території російській федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття такого стажу.

Окрім того, в рішенні Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 чітко зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення.

Відповідно до частини 3 статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської соціальної хартії та статті 46 Конституції України, працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.

Оскільки позивач працював на території російській федерації в той час, коли усі вказані вище міжнародні договори були чинні, у відповідача не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації.

Суд також наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж незарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 січня 2025 року у справі №620/3530/22.

Факт роботи позивача на території російської федерації з травня 2016 року по грудень 2021 року підтверджується записами №23-27 у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 28.09.1979 та вкладишу серії НОМЕР_4 від 29.05.2017.

Надана позивачем трудова книжка містить чіткі, послідовні та належним чином завірені записи про прийняття на роботу та звільнення з АТ «Полюс Красноярськ» за оскаржуваний період. Будь-яких розбіжностей, підчисток чи незавірених виправлень судом не виявлено.

В оскаржуваному рішенні відповідачем взагалі не надано жодної правової оцінки трудовій книжці позивача як основному документу, що підтверджує його трудовий стаж. Контролюючий орган повністю проігнорував наявні в ній записи про прийняття на роботу та звільнення з АТ «Полюс Красноярськ», не навів жодних зауважень щодо їхньої належності чи достовірності, обмежившись лише формальним посиланням на припинення дії міжнародної Угоди СНД.

Крім того, на підтвердження спірного періоду роботи позивачем до заяви про перерахунок пенсії було додано довідку № 000001177 від 10.01.2022, згідно з якою ОСОБА_1 дійсно працював з травня 2016 року по грудень 2021 року в Акціонерному товаристві «Полюс Красноярськ».

Довідкою АТ «Полюс Красноярськ» №000001177 від 10.01.2022 підтверджено розмір заробітної плати за вказаний період. Підставою видачі вказаної довідки зазначено особові рахунки за 2015-2021 роки. Вказано, що заробітна плата нарахована в російських рублях та за період роботи відрахування до пенсійного фонду проводилися. Указана довідка підписана спеціалістом, на ній міститься відтиск печатки підприємства.

Як зазначено судом вище, статтею 1 Закону України № 1058-ІV передбачено, що страхові внески кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

За змістом частин 1, 10, 12 статті 20 Закону України №1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до частини 16 статті 106 Закону України №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків

Подібні за суттю вимоги передбачені й в законодавстві російської федерації.

Згідно з статтею 2 федерального Закону російської федерації від 17 грудня 2001 року № 173-ФЗ «Про трудові пенсії в російській федерації», який застосовувався до 01 січня 2015 року, страховий стаж стаж, що враховується при визначенні права на трудову пенсію, сумарна тривалість періодів роботи та (або) іншої діяльності, протягом якої сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду російської федерації, а також інші періоди, що зараховуються до страхового стажу.

Відповідно до частини 1 статті 10 названого Закону до страхового стажу включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території російської федерації особами, вказаними в частині першій статті 3 даного федерального закону, за умови, що за ці періоди сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду російської федерації.

Приписами 13 зазначеного Закону закріплено, що при підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного федерального закону, до реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до федерального закону від 1 квітня 1996 року № 27-ФЗ «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування» підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством російської федерації.

При підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного федерального закону, після реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до федерального закону від 1 квітня 1996 року № 27-ФЗ «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування» підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку.

Згідно із частиною 2 статті 14 такого закону при підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного закону, після реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального Закону від 1 квітня 1996 року № 27-ФЗ «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування» підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку.

Аналогічні за змістом положення щодо визначення страхового стажу, періодів роботи та (або) іншої діяльності, що включаються до страхового стажу, та правил обчислення та порядку підтвердження страхового стажу містяться і у федеральному законі російської федерації від 28 грудня 2013 року № 400-ФЗ «Про страхові пенсії» (статті 3, 11, 14).

Отже, як законодавством України, так і законодавством російської федерації передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до пенсійного фонду тієї країни, на території якої здійснювалась така діяльність.

При цьому, обов`язковою умовою для включення зазначеного періоду роботи, яка виконувалась на території російської федерації, до страхового стажу є сплата страхових внесків до пенсійного фонду російської федерації за цей період.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 29 березня 2023 року в справі № 360/4129/20.

За вказаних обставин судом не встановлено жодних підстав, які б викликали сумніви у достовірності даних, зазначених в довідці АТ «Полюс Красноярськ» №000001177 від 10.01.2022.

Суд також враховує, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Єдиною підставою для відмови у врахуванні довідки про заробітну плату, наведеною відповідачем у рішенні є денонсація Угоди. Будь-яких інших підстав, зокрема невідповідності довідки за формою чи змістом вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, наявності сумнівів у достовірності відомостей, що в ній містяться, відповідач не навів.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 23.07.2026 №912170142022 слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається, суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Запорізькій області, рішенням якого позивачу відмовлено в перерахунку пенсії.

Тож дії зобов`язального характеру щодо проведення перерахунку пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок пенсії, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Відповідно до аб. 1 ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Як встановлено судом, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії 16.07.2026, отже відповідний перерахунок слід здійснити з 01.08.2026.

Відтак, з метою запобігання порушенню права позивача на належну йому пенсію, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на території російської федерації з 01.05.2016 по 31.12.2021, врахувавши заробітну плату (дохід) на підставі довідки Акціонерного товариства «Полюс Красноярськ» № 000001177 від 10.01.2022 про розмір його заробітної плати за період з 01.05.2016 по 31.12.2021, та здійснити перерахунок і виплату пенсії з 01.08.2026 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Що стосується інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника; виходячи з позиції цього суду, висловленої у пункті 42 рішення «Бендерський проти України», судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є достатньою підставою для висновків суду про протиправність дій відповідача, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та належать до задоволення зі словесним коригуванням способу захисту порушеного права.

Позивач згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ Про судовий збір від сплати судового збору звільнений.

Керуючись ст. 2, 9, 14, 77, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (Запорізька область, м.Запоріжжя, проспект Соборний, 158-б, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії № 912170142022 від 23.07.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на території російської федерації з 01.05.2016 по 31.12.2021, врахувавши заробітну плату (дохід) на підставі довідки Акціонерного товариства «Полюс Красноярськ» № 000001177 від 10.01.2022 про розмір його заробітної плати за період з 01.05.2016 по 31.12.2021, та здійснити перерахунок і виплату пенсії з 01.08.2026, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Є. Петросян