Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №295/10597/25 — Житомирський апеляційний суд

Справа № 295/10597/25 Головуючий у 1-й інст. Стрілецька О. В.

Категорія 38 Доповідач Бондар О.О.

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 рокум. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Шевчук А. М., Павицької Т. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Могильницький Віктор Юрійович,

на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 23 червня 2026 року, ухвалене у складі головуючого судді Стрілецької О. В. у місті Житомирі,

у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

УСТАНОВИВ

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1.У серпні 2025 року Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі також АТ «ПУМБ», банк, позивач) звернулося до Богунського районного суду міста Житомира з позовом до ОСОБА_1 (далі також відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення 79 550,49 грн заборгованості за кредитним договором № 20883531 від 25 березня 2013 року, з яких 37 289,91 грн заборгованість за тілом кредиту, 42 260,58 грн заборгованість за процентами.

2.Позов мотивовано тим, що 25 березня 2013 року відповідач підписав заяву-анкету про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, на підставі якої йому відкрито картковий рахунок і встановлено кредитний ліміт. Початковий ліміт становив 5 500,00 грн, надалі збільшувався та з 11 вересня 2020 року досяг 50 000,00 грн. Банк стверджував, що відповідач порушив обов`язок з повернення кредитних коштів та сплати процентів, унаслідок чого станом на 04 червня 2025 року утворився заявлений до стягнення борг.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

3.23 червня 2026 року Богунський районний суд міста Житомира ухвалив рішення про часткове задоволення позову та стягнув з відповідача на користь АТ «ПУМБ» 37 289,91 грн заборгованості за тілом кредиту та 1 138,50 грн судового збору. У задоволенні вимог про стягнення 42 260,58 грн процентів відмовив.

4.Відмовляючи у стягненні процентів, суд першої інстанції виходив із того, що підписана відповідачем заява-анкета не містить погоджених сторонами умов щодо процентної ставки, порядку її застосування та строку кредитування. Подані банком публічна пропозиція і договір комплексного банківського обслуговування не підтверджують, що саме ці умови діяли на час укладення договору та були доведені до відома відповідача; відповідні тарифи банк не надав.

5.Водночас, задовольняючи вимогу про стягнення тіла кредиту, суд першої інстанції зазначив, що відповідач не довів повного повернення кредитних коштів, не подав власного контррозрахунку заборгованості та не звернувся із зустрічним позовом про проведення перерахунку боргу. З таких мотивів суд першої інстанції визнав доведеним зазначений банком залишок основної заборгованості у розмірі 37 289,91 грн.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

6.Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та 23 липня 2026 року через представник, адвокат Могильницький В. Ю., подав апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду.

7.В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову в позові, а також стягнути з банку 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

8.В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції, дійшовши висновку про недоведеність погодження сторонами умов щодо сплати договірних процентів, не надав належної оцінки наслідкам зарахування банком здійснених ним платежів у рахунок погашення таких процентів.

9.Відповідач вважає, що оскільки нарахування договірних процентів не ґрунтувалося на погоджених сторонами умовах, кошти, сплачені ним та зараховані банком у рахунок погашення цих процентів, мають бути враховані в рахунок погашення основної суми кредиту.

10.Відповідач також зазначає, що надані банком розрахунки заборгованості містять операції з рекласифікації стандартної заборгованості у прострочену, рекласифікації процентів та нарахування процентів, зокрема за період із 15 грудня 2020 року до 15 лютого 2022 року на загальну суму 38 311,70 грн. На думку відповідача, суд першої інстанції не з`ясував правової природи та облікового призначення зазначених операцій, не перевірив їх впливу на визначення розміру заборгованості за кредитом, а тому безпідставно погодився з розрахунком банку в частині визначення суми заборгованості за тілом кредиту.

11.На переконання відповідача, відсутність контррозрахунку та зустрічного позову не звільняє банк від обов`язку довести заявлену до стягнення заборгованість за тілом кредиту, а суд — від обов`язку оцінити подані докази та заперечення відповідача.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

12.Відзив від АТ «ПУМБ» на апеляційну скаргу станом на час апеляційного розгляду справи не надійшов, що відповідно до положень частини 3 статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

13.Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2026 визначено склад суду для розгляду справи №295/10597/25: Бондар О. О. (суддя-доповідач), Шевчук А. М., Павицька Т.М.

14.Ухвалою від 29 липня 2026 року Житомирський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження та витребував з Богунського районного суду міста Житомира матеріали цивільної справи №295/10597/25.

15.Ухвалою від 07 серпня 2026 року Житомирський апеляційний суд призначив справу до апеляційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

16.Суд апеляційної інстанції врахував предмет апеляційного оскарження, характер спірних правовідносин, доводи апеляційної скарги, наявні у справі матеріали та дійшов висновку про можливість розгляду справи без повідомлення учасників справи, оскільки наявних у справі доказів достатньо для вирішення апеляційної скарги.

Мотивувальна частина

Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

17.Встановлено, що 25 березня 2013 року ОСОБА_1 підписав заяву-анкету № 20883531 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та видачу кредитної картки, в якій передбачено встановлення кредитного ліміту на картковому рахунку (а. с. 12–13).

18.Заява-анкета містить відсилання до умов договору комплексного банківського обслуговування та тарифів банку, однак безпосередньо не визначає конкретної процентної ставки та порядку її обчислення. Подані банком тексти публічної пропозиції та договору комплексного банківського обслуговування не доводять погодження відповідачем саме тих процентних умов, на підставі яких здійснено спірні нарахування.

19.Довідкою про збільшення розміру кредитного ліміту підтверджується його поступове збільшення до 50 000,00 грн станом на 11 вересня 2020 року (а. с. 25).

20.З виписки за картковим рахунком за період із 26 березня 2013 року до 04 червня 2025 року встановлено використання відповідачем кредитних коштів і здійснення операцій з поповнення та погашення заборгованості (а. с. 33–48).

21.Відповідач не заперечував факту підписання заяви-анкети та користування кредитним лімітом. Водночас ще у відзиві на позов представник відповідача заперечував розмір боргу, посилаючись на безпідставне зарахування здійснених позичальником платежів на погашення процентів, домовленість про які не була доведена (а. с. 74–76).

22.Позивач подав розрахунок заборгованості за договором № 20883531, відповідно до якого станом на 04 червня 2025 року загальна сума боргу становить 79 550,49 грн, у тому числі 37 289,91 грн тіла кредиту та 42 260,58 грн процентів (а. с. 26–32).

23.У розрахунках банку окремо відображено нарахування та погашення процентів, а також операції з перенесення (рекласифікації) заборгованості між обліковими категоріями. Зокрема, відображені записи про погашення процентів і тіла кредиту та операції з рекласифікації заборгованості. Сам собою такий бухгалтерський запис не дає відповіді, чи відповідає він надходженню власних коштів позичальника, списанню за рахунок кредитного ліміту або внутрішньому перенесенню залишку між рахунками.

Позиція апеляційного суду

24.Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

25.Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскарженій частині та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Оцінка висновків суду першої інстанції

26.Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини 1, 5 статті 263 ЦПК України).

27.Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає

28.Спірні правовідносини між сторонами є договірними та стосуються неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, а саме своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів.

29.Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

30.Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

31.За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

32.Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

33.За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах та який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

34.Отже, у разі укладення кредитного договору шляхом підписання заяви-анкети про приєднання до умов банківського обслуговування саме кредитодавець повинен довести, які конкретно умови та тарифи були запропоновані позичальнику та погоджені ним на час укладення договору.

35.У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за відсутності належних підтверджень ознайомлення позичальника з конкретними Умовами та Тарифами банку і погодження їх змісту такі документи, які не підписані та не визнаються позичальником, не можуть вважатися складовою укладеного сторонами кредитного договору та підтверджувати погодження договірної процентної ставки й відповідальності за порушення зобов`язань.

36.Водночас Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що відсутність належного погодження умов щодо сплати процентів не звільняє позичальника від обов`язку повернути фактично отримані та неповернуті кредитні кошти, право на стягнення яких підлягає судовому захисту.

37.Отже, саме по собі непогодження сторонами розміру процентів за користування кредитом не звільняє позичальника від обов`язку повернути фактично отриману та неповернуту суму кредиту.

38.Однак при вирішенні вимоги про стягнення основного боргу суд повинен установити не лише факт користування кредитними коштами, а й дійсний розмір неповернутої заборгованості, визначений з урахуванням усіх платежів позичальника та правомірності їх зарахування кредитодавцем.

39.У цій справі, суд першої інстанції встановив, що підписана ОСОБА_1 заява-анкета № 20883531 від 25 березня 2013 року не містить конкретної процентної ставки за користування кредитними коштами, а позивач не надав належних доказів погодження відповідачем умов банківського обслуговування і тарифів, на підставі яких здійснювалося нарахування процентів.

40.За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за процентами в розмірі 42 260,58 грн.

41.Разом із тим, задовольняючи позовні вимоги про стягнення 37 289,91 грн заборгованості за тілом кредиту, суд першої інстанції виходив із правильності визначеної банком суми основного боргу, пославшись, зокрема, на те, що відповідач не подав власного контррозрахунку заборгованості та не звернувся із зустрічним позовом про проведення її перерахунку.

42.Проте апеляційний суд не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

43.Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

44.За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

45.У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що принцип змагальності покладає тягар доказування на сторони, проте не створює для суду обов`язку вважати доведеною обставину лише на підставі твердження сторони про її існування. Відповідна обставина підлягає доказуванню за стандартом більшої переконливості, відповідно до якого висновок про її існування з урахуванням поданих доказів має бути вірогіднішим, ніж протилежний. Визнання обставини доведеною виключно через відсутність її спростування іншою стороною є застосуванням концепції негативного доказу, що суперечить принципу змагальності.

46.Отже, обставина, на яку посилається позивач, не може вважатися доведеною лише тому, що відповідач не подав доказів на її спростування.

47.З огляду на викладене відсутність поданого відповідачем контррозрахунку не звільняє позивача від обов`язку довести розмір заявленої до стягнення заборгованості, а суд від обов`язку перевірити правильність такого розрахунку за наявними у справі доказами.

48.Так само пред`явлення зустрічного позову не є необхідною умовою для врахування судом заперечень відповідача щодо правильності визначення розміру основного боргу. Заперечення проти позову, зокрема щодо зарахування здійснених платежів та розміру заборгованості, підлягають перевірці під час вирішення первісних позовних вимог.

49.Тому висновок суду першої інстанції про доведеність заборгованості за тілом кредиту з огляду на відсутність зустрічного позову та контррозрахунку відповідача не відповідає вимогам статей 12, 81, 89 ЦПК України.

50.У постанові від 29 травня2024 року у справі 755/10942/17 Верховний Суд зазначив таке: «Верховний Суд учергове нагадує, що розмір кредитної заборгованості установлюється саме судом на підставі умов договору, вимог закону, доказів сплати/переплати кредиту, а не на підставі висновку відповідної експертизи, який може бути лише додатковим мотивом до висновку суду. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (у цьому випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково, зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

51.Основним доводом апеляційної скарги є те, що банк протягом тривалого часу зараховував внесені відповідачем кошти на погашення процентів, правові підстави нарахування яких належними доказами не підтверджені, унаслідок чого неправильно визначив залишок заборгованості за тілом кредиту.

52.З цим аргументом апеляційний суд погоджується з огляду на таке.

53.Як установлено з матеріалів справи, кредитний договір між сторонами укладено шляхом підписання відповідачем заяви-анкети від 25 березня 2013 року.

54.Згідно з довідкою банку розмір кредитного ліміту неодноразово збільшувався та станом на 11 вересня 2020 року становив 50 000,00 грн.

55.Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 04 червня 2025 року банк визначив заборгованість відповідача за тілом кредиту в сумі 37 289,91 грн, а за процентами 42 260,58 грн.

56.Водночас із зазначеного розрахунку встановлено, що протягом користування кредитом банк здійснював не лише нарахування процентів, а й відображав їх погашення.

57.Зокрема, у графі «Фактичне погашення» розрахунку процентів зазначено погашення за період з 30.05.2015 до 30.09.2021 на загальну суму 68 884,42 грн.

58.Отже, поданий самим позивачем розрахунок свідчить про те, що банк здійснював зарахування коштів відповідача на погашення заборгованості за процентами, на суму яка майже вдвічі перевищує визначений ним розмір заборгованості за тілом кредиту, хоча правомірність нарахування таких процентів відповідно до погоджених сторонами умов договору позивачем не доведена.

59.Апеляційний суд звертає увагу, що зазначені записи про погашення процентів необхідно оцінювати у взаємозв`язку з операціями за картковим рахунком, оскільки від їх джерела та правової природи залежить правильність визначення неповернутого основного боргу.

60.Згідно зі статтею 534 ЦК України встановлена законом черговість погашення вимог за грошовим зобов`язанням не надає кредитодавцеві права зараховувати кошти на погашення процентів, вимога про сплату яких у відповідному розмірі не має належної правової підстави.

61.У постанові від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20 (провадження № 61-2498св22) Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції про неправомірність зарахування банком внесених позичальником коштів на погашення процентів за користування кредитом за відсутності належним чином погоджених сторонами відповідних умов кредитування.

62.Верховний Суд визнав обґрунтованим зарахування таких коштів на погашення основної суми кредиту та визначення залишку заборгованості за тілом кредиту з урахуванням проведеного перерахунку.

63.Зазначений правовий висновок підлягає врахуванню і під час вирішення цієї справи, оскільки спірні правовідносини також виникли з користування кредитним лімітом за договором, укладеним шляхом підписання заяви-анкети, а розмір неповернутого тіла кредиту, який визначений позивачем – 37289.91 грн майже вдвічі менший ніж сплачені відповідачем кошти, які банк неправомірно зарахував на погашення процентів – 68 884,42 грн.

64.Апеляційний суд також перевірив доводи апеляційної скарги щодо відображення у банківських розрахунках операцій з рекласифікації заборгованості.

65.Відповідно до доводів відповідача за період із 15 грудня 2020 року до 15 лютого 2022 року банк відобразив операції на загальну суму 38 311,70 грн, які пов`язані з перенесенням заборгованості та нарахуванням процентів.

66.Разом із тим рекласифікація заборгованості, тобто переведення її зі строкової у прострочену або відображення на іншому обліковому рахунку, сама собою не підтверджує фактичного отримання позичальником додаткових кредитних коштів чи збільшення основного боргу.

67.Апеляційний суд ураховує, що банком до матеріалів справи подано виписки за картковим рахунком відповідача, які містять відомості про рух грошових коштів, їх надходження, використання та списання.

68.Банківська виписка як документ, що відображає рух коштів за рахунком, може бути належним доказом здійснення відповідних банківських операцій.

69.Разом із тим оцінка такого доказу передбачає встановлення змісту зафіксованих у ньому операцій та їхнього значення для вирішення спору.

70.У цій справі банківські виписки та розрахунки підтверджують користування відповідачем кредитним лімітом, здійснення платежів і ведення банком обліку основного боргу та процентів.

71.Однак наведені документи необхідно оцінювати з урахуванням установленої судом першої інстанції недоведеності погодження сторонами умов нарахування процентів.

72.Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, апеляційний суд доходить висновку, що позивач не довів належними, достовірними та достатніми доказами існування заявленої до стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 37 289,91 грн.

73.За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення зазначеної суми з відповідача є необґрунтованим.

Оцінка аргументів, викладених в апеляційній скарзі

74.Доводи апеляційної скарги є загалом обґрунтованими, однак не потребують окремої оцінки, оскільки їх зміст охоплюється наведеними вище мотивами цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

75.Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково й ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

76.Згідно з пунктами 2–4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

77.З огляду на мотиви цієї постанови апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Могильницький В. Ю., підлягає задоволенню, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 червня 2026 року в частині задоволення вимог про стягнення 37 289,91 грн заборгованості за тілом кредиту – скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

78.Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

79.Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

80.За змістом частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

81.Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

82.Оскільки за результатами апеляційного перегляду в задоволенні позовних вимог банку відмовлено повністю, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 138,50 покладаються на позивача.

83.В апеляційній скарзі представник відповідача заявив вимогу про стягнення з АТ «ПУМБ» 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

84.Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

85.За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

86.Розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

87.На підтвердження понесених витрат відповідачем до апеляційної скарги додано акт наданих послуг від 21 липня 2026 року, складений адвокатським бюро «Могильницький та Партнери» і Петрущенком І. В.

88.Із зазначеного акта встановлено, що на підставі договору про надання правничої допомоги від 07 квітня 2026 року адвокатським бюро надано послуги зі складення проєкту апеляційної скарги у справі № 295/10597/25.

89.Час, витрачений на надання послуг, становить три години, а погоджена сторонами вартість 3 000,00 грн.

90.Факт оплати послуг підтверджується платіжною інструкцією від 23 липня 2026 року на суму 3 000,00 грн, за якою кошти перераховані на рахунок адвокатського бюро «Могильницький та Партнери» з призначенням платежу за надання правничої допомоги Петрущенку І. В. за договором від 07 квітня 2026 року.

91.Та обставина, що фактичним платником за платіжною інструкцією зазначена інша особа ОСОБА_2 , не спростовує факту здійснення оплати правничої допомоги, наданої відповідачу в цій справі, оскільки частина друга статті 137 ЦПК України допускає оплату відповідних витрат третьою особою.

92.У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) сформульовано висновок про те, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв їх реальності, необхідності та розумності з урахуванням конкретних обставин справи.

93.Апеляційний суд уважає, що заявлена до відшкодування сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн відповідає характеру виконаної роботи, складності спірних правовідносин та значенню справи для відповідача, а тому підлягає стягненню з відповідача.

94.Доказів неспівмірності зазначених витрат або обґрунтованих заперечень проти їх відшкодування позивачем не подано.

95.Керуючись статтями 12, 81, 89, 133, 137, 141, 263, 264, 367–369, 374, 376, 381–384, 389 ЦПК України, Житомирський апеляційний суд

УХВАЛИВ

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Могильницький Віктор Юрійович, задовольнити.

2.Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 23 червня 2026 року в частині задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 37 289,91 грн та судового збору в розмірі 1 138,50 грн скасувати й ухвалити в цій частині нове судове рішення.

3.У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення 37 289,91 грн заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором № 20883531 від 25 березня 2013 року відмовити.

4.В іншій частині рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 червня 2026 року залишити без змін.

5.Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 3 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Судді

О. О. Бондар (суддя-доповідач)

А. М. Шевчук

Т. М. Павицька

Повний текст постанови складений 19 жовтня 2026 року