Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №160/23434/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокуСправа №160/23434/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: 04.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , що полягають у нездійсненні нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 26.05.2012 по 12.08.2016;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 26.05.2012 по 12.08.2016, обраховану із застосуванням при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січня 2008 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення з моменту, коли він набув право на виплату, по день фактичної виплати;

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у період з 26.05.2012 до 12.08.2016 проходив військову службу на офіцерських посадах у військовій частині НОМЕР_2 , яка, за твердженням позивача, перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 . Позивач вважає, що за вказаний період відповідач не провів індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця - січня 2008 року, що є протиправним.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2026 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

19.08.2026 від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю. Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у період з 26.05.2012 до 12.08.2016. Водночас військова частина НОМЕР_2 перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_1 лише з 01.01.2020. Отже, весь період проходження позивачем військової служби припадає на час, коли військова частина НОМЕР_1 не здійснювала фінансового забезпечення військової частини НОМЕР_2 та не була учасником відповідних правовідносин. Крім того, військова частина НОМЕР_1 не є правонаступником військової частини НОМЕР_2 та не приймала на себе її зобов`язань за період до 01.01.2020. У військовій частині НОМЕР_1 відсутні первинні кадрові та фінансові документи щодо проходження позивачем військової служби, нарахування та виплати йому грошового забезпечення за спірний період. На думку відповідача, правовідносини щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивачу в період з 26.05.2012 до 12.08.2016 виникли виключно в межах його служби у військовій частині НОМЕР_2 .

Відзив разом із доданими до нього документами надіслано представнику позивача - адвокату Капленко Ганні Сергіївні, що підтверджується квитанцією про надсилання, доданою до відзиву.

Відповіді на відзив, а також клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем або про залучення до участі у справі співвідповідача позивач до суду не подав.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї зі сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного розгляд справи судом здійснено в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у період з 26.05.2012 до 12.08.2016 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується витягом з послужного списку та не заперечується сторонами.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 05.02.2025 № 91, яку позивач додав до позовної заяви, військова частина НОМЕР_1 віднесена до розпорядників коштів третього рівня відповідно до наказу Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280 «Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України». Відповідно до рішення Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України вх. № 39140 від 19.12.2019 військова частина НОМЕР_2 виключена з мережі розпорядників бюджетних коштів та з 01.01.2020 зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 . Військовій частині НОМЕР_1 надано право проводити фінансові та господарські операції в інтересах військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованих доходів, утриманих та перерахованих податків у спірний період з 26.05.2012 до 12.08.2016 джерелом отримання доходу позивача (податковим агентом) була військова частина НОМЕР_2 .

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно з частинами першою, другою статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів відповідного бюджету.

Отже, обов`язок нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення покладено на установу (військову частину), яка нараховує та виплачує військовослужбовцю грошове забезпечення.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні (зокрема, постанова Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 420/3131/22).

Відповідно до пункту 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та за місцем його одержання.

Повертаючись до обставин справи.

Як установлено судом, у спірний період з 26.05.2012 до 12.08.2016 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка на той час перебувала в мережі розпорядників бюджетних коштів, а нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу здійснювала саме військова частина НОМЕР_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

Військова частина НОМЕР_1 у спірний період не була місцем проходження позивачем військової служби, не була місцем перебування позивача на грошовому забезпеченні, а також джерелом виплати йому доходу, а отже, не була учасником правовідносин щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, зокрема його індексації.

Зарахування військової частини НОМЕР_2 з 01.01.2020 на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 з наданням останній права проводити фінансові та господарські операції в інтересах військової частини НОМЕР_2 не свідчить про правонаступництво військової частини НОМЕР_1 щодо обов`язків військової частини НОМЕР_2 , які виникли до 01.01.2020.

Матеріали справи не містять доказів припинення військової частини НОМЕР_2 чи переходу її прав та обов`язків до відповідача.

Отже, військова частина НОМЕР_1 є неналежним відповідачем за заявленими позовними вимогами.

Суд звертає увагу, що неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові.

Відповідно до частини третьої статті 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі в ній співвідповідача.

Згідно з частиною четвертою статті 48 КАС України, якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Відповідно до частини п`ятої статті 48 КАС України під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Отже, заміна неналежного відповідача можлива лише за згодою позивача, а залучення співвідповідача - за клопотанням позивача.

При цьому, вирішуючи такі питання, суд зобов`язаний враховувати, чи знав або чи міг знати позивач про належного відповідача ще до подання позову.

Суд зауважує, що про обставини, які свідчать про пред`явлення позову до неналежного відповідача, позивач знав ще до звернення до суду.

Так, у позовній заяві позивач сам зазначив, що в спірний період проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , а до позовної заяви додав довідку військової частини НОМЕР_1 від 05.02.2025 № 91, з якої прямо вбачається, що військова частина НОМЕР_2 зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 лише з 01.01.2020, тобто після завершення спірного періоду.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву від 19.08.2026 прямо зазначив, що військова частина НОМЕР_1 не була учасником спірних правовідносин та не є правонаступником військової частини НОМЕР_2 .

Відзив отримав представник позивача, який є адвокатом.

Попри це позивач, маючи достатньо часу та можливостей, не скористався процесуальними правами, передбаченими статтею 48 КАС України, та не заявив клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем або про залучення співвідповідача.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

З урахуванням принципу диспозитивності та положень частини п`ятої статті 48 КАС України суд не вбачає підстав з власної ініціативи змінювати суб`єктний склад учасників справи всупереч позиції позивача, який, знаючи про відповідні обставини ще до подання позову, визначив відповідачем саме військову частину НОМЕР_1 та не змінив цієї позиції після отримання відзиву.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позову.

За таких обставин суд не надає оцінки обґрунтованості вимог позивача щодо порядку обчислення індексації грошового забезпечення (визначення базового місяця) за спірний період, оскільки така оцінка стосувалася б прав та обов`язків особи, яка не є учасником цієї справи.

Позовні вимоги про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб та про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати є похідними від вимоги про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення та також заявлені до неналежного відповідача, а тому задоволенню не підлягають.

Суд роз`яснює, що відмова в задоволенні цього позову з підстави його пред`явлення до неналежного відповідача не позбавляє позивача права звернутися до суду з позовом до належного відповідача в порядку, встановленому законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач довів, що не був учасником спірних правовідносин, а отже, не міг вчинити оскаржувану позивачем протиправну бездіяльність.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 139 КАС України у зв`язку з відмовою в задоволенні позову витрати позивача на професійну правничу допомогу відшкодуванню не підлягають.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Доказів понесення відповідачем - суб`єктом владних повноважень судових витрат, які підлягають розподілу, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 2, 9, 48, 77, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частин рішення або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон