Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №177/2618/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/2618/26

Провадження № 2/177/1971/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 жовтня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Лященко В.В.

за участю секретаря судового засідання Дятел К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу №177/2618/26 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені та в інтересах яких діє адвокат Чабан Ірина Володимирівна, до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,

встановив:

Представник позивачів звернувся до суду з позовом до відповідача, про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого. Свої вимоги обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_6 близько 19 год. 43 хв., водій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем «Chery Beat» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі Н-11 поблизу с-ща Лісопитомник, Криворізького р-ну, Дніпропетровської області допустив наїзд на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався на велосипеді попереду у попутному напрямку. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події. Порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з настанням дорожньо-транспортної події, унаслідок якої велосипедист ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці. Вищезазначені факти підтверджуються вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28.05.2026 р. у справі №177/1071/26, свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 серія НОМЕР_2 . Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Chery Beat» реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР233695063 чинного на дату ДТП. Зважаючи на те, що батьки загиблого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 досягли пенсійного віку та перебували на утриманні у свого сина ОСОБА_4 , тому володіють правом на відшкодування у зв`язку із втратою годувальника. Грошова сума, в межах якої страхова компанія зобов`язана здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов такого договору, називається обов`язковим лімітом відповідальності страховика. Окремо встановлено розмір обов`язкового ліміту відповідальності страховика на одного потерпілого за шкоду, заподіяну його життю та здоров`ю, а також за шкоду, заподіяну майну. Представник позивачів надіслав на поштову адресу відповідача повідомлення про настання страхового випадку та звернувся, в порядку визначеному в Законі України № 3720-IX від 21.05.2024 р., із заявами на виплату страхового відшкодування. Серед заявлених позивачами до відшкодування вимог, містились: 200 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, встановленої ч. 3 ст. 25 Закону України № 3720-IX від 21.05.2024 р.; 288 000,00 грн в рахунок відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника, встановленої ч. 2 ст. 25 Закону України № 3720-IX від 21.05.2024 р. Відповідачем прийнято рішення про виплату страхового відшкодування моральної шкоди у повному обсязі на користь позивачів, у виплаті страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника для батьків загиблого, відмовлено. З рішенням відповідача про відмову у виплаті страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника для батьків загиблого позивачі не погоджуються та вважають його безпідставним, у зв`язку з чим представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 07.08.2026 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

24.08.2026 року надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого представник відповідача ПрАТ «СК «АРКС» просить відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що 10.11.2025 р. між ОСОБА_5 та АТ «СК «АРКС» було укладено Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № EP233695063. Забезпеченим транспортним засобом за вказаним Полісом було визначено автомобіль Chery Beat, д/н НОМЕР_3 , Vin-код НОМЕР_4 . ІНФОРМАЦІЯ_6 на а/д Н-11 поблизу с-ща Лісопитомник Криворізького району Дніпропетровської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого ТЗ Chery Beat, д/н НОМЕР_1 , Vin-код НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_3 , а саме: здійснення наїзду на велосипедиста ОСОБА_4 , в результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 загинув. Порядок та умови здійснення страхової виплати при настанні страхових випадків за договорами (полісами) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентується Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 № 3720-IX (далі - Закон). Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону передбачено, що у разі суперечності положень цього Закону положенням інших законодавчих актів України положення цього Закону мають перевагу. Таким чином, Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП транспортним засобом, власник якого застрахував свою цивільноправову відповідальність, на умовах визначених Законом. Відповідно до норм Закону для отримання страхової (регламентної) виплати потерпіла особа чи інша особа, яка має право на її отримання (далі - заявник), подає страховику, а у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - до МТСБУ, заяву про страхову виплату. До заяви про страхову (регламентну) виплату додаються, зокрема, документи, що посвідчують право осіб на утримання від померлої потерпілої фізичної особи або перебування осіб на утриманні потерпілої фізичної особи згідно з частиною другою статті 25 цього Закону, та документи, що підтверджують доходи померлої потерпілої фізичної особи за календарний рік, що передує року настання дорожньо-транспортної пригоди (за наявності), - у разі вимоги заявника про виплату страхового відшкодування у зв`язку із втратою годувальника. 11.05.2026 року до АТ «СК «АРКС» надійшло Повідомлення представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Чабан І.В. про настання ДТП та подано заяви про страхове відшкодування за втрату годувальника та моральної шкоди (вх. № 5772/12ЦВ від 11.05.2026 р.). 14.05.2026 р. на електронну пошту та 28.05.2026 р. засобами поштового зв`язку від адвоката Чабан І.В. надійшла до АТ «СК «АРКС» Заява про долучення документів на виплату страхового відшкодування, разом із нотаріально завіреною копією свідоцтва про смерть ОСОБА_4 та копією Ухвали Індустріального районного суду міста Дніпра про обрання запобіжного заходу від 30.03.2026 р. (вх. № 4186/12 від 15.05.2026 р. та вх. №6497/12ЦВ від 28.05.2026 р.). 12.06.2026 р. на електронну пошту Страховика надійшла Заява про долучення документів на виплату страхового відшкодування від 11.06.2026 р., разом з копією Вироку Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28.05.2026 р. (вирок не набрав законної сили). Як вже зазначалося вище, відповідно до п.п. «б» п. 8 ч. 3 ст. 32 Закону, у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із втратою годувальника, до Страховика необхідно надати документи, що посвідчують право осіб на утримання від померлої потерпілої фізичної особи або перебування осіб на утриманні потерпілої фізичної особи згідно з частиною другою статті 25 цього Закону, та документи, що підтверджують доходи померлої потерпілої фізичної особи за календарний рік, що передує року настання дорожньо-транспортної пригоди (за наявності). В той же час, Страховику не були надані документи, які б посвідчували перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на утриманні потерпілої фізичної особи ОСОБА_4 . Листом вих. № 05968/26Ел від 11.06.2026 р. АТ «СК «АРКС» повідомило заявнику - адвокату Чабан І.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про необхідність надання наступних документів: 1) для ОСОБА_2 : - офіційної довідки від органів місцевого самоврядування (ЦНАП), виданої на бланку установи з гербовою печаткою про перебування на утриманні (відповідно до ст. 315 ЦПК України); - або довідки з Пенсійного фонду України про те, що їй вже призначено державну пенсію у зв`язку з втратою годувальника; 2) для ОСОБА_1 : - офіційної довідки від органів місцевого самоврядування (ЦНАП), виданої на бланку установи з гербовою печаткою про перебування на утриманні (відповідно до ст. 315 ЦПК України); - або довідки з Пенсійного фонду України про те, що йому вже призначено державну пенсію у зв`язку з втратою годувальника. В листі повідомлено, що Страховик зможе повернутися до розгляду справи після надання відповідних документів. Проте, станом на дату подання даного Відзиву визначені п.п «б» п. 8 ч. 3 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» документи Страховику не подані. Обґрунтування вимог на підставі ст. 1200 ЦК України може бути здійснено в разі їх пред`явлення до винуватця ДТП - водія ОСОБА_3 , а не до Страховика. Потерпілі обґрунтовують позов тим, що померлий син був їхнім годувальником, надаючи в якості доказів побутові «Акти про засвідчення факту перебування на утриманні» від сусідів (окремо на матір ОСОБА_2 та батька ОСОБА_1 ) і «Акт про проживання без реєстрації» від старости. В свою чергу надані в підтвердження позовних вимог «Акти про засвідчення факту перебування на утриманні», складені за підписами сусідів (свідків) не мають статусу офіційного документа та не можуть встановлювати факту «перебування на утриманні», оскільки встановлення цього факту належить до компетенції органів державної влади, місцевого самоврядування або суду. Стосовно «Акту про проживання без реєстрації» від старости, даний документ фіксує лише факт спільного проживання та ведення спільного побуту, що не доводить наявність юридичного статусу «перебування на утриманні». Не підтверджують надані Позивачами документи й розмір доходів, які отримувалися померлим, їх регулярність і не дають можливості переконатися, що наявні у загиблого доходи були основним і постійним джерелом засобів до існування Позивачів. Також, необхідно зазначити, що разом з Позовною заявою надані Довідки з Пенсійного фонду України, які підтверджують, що батько ( ОСОБА_1 ) отримує власний офіційний дохід - державну пенсію по інвалідності та мати ( ОСОБА_2 ) - отримує державну пенсію. Наявність доходів у Позивачів спростовує факт повного фінансового утримання батьків потерпілим. Факт утримання за наявності інших доходів є спірним і не може бути встановлений Страховиком самостійно на підставі свідчень приватних осіб. Звертають увагу на те, що документ про розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, видається установою Пенсійного фонду лише в разі встановлення факту перебування заявників (Позивачів) на повному утриманні загиблого, а також того факту, що його допомога була постійним і основним джерелом їх засобів до існування. Також, у матеріалах справи та додатках до позову повністю відсутні будь-які офіційні документи, що підтверджують доходи померлого сина ( ОСОБА_4 , 1981 р.н.) за останні 12 місяців перед ДТП (відсутні довідки ОК-5/ОК-7 з ПФУ, податкові декларації чи довідки про заробітну плату). Особа не може визнаватися «годувальником», якщо матеріально не доведено наявність у неї фінансової спроможності та власних коштів для утримання інших осіб, та за відсутності офіційного заробітку. В свою чергу, подані Позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 документи не підтверджують ні факту перебування на утриманні, ні розміру доходів, які отримував ОСОБА_4 , їх регулярність тощо, а відтак не дають підстав для висновку про те, що наявні у загиблого доходи були основним і постійним джерелом засобів до існування Позивачів.

У відповідь на відзив, 28.08.2026 року представник позивачів надала до суду письмові пояснення, відповідно до яких зазначає, що відповідно до ст. 25 Закону, Страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, у разі смерті потерпілої фізичної особи здійснює страхову (регламентну) виплату у зв`язку із втратою годувальника кожній особі, яка відповідно до Цивільного кодексу України в частині відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, та з урахуванням положень Сімейного кодексу України має право на таке відшкодування, у розмірі, що розраховується відповідно до Цивільного кодексу України в частині відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого". З наведеного вище вбачається, що основним доказом наявності права позивачів на отримання відшкодування по втраті годувальника є: наявність статусу непрацездатної особи (на підтвердження надано пенсійні посвідчення позивачів); наявність родинних відносин (на підтвердження надано свідоцтво про народження загиблого). Можна зробити висновок, що правові норми, якими врегульовано порядок виплати страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника, сформована таким чином, що для отримання страхового відшкодування, достатньо наявності права особи на отримання такого відшкодування, а не фактичне перебування на утриманні. Вищезазначене підтверджується правовою позицією Верховного Суду викладеної в постанові від 08.09.2021 р. у справі №577/1316/20-ц (провадження № 61- 7108св21).

В додаткових поясненнях від 15.09.2026 представник відповідача вказала, що позивачі не надали до своїх заяв на страхове відшкодування належних доказів їхнього перебування на утриманні померлого сина.

Позивачі та їх представники в судове засідання не з`явилися, згідно наданої заяви просили справу розглядати у їх відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягали.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено у судовому засіданні, 28.12.2025 приблизно о 19 год. 43 хв. мала місце дорожньо-транспортна пригода, під час якої водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Chery Beat» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі Н-11 поблизу с-ща Лісопитомник, Криворізького р-ну, Дніпропетровської обл. допустив наїзд на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався на велосипеді попереду у попутному напрямку.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 від отриманих травм загинув на місці пригоди від отриманих тілесних ушкоджень. Всі виявлені тілесні ушкодження перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Вище вказане підтверджується вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28.05.2026 р. у справі №177/1071/26 та свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 серія НОМЕР_2 .

30.04.2026 представником позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , адвокатом Чабан І.В., направлено на адресу АТ «СК «АРКС» Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яке отримане відповідачем 11.05.2026. До вказано повідомлення додано заяви кожного з позивачів про виплату страхового відшкодування. Серед заявлених позивачами до відшкодування вимог, містились: 200 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, встановленої ч. 3 ст. 25 Закону України № 3720-IX від 21.05.2024 р.; 288 000,00 грн в рахунок відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника.

14.05.2026 р. на електронну пошту та 28.05.2026 р. засобами поштового зв`язку від адвоката Чабан І.В. надійшла до АТ «СК «АРКС» Заява про долучення документів на виплату страхового відшкодування, разом із нотаріально завіреною копією свідоцтва про смерть ОСОБА_4 та копією Ухвали Індустріального районного суду міста Дніпра про обрання запобіжного заходу від 30.03.2026 р. (вх. № 4186/12 від 15.05.2026 р. та вх. №6497/12ЦВ від 28.05.2026 р.).

12.06.2026 р. на електронну пошту відповідача надійшла Заява про долучення документів на виплату страхового відшкодування від 11.06.2026 р., разом з копією вироку Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 28.05.2026 р.

11.06.2026 АТ «СК «АРКС» адвокату Чабан І.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , надано відповідь за вих № 05968/26ЕЛ в якій зазначено, що за результатами розгляду поданих представником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокатом Чабан І.В. заяв Страховиком було прийнято рішення та здійснено виплату страхового відшкодування моральної шкоди в загальному розмірі 200 000 грн. (двісті тисяч грн. 00 коп.). Виплата моральної шкоди здійснена рівними частинами матері ОСОБА_2 та батьку ОСОБА_1 із розрахунку на кожного: 8 000,00 грн. * 25/2 = 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 коп.). Вказане підтверджується копіями Платіжної інструкції № 1220947 від 15.06.2026 р. та Платіжної інструкції № 1220619 від 12.06.2026 р. В той же час, в зв`язку з тим, що не були надані документи, які б посвідчували перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на утриманні потерпілої фізичної особи ОСОБА_4 . Запропоновано надати наступні документи: 1) для ОСОБА_2 : - офіційної довідки від органів місцевого самоврядування (ЦНАП), виданої на бланку установи з гербовою печаткою про перебування на утриманні (відповідно до ст. 315 ЦПК України); - або довідки з Пенсійного фонду України про те, що їй вже призначено державну пенсію у зв`язку з втратою годувальника; 2) для ОСОБА_1 : - офіційної довідки від органів місцевого самоврядування (ЦНАП), виданої на бланку установи з гербовою печаткою про перебування на утриманні (відповідно до ст. 315 ЦПК України); - або довідки з Пенсійного фонду України про те, що йому вже призначено державну пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Також в листі відповідача вказано, що Страховик зможе повернутися до розгляду справи після надання відповідних документів.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 06.06.2005 року, батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Позивачі є пенсіонерами, що підтверджується пенсійним посвідченням ОСОБА_2 від 07.11.2006 р. та пенсійним посвідченням ОСОБА_1 від 18.01.2008 р.

Як слідує з довідки про доходи №5032 976363009023, виданої на ім`я ОСОБА_1 відділом обслуговування громадян № 16 Управління обслуговування громадян Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області, останній отримує пенсію в такому розмірі: з квітня 2025 по лютий 2026 - по 3323 грн, березень 2026 - 3725 грн.

Як слідує з довідки про доходи №5022 6703 0300 9020, виданої на ім`я ОСОБА_2 відділом обслуговування громадян № 16 Управління обслуговування громадян Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області, остання отримує пенсію в такому розмірі: з квітня 2025 по грудень 2025 - по 3864,35 грн, січень 2026 по лютий 2026 - по 3946,25 грн., березень 2026 - 4314,25 грн.

Відповідно до акту про проживання особи без реєстрації від 24.04.2026 р., підписаного комісією у складі Настасюка Володимира Васильовича (старости Новомайського старостинського округу Новопільської сільської ради) та свідків (сусідів): ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , громадянин ОСОБА_4 проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, вів спільне господарство та мав спільний побут разом зі своїми батьками.

Матір загиблого, позивач ОСОБА_2 потребує постійного лікування у зв`язку з поставленим діагнозом: ІХС: Стенокардія напруги ІІ ФК. Гіпертонічна хвороба ІІІ ст. (ГПМК від 04.11.22 р.) 3 ст. ССР4.СН ІІА. ФК ІІ., І69.3 Наслідки перенесеного ішемічного інсульту в басейні ПЗМА (04.11.2022р., атеротромботичний підтип) помірний лівобічний геміпарез, координаторні порушення. Хронічна лівобічна торакалгія, обумовлена деформуючим спондило, матір загиблого потребує систематичного лікування, та змушена періодично лягати на стаціонарне лікування, що в свою чергу підтверджується виписками із медичної карти №889, №8403, №4573, №4256, №6825, №6266, №2185, № 661 , №4376, №1675, №3572.

Батько загиблого, позивач ОСОБА_1 , також має проблеми зі здоров`ям, оскільки є особою з інвалідністю, що підтверджується пенсійним посвідченням.

Відповідно до Актів про засвідчення факту перебування на утриманні від 22.04.2026 слідує, що мешканцями АДРЕСА_2 , засвідчено факт перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на утриманні їхнього сина ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 3 ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч.1 ст.18 Закону України № 3720-IX від 21.05.2024 р., у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України № 3720-IX від 21.05.2024 р., потерпіла особа - фізична особа, життю, здоров`ю та/або майну якої заподіяно шкоду, та/або юридична особа, майну якої заподіяно шкоду, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка має право на відшкодування такої шкоди відповідно до цього Закону.

Для отримання страхової (регламентної) виплати потерпіла особа чи інша особа, яка має право на її отримання (далі - заявник), подає страховику, а у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - до МТСБУ, заяву про страхову виплату, заяву про регламентну виплату у строк, що не перевищує: три роки з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - з дня припинення членства страховика в МТСБУ), - якщо шкоду заподіяно життю або здоров`ю потерпілої фізичної особи (п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України № 3720-IX від 21.05.2024 р.).

Представник позивачів надіслав на поштову адресу відповідача повідомлення про настання страхового випадку та звернувся, в порядку визначеному в Законі України № 3720-IX від 21.05.2024 р., із заявами на виплату страхового відшкодування.

Серед заявлених позивачами до відшкодування вимог, містились: 200 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, встановленої ч. 3 ст. 25 Закону України № 3720-IX від 21.05.2024 р.; 288 000,00 грн в рахунок відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника, встановленої ч. 2 ст. 25 Закону України № 3720-IX від 21.05.2024 р.

Відповідачем прийнято рішення про виплату страхового відшкодування моральної шкоди у повному обсязі на користь позивачів, у виплаті страхового відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника для батьків загиблого, відмовлено.

Як вбачається зі змісту вироку Криворізького районного суду Дніпропетровської області по справі № 177/1071/26 від 28.05.2026, смерть потерпілого настала на місці дорожньо-транспортній пригоді та була прямим причинним наслідком цієї пригоди.

Відповідно до частини 1 статті 1187 Цивільного кодексу України: джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Згідно ч. 5 статті 1187 ЦК України, особа яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 5 Закону України № 3720-IX від 21.05.2024 р., страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Chery Beat» р.н. НОМЕР_1 , застрахована у відповідача, то обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну позивачам, відповідно до Закону України № 3720-IX від 21.05.2024 р., покладається на відповідача, як на страховика.

Згідно частини 2 статті 25 Закону України № 3720-IX від 21.05.2024 р., в редакції чинній на дату пригоди, страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, у разі смерті потерпілої фізичної особи здійснює страхову (регламентну) виплату у зв`язку із втратою годувальника кожній особі, яка відповідно до Цивільного кодексу України в частині відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, та з урахуванням положень Сімейного кодексу України має право на таке відшкодування, у розмірі, що розраховується відповідно до Цивільного кодексу України в частині відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

На підставі ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно.

Грошова сума, в межах якої страхова компанія (МТСБУ) зобов`язана здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов такого договору, називається обов`язковим лімітом відповідальності страховика (МТСБУ). Окремо встановлено розмір обов`язкового ліміту відповідальності страховика (МТСБУ) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну його життю та здоров`ю, а також за шкоду, заподіяну майну.

Відтак, враховуючи норми ст.25 Закону та ст. 1200 ЦК України, що встановлюють нижню межу відшкодування шкоди внаслідок втрати годувальника та така прирівнюється до 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановленому законом на день страхового випадку.

Вказана позиція зазначена у Постанові Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі №446/2163/17, а також у Постанові Верховного суду від 09 грудня 2021 року у справі №455/1255/20.

У потерпілого, на день його смерті, на утриманні перебували батьки. Отже, в розумінні вищенаведеної норми ЦК України, батьки загиблого позивачі є особами, які мають право на відшкодування шкоди у зв`язку із загибеллю сина.

Частиною 2 статті 1200 ЦК України встановлено, що: особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено у 2025 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 8 000 гривень.

Згідно п.п. 2, 3 ст. 25 Закону України № 3720-IX від 21.05.2024 р., загальний мінімальний розмір страхової (регламентної) виплати особам, які перебували на утриманні одного померлого, за весь період її отримання не може становити менше 36 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку. Страхова виплата у зв`язку із смертю потерпілої фізичної особи у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом третім цієї частини, за письмовими зверненнями осіб, які мають право на отримання відшкодування у зв`язку із втратою годувальника, здійснюється одноразово.

Тобто при покладенні обов`язку по відшкодуванню шкоди, пов`язаної зі смертю потерпілого, на страховика, діюче законодавство передбачає певні межі такої відповідальності. Зокрема, загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є спеціальним соціально-правовим механізмом, який запроваджено державою для захисту майнових інтересів як власників транспортних засобів, так і осіб, права яких можуть бути порушені під час використання джерела підвищеної небезпеки. Саме баланс таких інтересів у визначених законом межах забезпечується страховиком.

Отже, мінімально гарантований загальний розмір страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника, обрахований відповідно до п.п. 2, 3 ст. 25 Закону України № 3720-IX від 21.05.2024 р., становить 288 000,00 грн, який розрахований за формулою: 36 х 8 000,00. Отже, шкода по втраті годувальника, яка підлягає стягненню з відповідача на користь батьків потерпілого становить 288 000,00 грн, мінімально гарантованого розміру страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника.

При цьому, відповідно до пункту 5 розділу 4 Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 3720-IX від 21.05.2024 р., до введення в дію частини другої статті 14 цього Закону розмір страхової суми становить: 1) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих осіб: з дня введення в дію цього Закону - 500 тисяч гривень на одну потерпілу особу та 5 мільйонів гривень на один страховий випадок незалежно від кількості потерпілих осіб. Отже, ціна позову не перевищує граничний ліміт відповідальності відповідача.

Суд відхиляє твердження представника відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, що позивачі не довели їхнє перебування на утриманні загиблого, виходячи з такого.

Відповідно до статті 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Зазначена стаття Сімейного кодексу України не містить визначення, за яких обставин особа може вважатися такою, що потребує матеріальної допомоги.

Під час встановлення того, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц).

Крім того аналіз положень частини першої статті 1200 ЦК України свідчить про те, що право на відшкодування шкоди завданої смертю потерпілого мають як ті непрацездатні особи, що перебували на утриманні потерпілого, так і ті, які мали право на одержання від нього утримання.

Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 643/207/16-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 742/554/19-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19-ц, від 08 вересня 2021 року у справі № 577/1316/20.

Судом встановлено, що позивачі на день настання смерті потерпілого ОСОБА_4 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) досягли пенсійного віку та отримували відповідні пенсії. Позивач ОСОБА_2 має ряд хронічних захворювань та потребує систематичного лікування та додаткових витрат на придбання ліків. Позивач ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи, в зв`язку з цим отримує пенсію за інвалідністю. Син позивачів, ОСОБА_4 , на день настання смерті, проживавав разом з батьками за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство та мали спільний побут. В зв`язку з тим, що пенсія позивачів була меншою, ніж їхні необхідні витрати (лікування, продукти харчування, сплата комунальних платежів) останні потребували матеріальної допомоги від сина.

Враховуючи викладене, доводи представника відповідача про те, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не довели належними та допустимими доказами, що перебували на утриманні у загиблого ОСОБА_4 , не заслуговують на увагу.

В даному випадку суд погоджується із доводами представника позивача викладеними у позовній заяві та письмових поясненнях наданих до суду.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та доказів, наданих учасниками справи, які були досліджені судом, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Щодо позовної вимоги про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Судом досліджено договори про надання професійної правничої допомоги від 22.04.2026 за № 10-Ж, та №11-Ж року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, також надано детальні розрахунки наданих послуг від 24.07.2026 до договорів про надання професійної правничої допомоги від 22.04.2026 за № 10-Ж, та №11-Ж року, в яких вартість послуг на кожного позивача розрахована в сумі по 28 800 грн.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом враховується, що від представника відповідача, в порядку ч. 6 ст. 137 ЦПК України, заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в зв`язку з їх необґрунтованістю та неспівмірністю. Також суд враховує характер справи, її значення для позивачів, обсяг виконаних робіт, що представник позивача фактично збирав один пакет документів, надавав правову оцінку одній ситуації заявляючи позовні вимоги від двох позивачів.

За таких обставин, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі по 28 800,00 грн на користь кожного позивача є занадто завищеним, виходячи з критерію розумності та враховуючи конкретні обставини справи, тому суд дійшов висновку, що загальна вартість виконаних представником робіт (наданих послуг), які є реальними та необхідними становить по 7 000,00 грн. кожному позивачу.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, із відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 331,20 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені та в інтересах яких діє адвокат Чабан Ірина Володимирівна, до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (код ЄДРПОУ 20474912, юридична адреса: вул Іллінська, 8, м. Київ, 04070) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 ) страхове відшкодування, пов`язане з втратою годувальника у розмірі 144 000,00 (сто сорок чотири тисячі) гривень та 7 000,00 (сім тисяч) грн. 00 коп. витрат за надання правничої допомоги.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (код ЄДРПОУ 20474912, юридична адреса: вул Іллінська, 8, м. Київ, 04070) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 ) страхове відшкодування, пов`язане з втратою годувальника у розмірі 144 000,00 (сто сорок чотири тисячі) гривень та 7 000,00 (сім тисяч) грн. 00 коп. витрат за надання правничої допомоги.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (код ЄДРПОУ 20474912, юридична адреса: вул Іллінська, 8, м. Київ, 04070) в дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна грн двадцять коп.) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено 19 жовтня 2026 року.

Суддя В.В. Лященко