Суд: Житомирський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 18 жовтня 2026 р.
Справа: №295/9063/25
Суддя: Панкеєва В. А.
УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №295/9063/25 Головуючий у 1-й інст. Біднина О.В.
Доповідач Панкеєва В. А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Панкеєвої В.А.,
суддів Григорусь Н.Й.,
Галацевич О.М.,
розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін у м. Житомирі цивільну справу №295/9063/25 за позовом акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", в інтересах якого діє представник Істамова Ірина Володимирівна,
на заочне рішення Богунського районного суду міста Житомира від 30 червня 2026 року,
встановив:
У липні 2025 року акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося із позовом, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 05.05.2026 просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 52966,24 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 34820,66 грн, заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 18145,58 грн, а також понесені судові витрати.
Позов мотивовано тим, що з метою отримання банківських послуг відповідач звернувся до АТ КБ "ПриватБанк", у зв`язку з чим підписав анкету-заяву № б/н від 27.10.2010 та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms. З моменту підписання відповідачем заяви між банком та відповідачем був укладений договір в порядку ч.1 ст.634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого банком договору.
На підставі вищевказаної анкети-заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 100000,00 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку та випискою по рахунку. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримав згідно довідки про видані картки кредитну картку НОМЕР_1 , строк дії - 08/14, тип - Універсальна та додатково картку номер - НОМЕР_2 , строк дії - 09/14, тип - Універсальна mini.
Після отримання картки за умовами укладеного з банком договору відповідач здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи.
Після спливу строку дії першої картки відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримані наступні кредитні картки: номер - НОМЕР_3 строк дії - 08/16 тип - Універсальна; номер - 4149437740655509 строк дії - 08/16 тип - Універсальна; номер - 5211537443462036 строк дії - 09/16 тип - Універсальна; номер - 5168755339864049 строк дії - 08/17 тип - Універсальна; номер - 5457082232131834 строк дії - 03/18 тип - Універсальна з фото; номер - 5168742353704426 строк дії - 09/18 тип - Універсальна GOLD; номер - 4149629393103775 строк дії - 05/21 тип - Універсальна GOLD; номер - 5168745321979400 строк дії - 04/23 тип – Універсальна GOLD; номер - 4149629369317235 строк дії - 08/27 тип - Універсальна GOLD.
В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки на 40,8 % річних.
Далі у процесі користування рахунком 07.02.2023 відповідачем було підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої отримано додаткову кредитну картку – 4149629361211246 строк дії - 08/26 тип – Універсальна GOLD, а також погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком.
Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 "Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України". При цьому, на момент підписання зазначеної вище заяви заборгованість відповідача становила 28277,42 грн, що вбачається із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості.
Тобто, відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування, зокрема щодо сплати відсотків. Починаючи з 07.02.2023 відсотки нараховувалися відповідно до підписаної відповідачем заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а саме згідно п.1.3. у розмірі 40,8 %. При цьому за погодженою ставкою Банком нараховано відсотків у розмірі 18145,58 грн. У зв`язку із початком повномасштабного вторгнення та збройної агресії російської федерації, банк пішов на зустріч клієнтам та скасував відсоткову ставку у березні 2022 р. - розмір 0 %, а в подальшому із 01.04.22 відсоткова ставка поступово повернута до погодженого розміру (детально у Розрахунку заборгованості).
Таким чином, банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, для чого за зверненнями відповідача відкрив рахунок та надавав кредитні картки до нього, а відповідач, отримуючи кредитні картки, фактично отримував електронний платіжний інструмент, який дає можливість використовувати власні гроші або кредитний ліміт на банківському рахунку для здійснення безготівкових операцій, тим самим відповідач мав безперервний доступ до самого рахунку.
Відповідач зобов`язався повернути використану частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором. Але в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку.
Богунський районний суд міста Житомира заочним рішенням від 30 червня 2026 року позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором №б/н від 27.10.2010 в сумі 34820,66 грн та судовий збір в сумі 1592,52 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник АТ КБ "ПриватБанк" – Істамова І.В. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 18145,58 грн та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки поданим банком доказам та дійшов помилкового висновку про відсутність письмової домовленості сторін щодо розміру процентів за користування кредитними коштами.
Апелянт вказує, що з 27 жовтня 2010 року відповідач є клієнтом банку та на підставі підписаної анкети-заяви приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг, унаслідок чого між сторонами було укладено кредитний договір. Упродовж тривалого часу відповідач користувався відкритим кредитним рахунком та кредитними коштами, а банк здійснював перевипуск платіжних карток із новими строками дії. Посилаючись на висновки Верховного Суду, банк зазначає, що перевипуск платіжних карток, у тому числі карток іншого класу, не свідчить про укладення нового кредитного договору, а правовідносини сторін продовжували існувати в межах договору від 27 жовтня 2010 року.
07 лютого 2023 року відповідач підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої отримав додаткову кредитну картку з новим строком дії та погодив умови подальшого користування кредитним рахунком. Зазначеною заявою, зокрема, передбачено процентну ставку у розмірі 42 % річних для карток "Універсальна" та 40,8 % річних для карток "Універсальна Gold".На переконання банку, заява від 07 лютого 2023 року є складовою раніше укладеного кредитного договору та письмовою домовленістю сторін щодо зміни і встановлення умов кредитування за вже існуючими кредитними правовідносинами. Тому висновок суду першої інстанції про те, що ця заява містить лише загальну інформацію і не підтверджує погодження процентної ставки за договором від 27 жовтня 2010 року, апелянт вважає необґрунтованим.
Банк також посилається на те, що відповідно до умов заяви нарахування процентів здійснюється щоденно на суму поточної заборгованості за кожний день користування кредитними коштами виходячи з установленої річної процентної ставки. Фактичне користування відповідачем кредитними коштами та здійснення платежів на погашення заборгованості, на думку апелянта, свідчать про визнання ним кредитних правовідносин та виконання умов укладеного договору.
Крім того, зазначає, що надана банком виписка з карткового рахунку є належним та допустимим доказом, який підтверджує рух коштів за рахунком, використання відповідачем кредитних коштів, здійснення платежів у рахунок погашення заборгованості та виникнення прострочення. Разом із розрахунком заборгованості виписка, на переконання банку, підтверджує як факт користування кредитом, так і розмір заборгованості за процентами. При цьому відповідач наданий банком розрахунок не спростував та власного контррозрахунку не подав.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції не дослідив зазначені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, не навів належних мотивів їх відхилення та не встановив дійсного розміру заборгованості. На думку банку, за наявності підписаної відповідачем заяви від 07 лютого 2023 року, якою визначено розмір процентної ставки, та доказів подальшого користування кредитним рахунком відсутні підстави для висновку про непогодження сторонами умов щодо сплати процентів.
Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 11 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України (частина 1 статті 368 ЦПК України).
Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, наявні правові підстави для розгляду справи у порядку письмового провадження без участі сторін. Згідно з частиною 5 статті 268, статті 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частина перша статті 633 ЦК України).
За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.ст.525-526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у спірному випадку АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633-634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив із того, що матеріалами справи підтверджено факт укладення між сторонами кредитного договору, отримання та використання відповідачем кредитних коштів, а також їх неповернення у повному обсязі. З огляду на дані виписки з карткового рахунку та розрахунок заборгованості суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 34820,66 грн. Водночас, відмовляючи у стягненні 18145,58 грн заборгованості за простроченими процентами, суд виходив із того, що підписана відповідачем 27 жовтня 2010 року анкета-заява не містить умов щодо розміру процентної ставки за користування кредитними коштами. Надані банком Умови та Правила надання банківських послуг не можуть вважатися складовою укладеного сторонами договору, оскільки матеріали справи не містять належних доказів того, що саме з цією редакцією Умов відповідач був ознайомлений та погодився на момент укладення договору.
Суд також врахував, що паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем лише 07 лютого 2023 року, тобто через значний проміжок часу після укладення кредитного договору, містить узагальнену інформацію про умови кредитування та не підтверджує погодження сторонами конкретної процентної ставки за кредитом, наданим на підставі анкети-заяви від 27 жовтня 2010 року.
Крім того, суд дійшов висновку, що заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 07 лютого 2023 року містить загальну інформацію та не підтверджує погодження сторонами процентної ставки за користування кредитними коштами, отриманими на підставі анкети-заяви від 27 жовтня 2010 року.
За таких обставин суд першої інстанції вважав недоведеним погодження сторонами у письмовій формі розміру процентів за користування кредитними коштами, у зв`язку із чим відмовив у стягненні 18145,58 грн прострочених процентів та стягнув із відповідача на користь банку лише 34820,66 грн заборгованості за тілом кредиту.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 27.10.2010 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.198 т.1).
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, пам`яткою клієнта, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
07.02.2023 ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.199-208 т.1).
Згідно п.1.2. вказаної заяви "Основні умови кредитування": тип кредиту - відновлювана кредитна лінія; сума/ ліміт кредиту, грн - розмір кредитного ліміту не перевищує: 200000,00 грн для карт "Універсальна", 200000,00 грн для карт "Універсальна Gold", 300000,00 грн для Преміальної картки Platinum, 300000,00 грн для Преміальної картки World Black Edition, 300000,00 грн для Преміальної картки VISA Signature, 400000,00 грн для Преміальної картки World Elite, 800000,00 грн для Преміальної картки Infinite; строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією.
Відповідно до п.1.3. "Інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача" процентна ставка, відсотків річних: 42,0 % для карт "Універсальна", 40,8 % для карт "Універсальна Gold"; реальна річна процентна ставка, відсотків річних: за умови здійснення розрахунків з використанням платіжної картки та користування коштами в межах пільгового періоду - 0 % для карт "Універсальна" та 1,2 % для карт "Універсальна Gold"; за умови здійснення розрахунків з використанням платіжної картки та користування коштами поза межами пільгового періоду і погашенню кредиту мінімальними щомісячними платежами - 51,09 % для карт "Універсальна" та 51,76 % для карт "Універсальна Gold".
Пунктом 1.5. договору "Додаткова інформація" визначена процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, відсотків річних, а саме: 84,0 % для карт "Універсальна" та 81,6 % для карт "Універсальна Gold".
Згідно розділу 2 договору "Істотні та інші умови договору "Оплата частинами та Миттєва розстрочка"": тип кредиту - строковий кредит; сума кредитного ліміту - розмір максимального можливого кредитного ліміту не перевищує: 200000,00 грн для карт "Універсальна"; 200000,00 грн для карт "Універсальна Gold" та 300000,00 грн для усіх Преміальних карток; строк кредитування - від 1 місяця до 24 місяців та узгоджується сторонами в заяві про надання кредиту; процентна ставка, відсотків річних щомісячно від загального розміру кредиту: оплата частинами - 0,01 %, миттєва розстрочка - 1,9 %; реальна річна процентна ставка, відсотків річних: "оплата частинами" - 0,24 % та "миттєва розстрочка" - 52,53 %.
Разом із тим факт зазначення у підписаній 07 лютого 2023 року заяві про приєднання процентної ставки у розмірі 40,8 % річних для картки "Універсальна Gold" не є безумовною підставою для стягнення заявленої банком суми процентів. Для вирішення такої вимоги позивач повинен довести, що саме визначені цією заявою умови поширювалися на кредитні правовідносини сторін та на заборгованість, на яку здійснено нарахування, а також підтвердити відповідність заявленої до стягнення суми процентів погодженим сторонами умовам щодо розміру ставки, періоду та порядку її нарахування.
Паспорт споживчого кредиту щодо різних типів кредитних продуктів, який підписаний ОСОБА_1 07.02.2023 (а.с.209-212 т.1).
Як свідчить довідка АТ КБ "ПриватБанк" від 23.05.2025 (а.с.197 т.1), на виконання умов кредитного договору №б/н ОСОБА_1 було видано кредитні картки:
картка № НОМЕР_1 , дата відкриття - 27.10.2010, термін дії - 08/14, тип картки - "Універсальна";
картка № НОМЕР_2 , дата відкриття - 27.10.2010, термін дії - 09/14, тип картки - "Універсальна mini";
картка № НОМЕР_3 , дата відкриття - 29.04.2013, термін дії - 08/16, тип картки - "Універсальна";
картка № НОМЕР_4 , дата відкриття - 23.05.2013, термін дії - 08/16, тип картки - "Універсальна";
картка № НОМЕР_5 , дата відкриття - 12.07.2013, термін дії - 09/16, тип картки - "Універсальна";
картка № НОМЕР_6 , дата відкриття - 04.03.2014, термін дії - 08/17, тип картки - "Універсальна";
картка № НОМЕР_7 , дата відкриття - 26.03.2014, термін дії - 03/18, тип картки - "Універсальна з фото";
картка № НОМЕР_8 , дата відкриття - 05.11.2016, термін дії - 09/18, тип картки - "Універсальна GOLD";
картка № НОМЕР_9 , дата відкриття - 24.11.2017, термін дії - 05/21, тип картки - "Універсальна GOLD";
картка № НОМЕР_10 , дата відкриття - 14.11.2019, термін дії - 04/23, тип картки - "Універсальна GOLD";
картка № НОМЕР_11 , дата відкриття - 07.02.2023, термін дії - 08/26, тип картки - "Універсальна GOLD";
картка № НОМЕР_12 , дата відкриття - 22.05.2024, термін дії - 08/27, тип картки - "Універсальна GOLD".
Відповідно до змісту довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 27.10.2010 встановлено кредитний ліміт у розмірі 100,00 грн, розмір якого неодноразово змінювався, 22.12.2010 зменшено кредитний ліміт до 10,00 грн, 30.12.2010 зменшено кредитний ліміт до 0,00 грн, 05.11.2016 зменшено кредитний ліміт до 0,00 грн, 05.09.2019 збільшено кредитний ліміт до 5000,00 грн, 08.09.2019 збільшено кредитний ліміт до 16000,00 грн, 15.09.2019 збільшено кредитний ліміт до 32000,00 грн, 07.11.2019 збільшено кредитний ліміт до 34000,00 грн, 07.02.2023 збільшено кредитний ліміт до 100000,00 грн, 07.02.2023 зменшено кредитний ліміт до 50000,00 грн, 01.01.2025 зменшено кредитний ліміт до 0,00 грн (а.с.196 т.1).
На підтвердження користування відповідачем кредитними коштами, позивачем надано копію розрахунку заборгованості станом на 31.03.2026 за період з 01.07.2019 по 31.03.2026, яка свідчить про нарахування банком заборгованості по ньому в сумі 52966,24 грн, із них: 34820,66 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту та 18145,58 грн заборгованості за простроченими відсотками (а.с.68-78 т.2).
Виписка з банківського рахунку - це документ, що видається фінансовою установою, в якому містяться відомості про рух грошових коштів. Банківська виписка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Мінюсту від 12 квітня 2012 року № 578/5, згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання операцій та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.
З виписки за договором №б/н за період з 27.10.2010 по 23.05.2025, вбачається, що по вказаним карткам проводились різні банківські операції з коштами (а.с.46-195).
Відповідач погашав кредит і загальна сума погашення за наданим кредитом склала згідно з розрахунком станом на 30.06.2019 за період з 01.06.2015 по 30.06.2019 – 249,04 грн, з них: 249,04 грн заборгованості за поточним тілом кредиту (а.с.27-28 т.1); станом на 19.05.2025 за період з 30.07.2019 по 19.05.2025 – 1226016,16 грн заборгованості за поточним тілом кредиту, 15916,08 заборгованості за простроченим тілом кредита, 636,56 грн заборгованості по нарахованих відсотках та 8154,14 грн заборгованості по простроченим відсоткам (а.с.29-45 т.1).
У виписці про рух коштів відображаються всі операції за картковими рахунками клієнта ОСОБА_1 в т. ч., маються відомості щодо зняття грошових коштів клієнтом до 08.05.2025, поповнення ним свого рахунку до 22.04.2025.
У анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку відсоткова ставка за кредитом не зазначена (а.с.198 т.1).
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, крім розрахунку кредитної заборгованості посилався на заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг як невід`ємну частину кредитного договору.
Колегія суддів зазначає, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг в АТ КБ "ПриватБанк", Тарифи обслуговування кредитних карток, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці документи і їх зміст розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17, у постановах Верховного Суду від 16 липня 2024 року в справі № 686/9664/21, від 13 січня 2025 року в справі № 336/6542/21.
У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року в справі № 393/126/20 вказано, що потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем із надання споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є Паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з Паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову, за загальним правилом, покладається на позивача.
Факт користування кредитними коштами, здійснення операцій за рахунком та внесення платежів підтверджує фактичне існування кредитних правовідносин між сторонами, однак не звільняє банк від обов`язку довести відповідність заявленої до стягнення суми процентів погодженим сторонами умовам щодо розміру ставки, періоду, бази та порядку їх нарахування.
Колегія суддів враховує, що 07 лютого 2023 року ОСОБА_1 підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, у якій, зокрема, зазначено процентну ставку у розмірі 40,8 % річних для картки "Універсальна Gold". Того ж дня відповідачу видано кредитну картку "Універсальна Gold" № НОМЕР_11 зі строком дії до серпня 2026 року.
Разом із тим наведені обставини не є достатньою підставою для стягнення заявлених банком 18145,58 грн прострочених процентів. Предметом доказування за такою вимогою є не лише факт зазначення у підписаному позичальником документі певної процентної ставки, а й те, що саме ця ставка підлягала застосуванню до відповідної заборгованості за кредитним договором, а заявлена до стягнення сума процентів нарахована за період, у порядку та на суму кредитної заборгованості, що відповідають погодженим сторонами умовам.
Первісна анкета-заява від 27 жовтня 2010 року, на підставі якої виникли кредитні правовідносини сторін, розміру процентної ставки не містить. Надані банком Умови та Правила надання банківських послуг і Тарифи, з огляду на їх мінливий характер та відсутність доказів ознайомлення і погодження відповідачем саме відповідної їх редакції, не можуть самі по собі підтверджувати погодження конкретних умов щодо розміру та порядку нарахування процентів за кредитом.
При цьому підписання відповідачем 07 лютого 2023 року заяви про приєднання не усуває обов`язку банку довести підстави та правильність нарахування заявленої до стягнення суми процентів. Саме кредитор, звертаючись із вимогою про стягнення процентів, повинен довести не лише існування права на їх одержання, а й розмір відповідної грошової вимоги та її відповідність погодженим сторонами умовам договору.
Посилання апелянта на фактичне користування відповідачем кредитними коштами, здійснення операцій за рахунком та внесення платежів не спростовують наведеного висновку. Такі обставини підтверджують існування між сторонами кредитних правовідносин, отримання та використання кредитних коштів, що стало підставою для стягнення судом першої інстанції 34820,66 грн заборгованості за тілом кредиту, однак не підтверджують правильності визначення банком заявленої до стягнення суми процентів.
Не змінює цього висновку й посилання банку на паспорт споживчого кредиту, оскільки такий документ за своєю правовою природою підтверджує надання споживачу переддоговірної інформації про умови кредитування, однак не є доказом погодження сторонами всіх умов конкретного кредитного договору та не може бути самостійною підставою для визначення розміру грошового зобов`язання позичальника.
Таким чином, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до посилання на наявність підписаної 07 лютого 2023 року заяви та фактичне користування відповідачем кредитними коштами, проте не спростовують висновку суду першої інстанції щодо недоведеності належними та достатніми доказами підстав для стягнення саме 18145,58 грн прострочених процентів.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спір у межах заявлених вимог та наявних у справі доказів, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Отже, встановлення у підписаній відповідачем 07 лютого 2023 року заяві про приєднання процентної ставки у розмірі 40,8 % річних не підтверджує обґрунтованості заявленої банком до стягнення суми прострочених процентів. Позивач повинен довести не лише факт погодження певної процентної ставки, а й те, що саме ця ставка підлягала застосуванню до відповідної кредитної заборгованості у заявлений період, а також правильність визначення суми процентів відповідно до погоджених сторонами умов їх нарахування.
Оскільки належних та достатніх доказів, які б давали можливість перевірити відповідність заявлених до стягнення 18145,58 грн прострочених процентів погодженим сторонами умовам щодо розміру процентної ставки, періоду, бази та порядку їх нарахування, позивачем не надано, суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують та не свідчать про наявність передбачених процесуальним законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірено та надано їм належну оцінку, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені у скарзі, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відтак, відповідно до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, немає.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" Істамової Ірини Володимирівни залишити без задоволення.
Заочне рішення Богунського районного суду міста Житомира від 30 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий В.А. Панкеєва
Суддів Н.Й. Григорусь
О.М. Галацевич
Оригінал: reyestr.court.gov.ua