Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №296/7550/26 — Житомирський апеляційний суд

Суд: Житомирський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №296/7550/26

Суддя: Костюкович С. І.

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/7550/26 Головуючий у 1-й інст. Дідоренко А. Е.

Номер провадження №33/4805/1395/26

Категорія ч.3 ст.184 КУпАП Доповідач Костюкович С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м.Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Костюкович С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 15 вересня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП,

встановив:

Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 15 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП 676196 від 16.06.2026 року та постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 16.06.2026 року о 15 год. 58 хв. в м. Житомир, по вулиці Гоголівська,51, його син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 2106, порушив вимоги Правил дорожнього руху, в наслідок чого здійснив наїзд на перешкоду (бордюр), в результаті чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, пасажирка ОСОБА_3 отримала легкі тілесні ушкодження, транспортним засіб зазнав механічних ушкоджень.

За висновками суду, вказані дії свідчать про неналежне виконання батьком ОСОБА_1 обов`язків щодо виховання та контролю за поведінкою дитини, яка здійснила наїзд на перешкоду, що містять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, чим ОСОБА_1 як батько цієї дитини вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.184 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, та необґрунтованою, винесена з порушенням процесуальних та матеріальних норм права.

Зазначає, що судом при винесені постанови не взято до уваги та не встановлено, що вимоги ст.256 КУпАП належним чином не виконані, оскільки диспозиція ст.184 КУпАП є бланкетною, у зв`язку з чим посилання в протоколі на нормативні акти, які регулюють питання виконання батьківських обов`язків є обов`язковим. Тобто в протоколі про адміністративне правопорушення має міститися посилання на відповідну норму Сімейного кодексу України й дана обставина мала б бути дослідженою судом та висвітленою в оскаржуваній постанові.

Разом з тим, в протоколі про адміністративне правопорушення при викладі обставин вчинення правопорушення відсутнє посилання на відповідну частину статті 150 Сімейного кодексу України та не зазначено в чому саме полягало не виконання ним батьківських обов`язків щодо належного виховання свого неповнолітнього сина, тоді як саме в протоколі про адміністративне правопорушення мають бути зазначені всі істотні обставини справи, які мають відображати всі елементи складу правопорушення.

Вказує, що в протоколі не кваліфіковано дії неповнолітнього сина за відповідною статтею КУпАП, як передбачається вимогами ч.3 ст.184 КУпАП. При цьому зазначає, що посилання в протоколі на п.13.1 Правил дорожнього руху та зазначене судом в оскаржуваній постанові, не є і не може бути відповідною кваліфікацією правопорушення за будь-якою статтею КУпАП. Посилання на порушення Правил дорожнього руху також не може підміняти обов`язкову вимогу по кваліфікації правопорушення за нормою КУпАП. Крім того, кваліфікація діяння за пунктом 13.1 Правил дорожнього руху нічим не обґрунтована та не підтверджена матеріалами справи в тому вигляді, в якому вони викладені в постанові.

Доводить, що місцевий суд в порушення вимог статей 245,252 КУпАП в оскаржуваній постанові обмежився лише переліком доказів, не навів їх зміст, не дав оцінки достовірності та достатності кожного з них окремо і в сукупності, не зазначивши які саме факти якими доказами підтверджуються.

Зазначає, що оскаржувана постанова не містить жодного обгрунтування, що суд перевіряв ту обставину чи дійсно протокол був складений в межах закону й до того ж, працівники поліції всупереч обов`язку надати належні докази на обґрунтування та підтвердження усіх обставин, не долучили до матеріалів жодного доказу, з якого вбачалося б, що вони діяли саме у встановлених КУпАП межах.

Вказує і на те, що стороною обвинувачення не було надано та судом не досліджувалися відеозаписи з портативних відеореєстраторів 475058 та 745533 на які йдеться посилання в рапорті та протоколі, й таким чином судом всебічно, повно, об`єктивно та неупереджено не встановлювалися усі істотні та важливі обставини справи.

Посилається і на те, що оскаржувана постанова містить лише рік народження дитини 2010 без зазначення точної дати народження, що свідчить про поверхневий розгляд справи, та те, що суд не дослідив документи, що посвідчують особу та не встановив, чи дійсно виповнилося ОСОБА_2 16 років станом на дату події -16.06.2026.

Зазначає, що всупереч його бажанню про розгляд справи за його обов`язковою участю, розгляд справи відбувся за його відсутності, а оскаржувана постанова містить лише загальне посилання на його повідомлення про час та місце розгляду, без наведення відомостей про спосіб та підтвердження такого повідомлення. При цьому вказує, що про розгляд справи призначений на 15.09.2026 він не знав, ніхто його належним чином про це не повідомляв, та з урахуванням постійних лікувань він не зміг фізично знайти адвоката, отримати правничу допомогу, про що зазначав в своєму поданому до суду клопотанні 25.08.2026.

Вважає, що викладені в оскаржуваній постанові висновки суду є передчасними та такими, що не ґрунтуються на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні обставин справи, а тому провадження в справі підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 будучи повідомленим про дату та час апеляційного розгляду в судове засідання не прибув, через підсистему «Електронний суд» подав апеляційному суду заяву, в якій просив розглянути апеляційну скаргу без його участі, яку просив задовольнити.

Захисник - адвокат Войдевич О.А. також була повідомлена про дату та час апеляційного розгляду, що підтверджується складеною секретарем судового засідання телефонограмою, в якій відповідно до змісту телефонограми, поміж іншого, повідомила, що не представляє інтереси ОСОБА_1 в якості захисника.

Відповідно до вимог ч.4 ст.294 КУпАП апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

Враховуючи що учасники провадження були повідомлені про дату та час судового засідання, клопотань про відкладення апеляційного розгляду не подавали (такі клопотання головуючому до початку розгляду справи не надані), а також врахувавши вищезазначену заяву Ходаківського Є.П., апеляційним судом постановлено провести апеляційний розгляд за відсутності ОСОБА_1 та адвоката Войдевич О.А.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ст.252 КУпАП оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст.150 Сімейного кодексу України обов`язками батьків щодо виховання та розвитку дитини є те, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Частиною третьою статті 184 КУпАП відповідальність батьків передбачена за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.

Санкція вказаного закону, передбачає накладення штрафу на батьків від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП, ґрунтується на матеріалах справи та досліджених у судовому засіданні доказах, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції.

Судом першої інстанції правильно враховано, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП підтверджується сукупністю досліджених та оцінених судом першої інстанції доказів, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ГП 676196 від 16.06.2026 року, відповідно до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16.06.2026 року о 15 год. 58 хв. в м. Житомир, по вулиці Гоголівська,51, керуючи транспортним засобом ВАЗ 2106, порушив вимоги 2.3 б, та 12.1 Правил дорожнього руху, а саме вимоги бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, в наслідок чого останній здійснив наїзд на перешкоду (бордюр) в результаті чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, пасажирка ОСОБА_3 отримала легкі тілесні ушкодження, транспортним засіб зазнав механічних ушкоджень.

Вказані дії свідчать про неналежне виконання батьком ОСОБА_1 обов`язків щодо виховання та контролю за поведінкою дитини, яка здійснила вищезазначений наїзд із наведеними наслідками, що містять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, чим ОСОБА_1 як батько вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.184 КУпАП (а.п.1);

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 16.05.2026 року, відповідно до змісту яких, ОСОБА_2 16.06.2026 року керуючи автомобілем ВАЗ 2106, який належить його знайомому ОСОБА_4 , здійснив наїзд на яму (нерівність на дорозі) за адресою м. Житомир, по вулиці Гоголівська,51, після чого автомобіль наїхав на бордюр. Разом з ним їхала ОСОБА_3 , яка отримала ушкодження. Також в даних поясненнях зазначено, що автомобілем керував вперше, посвідчення водія не мав у зв`язку із віком. Про те, що буде керувати транспортним засобом у батьків не питав та до відома їх також не ставив. На авто проїхав лише 150-200 метрів від вулиці Східна по вулиці Гоголівська до будинку 51. Автомобілем керував із цікавості. Дані пояснення написані власноручно у присутності батька ОСОБА_1 та засвідчені підписами останніх (а.с.2);

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 відповідно до змісту яких, йому стало відомо, що його неповнолітній син ОСОБА_2 керував транспортним засобом без посвідчення водія. Про те, що він мав намір це робити відомо не було (а.с.3);

- схемою місця дорожньо – транспортної пригоди від 16.06.2026 року, якою зафіксовано розміщення транспортного засобу на дорозі та перелік видимих пошкоджень транспортного засобу, отриманих внаслідок дорожньо – транспортної пригоди (а.с.5);

- рапортом слідчого - старшого лейтенанта поліції А.Кравчука від 16.06.2026, зі змісту якого слідує, що до Житомирського РУП №2 надійшло повідомлення про «дорожньо – транспортну пригоду з травмованими». В ході опрацювання даного повідомлення відомостей кримінального характеру виявлено не було. В діях осіб виявлено правопорушення, передбачене КУпАП (а.п.5);

- рапортом поліцейського взводу «1 роти №4 БУПП в Житомирській області ДПП капрала поліції К. Козлова від 16.06.20206, зі змісту якого слідує, що під час несення служби в складі екіпажу «Граніт-104» ( ОСОБА_5 /Козлов) на службовий планшет надійшов виклик «дорожньо – транспортна пригода з потерпілими» за адресою м. Житомир, по вулиці Гоголівська,51. Прибувши за вказаною адресою встановлено, що водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 керуючи транспортним засобом ВАЗ 2106 не оцінив дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості скоїв наїзд на перешкоду (бардюр). В результаті дорожньо – транспортної пригоди пасажирка автомобіля Войчук – ОСОБА_6 зазнала легких тілесних ушкоджень. Автомобіль водія зазнав механічних пошкоджень з матеріальними збитками (пошкоджено два колеса). В подальшому було складено схему дорожньо-транспортної пригоди, відібрано пояснення у водія в присутності батька та у ОСОБА_1 , та на останнього складено протокол за ч.3 ст.184 КУпАП (а.с.6).

Наведені у постанові суду першої інстанції докази винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_1 , а тому апеляційні доводи про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження його вини та безпідставного притягнення до адміністративної відповідальності є необґрунтованими.

Що стосується посилань апелянта на те, що місцевий суд в оскаржуваній постанові обмежився лише переліком доказів, не навів їх змісту, не дав їм оцінки, як окремо так і в їх сукупності, то апеляційний суд зазначає, що не розкриття місцевим судом змісту доказів, на які суд послався у постанові ще не означає, що суд їх не досліджував та не оцінив, оскільки рішення за результатами розгляду справи судом по суті прийняте правильне, зазначені апелянтом порушення не вплинули на суть прийнятого рішення, яким констатовано винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із аргументами апелянта про те, що формулювання у протоколі про адміністративне правопорушення є не конкретними з огляду на наступне.

Зі змісту ч.3 ст.184 КУпАП слідує, що обов`язковою передумовою притягнення особи за цією статтею є вчинення неповнолітнім діяння, що містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП.

Тобто, для притягнення батьків до відповідальності за ч.3 ст.184 КУпАП необхідно, щоб їхня неповнолітня дитина вчинила адміністративне правопорушення, передбачене КУпАП.

Згідно з інформацією, зафіксованою в протоколі про адміністративне правопорушення, син особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинив дорожньо-транспортну пригоду будучи неповнолітнім (15 років), що є правопорушенням передбаченим ст.124 КУпАП.

Відповідно до ст.12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Відповідно до п.17 Розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376 (зі змінами та доповненнями), у разі вчинення адміністративного правопорушення неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років протокол про адміністративне правопорушення складається стосовно одного з батьків неповнолітньої особи або особи, яка їх замінює, відповідно до частини третьої статті 184 КУпАП.

Встановивши, що ОСОБА_2 не досяг 16 років, тому не є суб`єктом вищезазначеного правопорушення за ст.124 КУпАП, то за таких обставин протокол про адміністративне правопорушення був складений стосовно його батька - ОСОБА_1 , за ч.3 ст.184 КУпАП, як те і вимагається п.17 розділу ІІ зазначеної Інструкції, та що відповідає опису цього діяння, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП.

Отже, вказані аргументи апеляційної скарги є неспроможними.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про неточність викладення фабули правопорушення та відсутність в протоколі відомостей в чому саме виявилось порушення зі сторони особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та за що настає відповідальність із врахуванням бланкетної норми ст.184 КУпАП.

Ознаки правопорушення, передбаченого ч.3 ст.184 КУпАП в даному випадку визначені в самій диспозиції статті. Це вчинення неповнолітнім віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом.

Диспозиція вказаної статті окреслює обставини, які підлягають доведенню в межах справи про адміністративне правопорушення і в даній справі такі обставини підтверджуються матеріалами справи про адміністративне правопорушення, які проаналізовані та наведені апеляційним судом, а тому будь-яких сумнівів у правильності та обґрунтованості висновку суду першої інстанції немає.

Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення в ньому викладені фактичні обставини і ознаки правопорушення в діях неповнолітнього сина ОСОБА_1 , а також наведена стаття КУпАП, яка передбачає відповідальність за це правопорушення.

Крім того, апеляційним судом з метою перевірки доводів апеляційної скарги проаналізовано та наведено вище в цій постанові інші наявні у матеріалах справи докази, які у своїй сукупності підтверджують фактичні обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та вказують та обгрунтованість висновків суду першої інстанції, якою притягнуто ОСОБА_1 до відповідальності.

Таким чином, у цьому проваджені дії працівників поліції відповідали положенням ст.12, ч.3 ст.184, ст.256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376 (зі змінами та доповненнями), а суд першої інстанції обгрунтовано на підставі наявних у матеріалах справи доказів прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Посилання апелянта на не здійснення перевірки місцевим судом чи дійсно протокол був складений в межах закону та часових межах, апеляційний суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч.2 ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП 676196 від 16.06.2026, він посвідчений підписом посадової особи, яка складала протокол – поліцейським взводу №1 роти №4 батальйону УПП в Житомирській області ДПП капралом поліції Козловим К.О., за участю неповнолітнього ОСОБА_2 та його батька – ОСОБА_1 , який підписав даний протокол. Крім того, долучені до протоколу матеріали також складалися 16.06.2026 року, в тому числі письмові пояснення неповнолітнього ОСОБА_2 та його батька ОСОБА_1 .

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст.256 КУпАП.

Що ж стосується посилань ОСОБА_1 про поверхневий розгляд справи, оскільки оскаржувана постанова містить лише рік народження дитини без зазначення точної дати народження, та недослідження документів, що посвідчують особу і не встановлення, чи дійсно виповнилося ОСОБА_2 16 років станом на дату події -16.06.2026, то апеляційний суд з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 , наявних в матеріалах справи (а.с.2), працівник поліції відбираючи пояснення в ОСОБА_2 , встановив особу та дату його народження на підставі паспорту останнього, що підтверджується п.8 графи «Номер паспорту, або документ, який засвідчує особу і ким виданий» та в пункті 3 «Дата народження» вказано ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також дана інформація щодо дати народження підтверджується змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП 676196 від 16.06.2026, в якому зазначено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.п.1). При цьому, ОСОБА_2 та його батько – ОСОБА_1 , при якому складався протокол про адміністративне правопорушення та відбирались пояснення у ОСОБА_2 , будь – яких зауважень чи заперечень щодо дати, місяця та року народження не навели.

Матеріали справи поза розумим сумнівом підтверджують вік ОСОБА_2 на момент вчинення ним дорожньо – транспортної події.

Апелянт як батько цієї дитини, діючи добросовісно і володіючи документами своєї дитини, в тому числі свідоцтвом про народження, вправі був надати апеляційному копію свідоцтва про народження, якщо б вважав, що суд дійшов помилкового висновку щодо дати народження його дитини.

Однак протилежної інформації аніж та, яка наявна у матеріалах справи, апеляційному суду не подана і з огляду на наведене, в апеляційного суду немає сумніву в достовірності встановленої місцевим судом дати народження неповнолітнього.

Тож ці аргументи, як і твердження про спрощений підхід суду до розгляду даної справи є неспроможними.

Вимоги до постанови органу, який розглядає справи, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Статтею 283 КУпАП визначено зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення та яка повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Вказані вимоги були дотримані.

Стосовно доводів апелянта про те, що суд першої інстанції належним чином не повідомляв ОСОБА_1 про дату та час розгляду справи та розглянув її всупереч його бажання щодо обов`язкової участі, апеляційний суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 надійшла до місцевого суду 22.06.2026 року (а.с.9). Про дату та час розгляду справи місцевий суд неодноразово повідомляв ОСОБА_1 шляхом направлення на поштову адресу останнього судових повісток та повідомлення у додаток «Viber».

Однак, за неодноразовими клопотаннями ОСОБА_1 , з різних причин (ознайомлення з матеріалами справи, перебування на стаціонарному лікуванні, пошук захисника для реалізації права на професійну правничу допомогу) розгляд справи відкладався. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 26.08.2026 року на поштову адресу ОСОБА_1 та на додаток «Viber» надіслано судову повістку в якій зазначено дату та час розгляду справи, та відповідно до довідки про доставку повідомлення у додаток «Viber» ОСОБА_1 отримав її 26.08.2026 року о 16:28:22 (а.с.23 на звороті).

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а тому з метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, суд першої інстанції дійшов до висновку про можливість провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .

При цьому, враховано, що участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності при розгляді справи про адміністративне правопорушення, яке передбачене ч.3 ст.184 КУпАП, згідно ст.268 КУпАП, не є обов`язковою.

Крім того, ОСОБА_1 надано доступ до правосуддя в суді апеляційної інстанції, який скористався своїми процесуальними правами та доводити перед судом свою позицію.

Отже, апеляційний суд доходить висновку, що зазначені доводи апеляційної скарги не спростовують законності та правильних висновків постанови суду першої інстанції, оскільки в діях ОСОБА_1 наявний інкримінований йому склад адміністративного правопорушення, в чому переконався і апеляційний суд в результаті апеляційного розгляду.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.

На істотні, доречні аргументи апеляційної скарги апеляційний суд надав відповіді.

З огляду на викладене, рішення місцевого суду є законним, порушень матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції не встановлено, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Корольовського районного суду м. Житомира від 15 вересня 2026 року щодо нього за ч.3 ст.184 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя С.І. Костюкович

Оригінал: reyestr.court.gov.ua