Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №296/2123/22 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/2123/22 Головуючий у 1-й інст. Адамович О. Й.

Категорія 76 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Павицької Т.М., Коломієць О.С.,

за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №296/2123/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання звільнення з роботи незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії

за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 22 вересня 2025 року, яке ухвалене під головуванням судді Адамовича О.Й. у м.Житомирі,

у с т а н о в и в:

У 2022 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області. Просив: визнати незаконним та скасувати наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області від 23 лютого 2022 року №01-14-к про звільнення його ( ОСОБА_1 ) за пунктом 1 ст.40 КЗпП України (у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників); поновити його ( ОСОБА_1 ) на посаді головного спеціаліста відділу контрольно-ревізійної роботи та аудиту Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області з 28 лютого 2022 року; стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирської області на його ( ОСОБА_1 ) користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 лютого 2022 року до дня ухвалення судом рішення; визнати неправомірними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області щодо ненадання йому ( ОСОБА_1 ) гарантованих Конституцією України щорічних оплачуваних відпусток при звільненні і впродовж двох років підряд та зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області надати йому ( ОСОБА_1 ) щорічні оплачувані відпустки за період із 01 серпня 2017 року по 22 листопада 2019 року і 21 календарний день за час роботи у Виконавчій дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; визнати неправомірними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області щодо не нарахування та невиплати йому ( ОСОБА_1 ) частини заробітної плати за листопад, грудень 2021 року і лютий 2022 року в розмірі, встановленому постановами Правління Фонду соціального страхування України від 10 жовтня 2017 року №№51,52, та зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області нарахувати та виплатити йому ( ОСОБА_1 ) частину заробітної плати за листопад, грудень 2021 року і лютий 2022 року в сумі 3 286,36 грн.

Свої вимоги обґрунтував тим, що наказом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області від 23 лютого 2022 року №01-14-к «Про звільнення ОСОБА_1 » він ( ОСОБА_1 ) звільнений з роботи з 28 лютого 2022 року в зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників, за п.1 ст.40 КЗпП України. Вважає наказ про звільнення незаконним та таким, що підлягає скасуванню у судовому порядку, а він має бути поновленим на попередній роботі із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Окрім того, йому не надані згідно з його заявами гарантовані Конституцією України щорічні оплачувані відпустки при звільненні та впродовж двох років підряд, чим порушений порядок звільнення та не виконані рішення судів, які набрали законної сили. Після судового рішення він був поновлений на роботі формально, оскільки роботодавець не ввів скорочену посаду до діючого штатного розпису та не допустив його ( ОСОБА_1 ) до виконання попередніх трудових обов`язків, які визначені при укладанні трудового договору Посадовою інструкцією від 01 серпня 2017 року, чим не виконав рішення судів, які набрали законної сили, а тому підстав для звільнення його ( ОСОБА_1 ) із 28 лютого 2022 року за п.1 ст.40 КЗпП не було. Роботодавець грубо порушив процедуру звільнення при скороченні чисельності і штату працівників, зокрема: не повідомив належним чином працівника, тобто його, про звільнення за два місяці у зв`язку з скороченням чисельності штату працівників згідно п.1 ст.40 КЗпП України; не запропонував усі вакантні посади за відповідною професією чи спеціальністю, які він ( ОСОБА_1 ) може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду роботи. Порушено процедуру призупинення Фондом соціального страхування України реорганізації структури робочих органів Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та всі пов`язані з цим заходи у зв`язку із веденням військового стану на всій території України. Йому не нараховано та не виплачено заробітної плати за листопад, грудень 2021 року і лютий 2022 року в розмірі, встановленому постановами Правління Фонду соціального страхування України від 10 жовтня 2017 року №№51,52, доведеному в справі №296/12153/19 між тим ж сторонами, тобто не здійснений остаточний розрахунок при звільненні.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року замінено відповідача у справі - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області на його правонаступника – Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (а.с.255-256 т.3).

Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 22 вересня 2025 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 18 листопада 2025 року, позов задоволений частково. Визнаний незаконним та скасований наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області від 23 лютого 2022 року №01-14-к «Про звільнення ОСОБА_1 » згідно з п.1 ст.40 КЗпП України (у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників). Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу контрольно-ревізійної роботи та аудиту Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області або на рівнозначній посаді з 28 лютого 2022 року. Стягнуто з Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 402 364,50 грн. Визнано неправомірними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області щодо ненадання ОСОБА_1 щорічних оплачуваних відпусток при звільненні із 28 лютого 2022 року та протягом двох років підряд. Визнано неправомірними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 частини заробітної плати за листопад, грудень 2021 року та лютий 2022 року в розмірі, встановленому постановами Правління Фонду соціального страхування України від 10 жовтня 2017 року №№51,52. Зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 частину неотриманої заробітної плати за листопад, грудень 2021 року та лютий 2022 року в сумі 3 286,36 грн. У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання судового збору.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги аргументовані, зокрема, тим, що внаслідок передачі Пенсійному фонду України та його територіальним органам функцій Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень із 01 січня 2023 року виникло специфічне публічне правонаступництво, тобто передання адміністративної компетенції одного суб`єкта приватного права до іншого суб`єкта публічного права внаслідок припинення виконання першим суб`єктом покладеної на нього функції. За часткового правонаступництва від одного до іншого суб`єкта переходять лише окремі права i обов`язки. При цьому, повне (універсальне) правонаступництво передбачає перехід до правонаступника всіх прав i обов`язків (у тому числі майнових) того суб`єкта, якому вони належали раніше. Це має місце, зокрема, у разі припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення). Підстави для повного (універсального) правонаступництва виникають із моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, що реорганізується. Пенсійному фонду України та його територіальним органам було передано лише функції ФСС України щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування. Щодо вимог про надання відпустки, то якщо під час звільнення, визнаного судом незаконним, працівникові була виплачена грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки, то після поновлення його на роботі право на використання цих днів відпустки законодавством не передбачено. Позивач заявляє вимоги про надання йому відпустки за період із 01 серпня 2017 року по 22 листопада 2019 року, хоча Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області за відповідний період виплачена компенсація. Отже, на момент попередження про звільнення позивача у 2021 році право на відпустку за наведений вище період відсутнє. Відповідно до наказу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області від 01 грудня 2021 року №01-97/кв позивачу за його заявою від 25 листопада 2021 року надано: щорічну основну відпустку тривалістю 16 календарних днів за період роботи із 23 листопада 2019 року по 31 липня 2020 року; щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарних дні за період роботи із 01 серпня 2020 року по 31 липня 2021 року; щорічну основну відпустку тривалістю 10 календарних днів за період роботи з 01 серпня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 13 грудня 2021 року по 03 лютого 2022 року. Отже, ОСОБА_1 скористався своїм правом щодо використання відпустки перед звільненням, права позивача не порушені. Вимоги позивача про надання йому відпустки за період із 01 серпня 2017 року по 22 листопада 2019 року, за який отримано ним компенсацію при звільненні, не ґрунтуються на законодавстві та законодавством не передбачено. Щодо звільнення позивача, то у позовній заяві, не погоджуючись зі звільненням, ОСОБА_1 посилається на невиконання, на його думку, Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області рішень судів у справах №296/897/18 та №296/12153/19. Предметом розгляду цих справ було звільнення позивача у 2017 та 2019 роках. Суди надавали оцінку спірним правовідносинам, що виникли між позивачем та Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області у відповідні періоди, підставам його звільнення, порядку вивільнення тощо. У разі незгоди з виконанням Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області наведених вище рішень судів позивач мав можливість скористатися правами, наданими йому ст.447 ЦПК України, але цього не зробив. Щодо поновлення позивача не у штат управління, то на момент виконання рішення суду в справі №296/12153/19 в управлінні була відсутня посада головного спеціаліста контрольно-ревізійної роботи та аудиту, у зв`язку з чим управлінням поза штатом була введена дана посада, на яку і було поновлено позивача. Із наведеного випливає, що поновити працівника у штаті підприємства, де його посада не передбачена, роботодавець не міг, оскільки такі питання не належать до кола його повноважень та компетенції. Однак, законом та підзаконними актами не заборонено приймати працівників поза штатом. У інший спосіб роботодавець не міг би виконати рішення суду. Щодо належного повідомлення позивача про скорочення штату з 01 березня 2022 року, то 09 грудня 2021 року у зв`язку з відкриттям вакантних посад у відділеннях управління позивачу було запропоновано переведення на посади в штаті: головного спеціаліста перевірки обґрунтованості видачі листків непрацездатності Хорошівського відділення управління з 25 грудня 2021 року по 28 лютого 2022 року; головного спеціаліста по роботі зі страхувальниками Ємільчинського відділення управління з 23 грудня 2021 року по 28 лютого 2022 року. Позивач зазначену пропозицію проігнорував (письмова пропозиція від 09 грудня 2021 року). Позивачу 10 грудня 2021 року вручено попередження, що відповідно до Постанови Правління ФСС України від 18 листопада 2021 року №35 «Про внесення змін до структури органів Фонду соціального страхування України та граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України» з 01 березня 2022 року гранична чисельність працівників Фонду ССУ буде скорочена на 7%. У зв`язку з цим, із 01 березня 2022 року відбудуться зміни в організації виробництва і праці, в тому числі припинення низки відділень управління, скорочення чисельності та штату працівників. Така ситуація унеможливлює введення у штатний розпис управління додаткових посад, а посада головного спеціаліста відділу контрольно-ревізійної роботи та аудиту управління, на яку поновлено позивача за рішенням суду, відсутня у штатному розписі управління, затвердженому наказом управління від 24 січня 2019 року №01/05/К. У зв`язку з цим та зважаючи на відмову позивача від вакантних штатних посад, позивач 28 лютого 2022 року підлягає звільненню згідно з п.1 ст.40 КЗпП України з виплатою згідно із ст. 44 КЗпП України вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати. Відповідно до наказу управління від 23 грудня 2021 року №266-ОД «Про введення в дію структури та штатного розпису» з 01 березня 2022 року, 24 грудня 2021 року позивачу була надіслана письмова пропозиція зайняти посаду головного спеціаліста відділу медичних та соціальних послуг Новоград-Волинського відділення управління з 01 березня 2022 року. Ця пропозиція залишилася проігнорованою. Крім того, 14 лютого 2022 року позивачу знову було запропоновано з 01 березня 2022 року наступні посади: головного спеціаліста відділу медичних та соціальних послуг Новоград-Волинського відділення; головного спеціаліста відділу страхових виплат та матеріального забезпечення Новоград-Волинського відділення, але і ці пропозиції залишилися проігнорованими. Отже, ненадання згоди позивача на пропозиції зайняти посади в штаті також свідчить про небажання працювати. Наказом від 23 лютого 2022 року №01-14-К позивач 28 лютого 2022 року був звільнений з посади головного спеціаліста відділу контроль-ревізійної роботи та аудиту управління у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників згідно з п.1 ст.40 КЗпП України. Отже, роботодавець у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці виконав всі вимоги ст.49-2 КЗпП України щодо попередження позивача про звільнення та пропонування вільних вакантних посад із моменту попередження до дня розірвання трудового договору. Посилання позивача на те, що йому не запропоновано всіх наявних вакантних посад в управлінні є безпідставними та необґрунтованими. Ті вакантні посади, які були наявні, та ті, які з`являлися впроповж періоду від дати попередження до дати звільнення, всі були запропоновані позивачу. Щодо призначення на одні він відмовився, інші – були ним проігноровані. Також скаржник не погоджується з позицією суду відповідно до якої, не було взято до уваги твердження представника Головного управління про те, що інші 52 посади не могли бути запропоновані, оскільки були запропоновані іншим працівникам. Так, роботодавець не має права протягом строку попередження працівника про наступне вивільнення з посади у зв`язку зі скороченням штату працівників, приймати іншу особу на його посаду. Позивачу не могли бути запропоновані посади, які уже були запропоновані іншим працівникам та на які інші працівники погодилися. Пунктом 2 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1105 (у редакції Закону №2620, що діє з 01 січня 2023 року) передбачено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону. Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: Фонд соціального страхування України припинено 20 червня 2023 року (номер запису: 1000711120021035093, підстава: рішення щодо реорганізації); УВД ФСС України у Житомирській області припинено 05 червня 2023 року (номер запису: 1003051120042014080, підстава: рішення щодо реорганізації). Вимога позивача про поновлення його на посаді головного спеціаліста відділу контрольно-ревізійної роботи та аудиту Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області, тобто, в юридичній особі, яку припинено, є неефективним способом захисту прав, оскільки не дозволить у подальшому позивачу реалізувати свої права (приступити та виконувати роботу, отримувати заробітну платню за виконану роботу тощо). Крім того, законодавчо визначений механізм щодо поновлення позивача на роботі в УВД ФСС України у Житомирській області Пенсійним фондом відсутній. У правовідносинах, які склалися між сторонами цього спору, вимагати від відповідача (Головного управління) в примусовому порядку поновити позивача на посаді в УВД ФСС України у Житомирській області є неналежним способом захисту і є неможливим до виконання. Відповідно до п.14 Положення №280 гранична чисельність державних службовців та працівників Пенсійного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України. Згідно з частиною четвертою ст.20 Закону України “Про центральні органи виконавчої влади» від 17 березня 2011 року №3166-VI, державні службовці апарату центрального органу виконавчої влади призначаються на посади та звільняються з посад керівником центрального органу виконавчої влади в порядку, передбаченому законодавством про державну службу (якщо інше не передбачено законом). Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1471 унесені зміни до додатку 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2014 року №85, відповідно до якого гранична чисельність працівників апарату Пенсійного фонду України становить 302 працівника, у тому числі державних службовців – 302, гранична чисельність працівників територіальних органів Фонду – 24 098, у тому числі державних службовців – 23 229. Отже, основний штат працівників апарату Пенсійного фонду України та його територіальних органів складають посади державної служби, умови призначення (переведення, звільнення) на які визначаються Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» (далі – Закон №889). Згідно з додатком 2 до постанови правління ФСС України від 18 листопада 2021 року №35 “Про внесення змін до структури органів Фонду соціального страхування України та граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України» гранична чисельність працівників ФСС України становила 4 829 осіб. Посади працівників ФСС України на відміну від працівників Пенсійного фонду не належать до посад державної служби. На зазначених працівників поширюється законодавство про працю. Відповідно до частини першої та частини другої ст.21 Закону №889, вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом. Поновлення в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області на посаді державної служби позивача, який не займав посаду державної служби та не був державним службовцем на момент звільнення, є неможливим та не узгоджується з вимогами законодавства.

У відзивах на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

При цьому, зокрема, покликаються на те, що звільнення 28 лютого 2022 року проведено з тим же порушенням, що й попередні незаконні звільнення - ігноруванням права на відпустку. Ця обставина сама по собі є достатньою для визнання наказу про звільнення незаконним. Окрім того, після затвердження штатних розписів відповідач не запропонував позивачу всі вільні посади. Це порушення встановлено приписом Управління Держпраці Житомирської області від 02 січня 2022 року №ЖТ0002/64/АВ/П. На виконання припису відповідач 14 лютого 2022 року запропонував позивачу лише дві вакантні посади з 54 наявних, не запропонувавши жодної посади в Житомирському відділенні (30 нових посад), у тому числі за місцем проживання позивача. Із журналу обліку наказів відділень накази про переведення працівників від 22 лютого 2022 року свідчать, що станом на 28 лютого 2022 року процес працевлаштування інших співробітників тривав, вакантні посади ще залишалися. Відповідачем не надано жодних доказів того, що саме позивачу були запропоновані всі ці вакансії для вибору з урахуванням кваліфікації та досвіду роботи. Посада була відновлена формально. На виконання постанови суду про поновлення відповідач видав наказ про поновлення позивача на посаді головного спеціаліста відділу контрольно-ревізійної роботи та аудиту, але такий відділ та посада були виключені зі структури та штатного розпису ще 01 квітня 2019 року і ніколи не були відновлені. Поновлення було фіктивним. Позивач був поновлений на неіснуючій посаді, що не відповідає суті судового рішення та вимогам закону. Відповідач формально шляхом обману виконав постанову Житомирського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року в справі №296/121153/19 про поновлення позивача на роботі із 23 листопада 2019 року, оскільки посада головного спеціаліста відділу контрольно-ревізійної роботи та аудиту УВД ФССУ у Житомирській області відповідно до діючого штатного розпису відповідача, який діяв із 01 квітня 2019 року по 28 лютого 2022 року, більше не існувала. Відповідач спеціально для позивача незаконно видав нову Тимчасову посадову інструкцію від 24 листопада 2021 року на неіснуючу посаду та свідомо умисно дав їй назву, яка точно співпадає із назвою посади позивача «головний спеціаліст відділу контрольно-ревізійної роботи та аудиту Управління», при цьому ця посада не має нічого спільного з контрольно-ревізійною роботою та аудитом, проведенням перевірок, ревізій, аудиту тощо та немає нічого спільного з посадою позивача та з якою позивач не був згоден, чим грубо порушено Конституційне та право позивача на працю. Звільнення з неіснуючої посади є безпідставним. Оскільки реальної посади, передбаченої штатним розписом, у позивача не було, то звільнення його за п.1 ст.40 КЗпП України (скорочення штату) є юридично неможливим та незаконним.

У судовому засіданні представники відповідача Рижко О.С. та ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали та просять її задовольнити, - рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнала, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини першої ст.40 КЗпП України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою ст.40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до ст.48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Згідно з частиною четвертої ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року в справі №800/538/17 виснувано, що за приписами частини першої ст.40, частин першої та третьої ст.49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Із огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої ст.49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року в справі №6-40цс15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступити від цих висновків.

Із викладеного вище вбачається, що роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 01 серпня 2017 року наказом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області №68-к позивача прийнято у порядку переведення з виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на посаду головного спеціаліста відділу контрольно-ревізійної роботи та аудиту Управління Фонду з 01 серпня 2017 року (а.с.214,216 т.1).

Наказом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області від 21 грудня 2017 року №466-к позивач був звільнений з роботи 29 грудня 2017 року у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників згідно з пунктом 1 ст.40 КЗпП України (а.с.140 т.2).

Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 05 листопада 2019 року в цивільній справі №296/897/18 визнано незаконним та скасовано наказ роботодавця від 21 грудня 2017 року №466-к про звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу контрольно-ревізійної роботи та аудиту Управління Фонду з 29 грудня 2017 року; стягнуто з роботодавця на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29 грудня 2017 року до 05 листопада 2019 року в сумі 194 813,81 грн (а.с.220-224 т.1).

Наказом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області від 05 листопада 2019 року №01-123-к скасований п.1 наказу Фонду від 21 грудня 2017 року №466-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено позивача на посаді головного спеціаліста відділу контрольно-ревізійної роботи та аудиту Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області з 29 грудня 2017 року; зобов`язано виплатити позивачу середньомісячний заробіток у межах платежу за один місяць у сумі 9 296 грн (а.с.225 т.1).

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області 06 листопада 2019 року попередило ОСОБА_1 про майбутнє звільнення 09 січня 2020 року згідно з пунктом 1 ст.40 КЗпП України з виплатою згідно ст.44 КЗпП України вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати (а.с.226 т.1).

ОСОБА_1 21 листопада 2019 року подав на ім`я начальника Управління Фонду заяву, в якій просив звільнити його 22 листопада 2019 року в зв`язку із невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов трудового договору та діючого колективного договору на підставі частини третьої ст.38 КЗпП України (а.с.227 т.1).

Наказом Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області 22 листопада 2019 року №01-134-к ОСОБА_1 був звільнений з роботи 22 листопада 2019 року за власним бажанням згідно з ст.38 КЗпП України (а.с.228 т.1).

Наказом Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області від 11 березня 2020 року №36-ОД наказано виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 44 дні невикористаної щорічної відпустки за час вимушеного оплаченого прогулу, у т.ч. за 14 календарних днів за період роботи з 30 грудня 2017 року по 31 липня 2018 року, за 24 календарних дні за робочий рік із 01 серпня 2018 року по 31 липня 2019 року, за 6 календарних днів за період роботи з 01 серпня 2019 року по 05 листопада 2019 року (а.с.141 т.2).

Постановою Житомирського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року скасоване рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 29 червня 2021 року та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволений частково. Визнаний незаконним та скасований наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області від 22 листопада 2019 року №01-134-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу контрольно-ревізійної роботи та аудиту Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області з 23 листопада 2019 року. Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 210 872,41 грн. Визнано незаконними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 частини заробітної плати за листопад 2019 року в розмірі, встановленому постановами Правління Фонду соціального страхування України від 10 жовтня 2017 року №№51,52 та матеріальної допомоги для вирішення соціального-побутових питань за 2019 рік у розмірі, передбаченому колективним договором управління та відділень Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області від 18 квітня 2018 року. Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 частину неотриманої заробітної плати за листопад 2019 року в сумі 2 002,62 грн. Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік у розмірі посадового окладу головного спеціаліста Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області у сумі 7 200 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено (а.с.229-234 т.1).

Наказом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області від 24 листопада 2021 року №01-12-к скасований наказ Фонду від 22 листопада 2019 року №01-134-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено позивача на посаді головного спеціаліста відділу контрольно-ревізійної роботи та аудиту Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області з 23 листопада 2019 року; зобов`язано виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 210 872,41 грн, частину неотриманої заробітної плати за листопад 2019 року в сумі 2 002,62 грн, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік в сумі 7 200 грн (а.с.235 т.1).

Наказом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області від 24 листопада 2021 року №01-13-к установлено ОСОБА_1 посадовий оклад у розмірі 4 700 грн на місяць та щомісячну надбавку за вислугу років у розмірі 20% посадового окладу (940 грн) (а.с.48 т.2).

ОСОБА_1 25 листопада 2021 року подав на ім`я в.о. начальника Управління Фонду заяву, в якій просив надати йому невикористані щорічні відпустки за період із 01 серпня 2017 року по 31 грудня 2021 року та додаткову відпустку за період роботи з 01 серпня 2017 року по 31 грудня 2017 року, а також матеріальну допомогу на оздоровлення за 2018, 2019, 2020 та 2021 роки (а.с.15-16 т.2).

Наказом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області від 01 грудня 2021 року №01-97-кв надано ОСОБА_1 щорічну основну відпустку тривалістю 16 календарних дні за період роботи з 23 листопада 2019 року по 31 липня 2020 року; щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарних дні за період роботи з 01 серпня 2020 року по 31 липня 2021 року; щорічну основну відпустку тривалістю 10 календарних днів за період роботи з 01 серпня 2021 року по 31 грудня 2021 року, а саме, починаючи з 13 грудня 2021 року по 03 лютого 2022 року (а.с.19 т.2). Також надано матеріальну допомогу на оздоровлення за 2021 рік у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області 09 грудня 2021 року адресований ОСОБА_1 лист в якому вказано, що у зв`язку із відкриттям вакантних посад у відділеннях управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області пропонують ОСОБА_1 переведення на посади згідно з додатком, а саме головного спеціаліста перевірки обґрунтованості видачі листів непрацездатності Хорошівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області з 25 грудня 2021 року по 28 лютого 2022 року та головного спеціаліста по роботі зі страхувальниками Ємільчинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області з 23 грудня 2021 року по 28 лютого 2022 року (а.с.43 т.2).

Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області 10 грудня 2021 року винесено попередження про майбутнє звільнення 28 лютого 2022 року згідно з пунктом 1 ст.40 КЗпП України з виплатою згідно ст.44 КЗпП України вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати. У вказаному попередженні повідомлено, що відповідно до постанови правління Фонду соціальне страхування України від 18 листопада 2021 року №35 «Про внесення змін до структури органів Фонду соціального страхування України та граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України» з 01 березня 2022 року гранична чисельність працівників Фонду соціального страхування України буде скорочена на 7 відсотків. За таких обставин, з 01 березня 2022 року в управлінні та відділеннях управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області відбудуться зміни в організації виробництва і праці, в тому числі припинення низки відділень управління, скорочення чисельності та штату працівників. Така ситуація унеможливлює введення у штатний розпис управління додаткових посад, а посада головного спеціаліста відділу контрольно-ревізійної роботи та аудиту Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області, на яку ОСОБА_1 поновлено за рішенням суду, відсутня у штатному розписі управління, затвердженому наказом управління від 24 січня 2019 року №01-5-к. У зв`язку із викладеним вище та зважаючи на відмову ОСОБА_1 від вакантних штатних посад, які запропоновані йому згідно з листом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області від 09 грудня 2021 року №11-2683, він підлягаєте звільненню згідно з пунктом 1 ст.40 КЗпП України 28 лютого 2022 року з виплатою згідно зі ст.44 КЗпП України вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати (а.с.236 т.1, а.с.151 т.2).

Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області 24 грудня 2021 року адресовано позивачу лист в якому вказано, що згідно листа від 10 грудня 2021 року №11-2687 ОСОБА_1 був попереджений про скорочення 28 лютого 2022 року посади головного спеціаліста відділу контрольно-ревізійної роботи та аудиту Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області, яку він обіймає. 23 грудня 2021 року затверджено штатні розписи Управління виконавчої дирекції Фонду у Житомирській області та його відділень, які вводиться в дію з 01 березня 2022 року (наказ управління виконавчої дирекції Фонду від 23 грудня 2021 року №266-0Д «Про введення в дію структури та штатного розпису»). Враховуючи зазначене вище запропоновано ОСОБА_1 із 01 березня 2022 року посаду головного спеціаліста відділу медичних та соціальних послуг Новоград-Волинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду у Житомирській області з посадовим окладом 6 600 грн та умовами оплати праці відповідно до Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 10 жовтня 2017 року №52 (зі змінами), та Колективного договору зі збереженням встановленого режиму роботи (а.с.152 т.2).

Головним державним інспектором Управління Держпраці у Житомирській області Сивком В.В. 05 січня 2022 року проведено захід державного контролю Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області, у ході якого виявлено наступні порушення: про зміну істотних умов праці (про зміну основної трудової функції - посадових обов`язків, які діяли при укладенні трудового договору) ОСОБА_1 не повідомлений Управлінням не пізніше ніж за 2 місяці; при поновленні ОСОБА_1 на роботі відповідно до наказу по Управлінню від 24 листопада 2021 року №01-12-к в.о. начальником Управління 24 листопада 2021 року було затверджено тимчасову, посадову інструкцію головного спеціаліста відділу контрольно-ревізійної роботи та аудиту, якою у порівнянні з посадовою інструкцією від 01 серпня 2017 року було змінено основну трудову функцію працівника, передбачену при укладенні трудового договору з ним; попередження про наступне вивільнення за скороченням штату було надано Харитонюку для ознайомлення 10 грудня 2021 року, а нові штатні розписи відділень Управління затверджені 23 грудня 2021 року, а тому не всі наявні вакантні посади були запропоновані ОСОБА_1 управлінням (а.с.44 т.2).

Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області 25 січня 2022 року адресовано ОСОБА_1 лист в якому вказано, що на виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року в справі №296/12153/19 ОСОБА_1 поновлено на посаду головного спеціаліста відділу контрольно-ревізійної роботи та аудиту.

ОСОБА_1 25 листопада 2021 року ознайомлено з Тимчасовою посадовою інструкцією головного спеціаліста відділу контрольно-ревізійної роботи та аудиту, яка затверджена 24 листопада 2021 року. Також указано, що у разі незгоди ОСОБА_1 на продовження роботи в нових умовах із 25 січня 2022 року трудовий договір з ним може бути припинений до 28 лютого 2022 року за пунктом 6 ст.36 КЗпП України (а.с.240 т.1).

ОСОБА_4 повторно 01 лютого 2022 року подав на ім`я в.о. начальника Управління Фонду заяву, в якій просив надати йому невикористані щорічні відпустки за період з 01 серпня 2017 року по 22 листопада 2019 року та додаткову відпустку за період роботи з 01 серпня 2017 року по 31 грудня 2017 року, а також надати матеріальну допомогу на оздоровлення за 2020 рік (а.с.17 т.2).

14 лютого 2022 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області адресовано позивачу лист в якому вказано, що відповідно до наказу управління виконавчої дирекції Фонду від 23 грудня 2021 року №266-ОД «Про введення в дію структури та штатного розпису» пропонують ОСОБА_1 із 01 березня 2022 року посаду головного спеціаліста відділу медичних та соціальних послуг Новоград-Волинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду у Житомирській області з посадовим окладом 6 600 грн або посаду головного спеціаліста відділу страхових виплат та матеріального забезпечення Новоград-Волинського відділення управління виконавчої дирекції Фонду у Житомирській області з посадовим окладом 6 600 грн та умовами оплати праці відповідно до Положення про умови оплати та стимулювання праці працівників Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 10 жовтня 2017 року №52 (зі змінами), та Колективного договору зі збереженням встановленого режиму роботи (а.с.153 т.2).

ОСОБА_1 21 лютого 2022 року подав на ім`я в.о. начальника Управління Фонду заяву, в якій просив до дня свого звільнення надати відповідь про результати розгляду його заяви від 01 лютого 2022 року щодо надання відпусток при звільненні, надати для ознайомлення документи щодо процедури скорочення чисельності та штату працівників Фонду із 01 березня 2022 року та аргументовану відповідь щодо повторних незаконних дій відповідача щодо не нарахування та невиплати заробітної плати позивачу згідно постанов правління Фонду від 10 жовтня 2017 року №51 та №52, але в порушені вимог ст.ст.15,19,20 Закону України «Про звернення громадян» відповіді не отримав (а.с.241-242 т.1).

Наказом Управління виконавчої дирекції Фонду у Житомирській області Фонду соціального страхування України від 23 лютого 2022 року №01-14-к ОСОБА_1 звільнений з посади головного спеціаліста відділу контрольно-ревізійної роботи та аудиту Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області 28 лютого 2022 року у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників згідно з пунктом 1 ст.40 КЗпП України. Наказано виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки у кількості 4 календарні дні за період роботи з 01 серпня 2021 року по 28 лютого 2022 року; грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день у кількості 2 календарних дні за період роботи з 01 серпня 2021 року по 28 лютого 2022 року; вихідну допомогу згідно з ст.44 КЗпП України у розмірі середньомісячної заробітної плати (а.с.215 т.1).

Наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 18 березня 2022 року №98-ОД унесені зміни до наказу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 28 лютого 2022 року №84-од «Питання виконання постанови правління Фонду соціального страхування України від 18 листопада 2021 року №35», а саме, у пункті 1 слова «до 01 квітня 2022 року» замінити «до 01 червня 2022 року» (а.с.46 т.2).

Наказом ВД ФССУ від 17 грудня 2021 року №621-ОД «Про затвердження граничної чисельності працівників управління виконавчої дирекції Фонду у Житомирській області» була затверджена чисельність працівників управління та відділень управління ВД ФССУ у Житомирській області у кількості 135 штатних одиниць (а.с.122 т.3).

Наказом Управління виконавчої дирекції Фонду від 23 грудня 2021 року №266-ОД «Про введення в дію структури та штатного розпису» пунктами 1-6 була введена в дію з 01 березня 2022 року структура та штатні розписи управління та Бердичівського, Житомирського, Коростенського та Новоград-Волинського відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області та одночасно в пункті 7 встановлено, що до 28 грудня 2021 року з дотриманням вимог частини третьої ст.32 КЗпП України у порядку і терміни, встановлені вимогами ст.492 КЗпП України, персонально, письмово попередити працівників про зміни в організації виробництва і праці; зміну істотних умов праці, скорочення чисельності та штату працівників та про наступне їх звільнення (а.с.123-124,141-142 т.3).

Нові штатні розписи відповідача, які вводилися в дію з 01 березня 2022 року були затверджені та погоджені 23 грудня 2021 року, при цьому підставою звільнення ОСОБА_1 , відповідно до наказу від 23 лютого 2022 року №01-14-к «Про звільнення ОСОБА_1 » (а.с.215 т.1), було повідомлення від 10 грудня 2021 року №11-2687.

Ураховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що повідомлення ОСОБА_1 про майбутнє звільнення відбулося до затвердження нових штатних розписів, хоча попередження позивача 10 грудня 2021 року відбулося також на підставі постанови правління Фонду соціального страхування України від 18 листопада 2021 року №35 «Про внесення змін до структури органів Фонду соціального страхування України та граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України» з 01 березня 2022 року та роботодавцю було відомо про майбутнє затвердження нових посад (а.с.236 т.1).

Управлінням Держпраці у Житомирській області встановлено порушення відповідачем трудового законодавства та видано припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ЖТ0002/64/АВ/П від 02 січня 2022 року, а саме порушень частини третьої ст.32 і частини третьої ст.492 КЗпП України та вказано, що попередження про наступне вивільнення за скороченням штату було надано Харитонюку для ознайомлення 10 грудня 2021 року, а нові штатні розписи відділень Управління затверджені 23 грудня 2021 року, а тому не всі наявні вакантні посади були запропоновані ОСОБА_1 управлінням. Припис був вручений відповідачу для виконання та поставлені строки для усунення порушень до 05 лютого 2022 року (а.с.44 т.2).

На виконання припису від 02 січня 2022 року №ЖТ0002/64/АВ/П, відповідач листом від 14 лютого 2022 року №11-330 знову запропонував ОСОБА_1 не всі вакантні посади відповідно до наказу відповідача від 23 грудня 2021 року №266-ОД «Про введення в дію структури та штатного розпису» (а.с.140-152 т.3), а лише дві вакантні посади: головного спеціаліста Новоград-Волинського відділення Управління ВД ФССУ у Житомирській області: відділу медичних та соціальних послуг та відділу страхових виплат та матеріального забезпечення.

Доводи апеляційної скарги про те, що інші 52 посади не могли бути запропоновані позивачу, оскільки вони були запропоновані іншим працівникам колегія суддів відхиляє, оскільки вакантною вважається наявна у штатному розписі установи, організації, підприємства посада на яку не укладений трудовий договір. Матеріали справи не містять доказів того, що інші вакантні посади уже були зайняті та з працівниками були укладені трудові договори, а також того, що інші працівники мали переважне право на зайняття вакантних посад порівняно з позивачем відповідно до положень ст.42 КЗпП України.

Як зазначалося уже вище, Житомирським апеляційним судом 24 листопада 2021 року в справі № 296/12153/19 прийнято рішення щодо поновлення ОСОБА_1 на посаду головного спеціаліста відділу контрольно-ревізійної роботи та аудиту із 23 листопада 2019 року.

Верховним Судом у постановах від 13 лютого 2019 року в справі №756/6746/16-ц, від 08 квітня 2020 року в справі №808/2741/16, від 12 серпня 2020 року в справі №306/1325/18-ц, від 10 лютого 2021 року в справі №569/13347/18, від 31 травня 2021 року в справі №0840/3202/18, від 08 вересня 2021 року в справі №721/910/19, від 08 грудня 2021 року в справі №465/6661/16-ц визначено, що для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису - ввести скорочену (виведену) посаду в свій діючий штатний розпис.

Разом із тим, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ввів скорочену посаду ОСОБА_1 у діючий штатний розпис (посада головного спеціаліста відділу контрольно-ревізійної роботи та аудиту Управління ВД ФССУ у Житомирській області відповідно до діючого штатного розпису відповідача, який діє з 01 квітня 2019 року, більше не існувала).

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач не поновив умови трудового договору ОСОБА_1 , який незаконно був припинений, не відновив виконання попередніх трудових обов`язків, які встановлені при укладанні трудового договору посадовою інструкцією ОСОБА_1 від 01 серпня 2017 року, а прийняв Тимчасову посадову інструкцію від 24 листопада 2021 року на посаду, яка була відсутня у штатному розписі. Порушення позивачем приписів частини першої ст.40, частин першої та третьої ст.49-2 КЗпП України є підставою для скасування наказу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області від 23 лютого 2022 року №01-14-к про звільнення ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України (у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників) та поновлення позивача на роботі.

Гарантії працівників при незаконному звільненні визначені законодавцем у ст.235 КЗпП України. Так, згідно з частиною першою ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

У постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року в справі №6-33цс14 зроблений правовий висновок, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. За таких обставин, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями ст.43 Конституції України та ст.240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої ст.235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Згідно з положеннями ст.ст.235,240-1 КЗпП України, звільнений без законних підстав або з порушенням установленого порядку працівник не поновлюється на попередній роботі лише у випадку, коли поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації.

01 січня 2023 року набув чинності Закон України №2620-IX «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого передбачається припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01 січня 2023 року.

На відміну від ліквідації, при реорганізації (приєднання, злиття, виділення, поділ, перетворення) юридична особа також припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. Зокрема, до правонаступника переходять обов`язки не лише в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов`язку щодо працевлаштування працівника.

Як уже зазначалося вище, постановою Житомирського апеляційного суду в цій справі від 07 листопада 2023 року №296/2123/22 визначено, що належним відповідачем у справі є Головне управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області, як правонаступник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області.

Суд першої інстанції встановивши протиправність звільнення ОСОБА_1 із 28 лютого 2022 року та ту обставину, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області реорганізоване, а не ліквідоване, дійшов правильного висновку, що належним способом захисту прав позивача є поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу контрольно–ревізійної роботи та аудиту або на іншій рівнозначній посаді, що спростовує доводи апеляційної скарги з цього приводу.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 13 лютого 2019 року в справі №756/6746/16-ц, від 08 квітня 2020 року в справі №808/2741/16, від 12 серпня 2020 року в справі № 306/1325/18-ц, від 10 лютого 2021 року в справі №569/13347/18, від 31 травня 2021 року в справі №0840/3202/18, від 08 вересня 2021 року в справі №721/910/19, від 08 грудня 2021 року в справі №465/6661/16-ц.

Доводи апеляційної скарги, які стосуються виконання рішення суду щодо поновлення позивача на посаді, крім викладеного вище також суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 серпня 2021 року в справі №821/549/17, за якими, у разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу – ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установу реорганізовано – рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.

Разом із тим, розглядаючи трудовий спір, суд першої інстанції не звернув уваги на положення п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (зі змінами та доповненнями), за змістом якого днем звільнення вважається останній день роботи.

ОСОБА_1 звільнений з роботи наказом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області від 23 лютого 2022 року №01-14-к із 28 лютого 2022 року, що був останнім днем його роботи перед звільненням, а тому позивач має бути поновленим на роботі з наступного дня, тобто з 01 березня 2022 року, а не з 28 лютого 2022 року, як помилково вважав суд першої інстанції.

Згідно з частиною другою ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року в справі №755/12623/19 виснувала, що вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою.

Суд першої інстанції правильно стягнув з Головного управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 402 364,50 грн.

Покликання апеляційної скарги щодо відпустки спростовуються наступним.

У постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року в справі №420/5416/19 зазначено, що поновлення на посаді працівника, звільнення якого відбулося без законної підстави (відповідно до частини першої ст.235 КЗпП України), має означати, що період вимушеного прогулу, спричинений цим незаконним/неправомірним звільненням, зараховується до стажу працівника, який дає право на щорічну основну відпустку. Водночас часові рамки періоду вимушеного прогулу (внаслідок незаконного/неправомірного звільнення) визначають власне дата звільнення працівника і дата видання розпорядчого акта (наказу) про його поновлення. Тож визначений таким чином період вимушеного прогулу не може охоплювати періоду роботи (як стажу, який дає право на щорічну відпустку) до незаконного/неправомірного звільнення. Якщо у зв`язку зі звільненням, яке згодом визнане таким, що відбулося незаконно/неправомірно, працівникові виплатили на підставі ст.24 Закону України «Про відпустки» грошову компенсацію за невикористані дні відпустки (які він мав право використати на день звільнення), то після поновлення на роботі/посаді цей працівник – якщо він отримав грошову компенсацію – має право використати щорічну відпустку тільки за період вимушеного прогулу, але не за період роботи до звільнення, за який йому виплатили грошову компенсацію. Отож, якщо працівник отримав грошову компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток, то використати ці (раніше «компенсовані») дні відпусток він уже не може, зокрема й після поновлення на роботі/посаді.

Отже, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення 22 вересня 2025 року, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області щодо ненадання позивачу щорічних оплачуваних відпусток, визнавши неправомірними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області щодо ненадання ОСОБА_1 щорічних оплачуваних відпусток із 28 лютого 2022 року та протягом двох років підряд, відмовивши у зобов`язанні надати позивачу щорічні оплачувані відпустки за період із 01 серпня 2017 року по 22 листопада 2019 року та 21 календарний день за час роботи у Виконавчій дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, оскільки не спростовано, що ці відпустки позивачем не були використані, але за них виплачена компенсація згідно з наказами про звільнення.

Згідно з частиною першою ст.21 та ст.22 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Суд першої інстанції установивши, що ОСОБА_1 не виплатили частину заробітної плати за листопад, грудень 2021 року та лютий 2022 року в розмірі, встановленому постановами Правління Фонду соціального страхування України від 10 жовтня 2017 року №№51,52, дійшов обґрунтованого висновку про визнання вказаних дій неправомірними та зобов`язав правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області - Головне управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 частину неотриманої заробітної плати за листопад, грудень 2021 року та лютий 2022 року в сумі 3 286,36 грн згідно з діючого Колективного договору від 18 квітня 2018 року та його невід`ємних додатків із оплати праці працівників Фонду, які затверджені постановами правління Фонду від 10 жовтня 2017 року №51 та №52.

Решта доводів апеляційної скарги спростовується викладеним вище та додаткового правового обґрунтування не потребує.

За приписами ст.376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Із огляду на наведене, рішення суду першої інстанції належить змінити, зазначивши датою поновлення ОСОБА_1 із 01 березня 2022 року замість із 28 лютого 2022 року. У решті рішення залишається без змін.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 22 вересня 2025 року змінити, зазначивши датою поновлення ОСОБА_1 «з 01 березня 2022 року» замість «з 28 лютого 2022 року».

У решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді: