Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №560/18078/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокуСправа № 560/18078/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення,-

УСТАНОВИВ:

17.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 за період з 08.07.2022 по 29.03.2025 включно із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , за період з 08.07.2022 по 29.03.2025 включно, індексацію-різницю грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 08.07.2022 по 29.03.2025 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , після чого його переміщено до військової частини НОМЕР_2 . 30.07.2025 він звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення за цей період, однак відповіді не отримав: лист повернувся до позивача, оскільки військова частина його не прийняла. Позивач вважає, що з огляду на набрання чинності 01.03.2018 постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 та правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення березень 2018 року став місяцем підвищення доходу, за яким слід обчислювати індекс споживчих цін для подальшої індексації, і він має право на індексацію-різницю, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року не перевищує суму можливої індексації. Обов`язок визначити розмір підвищення доходу і суму індексації, на думку позивача, покладено на роботодавця, тоді як відповідач, нараховуючи індексацію, врахував лише абзаци перший і другий пункту 5 цього Порядку. Компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб позивач просить нарахувати одночасно з індексацією-різницею. Позивач посилається, зокрема, на постанову Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.10.2025 справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витребувано від відповідача докази.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 провадження у справі зупинено на підставі пункту 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 420/27284/24, яка переглядалася в касаційному порядку судовою палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об`єктивних причин під час воєнного або надзвичайного стану, у зв`язку зі стихійним лихом, військовими діями, заходами щодо боротьби з тероризмом або іншими надзвичайними обставинами може бути змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому суді, за рішенням Вищої ради правосуддя, що ухвалюється за поданням Голови Верховного Суду, шляхом її передачі до суду, який найбільш територіально наближений до суду, який не може здійснювати правосуддя, або іншого визначеного суду. Відповідне рішення є також підставою для передачі усіх справ, які перебували на розгляді суду, територіальна підсудність якого змінюється.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 № 960/0/15-26 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду» із 1 червня 2026 року змінено територіальну підсудність судових справ Луганського окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

На виконання зазначеного рішення адміністративну справу № 560/18078/25 скеровано для розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

17.09.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи № 560/18078/25.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду (протокол від 17.09.2026) справу передано для розгляду судді Ремез К. І.

Ухвалою суду від 18.09.2026 матеріали справи прийнято до провадження, провадження у справі поновлено, розгляд справи продовжено спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву з усіма доказами та доказами надіслання копії відзиву позивачу. Копію ухвали доставлено до електронного кабінету відповідача 18.09.2026.

05.10.2026 до суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 , сформований у підсистемі «Електронний суд» 02.10.2026, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

Щодо відзиву відповідача, суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Згідно з пунктом 2 частини четвертої цієї статті до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

За частиною дев`ятою статті 44 КАС України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи та документів, що до неї додаються, учасник справи зобов`язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи. Учаснику справи, у якого немає електронного кабінету, такі документи надсилаються в паперовій формі листом з описом вкладення.

Відзив відповідач подав в електронній формі через підсистему «Електронний суд». Позивач електронного кабінету не має, про що зазначено і в позовній заяві, і в самому відзиві. Отже, копію відзиву з додатками відповідач мав надіслати позивачу листом з описом вкладення та подати до суду доказ такого надіслання, що передбачено і ухвалою суду від 18.09.2026.

Доказів надіслання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу відповідач не подав, у переліку додатків до відзиву такі докази не значаться. Крім того, адресу позивача у відзиві зазначено як « АДРЕСА_1 », тоді як у позовній заяві позивач вказав адресу для листування: АДРЕСА_2 .

За таких обставин позивач був позбавлений можливості ознайомитися з відзивом і доданими до нього доказами та висловити щодо них свою позицію у відповіді на відзив (стаття 163 КАС України), що суперечить засадам рівності учасників судового процесу та змагальності сторін (стаття 8, частина перша статті 9, частина перша статті 44 КАС України). Тому суд не бере до уваги відзив відповідача та додані до нього документи і вирішує справу за наявними в ній матеріалами (частина шоста статті 162 КАС України).

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до копії військового квитка, доданої до позовної заяви, 31.05.2013 призовною комісією Лисичанського району Луганської області позивача зараховано в запас, а 08.07.2022 його призвано на військову службу під час мобілізації. Відомостей про проходження позивачем військової служби до 08.07.2022 військовий квиток не містить. Згідно із записом про проходження військової служби позивач перебував у списках Військової частини НОМЕР_1 з 08.07.2022 по 29.03.2025.

У заяві до відповідача від 30.07.2025, копію якої також додано до позовної заяви, позивач сам зазначив, що проходив військову службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 08.07.2022 по 29.03.2025, а з 30.03.2025 проходить службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_2 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.03.2025 № 94 позивача, призначеного наказом командувача Сил логістики Збройних Сил України (по особовому складу) від 21.03.2025 № 18-РС на посаду у Військовій частині НОМЕР_2 , з 29.03.2025 виключено зі списків особового складу частини. Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30.03.2025 № 2 позивач з 30.03.2025 прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов`язків.

30.07.2025 позивач надіслав відповідачу поштою заяву про нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення за період з 08.07.2022 по 29.03.2025 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб. Відповіді на цю заяву він не отримав.

Позивач не стверджує, що в лютому чи березні 2018 року проходив військову службу або отримував грошове забезпечення, і матеріали справи таких відомостей не містять.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно з абзацом другим частини третьої цієї статті грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Статтею 2 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Наведені положення законів протягом спірного періоду з 08.07.2022 по 29.03.2025 не змінювалися.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078 у редакції від 09.11.2021, яка діяла протягом усього спірного періоду).

Згідно з абзацами першим, другим пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення; грошове забезпечення індексується у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Абзацом п`ятим цього пункту визначено, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Відповідно до абзаців першого - четвертого пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзацом п`ятим пункту 5 Порядку № 1078 передбачено, що у разі, коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру. За абзацом шостим цього пункту до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Абзаци третій - шостий пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015, зокрема у березні 2018 року, передбачали ті самі умови нарахування індексації у місяці підвищення доходу (постанова Верховного Суду від 07.07.2026 у справі № 200/8295/24, пункти 47, 48).

Пунктом 10-2 Порядку № 1078 установлено, що для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.

Отже, для новоприйнятих військовослужбовців відправною точкою для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу за посадою, яку особа займає, а не місяць прийняття конкретної особи на службу і не індивідуальне зростання її доходу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704), яка набрала чинності 01.03.2018, встановлено нові розміри окладів військовослужбовців. З огляду на це та на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення (постанови Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 160/2481/23, від 07.07.2026 у справі № 200/8295/24).

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для застосування абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд у постанові від 07.07.2026 у справі № 200/8295/24 (пункт 55) зазначив, що суд повинен встановити розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А), суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) і чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року, у кожну з яких враховуються складові грошового забезпечення, що не мають разового характеру. Якщо розмір підвищення доходу (А) дорівнює сумі можливої індексації (Б) або є меншим за неї, це є підставою для нарахування й виплати індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

У тій самій постанові (пункт 62) Верховний Суд погодився з висновком, що застосування положень абзаців 4-6 пункту 5 Порядку № 1078 можливе тільки в разі, якщо підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відбулося під час проходження служби військовослужбовцем за тією самою посадою і розмір підвищення його доходу дорівнює сумі можливої індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, або є меншим за неї.

У постанові від 04.04.2024 у справі № 160/2481/23 Верховний Суд за подібних обставин (позивача призвано на військову службу 13.06.2018, до військової частини він прибув 22.08.2018) виснував, що визначальним для обчислення індексації-різниці є встановлення моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, а не індивідуального збільшення посадового окладу працівника залежно від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, оскільки посадовий оклад позивача у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався постановою № 704, яка вже діяла на момент призначення його на посаду, у нього не виникло права на нарахування й виплату індексації-різниці відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (пункти 55, 57, 60).

Такого ж висновку щодо військовослужбовців, які розпочали службу після березня 2018 року, дійшов Третій апеляційний адміністративний суд у постановах від 17.06.2026 у справі № 160/79/26 і від 23.06.2026 у справі № 340/8076/25. В останній апеляційний суд зазначив, що фіксований розмір індексації-різниці обчислюється для кожного військовослужбовця, який на час підвищення тарифних ставок проходив військову службу та отримував грошове забезпечення.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, право на індексацію-різницю є індивідуальним і виникає лише у військовослужбовця, який у березні 2018 року проходив військову службу та отримував грошове забезпечення, якщо підвищення його доходу в цьому місяці не перевищило суми можливої індексації.

Судом встановлено, що у березні 2018 року - місяці підвищення посадових окладів військовослужбовців на нормативному рівні позивач військової служби не проходив і грошового забезпечення не отримував: з 31.05.2013 він перебував у запасі, а на військову службу призваний під час мобілізації лише 08.07.2022, коли постанова № 704 уже діяла. Відтак розмір підвищення його доходу в березні 2018 року (А) та співвідношення цього розміру із сумою можливої індексації в березні 2018 року (Б) встановити неможливо, а права на індексацію-різницю за абзацами третім - шостим пункту 5 Порядку № 1078 у позивача не виникло.

Доводи позивача про те, що березень 2018 року є місяцем підвищення доходу, а визначити розмір підвищення доходу і суму індексації в цьому місяці зобов`язаний роботодавець, висновку суду не спростовують. Березень 2018 року справді є місяцем підвищення посадових окладів військовослужбовців, однак обов`язок порівняти розмір підвищення доходу із сумою можливої індексації виникає щодо військовослужбовця, грошове забезпечення якого в лютому та березні 2018 року нараховувалося. Позивач у той час військовослужбовцем не був, а для нього як для новоприйнятого обчислення індексу споживчих цін здійснюється за правилом пункту 10-2 Порядку № 1078 - з місяця, наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою.

Висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, на яку посилається позивач, відтворено в постанові від 07.07.2026 у справі № 200/8295/24 (пункт 52) і враховано судом вище. Посилання позивача на висновки Верховного Суду про обов`язковість індексації грошового забезпечення висновку суду також не спростовують, оскільки обов`язковість індексації не породжує права на її окремий вид - індексацію-різницю за відсутності обставин, з якими пункт 5 Порядку № 1078 пов`язує його виникнення.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Хоча відзив відповідача судом не враховано, обставину, яка виключає право позивача на індексацію-різницю, непроходження ним військової служби в лютому та березні 2018 року підтверджують докази, подані самим позивачем: копія його військового квитка та заява до відповідача від 30.07.2025.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Вимога про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, є похідною від вимоги про нарахування та виплату індексації-різниці. Оскільки права на індексацію-різницю у позивача не виникло, підстав для нарахування на цю суму компенсації податку з доходів фізичних осіб також немає.

За таких обставин, не нараховуючи та не виплачуючи позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 08.07.2022 по 29.03.2025, Військова частина НОМЕР_1 діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1 частини другої статті 2 КАС України), і протиправної бездіяльності не допустила.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Відповідно до частини п`ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 2, 9, 44, 77, 90, 139, 162, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез