Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №548/340/26 — Полтавський апеляційний суд

Суд: Полтавський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 06 жовтня 2026 р.

Справа: №548/340/26

Суддя: Бутенко С. Б.

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 548/340/26 Номер провадження 22-ц/814/3190/26Головуючий у 1-й інстанції Старокожко В. П. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І.

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Голяніщева Дмитра Юрійовича

на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 16 квітня 2026 року у складі судді Старокожка В. П.

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

в с т а н о в и в:

У січні 2026 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд припинити стягнення з нього аліментів за рішенням Київського районного суду м. Полтави від 21.10.2024 у розмірі 1/6 частини усіх видів доходу (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з відповідача на його користь аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що сторони є батьками ОСОБА_4 , місце проживання якого згідно з рішенням № 323 від 23.12.2025 виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради визначено із батьком за місцем його проживання, тому підстави для примусового стягнення аліментів на користь матері дитини відпали.

У той же час, через зміну місця проживання дитини, просить здійснювати стягнення аліментів на утримання сина з ОСОБА_1 .

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 16 квітня 2026 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Припинено стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 лютого 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

В порядку розподілу судових витрат стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 331,20 грн.

Рішення суду мотивовано обов`язком батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленості між батьками той з них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі, а за відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживає дитина, вправі звернутися до суду із відповідним позовом. Визначаючи розмір аліментів на дитину, суд дійшов висновку, що відповідач не довела неможливість сплати нею аліментів на утримання сина у розмірі 1/4 всіх видів її доходів.

Не погодившись з вказаним рішенням в частині визначення розміру аліментів, представник ОСОБА_1 - адвокат Голяніщев Д. Ю. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина у розмірі 1/6 частини усіх видів її заробітку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідач не заперечує проти задоволення позовної вимоги про припинення стягнення на її користь аліментів на утримання ОСОБА_3 , оскільки син наразі проживає постійно з батьком. Водночас, вказує, що заперечення відповідача в частині визначення розміру аліментів були належним чином підтверджені, а саме факт перебування на диспансерному обліку у лікаря, перелік ліків, які на постійній основі приймає ОСОБА_1 , докази матеріального становища, відсутності у власності нерухомого майна та наявності непрацездатних батьків, що суд першої інстанції не врахував.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта та позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Частина третя статті 3 ЦПК України встановлює, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

По справі встановлено, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 20.08.2024, виданого Київським відділом державної реєстрації активів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради від 23.12.2025 № 323 визначено місце проживання ОСОБА_3 разом із батьком ОСОБА_2 .

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади № 2025/017339191 від 20.11.2025 ОСОБА_3 проживає з реєстрацією від 16.06.2025 разом із батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Хорольського районного суду від 07.11.2024 у справі № 548/2093/24 шлюб, що був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 21.03.2012, розірвано.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 21.10.2024 у справі № 552/6540/24 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина у розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.11.2024 і до досягнення сином повноліття.

Відповідно до копії посвідчення НОМЕР_2 ОСОБА_3 є особою з інвалідністю з дитинства.

Факт проживання неповнолітньої дитини разом з батьком - ОСОБА_2 відповідачем ОСОБА_1 та її представником адвокатом Голяніщевим Д. Ю. не заперечується.

Ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з рівності прав та обов`язків батьків щодо своєї дитини та дійшов висновку, що мати зобов`язана та має можливість надавати утримання дитині в грошовій формі у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), що доводами апеляційної скарги не спростовується.

Відповідно до статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із частиною першою статті 3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частини восьма та дев`ята статті 7 СК України).

Сімейний Кодекс України ґрунтується на принципі рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

Статтею 51 Конституції України, статтями 150, 180 СК України закріплено обов`язок батьків піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Статтями 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.

Згідно з положеннями частин першої-третьої статті 181, частини першої статті 184 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

З урахуванням зазначених правових норм та відповідно до встановлених фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення аліментів з відповідачки у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, що відповідає найкращім інтересам дитини.

Дохід, який отримує відповідачка, є достатнім для надання дитині утримання у визначеному судом розмірі.

Доказів перебування на утриманні ОСОБА_1 непрацездатних батьків та понесення витрат у зв`язку з хронічним захворюванням матеріали справи не містять.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Посилання в апеляційній скарзі на наявність у відповідачки непрацездатних батьків само по собі не є підставою для врахування цієї обставини при визначенні судом розміру аліментів на дитину, оскільки відповідно до вимог статей 202-205 СК України обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати непрацездатних батьків залежить від потреби батьків у такій матеріальній допомозі та можливості одержання утримання від інших дітей, що підлягає доказуванню з дотриманням принципу змагальності сторін, на відміну від обов`язку батьків утримувати неповнолітніх дітей, який покладається на них в силу прямої вказівки закону.

Відповідач ОСОБА_1 не обмежена у працездатності за станом здоров`я, а надані нею докази не можуть бути розцінені як достатні на підтвердження скрутного матеріального становища та неможливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, оскільки факт несення нею витрат на лікування, надання матеріальної допомоги батькам та оренду житла достовірно не доводять.

Матеріали справи не містять доказів досягнення між сторонами домовленості про розмір та порядок сплати аліментів матір`ю дитини, тому посилання на добровільну сплату нею грошових коштів для дитини не свідчить про виконання свого обов`язку по сплаті аліментів на постійній регулярній основі та не звільняє від обов`язку по утриманню дитини.

У свою чергу, в даній категорії справ суд зобов`язаний враховувати інтереси насамперед дитини та ухвалювати судові рішення, спрямовані на її захист шляхом стабільного забезпечення утримання тим з батьків, який проживає окремо, до досягнення дитиною повноліття.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення з наведених в апеляційній скарзі мотивів та залишає апеляційну скаргу представника відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

У частині, що не оскаржувалась сторонами, рішення суду першої інстанції у відповідності до вимог частини першої статті 367 ЦПК України не переглядалось апеляційним судом.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Голяніщева Дмитра Юрійовича залишити без задоволення.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 16 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді Г. Л. Карпушин

О. І. Обідіна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua