Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №641/1238/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ України

13 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 641/1238/24

провадження № 22-ц/818/3947/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,

за участю секретаря: Шнайдер Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – адвоката Кундіуса Олексія Юрійовича на рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 19 березня 2026 року, постановлене під головуванням судді Онупко М.Ю., -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила стягнути з відповідача на її користь майнову шкоду в розмірі 101320,00грн. та 50000,00грн. у якості відшкодування моральної шкоди, завданої залиттям квартири, а також стягнути з відповідача понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 1689,50грн., витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку у сумі 4500,00грн. та витрати на надання правової допомоги.

Рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 19 березня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої матеріальної шкоди у розмірі 101 320 грн., витрати на проведення експертних досліджень в розмірі 4500 грн., відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000грн., а всього – в розмірі 108 820 грн.

Також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

В іншій частині позовні вимоги - залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 – адвокат Кундіус О.Ю., просить рішення скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на неправомірність рішення та неврахування судом того факту, що сестрою відповідача – ОСОБА_3 виконувались дії, спрямовані на відшкодування матеріальної шкоди, що підтверджується платіжною інструкцією про переказ коштів за ремонт натяжної стелі, а також товарним чеком за ремонт журнального столика. Вважає, що звіт про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику нерухомого майна не може бути об`єктивним та допустим доказом у даній справі, оскільки події по затопленню квартири відбулись 18.12.2023 року, а огляд спеціалістом відбувся 05.02.2024 року, після спливу 48 днів з моменту затоплення, а в квартирі позивачки у зазначений проміжок часу проживають люди, які користуються квартирою. Зазначає, що експерт користувався звітом 08.02.2024, як джерелом опису пошкоджень, оскільки пройшов тривалий час з моменту залиття і проведення ним огляду та були відсутні наявні наслідки залиття квартири. 21.08.2025 року за участі експерта було проведено другий огляд приміщення і на той момент всі пошкодження були відсутні.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено протиправність дій відповідача, що призвели до залиття квартири та причинний зв`язок між ними, а також розмір завданої шкоди, у зв`язку з чим, з відповідача підлягає стягненню майнова шкода у вигляді витрат на ремонт житлового приміщення в розмірі 101 320 грн, згідно визначеного у висновку експерта № 1546 від 30.10.2025 року розміру шкоди, а також моральна шкода в розмірі 3000 грн., завдана позивачу у зв`язку із пошкодженням належного їй майна.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 , на підставі сертифікату ДАБІ, серія та номер: ХК122200814399, видавник: Харківська міська рада; довідка про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі, серія та номер 88, виданий 16.10.2020, видавник Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив «Металіст-2016» (а.с. 8).

З акту огляду житлового приміщення головного інженера Обслуговуючого кооперативу «Металіст - 2016» ОСОБА_4 № б/н від 19.12.2023 року вбачається, що 18.12.2023 року були проведені огляди квартири номер АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , огляд проводився у присутності власників квартири. При огляді квартири АДРЕСА_2 (12-й поверх) було виявлено затоплення всієї натяжної стелі, вода у кімнатах досягла рівня 5-7 см., міжкімнатні двері, електро проводка, ламінат в кімнаті, меблі (диван, тумба, шкаф та стіл), шпалери у всій квартирі зверху на 20 см., а знизу на 15 см. – мокрі. При огляді квартири АДРЕСА_4 (11-й поверх) було виявлено затоплення всієї натяжної стелі та електропроводки. Причина затоплення – у квартирі АДРЕСА_5 (13-й поверх) лопнула колба фільтру у ванній кімнаті (а.с. 7).

Відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику нерухомого майна № У102/24 вартість матеріального збитку, завданого власнику нерухомого майна (однокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 ) на дату оцінки 19.12.2023 року складає 53 490 грн. (а.с. 15-60).

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 364410713 від 04.02.2024 року підтверджується, що власником квартири АДРЕСА_7 є ОСОБА_2 , на підставі договору асоційованого членства в обслуговуючому кооперативі № 73 В, серія та номер: 73 В, виданий 10.02.2017 (а.с. 61).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 1546 за матеріалами цивільної справи № 641/1238/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди від 30.10.2025 року розмір матеріальної шкоди, який завдано власниці ОСОБА_1 внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 18.12.2023 року, станом на 18.12.2023 року, становив 74 949 грн. з урахуванням ПДВ. Розмір матеріальної шкоди який завдано власниці ОСОБА_1 внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 18.12.2023 року, станом на дату проведення цього дослідження, становить 101 320 грн. з урахуванням ПДВ.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_5 пояснив суду, що він проводив експертне дослідження квартири АДРЕСА_1 . Обстеження у зазначеній квартирі він проводив два рази. Перший раз обстеження проводилось у присутності квартирантки, та явних пошкоджень не було виявлено. Огляд проводився візуально без розкриття конструкцій, при цьому здійснювалось фотографування і візуальний огляд. Після чого він прийшов до висновку про необхідність проведення огляду з розкриттям конструкцій. Крім того вказав, що причиною повторного огляду було те, що він мав мало часу для проведення огляду, у зв`язку із відсутністю вільного часу у квартирантки та відсутністю спеціальних засобів для розкриття конструкцій. Квартирантка взяла його особистий номер телефону через який вони зв`язувалися, та ніхто інший на зв`язок не виходив. 21.08.2025 року було проведено другий огляд вищевказаного житлового приміщення, у присутності квартирантки, інших осіб не було, чи повідомлялось іншим особам про дату огляду йому не відомо. Під час огляду було здійснено відкриття шпалери, знімалися фонарі на натяжній стелі, ламінат не розкривався, але візуально в одному місці були видимі сліди деформації. Він проводив фотографування, та під шпалерами були виявлені пошкодження завдані залиттям, а саме відшарування. Також було виявлені сліди залиття – підняття ламінату в одній кімнаті. На натяжній стелі проводився огляд із зняттям підвісних ліхтарів. Окрім того вказав, що звітом від 08.02.2024 він користувався тільки як джерелом опису пошкоджень безпосередньо після залиття, оскільки пройшов тривалий час з моменту залиття і проведення ним огляду.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на її користь майнову шкоду в розмірі 101320,00грн., моральну шкоду в розмірі 50 000 грн., а також понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 1689,50грн., витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку у сумі 4500,00грн. та витрати на надання правової допомоги.

В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , яка 18.12.2023 року, близько 13-00 години, була залита водою, внаслідок чого, їй було завдано майнової та моральної шкоди. При обстеженні 18.12.2023 року комісією Обслуговуючого кооперативу ЖБК «Металіст-2016», було виявлено затоплення всієї натяжної стелі, вода у кімнатах досягла рівня 5-7 см., міжкімнатні двері, електропроводка, ламінат в кімнаті, меблі (диван, тумба, шкаф та стіл), шпалери у всій квартирі зверху на 20 см., а з низу на 15 см. - мокрі. Причина затоплення - у квартирі АДРЕСА_5 (13 поверх) лопнула колба фільтру у ванній кімнаті. Згідно відомостям з державного реєстру речових прав, власником квартири АДРЕСА_7 , є відповідач - ОСОБА_2 . Відповідно до Звіту про незалежну оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику нерухомого майна № У102/24 спричинених квартирі АДРЕСА_8 , позивачу заподіяна майнова шкода на суму 53 490 гривень. Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 1546 у даній справі, розмір матеріальної шкоди, який завдано власниці ОСОБА_1 внаслідок залиття квартири станом на 18.12.2023 року, становив 74 949 грн. з урахуванням ПДВ, а станом на дату проведення цього дослідження, становить 101 320 грн. з урахуванням ПДВ. Вважала, що діями відповідача їй заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, негативних емоціях та переживаннях з приводу пошкодження майна, що порушило звичний спосіб життя позивача та членів її родини, яких вона зазнала, у зв`язку із пошкодженням її майна, яку вона оцінює в 50 000 грн.

Стаття 2 ЦПК України визначає, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 761/12945/19 (провадження № 61-15575св20), від 19 лютого 2020 року у справі № 369/8038/17 (провадження № 61-1857св19).

Відповідно до вимог ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд, за вибором потерпілого, може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч. 1ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (ч. ч. 1, 2ст. 23 ЦК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судовим розглядом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Факт залиття 18.12.2023 року квартири АДРЕСА_2 підтверджується актом обстеження від 18.12.2023 року та не заперечується самим відповідачем.

Сума матеріальних збитків, завданих позивачці залиттям квартири, підтверджується наявними у справі доказами.

Зокрема, за клопотанням представника відповідача було проведено судову будівельно-технічну експертизу, відповідно до висновку якої, за № 1546 , розмір матеріальної шкоди, який завдано власниці ОСОБА_1 внаслідок залиття квартири АДРЕСА_2 , станом на 18.12.2023 року, становив 74 949 грн., а станом на дату проведення цього дослідження – 101 320 грн.

Таким чином, матеріали справи містять належні та допустимі докази, як факту заподіяння шкоди, так і розміру такої шкоди.

Доказів, що шкоди заподіяно не з вини відповідача, матеріали справи не містять.

Висновок суду про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню майнова шкода у розмірі, встановленому висновком експертизи, є обґрунтованим.

Також наявні підстави для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачці внаслідок пошкодження належного їй майна.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на здійснення його сестрою– ОСОБА_3 дій, спрямованих на відшкодування матеріальної шкоди, належними доказами не підтверджені. З наявної в матеріалах справи копії платіжної інструкції про переказ коштів на суму 2000 грн. неможливо однозначно визначити, що ці кошти були перераховані саме позивачу, скріншоти переписки у месенджері також не доводять спілкування з позивачкою та отримання нею у відшкодування матеріальної шкоди вказаних коштів. Копія товарного чеку за ремонт журнального столика, на яку посилається відповідач, також не містить доказів того, що це майно позивачки, а також того, що вартість ремонту сплачено саме відповідачем.

А тому висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача матеріальних збитків, розмір яких визначено відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи та виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

При цьому колегія суддів враховує, що в іншій частині відповідачем рішення суду першої інстанції не оскаржується.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає, судова колегія вважає, що апеляційну скарга належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд,–

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Кундіуса Олексія Юрійовича - залишити без задоволення.

Рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 19 березня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина