Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №638/19750/25 — Харківський апеляційний суд

Суд: Харківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 15 жовтня 2026 р.

Справа: №638/19750/25

Суддя: Кружиліна О. А.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 638/19750/25 Головуючий І інстанції -

Провадження № 33/818/956/26 Смирнов В.А.

Категорія: ч. 2 ст. 130 КУпАП Доповідач – Кружиліна О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року Харківський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ - Кружиліної О.А.,

за участю секретаря - Михайлюка А.В.,

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,

захисника - Закоморної К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2026 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 2 статті 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 03.02.2026 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Не погодившись з вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати та закрити провадження у справі.

В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що постанова винесена суддею з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки якої не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказує, що він не має посвідчення водія, відповідно суддя незаконно застосував до нього таке адміністративне стягнення як позбавлення права керування транспортними засобами.

Звертає увагу, що електроскутер «E-Titan City 14» не є механічним транспортним засобом, а тому він не може бути суб`єктом адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП.

Зазначає, що поліцейські не мали законних підстав для зупинки транспортного засобу під його керування, не надали йому своїх службових посвідчень до повного ознайомлення та погрожували у випадку ненадання документів доставити його у невідоме місце.

Вказує, що відеозапис, який міститься в матеріалах справи, є неналежним та недопустимим доказом у справі, оскільки в постанові судді відсутнє посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеофіксацію.

Поважність пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що він та його захисник дізналися про винесену суддею постанову лише після її надходження в електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» – 10.02.2026.

Враховуючи, що доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження про поважність причин пропуску строку не спростовуються матеріалами справи, клопотання ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи відповідно до вимог частини 7 статті 294 КУпАП, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Закоморної К.О., перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Визнаючи винним та накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 КУпАП, суддя виходив з того, що в його діях наявний склад даного правопорушення, яке виразилося в керуванні особою транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння, повторно протягом року.

З зазначеним висновком судді апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає наявним в матеріалах справи доказам.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України (далі – ПДР України) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Поняття повторності розкрито в пункті 2 частини 1 статті 35 КУпАП повторним правопорушенням є повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративного стягненню.

Відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 2 статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Судовим розглядом встановлено, що постановою судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 10.06.2026 було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП.

14.08.2025 о 13:00 в м. Харкові по вул. Доброчинців біля буд. 96 ОСОБА_1 керував транспортним засобом «E-TITAN CITY 14», без номерних знаків, де був зупинений поліцейськими у зв`язку з отриманою інформацією від громадян про дивні маневри водія електроскутера. В ході перевірки документів поліцейські виявили у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння. На вимогу поліцейських пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у КНП ХОР «ОНКЛ», ОСОБА_1 погодився.

Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під дією лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1908 від 29.08.2025, ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного (метадон, канабіноїди) сп`яніння.

Внаслідок зазначених подій, поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 469086 від 30.09.2025 за невиконання водієм ОСОБА_1 вимог пункту 2.9 «а» ПДР України, а саме керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння.

Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 КУпАП, підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, яким суддя надав належну правову оцінку.

Апеляційний суд вважає, що вимоги частини 2 статті 251, статей 256, 266, 268 КУпАП, «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» поліцейськими дотримано.

Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення стосовно водія ОСОБА_1 за частиною 2 статті 130 КУпАП.

Апеляційний суд дійшов висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , суддею відповідно до статей 251, 252 КУпАП на підставі наявних в матеріалах справи доказів, повно і всебічно встановлені фактичні обставини адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 КУпАП.

Постанова судді відповідає вимогам статей 245, 280, 283 КУпАП.

Приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному їх дослідженні в сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд визнає зібрані докази у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що електроскутер не відповідає поняттю транспортного засобу, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду слідує, що будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначеного випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном.

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 заначено, якщо транспортний засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням засобу, характеристика як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Отже, коли електроскутер служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 КУпАП.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про незаконність накладення на нього додаткового адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, апеляційний суд виходить з наступного.

Санкція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає накладення на водіїв штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, та не містить альтернатив щодо застосування адміністративного стягнення.

Отже, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП встановлено основне і додаткове стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами.

Статтею 25 КУпАП передбачено, що позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватися як основні, так і додаткові адміністративні стягнення.

За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з частиною 2 статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Згідно з правовим висновком ОП ККС ВС, викладеним у постанові від 04.09.2023 у справі № 702/301/20, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність у поліцейських законних підстав для зупинки транспортного засобу під його керуванням, передбачених статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію», апеляційний суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до статей 23, 35 Закону України «Про Національну поліцію», статей 130, 255, 266 КУпАП, вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» поліцейський є спеціально уповноваженою особою на зупинку транспортного засобу та виявлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Апеляційний суд зазначає, що транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими у зв`язку з надходженням від громадян інформації про можливе вчинення адміністративного правопорушення.

Законність підстав для зупинки транспортного засобу, не охоплюється диспозицією статті 130 КУпАП і дії поліцейських щодо законності таких підстав, можуть бути оскаржені в окремому порядку, зокрема, в порядку адміністративного судочинства.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що відеозапис є недопустимим доказом у справі, апеляційний суд вважає безпідставними та зазначає наступне.

Частиною 1 статті 40 Закону України «Про національну поліції» врегульовано застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису є доказами в справі про адміністративне правопорушення та відповідно до положень статей 251, 252 КУпАП, є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Наявний в матеріалах справи відеозапис цілком відображає обставини, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 469086 від 03.09.2025.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків судді про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 КУпАП.

З урахуванням встановлених судом обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні даного правопорушення підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених суддею обставин справи.

У зв`язку з наведеним, під час апеляційного перегляду справи за доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційним судом не встановлено підстав для скасування або зміни в частині накладеного адміністративного стягнення постанови судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 03.02.2026.

Керуючись статтями 1, 7, 23, 33, 35, 130, 245, 251, 252, 256, 266-267, 276, 278-280, 284, 294, 295 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2026 року – задовольнити та поновити такий строк.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Харківського

апеляційного суду О.А. Кружиліна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua