Суд: Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №160/13183/26
Суддя: Озерянська Світлана Іванівна
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 рокуСправа № 160/13183/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С. І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу №160/13183/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
18.05.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, з урахуванням уточненої позовної заяви, в якій просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області та скасувати рішення і зобов`язати вчинити певні дії; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 912180131228 від 01.05.2026 року про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зарахування до стажу роботи суддею період проходження строкової служби та половину терміну навчання; визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неврахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці, половину терміну навчання за денною формою у юридичному вузі з 01.09.1983 року по 01.07.1987 року, що становить 1 рік 11 місяців та календарний період проходження строкової військової служби в армії з 15.11.1976 року по 25.11.1978 року, що становить 2 роки 1 місяць 10 днів; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половину строку навчання за денною формою в юридичному вузі з 01.09.1983 року по 01.07.1987року включно, що становить 1 рік 11 місяців та календарний період проходження строкової служби в армії з 15.11.1976 року по 25.12.1978 року, що становить 2 роки 1 місяць 10 днів, а всього 4 роки 1 місяць; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням збільшення відсотків (68%) сум суддівської винагороди судді який працює на відповідній посаді визначеної у довідці територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області від 20.04.2026 року за номером Б-с-420 та здійснити виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням фактично виплачених сум починаючи з 01.01.2026 року.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. ТУ ДСА в Дніпропетровській області складено довідку-розрахунок № Б-с-420 від 20 квітня 2026 року станом на 01.01.2026 року. У зв`язку зі зміною розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про проведення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання відповідно до вищезазначеної довідки, а також просив зарахувати до стажу роботи на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у юридичному вузі з 01.09.1983 року по 01.07.1987 року, що становить 1 рік 11 місяців та календарний період проходження строкової військової служби в армії з 15.11.1976 року по 25.11.1978 року. Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 912180131228 від 01.05.2026 року відмовлено у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Вважаючи, що має право на перерахунок розміру довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку із зміною грошової винагороди працюючого судді, позивач звертається до суду із даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 року позовну заяву було залишено без руху, оскільки вона була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/13183/26 та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
24.06.2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачем зазначено, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці обчислено та виплачується з врахуванням норм чинного законодавства та наявних документів пенсійної справи.
25.06.2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надало відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідачем зазначено, що розмір суддівської винагороди, яка враховується при обчисленні щомісячного довічного грошове утримання судді у відставці позивачу розраховано згідно вимог чинного законодавства. Вказує, що періоди служби в лавах Радянської армії та навчання у ВНЗ, не є стажем роботи на посаді судді, а отже не можуть враховуватись при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 2012 року отримує щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у розмірі 60% суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді.
Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області позивачу було видано довідку-розрахунок №Б-с-420 від 20 квітня 2026 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2026 рік.
27.04.2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді за 2026 рік, а також просив зарахувати до стажу роботи судді половину строку навчання та військової служби.
Заяву позивача про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яким прийнято рішення № 912180131228 від 01.05.2026 року про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Позивач, вважаючи протиправним рішення про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України передбачає, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.
Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (пункт 24 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
За частиною першою статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Згідно частини 2 статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно пункту 1 частин 3, частин 4, 5 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1.1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1.2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1.25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Відповідно до частини третьої, четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (далі Порядок № 3-1).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку, заява про призначення / перерахунок щомісячного довічного грошового утримання (додаток 1) подається до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання) суддею особисто або через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи.
Пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 3-1 визначено, що до заяви про призначення щомісячного довічного грошового утримання додаються, зокрема: довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду) / довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України (додаток 3) (далі - довідка про винагороду судді Конституційного Суду України), видана судом, з якого суддя вийшов у відставку, або Конституційним Судом України (далі - відповідний суд), з урахуванням суддівської винагороди (винагороди судді) судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 3-1, не пізніше 10 днів з дня надходження заяви з необхідними для призначення щомісячного довічного грошового утримання документами або надання додаткових документів орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, розглядає подані документи та приймає рішення про призначення щомісячного довічного грошового утримання або відмову в його призначенні з урахуванням пункту 5 розділу І цього Порядку.
Таким чином, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
У свою чергу, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум», відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У змісті наведеної норми Закону України «Про прожитковий мінімум» закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2817 гривень; дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень; працездатних осіб - 3328 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури, посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року; осіб, які втратили працездатність, - 2595 гривень; осіб, які втратили працездатність, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення за рішеннями суду, - 1600 гривень.
Суд зазначає, що зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також в Закон України "Про прожитковий мінімум" щодо визначення розміру прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
Водночас, Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною 2 статті 130 Конституції України і частиною 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
У цьому аспекті також слід зауважити, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію Закону про Держбюджет звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007 та від 22.05.2008 №10-рп/2008.
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2026 року (3328,00 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року, 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", є протиправною.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №580/2522/24, від 13.11.2024 у справі №200/1707/24, від 20.02.2025 у справі №420/3716/24.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2026 у справі №200/2309/25, вважаючи, що висновки, викладені в раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 17.11.2025 у справі №520/32171/24, про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та, відповідно, що з 01.01.2024 не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні, відступила від таких висновків і сформулювала наступні: 1) у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання; 2) для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня, наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Підстав для відступу від вказаної правової позиції у цій справі не має, а тому суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду у Запорізькій області, відмовляючи позивачеві як судді у відставці в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, на тій підставі, що станом на 01.01.2026 розмір прожиткового мінімуму, який застосовується для обрахунку базового розміру посадового окладу судді не змінювався, діяло необґрунтовано та всупереч вимог частини 2 статті 130 Конституції України і частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Як вбачається з матеріалів справи, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області позивачу було видано довідку-розрахунок №Б-с-420 від 20 квітня 2026 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2026 рік, яка свідчить про зміну розміру прожиткового мінімуму на відповідний календарний рік, а відтак і зміну розміру суддівської винагороди.
Приймаючи до уваги збільшення станом на 01.01.2026 року розміру суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області позивачу №Б-с-420 від 20 квітня 2026 року про суддівську винагороду станом на 01.01.2026 року для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Також суд вважає помилковим посилання відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в її постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, з огляду на таке.
Так, у справі №240/9028/24, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 відповідач посилався на підтвердження своєї позиції щодо застосування положень статті 135 Закону №1402-VIII та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», спірні правовідносини стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді.
Натомість, у справі, яка розглядається, предмет спору стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зокрема, наявності підстав для здійснення такого перерахунку у зв`язку із зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на перше січня 2026 року.
Таким чином, посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 є безпідставним, оскільки правовідносини, які були предметом розгляду у зазначеній справі, не є тотожними спірним правовідносинам у цій справі.
Щодо зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою навчання в юридичному вузі з 01.09.1983 року по 01.07.1987 року, що становить 1 рік 11 місяців та календарний період проходження строкової військової служби в армії з 15.11.1976 року по 25.11.1978 року, що становить 2 роки 1 місяць 10 днів, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 (далі по тексту - Порядок №3-1), перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
У разі виникнення підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом - щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав.
Пунктом 2 розділу IV Порядку №3-1 визначено, що Пенсійний фонд України протягом трьох робочих днів після отримання повідомлення інформує органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, про підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та про необхідність підготовки списків одержувачів щомісячного довічного грошового утримання (далі - список).
Органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, протягом 5 робочих днів з дня надходження інформації Пенсійного фонду України складають списки за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку та подають їх відповідним судам, ліквідаційним комісіям, що здійснюють заходи із ліквідації відповідних судів, або територіальним органам Державної судової адміністрації України (далі - відповідні органи) (пункт 3 розділу IV Порядку).
Пунктом 4 розділу IV Порядку №3-1 встановлено, що на підставі списків відповідні органи видають довідки про суддівську винагороду працюючого судді/довідки про винагороду працюючого судді Конституційного Суду України за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди/винагороди судді Конституційного Суду України, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку.
Довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України надсилаються відповідними органами органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, який надав список, та судді у відставці (судді Конституційного Суду України), щодо якого видана довідка, у місячний строк з дня надходження списку (пункт 5 розділу IV Порядку №3-1).
При цьому, згідно пункту 6 розділу IV Порядку перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється у разі подання суддею у відставці до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці/довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через веб-портал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою.
Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку.
Судом встановлено, що позивач з 2012 року отримує щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у розмірі 60% суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді.
27.04.2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді за 2026 рік, а також просив зарахувати до стажу роботи судді половину строку навчання та військової служби.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянуло заяву позивача та прийняло рішення № 912180131228 від 01.05.2026 року, яким позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку з тим, що зміна розміру складових суддівської винагороди не відбулось.
Питання поставлене позивачем у заяві від 27.04.2026 року щодо врахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою навчання в юридичному вузі з 01.09.1983 року по 01.07.1987 року, що становить 1 рік 11 місяців та календарний період проходження строкової військової служби в армії з 15.11.1976 року по 25.11.1978 року, що становить 2 роки 1 місяць 10 днів, пенсійним органом не розглядалось, а прийняте за результатом розгляду заяви рішення від 01.05.2026 року не містить інформації про результати розгляду такого питання та рішення щодо нього.
Матеріали справи також не містять письмової відмови (рішення) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді половини строку навчання за денною формою навчання в юридичному вузі з 01.09.1983 року по 01.07.1987 року та календарного періоду проходження строкової військової служби в армії з 15.11.1976 року по 25.11.1978 року, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вказане питання не розглядало та будь-яких рішень про відмову в зарахуванні спірних періодів не приймало.
В свою чергу, позивач заявляє позовні вимоги щодо перерахунку розміру його щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки від 20.04.2026 року №Б-с-420 враховуючи збільшення відсотків до 68% які складаються зокрема і враховуючи зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді половини строку навчання за денною формою навчання в юридичному вузі з 01.09.1983 року по 01.07.1987 року та календарного періоду проходження строкової військової служби в армії з 15.11.1976 року по 25.11.1978 року.
Оскільки питання поставлене позивачем у заяві від 27.04.2026 року щодо врахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою навчання в юридичному вузі з 01.09.1983 року по 01.07.1987 року, що становить 1 рік 11 місяців та календарний період проходження строкової військової служби в армії з 15.11.1976 року по 25.11.1978 року, що становить 2 роки 1 місяць 10 днів, Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області не розглядалось, а прийняте за результатом розгляду заяви рішення від 01.05.2026 року не містить інформації про результати розгляду такого питання та рішення щодо нього, вимоги про зобов`язання зарахувати такі періоди є передчасними.
Вимоги про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням збільшення відсотків (68%) сум суддівської винагороди судді також не підлягають задоволенню як передчасні, оскільки відповідачем не було надано жодну оцінку наданим позивачем документам, необґрунтовано причин незарахування спірних періодів до стажу роботи позивача на посаді судді.
Отже, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 912180131228 від 01.05.2026 року про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.04.2026 року з урахуванням висновків суду.
Вимога про зобов`язання здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки від 20.04.2026 року задоволенню не підлягає як передчасна, оскільки така вимога пов`язана з вимогою про здійснення такого перерахунку саме у розмірі 68%, який, на переконання позивача може бути встановлений в результаті зарахування половини строку навчання за денною формою навчання в юридичному вузі та календарний період проходження строкової військової служби в армії.
Суд відзначає, що дії зобов`язального характеру щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував таке питання за заявою ОСОБА_1 , яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд від 08.02.2024 року у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 року у справі №240/16372/23, які в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховуються судом під час вирішення цього спору.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положеннями частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору, адже незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправного рішення суб`єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 331,50 грн., що документально підтверджується квитанціями до платіжної інструкції від 15.05.2026 року та від 01.06.2026 року.
Отже, судовий збір у розмірі 1 331,50 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, Запорізька обл., м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-б, ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 912180131228 від 01.05.2026 року про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.04.2026 року з урахуванням висновків суду.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1 331,50 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська
Оригінал: reyestr.court.gov.ua