Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №160/19585/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №160/19585/26

Суддя: Прудник Сергій Володимирович

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокуСправа № 160/19585/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника заявника Кузнецова Іллі Сергійовича про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО ВЛАД” до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача-2: Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

08.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 07.07.2026 року через систему “Електронний суд” позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО ВЛАД” до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача-2: Державної податкової служби України, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та cкacyвaти рiшення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №13705712/44953938 від 07.04.2026 року про відмову ТОВ “АГРО ВЛАД” в реєстрації податкової накладної №1 від 13.02.2026 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 13.02.2026 року датою її відправлення на реєстрацію товариством з обмеженою відповідальністю “АГРО ВЛАД”.

За результатами розгляду означеної позовної заяви, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2026 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО ВЛАД” до відповідача-1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача-2: Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю.

Суд вирішив наступне.

Визнати протиправними та cкacyвaти рiшення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №13705712/44953938 від 07.04.2026 року про відмову ТОВ “АГРО ВЛАД” в реєстрації податкової накладної №1 від 13.02.2026 року.

Зобов`язати Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО ВЛАД” (код ЄДРПОУ 44953938) №1 від 13.02.2026 року за датою фактичного її подання.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО ВЛАД” (код ЄДРПОУ 44953938) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП: 44118658).

09.10.2026 року від представника заявника Кузнецова Іллі Сергійовича до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №160/19585/26, в якій представник просить стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ВЛАД» витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 8000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Державної податкової служби України - по 4000 грн з кожного відповідача. В обґрунтування заяви представник зазначив, що рішенням суду позов задоволено, проте питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу залишилося невирішеним. При цьому орієнтовний розмір таких витрат було зазначено у позовній заяві, а вимогу про їх стягнення та відповідні докази подано разом із відповіддю на відзив. Заявник посилається на те, що правнича допомога надавалася адвокатом Кузнецовим І.С. на підставі договору від 01.07.2026 року. Розрахунком вартості послуг та додатковою угодою від 07.07.2026 року сторони погодили фіксований розмір гонорару - 8000 грн, з відстроченням його оплати протягом 30 календарних днів із дати отримання або стягнення з відповідача присуджених витрат на правничу допомогу. Обсяг наданих послуг підтверджується актом приймання-передачі від 29.07.2026 року з детальним описом виконаних робіт. Представник вважає заявлену суму співмірною зі складністю справи та обсягом наданої допомоги, а відсутність фактичної оплати гонорару на час звернення із заявою - такою, що не перешкоджає розподілу цих витрат.

За відомостями з витягу протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.10.2026 року зазначена вище заяву вирішено розподілити та передати судді Пруднику С.В.

12.10.2026 року від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, в якому представник відповідача-1 вказує, що заявлені до відшкодування витрати в розмірі 8000 грн є завищеними, необґрунтованими та неспівмірними зі складністю справи й обсягом виконаних адвокатом робіт. Представник відповідача-1 зазначає, що справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, є справою незначної складності, а її предмет - поширеним, щодо якого сформована стала судова практика, що скорочує час, необхідний для підготовки процесуальних документів. На думку відповідача-1, подані заявником документи не містять належного обґрунтування вартості послуг, детального розрахунку витрат та відомостей про час, витрачений адвокатом на виконання конкретних робіт, а тому не підтверджують реальності, необхідності та розумності заявленої суми. Також представник відповідача-1 звертає увагу на загальний характер умов договору від 01.07.2026 року та відсутність у ньому посилань на конкретну судову справу. Стверджує, що зазначення у додатковій угоді, розрахунку та акті договору як «№б/н», тоді як сам договір та ордер містять посилання на договір від 01.07.2026 року, а також відсутність у договорі переліку відповідних додатків не дають можливості однозначно встановити їх належність до цього договору та погодження вартості послуг саме у цій справі. Посилаючись на необхідність дотримання критеріїв дійсності, обґрунтованості, розумності та співмірності судових витрат, а також на бюджетне фінансування податкового органу, представник відповідача-1 просить відмовити у задоволенні заяви в повному обсязі.

12.10.2026 року від представника Державної податкової служби України до суду надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, в якому представник відповідача-2 вказує, що заявлені позивачем витрати в розмірі 8000 грн є надлишковими, документально не обґрунтованими та неспівмірними зі складністю справи й обсягом наданих адвокатом послуг.В обґрунтування заперечень представник відповідача-2 зазначає, що справа є справою незначної складності, розглядалася у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи, а щодо її предмета сформована стала судова практика, яка дозволяє істотно скоротити час підготовки процесуальних документів. На думку відповідача-2, надані документи не містять належного розрахунку вартості послуг, достатньої деталізації виконаних робіт і відомостей про витрачений адвокатом час, що унеможливлює перевірку реальності, необхідності та розумності заявлених витрат. Крім того, представник відповідача-2 посилається на загальний характер умов договору від 01.07.2026 року, відсутність у ньому посилань на конкретну справу та переліку додатків. Звертає увагу на зазначення у додатковій угоді, розрахунку й акті договору як «№б/н», тоді як у самому договорі та ордері наведено лише його дату. Вважає, що такі обставини не дозволяють однозначно встановити належність поданих додатків до договору та погодження гонорару саме за надання правничої допомоги у цій справі. Представник відповідача-2 також зазначає, що компенсація витрат на правничу допомогу не повинна бути джерелом додаткового доходу сторони, а стягнення необґрунтованої суми з бюджетної установи призведе до зменшення видатків на забезпечення її діяльності. З огляду на викладене просить відмовити у задоволенні заяви в повному обсязі.

Вирішуючи заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною третьою статті 252 КАС України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Оскільки справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, суд вирішує заяву в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2026 року у справі №160/19585/26 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ВЛАД» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та Державної податкової служби України. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07.04.2026 року №13705712/44953938 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 13.02.2026 року та зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати зазначену податкову накладну датою її фактичного подання.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частин першої - третьої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт і їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою.

Частиною четвертою статті 134 КАС України передбачено подання учасником справи детального опису робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України в разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності таких витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання.

Отже, відшкодування витрат на правничу допомогу передбачає встановлення не лише договірного розміру винагороди адвоката, а й відповідності заявленої до стягнення суми обсягу фактично наданої допомоги та критеріям співмірності.

Судом встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО ВЛАД» та адвокатом Кузнецовим Іллею Сергійовичем укладено договір про надання правничої допомоги від 01.07.2026 року.

На підтвердження заявлених витрат представником позивача подано зазначений договір, додаткову угоду від 07.07.2026 року, розрахунок вартості наданих послуг та акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 29.07.2026 року, а також документи на підтвердження повноважень адвоката.

Згідно з поданими документами сторони погодили фіксований гонорар за надання правничої допомоги у справі №160/19585/26 у суді першої інстанції в розмірі 8000 грн.

Додатковою угодою передбачено відстрочення оплати гонорару протягом 30 календарних днів із дати отримання або стягнення з відповідача присуджених витрат на правничу допомогу.

В акті від 29.07.2026 року зазначено такі послуги: підготовка та направлення адміністративного позову; аналіз відзивів обох відповідачів, консультування клієнта та надання роз`яснень; аналіз заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; підготовка та направлення відповіді на відзиви.

Оцінюючи заперечення відповідачів щодо відсутності документів про фактичну оплату гонорару, суд зазначає, що приписи пункту 1 частини третьої статті 134 та частини сьомої статті 139 КАС України допускають розподіл як уже сплачених витрат, так і витрат, які сторона має сплатити. Тому сама собою відсутність платіжного документа за наявності погодженого сторонами відстрочення платежу не є достатньою підставою для повної відмови у відшкодуванні витрат.

Суд також не погоджується з доводами про неможливість установити зв`язок додаткової угоди, розрахунку та акта з договором від 01.07.2026 року лише через використання в цих документах позначення «б/н». Відсутність номера договору та зазначення того, що договір укладено без номера, не свідчать про існування різних договорів. Подані документи підлягають оцінці в сукупності з урахуванням їх дати, сторін, предмета та посилання на конкретну судову справу.

Водночас наявність документального підтвердження погодженого гонорару не звільняє суд від перевірки співмірності суми, яку заявник просить покласти на іншу сторону.

У постанові від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду розмежувала фіксований та погодинний порядок обчислення гонорару. За фіксованого гонорару відсутність відомостей про кількість витрачених годин не становить самостійної підстави для відмови у компенсації. Разом із тим інша сторона вправі доводити неспівмірність такого гонорару зі складністю справи, обсягом матеріалів, кількістю підготовлених документів та іншими обставинами розгляду. supreme.court.gov.ua

Отже, суд відхиляє доводи відповідачів у тій частині, в якій вони пов`язують право на відшкодування виключно з наданням погодинного розрахунку. У цій справі сторони договору погодили фіксовану винагороду, тому визначення судом умовної погодинної ставки або довільної кількості годин роботи адвоката не відповідало б погодженому порядку обчислення гонорару.

Однак фіксований характер винагороди не означає обов`язку іншої сторони компенсувати її в повному обсязі.

У постанові від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду розмежувала зобов`язання клієнта перед адвокатом та питання компенсації витрат за рахунок іншого учасника спору. Домовленість сторін договору підлягає врахуванню, проте при розподілі витрат суд оцінює необхідність та обґрунтованість їх відшкодування іншою стороною. zakononline.ua

Таким чином, зменшення суми відшкодування не є зміною договору про надання правничої допомоги та не визначає остаточного обсягу зобов`язань клієнта перед адвокатом. Суд установлює лише ту частину витрат, яка з урахуванням процесуальних критеріїв підлягає покладенню на відповідача.

Верховний Суд у постанові від 14.07.2021 року у справі №808/1849/18 зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати всі заявлені витрати на правничу допомогу, якщо встановить їх завищення щодо іншої сторони з огляду на складність справи, обсяг виконаних робіт, витрачений час і значення спору. Визначальними є реальність, необхідність та розумність витрат у конкретній справі.

У цій справі обидва відповідачі подали письмові заперечення, в яких прямо поставили під сумнів співмірність заявленої суми, посилаючись на характер спору, письмовий порядок його розгляду та обмежений обсяг необхідних процесуальних дій. За своїм змістом ці заперечення містять вимогу не покладати на відповідачів заявлені витрати через їх надмірність, що дає суду підстави перевірити співмірність гонорару відповідно до частин п`ятої - сьомої статті 134 КАС України.

Оцінюючи наведені доводи, суд враховує, що предметом розгляду було оскарження одного рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації однієї податкової накладної та пов`язана з цим вимога про її реєстрацію. Ці вимоги ґрунтувалися на спільних фактичних обставинах і становили єдиний спосіб відновлення порушеного права позивача.

Наявність двох відповідачів у цьому випадку не утворювала двох самостійних спорів та не потребувала формування окремої правової позиції щодо кожного з них. Вимога до Державної податкової служби України про реєстрацію податкової накладної була наслідком оскарження рішення комісії регіонального рівня.

Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно, надання допомоги не вимагало участі адвоката в засіданнях, підготовки до усних виступів та прибуття до суду. Суд ураховує цю обставину як характеристику фактичного обсягу представництва, а не як самостійну підставу для зменшення витрат.

З поданого акта вбачається, що основними результатами роботи адвоката були позовна заява та відповідь на відзиви. Аналіз відзивів, консультування клієнта й опрацювання заперечень щодо порядку розгляду справи були пов`язані з підготовкою та підтриманням тієї самої правової позиції. Такі послуги мають значення для належного представництва, проте при оцінці загальної співмірності гонорару повинні враховуватися у взаємозв`язку, оскільки підготовка процесуального документа закономірно передбачає попередній аналіз матеріалів та визначення правової позиції.

Суд не заперечує необхідності опрацювання первинних документів позивача та індивідуальних обставин господарської операції. Водночас предмет спору стосувався застосування сформованих підходів до оцінки підстав відмови в реєстрації податкових накладних. Подані на підтвердження витрат документи не містять відомостей про виконання додаткового обсягу робіт, який би свідчив про виняткову складність саме цього спору та виправдовував покладення на відповідача всього погодженого гонорару.

При цьому суд ураховує значення реєстрації податкової накладної для господарської діяльності позивача. Однак саме по собі економічне значення результату розгляду справи не усуває необхідності співвідносити суму компенсації з фактичним обсягом професійної допомоги.

Суд також звертає увагу на внутрішню неузгодженість акта: документ датований 29.07.2026 року, проте містить відомості про підготовку та направлення відповіді на відзиви 30.07.2026 року. Така обставина потребує критичної оцінки акта як підтвердження завершення всіх зазначених у ньому робіт на дату підписання. Водночас вона не спростовує надання правничої допомоги загалом та не є самостійною підставою для повної відмови у відшкодуванні.

Посилання відповідачів на бюджетне фінансування суд не визнає самостійною підставою для звільнення від компенсації судових витрат або їх зменшення. Частина перша статті 139 КАС України прямо передбачає відшкодування належних судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Тому розмір компенсації визначається за процесуальними критеріями, а не залежно від організаційної форми чи джерел фінансування відповідача.

Ураховуючи сукупність установлених обставин, а саме оскарження одного рішення щодо однієї податкової накладної, взаємопов`язаність позовних вимог, письмовий порядок розгляду, підготовку двох основних процесуальних документів та допоміжний характер інших зазначених в акті дій, суд дійшов висновку, що покладення на відповідача витрат у повному розмірі 8000 грн не відповідатиме критерію співмірності.

Водночас підстав для повної відмови у відшкодуванні немає, оскільки позивач скористався професійною правничою допомогою, адвокат підготував процесуальні документи та забезпечив представництво його інтересів у письмовому провадженні, а договірний розмір винагороди підтверджено поданими документами.

За наведених обставин суд оцінює необхідний та розумний розмір витрат, що підлягає компенсації за рахунок іншої сторони, у сумі 1500 грн. Зазначена сума визначається за результатами сукупної оцінки фактичного обсягу допомоги та особливостей цієї справи, а не шляхом установлення іншого договірного гонорару чи застосування умовної погодинної ставки.

Вирішуючи питання про суб`єкта відшкодування, суд враховує, що звернення позивача до суду зумовлене прийняттям Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області протиправного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної. Покладення на Державну податкову службу України обов`язку здійснити її реєстрацію є способом відновлення порушеного права. Самостійного рішення цього відповідача, яке спричинило виникнення спору, предметом оскарження не було.

Відповідно до частини восьмої статті 139 КАС України, якщо спір виник унаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на причини виникнення спору суд вважає належним покласти визначені до відшкодування витрати на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області. Такий підхід також узгоджується з установленими в основному рішенні обставинами та застосованим у ньому порядком розподілу судового збору.

Таким чином, заява представника товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО ВЛАД» Кузнецова Іллі Сергійовича підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області. У задоволенні заяви в іншій частині належить відмовити.

Керуючись ст. ст., 74, 75, 76, 77, 90, 94, 241, 245, 246, 250, 252, 255, 295 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

Заяву представника заявника Смолова Костянтина Юрійовича про ухвалення додаткового судового рішення – задовольнити частково.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО ВЛАД” (код ЄДРПОУ 44953938) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 1500 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП: 44118658).

В решті вимог заяви – відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник

Оригінал: reyestr.court.gov.ua