Вирок від 07 жовтня 2026 р. у справі №638/13735/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 638/13735/25 Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/818/1525/26 Суддя доповідач ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Харків апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Шевченківського районного суду м.Харкова від 30 квітня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному 22 квітня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221220000583, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Поріччя, Краснодонського району, Луганської області, громадянина України, неодруженого, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,

УСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини:

Вироком Шевченківського районного суду м.Харкова від 30 квітня 2026 року ОСОБА_8 засуджено за ч.2 ст.307 КК України, із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням (іспитовим строком 3 роки), з покладенням обов`язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України.

Ухвалено рішення щодо долі речових доказів та арештованого майна.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_8 , маючи прямий умисел, спрямований на незаконне виготовлення, придбання та зберігання наркотичного засобу з метою подальшого збуту, усвідомлюючи суспільно-небезпечний, протиправний характер своїх дій, бажаючи цього, у невстановлені під час судового розгляду час та дату, при невстановлених обставинах незаконно придбав, насіння конопель, які у невстановлені під час судового розгляду дату та час, вніс у ґрунт в тканині горщики «Grow Bag», які помістив до палатки, в якій облаштував відповідне освітлення за допомогою Led-ламп, встановив вентиляційне обладнання та крапельний полив, яку розмістив в кімнаті квартири за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_3 . В подальшому, ОСОБА_8 , продовжуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне виготовлення наркотичного засобу – канабіс, систематично здійснював догляд за посівами, сходами та дорослими рослинами конопель з метою доведення їх до стадії дозрівання.

Надалі, ОСОБА_8 продовжуючи свій злочинний намір, у невстановлені під час судового розгляду час та дату, з отриманих сходів нарковмісних рослин роду конопля зірвав листки та верхівки, після чого висушив та помістив до 5 скляних банок, 3 пакетів, виготовлених з полімерного матеріалу чорного кольору та 3 згортків виготовлених з паперу білого кольору, таким чином отримавши наркотичний засіб, обіг якого обмежено – канабіс, загальною вагою 647,5003 грам, що є великим розміром, який почав незаконно зберігати в кімнатах квартири за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_3 , з метою подальшого незаконного збуту, шляхом його прихованого розміщення в зручних для цього місцях у схованках на території Шевченківського району м. Харкова.

Надалі, у невстановлений під час судового розгляду час ОСОБА_8 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, виготовлений ним при вищевказаних обставин наркотичний засіб – канабіс, за допомогою електричних ваг з металевим корпусом зважив та розфасував до 1 (одного) пакету, виготовленого з безбарвного полімерного матеріалу, із фіксатором, який замаскував в ізолюючу стрічку чорного кольору та поверх стрічки залив гіпсовим розчином, тим самим зробив згорток який підготував для реалізації схованки з наркотичним засобом, обіг якого обмежено – канабіс, залишеної на території Шевченківського районна в м. Харкові, з метою дотримання аспектів конспірації при реалізації та безпосередньому виконанні свого злочинного наміру.

ОСОБА_8 визначив спосіб розповсюдження наркотичного засобу – канабісу, методом безконтактного збуту шляхом його прихованого розміщення в зручних для цього місцях у схованках на території Шевченківського району м. Харкова. Він повинен був робити в підходящому місці схованку, в якій зберігався згорток в гіпсовому розчині з наркотичним засобом, обіг якого обмежено – канабіс, здійснювати фотографування місця схованки, на належний йому мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S20 FE», моделі SM-G789G/05, з метою подальшої передачі інформації кінцевому споживачу, визначив орієнтири та спосіб їх ідентифікації.

Особливістю розробленого плану з метою не бути викритим правоохоронними органами та забезпечення латентності вчинення ОСОБА_8 злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів було його маскування і запобігання безпосереднього контакту продавця із клієнтами, оскільки усі замовлення та місця схованки передавались в месенджері. У своїй діяльності ОСОБА_8 дотримувався чітких вимог конспірації для зв`язку з адміністратором інтернет магазину з продажу наркотичних засобів, особу якої/якого встановити не виявилось за можливе.

Після цього, ОСОБА_8 , продовжуючи свої злочинні дії, направлені на отримання прибутку в результаті незаконного збуту наркотичного засобу, обіг якого обмежено - канабіс, шляхом реалізації схованки з наркотичним засобом, залишеної на території м. Харкова, усвідомлюючи протиправність, діючи умисно, з корисливих мотивів, 19 квітня 2025 року о 20 год. 26 хв. зберігаючи при собі виготовлений та придбаний при вищевказаних обставинах 1 згорток в гіпсовому розчині в середині якого знаходиться пакет, виготовлений з безбарвного полімерного матеріалу, із фіксатором, який поверх обгорнутий ізоляційною стрічкою чорного кольору, з наркотичним засобом, обіг якого обмежено на території України - канабіс, прослідував до лісосмуги яка розташована поблизу вул. Весела в Шевченківському районі, м. Харкова. Далі, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у формі збуту, шляхом розкладання закладки з наркотичним засобом, бажаючи цього, на відкритій ділянці місцевості за координатами широта: 50.022102, довгота: 36.195887, незаконно розмістив 1 згорток в гіпсовому розчині, в середині якого знаходиться пакет, виготовлений з безбарвного полімерного матеріалу, з фіксатором, який поверх обгорнутий ізолюючою стрічкою чорного кольору, з наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабіс у загальнодоступному місці, а саме, в ґрунті покритою травою біля білого каменю для невстановленого в ході досудового розслідування споживача. Після схованки 1 (одного) згортку в гіпсовому розчині з наркотичним засобом - канабіс, ОСОБА_8 здійснив фотографування місця схованки на належний йому мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S20 FE», моделі SM-G789G/05, для подальшої передачі інформації кінцевому покупцю, після чого з місця скоєння злочину зник, тим самим, залишивши незаконно зберігати з метою збуту наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс.

Крім того, 20 квітня 2025 року, ОСОБА_8 , діючи повторно, зберігаючи при собі виготовлений та придбаний ним раніше при вищевказаних обставинах, наркотичний засіб, обіг якого обмежено – канабіс, який попередньо за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_3 , за допомогою електричних ваг з металевим корпусом зважив та розфасував до 3 пакетів, виготовлених з безбарвного полімерного матеріалу, із фіксатором, кожний з яких замаскував в ізолюючу стрічку чорного кольору та поверх стрічки залив гіпсовим розчином, тим самим зробив згортки, які розподілив та підготував для реалізації схованок з наркотичним засобом, обіг якого обмежено – канабіс, прослідував на територію лісосмуги поблизу вул. Весела в Шевченківському районі, м. Харкова, де на відкритих ділянках місцевостей підшукав підходяще місце у ґрунті, де можна залишити схованку з наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабіс.

Далі, 20 квітня 2025 року, о 18 год. 06 хв. ОСОБА_8 у загальнодоступному місці, а саме в ґрунті під частиною полімерної плівки за координатами широта: 50.01436, довгота: 36.205026 зробив схованку з наркотичною речовиною, обіг якої обмежено - канабіс, яка була розфасована та замаскована в згорток в гіпсовому розчині, всередині якого знаходився один пакет, виготовлений з безбарвного полімерного матеріалу, із фіксатором, який перебував під шаром ізолюючої стрічки чорного кольору, при цьому слідкувавши за навколишньою обстановкою з метою недопущення викриття його протиправних дій сторонніми особами.

Крім того, 20 квітня 2025 року, о 18 год. 10 хв. ОСОБА_8 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, маючи на меті реалізувати більшу кількість наркотичного засобу, обіг якого обмежено – канабіс, та отримати додатковий дохід, діючи з корисливих мотивів у загальнодоступному місці, а саме в ґрунті, вкритим травою, поблизу дерева за координатами широта: 50.019729, довгота: 36.198629 зробив схованку з наркотичною речовиною, обіг якої обмежено - канабіс, яка була розфасована та замаскована в згорток в гіпсовому розчині, всередині якого знаходився один пакет, виготовлений з безбарвного полімерного матеріалу, із фіксатором, який перебував під шаром ізолюючої стрічки чорного кольору, при цьому слідкувавши за навколишньою обстановкою з метою недопущення викриття його протиправних дій сторонніми особами.

В подальшому, 20 квітня 2025 року, о 18 год. 12 хв. ОСОБА_8 у загальнодоступному місці, а саме в ґрунті під металевою конструкцією, за координатами широта: 50.021952, довгота: 36.195499 зробив схованку з наркотичною речовиною, обіг якої обмежено - канабіс, яка була розфасована та замаскована в згорток в гіпсовому розчині, всередині якого знаходився один пакет, виготовлений з безбарвного полімерного матеріалу, із фіксатором, який перебував під шаром ізолюючої стрічки чорного кольору, при цьому слідкувавши за навколишньою обстановкою з метою недопущення викриття його протиправних дій сторонніми особами.

Після здійснення вищевказаних схованок пакетів, виготовлених з безбарвного полімерного матеріалу, із фіксатором з наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабіс, ОСОБА_8 здійснив фотографування місця схованок на належний йому мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S20 FE», моделі SM-G789G/05, для подальшої передачі інформації кінцевому покупцю, після чого з місця скоєння злочину зник, тим самим залишивши незаконно зберігати з метою збуту наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи висновків суду першої інстанції щодо доведеності обвинувачення ОСОБА_8 , правову кваліфікацію, вважає вирок Шевченківського районного суду м.Харкова від 30 квітня 2026 року незаконним і необґрунтованим з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що виразилося у застосуванні закону, який не підлягає застосуванню, а саме ст.ст.69, 75 КК України, і як наслідок невідповідності призначеного судом покарання особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого ним злочину внаслідок м`якості. Просить даний вирок скасувати в частині призначеного ОСОБА_8 покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання за ч.2 ст.307 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що судом першої інстанції належним чином не враховано особу винного, конкретні обставини та ступінь суспільної небезпеки правопорушення, формально враховано тяжкість злочину, а також характеристику особи обвинуваченого.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні вважали необґрунтованою апеляційну скаргу прокурора та просили залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, зваживши на доводи обвинуваченого та його захисника, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Мотиви суду

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З огляду на ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як убачається із вироку, суд встановив фактичні обставини кримінального провадження, дослідив докази та відповідно кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч.2 ст.307 КК України.

Висновки суду щодо фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 та правильності кваліфікації його дій, які не оскаржувалися в апеляційній скарзі, згідно до ст.404 КПК України, апеляційним судом не перевіряються.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність при призначенні ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.307 КК України, зокрема - застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України, то колегія суддів вважає зазначити наступне.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, включаючи роль, яку виконувала особа, визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінку під час його вчинення та інші фактори, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку кримінального правопорушення та/або небезпечність винуватця. При виборі заходу примусу мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Відповідно до положень ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

На підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.307 КК України, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який є молодою за віком особою, має вищу освіту, вперше притягається до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення під впливом тяжких особистих обставин, а саме важкого матеріального стану та відсутності підтримки родини, що виразилося у тому, що обвинувачений був позбавлений батьківської підтримки, проте був вимушений себе забезпечувати, після закінчення університету, не міг знайти роботи із достатньою заробітною платою, щиро та відверто засудив свої вчинки, а також вже вчинив дії, які вже свідчать про його прагнення стати на шлях виправлення, виявив намір до усунення причин, які зумовили вчинення кримінальних правопорушень, зареєструвався як суб`єкт підприємницької діяльності та цю діяльність реально здійснює, що підтверджується наданими захисником витягом з ЄДРПОУ та випискою за рахунком обвинуваченого, має постійне місце проживання, а також його щире каяття, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, та призначив обвинуваченому за ч.2 ст.307 КК України покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, тобто нижче від нижчої межі, передбаченої законом, оскільки вважає, що встановлені судом обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що його обтяжують, відсутність тяжких наслідків кримінальних правопорушень, та відсутність заподіяння матеріальних збитків, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Що стосується тверджень прокурора, що зазначені у вироку обставини є підставою для призначення обвинуваченому мінімального покарання у виді позбавлення волі, зокрема визначеної санкцією ч.2 ст.307 КК України, а тому ці пом`якшуючі обставини не можуть бути враховані при застосуванні ст.69 КК України, то вони не ґрунтуються на вимогах закону.

Аналіз ст.69 КК України дає підстави вважати, що основними умовами для призначення обвинуваченому покарання нижчого від найнижчої межі є наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, вчинене кримінальне правопорушення не повинно бути пов`язане з корупцією, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, а також це не повинні бути кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 КК України, які вчинені в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці. Також мають бути враховані дані про особу обвинуваченого.

Як зазначалося вище, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 66 КК України, визнав обставинами, які пом`якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих обставин, а саме важкого матеріального стану. Про активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення з боку обвинуваченого свідчить те, що він за висновком суду, який не спростовувався прокурором, добровільно надав доступ до свого мобільного телефону, показав місце розташування розміщених ним закладок, надав повні та правдиві показання тощо.

Вчинене ОСОБА_8 кримінальне правопорушення не входить до переліку, визначеного у ст.69 КК України, за які не можна призначити більш м`яке покарання, ніж передбачене законом.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що встановлені судом обставини, які пом`якшують покарання, є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України та у сукупності з встановленими судом даними про особу обвинуваченого, який вчинив тяжке кримінальне правопорушення, проте, враховуючи, конкретні обставини справи, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який вину визнав, щиро розкаявся, давали суду законні підстави застосувати положення ст. 69 КК України і призначити ОСОБА_8 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст.307 КК України у виді позбавлення волі строком на п`ять років.

Поряд з цим, колегія суддів враховує, що хоча ОСОБА_8 й вчинив тяжкий, корисливий злочин, однак будь-якої матеріальної вигоди від продажу він не отримав. Також враховує те, що він є молодою за віком особою, має вищу освіту, вперше притягається до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення під впливом тяжких особистих обставин, а саме важкого матеріального стану та відсутності підтримки родини, що виразилося у тому, що обвинувачений був позбавлений батьківської підтримки, проте був вимушений себе забезпечувати, після закінчення університету, не міг знайти роботи із достатньою заробітною платою, щиро та відверто засудив свої вчинки. Отже доводи прокурора про те, що суд безпідставно не призначив обвинуваченому додаткове покарання у виді конфіскації майна задоволенню не підлягають.

На переконання колегії суддів, саме таке покарання, яке полягає в ізоляції та поміщенні до кримінально-виконавчої установи закритого типу, без додаткового покарання, відповідатимуть вимогам ст. 65 КК України та принципу невідворотності покарання, а також буде необхідним для досягнення його мети, тобто необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Поряд з цим колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування кримінального закону в частині безпідставного звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, та, як наслідок, невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Так, згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

При цьому положення ст. 75 КК України вимагають обов`язково враховувати дані, які характеризують особу винного, вирішуючи питання, чи є можливим виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання, й, ухвалюючи рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, суду необхідно навести переконливі аргументи, що ґрунтуються на конкретних обставинах справи.

Між тим, наведене судом обґрунтування висновку щодо можливості виправлення ОСОБА_8 без відбування покарання є непереконливим, оскільки фактично підставами для такого висновку суду стали ті ж обставини, що враховувались судом при визначенні виду і розміру покарання, з урахуванням яких суд визнав за необхідне призначити обвинуваченому покарання за ч.2 ст.307 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України, а до того ж всі ці обставини у своїй сукупності, на противагу твердженням суду першої інстанції, жодним чином не зменшують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою кримінального правопорушення та суспільної небезпеки особи обвинуваченого, і не вказують на можливість його виправлення без ізоляції від суспільства.

При цьому судом першої інстанції належним чином не враховано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, а саме незаконне виготовлення, придбання та зберігання наркотичного засобу з метою збуту, у великих розмірах, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність як вчинених діянь, так і особи обвинуваченого.

Тому застосування до ОСОБА_8 інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням не забезпечить мети кримінального покарання, що передбачає не тільки виправлення засудженого, але й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами прокурора про підвищену суспільну небезпечність особи обвинуваченого та неефективність застосування щодо нього інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням для його перевиховання та попередження нових кримінальних правопорушень і визнає неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність застосування судом першої інстанції щодо обвинуваченої ст. 75 КК України.

Враховуючи, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме неправильно призначив покарання та за відсутності передбачених законом підстав звільнив особу від відбування покарання на підставі ст.75 КК України, вирок суду, на підставі ст. 409, 413, 414 КПК України, підлягає скасуванню з постановленням за правилами ст.420 КПК України апеляційним судом у цій частині нового вироку.

Призначення ОСОБА_8 покарання в зазначеному розмірі за ч.2 ст.307 КК України, із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна, на думку колегії суддів, відповідатиме принципам законності, індивідуалізації та справедливості, буде необхідним та достатнім для його виправлення, внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, нейтралізує його негативні настанови та змусить в майбутньому додержуватись положень закону України про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові злочини, цілком відповідатиме вимогам та цілям, передбаченим ст.50, 65 КК України.

За таких обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407, 418, 420 КПК України, колегія суддів,-

ЗАСУДИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м.Харкова від 30 квітня 2026 року щодо ОСОБА_8 в частині звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України скасувати.

Вважати ОСОБА_8 засудженим до покарання за ч.2 ст.307 КК України, із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

В решті вирок залишити без змін.

Строк покарання ОСОБА_8 обчислювати з моменту його фактичного затримання для виконання вироку.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_8 строк попереднього ув`язнення з 22 квітня 2025 року по 30 квітня 2025 року.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Колегія суддів:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4