Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №160/22389/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокуСправа № 160/22389/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петросян К.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в письмовому провадженні справу за позовом адвоката Дзісь Андрія Романовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

28.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява адвоката Дзісь Андрія Романовича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення виплати пенсії ОСОБА_1 з 29.07.2025 у фактично нарахованому розмірі відповідно рішення суду по справі №160/11275/25;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію починаючи з 29.07.2025, перерахованої на виконання рішення суду у справі №160/11275/25 щомісяця у повному нарахованому розмірі з загальних видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV, без віднесення таких виплат до виокремлених у бюджеті Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, та без застосування будь-якого часткового, пропорційного чи відстроченого порядку виплати (в межах окремих бюджетних асигнувань або з перенесенням невиплачених сум на наступні бюджетні періоди).

В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року у справі №160/11275/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 з 05.03.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 зі зниженням пенсійного віку відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХII, в редакції, що підлягає застосуванню згідно із п.3 Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 30.04.2026 про здійснення виплат пенсії без урахування Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 про «Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» на виконання рішення суду від 27 червня 2025 року у справі №160/11275/25, яке вступило в силу 29 липня 2025 року.

Відповідач листом від 27.05.2026 повідомив, що сума заборгованості з виплати пенсії за період з 05.03.2024 по 30.06.2026 становила 265063,18 грн. В межах бюджетних асигнувань згідно Порядку № 821 ОСОБА_1 було проведено виплату пенсійних коштів на виконання рішення суду на загальну суму 212 062,82 грн. Залишок пенсійних коштів у розмірі 53000,36 грн обліковується в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, та їх виплата буде проводитись після надходження відповідного фінансування.

На додатковий запит позивача щодо виплати заборгованості на виконання рішення суду відповідач листом від 26.06.2026 повідомив про розмір пенсії з урахуванням рішення суду з 05.03.2024 в сумі 9272,93 грн, з 01.03.2025 - 9484,04 грн, з 01.03.2026 - 9822,06 грн, з 01.04.2026 - 10451,33 грн. Також зазначено, що сума заборгованості з виплати пенсії за період з 05.03.2024 по 30.06.2026 становить 265063,18 грн. Залишок пенсійних коштів у розмірі 48284,36 грн обліковується в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, та їх виплата буде проводитись після надходження відповідного фінансування.

Тобто, на виконання рішення суду позивач не отримує пенсію у нарахованому розмірі. Вказані дії позивач вважає протиправними, внаслідок чого звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 03.08.2026 позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду уточненої позовної заяви, в якій конкретизувати період виникнення заборгованості з пенсії внаслідок невиплати у повному розмірі на виконання рішення суду та суму заборгованості за відповідний період.

Ухвалою суду від 11.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77,90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 у справі № 160/11275/25, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 з 05.03.2024 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 зі зниженням пенсійного віку відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХII, в редакції, що підлягає застосуванню згідно із п.3 Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року.

30.04.2026 адвокат Дзісь А.Р. звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати інформацію щодо виплат сум пенсії на виконання рішення суду у справі № 160/11275/25 щомісячно, починаючи з липня 2025 року, здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 без урахування постанови КМУ № 821.

Листом від 27.05.2026 № 64345-44795/А-01/8-0400/26 Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області повідомило представника позивача, що розмір заборгованості належних пенсійних коштів на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 по справі №160/11275/25, яке набрало законної сили 29.07.2026, за період з 05.03.2024 по 30.06.2026 становить 265063,18 грн. В межах бюджетних асигнувань згідно Порядку № 821 ОСОБА_1 було проведено виплату пенсійних коштів на виконання рішення суду на загальну суму 212 062,82 грн. Залишок пенсійних коштів обліковується в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, та їх виплата буде проводитись після надходження відповідного фінансування. На сьогодні залишок заборгованості пенсійних коштів становить 53000,36 грн.

На додатковий запит позивача від 15.06.2026 щодо виплати заборгованості на виконання рішення суду, відповідач листом від 26.06.2026 № 0400-010303-8/122577 повідомив, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2015 по справі № 160/11275/25, яке набрало законної сили 29.07.2025 виконано. Розмір пенсії з урахуванням рішення суду з 05.03.2024 становить 9272,93 грн, з 01.03.2025 - 9484,04 грн, з 01.03.2026 - 9822,06 грн, з 01.04.2026 - 10451,33 грн. Сума заборгованості з виплати пенсії за період з 05.03.2024 по 30.06.2026 становить 265063,18 грн. У межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду ОСОБА_1 з жовтня 2025 по червень 2026 року виплачено 216778,82 грн у Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 (рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 по справі № 320/51895/25, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 по справі № 320/51895/25 визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень»). Залишок пенсійних коштів у розмірі 48284,36 грн обліковується в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, та їх виплата буде проводитись після надходження відповідного фінансування.

Отже, судом встановлено, що починаючи з 29.07.2025, тобто з дня набрання законної сили рішенням суду у справі № 160/11275/25, щомісячні суми пенсії позивача не виплачуються йому в порядку та строки, встановлені статтею 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а обліковуються відповідачем як «поточний борг» у переліку за Порядком № 821 і виплачуються частинами в межах виділених бюджетних асигнувань.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з частиною першою статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії. Так, відповідно до частини першої цієї статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном;

3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку;

3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин";

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, серед зазначених підстав відсутні такі підстави, як призначення пенсії на виконання судового рішення чи недостатність бюджетних асигнувань.

Будь-яких рішень про припинення (зупинення) виплати пенсії позивачу відповідачем не приймалося, доказів такого суду не надано.

Відповідно до пункту 4.10 Порядку № 22-1 після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Як установлено судом, у відповідача на обліку перебуває пенсійна справа позивача, останній здійснює нарахування, формує виплатні відомості та проводить виплати. Отже, обов`язок щомісячно виплачувати позивачу призначену пенсію в розмірі, визначеному рішенням про призначення (перерахунок) пенсії, у строки, встановлені статтею 47 Закону № 1058-IV, покладено саме на відповідача.

Суд зазначає, що предметом спору в цій справі є не виконання судового рішення №160/11275/25, а виконання відповідачем власного, визначеного законом обов`язку щодо виплати призначеної позивачу пенсії.

Отже, ключовим питанням у цій справі є правомірність застосування відповідачем положень Порядку № 821 до виплати поточних щомісячних платежів пенсії позивача, призначеної на виконання судового рішення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (далі – Порядок № 821).

Пунктом 1 Порядку № 821 визначено, що цей Порядок визначає механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 821 перераховані пенсії за рішенням суду – сума пенсії або щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів.

Відповідно до положень пунктів 5-8 Порядку № 821 виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій за минулий час та перерахованих пенсій за рішенням суду проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік. Виплата проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку. Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань.

Аналіз наведених положень свідчить, що Порядок № 821 встановлює особливий механізм фінансування і виплати сум пенсій, нарахованих на виконання рішень суду за минулий час (за період, що передує набранню судовим рішенням законної сили), а також різниці між розміром пенсії, перерахованої за рішенням суду, та розміром, визначеним органом Пенсійного фонду України. Цей Порядок не встановлює і не може встановлювати підстав для невиплати в повному обсязі поточної щомісячної пенсії, призначеної особі.

Суд зазначає, що предметом спору в цій справі є виключно виплата поточних щомісячних платежів пенсії позивача за період після набрання законної сили рішенням суду у справі № 160/11275/25, тобто 29.07.2025. Порядок виплати сум пенсії, нарахованих за період з 05.03.2024 по 28.07.2026, що передує набранню законної сили зазначеним рішенням, позивачем у цій справі не оскаржується і предметом судового розгляду не є.

Належні позивачу суми пенсії за період з 29.07.2025 є поточними щомісячними пенсійними виплатами, а не заборгованістю за минулий час, що передує набранню законної сили рішенням суду. Крім того, у позивача відсутній будь-який «визначений органом Пенсійного фонду України розмір» пенсії, відмінний від розміру, призначеного на виконання судового рішення, оскільки до виконання судового рішення позивач пенсію не отримував взагалі – у її призначенні їй було відмовлено. Відтак, навіть за змістом самого Порядку № 821 у відповідача не було підстав для включення поточних щомісячних платежів пенсії позивача до переліку та їх виплати частинами в межах бюджетних асигнувань.

Крім того, суд враховує таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частинами першою, другою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового розгляду» у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції», § 40). Ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (рішення у справі «Войтенко проти України», § 39). Держава не може посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання судового рішення (рішення у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень – складовою права на справедливий судовий захист.

Водночас ані Конституцією України, ані законами України Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями визначати порядок виконання судових рішень, у тому числі тих, у яких боржниками є органи Пенсійного фонду України. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що порядок виконання судових рішень визначається законом.

Суд враховує, що Кабінетом Міністрів України раніше вже приймався аналогічний за змістом нормативно-правовий акт – постанова від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», пункти 1 та 2 якої визнано протиправними та нечинними постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі № 640/5248/19, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 26.05.2021.

У вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що законодавець не надавав Уряду повноважень щодо встановлення механізму виконання судових рішень, які набрали законної сили, оскільки такий механізм визначений Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями встановлювати додаткове право Пенсійного фонду України та його органів проводити ревізію рішень судів та приймати рішення щодо наявності або відсутності підстав для їх виконання.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Наведені висновки Верховного Суду є застосовними і до спірних правовідносин, оскільки мета Порядку № 821 є аналогічною меті Порядку № 649 – визначення механізму виплати сум пенсій, що утворилися внаслідок їх нарахування (перерахунку) на виконання судових рішень, у межах бюджетних асигнувань.

Суд також враховує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821. Суди дійшли висновку, що оспорювана постанова прийнята поза межами повноважень Кабінету Міністрів України, оскільки встановлює спеціальний порядок виконання судових рішень, не передбачений законами України, та суперечить конституційному принципу обов`язковості судових рішень і праву на ефективний судовий захист.

Згідно з постановою Верховного Суду від 10.09.2026 у справі № 320/51895/25 касаційні скарги Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 у справі № 320/51895/25 – без змін.

У вказаній постанові Верховний Суд, зокрема, зазначив, що постанови Кабінету Міністрів України повинні відповідати законам України, оскільки постанови мають підзаконний характер, тобто приймаються на основі та на виконання законів. Це означає, що будь-який нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів повинен узгоджуватися з Конституцією, законами та чинними міжнародними договорами, які мають вищу юридичну силу. Постанови Кабінету Міністрів видаються саме для реалізації та виконання законів, а не для їх зміни чи суперечності їм. Це правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 18.12.2025 у справі № 320/31536/23.

Приписи Порядку № 821 щодо включення одержувачів до переліків, пропорційності виплат виділеним асигнуванням та перенесення невиплачених сум на наступний бюджетний період по суті встановлюють додаткові умови та часові параметри отримання пенсії особами, права яких були захищені в судовому порядку, і зміщують баланс від обов`язкового виконання судового рішення до виконання за бюджетною можливістю. Такий підхід суперечить конституційній нормі, за якою порядок виконання судового рішення визначається законом, і не може бути запроваджений підзаконним нормативно-правовим актом.

Посилання відповідача на пункт 25 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», статті 23, 116 Бюджетного кодексу України та на те, що він не є розпорядником бюджетних коштів, суд не приймає, оскільки зазначені норми регулюють питання планування та використання бюджетних коштів і не змінюють визначених Законом № 1058-IV строків і порядку виплати призначеної пенсії, не встановлюють підстав для її невиплати та не можуть обмежувати право особи на отримання пенсії, призначеної на виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Як зазначено вище, держава не може посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань перед особою, права якої підтверджено судовим рішенням.

Відповідно до частини першої статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Частиною другою статті 64 Конституції України визначено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень, однак не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені, зокрема, статтею 55 Конституції України (право на судовий захист).

Статтею 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» визначено перелік конституційних прав і свобод, які можуть тимчасово обмежуватися у зв`язку з введенням воєнного стану (статті 30– 34, 38, 39, 41– 44, 53 Конституції України). Права, гарантовані статтями 46 та 55 Конституції України, до цього переліку не включено, а отже, втручання у ці права не може бути обґрунтоване потребами правового режиму воєнного стану (див. також Рішення Конституційного Суду України від 18.07.2024 № 8-р(II)/2024).

Відповідно до частини першої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно з частиною четвертою статті 7 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З огляду на викладене, застосування відповідачем до виплати поточних щомісячних платежів пенсії позивача, призначеної на виконання судового рішення у справі № 160/11275/25, положень Порядку № 821 та, як наслідок, невиплата позивачу пенсії в повному розмірі у строки, встановлені законом, суперечать статтям 46, 55, 129-1 Конституції України, статтям 5, 47, 49 Закону № 1058-IV та призводять до обмеження конституційних прав позивача на соціальний захист і на обов`язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Суд також зазначає, що згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності своїх дій щодо невиплати позивачу в повному розмірі поточних щомісячних платежів пенсії, натомість матеріали справи підтверджують, що всі нараховані позивачу з 29.07.2025 суми пенсії обліковуються в переліку за Порядком № 821 і виплачені лише частково.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати позивачу з 29.07.2025 поточних щомісячних платежів пенсії за віком у повному розмірі із застосуванням Порядку № 821 та зобов`язання відповідача здійснити з 29.07.2025 виплату позивачу поточних щомісячних платежів пенсії за віком у повному розмірі відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV без застосування вимог Порядку № 821, з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та належать до задоволення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Згідно з квитанцією про сплату від 20.07.2026 №7959-7150-8328-7951 позивачем сплачено судовий збір у сумі 1064,96 грн.

У зв`язку із задоволенням позову судовий збір у сумі 1064,96 грн слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 5, 7, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов адвоката Дзісь Андрія Романовича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 з 29.07.2025 поточних щомісячних платежів пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 у справі № 160/11275/25, у повному розмірі із застосуванням «Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснитити з 29.07.2025 виплату ОСОБА_1 поточних щомісячних платежів пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 у справі № 160/11275/25, у повному розмірі відповідно до частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», без застосування вимог «Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, з урахуванням виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири грн 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Є. Петросян