Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №705/3699/26 — Черкаський апеляційний суд

Суд: Черкаський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Невиконання водіями вимог про зупинку

Дата: 28 вересня 2026 р.

Справа: №705/3699/26

Суддя: Белах А. В.

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/689/26 Справа № 705/3699/26 Категорія: ч. 1 ст. 122-2 КУпАПГоловуючий у І інстанції Піньковський Р. В. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., за участю правопорушника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 на постанову Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 28.07.2026 р., якою

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в Кустанайській обл. Республіки Казахстан, має середню освіту, одружений, на утриманні має доньку 2019 р. н., прожи- ває АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1222 КУпАП, та на нього накладено адмінстягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строк на три місяці, стягнуто судовий збір в розмірі 665,60 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до постанови суду першої інстанції, 21.05.2026 р. о 17:41 год. у м. Умань по вул. Інтернаціональна, 4 водій ОСОБА_1 керував автомобілем BMW, р/номер НОМЕР_1 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маячка синього і червоного кольору та увімкнення спеціального звукового сигналу, чим порушив вимоги п. 2.4. та 8.9. б) ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 1222 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, правопорушник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у зв`язку з відсутністю події та складу адмінправопорушення.

На обґрунтування клопотання апелянт зазначає, що строк на апеляційне оскарження ним пропущено з поважних причин. Зокрема, посилається на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції участі у судовому засіданні не брав, оскільки про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений не був. Зазначає, що про постанову суду першої інстанції йому стало відомо лише 18.08.2026 р. після ознайомлення його адвоката з матеріалами справи. Також, апелянт посилається на те, що на момент розгляду справи проходив військову службу у ЗСУ та перебував у районі виконання службових завдань, що, на його думку, об`єктивно унеможливлювало отримання ним поштової кореспонденції від суду та своєчасне ознайомлення з матеріалами справи.

Вважає, що зазначені обставини є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки до моменту фактичного ознайомлення з постановою він не був обізнаний про її прийняття та не мав можливості своєчасно реалізувати право на її оскарження. Зазначає, що після того, як йому стало відомо про постанову суду першої інстанції, він вжив заходів для її оскарження.

Посилаючись на наведені обставини, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що не заперечує факту вчинення адмінправопорушення та визнає свою вину, однак вважає застосоване до нього адмінстягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці надмірно суворим. Зазначає, що при визначенні виду адмінстягнення судом не було належним чином враховано дані про його особу та обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зокрема, апелянт посилається на те, що перебуває у шлюбі, має дитину, раніше до адмінвідповідальності не притягувався та проходить військову службу у ЗСУ. Також зазначає, що за місцем проходження військової служби виконує обов`язки водія, у зв`язку з чим право керування транспортними засобами безпосередньо пов`язане з виконанням ним службових обов`язків. На його думку, позбавлення права керування транспортними засобами створює істотні перешкоди для виконання ним службових завдань.

Апелянт звертає увагу на те, що визнав свою вину, усвідомлює допущене порушення та не заперечує необхідності притягнення його до адмінвідповідальності, однак вважає, що в даному випадку мети адмінстягнення можливо досягти шляхом застосування менш суворого виду стягнення, а саме штрафу.

Посилаючись на положення ст. ст. 23, 33, 245 та 268 КУпАП, апелянт вважає, що при накладенні адмінстягнення суд повинен був врахувати характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для справи.

На думку апелянта, суд першої інстанції не навів достатніх мотивів, чому саме позбавлення права керування транспортними засобами є необхідним у його випадку та чому застосування штрафу не забезпечить досягнення мети адмінстягнення.

У зв`язку з викладеним апелянт просить постанову суду першої інстанції змінити в частині адмінстягнення та застосувати до нього менш суворий вид адмінстягнення — штраф.

Відповідно до вимог ст. 285 КУпАП, постанова по справі про адмінправопорушення оголошується негайно після розгляду справи, а копія постанови протягом трьох днів вручається або направляється особі, щодо якої її винесено.

Судом першої інстанції справа про адмінправопорушення стосовно ОСОБА_1 була розглянута без участі правопорушника. Матеріали справи містять дані про направлення постанови правопорушнику, проте не містяться дані про отримання копії постанови, тому апеляційний суд вважає за необхідне визнати причину пропуску строку поважною та поновити правопорушнику строк на апеляційне оскарження постанови суду.

Заслухавши доповідь судді, правопорушника ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити по викладеним доводам, вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об`єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адмінстягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адмінправопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно ст. 33 КУпАП, при накладенні адмінстягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Санкція ч. 1 ст. 1222 КУпАП передбачає накладення штрафу в розмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців. Таким чином, санкція зазначеної статті передбачає альтернативні види стягнення, а тому суд при його обранні зобов`язаний врахувати не лише характер вчиненого правопорушення, а й дані про особу правопорушника та інші обставини, визначені ст. 33 КУпАП.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду свою вину у вчиненні адмінправопорушення визнав, у вчиненому розкаявся, не заперечував обставин правопорушення та підтвердив, що усвідомлює неправомірність своєї поведінки. Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 одружений ( а. пр. 34), має на утриманні малолітню дитину ( а. пр. 35), раніше до адмінвідповідальності не притягувався, проходить військову службу у ЗСУ та за місцем проходження військової служби виконує обов`язки ст. механіка-водія ( а. пр. 31-33), відповідно до службової характеристики - характеризується виключно позитивно ( а. пр. 36)

Вказані обставини у своїй сукупності свідчать про можливість досягнення мети адмінстягнення без застосування такого виду адмінстягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 1222 КУпАП.

Апеляційний суд наголошує, що позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами безпосередньо впливатиме на можливість виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із керуванням транспортними засобами під час проходження військової служби.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що накладене судом першої інстанції адмінстягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці є надмірно суворим з огляду на дані про особу правопорушника та конкретні обставини вчиненого правопорушення.

При визначенні виду та міри адмінстягнення апеляційний суд виходить із того, що адмінстягнення має бути індивідуалізованим та відповідати характеру вчиненого правопорушення, ступеню вини особи, її поведінці після вчинення правопорушення та даним, що її характеризують.

Сам по собі факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1222 КУпАП, не є безумовною підставою для застосування до нього саме позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки санкція зазначеної норми передбачає альтернативні види адмінстягнень.

Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 не ухилявся від відповідальності, у судовому засіданні визнав свою вину, критично оцінив свою поведінку та не заперечував фактичних обставин, встановлених судом першої інстанції. Даних про настання будь-яких шкідливих наслідків унаслідок вчиненого ним правопорушення матеріали справи не містять. Крім того, матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_1 раніше систематично порушував правила дорожнього руху або притягувався до адмінвідповідальності за аналогічні правопорушення, що могло б свідчити про необхідність застосування до нього більш суворого заходу адміністративного впливу.

З урахуванням наведеного апеляційний суд приходить до висновку, що застосування до ОСОБА_1 штрафу, як менш суворого виду адмінстягнення, у цьому випадку буде достатнім для його виховання в дусі додержання законів та правил дорожнього руху і запобігання вчиненню ним нових правопорушень.

При цьому апеляційний суд враховує, що позбавлення права керування транспортними засобами матиме для ОСОБА_1 істотні наслідки, оскільки керування транспортними засобами є складовою виконання ним службових обов`язків під час проходження військової служби. За таких обставин застосування саме позбавлення права керування не є необхідним та пропорційним з огляду на встановлені у справі обставини.

Отже, сукупність наведених обставин дає апеляційному суду підстави для висновку, що мета адмінстягнення може бути досягнута шляхом накладення на ОСОБА_1 штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 1222 КУпАП, а не застосуванням позбавлення права керування транспортними засобами.

Водночас апеляційний суд не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_1 від адмінвідповідальності, оскільки факт вчинення ним адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1222 КУпАП, підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, а сам апелянт факту вчинення правопорушення не заперечує.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно змінити в частині накладеного адмінстягнення, застосувавши до ОСОБА_1 інший, менш суворий вид стягнення, передбачений санкцією ч. 1 ст. 1222 КУпАП, а саме штраф у розмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - зміні в частині накладеного адмінстягнення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити правопорушнику ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 28.07.2026 р.

Постанову Уманського міськрайсуду Черкаської обл. від 28.07.2026 р. щодо ОСОБА_1 - змінити в частині накладеного адмінстягнення.

Накласти на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 1222 КУпАП адмінстягнення у виді штрафу в розмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153 (сто п`ятдесят три) грн.

Апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 - задовольнити.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Белах А.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua