Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №295/947/26 — Житомирський апеляційний суд

Справа № 295/947/26 Головуючий у 1-й інст. Стрілецька О. В.

Категорія 38 Доповідач Бондар О.О.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Павицької Т. М., Шевчук А. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Саух Юлія Олегівна,

на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 29 травня 2026 року, ухвалене у складі головуючого судді Стрілецької О. В. у місті Житомирі,

у цивільній справі № за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1.Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі також позивач, ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до Богунського районного суду міста Житомира з позовом до ОСОБА_1 (далі також відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

2.Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 404467649 від 29 червня 2021 року у загальному розмірі 98 210,32 грн, яка складається із: 21 998,98 грн заборгованості за основною сумою кредиту; 76 211,34 грн заборгованості за процентами. Також позивач просив вирішити питання про розподіл судових витрат.

3.Позовні вимоги мотивовані тим, що 29 червня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 404467649.

4.На виконання умов договору первісний кредитор надав відповідачу кредитні кошти у загальному розмірі 22 000 грн двома траншами: 15 000 грн та 7 000 грн, які відповідач у визначений договором строк не повернув та не сплатив проценти за користування кредитом. Невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором призвело до утворення заявленої до стягнення заборгованості.

5.У подальшому право вимоги за кредитним договором послідовно перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а надалі до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

6.Богунський районний суд міста Житомира 29 травня 2026 року ухвалив рішення про задоволення позову та стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 404467649 від 29 червня 2021 року в розмірі 98 210,32 грн, з яких 21 998,98 грн – заборгованість за кредитом та 76 211,34 грн заборгованість за процентами, а також судові витрати.

7.Суд першої інстанції виходив із того, що факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, часткового виконання ним зобов`язань, розмір заборгованості та перехід права вимоги до позивача підтверджені належними і допустимими доказами.

8.Визначаючи розмір заборгованості відповідача за процентами, суд визнав обґрунтованим розрахунок позивача та дійшов висновку про відповідність здійснених нарахувань умовам кредитного договору та поведінці відповідача. Зокрема, відповідач здійснював платежі з метою продовження строку дії дисконтного періоду, а після закінчення останнього такого періоду продовжив користуватися кредитними коштами, погодившись із нарахуванням процентів відповідно до пункту 1.12 кредитного договору.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

9.Представник ОСОБА_1 – адвокат Саух Ю. О. не погодилась з рішенням суду першої інстанції та 05 липня 2026 року подала через електронний кабінет підсистеми ЄСІКС «Електронний суд» апеляційну скаргу на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 29 травня 2026 року.

10.В апеляційній скарзі просить: рішення Богунського районного суду м. Житомира від 29 травня 2026 року у справі № 295/947/26 за позовом ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

11.Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у розгляді справи за правилами загального позовного провадження, незаконно відмовив у витребуванні оригіналів доказів, не дослідив належним чином документи про перехід права вимоги та розрахунок заборгованості.

12.Відповідач стверджує, що саме позивач мав довести відповідність наданих копій оригіналам, факт передачі кожним попереднім кредитором права вимоги до ОСОБА_1 , а також розмір заборгованості.

13.Окремо відповідач наголошує, що розрахунок процентів не був самостійно перевірений судом, а суд лише відтворив розрахунок позивача, не встановивши правової та договірної підстави кожного нарахування.

14.Також відповідач посилається на те, що суд першої інстанції фактично поклав на відповідача обов`язок спростувати позовні вимоги замість перевірки належності та достатності доказів, наданих позивачем.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

15.22 липня 2026 року представник ТОВ «ФК «ЕЙС» Сахарова О. І. подала через електронний кабінет підсистеми ЄСІКС «Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу.

16.У відзиві позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду міста Житомира від 29 травня 2026 року – без змін.

17.Позивач зазначає, що матеріалами справи підтверджено укладення електронного кредитного договору, перерахування відповідачу кредитних коштів, здійснення ним платежів на виконання договору, розмір заборгованості та послідовний перехід права вимоги.

18.Щодо розрахунку заборгованості позивач вказує, що нарахування здійснені відповідно до пунктів 1.7, 1.9.1, 1.9.2, 1.9.3 та 1.12 кредитного договору, а після переходу права вимоги до наступних кредиторів нових штрафних санкцій або додаткових нарахувань позивачем не здійснювалося. Зокрема, розрахунки узгоджуються з реєстром прав вимоги № 161 від 23 листопада 2021 року та реєстром прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

19.Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 липня 2026 року визначено склад суду для розгляду справи №295/947/26: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Павицька Т. М., Шевчук А. М.

20.Ухвалою від 10 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд поновив відповідачу строк на апеляційне оскарження рішення та залишив апеляційну скаргу без руху у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору.

21.16 липня 2026 року представник відповідача подала через електронний кабінет заяву про усунення недоліків та квитанцію про сплату судового збору у сумі 3 993,60 грн.

22.Ухвалою від 20 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження у справі.

23.Ухвалою від 31 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд призначив справу до апеляційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

24.Суд апеляційної інстанції врахував предмет апеляційного оскарження, характер спірних правовідносин, доводи апеляційної скарги, наявні у справі матеріали та дійшов висновку про можливість розгляду справи без повідомлення учасників справи, оскільки наявних у справі доказів достатньо для вирішення апеляційної скарги

Мотивувальна частина

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

25.29 червня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 404467649 в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора MNV52VN3, що підтверджується договором кредитної лінії від 29 червня 2021 року та довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі (а.с.14, 33-35).

26.За умовами договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в межах кредитного ліміту 22 000 грн, а позичальник – повернути кредит та сплачувати проценти.

27.Пунктом 1.7 договору встановлено, що кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником – дисконтний період.

28.Пунктом 1.8 договору передбачено можливість продовження дисконтного періоду шляхом сплати протягом дисконтного та пільгового періоду всіх фактично нарахованих процентів та активації функції продовження строку дисконтного періоду. Кількість таких продовжень умовами договору не обмежена.

29.Пунктом 1.9.1 договору передбачено нарахування протягом первісного дисконтного періоду процентів за дисконтною процентною ставкою – 0,15 % від суми кредиту за кожний день користування.

30.Пунктом 1.9.2 передбачено, що при продовженні дисконтного періоду відповідно до пункту 1.8 договору проценти нараховуються за індивідуальною процентною ставкою 0,97 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним, при цьому кредитодавець може надавати позичальнику знижки на її розмір.

31.Пунктом 1.9.3 договору сторони погодили наслідки користування кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів, необхідної для наступного продовження строку.

32.Так відповідно до пункту 1.9.3 договору у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку статті 212 Цивільного кодексу України сторони домовились, що відкладальною обставиною за цим договором, щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього договору.

33.Первісний кредитор надав ОСОБА_1 кредитні кошти загальною сумою 22 000 грн: 15 000 грн та додатковий транш 7 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» №с9697е29-1е12-4b4b-9b12-0445410d4c0d від 29.06.2021 та b0b2e131-d883-447f9d55-7bf187bf187b8dfc2 від 03.07.2021, довідками про здійснення платіжних операцій, заявкою на отримання грошових коштів в кредит від 29.06.2021 та випискою «Сенс Банк» №517370-2026/0226 (а.с.11, 21, 31, 119).

34.З розрахунку заборгованості встановлено здійснення відповідачем таких оплат за договором: 27 липня 2021 року 882 грн; 24 серпня 2021 року 5 615 грн; 23 вересня 2021 року 5 232 грн.

35.При цьому із платежу від 24 серпня 2021 року на суму 5 614,40 грн кредитор зарахував 0,60 грн на погашення тіла кредиту, решту на погашення процентів; із платежу 23 вересня 2021 року 5 231,58 грн 0,42 грн на тіло кредиту, решта на оплату процентів (а.с. 50-51).

36.28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладений договір факторингу № 28/1118-01.

37.Відповідно до реєстру прав вимоги № 161 від 23 листопада 2021 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 404467649 у розмірі 68 863,48 грн.

38.05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01.

39.Відповідно до Реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 98 210,32 грн.

40.11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, за яким до позивача згідно реєстру боржників від 14 липня 2025 року перейшло право вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 98210,32

Позиція апеляційного суду

41.Відповідно до частин першої та другої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

42.Апеляційний суд вивчив матеріали справи, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вважає, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити з огляду на таке.

Оцінка висновків суду першої інстанції

43.Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному ЦПК України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені судом (частини перша п`ята статті 263 ЦПК України).

44.Суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржене рішення в повній мірі вказаним вимогам не відповідає та зазначає таке.

45.Спірні правовідносини сторін є договірними та стосуються неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитними договорами, а саме - своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів.

46.Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо доведеності факту укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору № 404467649 від 29 червня 2021 року, отримання відповідачем кредитних коштів у загальній сумі 22 000 грн та переходу права вимоги до ТОВ «ФК «ЕЙС».

47.Водночас апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції щодо визначеного розміру заборгованості, яка підлягає стягненню. Встановлюючи розмір заборгованості, суд першої інстанції не перевірив, чи відповідає здійснений кредитором розрахунок вимогам Закону України «Про споживче кредитування» та умовам кредитного договору, зокрема щодо строку кредитування, а також не з`ясував, чи узгоджуються відповідні умови договору з імперативними вимогами законодавства, що регулює споживчі кредитні правовідносини. При цьому судом не враховано, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами мають тлумачитись на користь споживача.

48.Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

49.Частиною 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів встановлено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

50.В пункті 1.7 кредитного договору сторони прямо погодили, що кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту. Пунктом 1.9.1 передбачено, що виключно протягом строку, визначеного пунктом 1.7 договору, проценти за користування кредитом нараховуються за дисконтною процентною ставкою 54,75 % річних, що становить 0,15 % від суми кредиту за кожний день користування ним. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу також посилався саме на такий зміст пунктів 1.7 та 1.9.1 договору.

51.Отже, чітко визначеними та однозначними умовами договору є строк кредитної лінії 30 днів та процентна ставка, яка застосовується протягом цього строку - 0,15 % на день.

52.Разом з тим пункт 1.8 договору передбачає можливість продовження дисконтного періоду саме позичальником шляхом вчинення визначених договором дій, зокрема сплати нарахованих процентів та активації функції продовження строку дисконтного періоду в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця.

53.За такого регулювання передбачена пунктом 1.8 можливість продовження строку кредитування пов`язана не лише з фактом внесення будь-якого платежу, а з волевиявленням позичальника на продовження відповідного періоду та виконанням установлених договором умов такого продовження.

54.Матеріали справи не містять належних доказів того, що ОСОБА_1 після закінчення первісного 30-денного строку кредитування вчиняв передбачені договором дії, спрямовані саме на продовження строку кредитування, зокрема активував відповідну функцію в особистому кабінеті, погоджував новий строк кредитування або іншим способом висловлював однозначну волю на продовження кредитних правовідносин на нових умовах.

55.Сам по собі факт внесення коштів не може безумовно свідчити про волевиявлення позичальника на продовження строку кредитування, тим більше якщо наслідком такого тлумачення є істотне збільшення процентної ставки та загальної вартості кредиту.

56.Суд першої інстанції зазначених обставин не врахував та фактично ототожнив кожен платіж відповідача з погодженням на нове продовження строку кредитування без з`ясування чи вчиняв відповідач передбачені договором дії в особистому кабінеті чи терміналах самообслуговування для продовження строку кредитування.

57.Такий висновок не відповідає положенням законодавства про споживче кредитування.

58.Частиною сьомою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на час укладення договору, передбачалося, що зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін, а умова договору про можливість внесення змін до договору в односторонньому порядку є нікчемною.

59.За таких обставин умови пунктів 1.7, 1.8, 1.9.2, 1.9.3 та 1.12 договору підлягають системному тлумаченню, а не ізольованому застосуванню кожного з них.

60.З одного боку, пунктом 1.7 прямо визначено 30-денний строк кредитування, а пунктом 1.8 передбачено можливість його продовження саме позичальником за умови вчинення ним передбачених договором дій.

61.З іншого боку, пункт 1.12 договору дозволяє кредитодавцю розцінювати саме подальше неповернення коштів після закінчення дисконтного періоду як підставу для автоматичного продовження кредитних правовідносин та застосування процентної ставки 2,30 % на день.

62.Крім того, пунктом 1.9.3 передбачено можливість після закінчення відповідного періоду здійснити перерахунок процентів за попередній період із застосуванням значно вищої базової процентної ставки у розмірі 1,70 % в день.

63.Наведені умови в їх сукупності допускають різні варіанти розуміння строку кредитування та ціни кредиту: за одним – строк становить 30 днів та може бути продовжений лише внаслідок відповідного волевиявлення позичальника; за іншим – невиконання зобов`язання саме по собі спричиняє автоматичне продовження строку та збільшення плати за користування кредитом.

64.Саме така неоднозначність має вирішуватися з урахуванням споживчого характеру правовідносин.

65.У постанові Обєднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, провадження № 61-4595сво25, зазначено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача; суд без окремої позовної вимоги споживача може застосувати тлумачення умов договору про споживчий кредит у разі наявності нечітких або двозначних положень, оскільки застосування договору при вирішенні спору саме по собі передбачає з`ясування його змісту. Водночас без відповідної позовної вимоги суд не вправі самостійно визнавати оспорювану умову недійсною чи змінювати договір.

66.Отже, у даній справі відсутня необхідність визнавати недійсними пункти 1.9.3 чи 1.12 договору.

67.Натомість при їх застосуванні суд повинен надати перевагу тому із можливих тлумачень, яке є сприятливішим для споживача та не призводить до погіршення його становища порівняно з чітко визначеними при укладенні договору істотними умовами щодо строку користування кредитом і плати за таке користування.

68.Тому положення договору не можуть тлумачитись таким чином, що невиконання позичальником обов`язку з повернення кредиту після спливу 30-денного строку одночасно означає його згоду на продовження строку правомірного користування кредитом та на істотне збільшення процентної ставки.

69.Такий підхід узгоджується і з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду щодо правової природи процентів за користування кредитом.

70.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, зазначено, що положення частини першої статті 1048 ЦК України щодо процентів за користування кредитом застосовуються лише в межах погодженого сторонами строку кредитування, а після його спливу право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти як плату за правомірне користування кредитом припиняється.

71.Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 також виходила з того, що регулятивні проценти є платою за правомірне користування кредитом, а поведінка боржника не може одночасно вважатися правомірною та неправомірною: після настання прострочення правовідносини переходять в охоронну стадію, у якій застосовуються наслідки порушення грошового зобов`язання, а не подальша плата за правомірне користування кредитом.

72.Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про можливість автоматичного продовження строку кредитування після закінчення первісного строку та нарахування процентів до 20 січня 2022 року за ставками, передбаченими пунктами 1.9.2, 1.9.3 та 1.12.2 договору, є помилковим.

73.Не може бути визнаний правильним і здійснений кредитором ретроспективний перерахунок процентів за пунктом 1.9.3 договору.

74.Як установлено апеляційним судом при перевірці розрахунку, значна частина заявленої до стягнення процентної заборгованості виникла внаслідок того, що після закінчення відповідного періоду кредитор перерахував уже минулий період кредитування із застосуванням базової процентної ставки 1,70 % на день, у результаті чого одноразово донарахував 28 011,12 грн.

75.За такого способу застосування умов договору остаточна вартість кредиту за вже минулий період користування ним ставиться у залежність від поведінки споживача після закінчення цього періоду. Фактично це призводить до збільшення розміру процентів, нарахованих за минулий період, не внаслідок зміни умов користування кредитом у відповідному періоді, а через невчинення позичальником у подальшому певної дії. Отже, така конструкція передбачає ретроспективне збільшення вартості кредиту залежно від обставини, яка виникає вже після закінчення відповідного періоду користування кредитними коштами. Апеляційний суд вважає, що таке тлумачення суперечить наведеному вище правилу тлумачення неоднозначних положень споживчого договору на користь споживача та призводить до істотного погіршення його становища.

76.Відповідно до частин 1-3 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

77.Згідно з пунктом 4 Паспорта споживчого кредиту тип процентної ставки за кредитом визначено як фіксований. Отже, при укладенні договору сторони погодили саме фіксований розмір процентної ставки, який не передбачає його довільної зміни кредитодавцем залежно від виконання або невиконання позичальником своїх зобов`язань.

78.Тому при визначенні розміру заборгованості підлягають урахуванню проценти лише за погоджений сторонами первісний 30-денний строк кредитування за ставкою, прямо встановленою пунктом 1.9.1 договору, - 0,15 % на день, без подальшого ретроспективного збільшення цієї ставки.

79.Відповідно, не підлягають стягненню 28 011,12 грн, донараховані внаслідок перерахунку за пунктом 1.9.3 договору, а також проценти, нараховані після закінчення погодженого сторонами 30-денного строку кредитування за ставкою 2,30 % на день.

80.Окремої оцінки потребує здійснене первісним кредитором зарахування платежів здійснених ОСОБА_1 .

81.Із розрахунку заборгованості, на який послався суд першої інстанції, встановлено, що 27 липня 2021 року відповідач сплатив 882 грн, 24 серпня 2021 року 5 615 грн, 23 вересня 2021 року 5 232 грн. При цьому кредитор практично всі кошти спрямував на погашення процентів, унаслідок чого з отриманих 22 000 грн основного боргу погашеними були визнані лише 1,02 грн, а залишок тіла кредиту визначено в розмірі 21 998,98 грн.

82.Такий порядок зарахування платежів колегія суддів вважає таким, що не відповідає спеціальному регулюванню споживчого кредитування.

83.Статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено спеціальну черговість погашення вимог кредитора у разі недостатності здійсненого платежу: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти; у другу - сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю неустойка та інші платежі.

84.Зазначена норма є спеціальною щодо спірних правовідносин та не допускає такого порядку розподілу платежів, за якого сплачені споживачем кошти спрямовуються на погашення процентів, тоді як основний борг фактично не зменшується та надалі є базою для нарахування процентів. Здійснюючи такий розподіл сплачених коштів після настання строку повернення кредиту, кредитодавець фактично за власною волею продовжує строк кредитування, розцінюючи платежі як оплату процентів для продовження дисконтного періоду, а не як повернення його основної суми.

85.При системному тлумаченні статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» у кожній відповідній черзі законодавець насамперед називає суму кредиту, а вже після неї проценти. За наявності можливості різного тлумачення порядку зарахування платежу така невизначеність у споживчих правовідносинах також не може вирішуватися на користь способу, який призводить до збереження незмінним тіла кредиту та безперервного збільшення процентної заборгованості.

86.Натомість здійснений первісним кредитором розподіл платежів мав протилежний результат: незважаючи на сплату відповідачем понад половини фактично отриманої суми кредиту 11 729 грн (882 грн + 5 615 грн + 5 232), розмір тіла кредиту за розрахунком кредитора залишився практично незмінним 21 998,98 грн із отриманих 22 000 грн.

87.Такий результат не відповідає змісту зазначеним норм та не може бути покладений в основу визначення заборгованості.

88.Щодо процентів апеляційний суд виходить із того, що вони можуть бути нараховані виключно за погоджений сторонами 30-денний строк кредитної лінії та за ставкою 0,15 % на день, передбаченою пунктом 1.9.1 договору.

89.29 червня 2021 року відповідач отримав перший транш у сумі 15 000 грн, а 03 липня 2021 року – другий транш у сумі 7 000 грн, після чого загальна сума отриманого кредиту становила 22 000 грн. Сам позивач у відзиві виходив із нарахування 22,50 грн на день на суму 15 000 грн та 33 грн на день після збільшення кредиту до 22 000 грн.

90.До 26 липня 2021 року включно за первісною ставкою було нараховано 882 грн процентів: за період з 29 червня до 03 липня 2021 року: 15 000 грн ? 0,15 % ? 4 дні = 90 грн; за період з 03 липня до 30 липня 2021 року: 22 000 грн ? 0,15 % ? 27 дні = 891 грн. Разом: 90 грн + 891 грн = 981 грн.

91.27 липня 2021 року ОСОБА_1 сплатив 882 грн. Оскільки позивачем не доведено, що відповідач вчинив дії щодо продовження дисконтного строку кредитування в особистому кабінеті чи терміналах самообслуговування, цей платіж підлягає врахуванню як часткове виконання відповідачем зобов`язань за договором.

92.Отже, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача становить 22981 грн з яких 22000 грн тіла кредиту та 981 грн процентів, які підлягають стягненню за погоджений сторонами 30-денний строк кредитування. Враховуючи сплачені відповідачем 882 грн 27.07.2021 непогашена сума заборгованості на момент закінчення 30 денного строку кредитування становила 22 099 грн.

93.Подальші платежі відповідача від 24 серпня 2021 року у сумі 5 615 грн та від 23 вересня 2021 року у сумі 5 232 грн здійснені вже після спливу погодженого сторонами строку кредитування, тому мають бути зараховані у зменшення непогашеної суми заборгованості.

94.Унаслідок цього остаточний залишок основного боргу становить 11 252 грн (22099 грн – 5615 грн – 5232 грн).

95.Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що загальна сума заборгованості за кредитним договором № 404467649 від 29 червня 2021 року, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС», становить: 11 252 грн.

96.Доводи позивача про те, що пунктами 1.9.2, 1.9.3 та 1.12.2 договору сторонами заздалегідь погоджено можливість подальшого нарахування процентів за підвищеними ставками, не спростовують зазначених висновків.

97.Саме по собі включення відповідної умови до тексту договору не звільняє суд від обов`язку встановити її зміст у взаємозв`язку з іншими положеннями договору, імперативними нормами Закону України «Про споживче кредитування», а також з`ясувати, чи не має така умова фактично характеру прихованої відповідальності споживача за прострочення виконання зобов`язань, що регулюється частино 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

98.Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

99.Натомість застосування пунктів 1.9.3 та 1.12 у запропонований позивачем спосіб фактично означало б, що відсутність платежу після спливу погодженого сторонами строку кредитування перетворює прострочення боржника на правомірне користування кредитом протягом нового строку та одночасно надає кредитодавцю можливість збільшити ціну вже минулого періоду кредитування.

100.Таке тлумачення не узгоджується ані з правовою природою процентів за статтею 1048 ЦК України, ані з правилами захисту споживача від несприятливого тлумачення нечітких чи суперечливих умов договору.

101.Згідно з частиною 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача

102.Тому апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив факт виникнення між сторонами кредитних правовідносин, факт отримання відповідачем 22 000 грн кредитних коштів та наявність у позивача права вимоги, однак неправильно застосував норми матеріального права при визначенні розміру заборгованості.

103.Суд першої інстанції безпідставно погодився із застосованим кредитором порядком зарахування платежів, не врахував положення статей 12, 19 Закону України «Про споживче кредитування», помилково визнав внесення відповідачем платежів достатнім доказом погодження кожного наступного продовження строку кредитування, а також необґрунтовано включив до суми боргу проценти, нараховані після спливу погодженого сторонами 30-денного строку кредитування, та суму ретроспективного перерахунку процентів.

104.За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції – зміні в частині визначеного розміру заборгованості, зі зменшенням суми, яка підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФК «Ейс» з 98 210,32 грн до 11 252 грн.

105.В іншій частині висновки суду першої інстанції щодо існування кредитного зобов`язання та набуття ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги є правильними та доводами апеляційної скарги не спростовані.

Оцінка аргументів, викладених у апеляційній скарзі

106.З доводами апеляційної скарги про неправильність визначення судом першої інстанції розміру заборгованості апеляційний суд частково погоджується та зазначає таке.

107.В апеляційній скарзі представник відповідача, зокрема, звертала увагу на те, що суд першої інстанції фактично погодився з наданим кредитором розрахунком, не здійснив його самостійної перевірки, не встановив кількість днів, за які нараховано проценти, порядок застосування різних процентних ставок та механізм формування кінцевої суми процентної заборгованості 76 211,34 грн.

108.Зазначені доводи знайшли часткове підтвердження під час апеляційного перегляду справи, тому в цій частині апеляційний суд дійшов висновку про зменшення стягнутої суми заборгованості.

109.Відповідач правильно посилається на те, що розрахунок процентів не міг бути прийнятий судом без перевірки механізму його формування, оскільки належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду ( постанова Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 522/14614/14-ц).

110.Водночас доводи апеляційної скарги не дають підстав для повної відмови у позові.

111.Факт укладення ОСОБА_1 кредитного договору, отримання ним кредитних коштів у сумі 22 000 грн та часткового виконання зобов`язання матеріалами справи підтверджується. Сам відповідач здійснював платежі за цим кредитним договором, тому підстав вважати, що грошове зобов`язання взагалі не виникло, немає.

112.Також апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги про недоведеність переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Ейс».

113.Наявні у справі договори факторингу, реєстри прав вимоги та акти приймання-передачі в їх сукупності дозволяють ідентифікувати ОСОБА_1 як боржника, кредитний договір № 404467649 та обсяг переданого права вимоги. Тому підстав для висновку про відсутність у позивача матеріально-правової вимоги до відповідача апеляційний суд не встановив.

114.Доводи апеляційної скарги про необхідність надання кредитором оригіналів усіх документів на яких ґрунтуються його вимоги, в тому числі первинних бухгалтерських документів самі по собі не свідчать про недоведеність заявленого розміру заборгованості. Відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, а їх зарахування на його рахунок підтверджується банківською випискою, наявною в матеріалах справи. За таких обставин вимога про надання кожного первинного бухгалтерського документа має бути обґрунтована конкретною необхідністю підтвердження або спростування певної обставини, що має значення для справи.

115.Без такого обґрунтування зазначені доводи фактично спрямовані не на з`ясування дійсних обставин справи чи перевірку правильності розрахунку заборгованості, а на встановлення надмірного та недосяжного стандарту доказування. Такий підхід суперечив би завданню цивільного судочинства, оскільки наявність чи відсутність заборгованості та її розмір мають встановлюватися шляхом оцінки сукупності належних, допустимих і достовірних доказів, а не залежати виключно від надання кредитором необмеженої кількості первинних документів.

116.Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

117.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц вказано, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

118.У цій справі надані позивачем докази, а також витребувані судом докази із банківською установи у своїй сукупності переконливо підтверджують факт укладення договору, отримання відповідачем кредитних коштів та неналежне виконання ним своїх договірних зобов`язань.

119.Доводи апеляційної скарги щодо неправомірності розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження апеляційний суд відхиляє. Вирішуючи питання про розгляд справи в порядку загального чи спрощеного позовного провадження, суд керується критеріями, визначеними статтею 274 ЦПК України. Порушення судом першої інстанції зазначених вимог апеляційним судом не встановлено. При цьому клопотання учасників справи щодо розгляду справи в загальному позовному провадженні підлягають врахуванню судом, однак самі по собі не мають визначального значення для вирішення питання про порядок розгляду справи.

120.Щодо доводу апеляційної скарги про відсутність доказів фактичної сплати позивачем 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу апеляційний суд зазначає, що сама по собі відсутність доказів фактичної сплати зазначеної суми не є підставою для відмови у її розподілі, якщо відповідно до умов договору про надання правничої допомоги така сума підлягає сплаті.

121.Частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

122. Водночас, у зв`язку зі зміною рішення суду першої інстанції по суті спору та частковим задоволенням позову, розмір судових витрат сторін підлягає новому розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оцінка аргументів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу

123.Апеляційний суд погоджується з доводами позивача щодо доведеності виникнення між сторонами кредитних правовідносин, виконання первісним кредитором обов`язку з надання кредитних коштів, неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань, а також переходу до позивача права вимоги за послідовним ланцюгом відступлення права вимоги.

124.Водночас встановлення зазначених обставин саме по собі не свідчить про обґрунтованість заявленого до стягнення розміру заборгованості. Як установлено судом апеляційної інстанції, здійснений позивачем розрахунок не відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування», а умови кредитного договору щодо строку кредитування та розміру процентів є неоднозначними й нечіткими, у зв`язку з чим підлягають тлумаченню на користь споживача.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

125.Згідно з пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

126.Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

127.З огляду на мотиви цієї постанови, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну рішення суду першої інстанції шляхом зменшення суми стягнення.

Висновки щодо розподілу судових витрат

128.Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно до задоволеної та відхиленої частин вимог. Частина десята статті 141 ЦПК України дозволяє у такому випадку провести взаємне зарахування присуджених сторонам судових витрат та стягнути лише різницю.

129.Позивач заявив вимогу про стягнення 98 210,32 грн, тоді як за результатами апеляційного перегляду обґрунтованою визнано суму 11 252 грн, що становить 11,45 % від заявлених позовних вимог.

130.Відповідно, у задоволенні 88,54 % майнових вимог позивача відмовлено.

131.За подання позовної заяви ТОВ «ФК «Ейс» сплатило 2 662,40 грн судового збору. З урахуванням частки задоволених позовних вимог із ОСОБА_1 на користь позивача підлягає відшкодуванню: 2 662,40 грн ? 11,420744 % = 304,84 грн.

132.Суд першої інстанції також стягнув із відповідача на користь позивача 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

133.Оскільки за результатами апеляційного перегляду позов задоволено на 11,45 %, ці витрати також підлягають пропорційному розподілу, а саме: 7 000 грн ? 11,45 % = 801,5 грн.

134.Отже, загальна сума судових витрат позивача, яка підлягає стягненню з відповідача за результатами нового розподілу, становить 1106,34 грн (304,84 грн + 801,5 грн).

135.За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 3 993,60 грн, що підтверджується квитанцією про сплату судового збору.

136.Оскільки апеляційна скарга фактично задоволена в частині зменшення присудженої заборгованості на 88,54 %, з ТОВ «ФК «Ейс» на користь ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі: 3 993,60 грн ? 88,54 % = 3 535,93 грн.

137.Отже, з урахуванням положень частини десятої статті 141 ЦПК України апеляційний суд вважає за доцільне провести взаємне зарахування зазначених судових витрат та стягнути з ТОВ «ФК «ЕЙС» на користь ОСОБА_1 2 429,59 грн ( 3535, 93 – 1106,34).

138.Керуючись статтями 141, 259, 268, 367–369, 374, 376, 381–384 ЦПК України, Житомирський апеляційний суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 29 травня 2026 року змінити в частині розміру стягнутої заборгованості та розподілу судових витрат.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 404467649 від 29 червня 2021 року у загальному розмірі 11 252 (одинадцять тисяч двісті п`ятдесят дві) грн 35 (тридцять п`ять) коп.

4. У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на користь ОСОБА_1 2 429 (дві тисячі чотириста двадцять дев`ять) грн 59 (п`ятдесят дев`ять) коп. судових витрат за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.

8. В іншій частині рішення Богунського районного суду міста Житомира від 29 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Судді:

О. О. Бондар (суддя - доповідач)

А.М. Шевчук

Т.М. Павицька

Повний текст судового рішення складено 19 жовтня 2026 року.