Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №711/7823/24 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1438/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №711/7823/24 Категорія: 304000000Чапліна Н.М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:

суддів Новікова О.М., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.,

за участю секретаря Костенко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Будівельник і К» - адвоката Карнаух-Голодняк Олени Володимирівни на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Будівельник і К» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними пунктів про врегулювання заборгованості, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2024 року ТОВ «Магазин «Будівельник і К» звернулися до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що ТОВ «Магазин «Будівельник і К» є власником нежитлової будівлі магазину з прибудовами (літ А-1, а, А-2) реєстраційний номер 4959869, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

28 березня 2008 року між ОСОБА_1 (надалі — відповідач 2, боржник, позичальник) та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі - первинний кредитор) було укладеного договір на відкриття поновлюваної кредитної лінії № 1691-ЧДКЛ (надалі - кредитний договір). Пунктом 2.1.1. вказаного кредитного договору ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відкрило ОСОБА_3 відновлювану кредитну лінію на умовах забезпечуваності, поворотності, строковості та платності в розмірі 800 000,00 гривень зі сплатою відсоткової ставки 16 відсотків річних.

В той же час, 28 березня 2008 року на виконання вимог п. 5.1 кредитного договору та з метою забезпечення виконання обов`язків за цим кредитним договором, між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі - іпотекодержатель) та ТОВ «Магазин Будівельник і К» (надалі - іпотекодавець), як майновим поручителем, було укладено іпотечний договір № 1691-ЧД, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Вінніченко Ж.В. (зареєстровано в реєстрі за № 1769) (надалі - договір іпотеки). Пунктом 1 договору іпотеки встановлено, що на умовах, передбачених цим договором, ТОВ «Магазин Будівельник і К» передає в заставу (іпотеку) ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» наступне нерухоме майно: нежитлову будівлю. Зазначена нежитлова будівля складається з магазину з прибудовами (під літ. А-1, а, А-2), має загальну площу 687,8 кв.м., що розташований в АДРЕСА_2 , надалі - «Предмет іпотеки».

25 травня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Магазин Будівельник і К» укладено додаткову угоду до іпотечного договору № 1691-ЧД від 28 березня 2008 року, якою погоджено нові умови пункту 4 договору іпотеки.

25 листопада 2010 року рішенням Господарського суду Черкаської області у справі № 03/2185 позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ТОВ «Магазин Будівельник і К» задоволені частково, звернуто стягнення на предмет іпотеки: магазин з прибудовами (літ А-1, а, А-2), загальною площею 687,8 кв.м. з метою стягнення 719 047,39 грн як боргу по кредиту; 80 952,30 грн заборгованості по поверненню простроченого кредиту; 37 938,53 грн як заборгованість по простроченим процентам; 283 616,33 грн як заборгованість по нарахованим процентам; 484 331,42 грн пені, а загалом 1 605 885, 97 грн.

09 жовтня 2020 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг» (надалі — відповідач1/кредитор 1, ТОВ «Олком-Лізинг») укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого право грошової вимоги до ТОВ «Магазин Будівельник і К» за кредитним договором від 28 березня 2008 року зі змінами і доповненнями до нього від 12 травня 2008 року та договорами забезпечення виконання цього кредитного договору, в тому числі і за договором іпотеки, перейшло до ТОВ «Олком-Лізинг», що було встановлено ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07 грудня 2020 року по справі № 03/2185. Як наслідок, кредитором та іпотекодержателем по кредитному договору, договору іпотеки та іншим договорам забезпечення стало ТОВ «Олком-Лізинг», у зв`язку з чим до Державного реєстру іпотек внесений запис про заміну іпотекодержателя на ТОВ «Олком-Лізинг».

Надалі, 26 травня 2021 року між ТОВ «Олком-Лізинг», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (надалі — поручитель) та ТОВ «Магазин «Будівельник і К» укладено договір про врегулювання заборгованості за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №1691-ЧД-КЛ від 28 березня 2008 року (надалі - договір про врегулювання заборгованості), яким передбачене виконання ними зобов`язання з погашення заборгованості перед ТОВ «Олком-Лізинг» на загальну суму 1 000 000, 00 грн, що було виконано та підтверджується копіями доданих платіжних квитанцій № 13-10793863/С, № 31-10393483/С, № 13-10787685/C, № 30-10656772, платіжним дорученням на ім`я ОСОБА_2 від 27 травня 2021 року, платіжним дорученням на ім`я ОСОБА_1 від 28 травня 2021 року.

Наступними пунктами вказаного договору про врегулювання заборгованості, зокрема пунктом 3, передбачено, що ТОВ «Олком-Лізинг» протягом 10-ти робочих днів з моменту сумарного зарахування на свій банківський рахунок суми заборгованості сплаченої боржником в загальному розмірі 1 000 000,00 грн без ПДВ, відступає на користь особи, на яку вкаже боржник (далі також - новий кредитор), право вимоги за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1691-ЧД-КЛ від 28 березня 2008 року на залишок заборгованості в розмірі 1 708 578,11 грн; право вимоги за іпотечним договором № 1691-ЧД від 28 березня 2008 року (зареєстровано в реєстрі за № 1769) та право вимоги за договором поруки № 1691-ЧД від 28 березня 2008 року за погодженою ціною у 1 000,00 грн. За відступлення прав вимоги за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1691-ЧД-КЛ від 28 березня 2008 року, та договорами забезпечення (іпотечним договором № 1691-ЧД від 28 березня 2008 року, зареєстрованим в реєстрі за № 1769 та договором поруки № 1691-ЧД від 28 березня 2008 року) до нього новий кредитор не пізніше 3-х робочих днів з моменту їх підписання сплачує ТОВ «Олком-Лізинг» грошові кошти у сумі 1 000,00 грн. без ПДВ за визначеними банківськими реквізитами.

Пунктами 4, 5, 6 договору про врегулювання заборгованості передбачені умови оплати послуг нотаріуса, відсутність претензій ТОВ «Олком-Лізинг» до боржника, поручителя та іпотекодавця після виконання умов договору щодо залишку заборгованості, укладення додаткової угоди.

14 липня 2021 року, на виконання пунктів 3, 4, 5, 5.1, 5.2, 6 договору про врегулювання заборгованості, ТОВ «Олком-Лізинг» та ОСОБА_4 (особа, на яку вказав боржник ОСОБА_1 ) укладено договір про відступлення прав вимог з додатком № 2 (акт приймання-передачі документації до договору про відступлення прав вимог від 14 липня 2021 року) та в той же день між ними укладено договір відступлення прав за іпотечним договором № 1691-ЧД. 03 березня 2023 року Господарським судом Черкаської області винесено ухвалу про задоволення вимог ОСОБА_4 про заміну сторони виконавчого провадження та здійснено процесуальну заміну позивача у справі ТОВ «Олком-Лізинг» на його правонаступника за договірним зобов`язанням ОСОБА_4 .

У зв`язку з цим, ТОВ «Магазин «Будівельник і К» звернулося до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_4 та ТОВ «Олком-Лізинг» про визнання недійсними вищевказаних договорів та скасування реєстраційного запису.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 червня 2023 року по справі № 712/3924/23 накладено арешт на магазин з прибудовами (літ А-1, а, А-2) реєстраційний номер 4959869, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та заборонено ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії, спрямовані на стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення вимог за договором про відкриття відновлюваної кредитної лінії № 1691- ЧД-КЛ від 28 березня 2008 року.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 серпня 2023 року по справі № 712/3924/23 визнано недійсним договір відступлення права вимоги, який укладений 14 липня 2021 року між ТОВ «Олком-Лізинг» та ОСОБА_4 щодо відступлення права вимоги за кредитним договором № 1691-ЧД-КЛ та визнано недійсним договір відступлення прав за іпотечним договором № 1691-ЧД від 28 березня 2008 року. Скасовано державну реєстрацію зміни умов обтяження нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , магазин з прибудовами (під літ. А-1, а, А-2), що були здійсненні державним реєстратором в зв`язку із зміною іпотекодержателя із ТОВ «Олком Лізинг» на ОСОБА_4 на підставі договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 1691-ЧД від 28 березня 2008 року.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 23 липня 2024 року по справі 712/3924/23 апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 серпня 2023 року залишено без змін.

Враховуючи те, що договори між ТОВ «Олком-Лізинг» та ОСОБА_4 (особою, на яку вказав боржник ОСОБА_1 ), які були укладені 14 липня 2021 року на виконання пунктів 3, 4, 5, 5.1, 5.2, 6 договору про врегулювання заборгованості, а саме: договір про відступлення прав вимог з додатком №2 (акт приймання-передачі документації до договору про відступлення прав вимог від 14 липня 2021 року) та договір відступлення прав за іпотечним договором № 1691-ЧД, були визнані рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 серпня 2023 року по справі № 712/3924/23, недійсними, у позивача наявні правові підстави вважати, що ці пункти договору про врегулювання заборгованості є незаконними, такими, що порушують права позивача, та, як наслідок, підлягають визнанню недійсними.

Позивач наголосив, що при погодженні умов пунктів 3, 4, 5, 5.1, 5.2, 6 договору про врегулювання заборгованості сторони не врахували, що вони порушують права майнового поручителя та безумовно є неможливими до виконання.

Зазначив, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушують положення Конституції України, не відповідають передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 вказаної статті).

Виходячи із заявлених вимог та існуючого принципу добросовісності, сторони не врахували при погодженні умов договору про врегулювання заборгованості ту обставину, що ОСОБА_1 , як боржник за основним зобов`язанням, фактично виступає особою, яка вправі визначати долю майна поручителя (позивача), що є суттєвим порушенням і свідчить про ототожнення його як боржника та кредитора в одній особі.

Оспорювані пункти договору про врегулювання заборгованості нівелюють право позивача, як майнового поручителя, у подальшому, вимагати від боржника за іпотечним договором ОСОБА_1 відшкодування сплаченої майновим поручителем суми. Такі оспорювані пункти договору про врегулювання заборгованості ставлять у невигідне та збиткове положення майнового поручителя за договором іпотеки, що є недопустимим, так як вони укладені з порушенням загальних засад цивільного законодавства: справедливості, розумності, добросовісності.

Позивач також вказав, що оспорювані пункти п. 3, 4, 5, 5.1, 5.2, 6 договору про врегулювання заборгованості не відповідають передбаченим п. 6 статтею 3 та ч. 3 ст. 509 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, зокрема справедливості, добросовісності, розумності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків усіх сторін, зокрема виключають та обмежують права позивача, як поручителя, що може призвести до додаткових витрат, збитків та непоправних наслідків, як для власника предмета іпотеки.

Керуючись такими доводами, позивач просив суд визнати недійсними пунктів 3, 4, 5, 5.1, 5.2, 6 договору про врегулювання заборгованості за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1691-ЧД-КЛ від 28 березня 2008 року, укладеного між ТОВ «Олком-Лізинг», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Магазин «Будівельник і К» 26 травня 2021 року.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 квітня 2026 року у задоволенні позовної заяви ТОВ «Магазин «Будівельник і К» до ТОВ «Олком-Лізинг», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними пунктів договору про врегулювання заборгованості – відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд виснував про те, що, підписавши договір про врегулювання заборгованості за договором відкриття відновлюваної кредитної лінії №1691-ЧД-КЛ, сторони у належній формі досягли згоди щодо викладених сторонами умов договору, у тому числі оскаржуваних пунктів, а позивачем виконана зі свого боку умова договору щодо сплати частини заборгованості.

За висновками суду, ототожнення боржника та кредитора в одній особі договір не передбачає. Оскаржувані пункти договору не можуть бути визнані недійсними, оскільки в момент їх узгодження сторонами дотримані всі вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину відповідно до ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину на момент його вчинення не суперечив нормам ЦК України, іншим актам законодавства та моральним засадам суспільства; особи, які уклали договір, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі; правочин був вчинений у формі, встановленій законом (згідно зі ст. 208 ЦК України – письмовій формі); правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ТОВ «Магазин «Будівельник і К» через представника адвоката Карнаух-Голодняк О.В., подало апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на незаконність рішення, ухвалення його з порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «Магазин «Будівельник і К» задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі товариство зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у позові, фактично обмежився перевіркою лише формальних ознак чинності правочину на момент його укладення. Водночас, не надав належної оцінки доводам позивача щодо невідповідності оспорюваних пунктів 3, 4, 5, 5.1, 5.2, 6 договору про врегулювання заборгованості загальним засадам цивільного законодавства, визначеним статтями 3, 13, 509 ЦК України, а саме принципам справедливості, добросовісності та розумності.

На переконання апелянта, суд не надав належної оцінки тій обставині, що саме боржник, який допустив порушення основного кредитного зобов`язання, фактично отримав право визначати подальшу долю права вимоги за кредитним договором та іпотекою позивача. Фактично спірні норми договору створюють ситуацію, за якої боржник, будучи особою, що порушила основне зобов`язання, отримує визначальний вплив на подальшу юридичну долю іпотечного майна, яке належить не йому, а позивачу. Такий підхід суперечить самій природі забезпечувальних правовідносин, принципам добросовісності, справедливості та розумності, оскільки ставить майнового поручителя у очевидно невигідне та залежне становище порівняно з основним боржником.

При цьому, суд першої інстанції фактично не надав належної оцінки реальній меті укладення спірного договору та його фактичній економічній і правовій сутності. Натомість, суд обмежився виключно формальною перевіркою умов договору, не дослідивши, для досягнення якого саме результату сторонами було запроваджено механізм, за яким боржник отримує можливість визначити особу, до якої переходить право вимоги за кредитним та іпотечним зобов`язаннями.

Водночас, саме встановлення реальної мети договору має першочергове значення для правильного вирішення даного спору, оскільки дозволяє оцінити, чи був спірний механізм спрямований на добросовісне врегулювання заборгованості та баланс інтересів сторін, чи фактично створював умови для отримання боржником контролю над подальшою долею іпотечного майна позивача.

На переконання скаржника, оспорювані пункти договору нівелюють право позивача, як майнового поручителя, в подальшому вимагати від боржника за іпотечним договором ОСОБА_1 відшкодування сплаченої майновим поручителем суми. Такі оспорювані пункти договору ставлять у невигідне та збиткове положення майнового поручителя за договором іпотеки, що є недопустимим, так як вони укладені з порушенням загальних засад цивільного законодавства: справедливості, розумності, добросовісності.

Крім того, судом не було досліджено, чи не містять оспорювані умови ознак зловживання правом та використання конструкції договору всупереч його правовому призначенню, з метою створення переваг для боржника за рахунок істотного обмеження прав та законних інтересів майнового поручителя.

Скаржник звертає увагу суду на тому, що ОСОБА_1 під час розгляду справи у суді першої інстанції направляв ТОВ «Олком-Лізинг» заяву-вимогу від 08 серпня 2025 року про виконання умов договору про врегулювання заборгованості, у якій прямо просив здійснити відступлення права вимоги на користь фізичної особи ОСОБА_5 , попри вже наявні судові висновки щодо незаконності такого механізму. На переконання ТОВ «Магазин «Будівельник і К», такі дії ОСОБА_1 не можуть розцінюватися як добросовісне здійснення своїх цивільних прав, а свідчать про свідоме використання конструкції спірного договору всупереч вимогам законодавства та його правовому призначенню.

У скарзі апелянт наголошує на тому, що сплата позивачем на рахунок ТОВ «Олком-Лізинг» коштів у сумі 160 000,00 грн була спрямована на недопущення примусового продажу майна позивача та зняття арештів, а не на підтвердження прийнятності схеми, за якою боржник ОСОБА_1 стає фактичним контролером майна через третіх осіб.

Позивач послідовно заперечував спірні положення договору та вчиняв дії з їх оскарження, зокрема щодо правочинів, укладених на їх виконання, що свідчить про відсутність згоди ТОВ «Магазин «Будівельник і К» зі спірними умовами договору та про системне заперечення ним їх правових наслідків, проте суд не здійснив належного аналізу змісту спірних умов та їх наслідків, що призвело до неправильного вирішення спору.

У апеляційній скарзі позивач просить покласти судові витрати, понесені ним у суді апеляційної інстанції, на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки ТОВ «Олком-Лізинг» повністю визнав позов та не заперечував проти його задоволення. Попередній розрахунок витрат на правничу допомогу під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції становить 25 000,00 грн.

O відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 квітня 2026 року без змін.

Зазначає, що оскаржувані пункти договору не можуть бути визнані недійсними, оскільки в момент їх узгодження сторонами дотримані всі вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину відповідно до ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину на момент його вчинення не суперечив нормам ЦК України, іншим актам законодавства та моральним засадам суспільства; особи, які уклали договір, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі; правочин був вчинений у формі встановленій законом (згідно зі ст. 208 ЦК України – письмовій формі); правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Таким чином, суд першої інстанції всебічно, повно розглянув справу і прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

01 червня 2026 року від представника ОСОБА_2 адвоката Грачової Т.Г. надійшов відзив на скаргу ТОВ «Магазин «Будівельник і К», в якому представник відповідача 3 просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. На спростування доводів скарги вказує на те, що твердження позивача про отримання боржником права визначати подальшу долю права вимоги за кредитним договором та іпотекою позивача, як майнового поручителя, базується виключно на здогадах та припущеннях позивача, який вважає, що в мабуйтньому відповідач 2, внаслідок виконання оскаржуваних пунктів договору по врегулювання заборгованості, порушить його права. Позивач не визначився і не назвав суду, які саме права і законні інтереси порушено внаслідок існування оскаржуваних пунктів договору. Ототожнення боржника та кредитора в одній особі договір не передбачає. При цьому, про введення в оману або застосування будь-якого способу примушування до укладення договору позивачем не заявлялося. Навпаки, стороною позивача виконана зі свого боку умова договору щодо сплати частини заборгованості. Відповідач 3 вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, з урахуванням встановлених та доведених фактів, із наведенням належних висновків та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Як вбачається із матеріалів справи та установлено судом першої інстанції, 28 березня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття відновлюваної кредитної лінії №1691-ЧД-КЛ на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності у розмірі 800 000,00 грн з оплатою за процентною ставкою 16% річних (а.с. 29-32, т.1).

Відповідно до пункту 5.1 даного кредитного договору, забезпеченням виконання зобов`язання за цим договором є особисті доходи та майно ТОВ «Магазин «Будівельник і К» нежитлове приміщення, а саме: магазин з прибудовами (під літер. А-1, а, А-2), який має загальну площу 687,8 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

28 березня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ТОВ «Магазин «Будівельник і К», в особі директора Клювака О.О., було укладено іпотечний договір №1691-ЧД, за умовами якого іпотекодавець передає у заставу (іпотеку) іпотекодержателю нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю, яка складається з магазину з прибудовами (під літ. А-1, а, А-2), має загальну площу 687,8 кв. м., що розташований у АДРЕСА_2 (а.с. 36-39, т.1).

Згідно із пунктом 4 іпотечного договору №1691-ЧД від 28 березня 2008 року нерухомість передається в іпотеку, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих ОСОБА_1 за кредитним договором № 1691-ЧД-КЛ від 28 березня 2008 року на суму 800 000,00 грн, а також сплати процентів за користування кредитними ресурсами, виходячи з процентної ставки 16% річних, а також комісійної винагороди за кредитним договором, неустойки за цим договором або за кредитним договором, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за кредитним договором, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки у повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення вимог.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 грудня 2009 у справі № 2 –4336/09 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість по кредитному договору у сумі 832 987,88 грн, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати у сумі 1 730,00 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 25 листопада 2010 року у справі №03/2185 звернуто стягнення на предмет іпотеки – майно ТОВ «Магазин «Будівельник і К», вул. Чигиринська,569/1, м. Черкаси, код 30476867 – магазин з прибудовами (під літ. А-1, а, А-2), загальною площею 687,8 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з метою стягнення: 719 047,39 грн., як боргу по кредиту; 80952,30 грн – заборгованість по поверненню простроченого кредиту; 37938,53 грн – заборгованість по простроченим процентах; 283 616,33 грн – заборгованість по нарахованим процентах; 484331,42 грн – пені, а всього 1 605 885 грн 97 коп. на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», в особі філії «Полтавське регіональне відділення» публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (а.с. 145-149, т.1).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 грудня 2020 року у справі №2-4336/09 замінено стягувача (ПАТ «БАНК «Фінанси та Кредит», код ЄДРПОУ: 09807856), у справі № 2-4336/09 за позовом ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 та ТОВ «Магазин «Будівельник і К» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1691-ЧД-КЛ від 28 березня 2008 року, на правонаступника ТОВ «Олком-Лізинг», код ЄДРПОУ: 40001502.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07 грудня 2020 року у справі № 03/2185 здійснено процесуальну заміну ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» на його правонаступника за договірними зобов`язаннями – ТОВ «Олком-Лізинг» (а.с. 126-131, т.1).

26 травня 2021 року між ТОВ «Олком-лізинг» (кредитор), ОСОБА_1 (боржник), ОСОБА_2 (поручитель) та ТОВ «Магазин «Будівельник і К» (іпотекодавець) укладено договір про врегулювання заборгованості за договором відкриття відновлюваної кредитної лінії №1691-ЧД-КЛ (а.с. 52-55, т.1).

За вказаним вище договором сторони домовились, що з метою врегулювання зобов`язання боржника, поручителя та іпотекодавця перед кредитором 1, боржник, поручитель та іпотекодавець зобов`язуються частково виконати свої зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором 1 за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №1691-ЧД-КЛ від 28 березня 2008 року на загальну суму 1 000 000 грн 00 коп., без ПДВ, шляхом їх перерахування /зарахування на рахунок кредитора 1, що вказаний у реквізитах до договору визначеними сторонами платежами у визначені сторонами строки (п.2.1 договору).

Відповідно до пункту 8 договору про врегулювання заборгованості, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами. Будь-які зміни чи доповнення до цього договору вносяться сторонами шляхом укладення додаткових угод до договору, які є його невід`ємною частиною.

Крім того, до договору про врегулювання заборгованості включені наступні пункти, які позивач просить визнати недійсними:

Пункт 3 – кредитор 1 протягом 10-ти робочих днів з моменту сумарного зарахування на свій банківський рахунок суми заборгованості сплаченої боржником в загальному розмірі 1 000 000 (один мільйон) грн 00 коп., без ПДВ, відступає на користь особи, на яку вкаже боржник (далі – також новий кредитор), право вимоги за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1691-ЧД-КЛ від 28.03.2008 на залишок заборгованості у розмірі 1 708 578 (один мільйон сімсот вісім тисяч п`ятсот сімдесят вісім) гривень 11 копійок, що складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 799 999 (сімсот дев`яносто дев`ять тисяч) гривень 69 копійок, та заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 908 578 (дев`ятсот вісім тисяч п`ятсот сімдесят вісім тисяч) гривень 42 копійки.; право вимоги за іпотечним договором № 1691-ЧД від 28.03.2008 (зареєстровано в реєстрі за № 1769) та право вимоги за договором поруки № 1691-ЧД від 28.03.2008 за погодженою ціною у 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок. За відступлення прав вимоги за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1691-ЧД-КЛ від 28.03.2008, та договорами забезпечення (іпотечним договором № 1691-ЧД від 28.03.2008, зареєстрованим в реєстрі за № 1769 та Договором поруки № 1691-ЧД від 28.03.2008) до нього новий кредитор не пізніше 3-х робочих днів з моменту їх підписання сплачує кредитору 1 грошові кошти у сумі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок без ПДВ за такими банківськими реквізитами кредитора 1: IBAN НОМЕР_1 в АБ «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ»;

Пункт 4 – Вартість послуг приватного нотаріуса за посвідчення договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки сплачує виключно новий кредитор або уповноважена ним особам;

Пункт 5 – За умови виконання боржником, поручителем та іпотекодержателем своїх зобов`язань перед кредитором 1 згідно умов цього договору, зокрема, пункту 2.1 даного договору;

п. 5.1. – кредитор 1 не матиме жодних майнових претензій до боржника, поручителя та іпотекодавця з приводу оплати залишку заборгованості за кредитом/кредитним договором, оскільки залишок заборгованості буде відступлено на користь нового кредитора;

п. 5.2. – кредитор 1 після зарахування грошових коштів в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень без ПДВ від нового кредитора на банківський рахунок кредитора 1 передає за актом приймання-передачі новому кредитору документи кредитної справи відносно боржника, поручителя та іпотекодержателя, що наявна у кредитора 1 за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1691-ЧД-КЛ від 28.03.2008 року;

Пункт 6 – Особа нового кредитора буде визначена додатковою угодою до цього або окремим договором, але не раніше повного виконання боржником, поручителем та іпотекодавцем умов п. 2.1. цього договору.

Відповідно до наданої ТОВ «Олком-Лізинг» інформації вих. № 1 від 17 січня 2025 року на адвокатський запит, на виконання п.2 договору про врегулювання заборгованості за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1691-ЧД-КЛ від 28 березня 2008 року на рахунок ТОВ «Олком-Лізинг» було перераховано кошти на загальну суму 1 000 000 (один мільйон) гривень 00 копійок, а саме: - 375 000, 00 грн, що надійшли 27.05.2021 року від ОСОБА_2 ; - 365 000,00 грн, що надійшли 28.05.2021 року від ОСОБА_1 ; - 160 000,00 грн, що надійшли 31.05.2021 року від ТОВ «Будівельник і К»; - 10 000,00 грн, що надійшли 30.06.2021 року від ОСОБА_1 ; - 10 000,00 грн, що надійшли 13.07.2021 року від ОСОБА_1 ; - 80 000,00 грн, що надійшли 13.07.2021 року від ОСОБА_1 ; 31. ТОВ «Олком-Лізинг» повідомило, що передбачене договором про врегулювання заборгованості від 26 травня 2021 року зобов`язання з погашення заборгованості перед ТОВ «Олком-Лізинг» за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1691-ЧД-КЛ від 28 березня 2008 року виконано в повному обсязі (а.с. 48, т. 2) та підтверджується квитанціями та платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи (а.с. 56-58, т.1)

14 липня 2021 року на виконання пунктів 3,4, 5, 5.1, 5.2, 6 договору про врегулювання заборгованості між ТОВ «Олком-Лізинг» та ОСОБА_4 (особа, на яку вказав боржник ОСОБА_1 ) укладено договір про відступлення прав вимог з додатком №2 (акт приймання-передачі документації до договору про відступлення прав вимог від 14 липня 2021 року (а.с. 59-63, т.1).

Також, 14 липня 2021 року між ТОВ «Олком-Лізинг» та ОСОБА_4 укладеного договір про відступлення прав за іпотечним договором № 1691-ЧД (а.с. 64-66, т.1).

03 березня 2023 року Господарським судом Черкаської області винесено ухвалу про задоволення вимог ОСОБА_4 про заміну сторони виконавчого провадження та здійснено процесуальну заміну позивача у справі ТОВ «Олком-Лізинг» на його правонаступника за договірним зобов`язанням ОСОБА_4 (а.с. 132-134, т.1).

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 серпня 2023 року (а.с. 116-124, т.1), залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 23 липня 2024 року (а.с. 136-143, т.1) у справі № 712/3924/23 визнано недійсним договір відступлення права вимоги, який укладений 14 липня 2021 року між ТОВ «Олком -Лізинг» та громадянином України ОСОБА_4 щодо відступлення права вимоги за кредитним договором № 1691-ЧД-КЛ, який укладений 28 березня 2008 між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та договір відступлення прав за іпотечним договором № 1691-ЧД від 28 березня 2008 року, укладений між ТОВ «Олком-Лізинг» та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбенко Ю.Е. зареєстрований у реєстрі за № 237.

Також, вказаним рішенням скасовано державну реєстрацію зміни умов обтяження нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , магазин з прибудовами (під літ. А-1, а, А-2), що були здійсненні державним реєстратором в зв`язку із зміною іпотекодержателя із ТОВ «ОЛКОМ ЛІЗИНГ» на ОСОБА_4 на підставі договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 1691-ЧД від 28.03.2008 року.

Визнаючи вказані договори недійсними, суд у справі 712/3924/23 виходив з того, що ОСОБА_4 як фізична особа на момент укладення договору відступлення права вимоги, не міг виступати фактором в договорах факторингу, оскільки на момент укладення спірних договорів громадянин України ОСОБА_4 не був юридичною особою, не включений до реєстру фінансових або банківських установ, не має ліцензії на здійснення відповідного виду діяльності, зокрема і щодо факторингових операцій. Крім того, кредитодавцем за кредитним договором може бути або банк як спеціалізована установа або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ, яким ОСОБА_4 також бути не може.

Погоджуючись із висновками Соснівського районного суду, викладеними у рішенні від 24 серпня 2023 року у справі № 712/3924/23, Черкаський апеляційний суду у постанові від 23 липня 2024 року зазначив, що оспорюваний у цій справі договір про відступлення права вимоги за договорами кредиту, незважаючи на його назву, за своєю правовою природою є договором факторингу. Отже, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, то ТОВ «Олком-Лізинг» не могло відступити права вимоги на користь ОСОБА_4 . Враховуючи те, що відступлення прав за іпотечним договором могло бути вчинене лише за умови одночасного здійснення відступлення права вимоги за основним зобов`язанням (кредитним договором), а, як зазначено вище, таке відступлення на користь ОСОБА_4 було неможливим, тому й відступати право за договором іпотеки ТОВ «Олком-Лізинг» не мало права. Колегія суддів, враховуючи інтереси боржників у можливості повернути кредитний борг тій особі, яка за законом має право надавати фінансові послуги та відповідає визначеним у ньому вимогам, висновує, що до ОСОБА_4 не могло перейти право вимоги ні за кредитним договором, ні за договором іпотеки, тому і підстави для державної реєстрації за ним прав іпотекодерджателя були відсутні.

Відповідно до змісту листа ТОВ «Олком-Лізинг» від 01 жовтня 2025 року станом на 01 жовтня 2025 року залишок боргу за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії №1691-ЧД-КЛ від 28 березня 2008 року складає 1 708 578,11 грн. (а.с. 193, т.3).

Згідно з листом Другого відділу ДВС у м. Черкаси виконавче провадження №28507969 у справі №03/2185 завершено 20 березня 2023 року на підставі п.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (за письмовою заявою стягувача) (а.с. 90, т.2)

Кожна особа має право на захист свого цивільного права лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Відсутність порушеного права особи, як і обрання нею неефективного способу захисту порушеного права, є достатніми і самостійними підставами для відмови в задоволенні позову.

У справі, яка переглядається, ТОВ «Магазин «Будівельник і К» звернулося до суду з позовом про визнання недійсними пунктів договорів про врегулювання заборгованості за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1691-ЧД-КЛ від 28 березня 2008 року, укладеного між ТОВ «Олком-Лізинг», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Магазин «Будівельник і К» 26 травня 2021 року, які, на переконання позивача, порушують принципи справедливості, добросовісності та розумності, порушують природу забезпечувальних правовідносин, нівелюють право позивача, як майнового поручителя, в подальшому вимагати від боржника за іпотечним договором ОСОБА_1 відшкодування сплаченої майновим поручителем суми, ототожнення боржника та кредитора в одній особі.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, серед інших, є свобода договору та справедливість, добросовісність та розумність.

Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦК України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Отже, принцип свободи договору не є абсолютним та підлягає обмеженню у випадках, коли умови договору порушують баланс прав та обов`язків сторін і ставлять споживача у явно невигідне становище.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, яка регламентує свободу договору, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України зокрема свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначено, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Проте, у даній справі згадані принципи і засади цивільного законодавства, на переконання апеляційного суду, підлягають застосуванню з урахуванням фактичних обставин, а саме: сторони договору про врегулювання заборгованості, зокрема боржник, іпотекодавець та поручитель, розуміли правову підставу та природу укладення договору – добровільне врегулювання заборгованості та зобов`язальних правовідносин, що виникли для забезпечення належного виконання кредитних обов`язків, сплати кошти на конкретні цілі, які в подальшому були досягнуті – зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором ТОВ «Олком-Лізинг» за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 1691-ЧД-КЛ від 28 березня 2008 року виконано в повному обсязі. Інтереси боржників враховані у можливості повернути залишок боргу за договором тій особі, яка за законом має право надавати фінансові послуги та відповідає визначеним у ньому вимогам та визначається особою, яку самі сторони узгодили, укладаючи договір про врегулювання заборгованості за вказаним договором відкриття відновлюваної кредитної лінії.

Судом першої інстанції вірно визнано необґрунтованим посилання позивача на те, що оспорювані пункти договору про врегулювання заборгованості нівелюють право позивача, як майнового поручителя, у подальшому, вимагати від боржника за іпотечним договором ОСОБА_1 відшкодування сплаченої майновим поручителем суми. Обмежень іпотекодавцю вимагати від боржника за іпотечним договором сплаченої майновим поручителем суми договір не містить.

Отже, укладення договору про врегулювання заборгованості між ТОВ «Олком Лізинг», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «Магазин «Будівельник і К», у тому числі оскаржуваних пунктів, відповідало внутрішній волі сторін.

Договір укладено та підписано за згоди всіх сторін – кредитодавця, боржника, іпотекодавця та поручителя.

Слід зауважити, що введення в оману або застосування будь-якого способу примушування до укладення договору позивачем не заявлялося. Натомість, стороною позивача виконана зі свого боку умова договору щодо сплати частини заборгованості.

Позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, недоведено обставин, щодо порушення його прав внаслідок дії оспорюваних пунктів договору про врегулювання заборгованості, а доводи скарги щодо наявності у спірних пунктах договору ознак зловживання правом та використання конструкції договору всупереч його правовому призначенню, з метою створення переваг для боржника за рахунок істотного обмеження прав та законних інтересів майнового поручителя, грунтуються на припущеннях та недоведені ТОВ «Магазин «Будівельник і К».

Посилання скаржника на преюдиційність рішень судів у справі №712/3924/23 не обгрунтовують підстав для визнання недійсними оспорюваних пунктів договору про врегулювання заборгованості, оскільки встановлені за наслідками розгляду справи обставини стосуються визнання недійсними договорів відступлення права вимоги у зв`язку із суб`єктивним складом та встановлення незаконності передачі права вимоги фізичній особі, і не свідчать про використання конструкції спірних пунктів договору про врегулювання заборгованості боржника, іпотекодавця та поручителя перед ТОВ «Олком-Лізинг» всупереч їх правовому призначенню.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, колегія суддів підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачає.

Керуючись ст. ст. 35, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Будівельник і К» - адвоката Карнаух-Голодняк Олени Володимирівни залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 жовтня 2026 року.

Судді: