Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №712/4232/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/469/26 Справа № 712/4232/26 Категорія: ч. 1 ст. 156 КУпАПГоловуючий у І інстанції Гоменюк О. Ю. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., за участю захисника Сібілєва М.А. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника Сібілєва М.А. на постанову Соснівського райсуду суду м. Черкаси від 14.05.2026 р., якою

ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , працює продавцем в магазині ОСОБА_2 , проживає АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 156 КУпАП та на неї накладено стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн., стягнуто судовий збір в розмірі 665,6 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до постанови суду, 12.03.2026 р. о 15:41 год. в м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 34, магазин Ash Shop ОСОБА_1 здійснила продаж тютюну для кальяну «Jibiar» без марки акцизного збору, чим порушила ч. 9, ч. 10 ст. 65 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», чим вчинила адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, захисник Сібілєв М.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адмінправопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не встановив належним чином подію та склад адмінправопорушення, не здійснив належної оцінки доказів та не встановив усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Зокрема, на думку апелянта, суд фактично обмежився формальним переліком доказів, не навівши аналізу їх змісту, належності, допустимості та достатності. У постанові не зазначено, яким саме доказом підтверджується факт продажу товару ОСОБА_1 , яким доказом підтверджується передача товару покупцеві та отримання за нього коштів, а також не встановлено безпосередній зв`язок між діями ОСОБА_1 та інкримінованим їй правопорушенням.

Апелянт також посилається на істотну суперечність у постанові суду першої інстанції щодо предмета правопорушення. У мотивувальній частині постанови зазначено, що ОСОБА_1 нібито здійснила торгівлю тютюном для кальяну «Jibіаr» без марок акцизного податку, тоді як у резолютивній частині йдеться про конфіскацію тютюну для кальяну «DАІМ» у кількості 9 пачок. На думку захисту, така невідповідність не є технічною опискою, оскільки найменування, вид та кількість товару мають істотне значення для встановлення предмета адмінправопорушення.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що суд не перевірив факт здійснення саме роздрібної торгівлі. Саме по собі виявлення певного товару у приміщенні магазину або його знаходження на прилавку, на думку апелянта, не підтверджує автоматично факту його продажу саме ОСОБА_1 та не свідчить про передачу товару покупцеві за грошові кошти.

Захист звертає увагу на те, що для встановлення складу правопорушення необхідно було з`ясувати не лише наявність відповідного товару, а й факт його реалізації конкретною особою, а також зв`язок між цією особою, товаром та обставинами його продажу. При цьому суд першої інстанції, як зазначає апелянт, таких обставин належним чином не встановив.

Окремо в апеляційній скарзі ставиться під сумнів висновок суду про наявність у ОСОБА_1 щирого каяття як обставини, що пом`якшує відповідальність. Апелянт зазначає, що з постанови вбачається, що ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, а суд не навів конкретних обставин, які б свідчили про визнання нею вини, погодження з обставинами, викладеними у протоколі, чи інші дії, що могли б свідчити про щире каяття. Тому, на думку захисту, висновок про наявність такої обставини є формальним та належно не обґрунтованим.

У зв`язку з цим захисник вважає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки належними і достатніми доказами не підтверджено подію та склад адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП.

Окремо в апеляційній скарзі захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, посилаючись на те, що матеріали справи не перебували у ОСОБА_1 , а постанова суду першої інстанції була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 18.05.2026 р. Після укладення 27.05.2026 р. договору про надання правничої допомоги захисник отримав можливість ознайомитися з матеріалами справи та підготувати апеляційну скаргу. На думку захисту, пропуск строку був зумовлений об`єктивними причинами та не був наслідком недобросовісної поведінки ОСОБА_1 .

На підставі викладеного апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адмінправопорушення.

Відповідно до вимог ст. 285 КУпАП постанова по справі про адмінправопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або направляється особі, щодо якої її винесено.

Як вбачається з матеріалів справи, постанову суду щодо ОСОБА_1 було винесено 14.05.2026 р. без її участі, у матеріалах справи відсутнє повідомлення про направлення правопорушнику копії зазначеної постанови. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що наведені захисником причини пропуску строку на апеляційне оскарження є об`єктивними, а тому апеляційний суд вважає за необхідне визнати причину пропуску строку поважною та поновити захиснику Сібілєву М.А. строк на апеляційне оскарження постанови суду.

Заслухавши доповідь судді, захисника Сібілєва М.А., який підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити по викладеним доводам, вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта, тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При цьому відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адмінправопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ч. 1 ст. 156 КУпАП адмінвідповідальність настає, зокрема, за роздрібну торгівлю тютюновими виробами без марок акцизного податку.

Таким чином, для притягнення особи до адмінвідповідальності за вказаною нормою необхідно встановити не лише факт наявності тютюнових виробів без марок акцизного податку, а й факт їх роздрібної реалізації саме цією особою.

Як убачається з постанови суду першої інстанції, висновок про винуватість ОСОБА_1 суд обґрунтував протоколом про адмінправопорушення, рапортами працівників поліції, письмовими поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , квитанцією на суму 160 грн., фотоматеріалами та іншими матеріалами справи. Разом з тим сам по собі перелік доказів не свідчить про доведеність вини особи, оскільки кожен доказ підлягає оцінці з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що наведені судом першої інстанції докази не дають можливості беззаперечно встановити факт здійснення саме ОСОБА_1 роздрібної торгівлі тютюновими виробами без марок акцизного податку.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що суд першої інстанції належним чином не встановив обставини вчинення адмінправопорушення та не надав належної оцінки доказам, апеляційний суд вважає обґрунтованими.

Посилання захисника на те, що матеріали справи не містять належних доказів факту продажу тютюнових виробів саме ОСОБА_1 заслуговують на увагу. Незважаючи на те, що суд першої інстанції послався на протокол, рапорти працівників поліції, письмові пояснення, квитанцію та фотоматеріали, у постанові не наведено аналізу кожного з цих доказів та не зазначено, яким саме доказом підтверджується безпосередня передача ОСОБА_1 товару покупцеві та отримання нею грошових коштів.

Доводи апеляційної скарги про те, що саме по собі перебування товару у магазині не підтверджує його реалізацію конкретною особою, також є обґрунтованими. Для встановлення складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, необхідно встановити саме факт роздрібної торгівлі та особу, яка її здійснила. Однак таких обставин суд першої інстанції належним чином не встановив.

Апеляційний суд погоджується з доводами апеляції стосовно квитанції на суму 160 грн. (а. пр. 4). Вказана квитанція взагалі підтверджує факт здійснення якогось розрахунку, однак сама по собі не доводить, що оплату було здійснено саме за тютюн для кальяну без марки акцизного податку та що відповідний товар реалізувала саме ОСОБА_1 . Суд першої інстанції не навів мотивів, з яких дійшов протилежного висновку.

Обґрунтованими є й доводи апеляційної скарги щодо суперечностей у визначенні предмета правопорушення. Так, у мотивувальній частині постанови зазначено про продаж тютюну для кальяну «Jibiar», тоді як у резолютивній частині йдеться про конфіскацію тютюну для кальяну «DАІМ» у кількості 9 пачок. Суд першої інстанції не надав оцінки цій суперечності та не встановив, який саме товар був предметом інкримінованого правопорушення. На фотозображенні вбачається 9 пачок «DАІМ», але вилучення речей працівниками поліції не проводилося, відповідні процесуальні документи не складалися, а тому рішення суду про конфіскацію цих предметів є незаконним, тому що не зрозуміло на підставі яких об`єктивних даних суд прийшов до таких висновків

Апеляційний суд, з огляду на те, що суд розглянув справу без участі ОСОБА_1 , погоджується з доводом захисника про формальність висновку суду першої інстанції щодо щирого каяття ОСОБА_1 . Суд не навів жодних конкретних обставин, які б свідчили про її щире каяття, визнання вини або іншу поведінку та якими доказами це підтверджується, що давала б підстави визнати цю обставину такою, що пом`якшує відповідальність.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо недоведеності факту вчинення ОСОБА_1 адмінправопорушення, неналежної оцінки судом доказів та наявності суперечностей щодо предмета правопорушення знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Зокрема, протокол про адмінправопорушення сам по собі не може бути безумовним доказом вини особи, оскільки він лише фіксує обставини, встановлені працівником поліції, та підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами.

Наявна у матеріалах справи квитанція на суму 160 грн. також не містить достатніх відомостей, які б безпосередньо підтверджували, що зазначена покупка була здійснена саме у ОСОБА_1 та що предметом цієї покупки був саме тютюн для кальяну без марки акцизного податку, зазначений у протоколі.

Так само письмові пояснення та рапорти працівників поліції не усувають зазначених сумнівів, оскільки з них не вбачається належного та однозначного підтвердження обставин передачі ОСОБА_1 конкретного тютюнового виробу без марки акцизного збору покупцеві та отримання нею грошових коштів за його реалізацію. При цьому факт перебування ОСОБА_1 у магазині та наявність у торгівельному приміщенні відповідних тютюнових виробів сам по собі не свідчить про здійснення нею їх продажу.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції не усунув суперечності щодо предмета адмінправопорушення.

Так, у постанові суду першої інстанції зазначено, що ОСОБА_1 здійснила продаж тютюну для кальяну «Jibiar» без марки акцизного податку. Водночас у резолютивній частині постанови зазначено про конфіскацію тютюну для кальяну « DАІМ» у кількості 9 пачок. Таким чином, зміст постанови не дає можливості однозначно встановити, який саме товар суд визнав предметом адмінправопорушення. Зазначена обставина має істотне значення, оскільки предмет правопорушення є складовою обставин, які підлягають встановленню при вирішенні питання про наявність складу адмінправопорушення.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 ґрунтується на припущеннях та не підтверджується достатньою сукупністю належних, допустимих і достовірних доказів.

У даному випадку апеляційний суд приходить до висновку, що наявними матеріалами справи не доведено факту роздрібної торгівлі тютюновими виробами без марок акцизного податку ОСОБА_1 , тобто не встановлено в її діях усіх необхідних ознак складу адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити захиснику Сібілєву М.А. строк на апеляційне оскарження постанови Соснівського райсуду м. Черкаси від 14.05.2026 р.

Постанову Соснівського райуду м. Черкаси від 14.05.2026 р., якою ОСОБА_1 притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 156 КУпАП та накладено адмінстягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. - скасувати, провадження у справі про адмінправопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 156 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях події та складу адмінправопорушення.

Апеляційну скаргу захисника Сібілєва М.А. - задовольнити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Белах А.В.